Знову яблучна оскома, танець ватрою в ногах,
На душі і просто вдома сонце сходить на стогах.
Гори пишні від утіхи з Черемоша п’ють води,
Над потоком поміж вільхи загубилися сліди.

Давай зустрінемось в Карпатах, тут казка ще живе повір,
Тут ріки стрімко витікають і ніжно туляться до гір.
Давай зустрінемось в Карпатах, хай здійсниться жаданий сон,
У піднебесних дивних шатах серця заб’ються в унісон.


Одягли село і місто всі багряні кольори,
У калинове намисто нарядилися двори.
Чути музику знайому, осінь горам до лиця,
Завітай же у Карпати, хай здійсниться мрія ця.

[ Читать дальше ]

В душі моїй – несказані слова,
Вона під ними часто знемагає,
І тільки ніч безмовна правду знає,
Яка то сила, вперта і жива.

Вона в мені – як дивовижний світ,
Що бавиться небесними вогнями,
Змагається з холодними вітрами
І тихим болем опадає з віт.




Жіноча доля - як терпка роса,
Що на чебрець опівночі спадає.
Цілує душу відчаю сльоза,
А каяття помилки виправляє.

Жіноча доля – як лукавства тінь.
Уста сміються, а в очах – зажура.
Закреслить тугу забуття глибінь,
Сама себе, всміхаючись, одурить.

У щасті пригортає цілий світ,
Про зло благає память замовчати.
Жіноча доля – милосердя цвіт,
Воістину уміє все прощати




Цей світ зими… Замріяні сузір’я,
Печальні вишні в дивній білизні,
Морози, тиша, місяць із загір’я
І синя пісня в далечі сумній.

Стою одна, лиш зорі загадкові,
І гріє серце цей чудовий світ,
Дивлюсь на нього з висоти любові,
З доріг життя, з вершин прожитих літ.

Вітром зірване листя втікає,

Розчиняється дощ у калюжах.

Літо в осінь за обрій зникає...

...................................................

Мрії - хворі, надії - недужі.

"Все - химера", - ти кажеш байдуже.

07.08.2009

Copyright 2009 © Cтепанська Марина (SMG) Всі права захищені

 

 

 

Скатерть белая, свеча, 

Аромат от кулича, 

Льется в рюмочки кагор. 

Пить не много – уговор. 

Разноцветие яиц, 

И улыбки светлых лиц. 

С праздником! 

Христос Воскрес! 

Доброты, любви, чудес! 

 

 

 

 

Якого кольору небо,
А зорі що сяють в ночі
І сонце яскраве і ніжне,
В теплі весняні дні??
А ж кольори особливі,
Що змінюють наше життя,
Що поряд і разом із нами,
Залишаться на довге життя.
Це ніч випускного -
Теплого літнього дня,
Коли життя просте безтурботне,
А позаду відрізок життя.
Це сонця промінчик,
Що з за горизонne проб’ється,
В літньому лагері,
Після ночі без сну...
Чи просто кольори під настрій,
Ти х самих вікон в ночі,
Чи трави на світанку,
Чи водиці грози....
А є колір кохання,
Радості, суму і сліз,
Чи колір бажання,
Чи насолоди утіх.
Не знаю, не памятаю,
Можливо нема,
Та є, я точно знаю,
Без кольорів яскраве життя!!!!


Просто задумався, помріяв, згадав.... мене чомусь ностальгія хапає і тягне до себе, хочу рік назад!!! ))))

Почему-то все вокруг начинают усиленно скрипеть и расклеиваться под Новый год... Нет, меня это не устраивает - с кем тогда бухать в час Н? С нытиками и неудачниками?

Не знаю, вот у меня всё-таки отличное новогоднее настроение... Ещё вчера я видел настоящего деда Мороза (он кряхтел неподалёку от ТЦ Олимпийский в Киеве и глядел на меня добрыми-предобрыми глазами сквозь клочья своей настоящей лапландской бороды) - а сегодня у меня под ногами скрипят настоящие, а временами и белоснежные, сугробы... Это было настоящее чудо и я себя чувствую так, словно уже получил свой главный подарок на Новый год. Удача улыбается мне где-то наверху и смеётся, понимая, что прямо сейчас я гляжу в её золотистые глаза...

Плевать, что сейчас у меня работы немного больше чем дофига, и что в 2009 году все госслужащие остаются без премий и доплаты за "досягнення у праці", а также на то что курс доллара скачет как раненый козёл в брачную ночь... Сейчас и сегодня я действительно счастлив. Боже, спасибо за всё, что Ты сделал для меня в 2008-м и главное - за то, что я окончательно избавился в уходящем году от излишне задержавшейся в сердце стервы-любви и сопутствующих ей иллюзий. Ура - теперь я снова адекватен... 

Желаю всем отличного новогоднего настроения, помните - в новом году мы все получим шанс изменить всё в нашей жизни к лучшему. Даже если для этого нам всем придётся эмигрировать в центральную Африку...

"Я в норме". Такий настрій користувач сервісу Я.ру від Яндекса Злий Некрот обрав собі раз і назавжди.

Скажете, це не настрій?

Можливо.

Скажете, хіба тяжко міняти настрій з хорошого на ще кращий і ділитися цим щастям з іншими користувачами?

"Поделись улыбкою своей,

И она к тебе не раз еще вернется!"

Та важкувато, чесно кажучи. Часу на це шкода.

А "я в нормі!" - це нині, і повсякчас, і навіки.

Навіть якщо Некрот з тих чи інших причин не зовсім у нормі.

Цим із ближніми точно ділитися нема чого.

Краще побажати всім лише чудового настрою. Хоча так і не буває... Але ні - то ні, побажати можна!