хочу сюди!
 

Маша

50 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 37-65 років

Замітки з міткою «україна»

Коли Кремль нищить своїх агентів - що нам до того?

Справа Шеремета: тисяча допитів і жодного підозрюваного
20.07.2018, 14:00 

Два роки тому в центрі Києва був вчинений зухвалий терористичний акт, внаслідок якого загинув відомий журналіст Павло Шеремет: лауреат премії ОБСЄ за демократію та за захист прав людини в галузі журналістики, фіналіст ТЕФІ 2001 року в номінації "журналістське розслідування" за фільм "Дике полювання" та в номінації "публіцистична програма" за документальний фільм "Раб і його жінки", автор книги "Випадковий президент", присвяченої режиму президента Білорусі О. Лукашенка. 

Читайте також: Павло Шеремет. 2 роки. Вбивці досі не знайдені

Можна ще довго перераховувати професійні здобутки Павла, але очевидно, що він став фігурою щонайменше європейського рівня та був незручним жодному з авторитарних президентів на пострадянському просторі. Терористичний акт відбувся в багатолюдному місці в Києві на розі вулиць Хмельницького та Франка внаслідок приведення в дію вибухового пристрою, що був прикріплений під дніщем його автомобіля!

Аналіз наступних подій навів мене на сумну думку, що непрофесійні, нескоординовані діі спеціальних служб та поліціі після вибуху привели до фактичної втрати важливих доказів, необхідних для швидкого розкриття цього зухвалого та цинічного злочину. Адже одразу після вибуху, з легкої руки невідомої особи подію оцінили як "вибух газового балону", а тому не було введено плану "перехват", місце злочину не було очіплено від допитливих глядачів, які настирливо "затоптували" сліди злочину. Я вже не кажу про безпеку повторного вибуху – поліція без діяла. Пожежники домили те, що не "затоптали" перехожі.

Як наслідок: десятки експертиз, тисячі опитних свідків, десятки томів справи жодного результату не дали. Спеціалісти з ФБР "розвели руками". Рослідування фактично відбуваєть лише в трьох напрямках: професійна діяльність, особисті мотиви, помилки об’єкту. Тож версія власне "терористичного акту" не перевіряється, адже в цьому разі підслідність належить Службі Безпеки України.

Я не думаю, що потерпілим важливо , хто буде розслідувати цей злочин. Очевидно , що – важливо встановити замовників та виконавців злочину. Тут я зловив себе на думці, що в Україні де йде війна не тільки на Донбасі , але і в мирних містах, де терористичні акти увійшли в мирне повсякдення , має існувати слідчий орган , який би спеціалізувався на розслідуванні терористичних актів, де б вони і коли не відбувалися.

Читайте також: От пропаганды до террора: агенты России за границей

Натомість маємо серію подібних за виконанням терористичних актів, в яких постраждали Тимур Махаурі, Максим Шаповал, Олександр Хараберюш, Павло Шеремет та Ігорь Мосійчук, але всі вказані злочини розслідують різні за рівнем та відомствами слідчі органи, не забезпечуючи при цьому взаємного обміну оперативною інформацією та матеріалами досудового слідства. 

Тож питання : "Хто винен в смерті Павла Шеремета?" залишається без відповіді.

Андрій МАМАЛИГА

Богдан Гордасевич: Я одному дивуюсь: про нашого справді героя Максима Шаповала тихо, а за цього іноземця галасу ой лихо! СБУ має докази і повинно їх оприлюднити, що Шеремет був резидентом ФСБ, якого ті і прибрали, щоб вбити в буквальному розумінні "двох зайців": непотріб ліквідувати і Україну обісрати. Вдалося, як бачу. Кремль своїх не жалкує, а тут якийсь білорус заартачився, бо саме перед тим чогось їздив до Москви і щось не поділив з кимсь "вгорі", за що і поплатився. Чому Україна має витрачати ресурси на цей злочин, а інші, значно для нас важливіші, - ігнорувати.

Мене злостить, що багато хто в Україні про агентуру РФ серед нас думає за штампами "Совка", що це паскудна зовні людина з бігаючими очиськами і огидною поведінкою та мовою. А насправід це як отой білорус Шеремет. Хотілося би помилятися, але це навряд чи, бо ніхто з перших осіб не засвітився на поминальних заходах, оскільки достатньо поінформовані..

Мифология Павла Шеремета
25.07.2017, 16:14  1921  0

"Я живу в Киеве уже пятый год. Я не собираюсь менять гражданство и не изображаю из себя украинца. Этого никто и не требует. Но я вижу, как много людей бережно относится к своему родному, украинскому языку, что начинаю и сам переходить на украинский. Я уже почти все понимаю, но еще не говорю. 
Я по утрам веду программу на одной из украинских радиостанций и каждый день в эфире читаю по 10 минут на украинском языке. Я не боюсь делать ошибки и выглядеть смешным.
Не бойтесь и вы, умные люди вас поймут и поддержат, а дуракам и объяснять ничего не надо. Дураков вообще не должно быть рядом с нами".

Павел Шеремет, 17 июля 2016 года 

Вчера рыдала. Прочитала вот это.



Как стыдливо признался сам автор, "насцяв в тапки". 

Существует правило – если ты не реагируешь на вранье, в гугле о тебе найдут в итоге только ложь. Павел не может дать отпор. Но я его в обиду не дам. 

Сама статья на сайте висит в разделе "выбор редакции", а в адресной строке можно найти даже слово editorial, что во всех странах означает мнение редакции. 

Никто не ставит под сомнение право каждой редакции на свою позицию. Странно только, когда она касается другого издания, а не власти, и коллеги-журналиста, а не проворовавшегося министра. 

Еще хуже, когда текст, который называется редакционным и подписан автором, который ничего больше на сайте не опубликовал (кроме глав собственной книги), полон фактологических ошибок. 

Согласитесь, что может быть хуже, когда автор притягивает за уши одни факты, чтобы подтвердить свою версию, и не замечает/пропускает/не знает других фактов, которые легко опровергли бы его слова? Или использует в статье как базовую информацию Википедии?
 

Читайте также: Представники влади повністю проігнорували річницю загибелі Шеремета

Ложь номер 1.

"Конфлікт з Лукашенком у Шеремета виник, коли він став працювати на російські державні медіа". "Шеремет став опозиціонером (до Лукашенка), перейшовши на роботу до росіян".

Это неправда. 

Еще в 1994 году Павел стал ведущим самой на то время интересной (и это не моя оценка – спросите живых свидетелей) аналитической программы "Проспект". Программа выходила на частном канале и была очень критичной по отношению к власти, поэтому ее довольно быстро закрыли. Именно за эту программу Павел был удостоен премии имени Алеся Адамовича как лучший белорусский журналист. 

Павел стал самым молодым главным редактором деловой газеты в Белоруссии, которую тоже вскоре прикрыл Лукашенко. 

То есть как острый критик Лукашенко Шеремет сформировался еще до того, как начал работать на ОРТ. 
 

Ложь номер 2.

"Павло Шеремет був неабияк обізнаний щодо обставин його смерті, однак не став ділитися деталями із слідством. Принаймні, не сказав, звідки йому відомо ті деталі.

Шеремет ніколи не заперечував свій зв’язок із долею Завадського (мається на увазі те, що Павло вважав, що смерть товариша пов’язана з ним, він знав її причини)". 
 

Это неправда. Ни в разговоре со мной, ни с родными, ни с коллегами Павел никогда ничего не говорил о том, как был убит его друг. Это предположение, как следует из текста, автор взял из Википедии. 

Я испытываю уважение к колоссальному коллективному труду создателей Википедии, но, простите, там даже неверно указана дата рождения Павла! А ссылки на «источники», подтверждающие эту чушь, не работают. 

ПолуЛожь номер 3.

"В Україні схильні вважати, що Шеремет остаточно полишив російську журналістику у 2012-у, коли почав регулярно дописувати в "Українській правді", а згодом став виконавчим директором цього видання. Однак це неправда.
З вересня 2013-го по липень 2014-го він вів передачу на "Громадському телебаченні Росії" - телеканалі, створеному за ініціативи і на кошти уряду РФ".

Да, это правда! "Але Є Одне Але", как говорит Майкл Щур.

Читайте также: Абсурд времён Петра Порошенко

Во-первых, в 2012-2013 году он работал еще на украинском телеканале ТиВиАй. Его первым оттуда уволили, в первый же день рейдерского захвата при участии Княжицкого. А затем оттуда ушли все приличные журналисты. 

Во-вторых, действительно, Павел вел на ОТР программу под названием «Прав?Да!». Это была единственная на то время на российском телевидении передача, где можно было услышать оппозиционеров, например, все того же Немцова. Там Павел рассказывал о киевском Майдане – он приезжал в Москву в своей желтой куртке, пропахшей дымом, и нельзя было не поверить ему, когда он рассказывал о событиях той зимы. 

И да! Именно поэтому его оттуда уволили. Главным редактором канала был Анатолий Лысенко, которого люди нашего поколения помнят по программе «Взгляд». Ему позвонил Алексей Громов, бывший пресс-секретарь Путина (я не знаю, какую должность он занимал в 2013-м в Кремле) и прямо сказал уволить Павла. Там точно знали, что никакие рекомендации смягчить программу на Павла не подействуют. Сразу увольнять было неудобно, поэтому сначала ему стыдливо предложили двухмесячный отпуск, в надежде, что в Кремле о просьбе позабудут. Не забыли. Паше пришлось уволиться. 

Напоследок автор пишет: "Та у своїх текстах, програмах, заявах Павто Шеремет в останні роки займав проукраїнську позицію. Він обрав Україну. Щоправда, вже після його убивства українські силовики з’ясували, що він "мав доволі активні контакти на території агресора – Російської Федерації."

Сенсация! Это удивительно? Павел летал в Москву регулярно – он ездил к детям. И, между прочим, в последнее время опасался этих поездок.

Да, он долго работал на российском ТВ, в издательстве Коммерсант. Он честно об этом писал, говорил, рассказывал о работе на ОРТ а-ля Доренко, о своем уроке жизни – нельзя делать то, за что тебе стыдно. Ушел с канала, кстати, после своей статьи в "Ведомостях" о том, что Россия Путина становится похожей на Беларусь Лукашенко. 

Со своей личной истории Павел начинал каждый первый урок в школе журналистики – он точно не желал, чтобы кто-то повторил его ошибки. Павел был разным, не обязательно всем его любить, но он был честен с людьми. 

Мы по-прежнему не знаем, за что его убили. Если бы полиция сделала свое дело, возможно, из трех версий – российская, белорусская и украинская – мы обсуждали бы сейчас всего одну. В данный момент времени для меня все три версии абсолютно равнозначны. 

Отдельный привет автору за манипулятивный заголовок. Вроде и правда, но осадок неприятный. Какое-то разоблачение на пустом месте чувствуется, вроде как Павел преступление совершил. Главный редактор признался в комментариях, что заголовок выбран именно таким, чтобы статью заметили. 

Но почему "белорусский журналист" взято в кавычки? Чтобы поддержать Лукашенко, который демонстративно лишил Павла белорусского гражданства? 

О чем вообще этот текст? О том, что убийство журналиста, который долгое время работал в других странах, не нуждается в тщательном расследовании? Типа, не страшно, что его убили?

Мне страшно. А вам, Лаврик?

Олена ПРИТУЛА


Сильний проти найсильнішої вигає

Четвер, 5 липня 2018, 16:32 • Сергій Куркович • 28230

Українець переміг найсильнішу шахістку світу
Українець переміг найсильнішу шахістку світу

Руслан Пономарьов


Українець переміг найсильнішу шахістку світу

Руслан Пономарьов


КИЇВ. 5 липня. УНН. Київський гросмейстер Руслан Пономарьов виграв рапід-матч у екс-чемпіонки світу китаянки Хоу Іфань, передає УНН з посиланням на спільноту "Українські шахи".

Матч відбувся у китайському Шеньджені і завершився з результатом - 4,5:3,5 (+1=7-0).

Також між сторонами пройде і другий поєдинок - 7 липня суперники зіграють 10 партій у бліц.

Хоу Іфань хоч і є нині екс-чемпіонкою світу, але слід враховувати, що вона не програла титул, а просто відмовилася грати на жіночій першості. Наразі Хоу залишається лідером світового рейтингу і на 90 пунктів випереджає другого номера - чемпіонку світу Цзюй Вэньцзюнь.

КИЇВ. 5 липня. УНН. Київський гросмейстер Руслан Пономарьов виграв рапід-матч у екс-чемпіонки світу китаянки Хоу Іфань, передає УНН з посиланням на спільноту "Українські шахи".

Матч відбувся у китайському Шеньджені і завершився з результатом - 4,5:3,5 (+1=7-0).

Також між сторонами пройде і другий поєдинок - 7 липня суперники зіграють 10 партій у бліц.

Хоу Іфань хоч і є нині екс-чемпіонкою світу, але слід враховувати, що вона не програла титул, а просто відмовилася грати на жіночій першості. Наразі Хоу залишається лідером світового рейтингу і на 90 пунктів випереджає другого номера - чемпіонку світу Цзюй Вэньцзюнь.

Нагадаємо, що Пономарьов ставав віце-чемпіоном перших елітних інтелектуальних ігор. 


Корупції бій на всіх щаблях державного управління!


04.07.2018
Начальницю управління Мін'юсту та її заступника затримали на хабарі у 200 тис. грн

Начальницю управління Мін'юсту та її заступника затримали на хабарі у 200 тис. грн

Прокурори спільно зі співробітниками Служби безпеки України затримали начальника управління Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, заступника начальника цього управління та спільника, які вимагали та отримали хабар сумою майже 200 тис. грн за неперешкоджання одному з підприємств у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Як повідомляє в середу прес-служба Генеральної прокуратури України, наразі тривають невідкладні слідчі дії, за результатами яких особам повідомлять про підозру у скоєнні кримінального злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди), а суд обере запобіжний захід.

У свою чергу генеральний прокурор України Юрій Луценко на своїй сторінці в соцмережі Facebook написав: "Чистимо управління акредитації, контролю та моніторингу Мін’юсту. На черговому транші хабара затримано начальника і заступника підрозділу".

Офіційно ім'я затриманої не називається, але, як повідомляє інтернет-видання "Українська правда" з посиланням на джерело в Генпрокуратурі, йдеться про начальницю управління акредитації, контролю та моніторингу суб'єктів державної реєстрації Мін'юсту Алісу Оскирко.

Рівність кого з ким?




Для мене всі оті "марши рівності" ЛГБТ-спільнот є відпочатку анекдотом, тому що дурня в усьому: хто з ким рівний? Збоченці виясняють стосунки поміж собою? Рівність гоміків з лезбіянками? Чи навпаки з ними рівняються учасники не таких відомих ЛГБТ-спільнот зі сексзбочених сфер типу зоофілів, некрофілів, ексгібіціоністів, мазохістів тощо? 
Ще в тому цікавий зміст, що всі оті активісти ЛГБТ-спільнот вважають себе вищими надлюдьми від звичайної сексорієнтації людей, то нащо вони себе свідомо принижують до рівня нормальних здорових людей отими різними демаршами "рівності"? Мазохістів цей процес захоплює сам-по-собі і тут усе зрозуміло, але інші ЛГБТ-шизи стогнуть від франшизи. Для чого їм цей ризик?
Завтра у Києві має відбутися чергова фігня з того сорту подій, як "Марш рівності" ЛГБТ, і тут я чи не єдиний раз згадаю з вдячністю поточний Чемпіонат світу з футболу в Рефії, бо принаймні на 6 тисяч чоловік буде менше на цьому ганебному дійстві у нас. Але як завжди є свої недоречності, бо влада вирішила компенсувати таку велику прогалину серед учасників тим, що залучила до охорони ЛГБТ-параду аж 5 тисяч поліцейських. Дикість якась: на одного учасника по 3-5 поліцейських в охороні! То про яку рівність може бути?! Люди і нелюди! Схаменіться! Де рівність?! Таке приниження для всіх ЛГБТ-спільнот! Ганьба! Зрада! Ганебна влада!
Не маю бажання заглиблюватися в огидну для мене тему, а хотів би порадити всім, хто проти подібних демонстрацій за популяризацію сексуальних збочень, не застосовувати силу, а продемонструвати чим більше всю брутальність змісту цього дійства. Тобто як я вже зазначив, що відомі геї та лезбіянки не є виняткові ЛГБТ, а їх є значно більше за переліком усіх можливих збочень, отож варто провести одночасно поряд псевдо-парад рівності з розрядженими учасниками, де "коханці" будуть на рівних всілякі песики, кози, віслюки і коні. “Некрофіли” нехай несуть гроби з “коханими”, а ще можуть вимагати приватні холодильники-морги та полігамію! Мазохісти нехай вимагають від влади припинити реформувати транспортне сполучення та ремонтувати дороги, бо це жорстока дискримінація їх ЛГБТ-спільноти.
Тема безкінечна, як і діагностика сексуальних збочень посеред людей. Тому і тільки тому розпорядником всього дійства "маршу рівності" повинен бути відомий лікар-сексопатолог, хоча ще краще - патологоанатом. Як казав один лікар своєму пацієнту: - У вас таке унікальне захворювання, що я просто не можу дочекатися результатів вскриття.
На завершення визнаю, що поняття не маю, як розшифрувати абревіатуру ЛГБТ і не збираюся взнавати, тому що це є своєрідне тавро типу ОРДЛО, хоча зміст останнього я знаю. Призначення тавра - попереджати. У цьому випадку вас попереджають: "Обережно - ЛГБТ!" Не вступіть в лайно! Краще обійдіть, щоб не засмердітись, як вони.

Богдан Гордасевич
15:27 16.06.2018
м. Львів 

Богдан Гордасевич: Був проти і є проти ЛГБТ як актуальної частини соціуму, бо це процес деградації і нації, і цивілізації.
Коли заходиться про права людини, то я питаю, а де враховано права нормальної людини? Чому нас примушують знати про сексуальні збочення окремої людини, а тоді забороняють реагувати не це негативно. Де захищенні права людини психічно і фізично здорової!

Українська гривня очолила світовий рейтинг

Несподівана перемога: гривня очолила світовий рейтинг

Українська гривня посіла перше місце в рейтингу валют, які за перше півріччя 2018 року більше інших зміцнилися по відношенню до американського долара. Про це повідомило видання Bloomberg.

ЗМІЦНЕННЯ. З початку 2018 року гривні вдалося зміцнитися по відношенню до долара на 7,5%, що дозволило їй обійти грузинський ларі і колумбійське песо. Відзначається, що значне зміцнення української національної валюти відбувається всупереч військовому конфлікту на сході держави, високому рівню корупції, нестачі міжнародної фінансової підтримки та інших проблем в економіці країни.

Як стверджують в НБУ, досягти такого результату вдалося завдяки жорсткій монетарній політиці, яку пом’якшать після того як буде зафіксована тенденція до зниження інфляції.

Історична подія: Україна і НАТО зближуються

Історична подія: Столтенберг прокоментував зустріч з міністром Полтораком і перспективи України
Відправити на пошту
 

Генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг підтвердив відкритість НАТО до вступу нових членів.

Історична подія: Столтенберг прокоментував зустріч з міністром Полтораком і перспективи України

Так у Брюсселі на зустрічі з міністром оборони України Степаном ПолторакомСтолтенберг відповів на запитання щодо перспектив вступу України до оборонного союзу, інформує Економічні новини.

Історична подія: Столтенберг прокоментував зустріч з міністром Полтораком і перспективи України

«Принцип відчинених дверей, один з основних принципів НАТО, є актуальним як для України, так і для інших країн. Вважаю історичною подією, що в новій будівлі штаб-квартири альянсу я першим міністром з країн-партнерів приймаю міністра оборони України Степана Полторака», – сказав голова НАТО.

Читайте: Полторак: Чи чекає на українців нова хвиля мобілізації

Під час зустрічі Полторак поінформував Столтенберга про особливості військово-політичної ситуації в Україні, а також розповів про реформи в українському оборонному відомстві.

«Ми усвідомлюємо, що майбутнє української держави нерозривно пов’язано з членством у системі колективної безпеки й оборони НАТО. Попри складну ситуацію на сході України, наш внесок в операції альянсу буде збережено та нарощено», – цитує слова міністра оборонне відомство України.

Чотири роки президентства Порошенка

Чотири роки президентства Порошенка: головні досягнення та невдачі
07.06.2018
Рівно чотири роки пройшло з того моменту, як 7 червня 2014 року Петро Порошенко склав присягу президента України. Тож традиційно річниця його інавгурації є гарним приводом підбити підсумки роботи діючого глави держави, котрий, що не є секретом, планує йти і на другий президентський термін. Звісно, електоральні позиції Порошенка зараз не такі міцні, як на дострокових президентських виборах-2014 – тоді він переміг вже у першому турі, отримавши 54,7% голосів українських виборців, тепер же поточні рейтинги лише дозволяють йому залишатися в групі претендентів на другий тур, натомість Порошенко є серед лідерів за показниками недовіри громадян. І це, безсумнівно, виступає певним лакмусовим папірцем цілої серії невдач президента, але переважно у внутрішній політиці. Водночас більшість його досягнень сконцентровані на зовнішньому фронті, і цю своєрідну візитну картку президентства Порошенка відзначають в експертних колах передусім.

Загальні тенденції
Попри поверхневі суспільні враження, що з кожним роком поточна президентська діяльність обростає одними мінусами, більш уважне та поінформоване експертне середовище бачить не лише негатив, а й здобутки Порошенка. Наприклад, за даними щорічного опитування Фондом “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва 55 експертів, яким треба було виставити оцінки четвертому року каденції президента за 10-тибальною шкалою, останні результати роботи глави держави отримали в середньому 5 балів. Для порівняння: торік діяльність Порошенка була оцінена в 4,7 бали, в 2016-му – 4,5 й тільки в 2015-му, у перший рік президентства, трохи вище – 5,3.

Якщо ж говорити про конкретні напрямки, то, найкраще, на думку експертів, президент протягом року справлявся із провадженням зовнішньої політики (6,5 бала), найгірше – із реалізацією кадрової політики (3,2). Взаємодію з парламентом експерти оцінили в 5 балів, взаємодія з урядом отримала 5,2, врегулювання збройного конфлікту на Донбасі –  4,9, виконання функцій гаранта Конституції та прав і свобод громадян – 4,8, проведення реформ – 4, взаємодія із суспільством – 3,6, ну і виконання передвиборних обіцянок оцінене ще нижчим балом – 3,5.

До речі, якщо проводити паралелі із минулорічним експертним опитуванням “Демініціатив”, найгіршої динаміки зазнало оцінювання роботи Порошенка саме з кадрами. І це цілком зрозуміло, бо чого тільки вартувала довжелезна затримка із призначенням нового керівника Нацбанку Якова Смолія замість Валерії Гонтарєвої, яка поставила справжній рекорд із тривалості власної відпустки. Разом з тим впродовж року найбільше змінилася в бік покращення оцінка щодо врегулювання збройного конфлікту на Донбасі (майже на цілий бал, а це багато), що, само собою, пов’язано із ухваленням цього року парламентом так званого закону про реінтеграцію Донбасу та початком його виконання шляхом недавнього переформатування АТО в операцію Об’єднаних сил ЗСУ.

ТОП-5 досягнень
Якраз пункт про посилення обороноздатності країни та продовження реформування української армії потрапив до першої п’ятірки головних досягнень президентської діяльності за минулий рік, посівши в цьому своєрідному рейтингу, створеному за оцінками опитаних “Демініціативами” експертів, четверте місце. Решта ТОП-5 здобутків пов’язана із зовнішньою політикою, що також є прямою прерогативою президента. Так, беззаперечним лідером є запровадження у червні 2017 року безвізового режиму із країнами Євросоюзу, принади чого вже відчули на собі багато українців, подорожуючих Європою.

Друге місце за кількістю експертних згадок отримала домовленість щодо постачання летальної зброї із США. Вирішення цього питання офіційний Київ домагався ще за попереднього американського президента Барака Обами, але безрезультатно. Тому з приходом у Білий дім Дональда Трампа дипломатична проактивність Порошенка дійсно принесла свої плоди – виділення Україні вкрай необхідних для стримування російської агресії “джавелінів” й іншої сучасної зброї стало реальністю. Із цим беззаперечним здобутком йде в комплексі інший – продовження режиму санкцій проти Росії та збереження навколо даного питання міжнародної коаліції, попри будь-які політичні й економічні трансатлантичні суперечки. Це досягнення Банкової експерти розмістили на п’яту позицію.

А ось символічну “бронзу” експертного співтовариства виборов ще не здобуток, а лише намір – щодо створення в Україні єдиної помісної церкви. В принципі, надання Константинополем томосу українським православним може взагалі стати історичним досягненням всього президентства Порошенка, навіть затьмаривши вікопомний безвіз. Щоправда, невдача в цій делікатній релігійній площині здатна викликати таку хвилю критичних стріл, котра накриє мідним тазом будь-які політичні перспективи діючого глави держави.

ТОП-5 невдач
Тим більше, критикувати Порошенка дійсно є за що, і це в черговий раз підтвердило наведене дослідження Фонду “Демократичні ініціативи”. Найвагоміші претензії президенту експерти висувають щодо відсутності прогресу у боротьбі із корупцією, що виглядає цілком очікувано. Адже практично у всіх соцопитуваннях наступною проблемою, яка найбільше хвилює широкий загал українців після російсько-української війни, зафіксовані саме антикорупційні пробуксовки влади.

Наступною невдачею за останній рік команди Банкової в експертних оцінках значиться схоже питання – блокування процесу створення спеціалізованого Антикорупційного суду, а на четвертому місці цього “мінусового” ТОП-5 розмістилася вимога щодо е-декларування антикорупційних активістів та членів неурядових організацій. Між іншим, в обох випадках всю відповідальність покладено не на Верховну Раду, котра може розв’язати ці проблеми всього двома результативними голосуваннями, а безпосередньо на Порошенка. Тому від сьогоднішнього ухвалення в другому читанні та в цілому закону про Вищий антикорупційний суд залежить не лише наступний транш МВФ, але й перетворення ключової невдачі президента за четвертий рік каденції у справжнє досягнення. Те ж саме стосується й е-декларацій для НДО.

Зрештою, в першу п’ятірку головних президентських промахів потрапили ще дві глобальні проблеми – це повільний загалом темп реформ, а також недостатній рівень комунікації із суспільством з одночасним падінням народної довіри до Порошенка. Втім, і те, і інше взаємопов’язане, адже без налагодження дієвої комунікативної функції про любе реформування ніхто не знатиме, навіть якщо воно реально відбувається. Приміром, низька ефективність влади в інформуванні стосовно тієї ж самої медичної реформи створила стійке враження про її хибність. А “на горіхи” отримують не стільки в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун або прем’єр Володимир Гройсман, скільки гарант Конституції.

Очікування від п’ятого року президентства Порошенка
Очевидно, що останній рік своєї президентської каденції Порошенку найбільше уваги слід приділити внутрішньополітичному напрямку, який відверто “провисає”. Ось і експерти, що брали участь в дослідженні “Демініціатив”, також очікують на три вагомі президентські кроки як раз у внутрішній політиці.

А саме: на реальну боротьбу з корупцією разом із встановленням на ноги Антикорупційного суду, якісне завершення всієї судової реформи та, що отримало найбільше експертних згадок, на ініціювання виборчої реформи. Однак є серйозні сумніви в тому, що п’ятий рік президентства Порошенка буде взагалі супроводжуватися якимись системними змінами. Бо країна вже цієї осені вступить у великий передвиборчий цикл, який не завершиться майбутніми президентськими виборами, а продовжиться аж до жовтня 2019 року, коли українці оберуть нову Верховну Раду.

Тож недивно, що й в експертних колах в актуальному пріоритеті – очікування наступної виборчої гонитви. До слова, більшість опитаних Фондом “Демініціативи” цього року експертів (32) вважають, що, скоріше за все, Порошенко не буде обраний на другий термін, але певні шанси у нього є. Водночас майже третина (16 експертів) схиляються до того, що нинішній президент буде вдруге переобраний, хоча й мають сумніви щодо цього. Звичайно, думки всього 55 експертів не можна вважати істиною в останній інстанції, але певний тренд вони таки окреслюють.

Володимир Степаненко, спеціально для “Українського інтересу
https://uain.press/politics/841671-841671

Знову про Омеляна реплікують

Сміливі транспортні фантазії українських чиновників РЕПЛІКАФото: pixabay.com
Фото: pixabay.com

Омелян працює міністром вже два роки, і позитивні зміни за цей строк люди могли би помітити. Проте окрім гучних заяв і грандіозних планів нічого поки не зроблено

Рівень довіри до владних структур у нашій країні й без того є вкрай низьким, але особи, що керують державою, примудряються робити кроки, які ще більше дискредитують владу. Наприклад, 30 травня Кабінет міністрів схвалив національну транспортну стратегію до 2030 року. Вирішено, що за 12 років Україна перетвориться на передову державу за комплексом транспортних технологій, але зовсім незрозуміло, за допомогою яких засобів ми досягнемо такого прогресу, звідки візьмуться гроші і хто буде виконувати намічене.

«Документ є досить модерним і спрямований не тільки на вирішення проблем сучасності, а й на створення нової інфраструктурної реальності. Ми можемо нескінченно латати дороги або модернізувати вагони, яким по 40 і більше років. Але тільки амбітні плани і велика інфраструктурна революція можуть дати Україні нову якість. Побудова сучасної держави потребує сучасного підходу», — заявив амбітний революціонер і за сумісництвом міністр інфраструктури України Володимир Омелян. Міністром він працює вже два роки, і позитивні зміни за цей строк люди могли би помітити, проте окрім гучних заяв і грандіозних планів нічого поки не зроблено.

Для оцінок завжди справедливішим є погляд з боку. Нещодавно Всесвітній економічний форум представив індекс глобальної конкурентоспроможності Global Competitiveness Index 20172018, що характеризує якість доріг у всьому світі. Україна за цим показником посіла 130-е місце зі 137 учасників. Нас обійшли всі країни, а гірші дороги лише в таких екзотичних державах, як Парагвай, Гвінея і Гаїті. Омеляну забракло двох років роботи, щоби зробити дороги якіснішими, ніж у Мозамбіку, Киргизстані й Лесото, натомість вистачило нахабства представити урядові на затвердження документ, згідно з яким за дюжину років в Україні буде 50 аеропортів — по два на кожний обласний центр, вся держава буде пронизана автобанами й українці зможуть подорожувати за допомогою гіперпетлі (Hyperloop) Ілона Маска.

 

«Стратегія 2030 — це не про транспорт. Стратегія 2030 — про модернову Україну, про розвинену сильну державу, про людей, для яких ми створили найкраще. Тому що це наш обов'язок. І наша робота», — пишуть автори документа. А ще у Стратегії йдеться, зокрема:

— про будівництво 10 автобанів, в тому числі з Донецька і Луганська в бік ЄС (спорудження жодного з них ще не розпочато, будівництво першого намічено на 2019 рік, і зветься він Біла Церква — Київ. Це локальний, а ніяк не загальнодержавний проект);

— про зменшення травматизму на дорогах на 90% і про нульову дитячу смертність (говорити про досягнення абсолютних цифр можуть тільки абсолютні профани);

— про зменшення кількості автомобілів на дорогах на 22% (а ось це вже було років з 20 тому і схоже на заклик у минуле).

Планують також рух у 350 напрямках по всьому світу з 50 українських аеропортів, причому половину рейсів мають обслуговувати лоукости. Звідкись узято цифру в 36 млн пасажирів для Борисполя і 3,5 млн для Львова.

«Укрзалізниця», як очікується, увійде до топ-5 залізниць світу за фінансовими показниками, причому увійде із середньою швидкістю пересування країною у 150 км/год і зі 100-відсотковою заміною локомотивного і вагонного парку. Про абсолютні цифри ми вже казали.

У той час як український Кабмін схвалює фільчини грамоти, підготовлені одним із міністрів, президент сусідньої Польщі теж підписав документ, що стосується інфраструктури, — спецзакон, ухвалений наприкінці квітня польським урядом. Згідно з ним до 2027 року між Лодзем і Варшавою буде побудовано один з найбільших аеропортів у Європі, який обслуговуватиме 100 млн пасажирів на рік. Нагадаємо, що найбільший вітчизняний аеропорт «Бориспіль» минулого року обслужив трохи більш як 10 млн пасажирів. Чомусь у польський проект віриш одразу, а в чергові казки Омеляна не віриться зовсім.

Довіра до влади є особливо важливою в передвиборні часи. Наприкінці березня 2019 року в нас заплановані президентські вибори, а на жовтень — вибори до Верховної Ради. Суспільство оцінює дії керівництва за реальними справами, а працездатність влади можна оцінити за її поглядами на майбутнє. Яскраві, але сюрреалістичні плани не можуть свідчити про її адекватність.

Читайте також: Міністр Омелян: мистецтво звинувачувати інших

Складнощі зі сурдоперекладом в політиці

23 ТРАВНЯ 2018, СЕРЕДА, 21:26  31
АП заперечує організацію зустрічі Порошенка з Трампом за гроші і обіцяє подати в суд на BBC

АП вимагає спростування. Фото: Інститут релігії та політики
АП вимагає спростування. Фото: Інститут релігії та політики
Адміністрація Президента заперечує, що перша зустріч Президента Петра Порошенка і Президента США Дональда Трампа була організована за гроші і готова судитися з британською телерадіокомпанією BBC при відмові спростувати її. Про це йдеться в коментарі прес-служби Адміністрації, наданому Українським Новинам.

"Оскільки в процесі підготовки цього матеріалу був проігнорований коментар про недостовірності цієї інформації, ми вимагаємо його спростування. У разі, якщо цього не станеться, залишаємо за собою право подати позов до суду", - сказано в ньому.

"Відверта брехня, наклеп і фейк. Саме так ми оцінюємо дезінформацію про те, що зустріч президентів України і США була організована за гроші. Українсько-американський саміт у червні 2017 був організований виключно офіційними дипломатичними каналами, в тому числі посольством України в США", - йдеться в коментарі.

Адміністрація вважає поширену інформацію частиною кампанії з дискредитації українсько-американських відносин, а також персональною атакою на Президентів України і США.

Як повідомляли Українські Новини, видання ВВС написало про те, що за першу зустріч з Трампом Порошенко виклав 400 тисяч доларів.

Більше новин про: Петр Порошенко ВВС Адм

Богдан Гордасевич: Мене завжди цікавить, як хто розуміє одну й ту саму новину, бо однозначно ця поїздка Петра Порошенка до США і його зустріч там з Дональдом Трампом чисто технічно була вартісною і коштувала не менше названної суми і саме про це мали сказати від АПУ, а не триндіти про фейки і хабар самому Трампу за здибанку. За що судитися з ББСі? Я не розумію, коли ця зустріч реально коштувала грошей і то суто з держбюджету, бо була офіційною поїздкою.
Врешті, якщо здибанки з Трампом продаються і Порошенко купив її собі, то що в тому поганого? Поясніть. Це навпаки круто! Зустріч потрібна була Порошенку і він її досяг! Крапка! Джевеліни в Україні тому підтвердження, що гроші не змарновано.

Дороги України в майбутнє

Кабмін схвалив Національну транспортну стратегію до 2030 року



КИЇВ. 30 травня. УНН. Кабінет міністрів України сьогодні схвалив Національну транспортну стратегію до 2030 року “Drive Ukraine 2030”, передає УНН з посиланням на повідомлення прес-служби Міністерства інфраструктури України.

За словами міністра інфраструктури, Нацстратегія є програмним документом, який визначатиме розвиток транспортної та інфраструктурної галузей у найближчі 12 років.

Згідно зі стратегією, передбачається побудова в Україні 10 автобанів. Зазначається, що пріоритетним є зведення автобанів з Сум, Харкова, Дніпра, Луганська, Донецька, Одеси та Миколаєва у напрямку країн ЄС. До того ж, у 2019 році може розпочатися будівництво першої концесійної дороги.

Планується встановлення більше 100 вагових комплексів на українських дорогах.

Стратегія передбачає зменшення травматизму на автошляхах на 90%. На дорожню безпеку буде спрямовано 35 млрд грн з дорожнього фонду.

Крім того, планується введення в експлуатацію 50 аеропортів. Сьогодні нараховується тільки 19 летовищ.

Водночас стратегією заплановано, що в авіаперевезеннях частка лоу-костів становитиме більше 50%.

Також документом передбачається заміна локомотивів та вагонного парку на 100%, але за умови успішної співпраці “Укрзалізниці” з Крюківським вагонобудівним заводом та світовими компаніями. Середня швидкість на залізниці повинна збільшитися до 150 км/год.