Хто не знає: Льоху в Одесі прихопили патріоти та СБУ 

- Софа Абрамовна, здрасте Вам через форточку! Мой муж вчера ночью избил меня, мою маму, детей и ушел до какой-то шалавы! Он, случайно, не у Вас?!

18 березня 2010 року, близько 12 години, активісти Автономного спротиву атакували в Одесі офіс антиукраїнської партії «Родина» (приймальню у Приморському районі - вул. Софіївська, 15).
Всередину офісу закинули димові шашки, фасад обляпали зеленкою. Затриманих немає.

На місці акції активісти розкидали листівки такого змісту:
"В 2007 році українофоб Марков зі своїми бандпосібниками серед білого дня скоїли напад на мирний пікет одеських патріотів. Прямо перед телекамерами та в присутності міліціянтів декілька чоловік отримали важкі тілесні ушкодження. Міліція проявила злочинну безпорадність. До сьогоднішнього дня жодний з нападників так і не був покараний. Кримінальну справу щодо Ігоря Маркова, який особисто добивав людей, нещодавно було зам’ято.
Вбивць, які рік тому зарізали молодого націоналіста Максима Чайку, також кришує Марков. І їх теж не поспішають ловити.
Більше ми не дозволимо банді Маркова знущатися над українцями тільки за те, що вони люблять свою Вітчизну.
Якщо наша держава не в спромозі захистити своїх громадян, правосуддям щодо негідників будемо займатись ми! Ми памятаємо про всі антиукраїнські злочини, і всі негідники будуть покарані!
Ми не дамо спокою Маркову і його "Родині", поки останній українофоб не залишить нашу країну! Марков вже вміє тікати до своїх кремлівських господарів, і ми змусимо його зробити це знову.
Якщо ніхто в цій державі не може встановити справедливість - це зробимо ми, активісти Автономного Спротиву.
Завтра належить нам!".

При виході з кафе «Орешек» на розі Олександрівського проспекту і вулиці Троїцької загинув від ножових поранень у результаті нападу групи проросійських бойовиків активіст патріотичної громадської організації «Січ», студент одного з навчальних закладів Максим ЧАЙКА. Другий активіст «Січі» з ножовим пораненням госпіталізований. Про це сьогодні повідомили УНІАН в обласному об`єднанні «Просвіта».

Керівник відділу громадських зв`язків УМВС України в Одесі Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА уточнила, що «за фактом вбивства 20-річного М.Чайки слідчим Приморського РВВС Одеси порушено кримінальну справу. Деякі особи, причетні до нападу дають свідчення, співробітники міліції вживають заходів для розшуку одного з підозрюваних у скоєнні злочину».

В інтересах слідства прізвище підозрюваного у вбивстві та обставини скоєного злочину не розголошуються.

Звертає на себе увагу той факт, що в одному із своїх виступів колишній лідер депутатської групи в Одеській міськраді Ігор МАРКОВ, який організував зі своїми охоронцями і прихильниками напад на групу демонстрантів-«просвітян» і активістів інших організацій біля будинку облдержадміністрації 2 вересня 2007 року, висловлював публічне схвалення подібним акціям місцевих проросійських екстремістів.

Слідче управління УМВС України в області півтора роки тому порушило кримінальну справу, в якій фігурують імена екс-депутата І.МАРКОВА та його охоронців, проте досі нікого до відповідальності не притягали. Минулого місяця звільнений з посади начальник Слідчого управління УМВС України в області Василь НЕЗНАМОВ.

УНІАН.

http://blog.i.ua/community/343/453871/ - Дія перша.

http://blog.i.ua/community/343/453884/ - Дія друга.

У суботу вранці ми зі Светою зустрілися в МакДональдсі і пішли шукати готель. Спочатку нас зацікавив готель Зірка, бо був не далеко від вокзалу і поблизу центру, але, як виявилося то був прихисток для "продажной любви" з лабіринтами коридорів та маленькими кімнатками у які ледь вміщувалася двоспальна кровать... Тож ми швидко ретирувалися звідти і поїхали до готелю "Аркадія", що побудований і обслуговується у кращих традиціях радянської епохи. Номер після ремонту видався нам дуже милим та затишним. До того ж досить не дорого - 264 грн за добу. Ванна кімната дещо не добудована, нещодавно поміняні пластикові труби йдуть поверх плитки, але гаряча вода є цілодобово, хоч і висить об"ява, що використовувати її потрібно економно.

 

Поселившись, ми рванули до театру, бо вистава починалася о 12-й, тож на дорогу нам лишалося хвилин 45. Окрема тема це одеські маршрутки. Практично на вікні кожної великими буквами написано, що вони проходять повз вокзал та Привоз, а по обидва боки меншим шрифтом інші назви зупинок, які мені ні про що не кажуть і написані  досить вибірково, так, що повністю маршрут прослідкувати не вдається. Розраховуються тут при виході, якщо ти виходиш через задні двері, то передаєш гроші і називаєш зупинку де хочеш вийти... А Я ЇХ НЕ ЗНАЮ!!! Вартість проїзду тут теж змінюється в залежності від того скільки ти проїхав від 1,50 до 2,50 грн. Короче, до театру ми прибігли за 6 хвилин до 12.
Про театр ціла окрема історія! Як відомо він починається "с вешалки". Бабця-гардеропниця тут була одна на 4 відділи, тому їй швидко набридло приймати речі і вона більшість людей з легкими курточками відправляла так, мотивуючи, що в театрі прохолодно... Насправді було досить тепло, і в нашій ложі на першому ярусі було 10 чоловік, не рахуючи 3-х дітей. Одразу виникла асоціація з маршруткою і захотілося передати за проїзд... Першу дію ми достойно відсиділи, хоча маленька дівчинка, що сиділа з батьками перед нами сказала, що це ужасно і вона більше не прийде на це кіно! Насправіді балет танцював гарно, але досить довго. Якщо "Лускунчик" казка для дітей, то головні її глядачі почали нудитися вже в кінці 1-ї дії. Про другу дію навіть у програмці було написано дивно: "всі радіють від перемоги над мишиним королем і танцюють національні танці: іспанський шоколад, арабська кава, китайський чай, російські  пряники та французькі цукерки пастушок з пастушкою..." Виглядало це досить красиво, але коли вони вийшли плясать по 3-му разу це вже втомило... А якби не прочитали у програмці що саме нам намагаються донести цими напівнародними плясками-балетом, то навряд чи здогадалися б...

Внутрішнє оздоблення театру просто вразило, ліпні фігурки на стінах та стелі, статуєтки та позолочені підсвічнтки та люстри! Просто вражаюче. Але поєтичного дару у мене нема, то ж описати словами це не можливо. Окремі деталі дивіться на фото. За загальним враженням поїдьте в Одесу самі та купіть квитки на виставу!
Обідали в ресторані "Куманець" на розі Ланжеронної та Гаванної . Тут гарний інтер"єр в українському стилі, смачно готують та доволі великі порції. Ще нас приємно вразила кав"ярня "Прага" на Малій Арнаутській, яку ми знайшли цілком випадково. Тут готують смачну каву і великі порції смачних свіжих десертів! Спіймав себе на думці, що Одеса та Львів, здавалось би абсолютно різні міста з різною культурою та історією, дуже схожі між собою. А ще, я якось внутрішньо дивувався, коли бачив українську символіку та українськи сувеніри. Це місто ніби стоїть на межі між Російською імперією та Францією десь у 18-19 столітті. Особливо відчутний цей ефект на Приморському бульварі, коли по бруківці цокотять копита запряжених у карети коней.
Більшість будівель в центрі побудовані французькими архітекторами у 1882-1900 роках, про це свідчать пам"ятні таблички. Навіть дивно як стільки будівель збереглося після Другої Світової... Дуже втішає те, що багато будинків відреставровано, деякі реставрують, хоча є і такі, що завалилися від часу та людського недбальства...
Хоча і Одеса вже не та... Зазирав я у кілька знаменитих одеськіх двориків, де тьотя Сара мала смажити рибу, хлопчик Яша мав грати на скрипочці, а Абрам Моісеєвич читати газети і ругати радянську владу... На сонечку сохнуть дитячі речі, мабуть це вже внуки Яші, який закинув скрипку, пішов у бізнес і купив мерседес, що стоїть у дворі...

Неприємно вразило виховання дітей: мені не зрозуміло як можна бити пляшки об пам"ятник чи приводити дітей гратися у доганялки по пам"ятнику Голокосту...
За вихідні ми ще прогулялися по пляжу в Аркадії, пройшлися по Дерибасівській, сфотографувалися біля 12-го стільця у міському саду, побували у ресторані-пивоварні, купили розливних таїрівських вин та сувенірів, зайшли у Пасаж, який я міг би пропустити, якби не Света. В купе ми зайшли о 22:50, пипили чаю і невдовзі заснули! Взагалі, чудово провели час, що повністю відповідає моєму девізу "Відпочивати треба так, щоб ще довго не хотілося"!

"Це правда не окремої людини – це правда цілого покоління українців, які під час Другої світової опинилися в загонах Совєцької Армії чи працювали в совєцькому тилу. Це правда, яку мають знати люди тут, на Півдні, на Сході, де совєцька машина терору знищила найбільше українців: 1932–33 рр. морили голодом, а під час Другої світової кидали на фронт як "гарматне м'ясо". - ЧОМУ ДУМКУ СПРАВЖНІХ ВОЇНІВ НІДЕ НЕ ЧУТИ, А ОТ ПИКА БУРЖУЯ СИМОНЕНКО АСОЦІЮЄТЬСЯ З НАРОДОМ ?

Не рідко в Мене виникають (дивні як на мене) дискусії з людьми, що не вміють аналізувати події та обставини. Совковій пропаганді таки вдалось нав'язати частині українців видумане твердження, що радянські фронтовики в загарбницькій війні комуністичного та фашистського кривавих режимів воювали за сталіна, леніна чи родіну мать (можливо фінляндку) ... Чомусь людям важко напружити свої мізки щоб спробувати практично проаналізувати тогочасну ситуацію. Я для пробудження мізків тоді задаю декілька питань, багато починають думати, але чому самим без підказок освіченим людям важко логічно міркувати ?

1) Прив'язуючи події до сучасності питаю - А ти б воював за мене якби я 5 чи 10 років тому забрав у тебе машину ? (часто не розуміють питання й говорять що я якусь дурню мелю). Я пояснюю, що колись не було машин але комуняки створюючи колгоспи (в різних частинах України в різний час) перед війною  відняли в людей корів, коней, збіжжя, реманент ... У мене наприклад в діда відняли двох коней, плуг ... і таке кожен підтвердить по своїй родині, але якось голова не вмикається, бо по пропаганді люди добровільно на благо партії все віддавали, а насправді дід землю гриз жалкуючи за кіньми, й не віддавав (для нього вони набагато дорожчі машини були) волів щоб вбили але побили й кинули відійшов якось.

2) Буває що на цьому питанні ще не прокидаються мізки, я питаю з достовірних фактів - А про три голодомори в Україні ти чув, яких років вони були (Голодомор в Україні в 1921—1923 _ 1932—1933 _ 1946—1947 роках) ? В 33р., в кожній українській сім'ї центральної та східної України загинуло декілька людей, як правило співрозмовник сам факти смерті від голоду в своїй родині приводить. Я тоді запитую - якщо менше 10 років тому в тебе в сім'ї померли від голоду рідні ти б підтримував через 10 років цих людей чи партію ? Як правило люди самі далі додумуються і починають розуміти ситуацію.

3) Є й такі (якщо я їм це пояснюю то вважаю неповноцінними), що після всього заперечують, говорячи "- але все це робилось для народу для економічних досягнень совка ..." , я сам не розумію які досягнення для людей були в совка ? Я не вважаю досягнення військово-промислового комплексу досягненнями для людей, я бачу що автомобілі, комп'ютерну техніку та інше обладнання для комфортного життя людини - для людини тобто, все було викрадено в іноземних держав, а головне не вистачило мізків щоб хоча б модернізувати за 20 років вкрадене, то в чому геніальність економічних досягнень совка ???

Я НАВІТЬ НЕ БАЧУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ  УМОВ ДЛЯ СТВОРЕННЯ  МЕХАНІЗМУ ВИНАЙДЕННЯ В СОВКУ ХОЧ ЯКОЇСЬ РЕЧІ ДЛЯ КОМФОРТНОГО ЖИТТЯ ЛЮДИНИ.

"На страничке Госдеп США в Фейсбук нашел фото Жаклин Кеннеди и Нины Хрущевой. Хрущев выполнил данное им обещание, и показал Америке "кузькину мать". Советская первая леди, а точнее товарищ обаял (-а) своей простотой заморский истеблишмент и прессу."

Я таким людцям говорю просто, останній голодомор в Україні був 47 року це буквально 30 років до нібито розвитку совка, то хіба нібито економічні (соціальними ніхто їх не наважується називати) досягнення совка в 80 роки варті пролитої крові людей в 19 - 60 роки ? Чи може вирости психічно здоровою людина, що мусить прославляти своїх катів ? Що важливіше людина чи економіка ? 

Але чомусь ці питання, щодня ніхто не ставить сучасній молоді, інформацію старанно голубі вичищають з підручників, то де ми зараз живемо ?

На жаль багато людей не хочуть самі думати, а може після совка не можуть думати самостійно, тому зеки направили свою агітацію на постсовкодегенеративну частину суспільства щоб втілювати свої покращення, як і повинні покращувати все зеки, бо на те вони й зеки, бо 30% українського суспільства не змогли заздалегідь зрозуміти інтелектуальні можливості та методи роботи зеків ... майже половина суспільства й досі боїться Майдану, вірить в міфічні совкові досягнення, вірить телевізору, вірить сусідам чи міфічним переказам, вірить гречкосіям, вірить прикрашеним ригоанально-комуністичним обіцянкам які одним своїм змістом ображають гідність та достоїнство думаючої людини.

Хіба бігмордні обіцянки "Почую кожного" та "Допоможу кожному" можна виконати ? Хіба взагалі можна таке писати ? Бо написати "Ви всі лохи" дійсно можна і це краще повинно сприйматись чим "Почую кожного" - я вважаю останній слоган є більш образливим і більш брехливим за попередній, а кандидат що дозволяє собі вважати людей бидлом ніколи не повинен мати політичного майбутнього в психічно здоровому суспільстві.

Наскільки мало виявилось трьох неповних днів, щоб побачити хоч малу частину цікавинок цього величного і чарівного міста, настільки складно потім упорядкувати це і поділитись з іншими. Так як вражень насправді багато, Одеса піде у двох замітках. Ну, поїхали.

Одеса на перший погляд має в собі плюси і мінуси всіх великих міст. З одного боку це означає чимало занехаяних будинків і вуличок, високу засміченість, пробки на дорогах, натовпи людей і завищену концентрацію бидла. Але з іншого – надзвичайно велику кількість справжніх архітектурних перлин, розкішних парків, які втопають у яскравій зелені навіть в кінці вересня, та необмежений простір для найоригінальнішої творчості скульпторів і настінних художників.

І звісно ж, на додачу до цього тут ще є море і непередавана атмосфера міста-героя із насиченою колоритною історією, багатим фольклором і яскравим обличчям. Якщо коротко, Одеса просто прекрасна, тому досить говорити, час дивитись.

Почнемо з дендропарку «Перемога», який знаходиться біля площі 10 квітня (дата визволення міста від фашистських загарбників). Тут окрім власне парку і зони відпочинку заслуговує на увагу каскад із трьох озер (або одне довжелезне озеро), де масово тусять лебеді, черепашки і качки.

[ Читати і дивитись далі ]