У нашої знайомої минулого тижня з машини зняли "двірники". Це

просто-таки ностальгійна подія. Ласкаво просимо у дев’яності – коли водія можна було вирізнити у натовпі за магнітолою та щіткам від авто в руках, а "секретки" на колеса були найходовішим товаром. І якщо колеса у ХХІ-му столітті ще зрідка цуплять, то "двірники" – типовий анахронізм.

Так само, як і пограбування банків із стріляниною та масовимвбивством клерків. Тут уже пахне поверненням не на двадцять, а на стороків – у часи, коли "експропріацією" Тіфліського банку про себе гучнозаявив видатний організатор комуністичного руху Коба-Джугашвілі – тоді,до речі, теж загинуло п’ятеро безневинних людей.Але у третьому тисячолітті такого трапитися не може. Чи все-таки може?

А чого варта кривава бійня у Одесі, де просто-таки дивом не постраждали мирні громадяни? Не у романах Чейза, а в реальній країні третього тисячоліття гангстери відкрито їздять вулицями міста і убивають міліціонерів.

Чому після приходу Януковича усі раптом немов з ланцюга зірвалися – грабують, крадуть, цуплять, забирають... Відповідь лежить на поверхні, і ми тут не відкриємо Америки. Який піп, такі і парохіляни.

Якщо лідер двічі сидів за кримінальними звинуваченнями (які значно пізніше скасували), то чого вже нітитися молодим? Хто з них не хоче згодом стати президентом? В той час, коли прокурори співаючи по телевізору "Мурку", дають зрозумілий сигнал: "свої".

Пам’ятаєте, іще за Сталіна кримінальні злочинці вважалися "соціально близькими" – на відміну від політичних? Тепер починаєш розуміти, що так воно і було насправді, а головне – так воно є і зараз.

При всій різниці у повноваженнях, багатстві, соціальному становищі між комуністичною номенклатурою та вуркаганами колись, і між "владою" та

гопниками тепер, вони залишаються соціально близькими не тільки тому, що зростали на одній вулиці, але й тому, що сповідають однакову систему цінностей.

Якщо вчорашній бандит стає олігархом, і це, наголосимо, не тільки в дев’яності, але й тепер, то чому б і собі не спробувати? Найближче відділення банку за рогом. Купити "волину" – без проблем. Телевізійні серіали допоможуть спланувати операцію. Вмикаєш у навушниках "Шансон", і за годину ти – майже олігарх, майбутній президент.

Усе це було б смішно, якби не портрети у жалобних рамках, виставлені у

вітрині банку, якби не офісні меблі, окроплені справжньою, а не кіношною кров’ю, якби не те, що насправді вбитих у донецькому Приватбанку було шість – одна з жінок виявилася вагітною.

Не хочеться писати банальностей, але десятої частини зусиль, які були витрачені на перешкоджання українцями відсвяткувати День Свободи,  вистачило б на те, щоб недопустити убивств мирних громадян.

Не хочеться дарма витрачати літер, наголошуючи, що після подібних трагедій міністр внутрішніх справ має іти у відставку – звісно, якщо він міністр внутрішніх справ, а не міністр охорони Їх від Нас.

На жаль, 2011 рік в Україні поки можна вважати найкривавішим роком нового тисячоліття – і не за кількістю пролитих літрів, а за безглуздістю, дикістю та абсурдністю злочинів. І висновок, який напрошується сам собою – теперішня українська влада складає загрозу життю кожного з нас. Це не абстракція. Подивіться на фото убитих і спитайте самі себе – хто завтра опиниться на їхньому місці?

Влада, яка не приховує своїх кримінальних пріоритетів, небезпечна для кожного громадянина. Бо коли мільйони людей щодня спостерігають у новинах можновладців з відверто блатними замашками – тисячі з них надихаються цією картиною. Хто не вірить – вийдіть ввечері на вулицю рідного міста та прогуляйтеся на самоті. Ви швидко у всьому переконаєтеся.

Влада своїм прикладом переконує – від усього можна відкупитися. Владні синки можуть бити жінок, давити джипами перехожих – і їм за це нічого не буде. Хіба ти гірший за них? Вперед, хто не лох!

Влада, яка забирає у нас із вами гроші, щоб ними оплачувати щити, кийки та паркани, за якими ховається від нас, не тільки аморальна – вона фізично небезпечна. Не вірите – подивіться, що роблять з нашими громадянами у міліцейських відділках.Це не жарти і не перебільшення.

Це – смертельно небезпечно для кожного з нас. Бо на "зебрі", черезяку летить обкурений депутат, може опинитися і "юльок", і "регіонал".Політичні переконання тут неважливі. Це – смертельно небезпечно для наших дітей, навіть ще не народжених, як дитини дончанки, вбитої при пограбуванні банку.

А значить настав час збирати всенародний похід проти нашої "влади". Хрестовий похід, джихад, мілхемет міцва – кому що ближче. Бо кримінальна влада небезпечна для людей всіх релігій та віросповідань. Небезпечна не абстрактно, а тут і прямо зараз. Бо провокує десятки тисяч кримінальних елементів на війну з нами. Живить їх ідеологічно та "кришує" юридично.

Ми занадто довго збираємо каміння, яка кидають у нас. Настав час кидати у відповідь.

Головна задача – зовсім не розібратися з кимсь із них конкретно. Головне – вигнати з влади, з міліції, з прокуратури, з телевізора та радіо кримінальний дух, який розцвітає там пишним цвітом, і тоді злодії на місцях одразу принишкнуть. І тоді гопники будуть бачити у міліціонері не свого рідного брата, а небезпеку.

І тоді ми нарешті повернемося назад у ХХІ століття, де з машини можна не знімати "двірники".

Девочки, читайте! Вот какой власти  вы способствовали восхождению на  Олимп. Вам не стыдно! Вы же матери!

А вот если деятель предложит нам концепцию, идеологию или религию, где станет утверждать, что все вещи в ней раз и навсегда расставлены и уложены в должном порядке и отныне адептам ни о чем думать не нужно, то мы этого деятеля вводим в ранг гуру, возводим на пьедестал и канонизируем. Деятель дал нам облегчение, он взял на себя тяжелый изнурительный интеллектуальный труд - думать за нас. Нам больше нет нужды делать это ежедневно. Типа - Ура!

Ура, оно, конечно, ура, вот только не совсем и не вполне.

Во второй серии деятель получает под свое крыло людей вовсе не обученных думать, хилых мозгом адептов. Тут он полагает, и надо сказать, вполне обоснованно полагает, что под его началом находятся люди, заведомо не равные ему, ущербные, третий сорт; стадо, быдло...и подопечные с ним соглашаются. Не вполне, конечно и не до конца, разумеется и не все, естественно. В этом стаде всегда находятся экземпляры, олицетворяющие царящие там течения. В конце концов разница между деятелями и подопечными становится такой разительной, что выравнять ситуацию может только радикальное перетряхивание модели взаимоотношений. С уничтожением густых наслоений паразитов и неизбежным стриптизом.

И вот стоит народ на морозе, вытряхивает рубища от паразитов, мёрзнет и терпит лишения. А кто велел провести санобработку стада? Кто их построил и раздел? Верно - их завтрашние вожаки, властители будущих мозговых штурмов!

В следующей серии новые деятели одевают подопечных в рубища, внушая им мысль, что это уже не их одежда, а как бы новая, вычищенная стараниями и гением вожаков и будто бы их, вожацкая, но пожалованная с барского плеча им, то ли братьям то ли детям малым, своим соплеменникам...на платной и возвратной основе. Что мы наблюдаем в этой серии? Обнищание масс до последнего рубежа, оглупление до животного состояния и неизбежные стычки между собой за дополнительное меховое рубище соседа по стойлу. Налицо интеллектуальный откат назад и вниз в развитии, к инстинктам и зверству (не в обиду инстинктам и зверству).

Броситься на новых идеологов и уличить их в махинациях толпа не может - мешает инерция мышления и эмоциональная составляющая. Ведь новые вожаки освободили их от рабства и паразитов. К тому же свежие вожаки дают ориентир в идеологическом и интеллектуальном пространстве, которое по неразвитости мышления видится сплошным темным лесом, чужим и населенным призраками и чудовищами. К тому же вождь олицетворяет собой еще одну функцию - он предмет объединения во что-то общее, единое, теплое и дружелюбное.

Вождь не мишень, не объект для критики и не пища. Вождь не говядина - табу!

И вождь об этом знает и предпринимает все меры для защиты себя от посягательств и поползновений других претендентов.

Идеолог, мать его!..

Стадо, поскольку и покуда оно стадо, будет неизбежно обмануто. Это дорога с двухсторонним движением и с обоюдной заинтересованностью друг в друге. Ну не начинать же в самом-то деле всем членам стада заниматься мозговыми упражнениями?!! Это трудно. И легче делегировать эти полномочия, специфику и тяжкий труд профессионалам.

Вуаля! Мы вернулись в самое начало!

...С таким подходом за что бы они не брались, всегда получается сплошное рабовладельчество...

Думаем, граждане! Если, паче чаяния, не удастся развернуть оглобли в нужную сторону, то планка для остальных будет неизбежно поднята. И настанет день, когда волей-неволей вождю придется иметь дело не с бессловесным и бедумным стадом, а с людской средой, пропитанной мыслями, мнениями и логическими умопостроениями и умонастроениями. Вожди перестанут быть монополистами и узурпаторами разума, а станут разумными среди умных, первыми среди равных!