хочу сюди!
 

Наталия

49 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 35-55 років

Замітки з міткою «польща»

Життя іде і все без коректур... (відеоролик з Варшави)

У подарунок до дня народження Ліни Костенко, Центр Української Культури. осередок розвитку (ЦУК.ор), який є ініціативою української молоді у Варшаві, підготував відеоролик на вірш поетеси "Життя іде і все без коректур".


Весна в західній Польщі ІІ

Це не весна - це зима. І вона не відступає. Але всі знають, що і так відступить, тому не дуже зляться на неї. Мені подобається зима і її сніг. Лише він білий і покриває все темне і сіре благородною ковдрою. Зима, сніг і ніч - найкращі друзі. Вони найкрасивіші разом. Щось таки пасує в цьому світі одне до одного. Зима як гість - вона приходить і йде. А літо ніби повертається на свої минулі позиції. Зима терплячіша за літо, але її мало хто любить...

[Цього разу фото без опису - право за Вами]



Весна в західній Польщі І


Весна в західній Польщі

Цього року весна до Польщі не те щоби запізнилася, вона просто забула прийти у березні і віддала всі свої позиції морозній та сніговій зимі. Таке враження, що на вулиці середина січня. Саме на вулиці, а не за вікном, як люблять казати поляки - вони зачастили їздити в Іспанію та Грецію - відвикли від Скандинавських циклонів, тому й плачуть за теплою погодою.
Ось мої фотки за сьогоднішній день - середина березня, а на вигляд - січень, лютий. Ну і хай запізнюється весна - зима теж чудова пора року!

Двір мого гуртожитку - лавочки чекають весни - і хай чекають, весною і так потрібно ходити, а не сидіти.


Факультет Математики та Інформатики - в таку погоду добре працюють сервери університету, які знаходяться десь у холодих підвалах цієї будівлі.


Озеро коло університету - тут в тепло пору часто зависають біологи і геологи. Зараз тут зависають качки і лебеді, які на наступних фото.


Ці птахи просили в мене їсти, бо вони голодні, але жваві. Зараз нв цьому місці мало людей з'являється - нікому принести птахам корму. Шкода - нічого не мав при собі, щоб дати.


Дорога у спальний райончик через ліс - хто живе близько університету - ходить тут кожного дня або їздить велосипедом.


А це факультет фізики - ніколи там не був. Напевно там цікаво.


Ще раз Математика та Інформатика.


І ще раз...


А це двір мого факультету. Виглядає маленьким, але затишним. Для Політики і Журналістики в Познані виділили небагато місця, але зате журналістам зробили найкращу студію в Польщі!


А це мій факультет з космосу (by Google Inc.), тільки весною або влітку. Чому немає авто на паркінгу? Тому що ще немає студентищ.


Дорога в гуртожиток. Можна було поїхати трамваєм, який мчиться в тому рові зліва, але дві зупинки пройшовся по березневому морозі, який до речі ввечері був вже -7 градусів за Цельсієм. Вночі взагалі хардкор.


Моя зупинка - останнє фото в цей морозний і чудовий день. Хай зима така зима буде завжди. Тільки інколи сонячна.


А це фото з глибокої зими - з середини січня. І от знайдіть відмінності, крім якості фотки. Для останньої я постарався - тоді в січневий вечір. Сьогодні ж у цей "весняний" і "березневий" вечір не постарвся. Але все-одно знайдіть відмінності.


І на кінець опитування!

50%, 6 голосів

25%, 3 голоси

25%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Щоб жила Європа, Європейський союз має загинути

На відео лідер консервативної партії Польщі "Свобода і порядок" Януш Корвін-Мікке. Переклад мій:




"Я є добрим європейцем, насправді добрим європейцем, і так само, як добрий німець ненавидів диктатуру, а добрий росіянин ненавидів Радянський союз, так само я ненавиджу Європейський союз, ту організацію, яка утискає більшість Європи, як наприклад атакують Швейцарію з усіх сторін, тиснуть на інші країни і кидають їх в лапи бюрократичної системи. Вони звісно вже не вбивають, а тільки крадуть. Але є ця система блудливою і я буду з нею воювати всіма силами. Польща мала темпи розвитку понад 7 відсотків у 1989-90 роках, коли починала трансформацію. З тих часів, як вона почала приймати устави ЄС, почала сходити з того розвитку і сьогодні має ще близько одного чи двох процентів, а німці вже мають мінус один процент. Це все через нищівну бюрократію, котра вбиває всю спонтанність та ініціативу господарчу і вже роками в нас немає жодного розвитку. Є ми периферія світу і ніхто не приїжджає на нас дивитись, хіба що приїжджають японці, щоб подивитись як ми жили 200 років тому, але не більше. І ніхто вже не поважає європейців, котрі дозволили всістись такій зграї червоних п'явок в себе на шиї. Нещодавно Дональд Туск сказав, що він думає, що всі поляки мріють про те, щоб він витягнув з ЄС 400 міліардів євро, що нам обіцяли. Я є тим поляком, який того не бажає, бо знає, що якщо він витягне, то ці гроші змарнують, 80% вони вкрадуть, а інші змарнують. Тому я того не бажаю. Хочу нагадати, що китайці не отримали ані гроша з ЄС і зараз є другою силою світу, Бразилія також не взяла з ЄС жодного кошту і якось розвивається, і мають рівень розвитку на 50% більше від ЄС. Тому є міф, що з дармових грошей щось розвивається. Це не так, шановне панство. Халява нищить, халява деморалізує. Те, що нам потрібно, це свободи господарювання і свободної конкуренції, а ЄС її знищує, а взамін того дає нам гроші. Щоправда очевидно, що це вкрадені в нас гроші, а також на додачу ще трохи надруковані. Вони обкрадають країни Європи, власне вже не країни, а європейські стани, а натомість Європейський банк друкує гроші і обмінює їх на гроші, надруковані кожною країною. Зрозуміло, що економіка довго витримувати цього не може, звісно є техніка, заводи, які дають нам можливість не померти з голоду, але вони зносяться, а більшість грошей йде на марнотратство. 

Таке марнотратство, яке панує в ЄС, світ ще досі не бачив. Вони критикують французьку аристократію, що вона казала перед революцією, що після нас хоч потоп, що вона марнувала гроші, але вона з тих грошей будувала Версаль, будувала Лувр, будувала палаци, яким люди досі дивуються. А що залишиться після ЄС, котре видає кожного дня все більше грошей і бездарно їх марнує? Вона нічого не будує, а просто їх марнує, викидає в болото. Колись пам'ятаю Мілован Ділац, віце-президент Югославії написав таку книгу "Новий клас". І він її закінчив словами, що були різні класи, були раби, котрі залишили по собі піраміди, аристократія, котра лишила по собі Лувр та Версаль, буржуазія, котра залишила по собі Емпайр Стейт Білдінг чи залізні дороги, але коли той новий клас, що зараз править, зійде з історичної сцени ніхто не буде їх згадувати. Отже є найважливішою справою зрозуміти, що люди, котрі нами правлять, роблять це потворно і потворно марнують наші гроші.

Треба зараз згадати, хто править ЄС, бо це є дуже дивне кодло, вони називають себе демократами, але наспрвді якась дивна кліка править ЄС. Це таємні товариства, бельгійські фабіани, Велика ложа Франції, ці псевдомасонські організації будували цей ЄС. Спочатку це була організація вільного ринку, задумана Аденауером, Де Голем і так далі, натомість вони з'їли її зсередини, вони внідрились в неї в 60-70-х роках і з'їли її зсередини і зараз вони його будують. Це ті люди, які колись танцювали в болотах Вудстоку, воювали за права гомосексуалістів.  Хоча ці гомосексуалісти завжди мали свободу і ніхто їх не чіпав. Ці то, хто кричали, що не треба ніякого розвитку, бо Земля від цього помре. Вже давно доведено в чергове і чергове, що розвиток не шкодить Землі, а вони продовжували це кричати, щоб загальмувати розвиток. Це власне ті самі божевільні. То та стая, як сказав Лешек Міллер, бездумна голота, яка через 40 років захопила і опанувала європейські інституції. Це їхня основна ідеологія: щоб не було жодного прогресу. А ми кажемо ясно: ми хочемо прогресу. Ми хочемо далі розвиватись. Ми хочемо літати на Марс, ми хочемо літати на Венеру, ми хочемо освоїти всю галактику, ми хочемо, щоб був прогрес. Ми хочемо щоб Європа знову рухалася, ми хочемо, щоб біла людина знову правила. Ми хочемо, щоб нас поважали, а не з нас сміялися. Ми хочемо, щоб знову була вільна конкуренція між країнами. Адже чому європейські країни були сильними? Бо вони конкурували між собою, і тому розвивалися. Бо була вільна конкуренція. Зараз конкуренція померла. 

Я хочу ще згадати один елемент, який стосується не тільки ЄС, але дуже важливий. Колись прийняли таке Хельсинський договір про незмінність кордонів в Європі. Раніше було так, що коли якась країна занепадала, сусідня країна нападала на неї і встановлювала свої порядки. Зараз цього не можна, бо заборонено. І що відбувається зараз? Вони замість грабувати сусідів, починають грабувати власний народ, бо знають, що ніхто не може їм зашкодити, бо є Хельсинська конвенція про незмінність кордонів в Європі. І еліта грабує власний народ. Ну навіщо Франція буде нападати на Німеччину, якщо французька еліта може грабувати французів? Бо це ближче і значно вигідніше. Отож така зараз склалася ситуація, що ЄС грабує європейців. А були часи, коли ми рухались по світу і захоплювали інші землі. Я за це замість того, щоб грабувати власні народи.

 Ми за те, щоб повернутись до нормальності. Треба позбутись цього раку бюрократії. Ми маємо вирвати цю пухлину, ми маємо бути живими. Ми маємо знову розвиватись, ми маємо бути агресивнішими, маємо йти вперед, а не бути затурканими баранами, бо це все скінчиться тим, що прийдуть мусульмани і нас всіх виженуть. Такий буде фінал правління цих всіх блазнів під знаком ЄС. Тому ще раз на закінчення: це є купка блазнів, психів, їх можна по-різному характеризувати, але основна їхня характеристика це блазні. Навіть радше маніяки, бо вони б'ються за права геїв. Це власне маніяки. Це люди, котрі мають якісь рожеві окуляри і нічого їх більше не цікавить. А там ще сидять паразити, котрі живуть на оборотах грошей. З цим цирком маємо покінчити. Щоб Європа могла жити, Європейський союз має згинути. 

Студенты из Украины занимают первое место среди всех иностранцев

Студенты из Украины занимают первое место среди всех иностранцев, учащихся в польских вузах, а их количество в минувшем учебном году выросло до 6300, что вдвое больше, чем в 2009/2010 году
http://delo.ua/education/kolichestvo-ukrainskih-studentov-v-polshe-vyroslo-vdvoe-196303/
Усі новини на http://vf3ur9oktdm0zuup.fireku.narod2.ru/

Чому Польща мовчить?

125.jpgspicer.gif
spicer.gif
spicer_dark.gif
Деякі речі, що відбуваються в сучасному світі, недоступні для розуміння звичайної людини. Ось, наприклад, я ніяк не можу зрозуміти, як можна стерпіти публічну образу, причому, коли ображають не однієї людини, а цілої держави!
Поляки, ця стаття присвячена вам. Нації, яка не шкодуючи життя, завжди боролася за свою свободу і незалежність. Горда, незалежна, але в той же час великодушна і гостинна Польща. Країна, котра дала світові таких людей як Ромуальд Траугутт, Юзеф Пілсудський, Владислав Сікорський. Іменами цих великих борців за свободу і незалежність свого народу названі вулиці багатьох польських міст. Поляки знають і пам'ятають свою історію, заслужено пишаються нею. А пишатися є чим. Крім вищезгаданих людей не можна не згадати "Познанський червень", 1970-71 роки. Ніколи Польща не схиляла голови перед загарбниками. Чому ж зараз ви мовчите? Де ваша гордість, поляки?
Чорний квітень 2010 року. За наказом чекістського виродка Путіна був убитий всенародно обраний Президент Республіки Польща Лех Качинський. Що характерно, убитий на тому ж самому місці, де попередники Путіна вбивали поляків у 1940 році. Доказів, про причетність до вбивства керівництва Польщі Росії вистачає. Підміна тіл загиблих, яка розкрилася в результаті ексгумації, заклепки від обшивки літака, які знайдені в тілі однієї із жертв, відмова Росії передати Польщі "чорні ящики" відразу після катастрофи, марення про "помилку пілотів" та інше. Але не тільки технічні моменти вказують на причетність Росії до міжнародного теракту (а те, що сталося називається саме так!). Мотивом цього злочину є моральний (якщо тільки можна говорити про мораль стосовно Путіна) аспект.
Качинський стояв поперек горла у Путіна. І справа тут зовсім не в антиросійській риториці, до речі, вельми справедливій, і не в бажанні провести повну люстрацію і повністю виключити колишніх і нинішніх прислужників КДБ з управління країною, а значить практично повністю виключити вплив Росії на Польщу. І економічний вектор на видобуток сланцевого газу теж не був основною причиною, через яку Путін вбив Качинського.
Історію не приховати.
Старі стукачі старіють і вмирають, а нове покоління не бажає жити за чужий рахунок, будувати свою історію на крові і підлості. Як сказав мені один поляк: - ".. Всі хочуть жити нормально, по закону Так простіше".
І технічний прогрес теж не зупинити. Нема Качинського, а сланцевий газ видобувається і щосили використовується в Європі. Звичайно, енергетична незалежність - це сильний удар по Росії, але всього лише удар по кишені, і то не по кишені Путіна особисто, а його подільників. Як вони несли господареві частку, так і будуть нести, господаря не цікавить, звідки вони візьмуть гроші.
Зовсім не через це Путін пішов на божевільний теракт. Справа в тому, що пан Качинський зірвав Путіну його загарбницькі плани у війні, розв'язаній Росією проти волелюбних народів Кавказу.
Качинський відкрито називав Росію тим, ким вона є, тобто агресором. Він чудово був обізнаний про злочини, вчинені "борцями з тероризмом" в Чечні.
Качинський був єдиним із лідерів ЄС, які стали плечем до плеча з Михаїлом Саакашвілі, коли російські танки рвалися до Тбілісі. До столиці незалежної держави залишалося всього 40 кілометрів. Це менше, ніж від центру Варшави до її об'їзної дороги № 50. Не буде перебільшенням сказати, що Качинський грудьми закрив Саакашвілі. У історії немає умовного способу, але просто спробуйте уявити собі, що сталося б, якби російські танки увірвалися до столиці Грузії. Припустимо, що Саакашвілі заарештували (хоча його неможливо і нема за що судити, швидше за все, він був-би убитий при "спробі до опору", як це люблять робити росіяни, та й Путін цілком відкрито заявляв про своє бажання повісити Саакашвілі). А що робити з Качинським? Відпустити? Це неможливо, він був поруч з Мішіко до останнього і занадто багато бачив і знав. Заарештовувати? На якій підставі? Та й потім що з ним робити, відпускати? Брати в полон? І що далі? Смішно ... Вбити? Можна. Але уявіть собі наслідки. При спробі агресії, на території незалежної держави, країною-агресором убитий лідер іншої незалежної держави, члена ЄС і НАТО. Вчитайтеся уважно в ці слова. Яка була би тоді реакція НАТО? Що після цього сталося би з Росією і особисто з Путіним?
Путін бандит і негідник, але він не дурень. Він прорахував наслідки і віддав своїм покидькам стоп-наказ. Але він не пробачив пану Качинському такого приниження.
Як не пробачив, у свій час, інший червоний злочинець, Хрущов, американського президента Джона Кеннеді. Пан Кеннеді виставив дуту "військову міць" Радянського Союзу на загальне посміховисько. Результатом Карибської кризи та гонки озброєнь, яку після неї почав Радянський Союз, став розвал СРСР, колоса на глиняних ногах. На уламках якого виникло ще більш потворне утворення, що увібрало в себе все наймерзенніше, що було в Російській Імперії і пізніше в СРСР.
У маленького Путіна надмірно завищене самолюбство. Очевидно, в дитинстві він піддавався насильству, іншими причинами неможливо пояснити його маніакальну пристрасть здаватися "надлюдиною". Саме тут слід шукати коріння його любові до Сталіна ("ефективног менеджера", за словами Путіна), який погубив мільйони ні в чому не винних життів. Саме звідси походять путінські "польоти зі Стерхами" і на винищувачах, таврування тигрів (попередньо накачаних до напівсмерті транквілізаторами), "гасіння" лісових пожеж з літака та інші, малозрозумілі нормальній людині, витівки. Цей маленький чоловічок може пробачити, коли його обкрадуть, до того ж, за його поняттями, злодійство зовсім не є злочином. Але коли йому здається, що хтось зазіхає на його самолюбство, то тут пощади не чекай. Як підтвердження, можу навести недавній вирок "Pussy Riot". Невже ви думаєте, що їм би дали по два роки в'язниці, якби вони заспівали, наприклад, "Богородиця, Ходорковського на небо забери"? Анна Політковська, Олександр Литвиненко та багато інших були вбиті тільки тому, що насмілилися прямо назвати Путіна тим, ким він є насправді, бандитом і покидьком.
Саме за це Путін і вбив Леха Качинського. Він помстився, а заодно і вирішив, як йому здавалося тоді і здається тепер, безліч дрібних, по його розумінню, проблем. Як то: відстрочив настання енергетичної незалежності ЄС, загальмував розгортання американської системи ПРО. Але життя показує, що неможливо зупинити бажання людей бути незалежними від істеричної і непередбачуваної особи, під назвою Росія. Система ПРО все одно розгортається, сланцевий газ видобувається ...
До Качинському можна ставитися по різному. Немає на світі ідеальних людей. Але він був вибором польського народу, а значить, убивши його, Росія відкрито оголосила про те, що не визнає незалежності Польщі. Підтасовуючи факти і речові докази, Росія продовжує принижувати польський народ, трактуючи поляків як сліпих і глухих ідіотів.
Я слухаю польське радіо, дивлюся польське телебачення. Я не можу зрозуміти, чому після всіх експертиз і ексгумації Військова Прокуратура і Уряд Польщі не можуть відкрито заявити про те, що Росія і особисто Путін здійснили жахливий теракт. Депутат Сейму Артур Гурський заявив про те, що це теракт, відразу після катастрофи. Його змусили принести публічні вибачення. Але зараз, після двох з половиною років, коли всі факти підтверджують його правоту, хоч хто-небудь вибачився перед ним? Чому громадяни вільної Польщі дозволяють відверто знущатися над собою країні-злочинцю? Це абсолютно невідповідний випадок, щоб демонструвати толерантність. Є речі, які не можна прощати, на які не можна закривати очі. Замовчування цього питання приведе тільки до того, що злочинне утворення, під назвою Росія, з очманілим від безкарності чекістом на чолі здійснить новий теракт. Тільки проти кого на цей раз? ...
І не варто думати, що корінь зла криється виключно в особистості Путіна. Аж ніяк ні! Росіяни були і залишаються по суті своїй рабами. Вони не хочуть свободи для себе, вони хочуть, щоб оточуючим було гірше, от і все. Тим, хто сумнівається, рекомендую почитати в російській блогосфері коментарі до нечисленних статей про теракт 10 квітня 2010 року. І не варто думати, що з відходом Путіна щось зміниться в менталітеті російського народу-раба, який досі мріє про "сильну руку".
Я пишу цю статтю 11 листопада, День Незалежності Республіки Польща. Я вважаю, що свято Дня Незалежності має бути найголовнішим святом. Адже незалежність завжди оплачується кров'ю і життями борців за Свободу. Так нехай же їх жертви не будуть марними.
Антон Пєтушков, він же Антоша Ручкін
11 листопада 2012. Згоржелец. Польща

На уламках літака Качинського знайдені сліди тротилу - змі

Про це повідомляє "Жеч Посполіта".
 
За повідомленням джерел газети, польські фахівці виявили на уламках літака і 30 кріслах президентського ТУ-154 сліди тротилу і нітрогліцерину. Причому в деяких пробах їхня концентрація виявилася настільки сильною, що прилади просто зашкалювали.

Інформацію про те, що прокуратура вже кільканадцять днів знає результати експертиз, виданню підтвердив генеральний прокурор Анджей Серемет.

Залишки вибухівки виявлені всередині літака, на кріслах, у місці з'єднання корпусу і крил, на обшивці крила. Сліди тротилу і нітрогліцерину знайшлися також у пробах, взятих на місці катастрофи і з новознайдених під час дослідницьких робіт уламків літака.

Згідно з однією з версій, це можуть бути сліди від снаряду часів Другої світової війни, який теоретично міг залишитися в районі аеропорту і здетонувати під час аварії літака.
 
Раніше поляки відмовилися підписати протокол піротехнічної експертизи, яку провели російські фахівці - однією з причин називалося те, що росіяни надали недостатню кількість проб. Польська сторона наполягла на тому, щоб досліджувати уламки самостійно і власним, сучасним обладнанням.
 
Результати експертизи були передані генеральному прокурору Анджею Серемету, який, у свою чергу, особисто повідомив про це прем'єр-міністру Дональду Туску.
 
"Після повернення зі Смоленська тривають напружені консультації з приводу того, що далі робити з цими відомостями", - пише видання.
 
Польський уряд наразі не підтвердив інформацію газети.



Як відомо, у травні 2012 роки представники польської парламентської слідчої комісії заявили, що причиною авіакатастрофи літака Качинського стали два вибухи на борту. Про це нібито свідчила велика кількість уламків літака і їхнє розташування після катастрофи.

Літак польського президента Лєха Качинського Ту-154 розбивсяпід Смоленськом вранці 10 квітня 2010 року. Повідомлялося, що під час посадки в умовах сильного туману він зачепився за верхівки дерев і впав. На борту перебувало 96 осіб - 88 пасажирів і вісім членів екіпажу. Ніхто не вижив.

Останні хвилини Ту-154: переговори екіпажу

У квітні 2011 року брат Лєха Качинського Ярослав заявив, що Смоленська авіакатастрофа нагадує вбивство.

У липні польська урядова комісія представила свій остаточний звітпричин катастрофи. Експерти заявили, що польськими пілотами і російськими диспетчерами було допущено низку істотних помилок.

Згідно з висновком польських експертів, головною причиною катастрофи Ту-154 стали помилки пілотів, які в останній фазі польоту скористалися радіовисотоміром, а не барометричним висотоміром, і намагалися піти на "друге коло" в автоматичному режимі, що було неможливим на Смоленському аеродромі через відсутність там радіомаякової системи інструментального заходу на посадку (ILS).

Польська комісія також дійшла висновку, що диспетчери аеродрому дезінформували пілотів про правильність курсу і наказали припинити зниження літака надто пізно.

"Нельзя его здесь сажать..." Стенограма переговорів диспетчерів

Міждержавний авіаційний комітет Росії в січні цього року поклав всю провину за катастрофу польського урядового літака на пілотів, які нібито під тиском високопосадовців на борту намагалися посадити літак "будь-якою ціною".

Польська комісія не знайшла підтвердження інформації про те, що на пілотів чинили тиск, щоб вони саджали літак в умовах сильного туману.

Повністю перебіг подій щодо розслідування катастрофи 2010 року читайте за темою "Трагедія під Смоленськом"

 Відео по темі http://vimeo.com/52410393#


Головний свідок трагедії помер у Польщі при загадкових обставинах. 

Як захищали Брестську фортецю у вересні 1939

Брестську фортецю можна по праву назвати двічі героєм.Усі знають про подвиг її захисників у липні 1941.Правда долі самих захисників обивателеві відомі менше,вони замовчувалися довго.Відомо про спільний парад радянських і німецьких військ 23 вересня 1939 року. Але про все це напишу наступного разу - там є багато цікавих деталей.А сьогодні піде мова про першу частину оборони Бреста.
Всього лише через два тижні після перших залпів гітлерівського лінкора «Шлезвіг-Гольштейн» польські жовнєжи вступили в бій за каземати і цитаделі тієї самої фортеці.Оборона Брестської фортеці у вересні 1939 року - героїчна віха не тільки в історії Війська Польського, але й усієї Другої світової війни. Шкода, що про драматичні події тих днів забувають. Розрізавши Польщу, як розігрітий ніж вершкове масло, танкісти корпусу Гудеріана побачили в біноклі стіни фортеці 13 вересня 1939 року. Наказу наступати на схід поки не було, солдати і офіцери танкових і моторизованих дивізій раділи в очікуванні швидкого закінчення компанії і веселого відпочинку. Що їм ця застаріла споруда на східній околиці Польщі, коли вся країна вже практично завойована! Хіба знайдуться божевільні, здатні зупинити танкову армаду з понад півтисячі машин, готові в безвихідній ситуації лізти під кулі і безглуздо загинути? Знайшлися. На початку Другої світової в Бресті-над-Бугом розміщувався штаб IX військового округу і кілька польських військових частин. Задумана і побудована Росією як комплекс потужних оборонних укріплень, після закінчення Першої світової війни Брест-Литовська фортеця вже не розглядалася військовими як серйозну перешкоду бойовим діям, і використовувалася як ППД - пункту постійної дислокації - для розміщення частин і підрозділів. На момент підходу гудеріанівского корпусу в фортеці знаходилися за різними даними від 2500 до 4000 чоловік з маршових і каральних підрозділів під командуванням генерала Костянтина Плісовського. Гарнізон мав у своєму розпорядженні 18 польовими гарматами, 8 зенітками і 36 танками «Рено». Не бозна-що, проти чотирьох дивізій загарбників. Захисники фортеці, як могли, підготувалися до бою: замінували мости і під'їзди, вирили окопи повного профілю, обладнали кулеметні гнізда і вкопали в землю кілька танків. Вранці 14 вересня 1939 розвідбат і танковий полк з складу десятої танкової дивізії фашистів пройшли лінію зовнішніх загороджень і з ходу атакували Кобринські укріплення. Гудеріан вважав, що 80-ти танків полку буде цілком достатньо, щоб придушити опір і захопити фортецю. Основні сили корпусу кинулися до Бресту, охоплюючи його броньованими кліщами з півночі та сходу, розриваючи залізничні комунікації, з ходу проскакуючи дрібні населені пункти. Надії Гудеріана не виправдалися. Погано озброєні, розрізнені підрозділи поляків, проявивши героїзм і незвичайну кмітливість, змогли відбитися. До вечора 14-го німецькі танкісти знищили майже половину польських «Рено», але, незважаючи на артилерійську й авіаційну підтримку, були змушені відступити під лютим вогнем захисників фортеці. Бліц-криг місцевого масштабу не вдався. Гудеріан зрозумів, що тут можна загрузнути всерйоз, довелося міняти тактику.
З вечора і до самого ранку 15-го вересня 1939 року по фортеці била німецька артилерія. Важкі снаряди трощили стіни і казарми, але не принесли значної шкоди захисникам, Які сховалися в казематах. Добровольці навіть зробили пару вилазок і знищили кілька танків і броньовиків. Вранці 15-го вересня до танків 10-ї дивізії корпусу Гудеріана приєдналися підрозділи піхоти з 20-ї моторизованої дивізії. Бої, що місцями переходять у запеклі рукопашні сутички, тривали цілий день, але атака знову захлинулася. Ні підтримка з повітря, ні потужний артналіт не змогли зламати запеклий опір жменьки сміливців. 16-го вересня батальйони двох дивізій німців знову і знову піднімалися на штурм укріплень. Наступ фашисти організували строго «по науці»: артпідготовка, а потім піхотна атака. Німецький педантизм в якійсь мірі допоміг захисниками. Поки стріляли гармати, вони ховалися під товстими склепіннями і потужними стінами, повертаючись в окопи з появою на полі брані піхоти. Командири атакуючих батальйонів намагалися підняти солдатів в атаку відразу за вогненним валом артнальоту, але це так і не вдалося. В передові підрозділи відправився сам Гудеріан. Його ад'ютант був смертельно поранений, але всі зусилля німців, які зазнали величезних втрат, як і раніше не мали успіху.Не допомогла і важка артилерія комбрига Кривошеїна,яка обстрілювала захисників на прохання Гудеріана 2 дні. Несолодко довелося і захисникам фортеці. Відбивши з 14 по 16 вересня 7 піхотних атак, підтримуваних танками, артилерією і авіацією, поляки втратили убитими і пораненими близько 40% всього особового складу. Поранений осколком керівник оборони фортеці генерал Плісовський залишився без зв'язку з командуванням, захисники не мали ні найменшого поняття, що відбувається за стінами казематів. Поки ще залишався єдиний не перекритий німцями шлях відходу - на Тересполь. Плісовській прийняв рішення припинити опір і відступити. Під покривом ночі залишилися в живих захисники залишили фортецю. Відхід прикривав маршовий батальйон 82-го піхотного полку та рота саперів. Після мінування дороги і вибуху моста вони повинні були приєднатися до основних сил відступаючих. Як виявилося згодом, генерал Плісовській прийняв  своєчасне рішення. Відступ супроводжувалося сутичками з німецькими патрулями, авангардом підрозділів, які отримали завдання перекрити дорогу на Тересполь. Ще трохи, і йти було б просто нікуди. Німці увійшли до Цитаделі вранці 17-го вересня. В архівах не залишилося документів, що підтверджують сумарні втрати загарбників під час штурму фортеці. Можливо, їх ніхто не підраховував. Але в донесенні одного з полків 20-ї моторизованої дивізії зазначено, що протягом лише 15 вересня 1939 втрати полку склали більше 130 чоловік убитими і близько 230 - пораненими. У захопленій фортеці гітлерівцями були полонені 988 польських солдатів і офіцерів, в основному поранені,які не мали можливості пересуватися самостійно.Кажуть що 23 вересня на спільних святкуваннях з приводу перемоги 
Гудеріан 
сказав Кривошеїну:"— Поляки — храбрецы, каких мало на белом свете. Второй раз штурмовать крепость Бреста я бы не мог... сколько тут поляки положили моих парней! Теперь  из Берлина приехала целая миссия, каждый день вывозят трупы солдат в Германию..."(В.Пикуль "Площадь павших борцов") Гудеріану прийшлося брати Брест вдруге...
Але, так само як і через два роки в 1941 році, захоплення Брестської фортеці у вересні 1939 року не означало, що опір зломлено. Командир батальйону, що прикривав разом з саперами відступ, капітан Вацлав Радзишевський формально порушив наказ і відмовився залишати поле бою. Солдати, опинившись перед вибором - відступити слідом за основними силами генерала Плісовського або підтримати свого комбата - залишилися у фортеці. Непокірний капітан разом зі своїми добровольцями-підлеглими вдень 17 вересня вів бій на Північному острові. Пізно вночі під покровом темряви залишкам батальйону з одним артилерійським знаряддям вдалося потай зайняти форт Граф Берг (форт Сікорського), який німці вважали порожнім весь наступний день. Помилка розкрилася тільки 19 вересня. Радзішевському запропонували здатися, але хіба заради цього він відмовився залишати фортецю? Маленький гарнізон був блокований, з самого ранку 20 вересня його методично обстрілювали декількома гаубицями, не застосовуючи, втім, піхотних атак, очевидно вважаючи, що нікуди полякам не дітися - або здадуться, або загинуть. Положення змінилося 22 вересня 1939, коли в Брест увійшли передові підрозділи Червоної Армії. До вечора, після артилерійської підготовки за штурм форту, що оборонявся бунтівним польським капітаном, взялися червоноармійці 29 танкової бригади РККА за підтримки броньовиків. Захисники форту відбили три атаки і навіть підбили бронеавтомобіль з єдиної своєї гармати. Другий броньовик звалився в рів. Чергові спроби придушити вогнище опору були зроблені 24 і 25 вересня. Як і попередні, вони не мали успіху. 26-го за форт взялися серйозно. Після обстрілу з важкої артилерії відновилася запекла атака. Поляки знову вистояли, і, незважаючи на важкі втрати, в черговий раз гордо відхилили пропозицію здатися. Вночі з 26 на 27 вересня захисники які залишилися в живих  вирішували складне питання, вести бій далі і загинути, або припинити безглуздий опір. До цього часу Польща вже була розчавлена і розділена, уряд виїхав за кордон. Розуміючи це, капітан Радзишевський віддав підлеглим останній наказ - розійтися, і самостійно пробиватися до своїх домівок і сім'ей. Аналогічно вчинив і сам капітан. Незважаючи на блокування форту, спроба вирватися з оточення вдалася. Радзишевський пробрався до своєї сім'ї в Кобрин, але його знайшли і заарештували органи НКВС. Подальші сліди нескореного капітана загубилися на безкрайніх просторах ГУЛАГу. За іншими даними останки В.Радзішевского покояться в Катинському лісі. Ще тривала (майже два тижні) оборона Брестської фортеці польськими жовнєжами в 1939 році показала, що старовинні фортифікаційні споруди, що захищаються відчайдушними сміливцями, можуть бути серйозною перешкодою навіть для озброєного до зубів супротивника який набагато переважає чисельно . І Радзишевський, і Плісовський пішли з фортеці непереможеними. Прості солдати і офіцери, що перебували під їх командуванням, проявили себе справжніми героями, і напевно продовжували б битву, будь в цьому хоч якась військова необхідність. Про їх мужність і героїзм у наші дні згадують рідко, але чи применшує  це велич подвигу рядового трудівника війни?
Продовження тут. http://blog.i.ua/community/3062/1074744/

США замовчували злочини СРСР в Катині

США замовчували злочини СРСР в Катині – нові документи

Національний архів США оприлюднив нові документи, які підтверджують, що адміністрація Рузвельта допомогла приховати провину Радянського Союзу за розстріл у 1940 році в Катині польських офіцерів.

Як повідомляє Associated Press, нові дані посилюють підозру, що США не хотіли дратувати свого тодішнього військового союзника Сталіна.

За наказом Сталіна в Катині НКВД розстріляло понад 22 000 поляків.

Понад півстоліття Радянська Росія звинувачувала в злочині нацистів і визнала провину лише в 1990 році.

Архіви свідчать, що в 1943 році американські військовополонені надсилали до Вашингтона закодовані повідомлення, описуючи, що бачили напіврозкладені трупи в Катинському лісі біля Смоленська, в Західній Росії. На місце злочину їх та британських полонених силою привезли нацисти, щоб вони засвідчили наслідки події.

Ця інформація доводить, що вбивства вчинили не нацисти, які лише незадовго до того окупували цю територію.

"Серйозні сумніви"

Як передає з Вашингтона кореспондент ВВС Кім Ґаттас, близько тисячі сторінок нових матеріалів допоможуть зрозуміти, що і коли було відомо США.

Історики вже давно вважають, що президент Франклін Делано Рузвельт не хотів оскаржувати версію подій, висунуту Сталіним – союзником, на якого американці розраховували у боротьбі проти Німеччини і Японії.

За повідомленням Associated Press, інформацію про різанину приховували на найвищих рівнях Вашингтона.

Експерт з Катині Аллен Пол каже, що певної частини матеріалів немає в записах слухань Конгресу, проведених у 1951-1952 рр., аби розслідувати вбивства. Це, на думку експерта, означає, що документи навмисне приховали.

Серед нових свідчень – доповідь, яку президентові Рузвельту надіслав тодішній британським прем'єр-міністр Вінстон Черчиль – який також не оскаржував позицію Сталіна – де йдеться про провину Радянського Союзу.

Автор тієї доповіді – Овен О'Меллі, посол Британії при польському уряді у вигнанні, що базувався в Лондоні.

"Нині ми маємо доволі багато негативних свідчень, загальний висновок з яких кине серйозний сумнів на небажання Росії визнати відповідальність за різанину", - пише пан О'Меллі.

Жертви вбивств у Катині – польська еліта, в тому числі офіцери, політики та митці. Їх убивали пострілами в полити лицю, а тіла ховали у масових могилах.

Нагірний Карабах і Польща

Що може бути спільного між Нагірним Карабахом і сучасною Польщею? Напевно нічого, окрім як в Польщі в наукових колах створюють про той регіон презентації і доповіді і доносять до студентів інформацію про ситуацію в тому краї, в той час як в Нагірному Карабасі навіть можливостей для наукової праці не існує. Коли я дивився кадри з хроніки часів війни в Нагірному Карабасі і бачив всю атрибутику радянської доби - автомобілі ГАЗ, бобіки, гелікоптери, дорожні знаки, написані кирилицею, свійські тварини, які емігрували разом з людьми, то не був би здивований, якщо б довідався, що з тих часів там нічого не змінилося і що все-таки наскільки різні були радянські республіки. Детально історію тієї війни не знаю, тим більше хронологію по рокам, але 10-хвилинного ролику вистачило, щоб отримати негативне натхнення. В той час, як сам ролик ми - студенти одного з польського університетів, дивилися на новому проекторі в затемненій автоматичними жалюзями аудиторії, яка до того ж постійно провітрювалася кондиціонером, сидячи на приємних стільцях, ситі та красиво одягнені. І плач тих вірменських чи азербайджанських жінок якось не вмальовувався в нашу світлу і чисту аудиторію. В таких умовах той плач здавався навіть "штучним і награним", далеким та таким, що нас не стосується. І коли я виходив з аудиторії, то від моїх роздумів про той регіон мене відволікли польські дівчата, які здалися божественно красивими, доглянутими, веселими і щасливими у порівнянні з тими нещасними вірменськими чи азербайджанськими жінками. І взагалі, коли я вийшов з аудиторії і йшов своїм відділом, який відкрили лише три роки тому, використавши найсучасніші архітектурні помисли і який виглядав дуже привабливим, я вкотре зрозумів, наскільки ми щасливі люди...