- Не озираючись, іду.

       - Тобі услід дивлюсь і

Посміхаюсь. Плачу серцем…

- Скінчаться мандри – повернусь я.

Чекай. 

              -Чекатиму. Як скажеш, серце…

29.10.2009

Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

 - Того дуба, під яким я

Тебе полюбила,

Вчора вранці, - каже жінка, -

Блискавка спалила.

Вмить зайнявся. Як солома.

Полум`я до неба...

Чоловік крізь зуби буркнув:

- Так йому і треба!

 

Анатолій Кордюк

В тобі до краплі розчиняюсь,

Вловляю музику садів,

Мов до джерела нахиляюсь -

Грудей твоїх спиваю спів.

І в здогадках щемливих маюсь:

Де той, що лиш тебе хотів?

Беру твій цвіт, і не вагаюсь...

І тут уже не треба слів.

Не відаю, чи "так", чи "ні"

Промовить погляд, вранці чистий -

Ще зорі сяють в вишині -

І шлях лежить в поля імлисті,

І сяють доли променисті -

Все мариться отак мені...

— Я тебя люблю, — сказал я.
— Это пройдет, — ответила она и положила трубку.

Юрий Визбор

Поцілунок

---

Немов з тендітної пелюсточки троянди, Торкаючись від сонця промінець, Блискучі крапельки роси, немов гірлянди, Він спрагло п’є. Цілунок двох сердець Весь переповнений енергією сонця… Він також дуже схожий і на дощ: Такий раптовий, - тарабанить в шибки серця, Що аж відлуння, наче щастя плач. Ще він, як вітер: з диким вихорем та свистом, Тільки не холодом пронизує все тіло, А жаром, здатним обігріти ціле місто, В ту мить здається, що в крові щось закипіло… Весь у намисті із пелюсток та росинок, (Нема такого в найсолодших снах), Із сонця променів, вітрів, дощу краплинок –

Тремтячий поцілунок на вустах.

Зустрічаю сердцем день з тобою
Я у мріях своїх снах.
Відчуваю сердцем і душою.
Я твій подих і вуста.
Аааа

Погляд ясний, рідний
і знайомить сонячний,
як в небесах
Йду до тебе я шляхом надії,
лиш теплом в твоих очах.

Я відчую тебе твій подих
і твої вуста, твої руки.
Вітер нас донесе за сто морів,
сто світів без разлуки назавжди.

І ти відкриваеш світ моїх мрій, твоїх надій
І я памятаю поклик вогню в душі твоій.

Я відчую тебе твій подих
і твої вуста, твої руки.
Вітер нас донесе за сто морів,
сто світів без разлуки назавжди

Аааааааа

Я відчую тебе, я відчую тебе твій подих
і твої вуста, твої руки.
Вітер нас донесе за сто морів,
сто світів без разлуки назавжди.
Я відчую тебе
Ааааааа
Вітер нас, вітер нас донесе назавжди.

Любов - це єдність душі, розуму і тіла. Простежте за послідовністю.

*
Коли наступить час лихий,
Тебе покине знов кохання,
Болючим пОрухом в душі
Завжди встає одне питання.

Невже скічилося життя
І як же  далі можна жити?
Пустити все у небуття,
І вже нікого не любити?

В шляхетній гордості підти,
Крізь зуби кинувши -Прощай-.
Сховавши в глибині душі
Пекучий біль, страшний відчай?..

І до кінця свого життя
Народну мудрість не забути:
-Там, де кохання вже нема,
Насильно милим вже не бути.

24 серпня 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.