Что такое - Везение. И Возможности Человека в Жизни.
- 21.08.21, 14:50
5 сентября 1919 года погиб Василий Иванович Чапаев - командир Красной армии, участник Первой мировой и Гражданской войны. Кавалер трёх георгиевских крестов и одной медали. Кавалер ордена Красного Знамени (1919).
Народ помнит и знает Чапаева спустя столетие настолько твердо, настолько убежден в его подлинности и неординарности, что он стал поистине народным героем, и, не побоюсь этого слова, народным артистом.
Время стерло реальные очертания фигуры Чапаева, время притупило горечь утраты и отшлифовало легендарную фигуру до монументального блеска.
Несколько сотен серьезных книг и монографий (в том числе и мой любимый Пелевин "Чапаев и Пустота"),несколько сот тысяч анекдотов, несколько миллионов гэгасиков, мэмасиков и фотожабок свидетельствуют о всенародной любви к народному герою.
Есть даже легендарная стратегическая настольная игра. Кстати, сравнительно недавно вышла для андроида
Вот интересно, как отличить жадность от реальной возможности что-либо иметь, ведь на первый взгляд желание получить что-то не несет в себе никаких разграничительных черт. Разницу можно будет узнать лишь спустя время по результату изъятия из окружающей среды «лишней» материи. Это как бы понятно, а что делать в самом начале, когда «хочу», совершенно не отличается от «могу», а до «необходимо» мысли вообще не доходят и подведение итогов еще не из чего делать. Тут, конечно, стоит признаться, что подвести итоги мы тоже можем «так как нужно», но сейчас не про это.
Предположим, есть нечто в окружающей среде, и есть мы. В нас тоже есть прообраз или вакантная ниша для этого нечто, и мы стремимся, по всей видимости, бессознательно, объединить реальное с мнимым. Что это за нечто и откуда оно взялось, почему мы связываем свое желание именно с ним и почему нам это нужно именно сейчас? Если пойти путем того, что мы не можем выдумать или хотеть того чего нет в нас же самих, то тогда, получится, что это нечто – это и есть мы (часть нас) и его проявления, т.е. возникновение желания по внешнему воплощению внутреннего, появляется в совершенно определенный для этого период. Возможно, это очень просто, принять, что в нас есть части пазла, которые собираются постепенно и своевременно. Возможно лишь отчасти.
Я бы еще выделил условия, в которых проявляется эта тяга к воспроизводству своих желаний во внешней среде, точнее говоря, что за условия влияют на наше бессознательное, или к какому течению коллективного бессознательного присоединилось наше бессознательное. Это, скажем, классический пример про двух близнецов воспитанных в разных условиях, один стал вором, а другой полицейским, но суть у них осталась одинаковой. Влияние среды тут очевидно и реализация желания (иметь власть и быть выше закона, т.е. кастрировать отца вечно) тоже воплощается в жизнь в свое предназначенное время. Т.е. есть условия, которые влияют на скорость и форму протекания нашего процесса индивидуации через воплощение наших внутренних потребностей в течение времени. А что же тогда с жадностью и реальным ощущением возможности?
В содержание «жадность» я бы сюда поместил все то, что не подпадает под истинность нашей возможности быть проводником силы своей индивидуации в этом мире. Тогда, сама жадность, трансформируется в одержимость своим комплексом или в захваченность симптомами направленными на гашение болезненного ощущения комплекса. Т.е. если я хочу быть богатым и успешным мужчиной, я могу подумать, что именно в этом случае я буду реализовывать на практике: ощущение своей неполноценности, т.е. «жадность» к деньгам и вниманию к себе, или я буду действительно способен взять от мира то, что мне и так принадлежит по моему внутреннему ощущению себя. В случае реализации своего «могу» я буду только лишь воспроизводить снаружи свое чувство собственной наполненности переживанием достатка и признания. Это тот случай, когда я просто решусь сделать то, что я могу сделать для восстановления баланса между своим душевным миром и реальным миром.
Конечно, наше внутреннее ощущение надобности и переживания потребности в чем-то, само по себе сложная инстанция на которую может влиять много чего. Я думаю, что можно позволить себе отличать переживания закомплексованности и переживание наполненности, и тут точно есть четкая разница между ними. Хотя, выдавая комплекс за потенциальную возможность, мы все равно реализуем потенциальную возможность преобразовать комплекс в симптом и, возможно, в будущем избавиться от него.
Хвилина пам’яти застала колону на трасі.
Вшанували всіх полеглих захисників України у Московсько-Українській війні.
Провідали ветерана Московсько-Української війни, Апанасовича. Зробили фотосесію.
Люди нас радісно вітали. К@цапи казилися. Все як зазвичай.
Російському бюджету в економії на фаховій підготовці російських розвідників.
Російським шпигунам маскуватися під українців.
Путіну пояснити Світу, чого він вдерся в Україну. Світ розуміє і співчуває захисникам собі подібних. Зазвичай, негритянські держави співчувають неграм. Англомовні співчувають англомовним. Тому пояснення анексії українських територій захистом російськомовних — цілком логічним є, що дозволяє Путіну зберегти обличчя.
Підірвати авторитет української нації в Світі. Бо що то за нація, що боїться розмовляти власною мовою, а послуговується мовою ката і загарбника?
Підірвати авторитет української держави і розмити саму мету її створення. Багатьом людям в Світі не зрозуміло, навіщо Україна намагається відділитися від Російської Федерації, коли мова в обох державах російська?
Згорнути в інших державах вивчення української мови. Готуючи дипломатів для України, скажімо, Польща, чи Японія, витрачають на то кошти, зокрема і на вивчення української мови. Ті дипломати приїздять до України і не розуміють мову наших політиків, оскільки ті розмовляють російською. Робляться висновки. Тому програми з вивчення української мови, скажімо, в Польщі стали різко згортатися. Водночас вивчення російської стало ширитися. Тому ляхи стали жертвами московської пропаганди. А винні в тому українські російськомовні політики.
Почуватися окупанту, в Україні, комфортно, як вдома.
Вихованню сепаратистів з власних дітей. Бо путінська пропаганда в рази ефективніше діє на тих, в кого батьківською мовою є російська.
Окупантам знищувати українців. Найбільше втрат несуть якраз російськомовні регіони.
...
Олександр Макарчук /учитель фізики та астрономії районного ліцею, м. Сторожинець Чернівецької області/ є автором вічного календара http://volianarodu.org.ua/uk/Nauka-i-osvita/Uchytel-fizyky-vynayshov-vichnyy-kalendar
Мені імпонує 12-ти місячний вічнонезмінний календар Третього варіанту. Кожен останній місяць сезону, зими, весни, літа, осені матимуть по 35 днів, запам’ятати не складно. Інші місяціматимуть по 28 днів. Ваз на 6 років до останнього місяця року додаватимуть додатковий тиждень. Українці розумний народ і в кожного своя правда. Я би хотів той тиждень додати до липня, аби літо було довше. Хоч школярам якась радість.
Але третій варіант краще бо імпонує третьому тисячоліттю.
Прошу поширення, бо це круто, це корисно і це українське!!!
Небесна сотня полягла!
Щоб мали ми свої права!
Робили щоб свої діла!
Аби Україна цвіла!
І кров дітей щоб не лили
Дарма, привладнії чини!
У козаків існувало правило. Коли між собою козаків двоє б'ються, а в їхну бійку встряє хтось третій, то козаки мали бійку між собою припинити. Обернутися разом. Разом дати відсіч третьому. Лише потому, далі вирішувати власну справу.
Майдан — то суто українська ментальність, українська культура, що тисячоліттями накопичувалася і вилилась в українську архітектуру!
Містобудування, або Січ починалися з Майдану, на якому приймали відповідне рішення, обирали голову, суддю та інше керівництво, з будівництва громадських споруд.
Московія — власні поселення починає будувати з Кремля, для царя, чи його вассалів і лобного місця, де периодично мусили когось карати, аби решту народу в страху тримати, привчали народ радіти, що страчено не його. Оскільки там текли ріки крові, то й площу називали Червоною.
Події на Київському майдані отримали назву Майдан! Вони стали змаганням українців за власне право бути собою, за право нації дотримуватися власної культури. Українці відстояли власну гідність на тому Майдані. Чмо, що нехтувало волею народу та брехало йому, представникам Майдану, ледь не щодня, зник за обрієм. Колись воно стане перед судом!
Всі дії влади Януковича, з 1913 року направлялися з Кремля. Очевидно планувалося зламати хребта опозиції в Києві і поширити Майдани по всім містам України.
Але.
Для Світу цивілізованого. Бо в Україні є люди, що вірять в його існування.
Для більшості громадян України.
На моє переконання.
Майдан — внутрішнє українськє питання! Ми його маємо вирішити самі, потім.
Окупація Криму і Донбасу — це плювок в обличчя всій українській нації! Фактично, Кремль підленько скористався ним же створеним бардачком і прикриваючись гаслами антимайдану зламав життя його носіям. З того часу всі українці, майдануті і не майдануті разом мають боронити себе, державу, територію, мову, права, незалежність.
Степан Бандера вчив українців захищати своє перед всіма ворогами. За визнанням світових лідерів, УПА була краща Армія Світу. Такої віддачи від кожного, такої самопожертви, такої свідомості, такої культури серед командирів і рядових по інших арміях годі було знайти. Але воювати партизанкою проти Сересерії мало сенс лише ментальний, хоча іншого шляху не було, хоча б тому, що слово не горобець. Маємо сприймати той час як славну історію.
Сьогодні, маючи українську армію, опускатися до партизанки, то збільшувати власні втрати, у десятки раз. Українська влада має розуміти, що ціна її шкури висока, поки є Україна. Її походження, її достатки, її життя мають сенс, поки існує Україна. Поступатися навіть метрами території — злочин. Відступити, аби організувати підпілля — теж злочин. Таких випадків, аби окупант прийшов і залишив в живих владу, що була до окупації в історії нема, хіба у вигляді казки для безпросвітних дебілів.
Мене обурює, хоч і дивує, та поведінка “української” верхівки, що розкошує під час війни. Бабульки останнє одіяло віддають українським воякам! А депутати, маючи в кишені мільярди, якоїсь сотні мільйонів не здатні знайти для виробництва патронного заводу. Богдан Хмельницький у сімнадцятому столітті починаючи війну з ляхами, організував виробництво пороху. Тому і створив державу Україну.
Аби перемогти у війні з РФ треба націлити на то націю. Тобто всім дати роботу і зарплату припинити затримувати. Коли на то клепки нема, можна, прибрати тіньову економіку шляхом зменшення податків, зробивши їх однаковими для всіх. Закон має бути один, для депутата і сантехніка. Хоча для депутата відповідальність має бути вища. Піти на якийсь НЕП сучасний.
Але не варто збурювати народ все новішими і новішими тарифами. Тим більше, коли сумнівно, що вони йдуть на перемогу.
Опитування
Майдан для Вас, то