Нашла удивительно милый календарь, который стал результатом совместного творчества молодых художников . Источник
Автор текста с такой любовью описала проект, что дальше прямая речь-) Читаем, смотрим, восхищаемся....

Разумеется, перед нашими художниками стояла задача изобразить каждый месяц так, чтобы он легко угадывался с первого взгляда на картину. Первой появилась идея цветного фона для каждого месяца. Высказали эту мысль несколько человек сразу (сказалось общее информационное поле ))) Для петриковской росписи цветной фон не традиционен, но в нашем случае цвет отлично передавал характер каждого месяца.

Танец времён года. С.Кошель.

[ Читать дальше ]

Обратила внимание, что с наступлением жары, постоянно клонит в сон после обеда. И с этим явлением сложно бороться под час))) Не даром, наверное, у южных народов существует сиеста.  Узаконенный послеобеденный отдых))) 

И ОБНЯВШИСЬ, КАК С НЕБОМ ВОЛНА

РУСЬ КРЕЩЕНЬЯ КУПЕЛЬ ПРИНЯЛА!

По церковным преданиям и историческим свидетельствам, крещение Великого князя Владимира Святославича состоялось в 988 году в городе Херсонесе, или Корсуне (так его называли древние русичи, а теперь — Национальный заповедник «Херсонес Таврический» в г. Севастополе).

Автором проекта Владимирского собора в Херсонесе был академик архитектуры Давид Гримм, по замыслу которого храм должен был быть возведен в византийском стиле. Его строительство длилось 15 лет и в 1874-76 годах с активным участием инженера-архитектора М. Ю. Арнольда было завершено. Это был один из самых больших соборов страны (высота — 36 м, общая площадь — 1726 кв.м., диаметр купола 10,5 м) который может вместить до тысячи верующих.

Ещё в 1859 году из Малой домовой церкви Зимнего дворца в Санкт-Петербурге в Херсонес было передано в мраморном ковчеге в виде Евангелия частичку мощей св. равноап. князя Владимира. Эту святыню после сооружения Владимирского собора поместили в Нижнем храме рядом с историческими руинами древней базилики. В алтаре верхнего храма находился список с чудотворной Корсунской иконы Божьей Матери, по преданиям, перенесенной князем Владимиром из Херсонеса. Всего в собор было передано мощи 115 святых.

Здесь историю не отделить от легенд, а религию - от археологии. За две с лишним тысячи лет влиятельность и великолепие Херсонеса сменились упадком и забвением. Потом он возродился в виде тихого музея под открытым небом. Когда на карте еще не было Украины, здесь уже проходили демократические выборы. Сюда отправляли в ссылку римских пап, здесь работали над алфавитом Кирилл и Мефодий. И сюда, в северный форпост могущественной Византии, прибыл князь Владимир требовать в жены византийскую принцессу, чтобы укрепить позиции Руси.

Греческий город Корсунь (византийцы называли древний Херсонес - Херсоном, славяне – Корсунем – Авт.) князь Владимир осаждал более полугода. За это время он полностью потерял зрение, был физически слеп. Когда город ему покорился и он вошел в Херсонес, встречая князя, его будущая супруга царица Анна – тогда жена императора Василия, сказала: «Крестись и прозреешь не только очами телесными, но и очами духовными». В Херсонесе было совершено чудо. Потому что из Херсонеса ушел совершенно другой князь, совершенно другой человек, которого впоследствии называли Владимир Красное Солнышко.

Приняв крещение, в духовном восторге князь Владимир воскликнул: «Теперь я узрел Бога Истинного!». Некоторые из дружинников князя, пораженные этим чудом, также крестились.

Когда князь Владимир крестился в Херсонесе, ему было всего 26 лет.

Где когда-то стоял Херсонес,

Здесь –  у кромки воды и небес…

Где решалось – с Христом, а не без!..

Будет русский народ – он воскрес!

И обнявшись, как с небом волна,

Мир с восторгом душа приняла!

В.Ляпкало








А.Герасимов








В.Ляпкало






И.Майков





В.Чумаков-Орлеанский.






Дудин.




Я.Шкандрий



З.Серебрякова



В.Ляпкало

"Замечено, что жены и девицы, на ассамблеи являющиеся, не знающие политесу и правил одежды
иностранной, яко как кикиморы, одеты бывают. Одев робу (платье) и фижмы из атласа на грязное исподнее (белье), потеют гораздо, от чего зело гнусный запах распространяется, приводя в смятение гостей иностранных. Указую впредь перед Ассамблеей мыться мылом и в бане с тщанием. И не токмо за чистотою верхней робы, но и за исподним также следить усердно, дабы гнусным своим видом не позорить жен российских". Петр 1, указ


Интересно, когда впервые первобытному человеку пришло в голову помыться?

Это нам не известно.

Упоминания о скифский банных традициях встречаются впервые у Геродота, в 5-6 вв. Известно, что скифы совершали омовения в специальных шатрах, где стояли чаны с раскаленными камнями.

О русских банях впервые упомянуто в знаменитой "Повести временных лет", 12 в.

Я думаю, что любовь к омовениям - дело весьма индивидуальное. И тогда, и сейчас встречаются люди, любящие мыться и мыться не любящие; "зело гнусный запах распространяется" , увы, от некоторых наших граждан и сейчас. Особенно в летний период.

О банях писали картины, рассказы, сказки, стихи. Сочиняли анекдоты. Я даже подозреваю, что в бане не только мылись. Наверное, всем знаком знаменитый рассказ Льва Толстого "Баня", не вошедший по понятным причинам ни в один школьный учебник и даже в полное собрание сочинений писателя. По этим самым причинам тут я его не привожу. Заинтересовавшихся отсылаю по ссылке http://www.m6.ru/bania.html

Я думаю, вас не оставят равнодушными картины художников, приведенные выше.

Они натуралистичны и естественны. Гармоничны и прекрасны. Написаны с мягким юмором. И с большой любовью к человеку. И конечно, к бане.

"Всегда и везде -
Вечная слава воде!"

[ Читать дальше ]Взято тут

Масленица — это торжественное прощание с зимой и встреча весны.

На Руси масленица отмечалась как радостный праздник. При слове «масленица» в памяти встают картины веселых зимних дней, наполненных гамом и шумом, вкусными запахами блинов, перезвоном колокольчиков, украшавших нарядные тройки.

Любили на Руси праздник Проводов Зимы, потому и праздновали широко – в народе и по сей день сохраняются поговорки «не все коту масленица», «не житье, а масленица». Это — самый веселый, народный и сытный праздник, длящийся целую неделю. Если в первые три дня крестьяне еще занимались хозяйственными работами, то с четверга работать запрещалось, т.к. начиналась Широкая Масленица.

Как отмечать масленицу

В 2011 году масленица приходит 28 февраля. Масленичная неделя состоит из двух половинок - узкой и широкой масленицы,у каждого дня масленичной недели есть свое имя и свои обычаи как отмечать. [ Читать дальше ]

Полагаю, все желающие уже посетили в этом году кладбище, поэтому, надеюсь, никого не обидит моя заметка.

Я не изучала подробно, откуда взялась традиция хоронить людей в гробах, а потом периодически "навещать родственников", но все больше осознаю, что это традиция пагубная. Дело даже не в том, что нет логики в периодическом посещении какого-то камня, среди других таких же камней, имеющих одинаковое отношение к любимому умершему родственнику - отношение никакое. Я предпочитаю вспоминать родственников просто так, или рассматривая фотографии. Но это все лирика, как говорится. А вот с научной точки зрения кладбищенские традиции могут нанести вред живым, не говоря уж об отсутствии пользы умершим.
        Возможно, это давно известный факт, но я прочитала об этом около двух лет назад в англоязычном научно-популярном сборнике. Там говорилось о крематории (на самом деле он назывался как-то по-другому, т.к. кремация - это сжигание), в котором умершего предварительно глубоко замораживали (при этом происходило частичное высушивание), а после - превращали в пыль с помощью ультразвука. За короткое время получался экологически чистый прах в результате экологически чистого (хоть и энергоемкого) процесса. На тот момент эта замечательная, на мой взгляд, разработка (авторы - голландцы) не получила никакого распространения, а все из-за традиций! Это, мол, кащунство, надругательство, папа римский тоже вроде что-то сказанул...
        А сейчас, реально, что мы имеем? Сплошное кладбище вокруг города, и полгорода - бывшее кладбище (я о Мелитополе для примера), потому что раньше 50 лет после закрытия кладбище сносить нельзя... Кроме того, кладбища являются местностями с высокой концентрацией фосфора, ценного элемента и удобрения. Об этом еще в советское время впервые заговорил И.Ефремов (который писатель, написал "Час быка", "Лезвие бритвы"... - он ведь еще и видный ученый, за что в частности попал в немилость правительства. Захоронение в виде современных кладбищ, писал он, грубо нарушает балланс и круговорот фосфора, что со временем может вызвать необратимые процессы, вплоть до мутаций (как-то так, не цитата). Полагаю, надо решать проблему, начиная с традиций.

     Когда последний дух испустим мы с тобой,
     По кирпичу на прах положат твой и мой.
     А сколько кирпичей налепят надмогильных
      Из праха нашего уж через год-другой...
                                                 (Омар Хайам)

         У далекому минулому люди жили в єдності з природою. Зміна пір року впливала на увесь життєвий устрій і була основою містичних (релігійних) ритуалів - свят. 

         Основними святами у всіх древніх народів були: прихід зими, весни, літа і осені. Чотири ці дні є днями сонцестояння і рівнодення, астрономічними початками пір року.

         Ці дні були базовими точками календарного Року. У ці дні закладалася програма на увесь сезон. Вони служили точками відліку для зайняття землеробством, будівництвом і іншими важливими справами.

        Будь-який народ сильний до тих пір, поки у нього є традиції, історична пам'ять, єдина віра. І краще якщо ця віра була вірою їх предків. Так зберігається спадкоємність поколінь. Такий народ неможливо перемогти.

       Поза сумнівом, древні люди, у тому числі і древні слов'яни, мали дуже великі знання. Мудрі, інтелігентні, освічені люди знаходилися в духовному пошуку тисячі років і ділилися своїм містичним досвідом з іншими, передавали накопичені знання з покоління в покоління.

   На Землі пройшло безліч воєн. Не так небезпечно і руйнівно, якщо завойовники шукають тільки матеріальні багатства, нові землі і сировинні ресурси. Але коли почалися релігійні війни - їх метою були не матеріальні багатства, а завоювання душі народів. Нові релігії насаджувалися шляхом руйнування внутрішньому життю народів, руйнування їх традицій. Вилучалися і знищувалися книги (літописи), які нагадували про минулі традиції. Отже, якщо народ зуміє зберегти своє внутрішнє життя (устрій, традиції, культуру), то він виживе. Головне - зберегти життєве ядро, свою суть.

       Справжня катастрофа будь-якого народу - коли він втрачає зв'язок зі своїми древніми знаннями.

Так відбувається і зі святами. Люди відмічають їх не тому, що знають і розуміють їх сенс, а тому що так прийнято. Вони не знають для чого це треба.

   Коли зв'язок із справжніми знаннями знищений, люди ще деякий час продовжують механічно дотримуватися обрядів. Ці обряди проіснують деякий час і назавжди зникнуть.

Багато людей намагаються підтримувати витоки культури, зберегти традиції

      Древні слов'яни жили за сонячним календарем і свята слов'ян були орієнтовані на Сонце (обертання Землі навколо Сонця, зміну пір року). Ці дні (два сонцестояння і два рівнодення) служили точками відліку для зайняття землеробством, будівництвом і іншими справами.

   21 грудня - Народження Сонця (Зимовий Солнцеворіт, Коляда) - святкувалося в день зимового сонцестояння, найкоротший день в році.

      Коляда - бог новонародженого Сонця. Цього дня древні слов'яни влаштовували свято на честь Коляди. Співали пісні, славили богів, славили Коляду за те, що повернув Сонце до весни. Люди раділи Сонце на небі світитиме все довше і все яскравіше.

     В дні Зимового Солнцеворота Природа завмирає, у світі панує спокій, стабільність і постійність. Цією тихою, потужною енергією спокою пронизано все навкруги - і небо, і зірки, і дерева, і сніг. Все випромінює спокій і тиху радість. І в той же час Сонце рушило до Літа, щось змінюється на краще. Кінець старого - це завжди початок нового.

     21 грудня - з цього числа день починає збільшуватися, а ніч зменшуватися. Тихе світле свято, свято сімейне. Цього дня наряджають ялинку. Саме наряджають, тобто йдуть в ліс, вибирають красиву молоду ялину, прикрашають її кольоровими стрічечками і простими, нехитрими іграшками. Водять навколо ялини хороводи, співають пісні, славлять богів, славлять Коляду за те, що повернув Сонце до весни.

     До весни ще дуже далеко, але свято це радісне. Радість від того, що короткі, темні дні минули, і тепер день, хоч на хвилинку, але додаватиметься.

     Чому наряджають саме ялину? Дуже просто. Усі дерева взимку сплять, відпочивають. І тільки ялина (і сосна) не сплять

     Ялина - дерево Велеса, а Велес - один з самих шанованих слов'янських богів. Дотримуючись обряду шанування ялини, люди залучалися до сильного і потужного егрегора Рода.

     Рід, Джерело, Рідні, Рідня, Народ, Батьківщина - ось де сила, допомога предків і здоров'я. Древні слов'яни завжди пам'ятали про предків і шанували їх.

       Ніхто не самотній. За спиною будь-якої людини завжди стоїть ланцюг його предків. Можливо, ваш рід проіснував десятки тисячоліть, пережив вселенські катастрофи, загибель цивілізацій, голод, холод, війни, поневіряння - і вижив. Ви ввібрали в себе усю силу і потужність вашого Роду. Гордіться цим і пам'ятайте, що несете відповідальність за гідне продовження Роду і кращих його традицій.

       Не рубайте ялину на новорічні свята, відкиньте цей дикий, чужий слов'янам звичай. Слов'яни завжди відчували Природу і піклувалися про неї. Не можна рубати ялину на свято - це звичай Чорнобога, який символізує вбивство Велеса і урочистість Пітьми. Це магія жертвопринесення. Не рубайте ялину і ви відразу відчуєте, що стали здоровіше, сильніше, спокійніше, почне налагоджуватися особисте життя. Може, тому люди живуть з купою проблем, що дружно тягнуть  зрубану ялину у будинок на новий рік. А вона мстить людям, випромінюючи енергію образи і страху. Фактично люди святкують за новорічним столом смерть ялини, смерть бога Велеса. Від зрубаної ялини виходить енергія страху смерті і люди живляться цією енергією. Цим вони роблять свої душі ще черствішими, чорнішими, посилюють в собі програму страху. Цим притягують до себе різного роду магічні напади і неприємні ситуації.

         Світ дуже справедливий. За заподіяний біль відплачується болем, за радість - радістю.

21 грудня люди йдуть в садок, обтрушують сніг з дерев і кущів. Поздоровляють сад із Зимовим Солнцеворотом. Спілкуються з деревами, домашніми тваринами, бджолами і усією домашньою живністю. Те ж саме можна зробити в лісі.

        Взагалі, вихід на Природу цього дня і в найближчі 3-4 дні (дні Солнцеворота) дуже бажаний.

    Цього дня добре обполоснутися джерельною, річковою або будь-якою іншою природною водою, розтертися снігом, змити з себе стару енергетику. Люди бігають роздягнені або босоніж по снігу - знімають з себе патологію.

      Палять вогнища на честь сонця. Навколо ялинки або вогнища водять хоровод по руху сонця, що означав обертання землі навколо сонця. Обмотують соломою колесо - символ кругообігу життя. Підпалюють колесо і з гори або піднесеності скочують вниз.

Віншую Вас з Новим роком! Бажаю, щоб предки і природа надали здоров"я, щастя, миру і любові!

Сложилось мнение, что только славянская широкая душа может в полной мере наслаждаться различными гуляниями в зимний период. И что только у нас бывает почти месячный праздничный марафон. Ничуть не бывало. Продолжаю свой марафон по различным зимним фестивалям и праздникам Японии.