хочу сюди!
 

Маша

50 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 37-65 років

Замітки з міткою «україна»

Сповідь і заповіт Ющенка українському народу.


Поховайте на Говерлі! І у братську кучу
Положить зі мною разом Кравчука і Кучму.
Хай співають наді мною журливо „Ґринджоли”, 
Прощавайте, любі друзі, й кохані бджоли!

На труну намотайте з помаранча банта —
Хай країна пам’ятає про свого Гаранта!
А щоб були шахтарі на Донбасі задовольні,
Януковича за ноги закиньте до штольні.

Ще виріжте із вугілля тяжкого брикета 
І в копальні придавіть їхнього Ахмета!
Народ каже, що не знає — де в них він узявся;
В Казахстані, народ каже, без племені-роду,
Його Кучма відкопав і явив народу!

І в Донеччину покликав, посадив над шахти
Геній Кучму переплюнув — так зумів накрасти!
Ще послухайте сьогодні ви свого Гаранта,

Ви зірвить із Симоненка червоного банта!
Бо за ним, якщо іти, „труден путь и долог” —
Він такий є комуніст, як я — гінеколог!

А якщо народ спитає, де ті партократи,
То народу розтолкуйте — всі вже демократи.
Партбілети поздавали, піджали хвости —
І в новій Верховній Зраді зайняли пости!

Ще я дам вам перед смертю таку пораду — 
Запустіть токсичні гази у Верховну Зраду!
Щоб усі на віки вічні виродки заглохли
І у тих доходних кріслах щоб усі подохли!
А за те, що Україну завели в розруху,
Хай з’їдають їх усіх черв’яки і мухи!

Ми керуєм двадцять років, два Льоні й два Віті,
І набралися ми сраму геть по всьому світі!
Наплодили хижих звірів, котрі вміють жерти —
Рвуть, терзають і гризуться, а народ — їх жертви!

Кравчук хатку в селі взяв в Україні милій
Сидить в ній, на зорі зирить, щось згадує, мріє …
І у Пущі Білоруській для свого народу
Самостійно підписав Волю і Свободу!

Знав би я, що таке буде, то собі відрізав би ручку …
Бо народ із тої Волі має лише „кравчучку”!

В Україні цій стражденній вже правди немає:
Крали всі і красти будуть — це Мороз зізнався …
Щось Луценко розкопав — я й перелякався, 
Юру Януку я здав, а Янук — за грати, 
Бо не треба вам, народе, все про нас узнати.

Народ каже, що добро розтягли по норах,
Й заховали мільярди в якихось офшорах.
”Я не крав! Я ж вам казав — руки ці не крали!” — 
Ну а ви мені за віщось личко змарнували!

Був до цього хлопець файний, любив цю країну!
Першу жінку вам залишив, а з Америки завіз собі Катерину!
Троє діток змайстрували, мав двоє дорослих —
Я не крав, а брав, бо треба — дітки ж їсти просять!

Я не крав, а в руки брав лише одну хлібину,
Ну а ви мені пришили, що здав Україну!
Я старався, будував Нашу Україну!
Юлю Путіну я здав, бо спасав Дубину!

Юля! Юлечко! Прости, що сіла за грати, 
Не мені ж туди іти! Вітька Янек, ворог наш!
Це він винуватий!

Кучма правив десять років, ставленик російський
Хай йому „хвалу” возносить народ український!
Нема добра в цій державі і правди немає!
Україна ще жива, але вже конає!

Що скажу вам, любі друзі, чим я вас утішу, 
Простіть люди ви мене,
Що клявся і згрішив!

Україно! Бджіл ти маєш — то народу сила!
Тільки в вуликах своїх трутнів ти пригріла!
Розкинь розумом бджолиним, розумом трудящим —
Гони з вуликів своїх трутнів тих ледащих!
Все, що мав, я вам сказав — толк я знаю в бджолах,
Може тоді в Україні задзвонять „Ґринджоли”.
Амінь!
©

Путін приїде до Києва «впарювати» нам русскій митний мір?

До України 12 квітня з робочим візитом приїжджає прем`єр-міністр Російської Федерації Володимир Путін.

Свої думки з цього приводу на УНІАН вже висловили:

Віктор Небоженко, політолог: ПУТІН ТЯГНУТИМЕ В МС, АЛЕ НЕ ДОПУСТИТЬ РОЗМОВ ПРО СПРАВЕДЛИВІ ГАЗОВІ ВІДНОСИНИ Дмитро Боярчук, виконавчий директор CASE Україна: МИТНИЙ СОЮЗ ДЛЯ УКРАЇНИ – ЦЕ КАМ`ЯНА ДОБА Олександр Палій, політолог, історик: УКРАЇНСЬКА ВЛАДА ДО ВІЗИТУ ПУТІНА ГОТУЄ ЗДАЧУ ЧОГО-НЕБУДЬ СТРАТЕГІЧНОГО Михайло Гончар, директор енергетичних програм центру «Номос»: МИТНИЙ СОЮЗ – ЛИШЕ ЕТАП ДЛЯ ПОГЛИНАННЯ НАФТОГАЗУ Ігор Бураковський, директор інституту економічних досліджень і політичних консультацій: МИТНИЙ СОЮЗ – ДУЖЕ СЛАБКИЙ ІНСТРУМЕНТ МОДЕРНІЗАЦІЇ НАВІТЬ ДЛЯ РОСІЇ Що є митний союз для України? Просте питання не з легких, бо вони ставлять це питання руба.

Митний союз для України це:


88%, 37 голосів

5%, 2 голоси

0%, 0 голосів

7%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Вшануймо пам'ять жертв Голодомору



27 листопада - встанови відповідну аватарку в цей день на своєму профілі.

Про цю дату читайте тут: http://maidan.org.ua/static/news/2010/1290000061.html

Герої Крут

Проблема всіх громадянських війн у тому, що вони найбільш жорстокі, як це не дивно, але так засвідчує історичний досвід. Жахливих епізодів часів 1918 -1919 років в Україні було безліч, але найбільшого звучання набув саме подвиг під Крутами жменьки хлопчаків, яких десь було коло 30-ти, а вже потім їх подвиг ототожнили з загальною чисельністю всіх загиблих під Крутами.
В чому полягав подвиг цього малого гурту молоденьких безвусих юнаків?
Головною причиною загибелі хлопчаків, які попали в полон, було їх затятість у своїх ідеалах Української Держави! Вони могли приспокійно залишитись в живих, якби в полоні збрехали і сказали, що їх примусово привезли і погрозами погнали битись, що всі вони готові влитись до частин армії Муравйова - їх би залишили живими, тому що такою була масова практика, яку яскраво засвідчив Шолохов у романі "Тихий Дон", де головний герой то з білими проти червоних, а потім легко став з червоними проти білих.
У тому і весь знаковий ДУХОВНИЙ ЧИН героїзму юнаків під Крутами - вони НЕ ЗРАДИЛИ ! Вони не зрадили своїх ідеалів, чим стали тотожні першим християнам-мученикам, які мужньо приймали смерть, бо не зрікались віри в Христа. З жертовних мук одних постала велика сила Християнства, а з жертви юнаків під Крутами постала наша Українська Держава!
Автор нижче наведеного матеріалу якраз цього і не розуміє, тому видумує причину жорстокої смерті юнаків, як і причину їх полону бачить у тому, що хлопчаки заблукали, хоча насправді вони пішли в атаку, свідомо в наступ на ворога! Сили були явно нерівні, що і обумовило трагічну кінцівку: полон і смерть.

Бій під Крутами: про міфи і про правду

Бій під Крутами — бій, що відбувся 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції Крути під селищем Крути та поблизу села Пам’ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва.
29 січня 1918 року біля станції Крути на Чернігівщині, між Ніжином і Бахмачем, за 120 км від Києва, відбувся бій, який як мало яка подія, досі зазнає чимало спекуляцій.
Мої думки з цього приводу засновані переважно на спогадах учасників бою (Ігор Лоський, Іван Шарий та інші), генерала О. Удовиченка, який приймав звіт після бою тощо. “Дані” ж людей, які були далеко від місця подій якраз і внесли плутанину (наприклад шановний історик Д. Дорошенко та безліч інших). Сприяли тому ж галицькі студенти 1930-х років, які міфологізували подію, творячи з неї новий міф (хоча само по собі це може й не погано). Так ось, розберемося з міфами (і з правдою):
Міф перший. “Триста безвусих, недосвідчених і неозброєних студентів”
Учасників бою з української сторони було близько 600 осіб. Цей факт є доведеним на основі військових звітів. Точніше: “1-а імені гетьмана Богдана Хмельницького Юнацька Військова школа”, яка складалася з 4-х сотень (по 150 юнаків), 18 кулеметів та 20 старшин, тобто загалом один курінь (батальйон). Це й була основна частина оборонців Крут. Крім юнаків, які вже перебували на станції Крути о 4 годині ранку 27 січня 1918 року до них приєдналася Студентська сотня помічного куреня Січових Стрільців в числі 115-130 людей. Правда сам курінь ще не був сформований. Це була його перша сотня, що складалася з київських студентів, а 4-та чота (бл. 30 осіб) сотні складалася із школярів, навіть підлітків 14-16 років. Студенти пройшли 7-денний вишкіл і вміли стріляти, а юнаки школи, або “юнкери” вже мали достатній військовий досвід у боях з більшовиками. А. Гончаренко та деякі інші пройшли фронти Першої світової війни.
Комендантом оборони Бахмача і командиром куреня юнацької школи було призначено сотника Аверкія Гончаренка, який пройшов Першу світову війну. Тому не відповідає дійсності міф №2, що боєм керував сотник Омельченко, який опісля помер від поранення в бою. Натомість, загальне керівництво здійснював сотник Аверкій Гончаренко.
Показово, що на з’єднання з наступаючими більшовиками, тобто з тилу проти своїх, з Ніжина виступив український полк ім. Шевченка. І взагалі через непродуману політику Центральної Ради (тодішньої “верховної ради”) у військових та інших питаннях, українська армія була фактично розпущена. Залишилось тільки декілька боєздатних добровільних формувань (полк Січових Стрільців, Гайдамацький кіш Слобідської України, та ж Юнацька школа ім. Хмельницького тощо).
3-м міфом є мовляв “різанина”, в якій більшовики добивали беззбройних українських “дітей”. “Брехня як шапка”. Отже, яким був перебіг бою?
Ворог, який переважав українців майже у десять разів, очолений відомим Муравйовим, ішов як на парад, але наштовхнувся на сильний опір юнаків. Бій тривав цілий день в снігу за 20-градусного морозу. Завданням 600 українців було протриматися день. Увечері під загрозою оточення більшовиками та вже згаданим “українським” полком ім. Шевченка з Ніжина, що виступив на з’єднання з наступаючими більшовиками, вирішено відступити з бою на станцію. Організований відступ відбувався холоднокровно уже в темряві. Вояки сіли у потяг на станції і рушили у напрямі Києва, де з’єдналися з Чорними гайдамаками Симона Петлюри і взяли участь у придушенні більшовицького заколоту на заводі “Арсенал”.
То кого ж розстріляли/закололи багнетами на станції?
Після бою під час перегляду в студентській сотні не виявилося цілої чоти чисельністю 35 людей. Виявилося, що вони відступаючи, очевидно для скорочення дороги, пішли на світло станції Крути і натрапили на більшовиків, що якраз надійшли. 28-ро студентів було закатовано, їх не розстрілювали, а кололи багнетами (може, щоб не створювати шуму стріляниною), 7 поранених доставили до Харкова, звідки їм вдалося втекти. Серед них, наприклад, був Ігор Лоський, син міністра. Іншому сину міністра, студенту Володимиру Шульгину, не поталанило –  він загинув. Саме цих 28 загиблих і було поховано на Аскольдовій могилі в березні 1918 року, вже після визволення Києва від більшовиків.
Міф №4 – “зрада офіцерів”.
Не відповідає дійсності і звинувачення у зраді старшин (офіцерів), які мовляв “сиділи у вагоні і пиячили, а потім сіли в поїзд і втекли”, не давши всім евакуюватися. Насправді ж із 20-ти старшин загинуло 10, а один помер у шпиталі (сотник Омельченко). Сотник Лощенко навіть виготовив саморобну гармату, яка на дрезині переміщалась вздовж колії, обстрілюючи більшовиків.
Міф №5 – “поразка”.
Постає питання: якщо вояки виконали наказ, і навіть перевиконали його, затримавши ворога замість одного дня на кілька днів, то чого тоді поразка? До того ж втрати більшовиків були більшими.
Отже, втрати української сягали: близько 250 юнаків, одна чета студентів (28 осіб) і 10 старшин, тобто близько 300 осіб із 600 учасників бою – половина.
Втрати більшовиків були значно більшими, що очевидно й викликало лють Муравйова при розправі з полоненими. Інша половина, ті хто не загинули, взяли участь у придушенні більшовицького повстання на заводі “Арсенал” у Києві і у всіх визвольних змаганнях. А окремі учасники бою пізніше опинились на еміграції. Це сотник Модест Семирозум, юнаки Чорпіта, Заквалинський, полковник Лощенко та інші. А сам А. Гончаренко, хоч і наддніпрянець, був сотником у Дивізії “Галичина” під час Другої світової…
Ворога було затримано, виграно дорогоцінний час на переговорах у Бресті, придушено більшовицьке повстання в Києві, вчасно евакуйовано державні установи перед наступом більшовиків.
Це дозволяє нам характеризувати бій під Крутами як перемогу українців.

Андрій Ребрик

Більше є тут: http://spavedfront.io.ua/s105209/doli_geroev_krut

Вони не зрадили - вони співали гімн України. Хоч це, можливо, й частина легенди. На сайті http://kruty.org.ua/ зібрані спогади очевидців, учасників бою і більше чи менше причетних. Багато вартісної інформації.

92%, 45 голосів

8%, 4 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Відзначаємо 1 грудня 20-річчя референдуму

Відзначаємо 1 грудня 20-річчя всеукраїнського референдуму на підтвердження незалежності України. Всеукраїнський референдум 1991
Результати референдуму 1991 року.
Всеукраїнський референдум 1991 року — загальнонаціональний референдум на території колишньої УРСР щодо проголошення незалежності України. Відбувся 1 грудня 1991 року. На референдум було винесено одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Текст Акту проголошення незалежності України, прийнятий Верховною Радою 24 серпня 1991 року, було наведено у виборчому бюлетені. Громадяни України висловились на підтримку незалежності. У референдумі взяли участь 31 891 742 особи — 84,18% населення України. З них 28 804 071 особа (90,32%) проголосувала «За».
 Організація Всеукраїнський референдум 1991 року був організований Верховною Радою та урядом УРСР. Перебіг
Для проведення референдуму по всій Україні було створено 34 093 дільниць для голосування[1]. 37 885 555 осіб було внесено до списків громадян, що мали право проголосувати[1]. 31 943 820 осіб або 84,32% тих, хто мав право голосувати, отримали бюлетені для голосування[1]. З них взяли участь в референдумі 31 891 742 осіб або 84,18%[1].

Одночасно з референдумом проходили перші в історії незалежної держави Україна вибори Президента України.

Результати

Акт проголошення незалежності України було підтримано в усіх 27 адміністративних регіонах України: 24 області, 1 автономна республіка, та 2 міста зі спеціальним статусом. До бюлетеня було внесено запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Ствердно на це запитання відповіли 28 міл 804 тис. українців (або 90,32%), взяли участь у голосуванні 31 міл 891 тис.громадян (або 84,18%).

28 804 07190,32%2 417 5547,58%
Ukr Referendum 1991.pngUkr Referendum 1991 No.png
Так, підтримую (%)
Ні, не підтримую (%)
Примітки Джерела Посилання

14 квітня - Смолоскипний Марш Коліївщини


14 квітня 2011 року Черкаська обласна організація Всеукраїнського об'єднання "Свобода" та Черкаська обласна молодіжна громадська організація "Сокіл" проведуть Марш Коліївщини в Умані. Адже саме Умань є визначним місцем у історії, зокрема національно-визвольного повстання гайдамаків під проводом Максима Залізняка та Івана Гонти у 1768 році.

Свободівці пройдуть центральними вулицями Умані, щоб нагадати українцям про боротьбу за соціальну та національну справедливість, яку у XVIII столітті проводили гайдамаки та вшанувати пам'ять цих самовідданих та полум'яних борців проти чужинського гніту, духовної окупації та поневолення.

Збір о 19-30 біля Хреста борцям за волю України у парку на Садовій вулиці.

Запрошуються усі бажаючі.

Приєднуємось!

   Українці! Прошу приєднуватися до співтовариства "Історія України", де ми будемо писати про історичні події, що відбулися на території України протягом кількох тисячоліть.

   http://www.acus.org/files/images/FlagMap_of_Ukraine.png

   Мета створення товариства - це поширення історії України в інформаційному просторі, спочатку українському, а потім і світовому. В планах створення цільових блогів на соціальних мережах, та в кінці кінців створення спеціалізованого сайту.

   Мова написання у співтоваристві БУДЬ-ЯКА, ми орієнтуємось не тільки на україномовних, але й на англомовних і російськомовних, і франкомовних та інших.

   Умовою для написання статті є ссилка на авторитетне джерело - автора, історика, матеріал, факти, що свідчать про подію, або закономірність.

   Прошу Приєднуватися!

   http://blog.i.ua/community/2540/

Етнографічна карта Європи 1918 року

Етнографічна карта Європи, 
  випущена Європейським географічним інститутом у 1918 р., 
  надає цікаву інформацію про тогочасний національний склад України. 
  Крім того, що кордони розселення українців ширші 
  за нинішні державні кордони України, 
  на її території спостерігаємо присутність кримськотатарського народу, 
  відносно невеликі "вкраплення" болгар, греків, молдован та білорусів, 
  але майже відсутній "салатовий колір", що ним замальовано східного сусіда. 
  Отже, російська нац. меншина з’явилась 
  на українській етнічній території пізніше – 
  внаслідок поразки УНР в оборонній війні проти більшовицької Росії і, 
  як наслідок, цілеспрямованої міграції населення з території РСФСР, 
  зокрема масового заселення районів винищення українців 
  в результаті геноциду - Голодомору.


Енциклопедія фальсифікацій

«УМ» узагальнила 11 найпоширенiших способiв, у якi фальшували волевиявлення українцiв на виборах–2012
Дмитро Лиховій, Анна Щепа

Після рішень ЦВК за суботу–неділю можна вважати, що парламентські вибори в Україні завершилися. Принаймні та їх фаза, що відбулася у 2012 році. Відповідно до рішення більшості членів Центрвиборчкому, які діють у руслі партії влади та уряду, «ложка дьогтю не може зіпсувати бочку меду», тобто «незначні» помарки і фальсифікації — переважно на користь кількох кандидатів–мажоритарників — не дають підстав вважати ці вибори брудними, нечесними й нелегітимними.

Але в опозиції, у середовищі спостерігачів від громадських організацій та з–за кордону вважають: як не можна бути «трошки вагітним», так не можна вважати чесними вибори, на яких украдено перемогу в кандидатів принаймні в 10—13 округах. А способів фальсифікації, що вплинули на результати волевиявлення громадян тією чи іншою мірою, виявлено взагалі безліч. За застосування більшості з них у нормальних, демократичних країнах зловмисники, відповідно до законодавства, мали б бути притягнуті до кримінальної відповідальності. У нас же замовники фальсифікацій проходять у парламент, виконавці — отримують щедру винагороду, а спостерігачів у багатьох випадках виганяли з дільниць.

Якими були способи фальшування на цих виборах — спробувала узагальнити «УМ», звернувшись до даних моніторингу громадської мережі «Опора», Комітету виборців України, незалежних експертів та деяких політичних партій.

«Карусель»

Найбільше про технологію «карусель» у день виборів сповіщали з Донеччини, зі «спальних» районів Києва, міст Боярка та Ірпінь Києво–Святошинського округу. Виборцям пропонувалося за грошову винагороду віддати голоси за якусь із партій та котрогось із кандидатів, надати докази такого голосування, зафіксувавши свій бюлетень після заповнення, або вкинути вже заповнений бюлетень.

Типові ознаки «каруселі»: скупчення біля дільниці людей, які постійно передають один одному папери (бюлетені) чи теки з паперами, рахують гроші. Під час найбільших проявів «каруселі» йдеться про підвезення продажних виборців на автобусах.

«Ручайок» (укр. «Джерельце»)

Суть цієї технології — винесення виборцями чистих бюлетенів за межі дільниці в обмін на «правильно заповнені» й отримання за це платні. Такі випадки зафіксовано опозицією в більшості округів Києва. Хоча багатьох учасників «ручайка» спостерігачі віддавали в руки міліції, та не реагувала на злочинний прояв підтасовки ви­борів.

«Синій светр» (або «хустинка»)

За цією технологію найчастіше відбувається неособисте голосування виборців або голосування на чужих дільницях чи навіть округах, що заборонено законом.

Так, виборці Івано–Франківської області та деяких інших регіонів повідомляли «Опорі» про те, що особи, котрі представлялися членами ДВК, ходили по домівках виборців і просили віддати запрошення на голосування тих членів сім’ї, які перебувають за кордоном. Далі складається список з осіб, які стовідсотково не братимуть участі у голосуванні, — замість них «свої люди» мають проголосувати «так, як треба». У день виборів цим «своїм людям» мають безперешкодно видати бюлетені ті члени ДВК, які мають специфічні візуальні ознаки — светр певного кольору, хустинку, брошку чи щось подібне, за чим їх можна розпізнати. Відповідно до цього може створюватися й група «лівих» виборців із домовленими аксесуарами. Спостерігачі не можуть зафіксувати факт голосування на дільниці сторонніх людей, бо зовні все відбувається так, ніби це мешканці саме цього району.

А в селищі Бужанка Іваничівського району Волинської області головою виборчої комісії № 070161 було призначено сліпу людину (інвалід першої групи по зору).

Виїзна урна

Члени ДВК, відповідальні за проведення голосування за межами приміщення для голосування (тобто «на дому») і виїжджають із переносною виборчою скринькою до хворих виборців, насправді до них не їдуть, натомість заповнюють бюлетені та вкидають їх у ці скриньки на власний смак. Досить поширена практика в тих регіонах, де члени виїзної групи ДВК заангажовані однією політичною силою. Технологія дуже дієва, адже цього разу майже 5% виборців зголосилися голосувати «на дому» — за новим законом відповідні списки легко формувалися на підставі фіктивних заяв із липовими «лікарняними».

Прийшовши на дільницю, дехто з виборців був здивований, що розминувся зі скринькою для голосування — вона начебто виїхала до нього до дому, але там її ніхто так і не побачив. «Жодних розслідувань щодо підробки «лікарняних» заяв з боку виборців не було, — зауважує Ольга Айвазовська з мережі «Опора».

«Мертві душі»

У списку виборців завжди є особи, які традиційно не беруть участі в голосуванні. Цим користуються деякі нечесні члени комісії. Вони видають бюлетені своїм співучасникам, і ті по декілька разів підходять та отримують бюлетені за «мертвих душ». Таке порушення досить легко виявити, якщо порівнювати прізвище виборця у паспорті і прізвище, навпроти якого виборець ставить підпис про отримання бюлетеня. Але далеко не завжди у складі ДВК є пильна непідкупна людина, яка б просигналізувала про злочинну змову своїх колег. Власне, у багатьох випадках ДВК й формувалися із квот «технічних» партій на кшталт «Союзу анархістів», Морської чи «Братства», аби в них був консенсус щодо фальсифікацій. Так, динаміка голосування на багатьох дільницях Донбасу надвечір 28 жовтня показала, що було використано бюлетені тих людей, які зовсім не збиралися йти на вибори.

На дільниці №121071 у 25–му окрузі Дніпропетровська пачку бюлетенів в урну вкинула сама член ДВК, про що свідчить відео з офіційної камери спостереження. Власне, це чи не єдиний випадок, коли ініційовані Партією регіонів веб–камери на дільницях виконали свою місію щодо забезпечення «прозорості» ­виборів.

Також на всій території України реєструвалися випадки внесення до списків виборців тих осіб, які ніколи не проживали за певними адресами. Так, аналізуючи списки, активісти руху «Спільна справа» виявили в одній із квартир на вулиці Політехнічній, 46/1 у Києві аж 37 зареєстрованих виборців.

Суцільна лікарня

Масові проблеми були на виборчих дільницях, що розташовувались у медичних закладах. На пацієнтів чинився тиск, створювались різноманітні перешкоди для їх волевиявлення, наприклад, до комісії привозили менше бюлетенів, ніж було зареєстровано виборців (як у Вінницькому обласному тубдиспансері). На багатьох лікарняних дільницях результати голосування різко відрізняються від загальної картини по округу — звісно, на користь провладного кандидата чи партії.

За даними активістів проекту «Майдан–Моніторинг», представники виборчих комісій підписували порожні бюлетені до закінчення голосування; люди після голосування підходили до намету, де отримували продукти.

Зникаюче чорнило

Сім дільниць у Київському районі Одеси мусили тимчасово припинити роботу через знайдені в кабінках ручки зі зникаючим чорнилом. В опозиції кажуть, що до моменту виявлення ручок на цих дільницях встигли проголосувати щонайменше 10% ­виборців.

Водночас ще в кількох округах ішлося про порожні бюлетені із притиском–значком на місці певної партії чи кандидата — там чорнило теж вочевидь зникало. В деяких випадках, очевидно, такий бюлетень можна встигнути позначити на користь іншого кандидата.

Чарівний ніготь і нахабна ручка

Довгий ніготь зі спеціальною насадкою, що пише, або перстень із такими самими графічними властивостями, — ось поширений у багатьох регіонах спосіб для впливу на бюлетені заангажованими членами ДВК. Здебільшого йдеться про псування бюлетенів — коли член дільничної комісії бере його до рук (під час підрахунку або перерахунку) і непомітно для спостерігачів ставить позначку навпроти будь–якого іншого кандидата чи партії. А якщо в бюлетені позначки стоять біля двох кандидатів — він за законом недійсний.

Іноді заангажовані зловмисники навіть не заморочувалися з нігтями–каблучками, а просто псували ручкою (чи навіть рвали!) бюлетені в той час, коли цього не бачили спостерігачі. До такої технології неодноразово вдавалися провладні мажоритарники у найбільш «гарячих» округах.

З огляду на свою політичну заангажованість, ЦВК не підтримала постанову про неможливість встановлення результатів виборів у 14–му окрузі, де провладний кандидат Жеребнюк обігнав БЮТівця Мельничука вже після підрахунку 100% бюлетенів. Хоча член Центрвиборчкому Юлія Швець сигналізувала: зіпсовано аж 2301 бюлетень, насправді відданий за кандидата від «Батьківщини» Івана Мельничука. За результатами перерахунку по дільницях було класифіковано як зіпсовані від 12 до 24% (!) бюлетенів. Хіба це не ознака фальсифікації? Але грошовитий ставленик ПР Віктор Жеребнюк уже має депутатську недоторканність. І це — лише один приклад виборчої сваволі «Регіонів» за цією технологією.

Підрахуй–2012: суд допоможе

Утім найбільш кричущі фальсифікації відбувалися не в день голосування, а під час підрахунку голосів за мажоритарників. «Гарячі точки» утворилися там, де опозиційні кандидати несподівано випередили ставлеників влади.

«В ОВК приймаються всі протоколи, за якими виграє Олесь Довгий. Інші протоколи відправляють на доопрацювання. А на доопрацюванні з ними щось відбувається. Просто на сходах окружкому виймають бюлетені, а на сайті ЦВК створюється тенденція, що перемагає Довгий», — бив на сполох Віктор Чумак, кандидат від «УДАРу» в окрузі 214. У деяких округах — зокрема у Губського на Черкащині, у Пилипишина — штучні черги, за затягування в ОВК таки призвели до того, що справжніх переможців — опозиціонерів — відправили на перевибори.

На більшості «проблемних» мажоритарних округів кількість неврахованих, зокрема зіпсованих, бюлетенів є більшою, ніж розрив між основними претендентами.

На ОВК №94 iз центром в Обухові провладна Тетяна Засуха пішла в лобову атаку — через суд, і той визнав недійсним голосування по 27 дільницях, на яких переміг БЮТівець Віктор Романюк. Викреслення 32 737 голосів дало перемогу «регіоналці». І на якій підставі? Заангажований суд визнав, ніби на відповідні ДВК справді не допустили спостерігачів від Партії регіонів (а про таку дискримінацію постфактум заявили підставні люди). І це — про дільничні комісії. Із самого початку створені з перевагою симпатиків ПР?

Схожу «судову» схему, але із фіктивними свідченнями про нібито неправильне транспортування урн, застосували й на окрузі 194, відібравши перемогу в БЮТівця Миколи Булатецького. А він насправді обіграв людину олігарха Фірташа Валентину Жуковську аж на 12 тисяч голосів!

На ОВК 11, де перемогу віддали провладному Олександру Домбровському, не врахували понад 6 тисяч бюлетенів, 3050 з яких були зіпсовані.

Понад 5,5 тисячі бюлетенів зіпсовано на ОВК 182 у Херсоні, де різниця між висуванцем ПР Володимиром Сальдо та представником «Батьківщини» Олексієм Урсуленком становить лише 934 голоси.

На ОВК 71, де переміг брат Віктора Балоги Павло, не враховано 4526 голосів, голосування на одній дільниці визнано недійсним. Різниця між Балогою та його опонентом «регіоналом» Степаном Деркачем — 217 голосів.

На ОВК 223 у Києві загалом не враховано 4348 бюлетенів, а різниця між Пилипишиним та «свободівцем» Левченком становить 442 голоси.

В ОВК 90 у Білій Церкві, де переміг провладний Віталій Чудновський, зіпсовано 2028 бюлетенів — при тому, що відрив Чудновського від «свободівця» Олександра Марченка усього 322 голоси.

На скандальному 132–му окрузі у Первомайську кількість неврахованих бюлетенів — 2245, і це при тому, що різниця між результатами представника влади і опозиції — 232 голоси.

«Інша стопочка»

За два дні до виборів мережа «Опора» поширила аудіозапис, підпільно зроблений під час навчання членів ДВК від Партії регіонів на Волині. «Майстер–клас» відбувався у селищі Турійськ. Інструктор із «Регіонів» Олег Володимирович та депутат Волинської облради від ПР, начальник управління внутрішньої політики та зв’язків із громадськістю Волинської ОДА Андрій Мельник навчали поведінці під час підрахунку: «Берете ви­борчий бюлетень. Дивитесь: номер двадцять. Поклали в стопочку Партії регіонів. Знову берете бюлетень: номер двадцять. Кладете в стопочку Партії регіонів. Третій бюлетень — номер двадцять. В Партію регіонів. Четвертий бюлетень: номер дев’ятнадцять. Поклали його в стопочку за номер двадцять. Може людина фізично помилитися? Може! Закон не передбачає відповідальності. За технічну помилку ніхто ніякої відповідальності не несе».

І про ймовірне викриття за такими заняттями: «Якщо спостерігач чи навіть народний депутат, який до вас приїде, починає качати свої права і погрожувати вам якоюсь відповідальністю — ви можете більшістю ухвалити рішення про видалення з залу цієї особи, бо вона заважає вам працювати. Більшість проголосувала — і правоохоронець має цю особу вивести. Нам задають питання: а якщо правоохоронець не захоче? Дзвоните Юрію Максимовичу (керівник районної організації ПР), він дзвонить Олександру Башкаленку (голова обласної організації ПР, перший заступник голови Волинської ОДА) — і за дві хвилини правоохоронець буде виконувати рішення».

Серверна кімната

Як сигналізували опозиційні сили, в деяких округах для фальсифікації було достатньо мати свою людину на чолі ДВК та за комп’ютером, який передавав дані у Центрвиборчком. Так, за допомогою «Беркута» було вилучено бюлетені та внесено оновлені дані на сервер на користь «регіонала» у Первомайську. Так само комп’ютерники допомогли із циферками й Губському на Черкащині.

http://umoloda.kiev.ua/number/2175/180/77460/

Украинские рушники, в том числе особенности вышивки свадебных

Сразу предупреждаю, что очень много текста, мало картинок-)) Использовала много материала, постаралась все впихнуть в одну заметку. Есть противоречия кое где, но как разрешить их не нашла, поэтому все советуют доверять интуиции. Вышивка все таки идет от души.  Эта заметка заканчивает мою подборку об обрядовой вышивке, но тема не заканчивается, и если будет интерес, то могу продолжить выкладывая образцы вышивок и другие интересности.

"Хата без рушника, що сім'я без дітей", - гласит украинская пословица. В современном мире, когда старинные обычаи и традиции уступают место прогрессу, роль Рушника остаётся такой же, как и столетия назад. Он напоминает нам о наших предках, о корнях наших верований, является предметом гордости и оберегом.

[ Читать дальше ]