Я не знаю твоей любви, не знаю.
Закрываю свои глаза, засыпаю.
Отрывая свой дух от тела,
растворяюсь в осенних спелых,
Полнолуньях. С надрывом воя
На планете земля нас двое,
Но полярны мы, ты ведь юг, я север.
Не похожи, как люцерна и клевер.
С горя выпью я зелёного чаю.
Не узнаю я твоей любви, не узнаю.
Давно колись престаріла бабуся повідала легенду-переказ, що за воду платитимуть гроші, далі – будь-які гроші, а ще далі - деякі платитимуть душею. Хочеш пити, продай душу за печать на лоба, тобто стань слугою зла. Таке не забулося. І в 2009 році у зв’язку з загостренням «хохлосрачу», тобто зіткнення національних українських інтересів з російськими імперсько-шовіністичними провокаціями, уявилося, що вода – це духовність, яку хотять знищити у нас в Україні. Тому й виникла ця тривожна зарисовка «Джерела…». Однак вода сьогодні - не тільки духовність (як гадав), але й тіло духовності – фізіологія як функція живого.
«Джерела вод життя" (Апокаліпсис)
Води, води хочеться. Боже, як душі пити хочеться! Я ходжу по Україні з простою кружкою, як жебрак.
Одеса. Там вода хлорована, як завжди.
Простую, жагою гнаний, на схід України, простягаю кружку. Вода перетворюється на камінь – довгу брилу від півночі до півдня сходу.
Столиця. Але із Києва витікають два великих струмені на схід і на захід. Течуть наче й не високо у повітрі (та не дістати) і губляться над землею. І вашим, і нашим.
Іду до Львова. Там вода. Струмінь тече у Європу і там губиться, як і київські в Україні. Я підстрибував до високого струменя. Не дістав. Якась крапля впала на дно кружки та й усохла.
Я ходжу по Батьківщині.
Повертаю ноги до Криму. Але там кажуть: «Ми й самі води не маємо і п'ємо з Росії».
Як пити хочеться!
У центрі України, бачу, сидить великий Диявол. Перед ним джерело чистої, прозорої , пахучої зоров'ям води. «Джерело вод життя», яку підступно захопила Звірина.
Диявол сміється, передбачаючи безвихідь прибульця. Ми знаємо одне одного ще з легенди «Про Воду, Печать і Диявола».
Між нами фонтанує джерело, а Диявол сміється. Зна Гад, що я у спразі прийду до цього витоку.
Як пахне свіжою, іскристою водою!
Білі зуби Хама наче відбілені. Сам у здоров'ї і наче каже: «Ну, що? Моя печать на лоба -- і напувайся».
Я плачу. Моя душа вмирає.
Знічев*я оглянувся я наче шукаючи допомоги:
-- Христосе!
Але позаду суцільна темінь. Обертаюся вперед. Лице у Диявола зле. Очі люті.
Я наче підріс. І ми стоїмо
один проти одного вічно (2009)
(Читать
полностью: http://h.ua/story/192943/#ixzz4d1JFpV6z)
По суті «Джерела…» (де течії були вгорі, а не на землі) були навіяні сном…, хоча тоді ще не сприймалося серйозно, що настане російська анексоокупантська агресія. Ну, та з окупантами вчиняй, як з окупантами. Тут інше: цими днями виникає проблема дефіциту чистої питної води у країнах. Ця проблема лишень уявляється смогиком-туманцем глобальної кризи на планеті. І тільки зараз пригадалося з того переказу ключове слово… А гадалося, як це води мало?! А опріснювати?! А айсбергувати до країн тощо? Але основне слово було «…ЗГІРКНЕ» (передбачення хімічної атаки, природної чи штучної, й повсюдного зараження; динозаври, мабуть, тому й зникли). Отже, люди з часом тяжко переживатимуть брак питної води... Однак хай це залишиться переказом, казкою!..
Когда Вселенная обветшает от зла, творимого в ней людьми, тогда по воле Отца Своего Христос вернется на Землю вместе со всеми святыми. Вселенная, охваченная огнем Святого Духа, сгорит, а затем Бог создаст новый мир, в котором уже не будет зла, тления и смерти.
Виталий Красилов, 13 апреля 2013
Правда о происхождении человека на Земле – гораздо интереснее вымыслов
Откуда мы пришли в этот мир? Вопрос для большинства людей всего мира так или иначе остаётся на повестке дня, но ответ уже найден, его осталось донести до людей. Мы пришли со Звёзд очень давно! Наши предки колонизировали Землю... 
К сожалению, подавляющее большинство даже думающих людей не в состоянии вычленить истинную информацию из всевозможного «винегрета» научных теорий, мифов и божественных интерпретаций, относящихся к происхождению человека на нашей планете. Как оказалось, это далеко не случайно. Ведь разумное существо не может быть разумным, если оно не в состоянии идентифицировать себя в окружающем пространстве и понять сопричастность с ним, не понимая своё происхождение. А если кто-то захотел избавить «жертву» от разумности для использования в своих целях? Тогда первое, что должен сделать такой «наглец» – стереть память обо всём, что касается истоков происхождения того или иного человека, рода, племени, народа.
