Січень кличе мороза, морозить лиця,щипає носа
Новий рік (1)
Новий рік – до весни відлік.
Гната (2). В цей день заборонялося прясти. Жінки робили печиво, а дівчата «павуки»,
різдвяні прикраси з соломи.
Анастасії (4). В народі казали: «Скоро Настя на помості запросить три празники в гості».
Святвечір, Багатий вечір, Багата кутя (6). Це одне з найурочистіших свят. Його відзачають напередодні Різдва.
Різдво (7). Одне з найбільших релігійних свят, з ним пов’язують народження Ісуса Христа.
Богородиця (8). Вважалося, що це свято для жіноцтва найважливіше, оскільки пов’язане з Матір’ю Божою.
Степана (9). Повинен бути морозний день, а тому казали: «Прийшов Степан – на ньому червоний жупан».
Старий Новий рік, Василія (14). Василь вважався покровителем землеробства.
Богоявлення, або «бабин вечір» (17). Кроплять хати свяченою водою.
Голодна кутя, голодний Святвечір (18). Готують третю і останню кутю різдвяно-новорічних свят. Називається вона «голодною»від того, що з цієї пори і до наступного ранку люди говіли, тобто не їли.
Водохреща, Водощі, Йордана (19). Це – третє, найбільше і завершальне свято різдвяно-новорічного циклу. З ним пов’язують хрещення на Йордані Христа. Святять воду на річках.
Опанаса, Пів-Івана, Різдвяний день (21). Святкують переважно жінки, бо кажуть: «Пів-Івана полоще ложки».
Маркіяна (23). Його ще називали «Грицем-літозазивачем». «Який день – таке й літо».
Тетяни (25). Якщо вигляне сонце, то рано прилетять птахи з вирію, а коли сніжно, то дощитиме влітку.
Опанаса (31). Переважно цей день буває холодним, тому казали: «З Панасовими морозами жарти лихі», «На Опанаса-ломиноса бережи носа».
На новий рік прибавилося дня на заячий скік.
Кожне сільце має своє слівце
Сонце блищить, а мороз тріщить.
Холод не брат, а завірюха не сестра.
Мороз не вітчим, а холод не мачуха.
Зимова днина така: сюди тень, туди тень – та й
минув день.
Зимове сонце, як мачуха – світить та не гріє
Якби не зима, то й літо було б довше.
Сичи – не сичи, коли я на печі.
Синиця пищить – зиму віщить.
Сніг, завірюха – то зима біля вуха.
На Михайла зима саньми приїхала.
Січень снігом січе, а мороз вогнем пече.
Січень снігом січе, а мороз вогнем пече.
Січень січе та морозить, а ґазда з лісу дрова
возить.
Січень без снігу – літо без хліба.
У січні вночі панують сови та сичі.
У січневу холодну добу пам’ятай про худобу.
Січню морози, а лютому – хурделиці.
Новорічні полазники
Для сучасника слово це мало зрозуміле або й зовсім не знане. Раніше воно було
відомим усім сільським жителям. Полазником вважалася людина, яка першою
перевідувала оселю на новий рік (на Гуцульщині це робили і на Введення). За
повір’ям, такий гість мав неодмінно принести родині щастя або невдачі протягом
року. Тому люди спостерігали, хто першим із сусідів завітає до хати.
Найкращими полазниками вважалися особи чоловічої статі. Особливу
новорічну радість приносив молодий і симпатичний парубок, заможний чоловік або
хлопчик. І вже зовсім зле, якщо перевідувала жінка, особливо стара, немічна чи
хвора бабуся. «Від такого показника, - казали з цього приводу, - цілий рік добра не буде»
Часто господарі навмисне стежили, хто першим іде до хати. Якщо ж це був
небажаний полазник, то примикали двері. З цією метою в народі виробився
оригінальний обряд. Це – так зване посівання. Удосвіта на Новий рік мали за
звичай засівати збіжжям оселі. Хлопчаки-підлітки насипали в спеціально сплетені
рукавички зерно й першими оббігали найближчих родичів та сусідів.
Сію, сію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю!
Хай вам буде рік добрий,
А вік – довгий!
Христос народився!
Сію на вас жито, щоб було добре жити!
Ще й пшеницю яру, щоб завжди були у парі!
Сиплю на вас просо, щоб було краще, ніж досі!
Сиплю на вас овес, щоб вами гордився рід увесь!
Христос народився!
Житом, житом із долоні
По долівці, по ослоні
Засіваю в вашій хаті –
Будьте дужі та багаті!
Щоб збулося все нівроком –
З новим щастям, з Новим роком!
Христос народився!
З Старим Новим Роком! З Василем!