хочу сюди!
 

Alisa

39 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 34-46 років

Замітки з міткою «поет»

Р. Рождественский

Человеку надо мало:
Чтоб искал и находил.
Чтоб имелись для начала
друг - один и враг - один...

Человеку надо мало:
чтоб тропинка вдаль вела.
Чтоб жила на свете мама.
Сколько нужно ей - жила...

Человеку надо мало:
после грома тишину.
Голубой клочок тумана.
Жизнь - одну и смерть - одну.

Утром - свежую газету,
с Человечеством родство
и всего одну планету:
Землю! Только и всего.

И - межзвездную дорогу
да мечту о скоростях.
Это, в сущности, - немного,
Это, в сущности, - пустяк.

Невеликая награда.
Невысокий пьедестал...
Человеку мало надо...
Лишь бы кто-то дома ждал.

поет....!

"Листар носив листи зелені, листи шуміли. Ех, весна!

 Плету пісні на веретені про молодість, що промина."

                     (Богдан-Ігор Антонич)

Холодний Яр /уривок/

Яр у лісі, поблизу Чигирина, де збиралися 1768 р. повсталі проти панів селяни.


За святую правду-волю

Розбойник не стане,

Не розкує закований

У ваші кайдани

Народ темний, не заріже

Лукавого сина,

Не розіб’є живе серце

За свою країну.

Ви – розбійники неситі,

Голодні во рони.

По якому правдивому

Святому закону

І землею, всім даною,

І сердешним людом

Торгуєте? Стережіться ж,

Бо лихо вам буде,

Тяжке лихо! .. Дуріть дітей

І брата сліпого,

Дуріть себе, чужих людей,

Та не дуріть Бога.

Бо в день радості над вами

Розпадеться кара.

І повіє огонь новий

З Холодного Яру.

17 грудня 1845, Вюнища.

Л.1 /Тарас Шевченко, Кобзар, повна збірка, Харків, Видавничий дім «Школа», 2002. -640 с., Умовн. Друк.арк. 33,6, Наклад 500 пр./ с. 310.

Осип Бодянський

Сьогодні, 205 років назад, народився Осип Максимович Бодянський – український філолог-славіст, історик, фольклорист, перекладач, видавець, письменник, член-кореспондент Петербургської Академії наук.

 

Славній  цій людині дякуючи до нас дійшли зокрема конституція Пилипа Орлика і Реєстр усього Війська Запорозького після Зборівського договору з королем польським Яном Казиміром складений 1649 року жовтня 16 дня.

Наведу лише початок Реєстру, малу частку командирів полковників і козаків одного чигиринського полку.

Полк Чигиринський

Його милість Пан  Гетьман Хмельницький, Тиміш Хмельницький, Іван Чернята, Обозний військовий, Михайло Лучченко, Осавул Військовий, Іван Остафієвич, Писар військовий.

Федір Якубович, Полковник Чигиринський, Андрій Пилипович, Осавул полковий, Васько Литвиненко, Осавул полковий, Дацько Костенко, Хорунжий полковий, Іван Білий, Пилип Щербина,  Каленик Кузьменко, Іван Масло, Василь Матяшенко, Жадан Якимович, Сава Скубченко, Лесько Хильченко, Нестор Тимченко, Андрій Бокач, Сахно Облавутенко, Протас Якименко, Семен Білозоренко, Данило Хильченко, Іван Скоробагатько, Хведір Бутпештин, Яким Кузьменко, Йосько Ворожбитенко, Василь Парфієнко, Лукаш Пухальський, Олекса Василевич, Михайло Путивець, Єрмашко Василенко, Роман Матяженко,  Тимко Коваль, Роман Котляренко, Остап Прищенко, Семен Некормигостенко, Йосько Богдаченко, Василь Гарасименко, Гнат Гарасименко, Семен Олещенко, Опанас Довбієнко, Іван Сергієнко, Каленик Михайленко, Іван Сухоніс, Денис Сидоренко, Грицько Кондратенко, Михайло Василенко, Остап Нетенко,  Іван Макгерка, Фесько Стойченко, Фесько Маценко, Харко Увпченко, Іван Дрозачин зять , Іван Дробашенко, Супрун Семченко, Семен Дробиха,  Іван Гречченко, Васько Тищенко, Василь Гавриленко, Степан Опанасенко, Антон Павленко, Наум Махненко,    Деркач Сава, Василь Ященко, Ясько тесть Костирський, Васько Хорунжий Бунчужний, Опанас Процовкин, Хорунжий військовий, Васько Томиленко, Хорунжий гарматний, Петро Дорошенко, Писар гарматний, Михайло Криса, Малик Шкоденко, Павло Купченко, Іван Богун, Грицько Шам, Шахно Жадан, Іван Барашко, Прокіп Бережецький, Павло Яненко, Іван Волевач, Яцько Проскурненко, Гаврило Коряцький, Грицько Заборний, Іван Богунов, Степан Мостопенко, Денис Хведорович, Андрій Томченко Томашевський,  Сацько Пушкеля,  Терешко Довгий, Михайло Юрченко, Карпо Трушенко, Ілляш Багатченко, Панько Пилипенко, Іван Довженко, Кость Бут, Семен Довженко, Хведір Коробка, Михайло Данилович, Іван Проскуренко, Сава Якименко, Гнат Цицайка, Іван Стрілець, Стас Вольський, Кирило Сенчук, Іван Іванащенко, Андрій Соляник, Семен Андрієнко, Степан Бут, Антон Волеватченко, Курін Осавульський, Герман Ворволенко, Курило Бут, Павло Костенко, Філон Горкуша, Михно Броварний, Степан Махненко, Каленик Марченко, Іван Раценко, Іван Лейба, Дмитро Матвієнко, Михайло Говура, Мисько Ломоніс, Матвій Момотенко,  Гордій Карпенко, Лесько Гриценко, Мартин Гриценко, Федір Єремеєвич, Іван Єремієвич, Онисько Радишовченко, Микита Розсоха, Іван Махнов, Федір Пириченко А., Фесько Дмитрашенко, Хома Некрасенко,  Лесько Гриценко, Мисько Гарасимович,  Василь Гарасимович, Степан Скоробогатченко, Данило Турчинець, Феник Отрощенко, Мисько Несторенко, Кость Шупик, Данило Трушенко, Грицько Уласенко, Мартин Семенович, Грицько Нестеренко, Андрій Пироженко, Кость Стуйченко,   Андрушко Миклашенко, Васько Капустенко, Михайло Брайченко,  Іван Трушенко А., Данько Юрненко, Сава Пилипенко, Семен Кушніренко, Михайло Гакало, Опанас Михайлович, Омелян Андрущенко, Трохим Синенко, Кондрат Гончаренко, Михайло Хруленко, Денис Ясменко, Дем’ян Чоргунь, Сава Хведорович, Степан Макітерченко,  Максим Іванович, Дмитро Гайдаж, Семен Маркович, Терешко Брайченко, Михайло Цапенко, Іван Стеценко, Остап Стеценко, Павло Грищенко, Тишко Хрененко,  Грицько Панченко, Яковець, Ясько Михайленко, Василь Микитенко, Пархом Капустенко, Прокіп Гавриленко, Демко Привильченко, Ярема Хведоренко, Макар Юхненко, Влас Дмитренко, Семен Лук’яненко, Брайко Сербіненко, Богдан Проценко, Гнат Кондратович, Іван Ященко, Кіндрат Титаренко, Савко Костюченко, Макар, Федько Яковенко, Яцько Микитенко, Василь Хведяїв зять, Марко Василенко,  Яцько Донець, Богдан Гуриненко, Пасько Гнатенко, Семен Глущенко, Кирило Грицькович, Хома Левченко, Сергій Павлович, Герасим Синютенко, Лаврін Коняченко,  Фесько Кисіль, Курило, Остап, Степан Оріховський, Олешко Байбуренко, Василь Хилимоненко, Мартин Снітчин, Антон Жданович, Фесько Митько, Грицько Ганжа, Семен Митько, Олекса Шуло, Семен Гуляницький, Ілляш Хурсенко, Кузьма Черевченко, Семен Дорошів, Семен Черевченко, Грицько Рева, Семен Чорний, Михайло Севрученко, Тиміш Трохименко, Яцько Богуславченко, Федір Новицький, Ярема Хурценко, Грицько Богун,  Максим Рацевський, Лаврін Демиденко, Богдан Бут А., Лук’ян Матяшенко,  Олекса Вакуленко, Грицько Кришенко, Васько Кузубенко, Петро Ворожбитенко, Онисько Єрмаченко,  Сидір Кукшименко, Іван Крисин брат, Прохір Борщенко, Радько Гайдуків, Семен Ювсиченко, Семен Андрієнко, Семен Кукшубенко, Остап Левченко, Іван Колошан, Іван Карпенко, Лук’ян Карпенко, Федір Данилович, Андрій Карпенко, Степан Щербина, Филон Дідовський, Опанас Довгий, Гурик Савкович, Павло Крисенків зять, Марко Якова син, Максим Козловський, Степан Могилат, Ясько Гвоздь, Гнат Потапович, Пашко Москаль, Гнат Вовченко, Микита Тущенко, Грицько Денисенко, Семен Чорного брат, Іванець Хмельницький, Омелян Бохонь, Лук’ян Бараненко, Микита Ярошенко, Тиміш Яцькович, Петро Опанасенко, Іван Куриленко, Андрій Миськів пасинок, Грицько Кожарченко, Юхим Костенко, Іван Олексенко, Федір ЄВлашенко, Лесько Сенченко, Прокіп Бобаченко, Яцько Мусієнко, Павло Гавриленко, Процик Сидоренко, Яцько Міщенко, Федір Василевич,  Савко Гнатенко, Іван Вороненко, Грицько Трохименко, Гринь Рудьченко, Семен Хмельницького, Марко Іваненко, Кирик Рубченко, Карпо Мироненко, Лашко Кузьменко, Мисько Бут, Михайло Лук’яненко, Савко Андрушенко, Омелян Зуб, Семен Нетребенько, Дем’ян Михайленко, Федір Гаврук, Семен Башлаєнко, Федір Бут, Ясько Семененко, Грицько Гнатенко, Маць Андрієнко, Кость Проценко, Федір Федоренко, Петро Ященко, Іван Чоновченко, Жадан Шепеленко, Семен Прудейченко, Іван Захарченко, Павло Безштанько, Прокіп Семененко, Редько Ємченко, Андрій Сахненко, Хома Хведорович, Нечипір Постоленко, Клим Стасенко, Марко Стасенко, Грицько Стасенко, Гаврило Семененко, Юхим Семененко, Сахно Величко, Матвій Кощенко, Трохим Захаренко, Карпо Доценко, Михайло Гурджій, Марко Іллєнко, Іван Ємченко, Фесько Дубина, Антон  , Грицько Пинчученко, Максим Онащенко, Пархом Ізмайлова зять, Гнат Федоренко, Богдан Брайченко, Грицько Сергієнко, Васько Білий, Йосько Бородина, Йосько Некрасенко, Роман Гущенко, Корній Гуща, Тишко Кошубенко, Микита Вергуненко, Степан Клищик, Сасько Перегоненко, Мисько Сирота, Іван Ілляшенко, Демко Юхненко, Богдан Юхненко, Ясько Гуриненко, Гарасько Морозенко, Іван Сухий, Ярема Ющенко, Федір Левоненко, Максим Опанасович, Жадан Максименко, Назар Бубличенко, Василь Махненко, Прокіп Швець, Прокіп Василенко, Федір Похиленко, Іван Голик, Марко Сельченко, Богдан Ліщиненко, Іван Сергієв син, Михно Кіт, Супрун Рогулька, Матвій Литвиненко, Михно Сухоносенко, Гаврило Кульбака Комісар, Кирик Литвиненко, Остап Данилович, Яремченко Іван, Мисько Тліга, Гринець Павленко, Михайло Пилипенко, Супрун Зубенко, Пасько Костенко, Кузьма Петренко, Іван Коломієць, Сидір Остапенко, Ярема Міняйленко, Сергій Костів зять, Наум Низуненко, Корній Грицьків зять, Федько Юськів зять, Савусько Дмитрович, Олешко Сажка, Яків Кулька, Матвій Павленко, Іван Кошулька, Тимко Кобиленко, Кирик Нечипоренко, Сидір Ярмоленко, Ярема Зеленко, Степан Грищенко, Тишко Наливайченко, Гнат Міняйленко, Захарко ( ) , Трохим Міняйленко, Федір Конвулька, Андрій Пащенко, Онисько Ємець, Данило Рудий, Василь Рева, Назар Антипенко, Максим Сергієнко, Процик Дащенко, Капуста Лаврін, Мисько Венгерський, Михно Дубина, Василь Сидоренко, Гарасим Рашенко,

Хведір Німченко, Левко Байбузенко, Федір Мокросльотов, Яцько , Іван Ратушненко,  Хома Білобровець, Мануйло Коломієць, Кіндрат Шпиленко, Марко Новацького зять, Васько Міщенко, Гринець Білобровченко, Іван Привезюн, Василь Макуха, Лукаш Манський, Роман Бугловський, Іван Федоренко, Лук’ян Чомкало, Іван Ілляшенко, Мисько Пригуленко, Данило Карпенко, Кіндрат Свірченко, Влас Проценко, Демко Лавришенко, Грицько Добролеженко, Яцько Іванів син, Іван Антоненко, Чесличенко Грицько, Яцько Рубиха,  Савка Федорович, Процик Слюсар, Федір Мито шуб, Павло Савуленко, Андрій Бут, Мишко Михайлович, Корній Мормолишів зять, Кирик Рудий, Дахно П’ятиборець, Левко Бурченко, Марко Куриленко, Кузьма Антоненко, Федір Бограменко, Лаврін Куриленко, Семен Ткач, Семен Норець, Мартин Довбуш, Наум Чорноштаненко, Іван Базилій, Максим Дудченко, Васько Медведенко, Івашко Риців.

 

Поет гуляє (За Г.Голкою)

Черговий виверт української поезії від пародиста Гната Голки.
Моя прим.  Прошу вибачення за  незугарні слова, але це не я, це "українська" сучасна поезія з "бодуна" деяких "поетів-віршопюїв"

• Сіли в дружньому ми колі
й Кумановському Миколі
наливаю чарку я,
він говорить: – До холери!
Я, аби не дати маху,
теж кажу: – Пішов ти нахер!
Не за себе п’єм – за друга,
а за себе буде друга.
Третя буде за Наталку,
за Наталку і за палку.
От якби лиш знати міру,
скільки треба того кіру,
щоб споїти все блядво?..
Іван Чернецький, «Вечірні розмови з Сірком», 2005 р.


ПОЕТ ГУЛЯЄ!
Я – поет, натура щира.
От якби лиш взнати Міру,
чи Оксанку, чи Наталку
всіх запрошую на палку.
Тільки би не дати маху.
Та пішли усі ви нахер!
Ще в кишенях гроші є,
то поет усім наллє.
Вип’єм першу, вип’єм другу
за подругу і за друга
третю, восьму, двадцять сьому
донесіть лишень додому.
Скільки ж треба того кіру,
щоб залити душу щиру.
Гей, несіть бухло-питво –
нині споїм все блядво!

Кіндрат Корінь живе Україною та українством – Олег Володарський

Герой дав гідну відсіч ворогам!

Десант з завдання, втомлений, вертався –

До «передка» лиш декілька хвилин.

Та на засаду враз загін нарвався:

Зрадлива доля свій змінила плин…

Дозорний взяв на себе першу чергу

Й упав, підкошений, у ранішню росу.

Гукнув:»Брати ідіть, я їх відверну

В вас на відхід є трішечки часу!»

Він біль зібрав в одну пекельну точку,

Дав гідну відсіч лютим ворогам!

Дарма, що кров залила всю сорочку,

Живим козак не здався москалям…

А десь в матусі тьохнуло серденько.

Прокинулась. Іванко, сину мій!

Чомусь так важко стало, мій рідненький!

Чи спиш ти, чи страшний приймаєш бій?..

Десант з завдання з болем повертався,

Йшов почорнілий, мов земля, спецназ…

Герой над взводом в небо підіймався –

Він свій останній виконав наказ…

Кіндрат & Корінь. 04.04.2017р.

Анатолій Сопін (Кіндрат Корінь), волонтер, поет, вчитель

Це була складна для мене «Сповідь». Сам діалог з Анатолієм вести було легко та приємно, ми одразу знайшли спільну мову. Складно було тим, що найболючіші нерви нашої Батьківщини, нашої Нації настільки дзвінко бринять в його душі, що відлуння цього звучання краяло мені серце нестерпним болем.

Багатьом з нас болить, але ми звикли ховати цей біль. Тільки інколи, залишившись на самоті, дозволяємо собі зайву чашку кави, щоб гіркотою напою змити гіркоту з душі, а потім робимо глибокий вдих і йдемо жити далі.

Та в рядках віршів Кіндрата Кореня стільки щирої любові, змішаної з болем, надією та злістю, що вони проникають прямо в душу і розривають її справжністю тієї страшної правди, з якої народилися ці слова. І потім ти сидиш спантеличений, дезорієнтований і намагаєшся заново зібрати себе по частинах.

Словами, віршами можна по-різному говорити про біль. Ними можна поранити та спустошити, а можна перетворити ці страшні почуття на паливо для нових звершень. Останнє мало кому вдається, саме тому творчість цього поета справила на мене таке неймовірне враження. Він торкається найболісніших ран суспільства, змушуючи читача бачити та відчувати гірку правду. І водночас його поезія дає сили та душевного вогню не миритися з гіркою правдою, а протистояти злу та несправедливості.

Такий біль свого часу підштовхнув мене розпочати говорити з українцями про Україну, шукати та знаходити СПРАВЖНІХ і давати змогу Нації їх почути. Так народилася «Сповідь». Ось чому для мене так важливо, щоб Нація почула його. Ті, в кому резонує цей біль, чиї душі не скалічені байдужістю та зневірою, мають об’єднатися, забувши про чвари та негаразди.

Є такі люди, до котрих наближаєшся і розумієш, що у них в душі порожньо. Ніби бачиш покинутий будинок, котрий дивиться на світ голими стінами крізь вибиті двері та шибки. І від них лине таке відчуття спустошення. Руїни. Вони ніби тонуть в болоті, й намагаються затягнути у свою сірість тебе. В таких людей немає ні любові, ні милосерду, ні Нації, ні Батьківщини. Лише порожнеча.

Й на противагу їм є ті, в кого в душі стільки вогню, що вони зігрівають ним усіх навколо. Котрі допомагають, підтримують та надихають, ділячись своїм вогнем, адже його в них стільки, що він виривається на зовні словами, віршами, справами, добром. Кіндрат Корінь живе Україною та українством. Палає любов’ю до Нації. І цей вогонь крізь його творчість зігріває душі.

Він почав говорити, а мене переповнювали емоції. Постійні глядачі можливо помітили, що інколи в мене з’являються паузи між словами та репліками. Це відбувається тому, що почуття, котрі сповнюють мене в такі моменти, здаються настільки глибокими, що будь-які слова здаються дрібними та зайвими.

Я наче дитина радію церквам і храмам. З відкритим серцем вклоняюся іконам і молюся Господу. Щиро захоплююся самовідданим служінням Богу і Україні служінням священиків та капеланів. Пишаюся незламністю та силою душ наших воїнів і волонтерів. Зачаровуюся глибиною душі та творчості митців. І раз за разом ледь стримую емоції від того, наскільки багата красою та величчю душ наша країна. Я обожнюю нашу країну. Вона у нас дивовижна. Неповторна. Дарована нам Богом. І в цьому стільки святого! Це земля, по якій ходитимуть наші діти та онуки і в якій поховані наші предки.

Анатолій Сопін творить під псевдонімом Кіндрат Корінь, взятим на честь своїх видатних предків. Натхненний вчитель, поет і запеклий патріот. Його душа живе Україною. Болить усім, що з нею відбувається. Він дуже уважно спостерігав за мною під час зйомок програми і я розумію чому. Для таких людей страшно бачити байдужість до нашої країни. Ця байдужість їм болить, тому вони намагаються будь-що уникати людей, котрі завдають їм цього болю.

Та коли він побачив, що моя душа так само любить Україну, то одразу відкрився для діалогу, котрий не можна назвати простим за своїм наповненням. Я відчуваю потребу раз за разом зачіпати сильні генетичні, ідеологічні, соціальні нерви нашого буття. Й лише тому, що інколи мені здається, що ми спимо, не помічаючи епохальності тих подій, котрі відбуваються сьогодні.

Коли я розмовляю з такими людьми, як Анатолій, мене переповнює натхнення жити та творити. Душа Нації в любові до Бога і України. І саме відлуння цієї любові в наших душах приведе Націю до миру та розквіту.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ»Герой програми  Анатолій Сопін (Кіндрат Корінь), волонтер, поет, вчитель

https://youtu.be/fIrXU2vsRC0

Поет Божої благодаті

Якось з одного прочитання вхопився, у пам'ять врізався назавжди цікавий поетичний образ, означений такими ліричними словами: «Тут станція Ярошенка – маленька запорошена, назустріч вибіга…»

Тільки згадаю їх, як виринає в уяві непереквітна рідна подільська сторона. За Жмеринкою, якщо потягом прямувати зі столиці на південь, або за залізничною станцією мого життя Рахнами, коли добиратися з сільської нашої дрімучої сторони у центр цивілізації чи навіть у саму благословенну Європу (в Чоп і поза Чоп!) розташувався причал рідної сторони великого українського поета Петра Перебийноса - станція Ярошенка. Тут йому треба виходити з поїздів далекого і ближнього сполучення, щоб потрапити до рідного дому у Слободі Шаргородській, над мрійливою річкою Мурашкою.

Ярошенка - маленька, снігами чи барвистою квітневою красою припорошена, дощами умита. Миле диво в гаях. Завжди тиха і наче усміхнена. Це справдешній центр малино-полуничного і черешнево-яблунево-грушового розмаю. Не знаю, як зараз, а ще недавно там працював багатющий плодово-ягідний радгосп «Сад Поділля» (ви ж вдумайтесь лишень у піднебесся цієї об’ємної назви!), продукцію якого знала вся Україна. Тут все в садах-плодах і зеленому клечані - з весни аж до пізньої осені.

Петрові Мусійовичу, аби дістатися до батьківського пригірку, де збереглася і по нині пощерблена віками загадка всього життя поета – турецький стовп, звідки відкривається вид на древній монастир у райцентрі, у приміщеннях якого колись здобували освіту Степан Руданський, Михайло Коцюбинський і на середньовічний костьол, треба проїхати ще кілька десятків кілометрів через багатолюдні села, зокрема, Мурафу, широке і довге як сама Варшава поселення, над однойменною рікою.


У цій кожній подільській хаті всі добре знають і гордяться великим українським поетом-земляком Петром Перебийносом, лауреатом Шевченківської премії України. Бо його вірші як «Отче наш», писані на кожен Божий день життя. Ось прочитайте бува його у три десятки рядків справжню поему-скорботу «Гармоніст Михалко Горобець», зображену як карб на серці народу.

До війни, бувало, як рвоне Михалко
перелатані, задихані міхи, -
ех, літали пальці,
витинали шпарко
розвеселу польку, карапет.

А що ж потім не стало чути його гармоніки, хоч повернувся додому з війни солдат?

…Примостилась у кутку гармошка.
Їй за п'єдестал - ослін кривий.
Гудзиками жовтими
дивиться гармошка
на Михалкові порожні рукави.

Скільки ж гіркої правди в поетичних образах поета. На грані сльози глибинна філософія людського життя. За цю неманірну справедливість і любить поета народ. Він поет не дзвінкий, горластий, а вдумливий, глибинний...

Скільки живу, то все рівняюся на нього і безмежно горджуся своїм знаменитим земляком-шаргородцем. Бо так образно, мудро, розсудливо, алегорично не пише нині ніхто. Поезія Петра Мусійовича Перебийноса перебуває на кордоні сльози і роси, найглибших порухів людської душі. Вона для мене моральний бальзам…
Відкрию і цю таємницю. Щоб написати гарну статтю, я іноді беру навмання його томик поезій. Перевесла його образів, чар запашних слів поета мені потрібні, як брусок для коси, як для леза бритви. Хто ще може так сказати, як він:
Я народився в переджнив'я,
я ріс під місяцем серпа.
Циганка-ніч приворожила
мене до житнього снопа.

Ходити вчився я у полі,
у нашій хлібній стороні.
Приймав цілющі я уколи
від росянистої стерні.

Еге ж, братове словолюби, сьогодні День Народження Великого українського поета Петра Перебийноса: йому 81! З Новоліттям, Петре Мусійовичу! Здоров’я, Добра і усяких гараздів!

Сторінки:
1
2
3
попередня
наступна