Про те, що книга Тараса Шевченка "Кобзар" - найкращий український бренд - свідчить лише те, що за два тижні до створеної сторінки на ФБ приєдналося 705 осіб!   https://www.facebook.com/pages/%D0%9A%D0%BE%D0%B1%D0%B7%D0%B0%D1%80/462080673909587?bookmark_t=page

                               

І, повірте, це не просто байдужі люди, які просто "лайкають" запропоноване їм чтиво, а люди, котрі цінують справжнє українське слово!
Адже постать Тараса Шевченка - знакова постать у нашій свідомості, свідомості  українців. Адже Шевченко - наш духовний батько, а не якийсь там "плейбой", про якого чомусь всі так "захопливо" пишуть сьогодні.
Наприклад, саме Шевченко зробив нашу мову літературною. І це ми маємо пам.ятати, а не оспівувати якусь там марноту!
- Слава Україні!
- Героям слава!
 
                                 

СПІВТОВАРИСТВО "СЛАВА УКРАЇНІ!"



ЧАС СТВОРЕННЯ 25-ГО КВІТНЯ 2017 РОКУ І ПРИУРОЧЕНО ДО ПЕРШОГО ВИДАННЯ "КОБЗАРЯ" ТАРАСА ШЕВЧЕНКА У КВІТНІ 1840 РОКУ

ІДЕОЛОГІЯ ПРОСТА : Співтовариство "Слава Україні!" є чітко скероване на державотворчий зміст, тому прохання цього дотримуватись дописувачів. Наразі це є відкритий для всіх дописувачів ресурс, але залишаю за собою право видаляти всі матеріали, які не відповідають вказаній темі. Всі дописи повинні бути українською, а винятки можливі суто як винятки. Зміст може бути різним, якщо є головне: Україна в серці. Будьмо! Гей!

До Дня народження Т.Г. Шевченка...

«Заборонений Кобзар» - збірка шевченкознавця Миколи Зубкова містить Шевченкові твори, які вилучали як за царату, так і за радянщини з політичних чи інших міркувань. 96 сторінкову книжку видало харківське видавництво «Оригінал», а 2009–2011 - відповідно 2, 3, 4 та 5 видання видавництв «Точка» й «Форт».

Про книжку

Збірка гуртує твори: «За що ми любимо Богдана?..», «Розрита могила», «Стоїть в селі Суботові…», «Чигрине, Чигрине…», «Якби то ти, Богдане п'яний…», і 2 поеми «Іржавець» та «Великий льох». Завершальну частину поеми «Чернець», фрагмент поеми «Тарасова ніч» і вступ до твору «Царі» жодного разу не оприлюднювали за часів радянської влади, бракує їх, як це не дивно, і в сучасних виданнях.

http://files.i.ua/file/2007467/8541088/1422985079/taras_shevchenko_zaboronenii_kobzar_vibrane.djvu

Кобзарі України ч. 5

Вважаю, що рабське існування української нації протягом століть породило почуття меншовартості. Звідси, за звичкою, і не без допомоги сусідів запобігання перед усім іноземним. В очах більшості українців, на жаль, інтернаціональне, міжнародне часто має перевагу над власним. Особливо велику шкоду українській нації, її економіці, іміджу і самому існуванню завдає то, що еліта політична, владна, української нації надає перевагу не стану власної нації, не власним законам, а законам міжнародним. Працює інстинкт стада! На їх думку у більшого стада більше правди. І саме в цьому найбільша біда всіх українців.

Третє тисячоліття надворі!

Історія показала, що змін в існуванні людства істотних не відбулося. Як тисячі років назад племена полювали на інши племена, так і сьогодні одні нації полюють за іншими.

Нагадую, що коли земля ще була тепленька, коли лише на карті світу почала проявлятися незалежна українська держава, держава, про яку мільярди людей в Світі і сьогодні не знають, бо зайняті власними справами, сталися цікаві події. Існували тоді мирно, поряд:

• РФ — держава-рабовласниця;

• І держава-рабиня, Україна,що почала відокремлюватися.

  Ми, як громадяни, одної з цих двох, ніби “дружніх” держав, разом святкували 200-ту річницю великого темношкірого поета. Він мав необачність народитися 26 травня 1799 року. Відповідно, за рабською звичкою і Україна готувалася святкувати річницю народження поета сусідньої держави і щодня, протягом може й півроку новини на радіо починалися зі слів, що до святкування 200-ї річниці великого російського поета, Олександра Сергійовича Пушкіна залишилося стільки-то днів, скажімо — 99. Слідуючий день, новини починалися зі слів, що до тої великої для сусідньої держави дати залишилося 98 днів і так з дня на день. Це шаркання, запобігання перед сусідньою державою можуть згадати старожили з України. Цікаво, що за власного народного поета не меншої ваги і теж на честь 200-ї річниці нічого подібного й не планувалося. Це дії держави-рабині!

Що ж “на відплату”, в аналогічній ситуації робила держава-рабовласниця?

Вона почала готуватися за роки до того, але зовсім по-іншому. За 30 — 20 днів до святкування 200-ї річниці народження великого українського поета, маляра і вчителя, академіка Тараса Шевченка, РФ задіяла міжнародні організації на які мала вплив, і всіх політичних підніжок, агентів власних. Так з 8 по 18 лютого 2014-го року міжнародним Київським інститутом соціології, було, по тихому, проведено соцопитування в Кримській автономній республіці, але вони засвідчили, що біля 41 відсотка жителів Криму бажають входження автономії до складу Росії[8]. Тобто, по доброму, подарувати собі Крим не вийшло і РФ готується розмалювати бронетехніку написами “На Київ!!!”, а тим часом посилає спецпідрозділи власних збройних сил без знаків для ідентифікації, так званих, “зелених чоловічків” до Криму.

Так, при Президентові Януковичові, 20 лютого, за 19 днів до 200-ї річниці Тараса Шевченка почалася спецоперація по загарбанню Криму. Криваві події в Києві мали відволікти увагу суспільства, від Криму, що вдалося в повному обсязі. За 9 днів до дні народження українського поета, “зелені чоловічки” у незрозумілій формі, одні, інші, одягнені у форму українського беркуту, блокували військові українські частини. За два дня до річниці вже і Перший кримськотатарський телеканал АТR було відключено.

Я не проти жіночого свята.

Але про жіночі свята, хай вирішують жінки. Я проти переваги міжнародного над рідним. Тому пропоную встановити за державне свято — день народження Тараса Шевченка., як день народження української нації, але святкувати його, як день матері України. День матери Тараса Шевченка, бо мати славна дітиною!

Вшановувати всіх дівчаток, жінок, як шанував жінок Великий Кобзар! І згадувати не лише Катерину Якимівну Бойко, матір Тарасову, але і всіх матерів великої української нації! Ми є! Ми різні, але маємо стати багатою і заможньо та вільною нацією. Все має початися з дружби, братерства між собою!

Кожен з українців хоч краєм ока заглядав у Кобзар. Раджу знайти хвилинку і ознайомитися з Шевченковим “Южнорусським Букварем”. Його сьогодні легко знайти в інтернеті. Хто вдома інтернету не має, може ознайомитися з цим твором в читальних залах бібліотек України. Загалом, це безкоштовно, сиди, читай, хоч годину. Треба лише взяти з собою паспорт.

Читайте Тарасів Буквар!!!

ЗВЕРГАТЕЛІ чи ВЕРШИТЕЛІ?

або кому пам'ятник у Каневі…зайвий.Ї

Кожна справа повинна творитися з ПРАВА. Це нетавтологія - арійське розуміння кожного вчинку і його діяння повинно спиратися на ПРАВО, тобто на досвід минувщини сконцентровано-згущений у ЗВИЧАЄВОМУ ПРАВІ. Як писав наш Поет «тойді, як праведно жили». Справа - З Права. Ми, нащадки аріїв, через віки сформований в український народ, самі того не усівідомлюючи, від світоглядного рівня до побутових забобонних застережень, ці традиції несемо їх і досі. Незважаючи на деструктивні зовнішні чинники, котрі роз'їдають, вимивають, руйнують і намагаються знищити пам'ять народу навіть на генетичному рівні. Для цього «воріженьки» впроваджують цілу систему по, як зараз в інформативну епоху кажуть, -перезавантаженню свідомості.

Одним з дієвих засобів збереження пам'яті про часоплин минувшини це, власне, винахід людством останніх кількох тисячоліть –встановлення пам’ятників.

Вони постають з різних причин і мотивацій.

Посилайте протести по поводу зняття пам,ятника Шевченку, за такими адресами!!!

01220 Київ вул Банкова 11. Президенту України,

01004 Київ. Вул. Грушевського 12/2 Кабінет міністрів,

01601 Київ вул. Івана Франка-19 Міністерство культури. Обговорення теми на форумі->

[ Далі...... ]

Ярослав-Валерій Красицький

Канів – Київ  05.03.10              

 

Він прожив лише 47 років, та мало хто знає, що маючи надзвичайну славу художника і поета, митець Т. Шевченко залишався нещасливою в особистому житті людиною. Тема любові, сім’ї, дітонародження – одна з центральних у творчості письменника, більше того, вона основна в житті Шевченка. Степан Балей писав: „Знаємо, що доля не позволила поетови пережити повну, щасливу любов, а знаємо, як глибока була в його душі потреба любити і бути любленим. Доля… казала йому бути бездомним цілий його вік…”.  Їх було вісім – знакових жіночих постатей у бентежному і сповненому драматизму житті Тараса. Імена більшості з них ми б не знали, якби не любов до них великого поета. Найчастіше  його обраниці не могли оцінити ані поетичного, ані художнього генію великого митця. Тому він втішався, переконував себе у правильності «запорозького вибору»: