Вправа "Сонечко"
- 23.07.09, 22:53
Примітка: сама в права, про яку йде мова - трохи ничже.
Зізнаюсь вам чесно, колись я була дуже депресивною людиною з якою поряд знаходитись було, м’яко кажучи – важко. Тому в мене було мало друзів, люди здебільшого обходили мене стороною. І правильно робили.
Та просто депресивний період життя пов’язаний з підлітковим періодом досить швидко змінився періодом важким. Виявилось я встигла нажити собі недругів. А тут ще й іншою мовою заговорила. Та саме в цей не простий час я отримала шанс. Одного дня, коли я їхала в маршрутці в свій ліцей, до групи людей яких бачити ну зовсім не хотілось (точніше хотілось нікого не бачити, сховатись в нірку і сидіти там), я відчула тепло в середині, в районі серця – тепло і любов до всіх всіх всіх. Той день напевно сильно перевернув і мене і моє життя, бо я й досі часто його згадую і дуже люблю розповідати про нього, адже це був день своєрідного просвітлення та початком нового етапу життя.
Після того дня я часто відчувала себе великим шаром який світиться з середини теплом і дарує його всім навколо. Тоді в мене з’явилось багато компаній людей з якими я із задоволенням проводила час. Та одного дня я зустріла свою другу половинку і все своє тепло спрямувала в одне русло. І все знову почалось. Звісно мені пощастило і поряд зі мною близька людина, та оточення якось віддалилось, мене перестали запрошувати та сумувати за мною, колись близькі друзі стали рідко дзвонити, а знайомі напевно зовсім забули.
А сьогодні я наштовхнулась на одну вправу, яка нагадала мені про все що я розповіла. І я з впевненістю можу сказати, що ця вправа точно діє і вона дуже корисна для кожної людини.
Отже, вправа:
Для початку, займіть зручне положення. Сядьте в крісло, або ляжте на диван. Головне, аби ви почувались затишно. Після цього згадайте найприємніші моменти зі свого життя, це може бути перше побачення, перший поцілунок, враження від поїздки на природу, чи почуття задоволення після завершення якоїсь справи. Словом – будь що.
На другому етапі потрібно задіяти всі ваші вміння уявляти образи та відчуття. Уявіть в районі серця, сонячного сплетіння – маленьке золоте тепле сонечко – це ваша Любов.
Сонечко заховано в сундучок, де воно знаходиться під кришкою, яку треба обов’язково підняти та випустити сонечко назовні.
Воно починає освітлювати все в середині вас, ви починаєте світитись наповнюючись світлом, всі клітинки вашого тіла знаходяться у променях Сонця, ви стаєте суцільним світлом. Ви – світло, і світло яскраве, тепле, любляче.
Тепер уявіть того, кому ви думаєте дуже потрібна ваша Любов (загальні контури, без конкретних рис обличчя та фігури), і надсилаєте промінець свого сонечка йому. Цей промінчик прокладає місток між вашим серцем та його.
Цим світлом ви можете наповнити не одну людину, а свій дім, свою роботу, будь яке місце, будь яку людину.
Роблячи цю вправу не поспішайте, нехай це завмає 15-20 хв. кожного дня, чи через день. І ви помітите результат. Жити стане трохи легше, ви будете менше дратуватись та злитись, вас менше чіплятимуть чужі уколи, а людям поряд із вами ставатиме все тепліше і приємніше. І вони обов’язково підуть на ваше світло аби зігрітись.
(Вправа взята в журналі "Психология для всех" перекладена та трохи вкорочена мною)
