Бізнесмени шукають нові можливості зростання, намагаються більш ефективно використовувати виробничі ресурси, мінімізують витрати і економлять електроенергію. Українські компанії вже впроваджують програми оцінки успішності роботи бізнесу, від яких залежить і вибір методів мотивації співробітників.

Але поки що по довгому шляхи економії більше йдуть компанії з іноземним капіталом або компанії, що мають вихід на іноземні торгові і фінансові ринки. В цілому ж українські реалії такі, що бізнес по-старому в першу чергу економить на людських ресурсах. Підприємства скорочують штат співробітників і урізують фінансову винагороду.

Традиційно в основному скорочення стосуються професійної ланки і допоміжного персоналу. Кількість працівників цих категорій, за даними EY, скоротилася в середньому на 6%.

Найменше вакансій, за даними опитаних рекрутингових компаній, на сьогодні пропонують у банківській сфері, в будівництві, працівникам у сфері виробництва, транспорту та логістики. Досить складно зараз працевлаштуватися юристам, бухгалтерам і фінансистам. Традиційно висока конкуренція на одне робоче місце серед молодих фахівців без досвіду роботи і випускників вузів. Але найважче знайти роботу представникам вищого менеджменту. На одну керівну вакансію сьогодні претендують в середньому 11 кандидатів. А в банківській сфері цей показник і зовсім зростає до рекордних 34 претендентів.

 

 

В умовах кризи майже завжди зростає попит на послуги з аутсорсингу різних функцій. Аутсорсинг є ефективним інструментом не тільки зниження витрат, але часто і підвищення якості роботи.

Передача непрофільних функцій в аутсорсингові компанії скорочує витрати фінустанови приблизно на 20-25%

Фрілансери завжди користувалися успіхом на ринку праці у зарубіжних компаній. Однак українські компанії вкрай неохоче віддають на аутсорсинг якісь функції.

Зараз все частіше на аутсорсинг віддають ІТ-службу, кадрове діловодство, бухгалтерський супровід, аудит, прес-офіси, секретарів-асистентів, кол-центри та ін. Також компанії все частіше виводять частину персоналу за штат - працівник фактично залишається в компанії, але оформлений як фізична особа-підприємець, що виконує свою роботу на аутсорс.

Детальніше тут: http://slovo-motivator.webnode.com.ua/news/v-dzhazi-lishe-it-shniki/

Андерс Аслунд про стан російської економіки



Андерс Аслунд

18.12.2014

У своєму виступі перед пресою президент Росії Володимир Путін назвав, скільки буде тривати економічна криза – два роки – та оцінив кроки уряду в її подоланні як адекватні. Після цих слів курс рубля знову впав.
 
На думку старшого економіста Інституту Пітерсона у Вашингтоні Андерса Аслунда, зупинити падіння російської економіки без зміни її політичного режиму неможливо, а українська економіка радше виграє, ніж постраждає від фінансового колапсу свого північного сусіда.
 
Андерс Аслунд вважає, що факторів, які спричинили різке падіння курсу рубля, чимало. Але остаточним поштовхом стало усвідомлення ринком, того, що Росія не може платити по боргах:
 
«Я думаю, що ринок зрозумів, що фінансова ситуація в Росії набагато гірша, ніж вважалося раніше. Фінансові санкції означають замороження ліквідності для Росії. Раніше думали, що зовнішній борг Росії не такий великий, відносно ВВП, але якщо немає ліквідності, то це немає значення. Немає готівки. Коли всі це зрозуміли, ринок почав продавати Росію. На сьогодні зовнішній борг Росії понад 600 мільярдів доларів. А ліквідними є всього на 200 мільярдів. Кінця санкціям не передбачається і практично жодного зовнішнього кредитування в Росію не заходить. Навіть китайські державні банки не насмілюються видавати позики Росії».
 
І в цій ситуації Москва мало що може зробити. На одні фактори, що призвели до економічного падіння, Росія не може впливати, на інші – не хоче, каже Аслунд:
 
«У цій кризі не буде дна, якщо не буде змін. Є три основні причини для сьогоднішніх проблем в Росії. Перше – погана економічна політика. Державна корупція, протекціонізм лише посилилися в останні роки. Друге – фінансові санкції, що завдали сильного удару по російській економіці. І третє – падіння ціни на нафту.
 
Росія нічого не може зробити з низькою ціною на нафту, яка, скоріш за все, залишиться низькою протягом довгого часу. Росія може зробити щось щодо санкцій, а саме – вивести всі війська з України. Це найкраще і найшвидше, що могла б зробити Росія для своєї економіки. А з приводу реформування економіки – сумніваюся, що президент Путін може бути реформатором. Як правило, клептократи – погані реформатори. Отже зміна режиму – єдине, що може поміняти економічну політику Росії».
 
Але ще за існуючого режиму, сподівається Аслунд, Росія тихенько вийде з Донбасу: «Я б не здивувався, якщо незабаром Путін скаже, що ми ніколи і не були в Східній Україні і готові довести, що там немає жодного російського солдата та військового обладнання. Їм це просто за дорого коштує».
 
Фінансовий колапс Росії – радше позитивні, ніж негативні новини для України, переконаний експерт. Україна може розраховувати на нижчі ціни на енергоносії. А втрата товарообігу з Росією і так була неминучою:
 
Україна отримає газ скоріше за 200 доларів ніж за 380, як зараз. Україна імпортує багато нафти. Ці ціни теж впадуть.І це важливіше, ніж те, що станеться з українським експортом в Росію, бо Росія в будь-якому разі блокує українські товари. Україна нічого не програє.
 
У самій Україні ситуація з економікою далеко не радісна. Економіст підрахував, що уряду потрібно щонайменше 50 мільярдів доларів, щоб виконати свої соціальні зобов’язання та підштовхнути економічне зростання.
 
«До кінця року в Україні залишиться 7 мільярдів валютних резервів. На обслуговування міжнародного боргу протягом наступних двох років, згідно з оцінкою Джей Пі Морґан, необхідно 32 мільярди доларів. Також Україні потрібно близько 25 мільярдів доларів резерву.
 
Аслунд вважає, що Україна може розраховувати на ці гроші від Заходу. Але за умов, якщо уряд серйозно візьметься за реформи. Найголовнішими з них, на думку експерта, є скорочення державного апарату та державних витрат, а також – подолання корупції, у першу чергу, в енергетичній галузі. І робити це необхідно саме зараз – після того, як запрацювала Верховна Рада, і до того, як в держави, десь у середині лютого, почнуть закінчуватися гроші.
 
http://ukrainian.voanews.com/content/aslund-on-ru-economy/2564508.html

Коментар БГ: Розумний аналіз, з яким важко не погодитись. Якби у РФ вчасно, як це правильно роблять в Китаї, змінювались правлячі персони, то все було інакше, а так старіння клептократа Пуйла як за часи Брежнєва призведе до вже відомого результату. - економічної стагнації та обвалу і розвалу держави РФ.


10.12.2014
В американському бюджеті передбачена допомога Україні на сотні мільйонів доларів

Надруковано:  Тетяна Ворожко

Пізно вночі у вівторок законодавці погодилися щодо тексту бюджету на наступний рік розміром в один трильйон сто мільярдів доларів. На його прийняття в Конгресу залишилося лише два дні – в четвер спливає дія попереднього бюджету. Окремо, керівництво республіканської більшості в Конгресі готує законопроект, який подовжить фінансування уряду в тих же обсягах, які закладені попереднім бюджетом, на кілька дні після 11 грудня – на випадок, якщо Сенат не зможе прийняти новий бюджет до 12 години ночі з четверга на п’ятницю.

У домовленості щодо бюджету на 2015 рік передбачені гроші і на допомогу Україні. За нашими джерелами, Україна може очікувати на наступну допомогу: 47 мільйонів доларів виділяється на допомогу та реформування збройних сил України та ще 75 мільйонів доларів йде фактично на ту ж мету, але через програму Європейська ініціатива, яка також фінансує посилення обороноздатності Грузії та Молдови. На економічну допомогу Україні в американський бюджет закладено 139 238 000 доларів в рамках двосторонньої допомоги та кредитних гарантій. Також до бюджету включено 502 мільйони доларів на протидію російській агресії в Євразії, частина з яких може піти на допомогу Україні. Всі ці кошти проходитимуть через рахунки Державного департаменту та USAID. Окремо 175 мільйонів доларів виділяються Пентагону на військову допомогу Україні, Латвії, Литві та Естонії.

Зараз в Конгресі тривають мало не цілодобові дебати щодо бюджету і його текст ще може зазнати певних змін. Але, як нас завірили наші джерела в Конгресі, допомога Україні не викликає значного спротиву на Капітолійському пагорбі і найбільш ймовірно, що окреслене фінансування залишиться без значних змін.

Голос Америки 2014 VOA, Inc. Всі права захищені
http://ukrainian.voanews.com/content/money-fo-ukraine/2553649.html

Коментар БГ: Дуже потрібна і важлива допомога від США для України, бо самій протистояти РФ вона не здатна наразі, але хочу звернути увагу на інше. Така важлива тема і нульова реакція на сайті Голосу Америки щодо коментів - це однозначний показник в реальності значення для українців США за впливом на їх життя. Якби твердження з РФ про повну підпорядкованість України та її влади Госдепу та амерікосам були правдою, то увага до таких тем була значною для українців. Але коли були "0" від США то і "0"-лі від України. Можливо, що тепер ситуація зазнає змін і США компенсує провину за примус влади України піти на умови Будапештського меморандуму.

Ось, звідси сайт мінкульту москальщини. Даоі мовою оригіналу.

За пів доби перелік ганьби зріс зі 104 до 178. Тому відредагував і надсилаю знов. Нові фамілії не виділяв, бо копирсатись неприємно. Новий текст виділив жирним курсивом. А в кінці - позитив! 

Деятели культуры России — в поддержку позиции Президента по Украине и Крыму

В дни, когда решается судьба Крыма и наших соотечественников, деятели культуры России не могут быть равнодушными наблюдателями с холодным сердцем.

Наша общая история и общие корни, наша культура и ее духовные истоки, наши фундаментальные ценности и язык объединили нас навсегда.

Мы хотим, чтобы общность наших народов и наших культур имела прочное будущее.

Вот почему мы твердо заявляем о поддержке позиции Президента Российской Федерации по Украине и Крыму.




1. Абдуллин Р.К., ректор Казанской государственной консерватории (академии) им. Н.Г.Жиганова.

2. Азаров Н.Н., ректор Академии хорового искусства имени В.С.Попова.

3. Алимов С.А., народный художник России.

4. Антонов Д.Б., директор Государственного НИИ реставрации.

5. Антонова И.А., президент ГМИИ им. А.С.Пушкина.

6. Апанаева Г.М., директор Школы-студии (техникума) при Государственном академическом ансамбле народного танца им. Игоря Моисеева.

7. Артюшкина Е.А., директор Санкт-Петербургского государственного бюджетного учреждения культуры «Петербург-концерт».

8. Бабенко А.О., заслуженная артистка России.

9. Бабкина Н.М., народная артистка России.

10. Багдасарян Р.О., народный артист России.

11. Бак Д.П., директор Государственного литературного музея.

12. Баталов А.В., народный артист СССР.

13. Башмет Ю.А., народный артист СССР.

14. Безродная С.Б., народная артистка России, художественный руководитель «Вивальди-оркестра».

15. Безруков С.В., народный артист России.

16. Белонович Г.И., директор Государственного дома-музея П.И.Чайковского.

17. Бобков К.В., директор Государственного литературно-мемориального музея-заповедника А.П.Чехова.

18. Богачева И.П., народная артистка СССР.

19. Бондарчук Ф.С., режиссер.

20. Бондарчук Н.С., заслуженная артистка России.

21. Бортко В.В., народный артист России.

22. Бояков Э.В., ректор Воронежской государственной академии искусств.

23. Боярский М.С., народный артист РСФСР.

24. Боярский П.В., заместитель директора Государственного НИИ культурного и природного наследия имени Д.С.Лихачева.

25. Брызгалов М.А., директор Государственного центрального музея имени Глинки.

26.Бужор М.Н., артист эстрады.


27.Буйвол А.А., художественный руководитель Ансамбля песни и пляски донских казаков им. А.Квасова (Ростовская обл.).

28. Булдаков А.И., народный артист России.

29. «Бурановские бабушки», фольклорный коллектив:
Байсарова Г.И., народная артистка Удмуртской Республики;
Бегишева А.Г., народная артистка Удмуртской Республики;
Дородова З.С., народная артистка Удмуртской Республики;
Конева Г.Н., народная артистка Удмуртской Республики;
Пугачева Н.Я., народная артистка Удмуртской Республики;
Пятченко В.С., народная артистка Удмуртской Республики;
Туктарева О.Н., народная артистка Удмуртской Республики;
Шкляева Е.С., народная артистка Удмуртской Республики.

30. Бурляев Н.П., народный артист России.

31. Буров Н.В., народный артист России.

32. Бусыгин А.Е., директор Государственного музея-усадьбы «Архангельское».

33. Бутман И.М., народный артист России.

34. Быстрицкая Э.А., народная артистка РСФСР.

35. Валерия, народная артистка России.

36. Веденяпина М.А., директор Российской государственной детской библиотеки.

37. Вислый А.И., генеральный директор Российской государственной библиотеки.

38. Ворона В.И., ректор Государственного музыкально-педагогического института им. М.М.Ипполитова-Иванова.

39. Гагарина Е.Ю., генеральный директор Государственного историко-культурного музея-заповедника «Московский Кремль».

40. Газманов О.М., народный артист России.

41.Гальцев Ю.Н., художественный руководитель СПб ГУБК «Театр эстрады им. А.Райкина».

42. Гантварг М.Х., ректор федерального государственного бюджетного образовательного учреждения высшего профессионального образования «Санкт-Петербургская государственная консерватория (академия) имени Н.А.Римского-Корсакова».

43. Гасташева Н.Г., народная артистка Российской Федерации.

44. Гергиев В.А., художественный руководитель Государственного академического Мариинского театра.

45.Герзмава Х.Л., народная артистка России и Республики Абхазия.

46. Градковский В.Б., директор Санкт-Петербургского государственного бюджетного учреждения культуры «Санкт-Петербургский академический театр им. Ленсовета».

47. Гронский В.Г., директор Санкт-Петербургского государственного бюджетного учреждения культуры «Государственный мемориальный музей А.В.Суворова».

48. Гуськов А.Г., народный артист России.

49. Говорухин С.С., народный артист России.

50. Гордеев В.М., народный артист СССР.

51. Грачевский Б.Е., руководитель детского киножурнала «Ералаш».

52. Гунин Б.Г., директор Владимирского отделения Союза театральных деятелей России.

53. Гусев В.А., директор Русского музея.

54.Гурцкая Д.Г., заслуженная артистка России.

55. Давлетьяров Р.Ф., президент Гильдии продюсеров России.

56. Демидов В.П., директор Академического музыкального колледжа при Московской государственной консерватории им. П.И.Чайковского.

57. Дружинина С.С., заслуженный деятель искусств РСФСР.

58. Егорова Н.С., народная артистка России.

59. Ефимов А.В., директор Государственного республиканского центра русского фольклора.

60. Житенев С.Ю., заместитель директора Государственного НИИ культурного и природного наследия имени Д.С.Лихачева.

61. Забаровский В.И., директор Музея ВОВ на Поклонной горе.

62.Задорнов М.Н., писатель-сатирик.

63. Запашный А.В., народный артист России.

64. Запашный Э.В., директор Большого Московского государственного цирка на проспекте Вернадского.

65. Захарченко В.Г., художественный руководитель Государственного академического кубанского казачьего хора.

66. Зенгин С.С., ректор Краснодарского государственного университета культуры.

67. Кальницкая Е.Я., генеральный директор ГМЗ «Петергоф».

68. Кара Ю.В., сценарист.

69. Кехман В.А., генеральный директор Михайловского театра.

70. Клебанов И.С., народный артист России.

71. Клюев Б.В., народный артист России.

72. Князев Е.В., ректор Театрального института им. Б.Щукина.

73. Ковальчук А.Н., председатель Союза художников России.

74. Колякин А.Н., директор Санкт-Петербургского государственного бюджетного учреждения культуры «Государственный музей истории Санкт-Петербурга».

75. Константинов А.Д., писатель.

76. Корчмар Г.О., заслуженный деятель искусств Российской Федерации.

77. Крок К.И., директор Государственного академического театра им. Е.Вахтангова.

78. Кролл А.А., народный артист России.

79. Кубалов Э.Т., руководитель Государственного ордена Дружбы народов академического ансамбля танца «Алан» Республики Северная Осетия — Алания.

80. Кудрина Е.Л., ректор Кемеровского государственного университета культуры и искусств.

81. Кузнецова Т.В., и. о. ректора Московского государственного университета культуры и искусств.

82. Курленя К.М., ректор Новосибирской государственной консерватории (академии) имени М.И.Глинки.

83. Куруленко Э.А., ректор Самарской государственной академии культуры и искусств.

84. Лаврецова С.В., директор Санкт-Петербургского государственного бюджетного учреждения культуры «Театр юных зрителей им. А.А.Брянцева».

85.Лавринович Э.В., директор Санкт-Петербургского государственного бюджетного учреждения культуры «Большой концертный зал «Октябрьский».

86. Лановой В.С., народный артист СССР.

87. Лаптев Ю.К., народный артист Российской Федерации.

88. Левыкин А.К., директор Государственного исторического музея.

89. Леонова М.К., ректор Московской государственной академии хореографии.

90. Лещенко Л.В., народный артист РСФСР.

91. Лесовой А.Н., генеральный директор ВХНРЦ им. И.Э.Грабаря.

92. Липс Ф.Р., профессор Российской академии музыки им. Гнесиных.

93. Литвинов Н.В., заслуженный артист России.

94. Лунгин П.С., народный артист России.

95. Любимов Б.Н., ректор Высшего театрального училища (института) им. М.С.Щепкина при Государственном академическом Малом театре России.

96. Малышев В.С., ректор Всероссийского государственного университета кинематографии имени С.А.Герасимова.

97. Мастранджело Ф., художественный руководитель СПб ГАУК «Театр «Мюзик-холл».

98. Маяровская Г.В., ректор Российской академии музыки имени Гнесиных.

99. Мацуев Д.Л., народный артист России.

100. Мелик-Пашаева К.Л., ректор Российской академии театрального искусства — ГИТИС.

101. Мельникова А.Р., заслуженная артистка России.

102. Месхиев Д.Д., председатель Союза кинематографистов Санкт-Петербурга.

103. Мечетина Е.В., пианистка.

104. Милованов Л.П., народный артист России.

105. Мирошниченко С.В., режиссер.

106. Михайлов А.Я., народный артист России.

107. Михайловский С.И., ректор Санкт-Петербургского государственного академического института живописи, скульптуры и архитектуры им. И.Е.Репина.

108. Могучий А.А., художественный руководитель Большого драматического театра имени Товстоногова.

109. Морозов А.В., директор Московского государственного академического художественного училища памяти 1905 года.

110. Мостыканов А.В., ректор Астраханской государственной консерватории (академии).

111. Музакаева М.А., народная артистка Чеченской Республики.

112. Мукасей А.М., народный артист России.

113. Назаров Ю.В., народный артист России.

114. Никоненко С.П., народный артист РСФСР.

115. Овчинников В.П., директор Центральной музыкальной школы при Московской государственной консерватории имени П.И.Чайковского.

116. Окольников И.Я., директор Хакасского национального театра кукол «Сказка».

117. Окоров А.В., и. о. директора Российского института культурологии.

118. Параджанов Г.Г., режиссер.

119. Пашина О.А., научный секретарь Государственного института искусствознания, доктор искусствознания.

120. Пермякова А.А., директор — художественный руководитель Хора имени Пятницкого.

121. Пичул В.В., кинорежиссер.

122. Пожигайло П.А., исполнительный директор Всероссийского хорового общества.

123. Поляков Ю.М., драматург.

124. Пореченков М.Е., заслуженный артист России.

125. Пригожин И.И., продюсер.

126. Расторгуев Н.В., народный артист России.

127. Розум Ю.А., народный артист России.

128. Романов В.В., директор Санкт-Петербургского музыкального лицея Комитета по культуре.

129. Рудин И.А., пианист.

130. Рушанин В.Я., ректор Челябинской государственной академии культуры и искусств.

131. Савина В.М., директор Государственного училища циркового и эстрадного искусства им. М.Н.Румянцева (Карандаша).

132. Семенова Л.А., директор Молодежного театра на Фонтанке.

133. Сенчина Л.П., народная артистка России.

134. Серейчик С.С., директор Центральной библиотеки им. М.Ю.Лермонтова.

135. Сиповская Н.В., директор Государственного института искусствознания, доктор искусствознания.

136. Сладковский А.В., главный дирижер и художественный руководитель Государственного симфонического оркестра Республики Татарстан.

137. Соколов А.С., ректор Московской государственной консерватории имени П.И.Чайковского.

138. Соломин Ю.М., художественный руководитель Государственного академического малого театра России.

139. Спивак С.Я., художественный руководитель Молодежного театра на Фонтанке.

140. Спиваков В.Т., народный артист СССР.

141. Стадлер С.В., народный артист России.

142. Стеблов Е.Ю., народный артист России.

143. Степанова Л.А., директор национального ансамбля песни и танца Карелии «Кантеле».

144. Табаков О.П., художественный руководитель МХТ им. А.П.Чехова.

145. Талызина В.И., народная артистка России.

146. Таратынова О.В., директор ГМЗ «Царское Село».

147. Теличкина В.И., народная артистка России.

148. Тимофеев В.Н., директор СПб ГБУК «Государственный музей городской скульптуры».

149. Томская Л.И., генеральный директор «Петербург-кино».

150. Трофимов С.В., заслуженный артист России.

151. Тургаев А.С., ректор Санкт-Петербургского государственного университета культуры и искусств.

152. Угольников И.С., председатель Телерадиовещательной организации Союзного государства.

153. Урин В.Г., генеральный директор Государственного академического Большого театра России.

154. Учитель А.Е., народный артист России.

155. Файзиев Д.Х., кинорежиссер.

156. Федоров В.В., президент Российской государственной библиотеки.

157. Фертельмейстер Э.Б., ректор Нижегородской государственной консерватории (академии) им. М.И.Глинки.

158. Фокин В.В., народный артист России, художественный руководитель Александринского театра.

159. Фурманов Р.Д., художественный руководитель Санкт-Петербургского театра «Русская антреприза» имени Андрея Миронова.

160. Хазанов Г.В., народный артист РСФСР.

161. Харатьян Д.В., народный артист России.

162. Хомова О.С., директор Государственной академической капеллы Санкт-Петербурга.

163. Хотиненко В.И., режиссер.

164. Церетели З.К., президент Российской академии художеств.

165. Цискаридзе Н.М., народный артист России.

166. Чалова З.В., директор Центральной городской публичной библиотеки им. В.В.Маяковского.

167. Чепуров А.А., и. о. ректора Санкт-Петербургской государственной академии театрального искусства.

168. Чурсина Л.А., народная артистка СССР.

169. Шалашов А.А., генеральный директор Московской государственной академической филармонии.

170. Шахназаров К.Г., генеральный директор киноконцерна «Мосфильм».

171. Шварцкопф Ю.А., директор Санкт-Петербургского государственного бюджетного учреждения культуры «Санкт-Петербургский государственный театр музыкальной комедии».

172. Шевельков В.А., актер, режиссер.

173. Шевченков А.В., заслуженный артист России.

174. Шуб С.Г., директор Санкт-Петербургского государственного бюджетного учреждения культуры «Театр-фестиваль «Балтийский дом».

175. Щербакова Е.А., художественный руководитель Государственного академического ансамбля народного танца им. Игоря Моисеева.

176. Юдин П.Е., директор Государственного НИИ культурного и природного наследия имени Д.С.Лихачева.

177. Юсупов Р.Р., ректор Казанского государственного университета культуры и искусств.

178. Якупов А.Н., ректор Российской государственной специализированной академии искусств.

У цьому переліку не став нікого виділяти, бо забагато. Кожен може за бажанням знайти, чи НЕ знайти,  улюбленого актора. Особисто мене прикро вразила наявність тут таких людей, як Табаков, Баталов, Цискарідзе, Учитель, Герман, Башмет, Бортко...Що казати, багато кого... Часткові виправдання подібних осіб кисельовщиною та острахом перед режимом не приймаю. Це ж того, "властители дум" типу. Тому мають не їсти локшину з вух, яку вішає туди агітпроп, а мати власну думку. Тим більше, комп'ютери з виходом в інтернет мають - отож. Стосовно остраху - ці люди є самодостатніми. А тому мають всі можливості, на відміну від слюсаря Іванова, висловлювати власну думку. Так само, як роблять інші їх колеги. Або принаймні не підписувати ганебних листів.

При тому, не можу не відмітити також позицію таких поважних людей, як Б.Г., Юрій Шевчук, Макаревіч... Якщо хтось не в курсі - вони за нас. А ще - Лія Ахеджакова. Маленька немолода жінка. У ефірі радіо "Свобода" сказала, що як би над нею не знущалися, вона ніколи не підтримує захоплення Криму....

Як стає відомо, деякі люди з цього переліку потрапили сюди абсолютно без власної участі. Як такі факти ставатимуть мені відомі - буду їх тут додавати. А поки що:

Могучий Андрей - не підписував  http://www.ukrinform.ua/rus/news/rossiyskiy_regisser_moguchiy_ya_ne_podpisivalsya_za_okkupatsiyu_krima_1612344

Розум Юрий -  не підписував https://www.facebook.com/ekaterina.barabash/posts/10202490023443840?comment_id=6435583&offset=0&total_comments=23

Дмитрий Харатьян потрапив у обидва переліки  Думаю, що скоріше він все ж таки у другому. Бо у перший людей включали по за їх бажання. Що таке було з другим - дуже сумніваюся.

А тим часом...

12.03.2014 13:18

В Тбилиси отменили гастроли театра Безрукова за его поддержку оккупации Крыма

Запланированный в Тбилиси спектакль театра Сергея Безрукова отменен в связи с его поддержкой оккупации Крыма. Об этом заявляет Палата культуры Грузии. "Никогда в Грузию не привезу ни одного актера, кто примет антидемократическое решение перед нашей страной, в любой форме. Это то же самое, что поддержать оккупацию Абхазии и Цхинвальского региона", - заявляет президент Палаты культуры Давид Окиташвили. Что касается непорседственно заявления Палаты, в нем отмечается, что "в связи с распространенным сегодня письмом народных артистов России, которые поддерживают президента Владимира Путина в оккупации территории соседней Украины, Палата культуры Грузии приняла решение отменить запланированный в мае гастроли театра Сергея Безрукова в Тбилиси. Мы еще раз хотим заявить о поддержке суверенитета и территориальной целостности Украины и дружественному нам геройскому украинскому народу", - говорится в заявлении.

Обіцяний позитив. моя добра подруга ab absurdo розкопала альтернативний список діячів культури москальщини, яки знайшли в собі розум і мужність висловитись на нашу підтримку. Стирив в ab absurdo тут

АДЕКВАТНЫЕ российские коллеги составили список тех замечательных и настоящих людей, кто поддержал Украину. Этот список ПОТРЯСАЕТ СВОИМ ВЕЛИЧИЕМ! НАСЛАЖДАЙТЕСЬ!!!!
Лия Ахеджакова
Олег Басилашвили
Армен Джигарханян
Эльдар Рязанов
Юрий Шевчук
Борис Гребенщиков
Сергей Юрский
Андрей Макаревич
Валентин Гафт
Андрей Мягков
Михаил Жванецкий
Сергей Гармаш
Марк Захаров
Елена Яковлева
Галина Волчек
Андрей Кончаловский
Владимир Гостюхин
Федор Добронравов
Леонид Броневой
Александра Яковлева
Александр Балуев
Юрий Стоянов
Станислав Садальский
Александр Розенбаум
Даниил Гранин
Марат Башаров
Сергей Маковецкий
Дмитрий Харатьян
Михаил Кокшенов
Эманнуил Виторган
Леонид Куравлев
Наталья Фатеева
Борис Акунин

Дай Боже їм здоров'я!

Слава Україні!

Не всі полюбляють дивитись фільми жахів, що не заважає в більшості мати уявлення про їх зміст та героїв, зокрема про відомих зомбі, тобто мерців, що умовно ожили, а за тим рухаються, полюють та поїдають живих людей. Малоприємне видовище навіть у кінофільмах, а що вже казати про реальне життя.
Кому як, а мені особисто всі попередні та сучасні події в Україні досить багато в чому нагадують ці фільми жахів про зомбі. І зараз дуже навіть огидно-дивовижно дивитись, як в Україні вся наявна влада імітує в стилі зомбі продуктивну роботу і свою, і державного апарату: міліції, прокуратури, судів, парламенту, уряду тощо, як і всієї держави в цілому. Імітує, наче все живе і нормально функціонує. Хоча після грудневих подій 2013 р. і особливо січневих 2014 р. в Києві і по всій Україні для всіх стало чітко і однозначно ясно, що теперішня влада мертва! Мертва повністю! Навіть уявити важко, як ця влада може і надалі керувати країною і народом. Про другий термін Віктора Януковича на посаді Президента України взагалі можна говорити лише в стилі, як про "жах на вулиці в'язів" або "зомбі атакують" - не інакше.
Державний апарат помер. Єдиний шанс хоч якось реанімувати державне управління через швидку зміну українського Уряду було втрачено безповоротно, бо що нагально мали зробити ще в грудні 2013-го, те занадто пізно для кінця січня 2014-го. Всім вже ясно, що держава Україна на сучасному етапі впала у стан глибокої коми щодо керованості як в політичному, як в економічному, як в соціальному вимірах, так і в загальнодержавному форматі. Так само ясно, що тільки кардинальна заміна як всієї влади, так і основних підвалин державного управління, зможе вивести Україну з цього стану управлінської коми. Інакше наступить смерть-руйнація і держава Україна самоліквідується, як СРСР чи Югославія, що було вже за нашої пам'яті. Тобто у нас одне з двох: з коми або виживають, або помирають.
Розвал держави є цілком ймовірною реальністю, якщо нею і надалі будуть керувати мерці. Молоде покоління вже не пригадає, дякувати Богу, але багато хто ще може нагадати часи правління Леоніда Брежнєва, коли майже 5 років це була не жива людина, а чисто зразок живого трупа, зомбі, який ще рухається і живе по законам аномального трансу, але при цьому керує величезною країною. Тоді багато хто з розумних людей у тому числі з правлючої верхівки комуністичної партії, як Громико, Андропов, Щербицький, Яковлєв, Алієв, Шеварнадзе і ще багатьом ставало ясно, що з трупом на чолі великої держави вона летить у прірву, але всі вони надто боялися за себе і не наважились піти на якість радикальні зміни включно до силового варіанту заміни влади - державного перевороту. В результаті зовні могутня світова держава СРСР одномоментно розвалилась і зникла.
Аналогічний сценарій очікує Україну, якщо при владі і далі буде знаходитись команда з мерцем-зомбі на чолі - з Віктором Януковичем. Ще одного мерця Миколу Азарова ледве-ледве спромоглися відправити на незаслужений упокій і то хто зна чи без простромленого в грудях осикового кілка ця потвора знову не повстане... Страшно самому думати про живу реальність в такому стилі жахів, але ж так є! І чим довше ця влада буде при владі - тим жахливішими стануть наслідки, тим більшим відбудеться омертвіння і руйнація економіки і самого суспільного буття України. Трупна зараза одна з найотруйніших!
Ще і ще раз наголошую: немає жодного сумніву, що чим довше теперішня влада буде при владі - тим більшою буде стагнація в державі, тим важче буде потім все відновлювати. Власне тому не смішить чи дивує, а пригнічує і обурює антидержавна тупість всієї влади, як і парламентської провладної більшості, що сповна повторює поводження в часи "застою", коли всі вочевидь споглядали розвал і обвал в економіці країни, але замість кардинальних рішень, зрушень і реформ просто тягнули час, з надією, що воно само якось минеться. При цьому заявляючи на загал, що все гарно і буде ще краще. Та не буде! Не буде! Можна обманювати народ, можна обманювати навіть себе, але економіку не обманути! Тут або вчасні зміни, або катастрофа! Іншого не дано!
Є тільки одна тема, яка мене щиро дивує: втрата почуття самозбереження у всіх дотичних до влади нуворишів-багачів, як і у всіх, хто є в структурах сучасної влади. Той же Колян Азаров-Пахло, як перед ним Льоня Черновецький, хвостиком тільки круть-верть і вже десь живе собі в Ізраїлі приспівуючи і насміхаючись з дурних гоїв, а вам же тут далі жити! Всім втекти з грошима і добром не вийде ніколи! Водночас зрозуміло чітко, що чим більше і довше влада буде чинити насилля над людьми, тим сильнішим буде їх озлоблення, тим більшою і жорстокішою буде їх відплата-репресія. У 2004 р. виключно поблажливість Віктора Ющенка вберегла Леоніда Кучму від покарання за глобальну корупцію і розкрадання державного майна. Також народ був у ейфорії від перемоги і милостиво прощав переможених "прихватизаторів" державного майна. Цього разу все буде зовсім інакше! Зовсім інакше! Ніхто прощати злочинів не збирається, бо настрій в народу є однозначно: "І буде суд, і буде кара!" Повна жорстка люстрація!
І це все буде! Так, буде. Вже буде. Тільки швидкоплинні "двірцеві перевороти" проходять без глобальних наслідків і то не завжди, але чим довше йде поборювання злочинної влади - тим революційнішим стає весь народ, тим глобальнішими стають переміни, тим більших репресій і переслідувань зазнає вся (підкреслюю: вся!) провладна група людей. Не тільки персонально, а з родиною включно. Чи вам це потрібно, панове-нувориші?
Поведінка Інни Богословської досить гарно демонструє розумну жіночу інтуїцію і що саме потрібно робити в подібні буремні часи, щоб вберегти себе і надбане-нагарбане добро. Тоді як ватажок мерців-зомбі Віктор Медведчук даремно сподівається відсидітись в темряві закулісся у своїх палацах, бо навіть 6-ти метровий паркан його не захистить і не порятує - ой, не порятує! Як не врятує і Межигір'я судова "мертва зона" навколо нього, бо скоро вже саме Межигір'я разом з його квартирантами стане мертвою зоною. І то не пусті погрози, бо саме так не раз було і ще буде, тому що іронія цих повторень закладена в парадоксі: "Історія вчить, що нічому вона не вчить"
На завершення варто вказати на розпочате: на Майдані вже затверджено список з майже сотні прізвищ осіб, які підлягають першочерговій люстрації і народному гніву-обструкції. Без особливої приємності наводжу його нижче, де переважають судді, прокурори, які приймали неправомірні рішення, а також "міліціонери"-кати. Переглядаєш цей список і думаєш: хіба це люди? Де видно і по чому? Якийсь перелік людожерів-зомбі! І не інакше! А якщо когось дивує, чому тут відсутні прізвища Януковича, Азарова, Пшонки чи найвищого керівництва "Беркуту", то всім ясно, що ці персони отримають своє "атоматом", як кажуть у студентів, за свої злочинні "заслуги", а якщо це станеться дійсно з автомату - то це буде виключно з вини тих, хто позбавив народ іншого вибору - мирного вибору! Коли кажуть на словах: "Йдіть геть!",- то йдіть, поки ще є можливість, бо винесуть вперед ногами. Обов'язково винесуть! І закопають, бо власне так має бути для мерців.
І най за тим щезне вся облуда і нечисть з нашої держави України! В ім'я Отця, Сина і Святого Духа! Амінь!

Богдан Гордасевич
м. Львів

Бажано і в такий спосіб:
http: //blog.i.ua/community/662/1335662/
http://argumentua.com/novosti/evromaidan-opublikoval-spisok-vinovnykh-v-krovavom-izbienii-studentov-30-noyabrya-familii

Давно хотів написати на цю тему, бо давно помітив нездорову тенденцію розвитку ракетобудування в постсовкових країнах, ракетобудування це лакмусовий папірець, що визначає реальну ступінь розвитку держави та проблеми в державі. Це галузь яка надчутлива до корупції, кумівства, розвитку економіки та й з рештою розвитку суспільства, галузь в якій безсила цензура, де не сплутаєш чорне з білим, де всім і одразу все видно та й зрозуміло (я сподіваюсь). 

 Ось статистика розвитку ракетобудування-держави, виною чому "відкати", ......, роботи в гаражних кооперативах чим гордитись навчили тільки совковий планктон, ану почухайте ріпу й згадайте совкові часи, які горді всі були за "кулібіних", 

куди ж пропало так зване "високорозвинене" совкове суспільство ? 
Чому видно тільки рабів та пристосуванців, кого ж виховував совок ?
Чому пост-совкові держави такі схожі і всі як один не здатні розвиватись ?
Куди братні народи пропали, а залишилась тільки агресія один до одного ?
Чому навіть одні з найбільших об'ємів нафто-доларів нездатні забезпечити розвиток совкам, а арабам можуть?

Я не сміюсь з чужих помилок, я просто роблю висновки, хто не згоден з автором аргументуйте свою точку зору.

* знову невдалий запуск ракети "Протон" http://vesti.ua/mir/52025-poterja-sputnika-oboshlas-rossii-v-1-milliard-rublej

Для початку хай кожен для себе визначить чітку відповідь на два запитання: 1. Що таке Закон? 2. Що таке Бізнес?
Відповідь має бути проста і коротка. Це потрібно для того, щоб кожен міг чіткіше зрозумі те, про що піде далі мова. А то часто люди говорять слова і думають, що вони їх розуміють, а попросиш конкретизувати зміст поняття - і виходить бекання і мекання, а не чітке визначення.
Так для мене закон - це є усталені норми суспільного правопорядку. Не буду деталізувати ерудованими тлумаченнями, а зауважу на те, що слова "право", "правда" і "правильно" - є однокореневими і по-суті є синоніми, тобто спільного змісту. З чого я роблю висновок, що коли є право, але воно не є правдою і не є правильно - то це є фальшиве право, безчесне, отже взагалі ніяке не право.
Для прикладу візьмемо ситуацію з авто, яку у вас викрали (хоча то може бути будь-яка інша річ): ваші дії будуть однозначні - ви звернетесь до міліції. А куди ще? В державі Україна структура МВС для того й існує, щоб бути тією силою, яка захищає і підтримує право, суто фізичною силою впроваджує закон в життя.
Далі є декілька варіантів:
а) міліція активно реагує на ваше звернення, швидко знаходить ваше авто і/або злочинця, який його викрав, після чого вам повертають авто і/або компенсують завдані матеріальні і моральні збитки;
б) міліція імітує пошук вашого авто, бо ліньки за таку зарплату "карячитись", отже ви навряд чи отримаєте своє авто і /або компенсацію за збитки, хіба що страховку, але це зовсім інша тема;
в) вам дають зрозуміти в завуальованій формі, що ви можете отримати своє авто назад, якщо сплатите певну суму, причому вам стає ясно, що викрадачі авто в спілці з міліцією, отож якщо ви відмовитесь, то вас очікує варіант б).
Ясно кожному, що правда і правильно тільки у варіанті а) - це є право, закон, якого ми хочемо! Але реальність підсовує інші варіанти, на які ми за часту мусимо погоджуватись, коли не діє правильний варіант.
Гірше того: в Україні вже створено таке правове поле, коли варіант а) включає в себе автоматично і варіант б) і варіант в): це конфіскація авта за якісь борги, причому досить незначні. Наприклад, автомобілісту за фіксацією відеоспостереження виписали заочно штраф десь в межах 250-300 грн., потім заочно судили, заочно судовиконавці подали заяву на конфіскацію, бо всіх їх не цікавить пересвідчитись чи дійсно правопорушник знає і свідомо не сплачує штраф - їм це навпаки непотрібно, бо діє варіант в)!
І ось автоінспекція зупиняє десь авто, пробиває по базі і конфісковує, причому задіює для цього приватних підрядчиків, тому що самі вони не мають ні евакуаторів, ні штрафплощадок для авто, але мають закон, який вони зобов’язані виконувати. І ось тут починається бізнес по-українськи: всі послуги цього підрядчика в двічі-тричі, а то і більше перевищують ринкові, тобто евакуатор десь коло 1000 грн., а кожен день стоянки десь в 200-300 грн. І зауважте: все законно! Спростувати юридично неможливо! Таким чином державна служба законно працює на чималий зарібок приватної фірми!
З того конкретизуємо, що означає поняття "бізнес" в простому вираженні: це або виробництво нових товарів, або - послуг. Причому треба чітко визначати виробництво - як саме виробництво чогось нового, як і послуги мають бути корисними, а не в стилі: за певну суму я вам гарантую, що у вас не буде неприємностей від мене...
Славної пам’яті всесвітньо відоме авто марки "Запорожець" мало українське виробництво майже на 100 %, хіба що фарбу бувало імпортували чи ще якісь дрібнички, а так всі болтики та шурупчики, мотори і динамо, кузов і обшивка - все нашого виробництва. Нашого! Якісь, звичайно, не супер, але який розкручений був бренд! Одне слово: "Запорожець"!
І ось одна цофнута нендза вирішила покращити цей бізнес, що саме по собі непогано, але все залежить - яке буде виконання. Якби той молдовський українець домовився і закупив у корейців усю технологію виробництва автомобілів марки "Деу" - це було б дійсно правдиве виробництво! Новий завод з новим устаткуванням і тисячами нових робочих місць тощо. Але ж це потребувало великої розумової напруги, тому було вирішено піти простішим шляхом: закуповувати готові деталі і робити виключно зборку, а в результаті нам стали поставляти готові авто без коліс як одну деталь, а колеса окремо - як другу. Прикрутити колесо до готового авто і дурень зможе, а от всі інші люди на "ЗАЗ" залишились без роботи. То який це бізнес? Де тут нове українське виробництво? І що це дало економіці України?
Що таке бізнес з надання послуг по-українськи вже було показано на прикладі сервісу від Державтоінспекції, а щоб показати і доказати, отже - довести до всіх-всіх, що це не епізодичний випадок, але наскрізне явище в українській економіці, наводжу нижче одну статтю про закупівлю держустановою вугілля за в тричі дорожчою ціною для роздачі пільговим категоріям населення. Зауважте, що знову все законно! Не підкопаєшся! Хоча за гроші, які держава збирає з усіх працюючих тих же шахтарів та інших трударів в Україні, можна було замість пільгової 1 тони - дати кожному по 3 тони вугілля! Відчуваєте різницю?
Тепер для чого вся ця розмова: згідно загальновизнаної економічної теорії багатство держави складає сукупний продукт з виробництва товарів і послуг, а гроші є просто паперовим документом на певну частину цього суспільного добра. Без реального наповнення змісту грошей конкретним добром - це пусті папірці. Отже можна різними псевдобізнесовими оборудками загребсти скільки завгодно грошей-"бабла", обманувши людей і виставивши все як цілком законну операцію. Людей обманути можна, от тільки економіку не надуриш! Вона потребує реального виробництва затребуваних товарів, як і надання правдиво потрібних послуг.
Якщо хтось хоче зрозуміти причини розвалу СРСР, то якраз оце і було головною причиною: людей надурили, що то є найправильніша і найпрогресивніша з економічних формацій в світі, а насправді то була псевдоекономіка, яку зараз багато в чому дублює економіка України. Пригадайте, як всі заводи, фабрики та різні підприємства диміли, пихтіли і щось виробляли, а всі люди щоденно напружено працювали - всі! Безробітних не було, бо то був злочин, за який могли ув'язнити. Водночас при такій економічній потузі такої махини, яким був мегакомплекс  промислового виробництва в СРСР  - в цій державі був тотальний дефіцит і нестача буквально всього найнеобхіднішого, полиці магазинів зяяли порожнечею або були заповненні товаром, який ніхто і за дурно не хотів брати. Безкінечні черги за всім - невже це вже забулось? Чому країна працювала, а результат був відсутній? Тому що то була псевдоекономіка!
І в нас можна дурити і далі людей, як загалом видно, що влада дурить і себе саму різними позитивними реляціями як і в часи збіговиськ ЦК КПРС, але ж питання в іншому - в нашому особистому добробуті! В тому, як нам, пересічним українцям, жити і виживати за таких умов безкінечного злісного злочинного грабунку? Я розумію, що хтось зараз живе краще і його не цікавить, чому комусь живеться гірше і як там буде далі, але коли корабель почне тонути, то зле стане всім: і хто пливе  першим класом, і хто найнижчим - тонути доведеться всім спільно. Розвал Радянського Союзу - такої начебто могутньої світової наддержави і є тому яскраве свідчення. Економічний колапс для України не є вже справою часу - він вже настав! Вже! Ось він - показую.
В будь-якій державі економічна криза і політична криза обумовлюють одне-одне: без політичного єднання неможливо подолати економічної кризи - це однозначно. Бізнес вимагає стабільності для свого нормального функціювання, як і потребує чесного правового поля, де однакові так звані "правила гри" для всіх учасників економічної діяльності. А що ми маємо наявним в Україні на даний момент? Якесь усталене право відсутнє в абсолюті! Суди втратили всіляку повагу і вагу в суспільстві. Прокуратура і МВС трактують закони виключно як це подобається їм і апелювати супроти їхнього свавілля немає до кого - вони ж і є ПравоОхоронці. Державний адміністративний апарат в Україні успішно втрачає будь-яку керованість і суспільну значимість. Приклад тривалого безголів’я мерії столиці України Києва - яскраве тому свідчення.
Від 23 квітня - з моменту введення в дію законів України, прийнятих в абсолютно антизаконний спосіб 4 квітня на так званому "виїзному засіданні" ВРУ, - можна вважати як початком кінця! Розпочинаємо відлік у наближенні до соціальної катастрофи в України. Це не пусті слова, а реальні факти: коли вирішальним у прийнятті законів України стає рішення ВАСУ (Вищого Адміністративного Суду України) - всяка парламентська демократія в Україні фактично ліквідовується. Тобто маємо кінець парламентської демократії і початок глибокої політичної кризи. Законодавча влада узурпована органом, що не належить до демократично створених, отже всілякі вибори втратили будь-яке значення. Так само, як і будь-які референдуми. Все це є такою самою фікцією, як були вибори за влади комуністів у СРСР: всі одноголосно, бо спробуй тільки проти... А потім все одно, у нас хто рахує - потрібне для себе нарахує.
Стосовно нашого "гаранта", то судячи з того, як за 3 роки його правління так званою "залізною рукою" господарника, - Україна успішно провалюється в економічний та політичний колапс, то найкраще у нього виходить в літературній діяльності та й то виключно в сумах гонорарів, як і у його попередника виходило найліпше з бджолами, а не в питаннях керівництва державою. Ну а підписані "гарантом" 19 квітня закони остаточно поховали його як "гаранта конституційного правопорядку", бо Президент України Віктор Янукович власноручно завізував законодавчий злочин. Все, що далі - то деталі.
Виходячи з всього сказаного, я особисто маю величезний сумнів, що Україна стане найближчим часом до якоїсь спілки з Євросоюзом, а щодо Митного союзу, то якщо вони втягнуть до себе Україну як повноправного члена - можу їм тільки поспівчувати. Авторитарні державні режими Російської Федерації, Білорусі та Казахстану не витримають того масштабного активу деструктивного в соціумі, що накопичилось в Україні просто безмірно на теперішній час. Певен, що вони дуже швидко пошкодують, що зв’язались з Україною в її сучасному політичному та економічному стані.
Час покаже, але в найближчому 10-літті для України я особисто нічого доброго не передбачаю, тому що економічний колапс, це як коматозний стан у людини: вийти з коми надважко, а жити потім - так само досить нелегко.

Богдан Гордасевич
м.Львів

Як держкомпаній купити вугілля втричі дорожче ринку та уникнути відповідальності
Сергій Головнев - 22 квітня 2013, 07:33
(переклад українською Гугла)

Державне підприємство «Донвуглереструктуризація» 26 березня, після проведення тендеру, уклало договір з донецької трейдингової компанією «Донбас Ойл» на закупівлю 153 500 тонн вугілля. Сума контракту - 221 млн гривень з ПДВ, повідомляє «Вісник державних закупівель». Придбаний вугілля держкомпанія повинна передати колишнім працівникам шахт і збагачувальних фабрик - за законом, безробітні шахтарі, пенсіонери, інваліди та члени сімей загиблих гірників мають право на одержання пільгового вугілля для побутових потреб.
Згідно інформації в «Віснику державних закупівель», трейдер повинен продати «Донуглереструктуризации» 76 800 тонн палива марок Р і ДГ по 1400 гривень за тонну і 76 700 тонн марки АМ за 1480 гривень. Це високі за ринковими мірками ціни. Для порівняння: за даними Минэнергоугля, шахтоуправління «Південно-Донбаське №1» в січні-березні продавало трейдерам вугілля марки ДГ в середньому по 444 гривні за тонну, а об'єднання «Селідоввугілля» - марки Г і ДГ по 517 гривень за тонну.
Трейдери продають вугілля державі втричі дорожче, ніж закуповують у держшахт
У тендері брали участь чотири підприємства. Компанія «Торговий дім «Енерговугілля» запропонувала той же обсяг вугілля за 226,8 млн гривень. Ще дві компанії, «ДТЕК Трейдинг» Ріната Ахметова і «Энергоопторг», були готові продати паливо набагато дешевше - за 92 і 97 млн гривень відповідно. Але їх пропозиції були відхилені з формальних причин - «ціна не містить вартості товарів», повідомляє «Вісник державних закупівель». Зачіпкою стало те, що ці компанії вказали ціну на всю партію, тоді як закон вимагає окремого документа, в якому наведено вартість однієї тонни.

Суд в допомогу
Тендер - лише початок історії. Відразу ж після його закінчення, 26 березня, «Донвуглереструктуризація» надіслала трейдеру листа з відмовою купувати вугілля за обумовленою на тендері ціною. 29 березня «Донбас Ойл» звернулася в Господарський суд Донецької області з вимогою змусити держкомпанію виконати умови договору. Вже 1 квітня суд виніс рішення на користь трейдера, зобов'язавши «Донуглереструктуризацию» заплатити за куплений вугілля повну суму - 221 млн.
Навіщо ускладнювати процедуру закупівлі, якщо в результаті сторони залишилися при своєму? Суд став своєрідною страховкою від фінінспекторів, які, проаналізувавши ціни, могли б висунути керівництву держкомпанії звинувачення в неефективне витрачання бюджетних грошей. «Відповідальність за виконання який набрав чинності рішення суду не передбачено», - пояснює Ганна Тищенко, радник практики вирішення спорів юрфірми Integrites. Іншими словами, якщо контракт на покупку вугілля менеджери «Донуглереструктуризации» підписали з примусу, контролюючі органи не зможуть пред'явити до неї ніяких претензій.
Для остаточного вирішення питання із закупівлею юристи держпідприємства повинні подати апеляційну скаргу, говорить Тищенко. Якщо рішення місцевого суду підтвердить і Апеляційний госпсуд, жоден фінінспектор не зможе залучити до відповідальності членів тендерного комітету підприємства.
Чи Так все і було задумано? Що брали участь в операції компанії відповіді на питання не дають. Директор «Донуглереструктуризации» Олександр Панишко кілька днів був недоступний для коментарів. Секретар у приймальні директора повідомила, що він перебував на шахті, де була аварія», а в його відсутність ніхто прокоментувати ситуацію не взявся. В «Донбас Ойл» також не прояснили ситуацію: там жінка, вислухавши питання Forbes по телефону, повісила трубку.

Телефонне право
Хто продає побутове вугілля в два-три рази дорожче, ніж державні шахти і приватні трейдери? Згідно з даними Єдиного держреєстру підприємств, «Донбас Ойл» заснував 27-річний Руслан Курок в кінці 2011 року. У лютому 2012 року підприємство було переоформлено на жителя Донецька Михайла Коротина. Номер телефону в реєстраційних документах підприємства - (062) 345 16 62 - збігається з номерами телефонів компанії «МАКО Інвест» і благодійного фонду «Олександр Янукович», що належать старшому синові президента Олександра Януковичу.
Номер телефону «Донбас Ойл» збігається з номерами телефонів фонду Олександра Януковича і його компанії «МАКО Інвест»
Дані держпідприємства «Інформаційно-ресурсний центр»
В «МАКО Холдингу» категорично заперечують зв'язок з «Донбас Ойл». «З точки зору чинного законодавства, будь-яке підприємство має право внести будь-які телефонні номери в систему Єдиного держреєстру підприємств і організацій, - говориться в письмовій відповіді директора департаменту «МАКО» Володимира Кузнєцова. - У зв'язку з цим ми не можемо проконтролювати використання пов'язаних з групою стаціонарних телефонних номерів іншими суб'єктами господарювання».
Хід судового процесу дає ще одну зачіпку на тему можливої зв'язку «Донбас Ойл» зі структурами Олександра Януковича. Від імені трейдингової компанії в донецькому госпсуді виступав місцевий адвокат Денис Степура. Цей же юрист трохи більше двох років тому представляв у суді інтереси Асоціації «Донбаський розрахунково-фінансовий центр» (ДРФЦ), реорганізоаної в ЦЗФ «Комсомольська», і що належать ДРФЦ збагачувальних фабрик.
Щоб зв'язатися з переможцем «вугільного» тендеру - «Донбас Ойл» - потрібно зателефонувати за номером компанії «МАКО Інвест», що належить старшому синові президента Олександра Януковичу
1256616

http://forbes.ua/nation/1351200-kak-goskompanii-kupit-ugol-vtroe-dorozhe-rynka-i-izbezhat-otvetstvennosti?utm_medium=newsnet&utm_source=korrespondent.net&utm_campaign=inf328

Кажуть людина у віці 35-40 років мусить пройти (пережити) переломний критичний період (так звана криза середнього віку). 

ОЙОЙОЙОЙ     

((((((((((((((((........................

Перейшли 

І що?

Життя продовжується, а то і заново починається 

                  

От бляха, творча криза чи шо... Вже декілька днів хочу щось запостити умно-філософсько-брутальне, а не фіга не пишеться.
Зате я нарешті придумав назву для своїх 
умно-філософських-брутальних, або просто сопливих, заміток, яка точно відповідає (якщо можна так сказати) моєму "Я". Хватить використовувати чужу назву! 

Глобальный экономический кризис: Великая депрессия 21 века.  Центр по изучению глобализации,находящийся в Монреале, запустил вебсайт,который публикует углублённый анализ экономических и стратегических вопросов, направленный на оппозицию мнений,предлагаемых мейнстрим-СМИ.

«Глобальный экономический кризис» является сборников таких статей, написанных постоянными авторами вебсайта этого Центра, такими как Джеймс Петрас, Питер Дейл Скотт и Майкл Чоссудовский, которые разбирают текущий экономический кризис.

Также они обращаются к сопутствующему мировому процессу милитаризации – «войны без границ», концепции «затяжной войны» Пентагона, которая тесно связанас реструктуризацией неолибераламиглобальной экономики, что привело кэкономическому кризису.

Хотя мейнстрим-экономика представлена в качестве нейтральной дисциплины, очищенной от классов и политических элементов, являющихся мифологией саморегулирующегося рынка, писатели выявляют невидимую руку капиталистического класса, укрытого за завесой рынка и конкуренции.

Они утверждают, что мировой финансовый кризис начался не с кризиса 2008 года. Онбыл глубоко вплетён в крупные измененияглобальной экономики и финансовой системы, осуществлявшихся с 1980 года.

Это стало результатом процесса дерегулирования финансовых и макроэкономических реформ под председательством Всемирного банка, МВФ и ВТО.

Экспансия мирового капитализма (глобализация) зависит от глобальной экономики дешёвой рабочей силы.

Развитие промышленных колоний в странах третьего мира привело к переводу в эти страны целых индустрий, что привело к увольнениям и прямому закрытию широкого спектра производительных отраслей в развитых странах.

При отсутствии весомого регулирования со стороны государства, этот нескончаемый процесс минимизации расходов на рабочую силу привёл к драматическому сокращению потребительского потенциала общества.

Люди стали беднее не в результате нехватки производственных ресурсов, а вследствие закрытия производственной деятельности, что привело к краху совокупного потребительского спроса.

Массовое обнищание и общемировое падение уровня жизни стало результатом такой экономики дешёвой рабочей силы.

Эксплуатация огромного потенциала рабочей силы Китая, Индии и других стран, вкупе с ограблением и релокацией миллиардов из бывшей коммунистической России и «нео-либерализованной» Южной Америки заполнило казну старых финансовых институций.

Огромные финансовые прибыли были направлены в финансовый рынок, рынок жилья и страхования, дав капиталу большую социальную и политическую мощь. Это сократило влияние трудовых организаций, ограничив их переговорное влияние (здесь – торги профсоюзов с работодателями; прим. mixednews) и умножив прибыль (капиталистов).

Государство как таковое стало их инструментом, коль скоро государственные предприятия, земли, ресурсы и банки были приватизированы.

Этот спекулятивный натиск, попытки выцарапать богатства через финансовые манипуляции и являются той силой, что стоит за кризисом.

Прямой грабеж, обложение таксой и контрабанда капитала производят новый обширный источник финансовой прибыли и ликвидности.

Неспособность капиталистической системы реинвестировать капитал в продуктивное русло ведёт к большому росту спекулятивного капитала в самых различных формах.

Это и завышенные цены в сфере недвижимости, в сырьевых товарах, хедж-фондах, ценных бумагах, слияния и поглощения. Прибыль накапливается через завышение цен на рынке недвижимости, основанных на расширении экспансии кредитов с высокой долей заёмных средств, и откровенно мошеннических «финансовых инструментах».

Спекуляции недвижимостью были расширенына рабочий класс, поскольку зарплаты икредиты предоставили шанс лёгких займов, дабы присоединиться к основанным на необратимости роста стоимости домов спекуляциям.

Работа компенсировалась дешёвым импортом ширпотреба, произведённым низкооплачиваемой рабочей силой развивающихся в промышленном плане  стран, и доступу к лёгким кредитам. Удвоение доходов также смягчало эффект (относительного) сокращения заработной платы.

Перенакопление уходит своими корнями в самые основы капиталистических отношений: противоречия между частной собственностью и общественным производством.

Редактор Михаил Чоссудовский сказал, что сентябрьско-октябрьский финансовый кризис 2008 года не имеет ничего общего с силами свободного рынка.

Это было не следствием циклического спада экономической активности, а результатом сложного процесса финансовых манипуляций, которые включали в себя спекулятивную торговлю деривативами.

Эти спекулятивные операции до подходящего момента гнали рынки вверх, а потом вынудили опуститься.

Те, кто имеют доступ к «привилегированной» информации – политики, силовые структуры и военные имеют превосходство в проведении этих спекулятивных сделок с высокой долей заёмных средств. В свою очередь частные и оффшорные банки делают возможным перемещение прибыли из одного места в другое.

Финансовые рынки вызвали крах некоторых компаний через короткие продажи и другие спекулятивные операции. Затем они были обналичены при помощи покупки выгодных операций обанкротившихся предприятий.

Вызвав финансовый кризис, они получили сказочные барыши через спасательные пакеты, предоставленные для спасения банков администрацией Буша и Обамы. Это способствовало дальнейшему укреплению их контроля над реальной экономикой,поскольку они скупали реальные экономические активы; при крахе некогда прибыльных компаний они отхватили свой кусок.

Спасательные меры администраций Буша\Обамы способствовали дальнейшей дестабилизации путём передачи больших сумм денег за счёт налогоплательщиков в руки частных финансистов, что послужило спирализации госдолга и беспрецедентной централизации банковской власти.

Государственные активы и всё, находящеесяпод государственной юрисдикцией отдалина приобретение в частную собственность,тем паче, что финансовый истеблишмент призывает к реструктуризации и приватизации государственных активов.

Мы имеем дело с беспрецедентным по историческим масштабом процессом присвоения.

Невозможно рассмотреть все вопросы,поднятые в этой заставляющей задуматься книге. Кроме того, в разделе о финансовом кризисе есть подробный раздел о глобальной бедности, войне, национальной безопасности,мировом правительстве, глобальной валютной системе и закулисной банковской системе.

http://mixednews.ru/?p=4527

http://www.globalresearch.ca/index.php?context=va&aid=23576

 Ми любимо вихвалятися своєю працелюбністю. І дійсно, ми працюємо часто зранку до ночі. А який толк з нашої праці? Погляньте на наші дороги! Вони нагадують воєнні події. А пошарпані будинки у наших містах? А чому навколо нас бруд і сміття? Чому на наших робочих місцях бардак, як і у нашій державі, між іншим? Чи може наші чорноземи родять краще, ніж піщані і кам'янисті грунти Західної Європи? Так, ми працюємо багато, але не раціонально. І це треба визнати, бо про це говорять результати нашої праці. А працюємо погано тому, як зазначає публіцист Арсен Паламар, бо так звикли, бо завжди працювали на когось, а не на себе, бо нам завжди платили погано і продовжують це робити й сьогодні. А до роботи, яка оцінюється як-небудь й відповідне відношення.

   Найкраще ми вміємо,  це пити горілку і співати. П'ємо, мабуть, через те, щоб втекти від себе, від власного «я», від реального життя, а співаємо, мабуть, від надмірної сентиментальності.

Ми пишаємося своєю релігійністю, і, як жодний європейський народ найчастіше відвідуємо християнські Храми, молимося. А запитаймо себе, чи дотримуємося християнських чеснот у повсякденному житті? Звичайно, що ні. Грішимо на кожному кроці: обманюємо, лукавимо, заздримо, пліткуємо, наговорюємо один на одного, ображаємо, кривдимо і т.д. Ззовні ніби християни, а у душі — часто поганці.

   Через те до нас немає довіри. Іноземні бізнесмени вкладають свій капітал у різні країни, навіть у комуністичний Китай, а у нашу економіку не хочуть. Чому? їхня відповідь в основному зводиться до слів: «бо ви дуже часто брешете і не дотримуєтеся слова».

   Отже, за своїми світоглядними принципами, ми нині є ближче до азійців, ніж до європейців. А стали такими під впливом дії декількох факторів. Через відсутність тривалий час власної Української держави, яка могла захищати національні інтереси. Вороги-зайди за час свого панування фізично винищили інтелектуальний генофонд нації, бо розумні і мислячі люди були небезпечними для їх владарювання та залишили нам пристосуванців і прислужників, які народжували і виховували подібних до себе. Внаслідок бідності. Перебуваючи у колоніальному ярмі, зазнаючи соціального гноблення і визуску, основна маса українців жила у злиднях. А без матеріальної незалежності немає і особистої. Таким чином, бідність відняла у людей їхню людську гідність, віру у себе і в свої можливості. Негативно вплинуло і радянське матеріалістичне виховання. Воно знищило у населення благородні ідеали, нав'язавши взамін низькі матеріальні потреби у ранг культу. І для багатьох нинішніх людей ковбаса, сало і корито є значно вищими цінностями, ніж совість, честь, гідність.

  У свій час Д. Донцов поділив український народ на дві частини: козаків-лицарів і «свинопасів», які постійно всього боялися і ховалися у нори. Такий поділ є характерним і для інших народів. Біда наша лише у тому, що у нас значно переважають «свинопаси», а не козаки. А треба, щоб було навпаки. А для цього потрібно в першу чергу змінити світогляд, усвідомивши, що насамперед треба покладатися на розум і на власні сили, і творити, а потім на ласку Божу. Творець дав усім нам голови, у яких розмістив мозок, щоб думати, дав руки, щоб працювати, наділив свобідною волею, щоб кожна людина могла робити вільний вибір і нести за нього відповідальність, а не чекати його змилування.

   Дехто із наших політиків вважає існування олігархів цілком нормальним і прогресивним явищем. Чи можна погодитися із такою точкою зору? Вважаю що ні, бо, по-нерше, вони виникли не на законній основі, а в результаті зловживань і різних махінацій, одержання пільг в оподаткуванні і приватизації об'єктів державної власності, виняткового доступу до кредитів І вигідних замовлень і т.п. По-друге, вони ,підпорядкувавши своїм інтересам найважливіші сфери української економіки не зацікавлені у її розвитку. Вони не створюють, а лише розподіляють між собою вже створений національний продукт, їх діяльність в основному зосереджена у спекулятивній сфері. По-третє, вони не хочуть жодного серйозного реформування країни, бо існуюча ситуація їм дуже вигідна, оскільки приносить надприбутки. Потрібно також відмовитись від аморального способу життя, бо саме аморальність приносить зло у суспільство і робить людину нещасною. Позбутися байдужості і зайняти активну громадянську позицію, бо само по собі ніщо не змінюється і не приходить.

   Якщо ми хочемо змінити своє суспільство, то в першу чергу мусимо змінитися самі, передусім перестати лукавити, брехати і красти та не дозволяти цього робити іншим.

   Якщо кращими і розумнішими станемо ми, то і кращим і розумнішим стане наше суспільство. Іншого шляху ще ніхто не придумав. Розум є основою прогресу інтелектуального, духовного і суспільного. Та тільки хто до нього прислухається. Розумних патріотів України просто напросто витісняють від сфери впливу всіма доступними і недоступними способами.