Цікаво було читати в новинах останнім часом, що кількість емігрантів в Україну невелика і нам не загрожує нашестя негрів і азіатів. Представляю вашій увазі документальне кіно "Харків. Шокуюча Азія".

     Багато разів ті з моїх друзів, хто є прихильником ЮВТ питали мене: «Чому ти її не підтримуєш?» Причому нерідко в доволі агресивній формі. Приблизно тиждень тому обіцяв написати замітку на цю тему, аби остаточно розставити всі крапки над і в цьому питанні.

Пам’ятаєте, коли Ющ звільнив у 2005 році ЮВТ з посади прем’єр-міністра? І що ж зробила ваша улюблениця? Вона прийшла на канал «Україна» (пояснення що до чого зайві?) і тремтячим голосом, зі сльозами на очах промовила приблизно таке: «Ось я подивилась на наші символи (в руках з’являється помаранчева стрічка), та на ваші (в руках стрічка блакитна – голос тремтить все сильніше, по щоці котиться сльоза – співставляє  обидві стрічки разом, раптово радісно) – так це ж наш прапор! І все це відбувається у 2005-му, коли ще не забувся та не був зрадженим Майдан! Не знаю, як вам, а мені було огидно на це дивитись на цей спектакль.  Саме звідси почалась зрада Майдану, котру чудово розвинув надалі «народний президент». Але тут річ не про нього… Того разу в ЮВТ не вийшло поєднатися з голубцями. Не знаю достеменно, з яких саме причин вони не забажали союзу, але ЮВТ спробувала ще раз (це я тільки загальновідомі факти перераховую, а скільки ще різного за кулісами було! Але, знаючи прихильників ЮВТ, тут оперуємо лише загально відомими фактами). Мається на увазі сумно відомий ПРиБЮТ – теж забули? Знов не відбулося, але свої бажання наша героїня висловила знову доволі чітко. Всі ці рухи переконують мене лише в одному: ціль ЮВТ це влада любими засобами. Народ України, майбутнє нашої держави хвилюють її в кращому разі у другу чергу.

     Це був блок політичний, тепер щодо економіки. Іще в перше своє пришестя на посаду у 2005-му був такий яскравий момент. Нібито питання й не суперважливе, але для фахівця дуже яскраве свідчення загального рівня розуміння персонажем економіки та процесів, що в ній відбуваються. Я маю на увазі тій випадок, коли ЮВТ повела боротьбу за зниження цін на м'ясо. Яким чином? А наказали супермаркетам знизити торгову націнку – і все. Така метода керування цінамі це приблизно як в анекдоті – «Товариш прапорщик, зупиніть потяг! ПОТЯГ СТІЙ! РАЗ, ДВА!» Я перепрошую, але в нас, все-ж таки ринкова економіка. Такими методами ніяк ціни врегулювати неможливо, це або повне нерозуміння, або суцільний популізм. У ринковій економіці кабмін має важелі задля регулювання, але вони виключно економічні. Наприклад: зниження податків, інших обов’язкових зборів для виробників/переробників.  Зменшення для них вартості кредитів, тощо. Такі заходи дають не миттєвий, але 100 відсотково бажаний результат.

     Іще трохи політики. Партія ЮВТ Батьківщина є типово лівою партією на кшталт соціал-демократів. Тобто, вони не хочуть, аби були багаті. А мої політичні переконання праві, навіть право-консервативні. Тобто я не хочу, аби були бідні. Це суттєва різниця, чи не так?

     Рахуючи все вищенаведене, скажіть мені, будь ласка, чому я маю підтримувати ЮВТ?

     Але! У другому турі голосував за неї – аби не за овоча, звісно. Якщо знов буде такий самий розклад, знов так зроблю. Тому що овоч – це зло майже абсолютне, а ЮВТ – це зло невідоме, а тому не таке страшне. Щоб вже кінцево розставити все по своїх місцях, розкажу вам про те, як голосуватиму:

1. Удар Кличка;

2. Гриценко;

3. Свобода Тягнибока;

4. ЮВТ.

Тобто овоч, чи там комуняки, не дай Боже, проти когось зі списку – за когось зі списку. У разі суперечки між самими силами зі списку – за того, хто вищий.

     І на сам кінець, може найголовніше. Друзі! Жоден політик не вартий нашої дружби, повірте! Політики приходять і уходять, ми залишаємось! У нас одна мета – повернути владу народу України. А потім цей народ на вільних демократичних виборах сам визначиться, хто йому потрібен. Будемо змагатись – але з повагою до поглядів інших людей. Вже є сумні приклади гризні між своїми – тримайте себе у руках, дуже прошу! Гризня між нами лише на користь владі – ви самі це прекрасно розумієте.

     Слава Україні!

Прочитал твою статью в "Известиях" "Почему Макаревича необходимо наказать". Расстроился страшно. Оказывается, немолодым людям вообще нельзя играть на гитаре. Вот те раз. Книжки-то хоть писать можно?

Эдичкка, дорогой, зачем ты мне грубишь? "Дурень", "оболтус" — ну что это за слова? Во дворе за такие слова морду били. Не помнишь? Я помню.

Эдичка, зачем ты множишь уже подтухшую ложь про мой вояж на Украину? Ведь знаешь, что вранье, а множишь. А если вдруг не знаешь — может, сначала поинтересоваться? Или тебя так печалит моя известность? Ты же так и написал: "Он, к сожалению, известен." Тут правда — у меня с этим лучше получилось. Причем наш возраст не позволяет надеяться, что это соотношение изменится. При таком раскладе на книжках, конечно, не заработаешь. В "Известиях" за вранье хорошо платят?

И самое интересное — про андропаузу. У тебя ровно полстатьи посвящено этому феномену. Ну конечно — кому как не тебе, имеющему беспримерный опыт минета у черных парней на улицах Нью-Йорка, разбираться в таких тонких вещах? Я, кстати, могу предоставить тебе это удовольствие — я, конечно, не черненький, но надо же и беленького попробовать. Или уже приходилось?

Кстати, посмотрим, как у меня с андропаузой.

Появляйся, шалунишка.

Андрей Макаревич

http://obozrevatel.com/blogs/74103-otkryitoe-pismo-eduardu-limonovu.htm

До Президентських виборів залишилося всього нічого. Але вже зараз кожен має кандидатуру, за якого кандидата б проголосував чи точно б не проголосував.

За кого б ви проголосували на наступних президентських виборах в першому турі?

Хто старе нагадає - тому око геть, а хто забуде - обидва!
Приповідка дещо дивна і кара грізна через цінність зору для людини. Можливо це суттєво, що не варто згадувати минулі хиби, коли почалась нова справа і не час псувати її спогадами про невдачі і прорахунки. Проте я не можу забути тих величезних сподівань, які у мене були пов'язані з новою силою, якою було задекларовано Громадський рух "Народна Самооборона", за яку я фактично і голосував на позачергових виборах 2007 р. до ВРУ, як блок НУ-НС, а що з того потім було - відомо: нічого доброго. Ідея "Народної самооборони" моментально була забута, за що і настала розплата під час тюремного ув'язнення. Особливо образливою для патріотів (і для мене, як виборця, що голосував за цю людину) була поведінка Юрія Луценка на посаді міністра внутрішніх справ ("Обережно - міліція!" http://blog.i.ua/community/662/619404/), тому я зараз мало довіряю йому, хоча в загальному не проти як такої опозиційної діяльності Юрія Луценка  і його нового проекту "Третя республіка", але таки нагадаю основне з положень "Народної Самооборони", які було задекларовано 8-м (!!!) років тому.


Громадський рух НАРОДНА  САМООБОРОНА
    
ДЕКЛАРАЦІЯ    ОБ'ЄДНАННЯ ДЕМОКРАТИЧНИХ   СИЛ
   
Перша 10-ка списку блоку ”Народна Самооборона Юрія Луценка”

1. Юрій  Луценко
2. Микола  Катеренчук
3. Наталя  Лук’янова
4. Володимир Ар’єв
5. Володимир Стретович
6. Іван Сподаренко
7. Віктор Мусіяка
8. Тарас  Стецьків
9. Олесь  Доній
10. Давид Жванія (головний спонсор проекту "Народна Самооборона" - Б.Г.)
 
СВОБОДА,   ЗАКОН   І  СПРАВЕДЛИВІСТЬ

Передвиборча програма Блоку “Народна самооборона” Юрія Луценка”

Народна Самооборона - це не партія. Це об'єднання вільних громадян для боротьби за свої права, для протесту проти свавілля влади.
Народний протест - це єдине, чого влада насправді боїться.

Принципи Народної Самооборони:

1. Не кради і не давай красти іншим.
2. Не бреши і не давай брехати.
3. Не бери і не давай хабарів.
4. Не бійся боротися за свої права.
5. Люби Україну.
         

Завдання Народної Самооборони:

1. Достукатись до серця кожного українця.
2. Згуртувати українську громаду.
3. Об'єднати всі патріотичні сили.
4. Збудувати справедливу державу.
5. Досягнути єдності України.

Наш протест буде мирним і праведним. Але ми чітко і твердо скажемо цій владі чого хочемо. Ми хочемо гідно жити в заможній країні. Ми хочемо правди і справедливості. І вони або почують нас, або підуть геть. Ми переможемо!
Наші союзники і вороги:
   Наші союзники - чесні і небайдужі люди: члени різних партій та безпартійні, віруючі різних конфесій та атеїсти, люди, які говорять правду на будь-якій мові.
    Наше ставлення до політичних партій та державних інституцій залежить не від їхнього кольору та гасел, а виключно - від їх дій. Якщо вони діють у відповідності з нашими принципами -вони союзники Народної Самооборони.
    Якщо ні - нас розсудить Україна.

 СВОБОДА,   ЗАКОН   І   СПРАВЕДЛИВІСТЬ
Передвиборча програма Блоку “Народна самооборона” Юрія Луценка”

Ми, українці, дещо романтики, але життя навчило нас прагматизму.
Ми побачили, що свобода – це не тільки красиво, але й вигідно.
Ми переконалися, що мало вибирати добру владу – треба її контролювати.
Ми впевнилися, що закон тільки тоді може бути законом, коли він однаковий для всіх.
Мені, Юрію Луценкові, і активістам “Народної самооборони” відомо про це з перших уст.
Ми об’їхали Україну, об’єднуючи людей навколо цінностей свободи, законності і справедливості. І переконали країну, що народна зневіра – це великий міф політиків, який вони придумали, щоб виправдовувати свою брехню і крадіжки.
Народ ще раз довів, що тільки він є єдиним джерелом влади в Україні.
Але те, що цю незаперечну істину нам треба стільки разів доводити, свідчить про нагальну необхідність докорінної зміни системи влади в Україні.
Час відправити на політичну пенсію брехливих і зрадливих політиків, що не дотримали своїх обіцянок перед народом. “Народна самооборона” готова оновити владу, для якої базовими стануть основні народні цінності – свобода, солідарність, закон і справедливість. Тільки така влада може досягти добробуту всього народу, щоб квітуча земля не заростала бур’яном, а люди не шукали праці за кордоном.

Свобода
Свобода для українського народу є самодостатньою цінністю, яку не потрібно обґрунтовувати. Її потрібно відстоювати. Бо разом із втратою свободи народ втрачає надію на краще майбутнє. Ця істина є основою наших переконань.

Закон
Зміна судової і правоохоронної системи є нашим невідкладним завданням. На жаль, нинішні судова і правоохоронна системи забули, що слова “правда”, “справедливість”, “право” – однокорінні. Ми зобов’язані повернути істинний сенс судочинства і права в нашій країні. І тоді життя кожного здобуде сенс; моральність, а не корупція та наркоманія, стане нашою перспективою.

Справедливість
Встановити справедливість у державі – це вимога і східної, і західної, північної і південної України. Це вимога спрацьованого селянина і захопленого митця, чесного чиновника і досвідченого робітника. Це ідея, яка об’єднає всіх громадян України. І ми втілимо її у життя. Справедливість податків, а не жорстокість покарання повинно стати основним мотивом їх сплати для підприємця.
Зростання національного доходу повинен відчути кожен пенсіонер України, а не тільки власник закордонних рахунків.
Солідарність має стати моральним принципом влади, а щира допомога потребуючому – моральним обов’язком кожного українця.

НАШ ШЛЯХ

1. Перезавантаження держави.
Головна проблема нині чинної Конституції полягає у її авторстві: Основний Закон країни написаний політиками та чиновниками для себе і під себе. Ми вимагаємо скликати Конституційну Асамблею, членами якої можуть бути обрані ті фахівці, які свідомо відмовляться на 10 років наперед від влади: виконавчої, судової та представницької.
Конституційна Асамблея напише Конституцію, виходячи з розуміння справедливості народу, а не власних потреб політиків.
Ця Конституція мусить загарантувати, що зрада. Корупція і брехня будуть покарані.
Ця Конституція мусить загарантувати, що всі судді будуть займатися встановленням істини, а не пошуком грошей, міліція – безпекою громадян, а не політикою.
Ця Конституція мусить загарантувати, що справедливість не стане розмінною монетою в політичних ігрищах. Депутатська недоторканність буде знята.
Ця Конституція мусить загарантуватищо діяльність держави буде підпорядкована інтересам всіх громадян країни, а не груп чи територій.
Ця Конституція чітко розмежує добро і зло. Вона стане Конституцією нової України, України закону для всіх і справедливості для кожного.

2. Контроль народу.
Над політиками потрібен контроль народу. Доброї влади не буває за визначенням. Влада тільки тоді почне зважати на інтереси народу, коли ми створимо дієві механізми цього контролю. Основою цього механізму є самоорганізація. Ця самоорганізація має пронизувати все суспільство знизу догори – від батьківського комітету, сільради і ЖЕКу до міста, району і країни. Політики і бюрократи повинні не тільки абстрактно знати, що вони є “слугами народу”, але кожен день реально відчувати наш контроль.

3. Демонополізація суспільства.
Для модернізації економіки, для здійснення технологічного стрибка, який приєднає Україну до числа найзаможніших суспільств планети, нам потрібно перш за все змінити траєкторію свого розвитку. Бізнес повинен перейти від боротьби за ресурси до боротьби за споживача. Політики – перейти від боротьби за адмінресурс до боротьби за виборця.
Для нашої команди влада і бізнес будуть надійно розділені, а державні посади будуть розглядатися не як ціль, а як засіб виконання виборчої програми.
Ми не боремося за перемогу одних політичних кольорів над іншими. Замість протистояння нам треба створити в суспільстві нові об’єднуючи принципи стабільності: закони – розумні, але їх виконує кожен. Податки – справедливі, але їх платять всі.
Ми мусимо повернути довіру до держави, законна власність має стати священною, а за несправедливо отриману власність має бути встановлено справедлива доплата. Багатство може і мусить бути чесним у країні добробуту, його не треба соромитися. Якщо громадяни довіряють державі, то на перше місце виходить не розмір податків, а їх справедливість та ефективне використання задля суспільства.
Наша ціль – збудувати об’єднану країну, яка не буде сперечатися про те, куди рухатися – на Схід чи на Захід. Краще домогтися, щоб і Європа, і Росія прагнули в Київ.
Наша ціль – збудувати модерну країну, в якій про історію дискутуватимуть науковці, а не політикани.
Наша ціль – збудувати успішну країну, почуття гордості за яку – почуття, яке ми вже навчились впізнавати – стало б постійним.
Наша ціль – збудувати країну вільних і за можних громадян – незалежно від того, якою мовою вони говорять, у якій церкві моляться Богові – аби за родину й за Україну.
Перед нами стоїть величезне завдання – внести моральність у щоденне життя.
Ми віримо, що в цій країні чесна людина може бути успішною.
Ми віримо в те, що правда і чесність, закон і справедливість об’єднають Україну.


Декларація громадського руху Народна Самооборона

І. Що відбувається?

Нам усім треба визнати, що вони нас обманюють. Вони нам брешуть.
Вчора одні нам говорили, що заради народу будуть єдиними і що відставлять свої суперечки вбік, а потім влаштували публічне посміховище.
Інші вже сьогодні «зробили наше життя кращим». Для цього вони підняли податки, у кілька разів підвищили тарифи і заморозили зарплати та пенсії.
Верховну Раду вони перетворили на базар, на якому торгують законами та посадами. Кабінет міністрів - на «іко­ностас» одіозних кучмістів. Вони шаленіють від безкарності. Вони відчули, що їх ніхто не контролює.
Вони продовжують брехати, що завтра буде краще. А завтра, напевно, будуть судити тих, хто не помер з голоду, бо у такій ситуації вижити зможе тільки злодій.
Самі ж вони жили добре ще вчора, живуть незле сьогодні і ще краще збираються жити завтра.
На одних телевізійних каналах вони борються за щастя і добробут трудящих. А на інших каналах показують діаманти їхніх дружин та наряди їхніх коханок, які коштують більше, ніж бюджет маленького українського містечка.
Вони не просто крадуть.
Вони цим вихваляються. За скромні зарплати чиновників вони один поперед одного вибудовують собі замки.
Вони мають нас за лохів.
Для нас вони мають куплені суди, «безпредєл» в місцевій владі і видовищні політичні спектаклі по телевізору. Так, вони багато говорять правильних речей. Вони говорять про бандитів при владі, про корупцію, про несправедливість.
Але за цією балаканиною йдуть роки і нічого не міняється.
їхні розмови не мають наслідків. Вони нічого не роблять. А тих, хто поодинці щось робить для нас - або лякають та купують, або викидають із влади. Білі ворони небезпечні для чорних зграй.
По телевізору, про наше око, вони сваряться. А потім йдуть і тихо домовляються.
Домовляються проти нас.
Коли ми обурюємося, вони застосовують єзуїтський прийом: кажуть нам, що держава не витримає наших потреб. Всі гроші, мовляв, ідуть на розвиток економіки і, якщо ми хочете гідних зарплат і пенсій, то ми - проти України.
У них, як в кожного афериста, «все деньги в деле», і тому вони не можуть віддати нам нами зароблене.
Нам всім вже стало очевидно, що збудувати справедливу, заможну державу таким способом є неможливо.

ІІ. Чому так відбувається?

Ми перемагали, коли були разом. Всі поразки - від розбрату та зрад тих, кому ми дали владу. Вони поділили країну на «москалів» та «бандерівців». І ми, голосуючи на виборах, вибираємо або одних «жирних котів», або інших. Ми -велика, але приспана нація, яку ділять, щоб грабувати.
Те, що ми можемо у таких умовах вибрати добру владу - це іллюзія. Доброї влади без контролю людей не буває ніколи.
Ми повинні зрозуміти, що народ, який протестує проти дій і бездіяльності влади тільки раз на п'ять років голосуван­ням на виборах, просто приречений на животіння.
Вони перед кожними виборами ніби пропонують нам своїми лозунгами суспільний договір. Ми, своїм голосуванням, цей договір приймаємо.
А потім - вони нас дурять. І відсутність нашого протесту вважають мовчазною згодою.
Ми тримаємо дулю в кишені і наївно думаємо, що ця дуля їх злякає. А вони тим часом нав'язують нам свої правила гри.
Ця держава існує за принципом «лохотрону». І навіть по­рядні люди, які потрапляють у цю систему, не вміють їй опиратися.
Влада і політики почнуть зважати на наші інтереси тільки тоді, коли ми змусимо до цього.
Міняти треба систему.

 ІІІ. Що робити?

Чиновники в усьому світі однакові.
Усе те, що відбувається зараз в Україні час від часу стається у будь-якій цивілізованій країні. Але тоді, включаючи новини, ми бачимо багатомільйонні мітинги, загальнонаціональні страйки та перекриті дороги.
Нам намагалися вбити в голову, що так борються проти багатих. Ні, там знають, що статки можна заробити і тяжкою що­денною працею. Там ставлять на місце тих, хто робить спроби присмоктатися і жирувати на людських сльозах. Багатіти тре­ба разом з державою та народом, а не за їхній рахунок.
Час від часу будь-який уряд навіть у розвинутій країні потребує холодного душу. Тим більше у нас, де влада думає, що ми живемо лише для того, щоб їй платити.
Народний протест - це спосіб донести до влади нашу потребу у справедливості, наше право на цю справедливість.
Це єдиний спосіб, щоби багаті поділилися із бідними. Це єдиний спосіб змусити владу вдарити по руках ко-рупціонера і дати йому зрозуміти, що красти - це злочин. Це єдиний спосіб привчити політиків, що брехати - гріх.
Чому ми дозволяємо нас грабувати? Чому вибираємо терпіння? Нам на перешкоді стоїть зневіра. Довгий період безправ'я убив нашу віру у власну силу. Насміхаючись над нашими вимогами справедливості, вони кожного дня товкмачать нам, що протестами ми нічого не досягнем.
Ми кличемо до Народної Самооборони.
Народна Самооборона - це не партія. Це об'єднання вільних громадян для боротьби за свої права, для протесту проти свавілля влади.
Бо народний протест - це єдине, чого вони насправді бояться.
Як тільки пролунав заклик до «Маршу справедливості», тисячі людей з усієї України звернулися до нас із питаннями: де? і коли?
Ми відповідаємо: ВЕСНОЮ У КИЄВІ.Бо ми уже не ті. Ми маємо досвід перемоги.
Ми спроможні тиснути на владу і міняти її.
Бо ми насправді - єдине легітимне джерело влади в Укра­їні. Прийшов час усім це зрозуміти.
Також прийшов час зрозуміти і всім, хто хоче мати право називати себе чесними політиками будь-яких кольорів: об'єднання - це не забаганка, а їх борг перед нами, їх обов'язок перед Україною.
Ми зберемося всією країною: зі Сходу і з Заходу, з Півдня і з Центру, з сіл і з міст. Наш протест буде мирним і правед­ним. Але ми чітко і твердо скажемо цій владі чого хочемо.
Ми хочемо гідно жити в заможній країні. Ми хочемо правди і справедливості.
І вони або почують нас, або підуть геть.
Ми переможемо!

http://samooborona.pp.net.ua/
http://www.3republic.org.ua/ua/

Как и следовало ожидать, встреча президентов России и Украины, прошедшая вчера в Сочи, завершилась без каких-либо реальных результатов.

   Дмитрий Медведев и Виктор Янукович смогли лишь договориться относительно необходимости достижения взаимопонимания к очередному заседанию Межгосударственной комиссии, намеченному на осень. Причем до сих пор неясно, когда именно это заседание состоится и какие именно вопросы будут на нем освещаться. Учитывая то, что Дмитрий Медведев ухитрился буквально за несколько дней переиграть ситуацию с собственным приездом в Севастополь - и в результате Виктору Януковичу пришлось лететь в Сочи - то и с заседанием межгосударственной комиссии может быть немало неожиданностей. Ведь украинская сторона не сможет отказаться от обсуждения вопроса о цене российского газа, а российская явно не собирается дискутировать на эту тему.

   Перед приездом в Сочи Виктор Янукович предлагал российской стороне обсудить вопрос о цене на газ «без суда». Но это - украинская парадигма подхода к вопросу. Поскольку судиться по газу Россия и Украина будут не в Печерском суде, в Москве вряд ли беспокоятся из-за угроз украинского руководства.

   Президенты России и Украины ни о чем не могли договориться в принципе. Это вторая их встреча в этом году. Можно сказать - уже вторая, а можно - только вторая, если вспомнить, как часто руководители двух государств встречались после прихода Виктора Януковича к власти. Правда, тогда частоту этих встреч объясняли накопившимися проблемами. Но утверждать, что все проблемы решены, не осмеливаются даже сами Янукович и Медведев: перед началом их встречи в Сочи российский президент сказал, что проблем хватает, а украинский присоединился к этому мнению.

   Снижение цены можно заработать - теоретически - если отдать Путину «Нафтогаз» с потрохами. Но к этому отчаянному шагу не готовы пока ни сам Янукович, ни окружающие его лоббисты из «РосУкрЭнерго». Усиление позиций этих лоббистов, как и следовало ожидать, не радует Москву. И еще больше не радует российское руководство процесс над Тимошенко как следствие усиления этих позиций.

   То есть само судилище, организованное в Киеве, Москву вполне удовлетворяет, так как загоняет Януковича в ловушку и может поставить крест на его отношениях с Западом. Превращение Януковича в Лукашенко - это как раз то, что нужно. С таким Януковичем Москве будет куда проще договариваться. Но вот само содержание процесса... Пытаясь осудить Тимошенко именно за подписание газовых соглашений с Путиным, украинская власть открыла настоящий ящик Пандоры - в суде вынуждены обсуждать не только действия Тимошенко, но и российскую позицию, постоянно ставится под сомнение сама легитимность заключенных соглашений и руководители Украины, вместо того, чтобы вывести российских друзей из-под удара, постоянно подставляют их в суде и за его стенами. Стоит вспомнить хотя бы показания Азарова, в которых он счел возможным вспомнить о частной беседе с Путиным - а также ту самую судебную угрозу, которую смягчил перед своим полетом на Кавказ Янукович. Для российских руководителей все это и смешно, и противно одновременно. Смешно - потому что позиция украинских коллег ничем им не угрожает. Противно - потому что они не понимают, как это неоднократно клявшиеся им в верности люди, практически их марионетки, позволяют себе такое публичное поведение и выставляют их общего врага, Тимошенко, в роли главного российского союзника. А «регионалы» тогда какие союзники - не самые главные?

   В Киеве тоже не понимают, что будет в России в следующем году и с кем договариваться - именно поэтому не спешат действовать даже перед угрозой неминуемого повышения цены на газ. Если серьезно - атмосферу реального взаимопонимания в отношения между Россией и Украиной смогут создавать уже новые президенты этих стран. Это будет уже после Януковича.

Якій гілці влади ви довіряєте найбільше?

та ще й українською мовою:

В інтернет-виданнях вирує інформація, що екс-президент України Віктор Янукович може сьогодні-завтра зробити відеозвернення щодо проведення військової операції в країні

За даними газети "Московський комсомолець", на початку минулого тижня (17-18 березня) московські лікарі зробили Віктору Януковичу операцію на серці - стентування коронарних судин, щоб забезпечити нормальний кровотік через заблоковані артерії. Операція пройшла успішно. Януковичу прописали препарати, що перешкоджають утворенню тромбів. Стіни медичного закладу український політик залишив через три дні після неї.

А в газеті "Наша Версія" з'явився матеріал, де автор, який прикрився "красномовним" псевдонімом Влад Кримський, повідомляє, що Янукович, нібито, зробить заяву на одному з телеканалів. У своєму виступі він, як припускають автори тижневика, оголосить про військову операцію в країні.

В якості збройної сили використовуватимуть  регіональні загони самооборони". З кого саме формуються ці загони, в матеріалі не пояснюється. Однак там говориться про те, що чисельність бойових угруповань досягає 30 тисяч людей. При цьому озброєні вони "автоматичною зброєю", а екіпіровані "за останнім словом військової техніки". Фінансуються загони самооборони на гроші якихось "олігархів з південного сходу".

У якості "ще однієї сили", яка може допомогти Януковичу здійснити задумане, названий колишній міністр оборони України Павло Лебедєв. Він, як стверджується у статті, останнім часом "залишався поруч" з Януковичем. Більше того, йому, за даними видання, "лояльна не тільки армія, а й регіональні сили самооборони".

Військове вторгнення або операція з повернення Януковича, якщо це дійсно станеться, буде носити локальний характер. Джерела "Нашої Версії" стверджують, що мова йде тільки про підпорядкування південних і східних областей України. Після цього відбудеться поділ країни по Дніпру, йдеться в матеріалі видання.

Нагадаємо, що екс-президент України Віктор Янукович уже двічі проводив свою прес-конференцію в російському Ростові-на-Дону.

Також днями, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков повідомив, що міліція готова прийняти Януковича в Україні, який наразi перебуває у мiжнародному розшуку.