До речі, ще за часів служби у армії не визнавав це лайно за свято. Бо для мене служба це був змарнований у кращі роки час та шкода здоров'ю. Ну а для розумово відсталих совків, які солодше за моркву нічого не їли то світла пляма у житті. То ж вітаю совкодрочерів! Їжте, не обкакайтесь!

Слабкодухих і чутливих прошу далі не читати. Я попередив.

1984 рік. Містечко Райчихінськ Амурської обл., я у армії. 226 Червонопрапорна Артемівсько-Берлинська мотострілецька дивізія.  Стався невеликий трабл - фурункул на нозі. То ж потрапив я у санбат. Вже все майже закінчилося. Ще день-два, та відпустять до частини. Коли бачу у санбаті незнайомого офіцера та чую, що він каже начальнику санбату. А каже він таке. Він сам патологоанатом. Сталося нещастя. Були якісь навчання. У т.ч. робили паромну переправу. На паромі погано закріпили БТР. То ж він рушив та насмерть придавив підполковника. Розслідування, все таке, то ж патологоанатому треба провести розтин. І йому потрібно 2 помічників. Ну там тягати, перевртати та т. ін. Я ж завжди відрізнявся цікавістю, по молодості навіть іноді нездоровою. Стало мені цікаво, як це воно? Я ж такого не бачив, цікаво! Стосовно там блювати і т. ін був у собі впевнений. То ж я викликався волонтером. Ок, поїхали до міського моргу зі ще одним хлопцем із санбату. Як, що - літо. На дворі за 30. У морзі 6 жмурів. Просто лежать на столах. А ні холодильників, а ні формаліну. До речі один з клієнтів самогубець - вісельник вже з тиждень як того. Те ще видовище. Тиждень то не я такий розумний, то лікар сказав. Приміщення невелике. То ж, Боже мій, який там сморід! Навіть не так, СМОРІД!!! Слухайте, нічого більш огидного не існує, повірте. Коцентрований трупний сморід - це щось жахливе. Навіть лікаря пробрало. Каже, хлопці, знайдіть якесь ганчір'я та підпаліть, бо це вже занадто якось. То ж знайшли ми ганчір'я та підпалили щоб тліло та давало дим. Допомогло, але дуже слабо.  То ж лікар почав свою роботу. Ще був момент - поклали ми йому тіло на стіл для розтину. Не встигли далеко відійти, як лікар вскрив брюшину. Супер концентрований сморід вдарив у носа! Воно все і так було жахливо у цьому сенсі, але тут я дійсно трохи не блювонув. Ледве стримався. Стояв ковтав хвилини 2.
Про сам розтин особливо нічого не скажу. Єдине, що вразило - не уявляв, що хребет такий товстий. З руку товщиною. А ще - у мертвої та живої людини все всередині сильно відрізняється. У мертвого все як у анатомічному атласі у підручнику. У живого зовсім не так. У живого всередині усе рожеве злегка різної інтенсивності кольору. Як хірурги розуміють де що - хз. То я через кілька років був присутній на операції з приводу раку підшлункової залози, звідти знаю, але то інша історія.
А тут - повернулися до санбату. Анатом нас похвалив та попросив, щоб нам посприяли. БО ЦЕЙ СМОРІД МАРИВСЯ НАМ ВЕСЬ ЧАС ВСЮДИ. а може й не марився - х/б точно просякло ним. То ж ми побігли до душу та стиратися. Все зробили, повдягали чистенькі санбатовські піжами, але все одно! Не весь час, але періодично та часто цей клятий сморід марився цілий тиждень!

Не шкодую. Цікавий досвід, хоча й огидний. Виключно через сморід. Думаю, у якомусь цивілізованому морзі з холодильником та формаліном взагалі негативу б не було.

Десь через 2 години після всього я спокійно повечеряв.

Ось такого листа отримав. 2-й подібний за тиждень. Тут багато хто його отримав також. Наведу адреси. Цей телепень навіть не здогадується, що видно, що це масова розсилка. Тобто гарантований фейк, бо такі речі робляться індивідуально, персонально комусь. А ще розцінки впали. У перший раз було 700 євро. Нижче: адреси, лист, моя відповідь. Свідомо писав на язьіке. Хто зна, може цей тупарь мову не розуміє взагалі. 
А, ще забув. У перший раз лист у відповідь не пройшов, тобто там більш обізнаний долболоб був. А цей усі мої добрі побажання отримав.

artistka@i.ua, yulusik@i.ua, ajrysh@i.ua, dimakuzja@i.ua, ashar@i.ua, hobotpetr@i.ua, yaa7@i.ua, man71@i.ua, agent76@i.ua, platon1@i.ua, lanach@i.ua, alex@i.ua, avto_mp2013@i.ua, weel@i.ua, kast@i.ua, kmv888@i.ua, sorbona100@i.ua, kr.oleg@i.ua, udn73@i.ua, jurij.georg@i.ua, ivankorney@i.ua, epilipko@i.ua, ksenia_rozhkova@i.ua, nerw@i.ua, b111160@i.ua, ldjulia@i.ua, elladas@i.ua, elitecar@i.ua, bessarabskij@i.ua, sakras@i.ua, rururua@i.ua, garri17@i.ua, kompi@i.ua, okosnake@i.ua, kyzme@i.ua, vitazaz@i.ua, lomo1@i.ua, kutnik@i.ua, i.mi@i.ua, dasha30@i.ua, yura.i@i.ua, alenkolom@i.ua, liudashka@i.ua, armeechka@i.ua, tytsik@i.ua, vitalii.samboruk@i.ua, fomka18@i.ua, spo2925@i.ua, a.a.sheva@i.ua, kalashnik10@i.ua, vovyk@i.ua, schastlivchik77@i.ua, denny81@i.ua, 240975@i.ua, lilija7@i.ua, shtyrmak@i.ua, rad4enko22@i.ua, kai5@i.ua, gala_car@i.ua, malinka007@i.ua, lisenko_v.v@i.ua, yu7777@i.ua, valya25@i.ua, fasad01@i.ua, lazir.l@i.ua, aleks2233@i.ua, boston101@i.ua, ut6qx@i.ua, sz23011981@i.ua, aychew@i.ua, alex-skripel@i.ua, rudne@i.ua, ivan74@i.ua, as1alex1@i.ua, vasilyk888@i.ua, koalaf@i.ua, uralant@i.ua, fartis@i.ua, ksaf@i.ua, pushan1@i.ua, tavia22@i.ua, 2847@i.ua, tatianapvnk@i.ua, 10-08@i.ua, malta@i.ua, anizol@i.ua, tinn@i.ua, bubalo@i.ua, byethost@i.ua, ruslan.kraft@i.ua, ganuchio@i.ua, vladimir.men@i.ua, alexs2008@i.ua, klimenko.alla@i.ua, tolick@i.ua, a.kalinovskaya@i.ua, petrin@i.ua, topaz99@i.ua, bezdin@i.ua, info372@i.ua

Є в мене на ФБ один друг, що непогано  вміє користуватися програмами типу фотошопу та створює різні приколи. Правда цей зробив наче не він, але не важливо. Коротше, створив він ось таке:

Подивитись таке дуже весело. А ось жити з такими скотами дуже сумно.

Я тут раніше писав. У квітні в мами стався інсульт (зараз все більш-менш, але не так, як було, гірше) і я залишився на господарстві з батьком, який, на жаль, напів овоч. Без нормального інтернету, без фейсбуку і т.ін. Сусід - старий маразматик, відмовив мені у доступу до вай-фай, хоча в нього безлімітний інтернет. "Може вам ще пін-код кредитки дати?" Коротше, дурень, ну то й йух з ним. Вирішив придбати мобільний безліміт. З тих пір підсів і так і користуюся. На початку купив сімку безлімітну на Київстар, бо точка продажу найближча саме Київстар. Швидкість. Максимум, що бачив - 5 Мбіт/сек. За звичай середня коло 1 Мбіт/сек. Воно нібито й нічого. Навіть ТБ можна дивитись. Але, кожного сцуко дня, після 24.00 воно вирубалося! Якраз коли я поклав батька, звільнився та маю час полазити по фейсбуку ну й т.ін. Звернення у підтримку марні. Коштує стартовий пакет та 1-й місяць (точніше 28 діб) 100 грн., далі 300. Можна спробувати кожний місяць купувати нову сімку. Має спрацювати, але я не пробував, бо
Перейшов на Водафон. Стартовий та перші 28 діб 150 кажись. Далі 185 за 28. Зараз подорожчало, стало 230, але з мене так і взяли 185 поки що. Зі швидкістю те саме, що й з Київстар. Також вирубається. Але не на години, а так, в основному вночі та на 5 - 10 хвилин. Коли у мене в чергове вирубилося на самому цікавому місці - подзвонив оператору. Питаю, а як ви розумієте надання послуги 4 джи? Яка швидкість мається на увазі? Відповідь: 100 Мбіт/сек)  Підстолом, чесне слово. Вже казав більше 5 ніколи не було, та й те рідко.
Далі. Жінці дуже потрібен інтернет на роботі. Вона була на Київстар за 300. Але 300 це забагато, а ще й ті відключки на нічних чергуваннях - йдіть до дупи. З Водафоном розібралися, то ж взяв їй та собі Лайф. Не безлім, а коштує як Водафон, 150. Та 150 на 28. Такий собі - 20 гіг. В принципі досить. А ще й не використане переходить на наступний місяць. Позіціонують себе як 4,5 джи, о як! І що? Швидкість ніколи не буває вище 1 Мбіт/сек. Середня 600 - 800 Кбіт/сек. Телебачення періодично (часто) підвисає.
Висновок - вітчизняне 4 джи - лайно. Відповідає максимум хорошому 3 джи. Але з цього лайна нібито Водафон трохи кращий, хоча теж лайно.
І ще трохи про мого оператора Ланет - всім раджу. Дізнався, що у мій пакет входить крім надшвидкого інтернету та 165 ТБ каналів (по над 60 ХД) ще й активація Ланет-ТБ на 2-х пристроях - планшети, телефони. Звісно, активував у себе та жінки, та маємо ті самі канали, що й вдома у чудовій якості на телефонах! Коротше, мобільний інтернет лайно, а Ланет усім раджу! Принаймні у Києві.
Моя швидкість вдома

Нещодавно по Віасат Хісторі подивився такий сюжет. Було щось про холодну війну, гонку озброєнь та тому подібне. Сюжет. 1975 рік. Північний В'єтнам вже майже захопив південний. Готуються захопити столицю південного - Сайгон. Десь там неподалік у морі курсує американський авіаносець тимчасово перетворений на гвинтокрилоносець. Займаються евакуацією останніх, кого можливо тими самими гвинтокрилами. Своїх, та тих південних в'єтнамців, кому пощастило. І ось з'являється у повітрі невеликий цивільний літачок, типу Сессни, і починає кружляти навкруги авіаносця. Потім знижується і пілот викидає на палубу пістолет, до якого прикріплено записку такого змісту: "Я пілот південнов'єтнамських ВПС майор такий-то. Зі мною на борту дружина та 5 дітей. Будь ласка, посуньте гвинтокрили, аби я зміг сісти, бо в мене закінчується пальне". Капітан наказує, всі кидаються сувати ті гвінтокрили, але 2 заважають, ну ніяк. І тут якраз те, що мене приємно вразило. Капітан, без жодних вагань, наказує викинути ті гвинтокрили (по 10 лямів баксів у тих цінах до речі) нафіг за борт! Команда з ентузіазмом виконує. Кадри, як гвинтокрили летять за борт - це щось. І тут ще проблема. Цей в'єтнамець ніколи не сідав на авіаносець, а це не аби що. +, точніше -, в нього немає гака, яким літаки, що сідають на авіаносець, чіпляються за трос аерофінішера, який їх гальмує та зупиняє. І ось - той майор таки саджає свій літак на палубу! З Божою допомогою, не інакше. Команда вражена, моряки та пілоти починають збирати кошти для героя, аби забезпечити хоч якісь старт у Америці для героя та його родини. Хеппі-енд.
Як вам сюжет? Особисто мене найбільше вразило рішення капітана про викид гвинтокрилів у море та кадри, як це було. Це неймовірні кадри. Настільки вразився, що вирішив поділитися з вами.
Ще деякі пояснення. Може хто не знає. На авіаносці головний не капітан корабля, а командир авіакрила. Ну це логічно, бо сила авіаносця не в кораблі, а в літаках. У нашому випадку авіакрила на кораблі не було, а були тимчасово придані гвинтокрили, тому командував шкіпер. Він звісно молодець. Але насправді для нього ризик отримати від начальства був мінімальний. Бо історія набула розголосу і в разі якихось наїздів з боку начальства на капітана, американська громадськість це начальство розірвала би на британський прапор. Та й взагалі. Війну програно. Втрачено по над 55 000 своїх військових. Чимало техніки, у т.ч. сотні гвинтокрилів. І за таких обставин ви бажаєте, щоб я байдуже спостерігав як на моїх очах гинуть люди, у т.ч. діти? Через якусь там техніку? Та йдіть ви нах!
Не думаю, що капітан про щось таке думав у процесі, але коли все чудово завершилося - думаю що так. Прораховував, що та як, бо ж точно не дурень і мав будувати якісь лінію поведінки, бо фіг його знає, як воно там на батьківщині все піде.
Ще трохи по того в'єтнамського майора. Дуже мужня людина. Ні ну зрозуміло, що за комуняк йому та сім'ї гаплик, скоріш за все смерть. Але він не став як баран чекати на свою долю, а сів у літак та полетів, просто на вдачу. Він не знав про авіаносець, не був впевнений, що зможе посадити на нього літак. Просто здогадувався, що десь там, приблизно, має щось таке бути, якщо сильно поталанить. Поталанило!
Як вам історія?

Ось такі вони, московітськи попи  А цей же ж був типу один з самих фанатичних. А що ворог України то я взагалі мовчу, ви самі знаєте.

По гарячих слідах.