хочу сюда!
 

Лиля

34 года, рак, познакомится с парнем в возрасте 28-38 лет

Заметки с меткой «дональд трамп»

Трамп як символ зміни глобальної парадигми міжнародної політики.

Обрання президентом Дональда Трампа позначило не просто зміну адміністрації в США. Це ознаменувало остаточне оформлення зміни світового зовнішньополітичного тренду. Міжнародна політика впевнено дрейфує від ідеалістичного сприйняття світового устрою з його вірою в глобальну демократію та лібералізм в бік раціонального прагматизму. Україні це також слід розуміти і вибудовувати свою політику виходячи із нових політичних реалій.

Після виборів в США пройшло не так багато часу. Проте, цього достатньо аби остаточно усвідомити, що акценти зовнішньої політики в світі змінюються. І основним спікером цих змін став саме новий американський лідер. Центральною тезою Дональда Трампа, яку він постійно озвучував під час передвиборної кампанії і, в тому числі, в своїй інавгураційній промові, стала необхідність зміни акцентів політики на користь прагматизму й національного інтересу.

«Протягом десятиліть ми збагачували іноземну промисловість на шкоду американської, субсидували армії інших країн, допускаючи сумне послаблення наших власних збройних сил. Ми захищали кордони інших країн, і при цьому відмовлялися захищати власні кордони»(Д. Трамп, Інаугураційна промова).

Фактично він заявив, що Америка буде дивитися на процеси у світовій політиці та економіці виключно крізь призму власного інтересу. У певному сенсі Трамп пропонує повернути державу до своїх витоків, де вона створювалося як інструмент реалізації та захисту інтересів і прав саме своїх громадян.

«Кожне рішення з торгівлі, з податків, по імміграції, у закордонних справах буде прийматися в інтересах американських робітників та американських сімей» (Д. Трамп, Інаугураційна промова).

У цьому контексті абсолютно логічним виглядав і тон розмови нового американського президента з російським колегою Путіним, яка відбулася 29 січня. Тоді Трамп розкритикував договір про заходи щодо подальшого скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь, укладений в 2010 році при адміністрації Барака Обами (СНО-3). Він просто заявив, що цей договір не в інтересах його країни.

Трамп, немов на противагу опонентам-демократам, каже, що більше не хоче і не буде керуватися ідеалістичним мотивами, які так любили його попередники. Він «підписав» договір зі своїми виборцями і, як людина слова, буде слідувати виключно йому, а не уявленнями про загальний добробут або месіанським цілям утвердження цінностей ліберальної демократії в усьому світі.

Багато в чому він лише озвучив те, що фактично відбувається на світовій арені як мінімум останнє десятиліття. Геополітичний дискурс усе більше акцентує свою увагу на примат внутрішньої політики, на необхідності підходити до всіх питань з точки зору раціональності, прагматизму та національних інтересів.

Виборці західних демократій втомилися від розмов і політик на чолі яких ставиться глобальне і регіональне домінування, міжнародні союзи та наднаціональні інституції. Вони в них, небезпідставно, бачать загрозу, яка персоналізується потоками мігрантів, втратою робочих місць, зростанням безробіття, розмиванням національних культур та загрозою тероризму. Це стало проблемою як Європи, так і Америки.

Звідси зростаюча популярність правих сил в Західній Європі. На політичних прапорах яких красуються гасла про необхідність перекрити невичерпні потоки мігрантів, запровадити механізми захисту місцевих культур, економік, територій. Подібні ж процеси, але під прапорами лівих, відбуваються і в країнах Східної Європи, які все ще рефлексують свій статус провінційних задвірок якими вона стали після розвалу соцтабору.

В результаті, ми маємо глибоку кризу Європейського союзу, який вже зараз опинився на межі розвалу. І, судячи з усього, так званий Brexit лише верхівка айсбергу відцентрових процесів, що відбуваються всередині ЄС.

Вельми показовою в цьому контексті виглядає і полеміка навколо голосування національними парламентами ЄС асоційованого членства та безвізового режиму для України. Місцевим політикам вже недостатньо одного лише прагнення України та її прихильності до ідеалів демократії, свободи та європейських цінностей.

Їм потрібні цифри, розрахунки, механізми на випадок якщо щось піде не так, як планувалося спочатку, підтримка населення. Тобто максимум прагматизму в якості аргументів, причому насамперед аргументів для власних громадян.

У якості показової ілюстрації можна згадати дослідження, що з'явилося напередодні голосування в нижній палаті парламенту Нідерландів питання щодо асоційованого членства в ЄС України.  В ньому голландці намагаються прорахувати всі нюанси такого рішення. І, в першу чергу, вони розмірковують в категоріях грошей та цифр, а не ідеалів і принципів.

Чим подібна зміна глобальної парадигми загрожує Україні? Перше і найголовніше - в українській зовнішній політиці добігає кінця, я б це назвав «золота романтична епоха». Її суть можна описати як: ми обіцяємо і прагнемо, а нам тільки за це дають гроші. Ця епоха і так тривала більше 20 років. І вона завершилася!

Нам не просто натякають, а вже прямо говорять, що лише гасел та «щирих намірів» замало для співпраці із західними партнерами. Вони прагнуть бачити максимум конкретики. Тобто можливостей отримання дешевих кредитів, допомоги та грантів в обмін на запевнення більше не буде!

Західні партнери хочуть конкретні результати. Причому не тільки всередині України, а й, в першу чергу, з оглядкою на вигоди для своїх країн. Показовий свіжий приклад: скасування Україною мораторію на експорт лісу-кругляка в ЄС безпосередньо пов'язана з отриманням макрофінансової допомоги в розмірі 600 млн. євро. Чергові транші кредитів від МВФ та Світового банку йдуть в зчепленні з вимогами про внесення змін до українського законодавства з метою змінити ті чи інші сфери нашої держави.

Поки в Україні ще немає повного усвідомлення зламу підходів, нового глобального тренду міжнародного співробітництва. Для багатьох це буде холодним душем. Але подібний гарт стане дуже корисним для суспільства й політичного істеблішменту.

Це навчить нас більш прагматично підходити до питань державного будівництва. Лише так ми, нарешті, зможемо реально займатися своєю країною, підвищувати її конкурентоспроможність і, невеликими кроками, з оглядкою на власний інтерес, покращувати її позиції на світовій арені.

А у відносинах із західними (й не тільки) партнерами доведеться вчитися торгуватися і виторговувати. Пропонувати взаємовигідні рішення і точки взаємної вигоди. Жорстко відстоювати свої інтереси. Інакше ні Америці Дональда Трампа, ні сьогоднішнім країнам ЄС Україна не буде цікава.

Тому, вчимося жити в епоху глобального прагматизму, інтересів держави і багатополярного світу.

Президент Украины Трамп

“Вы хотите зарегулировать экономику,

бизнес просто обанкротится.

А я обещаю дерегуляцию и снижение налогов”

Дональд Трамп, теледебаты 27 сентября 2016 г.



Представим себе такую фантасмагорию: Дональд Трамп заявил, что намерен приступить к управлению Украиной.




Сенсационное решение поддержал американский парламент, международные финансовые институты, Евросоюз, общественность горячо одобрила. Сотни миллионов людей по всей Америке вышли на улицы с транспарантами «Трамп, подыми Украину!»


И вот Трамп прибывает в Украину в качестве назначенного извне Президента. Исторический момент. Вся страна на ушах, Россия в шоке. Сам Трамп выглядит спокойным и уверенным. Он выходит к трибуне и говорит на украинском языке: «Україна понад усе!» После того, как гул утих, Трамп произносит великолепную речь и говорит о том, что он намерен вывести Украину на высокий уровень благосостояния. «Украина удивит мир, сделав свою территорию между воинствующей Россией и бюрократизированной Европой выгодной для бизнеса!» — заявляет Трамп.


Первые действия Трампа на посту Президента Украины?


Трамп как успешный предприниматель, построивший свою бизнес-империю не на государственных средствах, а на реальных денежных потоках, будет относиться к Украине как к своей компании. В первую очередь он подумает, как сделать свою компанию прибыльной или, для начала, хотя бы вывести её на уровень самоокупаемости, чтобы выплатить кредиты и начать зарабатывать.


Что увидит Трамп в Украине? «Топ-менеджмент компании» — правительство — коррумпировано. Система худо-бедно функционирует, но происходит это за счёт труда «персонала», то есть народа. Часть компании вообще пытается отделиться, подстрекаемая «хедхантерами» из более стабильной компании. Страна по уши в долгах. Долгосрочное планирование существует только на бумаге, поставленные цели не соблюдаются.


С присущей ему прямотой Трамп уволил бы всех неэффективных управленцев, закормленных чиновников и жирных генералов. И произнёс бы то, чего не говорил ещё ни один украинский политик: «Масштабы нищеты, в которую погрузилось населения катастрофические. Глубина и системность проблем бедственные. Но мы не будем искать поддержки у Европы или даже на моей родине, Соединённых Штатах Америки! Мы должны помочь себе сами и не ждать, что другие страны возьмут на себя ответственность и будут гарантировать нашу территориальную целостность. Мы будем действовать! Я объявляю благосостояние граждан Украины моим высшим приоритетом в государственном управлении».


С изумлением и страхом украинцы смотрели бы выступление Трампа. Задуренные популизмом про создание рабочих мест, поддержку отечественного товаропроизводителя, необходимость введения новых штрафов и налогов для бизнеса, многие граждане Украины с ужасом восприняли бы предложения нового Президента. И Трамп сказал бы: «Чтобы сделать Украину действительно великой и богатой страной, в течении года мы сделаем десять шагов.


Во-первых, мы отменим все грабительские налоги, таможенные пошлины и сборы. И вместо этого введём один простой и общий для всех налог — 5% с продаж.


Во-вторых, мы разрешим свободное хождение валют на своей территории.


В-третьих, мы откроем экономические границы и сделаем Украину беспошлинной зоной для всего человечества.


Четвёртый шаг. Мы разрешим людям свободно владеть, покупать и продавать землю.


Пятый шаг. Мы перезапустим банковскую систему.


Шестой шаг. Мы освободим бизнес от ограничений и преград.


Седьмой шаг. Мы перейдём на контрактную армию, как только в стране воцарится мир. Украина станет государством мира и процветания.


Восьмой шаг. Мы введём страховую медицину. И реформируем систему образования.


Девятый шаг. 10% социального налога обеспечит высокие пенсии.


И, наконец, десятый шаг. Природные богатства, полезные ископаемые мы сделаем достоянием всех граждан Украины.


Мы повторим триумфальный путь Америки 19 столетия и покажем всему миру пример экономического роста и свободы. Украина пройдёт через невиданные преобразования. И я обращаюсь к парламенту с просьбой о предоставлении мне особых полномочий.


Мы будем действовать быстро, открыто и решительно».



… И потребовалось бы совсем немного времени, чтобы у населения Украины открылись глаза на то, как на самом деле работает экономика. Даже ситуация на Донбассе — это не помеха для того, чтобы Украина начала массово зарабатывать деньги. С Президентом, обладающим бизнес-хваткой, Украина быстро пошла бы в рост, несмотря на любые трудности.



Balashov.com.ua


Хто Ви, Дональд Трамп?

Чому Дональд Трамп?

Результат пошуку зображень за запитом "Ljyfkml Nhfvg"

            «Разом ми знову зробимо Америку величною» - сказав у своїй інагураціонній промові 45 президент Сполучених штатів Америки Дональд Трамп. Це сильні і правильні для Америки слова, це слова надії для людей всього світу, що пов’язують з світовим лідерством цієї держави свої сподівання на краще життя і справедливіший світ. Перемога Сполучених штатів у холодній війні і саме існування цієї економічної і політичної надпотуги зробили можливим існування незалежної Української держави ось уже протягом чверті століття. Ми, як ніхто інший в світі, зацікавлені, щоб і надалі Америка нікому не поступилась своїм лідерством. Тим паче, що альтернативних варіантів зовсім небагато: Китай – другий за військовими витратами після Сполучених штатів, який навіть за дуже великого бажання не можна назвати демократичною державою, та Московія – третя за військовими витратами країна, що була пострахом всього цивілізованого світу протягом двадцятого сторіччя і залишається таким і надалі. Але чому Дональд Трамп відніс можливу велич Америки до майбутнього? А тепер, що, Америка вже не є величною державою? Більшість пересічних людей абсолютно переконана, що Америка не тільки була але і сьогодні є такою. 


Для того, щоб зрозуміти слова Трампа давайте порівняємо річні внутрішні валові продукти (ВВП), тобто кількості матеріальних благ, створених за рік, у  Сполучених штатів і, наприклад, у Китаї. ВВП США у 2016 році склав 17 трильйонів 419 мільярдів доларів (22.37% світового ВВП), а у Китаї лише 10 трильйонів 355 мільярдів доларів (13% світового ВВП). Здається, що в Америки немає підстав для великого неспокою. Але давайте подивимось на структуру ВВП у США у 2016 році: промисловість 15% ВВП, сільське господарство - 1% ВВП. У Китаї доля промисловості у ВВП приблизно втричі більша, а в сільському господарстві вдев’ятеро більша за відповідні показники в США. Тобто вже сьогодні вартість виробленої промислової продукції Китаю більше як у півтора рази, а сільськогосподарської продукції більше як у п’ять разів перевищують відповідні показники для США. Але перевага США порівняно з Китаєм у загальному обсязі ВВП також ілюзорна.

Розглянемо приклад. Вартість проїзду в Київському метро – 4 гривні, в Московському метро 55 рублів, в Лондонському метро на максимальну відстань - 6 фунтів.  Обмінявши рублі на гривні, ми отримаємо 22 гривні, що рівноцінно чотирьом з половиною поїздкам на метро в Києві. Обмінявши фунти на гривні  ми отримаємо 200 гривень або 50 поїздок на метро в Києві. Отже, одна і та сама послуга або товар коштує по різному в різних країнах. Тому за загальними величинами ВВП ще не видно конкретного обсягу послуг або товарів, які цим числам відповідають. Об’єктивнішим показником економічної діяльності країни є не ВВП, а ВВП (ПКЗ) – це ВВП, перерахований за паритетом купівельної здатності різних валют щодо долара. Починаючи з 2014 року ВВП (ПКЗ) Китаю почав перевищувати ВВП (ПКЗ) Сполучених штатів. За даними МВФ у 2014 році ВВП (ПКЗ) Китаю склав 18 трильйонів 228 мільярдів доларів, а США лише 17 трильйонів 393 мільярдів доларів, у 2015 році – 19 трильйонів 696 мільярдів і 18 трильйонів 37 мільярдів відповідно. Якщо перерахувати ці показники у фізичний обсяг промислової і сільськогосподарської продукції, то розрив між Китаєм і США збільшиться ще більше на користь Китаю.  Так, президент Трамп правий: Сполучені штати сьогодні вже не є промисловим лідером світу.

Знову слово Дональду Трампу: «Американці бажають якісних шкіл для своїх дітей, безпечних районів для своїх родин і пристойної роботи для себе. Але для надто великої кількості наших громадян реальність зовсім не така. В наших містах матері і діти животіють у злиднях, розкидані по країні заводи нагадують надгробки на цвинтарях, а система освіти, хоча і переповнена грошима, не дає нашій молоді належних знань. Злочинність, банди, наркотики зіпсували багато життів і вкрали у нашої країни великий нереалізований потенціал». (Нібито це і про Україну сказано). І ще: «Одна за одною зачинялись фабрики і пливли за океан. І ніхто навіть не думав про мільйони американських робітників, їх просто забули. Наш середній клас розорили, відібравши його багатства і роздавши їх всьому світу» . (І це майже про Україну, правда наші заводи і фабрики різались на брухт.)

Вам ця картина нічого не нагадує? Мені нагадує. Велику депресію початку тридцятих років. З моєї точки зору справжньою причиною тої депресії була фантастично швидка модернізація (індустріалізація) економіки Радянського Союзу. Тоді американські заводи також знімались з підмурків і вивозились до Радянського Союзу, Тоді також американський середній клас скоротився до мінімуму і багато фахових робітників, інженерів, представників творчої інтелігенції стояли в черзі за безкоштовною юшкою. Хто це зробив? Той, хто мав владу в Америці, не формальну владу, пов’язану з виборними державними посадами, і не фабриканти, для яких ця депресія мала катастрофічні наслідки, а ті, хто отримав владу разом з грошима. Чи назвав цих людей Дональд Трамп? Назвав, але досить невиразно: «Надто довго невелика купка людей у столиці насолоджувалась лаврами влади, а народ за це платив». Навіть в Америці складно називати речі своїми іменами.

 Для чого була сплачена така ціна? Для того, на мою думку, щоб створити на Сході Європи озброєний до зубів осередок агресії, спрямований проти Європи Західної. І створили. На момент початку Другої світової війни кількість сучасного озброєння у Радянського Союзу в рази перевищувала кількість озброєння решти світу.  Чому ж перебіг війни був таким трагічним для Радянського Союзу? Лідери країни, що мали лише початкову освіту інакше воювати не вміли, а народ, який цих лідерів переважно ненавидів, помирати за них не хотів. (Сталін мав лише незавершену середню духовну освіту: чотири роки  духовної семінарії, перед тим шість років вчився у чотирирічному духовному училищі. Предметами там були: закон божий і священа історія, читання за книгами громадянської і церковної печаті, письмо, перші чотири дії арифметики, церковний спів. Думаю, що дій з дробами він не знав. Його улюбленець-маршал Жуков мав лише три класи церковно-приходської школи, близький соратник-маршал Будьоний до школи не ходив, близький соратник і член політбюро, перший маршал Радянського Союзу Ворошилов мав два класи церковно-приходської школи. Цей перелік можна продовжувати довго. Спадкоємець Сталіна на посаді генерального секретаря комуністичної партії Радянського Союзу – Микита Сергійович Хрущов до школи не ходив. Слова партійного гімну: «Кто был никем – тот станет всем» не були просто словами.

Тоді цивілізований світ дорого заплатив за модернізацію Радянського Союзу. Ті сили, що модернізували і озброїли Радянський Союз перед Другою світовою війною, років через тридцять після неї вдруге здійснили ту саму акцію, але вже щодо Китаю. Модернізація Китаю в принципі не змогла б відбутись без максимального сприяння хазяїв світових грошей, без експорту в Китай цих грошей і сучасних західних технологій. На цей раз індустріалізація Китаю нібито не мала таких катастрофічних наслідків для Західного світу. Просто ту лихоманку, що стрясала Європу і США на початку тридцятих років розтягнули на пів століття. ВВП США і інших провідних держав Заходу весь цей час нібито зростав. Але, як тільки почалась модернізація Китаю у семидесяті роки минулого сторіччя, це зростання стало символічним в межах одного двох відсотків. І чи було воно взагалі реальним? Але це нібито зростання мало приховати від громадськості той простий факт, що реальне виробництво у США і деяких європейських країнах всі ці роки швидко скорочувалось. Американські і європейські  заводи масово перекочовували в Китай. На підтвердження знову слова Дональда Трампа: «Десятиліттями ми збагачували іноземну промисловість на шкоду американській». Ми витрачали трильйони доларів за океаном, поки американська інфраструктура приходила у занепад. Ми робили інших багатими, в той час як наше власне багатство, сила і впевненість випаровувались.»

Чому це було зроблено? Один з варіантів відповіді – для стримування Радянського Союзу, який після Другої світової війни не збавив своєї агресивності, перенісши її на весь світ. Спочатку була модернізована Японія, думаю з цією ж метою. Але вперте небажання Японії ставати військовою потугою Азії, мабуть, змусило розглянути інші варіанти. Китаю, здається, роль військової потуги вже не тільки Азії, а й цілого світу, подобається і він швидко нарощує свій військовий потенціал. Причому темпи зростання військових витрат навіть за офіційними даними значно перевищують темпи зростання ВВП. Китайська армія тепер є найчисельнішою в світі і добре оснащеною. Формально військові витрати Китаю в декілька разів менші за військові витрати Сполучених штатів, хоча і значно перевищують російські, але в які це часи яка-небуть комуністична країна світу повідомляла про свої реальні військові витрати? Краще було б сказати, що ми не знаємо військових витрат Китаю. Якщо ВВП Китаю десь уп’ятеро перевищує ВВП Московії, армія вдвічі, мобілізаційний потенціал вдесятеро, то про який баланс сили між Китаєм і Московією може йти мова? До того ж області Московії, прилеглі до території Китаю є переважно економічно депресивними. Як і чим їх захищати? Як би цього не хотіла уникнути Московія, але остаточно її доля вирішуватиметься саме на Сході і навряд на її користь.

Чи сучасна Московія є загрозою для Сполучних штатів? Безумовно є, і не тільки для них, а для будь-якої країни світу, що становить для Московії хоча б який-небуть інтерес або складає конкуренцію. Але чи Московія є найбільшим в світі викликом для Сполучених штатів? Про це не прийнято говорити, але найбільшим викликом для США безумовно є Китай. Саме він може позбавити Америку ролі світового лідера, забравши у неї друкарський верстат для світових грошей і залишивши її наодинці із залишками, колись колосального власного матеріального виробництва.

У цьому зв’язку зрозуміле бажання Дональда Трампа домовитись з Московією. Правда не тільки американський президент але і більшість провідних західних політичних діячів, не розуміють, що домовитись з Московією неможливо. Це країна, де слово традиційно нічого не варте ні на рівні державних діячів, ні на рівні пересічних громадян. Якщо до розпаду Радянського Союзу Сполучені штати намагались його стримати за допомогою Китаю, то тепер є сенс спробувати стримати Китай за допомогою Московії. Оскільки ліки (Китай) виявились небезпечнішими за хворобу (Московію), то доцільно їх поміняти місцями. Тому США однозначно не зацікавлені у подальшому демонтажу Московії на етнічно однорідні нові незалежні держави. Крім того, надто багато матеріальних і політичних ресурсів вони інвестували в цю країну протягом двадцятого сторіччя, щоб легко погодитись на її політичне банкрутство. Я б ще додав, що, на мою думку, сьогодні саме Сполучені штати є головним гарантом територіальної цілісності і державної незалежності Московії. Налагодження стосунків з Кремлем це не відкриття Дональда Трампа. Попередня адміністрація Білого дому виступала не проти Московії, або за її демонтаж, а проти конкретного лідера цієї країни і її правлячої еліти, в основі якої спецслужби і силові структури. Саме така структура влади була характерна для Орди, з якої вийшла Московія. Тепер, на мою думку, Московія просто повернулась до свого природного стану. 

Чи вплине позиція США на долю Московії? А чи вплинула позиція США у 1991 році на долю України? Адже 41 президент Сполучених штатів Джордж Герберт Вокер Буш у своєму виступі перед українським парламентом у 1991 році закликав українську правлячу еліту і український народ не йти на розрив з Московією, не проголошувати незалежність України. Але ми відчували свою силу і не послухались порад. Україна стала незалежною і тепер саме Сполучені штати надають Україні найбільшу економічну, політичну і військову підтримку на цьому шляху. Правда, після закінчення Першої світової війни, коли країни Антанти на чолі зі Сполученими штатами вирішували долю післявоєнної Європи, точніше на чолі з американським президентом Вудро Вільсоном, і створили низку нових незалежних держав за принципом один народ – одна держава, незалежній Українській державі не знайшлось місця на політичній мапі Європи. Думаю, що не знайшлось би місця і для незалежної Польської держави, але поляки зуміли відстояти себе у війні з Московією, а українці ні. Власна сила є вирішальним аргументом у всіх політичних колізіях, решта ж відіграє лише допоміжну роль. Україна і Польща були економічно і культурно найрозвиненішими частинами Російської імперії. Перша світова війна знищила Німецьку, Австроугорську і Османську імперії. Легко було поставити крапку і в існуванні Російської імперії. Для цього достатньо було утворити ще і такі незалежні держави як Україна, Білорусь, надати незалежність народам Кавказу і Середньої Азії. І ми б назавжди забули про імперію, яка з приходом в ній до влади більшовиків перетворилась в імперію світового зла, за висловом американського президента Рональда Рейгана, в прокляття людства – це вже мої слова. Саме для того, щоб зберегти економічну потугу цієї імперії, їй зберегли її економічне серце – Україну. Так я думаю. А щоб зрозуміти таке ставлення до збільшовиченої Російської імперії наведу таку цитату непересічного представника ділових кіл Америки і цілком типового у своїх поглядах на Московію. «Шановний пане президенте, я симпатизую радянській формі правління, як найбільш підходящій для російського народу» - З листа президенту США Вудро Вільсону від 17 жовтня 1918 року, тобто напередодні післявоєнного облаштування Європи, від Вільяма Лоренса Саундерса, президента корпорації «Інгерсолл-Рендл», директора корпорації «Америкен Інтернейшен» і віце-голови правління Федерального резервного банка Нью-Йорка. Банку, без якого індустріалізація Радянського Союзу, на мою думку, була б неможливою.

Другою можливістю сприяти переродженню Радянського Союзу у нормальну державу була б неучасть Західного світу в індустріалізації Радянського Союзу. Остання була б   неможливою у тих нелюдських формах, у яких вона відбувалась, без сприяння фінансового капіталу Західного світу, без інформаційного прикриття Радянського Союзу західними засобами масової інформації (за виключенням засобів масової інформації Німеччини). Зокрема саме західні засоби масової інформації приховували від світової громадськості правду про голодомор в Україні і масовий терор по всьому Радянському Союзу. Зауважу, що ці засоби непідконтрольні державі у жодній державі Західного світу. І тому не на держави слід покладати відповідальність за таку інформаційну політику..

Третьою можливістю покінчити з кривавою більшовицькою імперією було б не заважати Німеччині зробити це
самостійно у часи Другої світової війни. Цікаво, що ця війна формально почалась через небажання Франції і Англії
погодитись з окупацією Німеччиною Польщі, а закінчилась передачею Польщі у мирний спосіб в зону впливу
Радянського Союзу. 

Четвертою можливістю прискорити розвал Радянського Союзу могло б бути ненадання Сполученими штатами продовольчої допомоги Радянському Союзу у вигляді продажу зерна за вкрай низькими цінами. Причому, це відбувалось і тоді, коли йшла в’єтнамська війна і Радянський Союз був головною діючою силою, що протистояла США, у тій війні. Я пам’ятаю ті часи, коли в Радянському Союзі при випічці хліба до пшеничної муки почали додавати горох. Радянське сільське господарство на той час повністю збанкрутувало і годувати власний народ у Радянському Союзі вже було нічим. Так що стосовно Радянського Союзу з боку Сполучених штатів ми стикаємось з системним підходом, що не пов’язаний з конкретною адміністрацією у Білому домі.


Дональд Трамп  у своїй промові сказав: «Ми нікому не бажаємо нав’язувати свій спосіб життя. Нехай краще наш приклад стане для всіх сяючим маяком. Ми засяємо провідною зіркою і нехай інші йдуть за нами». Досконалі слова правого лідера правої сили і у якому контрасті вони з діями іншого лідера сусідньої держави, який намагається просувати кордони «руського міра» за допомогою танків і установок залпового вогню і при цьому клянеться в любові до братнього народу. У Дональда Трампа не прозвучало жодного загравання з етнічними меншинами Америки. Замість цього прості і впевнені слова: «Неважливо, який у нас колір шкіри, чорний чи білий, у наших жилах тече однакова червона кров патріотів. Ми усі маємо ті самі свободи і ми шануємо той самий великий прапор Америки. І коли народжуються діти, чи в Детройті, чи в Небрасці, вони дивляться на одні й ті самі зорі у небі, вони мріють про одне й те саме. І в них вирує життя одного й того всевишнього творця.»

А наступні його слова могли б прозвучати і вустами нашого президента, як програма його дій, як дороговказ для України: «Я буду боротись за Вас кожним своїм подихом, і я ніколи не підведу Вас. Америка (Україна) знову почне перемагати, причому так, як ніколи раніше. Ми повернемо робочі місця, повернемо наші кордони, повернемо наше багатство і наші мрії. Ми побудуємо нові дороги, шосе, мости, аеропорти, тунелі і залізничні шляхи через всю нашу прекрасну країну. Ми заново відбудуємо нашу країну руками американців (українців) і американською (українською) працею.» «20 січня 2017 року ввійде в історію як день, коли народ знову стане правителем нашої нації.  Сьогодні ми передаємо владу від Вашингтона Вам – народу.» 


Чи може такий президент зрадити Україну? Моя відповідь – ні, бо Московія не зупиниться на кордонах України ні на східних, ні на західних. А це вже і буде Третя світова війна. Путін і Московія – це війна, що не омине нікого.

Валерій Швець

Новый мир: Трамп, Владимир Путин и древесный уголь «Жарики»

Ну вот, "шпион холода" завтра станет президентом.

Начался 2017 год. В нем будет два политических события, которые определяюще повлияют на развитие всего мирового сообщества. Эти события, одновременно и самые ожидаемые, и самые сенсационные. По важности, они не ограничиваются 2017 годом, они на десятилетия вперёд. Первое – победа на выборах и инаугурация нового президента США, Дональда Трампа. Второе – встреча президента России, Владимира Путина и нового президента США.

Новосибирская фабрика "Жарики" известная тем, что выпускает древесный уголь и древесноугольные брикеты, в политически ориентированной упаковке – "Обамавуд – кривое дерево", "Россия – Президент", "Дональд Трамп", "Грязная фрау Меркель", не могла пройти мимо таких важных событий. И вот я, Дёмин Дмитрий, директор компании, объявляю о выходе новой продукции под брендом "Новый Мир".

• Источник полностью: Очередные новости от Новосибирской компании "Жарики"

Журнал Time: новый президент США Дональд Трамп - Человек года

Трамп назван президентом Разъединенных Штатов Америки (President of the Divided States of America, DSA). Издатели не смогли определиться, чего больше у Трампа – положительного или отрицательного влияния на мир. Правда, версия редакции отличается от результатов голосования читателей. В краткий список также вошли проигравшая Трампу президентские выборы Хиллари Клинтон, президент Турции Реджеп Тайип Эрдоган, певица Бейонсе, хакеры и ученые, совершившие прорыв в изучении системы редактирования генома CRISPR...

[ Смотрите полностью + ссылка на источник с фотографиями... ]

Дональд Трамп или Хиллари Клинтон?

Кто победит на президентских выборах в США, одиозный кандидат от Республиканской партии Трамп, или кандидат от Демократической партии Клинтон? И самое главное, поменяется ли внешняя политика США в отношении Украины?


Трампу симпатизирует в основном очень простой народ, рабочий люд, а также военные, госслужащие невысокого ранга и многие представители шоу-бизнеса. У Клинтон более интеллектуальный электорат, способный оценить также смысл месседжей, а не только их яркий эмоциональный окрас. Кто бы из них ни стал Президентом, политика США в отношении Украины не изменится. Американцы в любом случае выполняют Всеобщую декларацию прав человека ООН, а значит, они будут осуждать страны, нарушающие этот документ. И американцы в любом случае будут распространять свои ценности (как материальные, так и духовные) по всему миру. США стремятся к мировому главенству. Так или иначе, Америка хочет быть страной-гегемоном, и в этом солидарны все: разные штаты, кандидаты в президенты, социальные слои и группы.




Америка тянет за собой всё человечество. И Украина не является исключением. Не случайно наша милиция теперь называется полицией и разъезжает на таких же автомобилях, как и её американские коллеги. Многие другие малозаметные перемены говорят о том, что Украина подражает Америке или откровенно копирует её опыт.


Америка — очень эгоцентричная страна. Конечно, американцы сочувствуют странам третьего мира, но они не интересуются чужими проблемами. Граждане США сконцентрированы на том, как свою жизнь сделать ещё лучше, свободнее и демократичнее. Для рядовых американцев Украины с её проблемами и перспективами попросту не существует. А для Трампа и Клинтон Украина — государство, подписавшее декларацию прав человека, состоящее в ООН, ОБСЕ, будущий кандидат на членство в НАТО. Это территория, которая отторгается от России и постепенно втягивается в Европу. И не более того. Как Президенту Трампу, так и Президенту Клинтон будет важно, чтобы Украина двигалась в американском фарватере. Поэтому в этом смысле для Украины не имеет значения, кто из них победит в этом году на выборах.


И для России во внешнеполитическом курсе Америки после выборов мало что изменится. США более-менее уладили проблемы с Ираном и Ираком. Китай зависим от США из-за рынка сбыта и стратегически важных торговых связей. По сути, вне фарватера США на политической карте Земли осталось лишь несколько имён, в том числе и Россия с её озверевшей кремлёвской кликой. Но и этот геополитический монстр рано или поздно будет повержен, потому что Россия в разы беднее Америки. Годовой ВВП Российской Федерации сопоставим с ВВП всего лишь одного американского штата, например, Калифорнии.


Разница между Президентом Трампом и Президентом Клинтон — только в подаче информации и политическом темпераменте. Трамп останется эксцентричным и будет пытаться решать вопросы нахрапом, в то время как Клинтон характерна более спокойная и выверенная манера поведения. Но оба кандидата придерживаются единого государственного курса, который условно можно назвать “Америка — №1 в мире”.


Украине же при Президенте Трампе или при Президенте Клинтон придётся идти на модернизацию экономики. Только так, наращивая валовый внутренний продукт, повышая доходы граждан и уровень жизни, Украина получит шанс на появление подлинных демократических норм, таких какие они есть в современной Америке.



Balashov.com.ua


Вы не поверите! Мозаичный портрет Дональда Трампа из пенисов

Мозаичный портрет Дональда Трампа из мужских членов

Пользователь, исповедующий близкие сексуальные отношения между мужчинами, в популярной социальной сети Tumblr опубликовал в своем блоге мозаичный портрет кандидата в президенты США – Дональда Трампа, составленный из 500 фотографий мужских членов. Но сперва модераторы другого популярного сайта BuzzFeed не поверили в это и стали увеличивать выложенный "шедевр".

"Журналистская этика обязывала нас проверить и мы решились приблизить изображение", – сообщали они. В общем, вот! "Никакого обмана, действительно пенисы", – радостно сообщила Элисон Капоримо из команды BuzzFeed. Посмотрите, какой красавец получился Дональд Трамп, побывав в руках талантливого гомосексуалиста!

• Источник: фотография в большом размере

Цитата №1



Первая цитата взята из книги Дональда Трампа "Думай как миллиардер":

Успех порождает успех. Достигнутые вами результаты - лучший способ произвести впечатление на окружающих. Сейчас, когда у меня за плечами внушительный список грандиозных достижений, мне гораздо проще заключать сделки. Для того чтобы впечатлить бизнес-сообщество, необходимо демонстрировать успех. Если вы молоды и пока не можете похвастаться необыкновенными победами, то должны хотя бы создавать видимость успеха. Неважно, большой он или маленький, - все равно вы должны начать с чего-то впечатляющего, что послужит фундаментом для достижения реального успеха.
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая