Щиро вітаю всіх ВАРТІВЦІВ!

Слава УКРАЇНІ!!!

Є таке популярне гасло: «Бандера прийде  – порядок наведе!»  – яке можна часто почути на різних заходах у Львові, особливо національно-патріотичних мітингах чи маніфестаціях. Найбільше полюбляє скандувати це гасло молодь, що і не дивно, але дивно інше: чому власне саме Степан Бандера повинен приходити й наводити порядок в сучасній Українській Державі? Теж мені крайнього знайшли в якості прибиральниці...
Ні, я розуміюся на метафорах і на гіперболах, як розумію, що мова йде про ідейну спадщину Степана Бандери, а все ж чому так прямо і не сказати: «Ідеї Бандери вжиття проведем  – своїми руками порядок наведем!» Власне так і діяла когорта людей з УВО-ОУН-УПА: вони не чекали, що хтось там дасть їм свободу, державу і наведе порядок в ній. Ці люди за власною ініціативою бралися за роботу в різних сферах суспільного життя, чим і ствердили навічно в Україні свою Ідею і Чин.
Для чого заведена ця дещо абстрактна розмова? Власне заради конкретики, якими є майбутні політичні вибори в Україні до Верховної Ради: які б гасла не проголошували політики і яких би глобальних та радикальних обіцянок не робили, а все одно людям потрібно ясно усвідомити наперед, що саме вони будуть виконавцями або і навіть жертвами від діяльності новообраної ВРУ. Дива не станеться, бо в політиці його не буває! І економіці так само. Час це усвідомити чітко і однозначно.
Можна нагадати, як всі вірили, що ось Україна стане незалежною і ми тут же заживемо гарно і заможно! Не сталося такого дива, а стався Кучма. Або після славної Помаранчевої революції так само всі в Україні сподівались на диво: зараз Ющенко і Тимошенко зроблять наше життя чудовим-пречудовим. І тут нічого не вийшло гарного. Далі багато хто увірував у диво «владної руки господаря» Януковича, що враз наведе порядок і дисципліну в Україні, а затим і добробут. Що маємо насправді  – самі бачите: доброго мізерно мало.
І виникає просте запитання: коли ж ми в Україні нарешті перестанемо вірити у міфічне диво миттєвого збагачення і розпочнемо самі працювати, самі наводити лад у власній державі? На себе особисто працюємо хто на що гаразд, тоді як до державного... Тут явний негаразд.
Є гарне прислів’я: «Біда вимучить  – біда й виучить». Щось в Україні з тою виучкою ну ні в яку. Виникають і зникають в Україні різні політичні МММ, знову і знову якийсь черговий політичний Мавроді надурює людей  – і мало що йде в науку українському виборцю, який і далі вперто вірить в диво: ось проголосуємо, оберемо вождя-генія і завтра настане красота, а не життя. Хоча після виборів настає час протилежного обіцяному нового гасла типу: «Покращення вже сьогодні»  –  було учора»
Таким чином закликаю більшість активного електорату в Україні не тільки і не стільки перейматися результатами нових виборів до ВРУ, як грунтовно задуматись над тими власними діями в подальшому після виборів та над відповідними вимогами до законодавчої і виконавчої влад. Особливо це стосується вже досить значного прошарку української буржуазії і малого, і середнього, і великого бізнесу, тому що там є що планувати і є що втрачати, якщо в Україні розпочнеться чергова політична деструкція. Тому для вас, любі буржуа, особливо теза «чесних виборів» повинна стати першочерговою!
В політичній боротьбі багато хто з «претинднетів на папаху» готовий піти на все заради досягнення перемоги, але обмежує оте його «все» усвідомлення, що і суперники також можуть піти на все що завгодно. Тому і тільки тому всі учасники виборчого процесу всіма силами повинні намагатися діяти чесно самим і вимагати цього від інших, а не навпаки  в жодному разі! Чесна перемога у виборах дає право на владу, тоді як нечесна сфальшована перемога владу дає, а права на неї  – ні. Чесність виборів є одною з головних суспільних вимог!
І ще одне є важливим, про що я вже сказав вище: виборець повинен усвідомлювати подальшу мету свого вибору. Якщо основною темою вибору є гасла «знай наших» і «наб’ємо пику ворогам»  – то ясно, що після виборів суспільного позитиву в діяльності обраних депутатів буде нікчемно мало, що ми пересвідчились вже безліч разів. Але якщо вибір відбувається за думкою, що політика  – це мистецтво компромісів, вміння домовлятись щодо дотримання взаємних інтересів  – то результати виборів будуть однозначно значно позитивніші від виборів за принципом «стінка на стінку».
У Степана Бандери є гарний вислів: «Ніщо не зупинить ідеї, час якої настав»  Сподіваюсь, що для українського суспільства настав час ідеї примирення і припинення соціальної конфронтації. Ідеї спільної злагоди в державі і мирної праці. Принаймні підтвердження тому є той факт, що принцип «біполярного політикуму» в Україні не знайшов підтримки і нам не доводиться вибирати «або  – або», де за часту жодне «або» не довподоби виборцю, але іншого нема. А потім жаліємось, чому ми маємо, те що маємо... На щастя, тепер є що вибирати в Україні, а це наша спільна заслуга.
З того всього висновок чіткий: вибори 28 жовтня 2012 року до Верховної Ради України мають бути чесними і їх результат має бути позитивним для соціального єднання в Україні, а не створити нове коло суспільної конфронтації. І все це залежить від нас з вами! Всіх нас в Україні сущих! І Бандера для цього не прийде!  Як би його не кликали і не припрошали  – все одно не прийде, тому що це справа для живих: наводити порядок у власній хаті. До того ж Степан Бандера давно вже з нами в Україні для кожного, хто цього щиро схоче!
   
Богдан Гордасевич

  

Січень кличе мороза, морозить лиця,щипає носа

 Новий рік (1)   Новий рік – до весни відлік.

Гната (2). В цей день заборонялося прясти. Жінки робили  печиво, а дівчата «павуки»,

різдвяні прикраси з соломи.

 Святвечір, Багатий вечір, Багата кутя (6). Це одне з найурочистіших свят. Його відзачають напередодні Різдва.

 Різдво (7). Одне з найбільших релігійних свят, з ним пов’язують народження Ісуса Христа.

 Богородиця (8). Вважалося, що це свято для жіноцтва найважливіше, оскільки пов’язане з Матір’ю Божою.

 Степана (9). Повинен бути морозний день, а тому казали: «Прийшов Степан – на ньому червоний жупан».

Старий Новий рік, Василія (14). Василь вважався покровителем землеробства.

Богоявлення, або «бабин вечір» (17). Кроплять хати свяченою водою.

Голодна кутя, голодний Святвечір (18). Готують третю і останню кутю різдвяно-новорічних свят. Називається                вона «голодною»від  того, що з цієї пори і до наступного ранку люди говіли, тобто не їли.

Водохреща, Водощі, Йордана (19). Це – третє, найбільше і завершальне свято різдвяно-новорічного циклу. З ним пов’язують хрещення на Йордані Христа. Святять воду на річках.

Опанаса, Пів-Івана, Різдвяний день (21). Святкують переважно жінки, бо кажуть: «Пів-Івана полоще ложки».

Тетяни (25). Якщо вигляне сонце, то рано прилетять птахи з вирію, а коли сніжно, то дощитиме влітку.

Опанаса (31). Переважно  цей день буває холодним, тому казали: «З Панасовими морозами жарти лихі», «На Опанаса-ломиноса бережи носа».

На новий рік прибавилося дня на заячий скік.

Кожне сільце має своє слівце

Новорічні полазники

         Для  сучасника слово це мало зрозуміле або й зовсім не знане. Раніше воно було

відомим усім сільським жителям. Полазником вважалася людина, яка першою

перевідувала оселю на новий рік (на Гуцульщині це робили і на Введення). За

повір’ям, такий гість мав неодмінно принести родині щастя або невдачі протягом

року. Тому люди спостерігали, хто першим із сусідів завітає до хати.

     Найкращими полазниками вважалися особи чоловічої статі. Особливу

новорічну радість приносив молодий і симпатичний парубок, заможний чоловік або

хлопчик. І вже зовсім зле, якщо перевідувала жінка, особливо стара, немічна чи

хвора бабуся. «Від такого показника, - казали з цього приводу, - цілий рік добра не буде»

Часто господарі навмисне стежили, хто першим іде до хати. Якщо ж це був

небажаний полазник, то примикали двері. З цією метою в народі виробився

оригінальний обряд. Це – так зване посівання. Удосвіта на Новий рік мали за

звичай засівати збіжжям оселі. Хлопчаки-підлітки насипали в спеціально сплетені

рукавички зерно й першими оббігали найближчих родичів та сусідів.

          Сію, сію, посіваю,  

З Новим роком вас вітаю! Хай вам буде рік добрий, А вік – довгий! Христос  народився!

Сію на вас жито, щоб було добре жити!

Ще й пшеницю яру, щоб завжди були у парі! Сиплю на вас просо, щоб було краще, ніж досі! Сиплю на вас овес, щоб вами гордився рід увесь! Христос народився!

А де ж вони, твої сини, моя згорьована Вкраїно ?,
З чиєї чорної вини ти перетворена в руїну ?,
Де серед нищих плазунів під мат московського капрала
Карали істинних синів, дух вольності святий карали.
Давили віру в Соловках і на невольницьких кістках
На світ кайдани приміряли ...

А скільки споєно отрути, і скільки страчено й забуто
Святих імен та добрих діл твоїх дітей ... 
А скільки тих німих могил в льодах безкрайнього Сибіру
твоїх Синів , що полягли за віру, і за надію, й за любов
до тебе рідна Україно, до тебе Нене лебедина,
До тебе страдниця моя !

А ви, шабашників бригади, московські прихвостні й раби,
Рятуйте душі, бо влада й гроші вас не врятують від ганьби.
Коли ви гідність Українську ординським зайдам продали,
А рідну мову материнську в шинках московських пропили.

Рятуйте душі, яничари, бо ж в невблаганний смертний час
Вам не минуть святої кари, Земля батьків не прийме вас.
І ваші зрадницькі могили осотом хижим проростуть,
А внуки, вільні та прозрілі, до вас на помин не прийдуть !

Вставай Україно ! Повстань Україно ! Кайдани ката скинь.

Кращі сини та доньки українського народу завжди боролись проти окупантів земель України.
В цій нерівній боротьбі багато їх загинуло. І лежать українці у землі, навіть полюдські непоховані,
лежать в землі, у тому числі і в чужій землі Сибіру.
А пристосуванці з окупантами та їх нащадки стали панами життя в Україні.
Все так не буде !

Я бачила у сні прекрасні очі…
У них блакить і темінь водночас,
І ніби день, але темніший ночі,
Й мов сон, але правдивіший за нас.

Таких іскрин, як в їх глибинних шквалах,
Таких сльозин, як на повіках їх
Я ще в житті ні разу не стрічала,
Ні на яву, й між сновидінь доріг.

І не могла ніяк я зрозуміти,
Чому ці очі ранять так мене, –
Чи я колись їх зрадила в цім світі,
Чи вкрала їх сіяння осяйне?..

До них немов віки уже прикута,
Дивилась я, не зводячи очей,
На цю красу, що наче тло отрути
Так моторошно впало на плече…

Я бачила у сні прекрасні очі.
От тільки кров’ю плакали вони…
А я, не вірячи у сни свої пророчі,
Не знала, що була це, Україно, ти…

21-22 червня - найкоротша ніч і найдовший день в році.

Сонце в цей період набуває найбільшої сили, тому й називається Семиярилом (Купайлом) - Бог літнього Солнцеворота, шлюбних пар.
 

Це свято шлюбу Богині Лелі (Дани)

 
 

і Бога Сонця-Семиярила (Купайла)



  Це Свято свято Води й Вогню (Сонця).

Саме таке гармонійне поєднання жіночої і чоловічої стихій дає Землі врожай, тому зелень на ці свята має найбільшу силу. Тому й шукають цвіт папороті саме в цю ніч молоді пари - на щастя й кращу долю подружнього життя. Цю квітку для них запалює Перун.

Купйло освячує зрілість всього сущого, а серця молодих пар скріплює любов*ю.
В цей період збираються лікарські трави, а купальська роса вважається цілющою і життєдайною.

В цьому році Свято припадає на вихідні - на неділю (21),  тож будьте більше на природі, спілкуйтеся з усім Живим, набирайтеся сили у Землі, Сонця й Води! Та  не забудьте подякувати їм за ту РАдість, що вони нам дають.

Будьте Здорові!

Любові й Гармонії!



(за Галиною Лозко "Українське народознавство" та
з сайту Родове Вогнище Рідної Православної Віри)

Велична, щедра і прекрасна мова, 

Прозора й чиста, як гірська вода, — 

То України мова барвінкова, — 

Така багата й вічно молода. 

Вона, як ніжна пісня колискова, 

Заходить в серце й душу з ранніх літ, 

Ця мова, наче пташка світанкова, 

Що гордо лине в свій стрімкий політ. 

Юлія Косинська

Джерело Словник СловОпис

Вже зрозуміло, що влада готує 22 червня нові провокації у Львові. Про це, по-перше, проговорився Допа, сказав що поїде з якимись отморозками у Львів ходити під червоними прапорами, по-друге, вчора сесія Луганської облради (читай Партія регіонів) прийняла звернення щодо вивішування 22 червня  червоних прапорів смерті. По-третє, депутат Верховної Ради від КПУ Євген Царьков (автор закону про червоний прапор смерті) заявив, що 22 червня, в річницю початку Великої Вітчизняної війни, КПУ і КПРФ планують спільну акцію у Львові, де пройдуть ще більш масштабні заходи з використанням червоних прапорів, ніж були 9 травня. Тут же якась російська молодіжна організація заявила, що надішле ло Львову 1000 своїх молодих фашистів із червоними прапорами.

Тобто готується серйозна різанина, в цій ситуації потрібно бити у всі дзвони. Сьогодні прочитав у блозі Андрія Окари:

12.05.2011 12:42 _ Андрій Окара

Битва во Львове: наивные VS. идиоты VS. подонки?

Очевидно лишь, что те, кто на полном серьезе говорит о побоище во Львове в категориях того, что, мол, не предадим память о погибших в ВОВ (поэтому мы с красным флагом), либо не дадим осквернять красным флагом многострадальную галицкую землю, – все эти люди либо НАИВНЫЕ, либо ТУПЫЕ ИДИОТЫ, либо ГНИДЫ И ПОДОНКИ.

Речь идет всего лишь о технологиях УПРАВЛЯЕМОГО ХАОСА (интересно, Ефремов недавно произносил это словосочетание – правда, по другому поводу; почему сейчас молчит, когда такая технология ПО-НАСТОЯЩЕМУ РЕАЛИЗОВАНА?).

Главные события надо ожидать 22 июня.

Технологии по реальному расколу Украины  ЗАПУЩЕНЫ.

Неужели кто-то способен на этом фоне говорить о том, что речь идет о прошлом (памяти павших)?

Речь идет О БУДУЩЕМ

 

Вперше світ почув заклики до війни, до антиукраїнської мобілізації російського політичного класу... Звернення «Про небезпеку розвалу Росії»...

Ідеологічні гончаки Кремля Глєб Павловський і Михайло Леонтьєв одержали пропагандистське завдання «закопати Україну». Хоча я й підозрюю, що, можливо, вони неправильно зрозуміли вказівки прем`єр-міністра ракетно-ядерної Росії Путіна про те, що він «не допустить українізації Росії».

Цю фразу «великого і страшного» Володимира Володимировича слід трактувати і розуміти правильно: «Путін не допустить демократизації Росії» – ну, там розділення влади, вільних виборів і ЗМІ, зборів, мітингів, багатопартійності та інших (з точки зору, наприклад, того самого Павловського) «шизоїдних дурниць».

А зараз про інформаційний привід написання рядків, з якими ви, читачу, зараз знайомитеся.
[ Варто дочитати до кінця >>> ]

Звернення Спільноти патріотів України до Президента України Віктора Ющенка

Шановний Вікторе Андрійовичу!

Цього року Україна відзначає славетну дату - 100 річчя від дня народження Степана Бандери. Повстанець, провідник ОУН-Р, борець за волю України. Людина яка змагалася за нас, наше краще життя, наше світле майбутнє. У часи, коли Україна була розділена поміж імперіями, Бандера доклав максимум зусиль для здобуття українцями незалежності від інших народів. Під його проводом у Львові проголошувався акт відновлення української державності. "Бандерівцями" протягом півстоліття радянський режим називав усіх українських патріотів.

Для нас, сучасних громадян, ім'я Степана Бандери означає нестримну жагу до волі, зразок моральності і витривалості у боротьбі за найвищу мету. Його ім'я стоїть поряд з такими історичними постатями як Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Іван Мазепа. Враховуючи зазначене вище, а також факт присвоєння звання Героя України генерал-хорунжому УПА Роману Шухевичу, Спільнота патріотів України звертається до Вас з ініціативою сприяти визнанню внеску Степана Бандери у відновлення української державності та присвоїти йому звання Героя України (посмертно).

15 листопада 2009 року.

http://upu.org.ua/content/stepanovi-banderi-zvannya-geroi-ukrajini