Анатолій МозжухінНАД ПРІРВОЮНад прірвою стою, злетіти хочу, Та щось позаду стримує мене – Якийсь тягар. Без нього я б охоче Стрибнув у синь, де облако пливе. А може, навпаки, униз, як камінь, Я б полетів, безкрилий мрійовик, Що марно лету прагнув, наче пламінь, Та опустився попелом і зник. Що стримує мене, сім’я чи доля? Чи може те, що залюбки робив Усе життя, і то – моя неволя? Чи тягне погань, що не засудив? Душа волає: хочу лету, лету!... І рву я комір, що стиска кадик, І ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Світ, в якому ми живемо - нескінченний у просторі, вічний у часі та гармонійно суміщає в собі все, що тільки можна уявити.Хто каже що це не так - спеціально хоче заплутати та приховати якусь частину.Є ще такі, хто не каже що це не так, але починають розводити суперечки на тему "це гарне, а це - погане, це добро, а це - зло". Ці суперечки націлені на витрату часу і життєвої енергії даремно.На мою думку, варто прислухатись до тих хто пояснює існування і взаємодію...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Всі ми розуміємо і відчуваємо, що нам потрібна "друга половинка". Без неї нікуди. Життя не дарує радість, немає розвитку, немає стимулу, немає продовження - сім'ї, дітей...Але як може існувати хоч щось, де одна частина буде маленька і сіренька, а друга велика і блискуча? Це не природно, не гармонійно. Друга половинка має продовжувати та доповнювати першу - тоді все буде гаразд. В іншому разі, коли одна частина заміщає та перетворює іншу, то якась з них просто...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Всі розчарування в моєму житті відбувались через те, що я ("сам дурак") вигадував сам собі якісь гарні якості в людині, потім швидко і радісно починав вірити в їх справжність і присутність у тієї людини... Потім, коли чекаєш на відповідну поведінку, дії чи виконання накладеної на неї ролі. Звісно, такого не відбувається. Людина продовжує бути сама собою, а я маю розбиті мрії, розчаровані сподівання і думку про те, який я дурень, що знову і знову наступаю на ті ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Колись мені це здавалось романтичним, а люди що жили за такими принципами - майже героями!Напевно, це просто тому, що на фоні "нічого-нічого-нічого-зовсім нічого-знову нічого", потім час від часу з'являлось "ЩОСЬ!" таке, сповнене "ВІДРАЗУ УСІМ МОЖЛИВИМ". Звісно, такі контрасти вражають... Нещодавно мені пощастило досить ретельно дослідити життя однієї такої людини, і те, що я побачив мене дуже засмутило.Насправді, виявляється, нічого...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Спочатку не знаєш взагалі нічого, але бачиш, що навколо тебе всі це роблять. Хоча, це може бути й настільки природно, що тривалий час навіть не замислюєшся над існуванням подібних речей у світі. Живеш приблизно за такими принципами "Мамо і тато є завжди, і ніколи не вмирають", "Ковбаса сама по собі з'являється у холодильнику", "Дітей приносить лелека, або знаходять у капусті".Потім по-трішки починаєш помічати, що у кожного це виходить по-різному....

Читати далі...

Був світ безмежним і чудовим, Мить невловима – вічність ціла, Небес та сонця тиху мову До лук, озер я розуміла. Світ зачарований, широкий, Неначе книжку, я читала, Побожно сторінки гортала… Дитя, пізнайко яснооке!.. 04.02.2011 © Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299661 © Stepans’ka Marina (SMG)

Сьогодні їду на роботу, у вухах (як завжди) музика…. улюблена хвиля 106, 4 FM і тут реклама: «Вічно можна дивитися на вогонь, воду і КОВБАСУ!!!» : ))))) Ось така от сучасна філософія…. ;))) а в цьому ж щось є, якщо ковбаса на столі є….. ;))) [Приєднана картинка]

Ви бачили фільм "Зоряний пил"?Тим, хто не бачив, дуже раджу знайти час подивитися цю голівудську казку. Напрочуд дивно, але інколи і у Голівуді знімають хороші фільми.А ті, хто бачив, зрозуміють, про що я.Так-так, про зачаклований підсніжник, який охороняв тих людей, які їм володіли, від злих чар. Уточню, що більшість чар апріорі є злими, бо спрямовані на зламання волі іншої людини. Підсніжник же, недаремно прикладений принцесою-полонянкою в&nbsp...

Читати далі...

З побаченого напередодні Похнюплену багатоповерхівку Тендітними плечима підпираєш, За морок зачепившись поглядом. П’єш пиво з присмаком туману Та липкої мряки… Ліхтар підморгує , І вікна сито мружаться - чужі!.. Похнюплена багатоповерхівка, На тебе спершись, позіхає… Їм байдуже! &nbsp...

Читати далі...