Я приїхав до України з РФ у 1989 році.

Приїхав, бо відчув, що між Україною і РФ буде війна!

Аби війни не було, щоб не було причини для кремля захищати в Україні російськомовних я сам у 1993 році перейшов на українську мову. Дітей віддав до Української школи. Не міг зрозуміти, чому українці, ніби-то патріоти “какають” на власну державу, вживаючи російську мову. Адже цим вони знищують українську економіку і водночас піднімають міжнародний авторитет майбутньому агресору. Особливо це гостро діє в час Світового Інтернету. Замість розвивати власну науку, військо вишколювати, модернізувати, Україна, навіть за президентство “націоналіста” Ющенка витратила на навчання російської мови 3 млрд грн за рік, готуючи сепаратистів і роззброюючи армію.

Заспокоївся, коли прочитав Корнегу. “Людина — істота не логічна!” Українці — мудрі люди! Просто занадто ліниві. Коли треба напружити сіреньку речовину і хоч спробувати перейти на українську, вони знайдуть тисячу причин, аби не напружуватися. Ніяка логіка тут не діє! Коли людині не вигідно, вона зроду не визнає, що вона не права!

Сьогодні, дякуючи російськомовним українцям, зокрема, Зелінському, РФ стала нашим ворогом! Не тому, що Путін — кака! Тому, що українці дивляться серіали Зелінського! РФ воює з Америкою за Аляску на теренах України, бо економічно їй це вигідно! Знайти сотню тисяч вбивць і навчити їх вбивати легше, ніж тих самих вбивць навчити англійської мови, чи української, чи будь-якої іншої мови! Як сюди додати, що російськомовна людина в кілька разів легше піддається на агітацію! Плюс, не треба агітатора навчати якійсь мові. Плюс, ще не треба навчати мові терористів, шпигунів, агентів, спостеригачів. Вони легко губляться серед мільйонів російськомовних, навіть більшість україномовних може їх прийняти за своїх, дякуючи оточенню російськомовних. Так, плекаючи російську культуру, “українські політики” і “українські культурні діячі” підготували ґрунт для окупації.

Сьогодні, РФ — окупант!!!

Різні джерела повідомляють, як мінімум, про десятки тисяч лише вбитих!!!

Півтора мільйона лише офіційних біженців зареєстровано, це ті, що втекли до України!!!

Вулицями українських міст і сіл швендяють тисячи кремлівських терористів, шпигунів і агентів, агітаторів за краще життя в Криму, ДНР, ЛНР і РФ! Новини переповнені повідомленнями про вбивства кращих синів України, вдома, навіть у Києві!

Вбивши чергового українця, вбивця, на теренах України, може душевно відпочити, підняти настрій, переглянувши серіал “Свати”, або “95 квартал”, поаплодувати Зелінському, може й проголосувати за серіал “Свати”! “Українські” культурні діячи, роблять все, аби вбивці почувалися в Україні, краще ніж вдома!

А “українські” “патріоти”, що дивляться серіал “Свати” - їхні поплічники! По перегляду серіалу, вийдуть на вулицю, обсмокчуть з “випадковим” перехожим серіал “Свати” і на питання цього ж кремлівського терориста, наприклад, де живе Василь Батькович, любенько покажуть, ще й розкажуть коли його можна підкараулити і де! І не тому, що любять Путіна, а просто, слухаючи російську, вони тішаться, в мізках не спрацьовує сирена: “Атас! Ворог! Окупант!”

Раді Бога!

Не сприйміть мою сповідь за критику!

Я ж в душі, все ще залишаюсь російськомовним!

Тому, це скоріше, самокритика, бо це у мене не спрацьовує сирена!

Це, я після спілкування з випадковим перехожим, намагаюсь згадати, якою мовою він до мене звертався? А це в умовах війни треба якось лікувати у всіх.

Розуму у Зелінського замало, аби екранізувати, хоча б твори Євгена Дударя, чи тисяч інших українських гумористів. І олігархи, за власну шкуру дбаючи і копійки, певно не дадуть на справжню українську комедію.

Тому, мінімум, що треба негайно зробити, це заборонити серіал “Свати”. Хай будуть хоч копійкою покарані спонсори російськомовного, тупого серіалу, який сприяв окупації України військами РФ.

1. Російському бюджету в економії на фаховій підготовці російських розвідників.

2. Російським шпигунам маскуватися під українців.

3. Путіну пояснити Світу, чого він вдерся в Україну. Світ розуміє і співчуває захисникам собі подібних. Зазвичай, негритянські держави співчувають неграм. Англомовні співчувають англомовним. Тому пояснення анексії українських територій захистом російськомовних — цілком логічним є, що дозволяє Путіну зберегти обличчя.

4. 

5. Підірвати авторитет української нації в Світі. Бо що то за нація, що боїться розмовляти власною мовою, а послуговується мовою ката і загарбника?

6. Підірвати авторитет української держави і розмити саму мету її створення. Багатьом людям в Світі не зрозуміло, навіщо Україна намагається відділитися від Російської Федерації, коли мова в обох державах російська?

7. Згорнути в інших державах вивчення української мови. Готуючи дипломатів для України, скажімо, Польща, чи Японія, витрачають на то кошти, зокрема і на вивчення української мови. Ті дипломати приїздять до України і не розуміють мову наших політиків, оскільки ті розмовляють російською. Робляться висновки. Тому програми з вивчення української мови, скажімо, в Польщі стали різко згортатися. Водночас вивчення російської стало ширитися. Тому ляхи стали жертвами московської пропаганди. А винні в тому українські російськомовні політики.

8. Почуватися окупанту, в Україні, комфортно, як вдома.

9. Вихованню сепаратистів з власних дітей. Бо путінська пропаганда в рази ефективніше діє на тих, в кого батьківською мовою є російська.

10. Окупантам знищувати українців. Найбільше втрат несуть якраз російськомовні регіони.

11. ...

Легендарный журналист Леонид Парфенов презентует вторую часть нашумевшей документальной трилогии «Русские евреи. Фильм второй. 1918-1948», созданной при поддержке Genesis Philanthropy Group. Тур по Украине, организованный  Fedoriv Hub, пройдет с 1 по 9 июня в пяти городах – Одессе, Киеве, Львове, Днепре и Харькове.

Формат презентации, включающий в себя общение с автором - одним из самых ярких журналистов современности – востребован во многих странах. Прошлой осенью Fedoriv Hub представил в Украине первую часть документального проекта Леонида Парфенова «Русские евреи. До революции». В конце мая 2017-го года вторая часть трилогии - «Русские евреи. Фильм второй. 1918-1948» была представлена в Лондоне, в одном из престижнейших кинотеатров Британии – Prince Charles Cinema, открытом в 1962-м году.

Второй после Ленина вождь октябрьской революции Лев Троцкий, убитый в Мехико. Выдающийся художник 20-го века Марк Шагал, работавший в белорусском Витебске комиссаром по делам искусств. Одесситы – писатель  Исаак Бабель и эстрадный певец, звезда того времени Леонид Утесов. Известнейшие композиторы Матвей Блантер и Исаак Дунаевский. Первый глава НКВД Генрих Ягода. На историях как этих незаурядных и противоречивых личностей, так и неизвестных широкой общественности именах  построена вторая часть картины, охватывающая период, в котором евреи массово участвуют во всех сферах государственной жизни.

Фильм построен на событийных хрониках, с использованием «оживших» портретов и оригинальных спецэффектов. В своей неповторимой манере, используя яркие метафоры и меткие сравнения, Парфенов сделал очередной документальный шедевр.

Локациями второго фильма стали и дом Троцкого в Мехико, где убийство экс-вождя было организовано резидентом НКВД Наумом Эйтингоном, и бывшая арена стадиона в Нью-Йорке, на которой Соломон Михоэлс призывал США открыть Второй фронт», и бывшая гостиница для паломников на Соловках, где размещалась контора “лагеря особого назначения”, чьей экономикой ведал Нафталий Френкель, и дедовский дом Шагала в Витебске и многие другие памятные места.

«Конечно, во втором фильме тоже речь идет прежде всего о звездах в самых разных сферах. Но даже важнее их яркости — массовость еврейского участия в советском проекте. Партийцы и чекисты, хозяйственники, инженеры, врачи, педагоги, работники культуры — это тысячи и тысячи лояльнейших строю «строителей новой жизни», - так анонсировал вторую часть трилогии ее автор, Леонид Парфенов.

https://www.youtube.com/watch?v=TbBbYXWjdJM

Справка

FEDORIV Hub – главное место пересечение бизнеса и творчества. Место находится в офисе международной креативной компании Fedoriv.

Ждем вас на показах в ваших городах, билеты уже в продаже:

1 июня (четверг), Одесса – «Русские евреи. Фильм первый. До революции». Зеленый театр (1500 зрителей). Начало в 21:00. Цена билетов от 100 до 200 гривен.

2 июня (пятница), Одесса – «Русские евреи. Фильм второй. 1918-1948». Зеленый театр. Начало в 21:00. Цена билетов от 280 до 1000 гривен. Встреча и общение с автором фильма Леонидом Парфеновым.

4 июня (воскресенье), Киев - «Русские евреи. Фильм второй. 1918-1948». Fedoriv Hub. Начало в 19:00. Цена билетов 999 грн. Встреча и общение с автором фильма Леонидом Парфеновым.

6 июня (вторник), Львов. «Русские евреи. Фильм второй. 1918-1948». !FESTRepublic.club. Начало в 19:00. Цена билетов от 150 до 350 гривен. Встреча и общение с автором фильма Леонидом Парфеновым.

8 июня (четверг), Днепр - «Русские евреи. Фильм второй. 1918-1948». Менора. Начало в 19:00. Цена билетов от 299 до 699 гривен. Встреча и общение с автором фильма Леонидом Парфеновым.

9 июня (пятница), Харьков - «Русские евреи. Фильм второй. 1918-1948». Fabrika.space. Начало в 19:00. Цена билетов от 99 до 699 гривен. 500 зрителей. Встреча и общение с автором фильма Леонидом Парфеновым.

Справки по телефону (приобретение билетов): 098 97 88 161

Аккредитация СМИ на событие и запросы на интервью с Леонидом Парфеновым:

max_rozenko@ukr.net, 050 342 92 23, 067 445 00 82, Максим  Розенко  

Осенью 2016 года Fedoriv Hub представил в Украине первую часть документального проекта Леонида Парфенова «Русские евреи. До революции», созданную в творческом тандеме с кинорежиссером Сергеем Нурмамедом. Картина, как и тема в целом, вызвала живой интерес публики - украинский зритель позитивно отнесся к документальному кино и уникальной возможности пообщаться с автором непосредственно после премьерного показа. Такой формат получит свое продолжение – в июне стартует тур журналиста по Украине со второй частью трилогии «Русские евреи. Фильм второй. 1918-1948».

В двух городах – Одессе и Львове – пройдут показы первого фильма «Русские евреи. До революции». Анализируя историю, Леонид Парфенов исследует образ русского еврея – такого знакомого, но порой непонятного и непонятого. Трудности, которые переживают некоренные народы, смена традиционного жизненного уклада и культурных ценностей, активное участие евреев в революционном движении – таково краткое содержание первых «Русских евреев».  

«История русских евреев последних 150 лет – это их интеграция в русскую карьеру, культуру и выход через нее в мир», - так объясняет сам Парфенов идею своей картины. 

Фильм построен на событийных хрониках, с использованием «оживших» портретов и оригинальных спецэффектов. В своей неповторимой манере, используя яркие метафоры и меткие сравнения, Парфенов сделал очередной документальный шедевр.

Вторая картина, охватывающая период с 1918-1948 гг., названная автором «юдофилия», обещает зрителю погружение в атмосферу рассвета советской эпохи. Многовековые притеснения и борьба за выживание привели евреев к накоплению избыточного потенциала, который впоследствии сублимировался во все области науки, культуры, политики и общественной жизни. Здесь будут упомянуты ярчайшие представители своего времени, которые стояли у руля истории и общества. О метаморфозах евреев на пике истории расскажет второй фильм, выполненный в лучших традициях парфеновского стиля.

«Этот фильм – невероятные, но в тоже время реальные истории людей, оказавших влияние на огромную страну. Лента гармонично вписывается в нашу стратегию организовывать события, которые вдохновляют и доставляют эмоции людям», - так охарактеризовал картину бренд лидер, партнер креативной компании Fedoriv Влад Ноздрачев.

Видео-обращение Леонида Парфенова:

https://www.youtube.com/watch?v=TbBbYXWjdJM

Справка

FEDORIV Hub – главное место пересечение бизнеса и творчества. Место находится в офисе международной креативной компании Fedoriv.

Ждем вас на показах в ваших городах, билеты уже в продаже:

1 июня (четверг), Одесса – «Русские евреи. Фильм первый. До революции». Зеленый театр (1500 зрителей). Начало в 21:00. Цена билетов от 100 до 200 гривен.

2 июня (пятница), Одесса – «Русские евреи. Фильм второй. 1918-1948». Зеленый театр. Начало в 21:00. Цена билетов от 280 до 1000 гривен. Встреча и общение с автором фильма Леонидом Парфеновым.

4 июня (воскресенье), Киев - «Русские евреи. Фильм второй. 1918-1948». Fedoriv Hub. Начало в 19:00. Цена билетов 999 грн. Встреча и общение с автором фильма Леонидом Парфеновым.

5 июня (понедельник), Львов - «Русские евреи. Фильм первый. До революции». !FESTRepublic.club. Начало в 19:00. Цена билетов от 350 до 600 гривен. 300 зрителей.

6 июня (вторник), Львов. «Русские евреи. Фильм второй. 1918-1948». !FESTRepublic.club. Начало в 19:00. Цена билетов от 150 до 350 гривен. Встреча и общение с автором фильма Леонидом Парфеновым.

8 июня (четверг), Днепр - «Русские евреи. Фильм второй. 1918-1948». Менора. Начало в 19:00. Цена билетов от 299 до 699 гривен. Встреча и общение с автором фильма Леонидом Парфеновым.

9 июня (пятница), Харьков - «Русские евреи. Фильм второй. 1918-1948». Fabrika.space. Начало в 19:00. Цена билетов от 99 до 699 гривен. 500 зрителей. Встреча и общение с автором фильма Леонидом Парфеновым.

Справки по телефону (приобретение билетов): 098 97 88 161

Аккредитация СМИ на событие и запросы на интервью с Леонидом Парфеновым:

max_rozenko@ukr.net, 050 342 92 23, 067 445 00 82, Максим  Розенко  

Моя мати з сестрами і моєю бабулею жили у 1943 році в містечку Молочанську Запорізької області. Старша сестра, Надія, 1925 року народження працювала на окопах, які споруджувала радянська влада на Пришибських висотах, ще в 1941 році. Потім, на ті самі окопи її погнали німці. У 1943 вона якось звідти втекла до матері. Містечко було знищено з вогнеметів. Кам’яні споруди мінувалися і підривалися. Сім’я переховувалася у кущах біля цвинтаря в районі лікарні. Спорудили там окоп і в ньому ховалися. Там же у кущах переховували і корову. Коли почалися бойові дії, то за словами моєї бабулі, вдень було темно, як поночі від пилу і диму, а вночі було світло, як удень, від вибухів, та освітлювальних ракет, яких німці не шкодували. Вночи, повз них, по шляху, що пролягав між болотом з очеретом і кущами коло цвинтаря гнали на гору тисячі майже не озброєних і у військове не одягнених вояк. На ранок з тих вояк поверталися по кілька солдатів.

Одної ночі, за словами бабулі, їхню схованку надибали радянські розвідники і були тим збентежені. Вони порадили негайно тікати за залізницю, бо за їх словами цю територію постійно обстрілюють і німецька і радянська артилерії. Довелося похапки збирати сякі-такі речі і рушати. Якісь рушники, одіяла, матраци кинули на корову, тай подалися геть. Метрів за 300, на вулиці Шевченка зробили привал, заховавшись за залишки стіни кам’яного корівника. Перевіривши, поки діти переводили дух амуніцію, нині покійна (як і її діти) Анна Миколаївна виявила, що в окопі забули крупу. Довелося послати за мукою доньку Надію. Надія на диво скоро повернулася. За її словами від їхнього схованка не залишилося й сліду. Чи то снаряд туди влучив, чи бомба, невідомо.

Це налякало Анну Миколаївну  і вона зрозуміла, що й справді треба скоріше тікати за залізницю, на Схід. До полотна залізниці дійшли вже на світанку. Виявили за нею окопи. То була перша лінія оборони радянських військ. Командир їх облаяв і наказав забиратися негайно в степ. Пішли далі на Схід. Зовсім вже розвиднилось і пересування їх помітили німці з Пришибської висоти. Справа, спереду, зліва пролунало кілька вибухів. Сім’я бігла вперед на Схід з усіх сил. Нарешті добігли на колгоспний тік. Тут, моя мати, п. Марія Іванівна, побачила ситих солдат та командирів і почула відбірну російську лайку. Мою бабцю, Анну Михайлівну з дітьми і коровою там наказали розстріляти, бо вони видали німцям розташування радянських окопів. На щастя, нагодився начальник шпиталю, який шукав для поранених хоч якусь жратву.   Він вмовив командира сім’ю не розстрілювати, а разом з коровою віддати на потреби шпиталю. Пояснив, що пораненим буде якась крапля молока, санітаркам допомога, корові пастухи. Так моя тітонька Ольга і її братик Іванко стали чабанами. Правда ненадовго. Царство їм, моїм рідним, усім – небесне!

У 1984 році, випадково, я дізнався, що до самого розвалу Сересерії, вівся ретельний облік тих громадян держави, чиї родичі були під окупацією. Виявилось, що я винен, що моїх рідних комуняки тікаючи кинули на поталу фашистам, а потім, їх же, й мене заодно, звинуватили у тому. Ніколи ж загарбник, окупант не визнає вину за собою. Окуповані завжди винні самі!!!

З того часу, комуністи, рашисти й фашисти для мене карти одної масті. Українці мають зрозуміти, що українська мова, українська культура, українська держава, мужня українська влада не потрібні нікому в Світі, ні Обамі, ні Клінтону, ні цій німецькій фрейлін, ні міфічній Європі.  Українцям самим і лише їм однім, необхідна як повітря мужня українська влада, українська потужна держава, українська мова, як основа української культури, і українська культура, як відшліфована тисячоліттями технологія виживання, життя і панування на нашій Богом даній Землі!