Хочу познакомить Вас, уважаемые блогеры, с одним из таких Моих "романтиков". Простой человек и поэт с большой буквы. На блогах I.UA у него ник Юрк0. Так что лично можете с ним так сказать пообщаться. Не спрашивал его откуда он, но сейчас живет и творит в маленьком славном мистечке Днепропетровске, что находится в Украине.
Думаю, что Его творчество скажет лучше, чем Я сам про Него. Публикуя это статью, Я преследую лишь одну цель, кроме, собственно, легкого пиара самого автора: показать лишь малую часть того, что делает окружающий мир добрее и чище. Питаю надежду, что кроме чего-то нового и прекрасного, может кому-нибудь это еще и поможет как-то.
Я - листок тополиний осінній,
Скибка сонця на гілці самотня.
Зацілована західним вітром,
Сонця крапля тремтяча, тендітна…
Полетіла, зіщулившись, вниз…
09.11.2009
© Copyright: МаринаСтепанская, 2011Свидетельство о публикации №11111160958
Якщо прийде журба, то не думай її Рознести у веселощах бучних
За столом, де веселії друзі твої
П'ють-гуляють при покликах гучних.
Ти не йди в пишний дім, де музика бринить,
Де танцюють веселії пари, -
Там ще гірше серденько тобі заболить,
Чоло вкриють ще тяжчії хмари.
І в людську течію ти не важся іти,
Де юрба стоголова, як море,
Йде, хвилює, шумить, - в ній поринеш і ти,
Не розійдеться ж там твоє горе.
Краще йди в темний гай, у зелений розмай
Або в поле, де вітер гуляє,
На дозвіллі із лихом собі розмовляй,
Може, там його вітром розмає.
Або пісню утни голосну, не смутну,
Щоб, мовляв, засміялося лихо,
Проженеш тоді, певне, потвору страшну,
І на серденьку знов стане тихо...
Ти - віддзеркалення моє. Так схожі ми!.. Тягнуся Все ближче... дотик... Ніби є Ти... Зник... От-от втоплюся - Межі немає, течія Могутня нас єднає, Потоком - ти, течу і я... Тебе відображаю...
написано 09.11.2009
© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №111102710170
«…..Я в серці маю те, що не вмирає »
Леся УКРАЇНКА
Коли дивлюсь глибоко в любі очі, в душі цвітуть якісь квітки урочі, в душі квітки і зорі золотії, а на устах слова, але не тії, усе не ті, що мріються мені, коли вночі лежу я у півсні. Либонь, тих слів немає в жодній мові, та цілий світ живе у кожнім слові, і плачу я й сміюсь, тремчу і млію, та вголос слів тих вимовить не вмію… Якби мені достати струн живих, якби той хист мені, щоб грать на них, потужну пісню я б на струнах грала, нехай би скарби всі вона зібрала, ті скарби, що лежать в душі на дні, ті скарби, що й для мене таємні, та мріється, що так вони коштовні, як ті слова, що вголос невимовні. Якби я всіми барвами владала, то я б на барву барву накладала і малювала б щирим самоцвітом, отак, як сонечко пречисте літом, домовили б проречистії руки, чого домовить не здолали гуки, І знав би ти, що є в душі моїй… Ох, барв, і струн, і слів бракує їй… 2.09.1904, Тифліс
---
Рух постійної незворушності,
Стіни явності чи незнаності,
Порозкидані в хаотичності,
Чи бажаності, чи жаданості...
---
Повичепувані з недосяжності,
Повідривані від конфліктності,
Віднаближені рифми дальності,
Безпитальної відповідності...
---
Ейфорія кипить значимістю,
Ноти поруч від мелодичності,
Воля збуджена часу невпиністю,
Звичне бачити дано у дивності
---
Комутована філотеорія,
З протирічністю і глобальністю
У сюжетності там де ти де я
Живемо часто-густо спонтанністю
---
Присмак думки в приємній розмитості
Під прозорістю поряд у щиростях...
Книга поки не в стані рокритості,
Але назва вже в літерних вищостях...
І як я ним у пітьму помандрую.
Іван ФРАНКО
Вона десь там, у Львові проживає,
А я на Волині, у забутій глушині.
Вона когось дуже пристрасно кохає,
А я сиджу в кімнаті, в самоті.
Вона яскрава, немов сонце,
І любить осінь, так само як і я,
Якщо чесно трішки хочу
Щоб вона була моя!