Суд постановив (по наданому Москвою посвідченню), що колишній охоронець концтабору Джон Дем’янюк добровільно брав участь у масовому вбивстві євреїв. 

 

http://sd.org.ua/news.php?id=19814

Пам'ятайте. На наших сайтах працюють російські тролі - це відібрані з покидьків і навчені в ідеологічних російських центрах професіонали, що працюють як зомбі не звертаючи уваги на правду або почуття людей. Вони виконують чітко поставлені ідеологічні диверсії проти України. Цілодобово відпрацьовують державні гроші.
 
Покірливі слухняні російські тварі прийшли на землю України щоб зробити нашу країну російської губернією.
 
Їх завдання заважати нормальному спілкуванню людей, нацькувати Схід і Захід, нести ворожнечу і послаблювати Україну. Тоді країна стає економічно і політично малозначима.
У хід йдуть численні коментарі під різними ніками з нісенітницею і паскудством яке відволікає, насадження багаторазово лишніх абсурдних думок, руйнування конструктивних спілкувань.
 
Росіяни тролі - наші помічники. Якщо взялися когось або щось поносити, то це щось треба підтримувати. Цього вони бояться. Вони відпрацьовують завдання - послабити або завалити. Вони точно визначають лідерів у країні, яких ми повинні підтримати. Навпаки своєю опікою і постійною підтримкою точно вказують на ворожих російських прислужників і на свої загарбницькі істинно російські цінності.
Мета Росії - ослаблення і окупація України, мета України - незалежність і вільний розвиток кожного.

/14.05.1871р.н. – +7.12.1936р./

Бог нагородив заможного селянина Семена Стефаника, за його надмірну працю на добробут родині, славним сином. Те сталося 140 років тому на Станіславщині у селі Русові. Увесь у батька, та коли батько був скупий на гроші, то сину славу в світі дарувала його неймовірна скупість на слова. Навіть «академік українського слова», перекладач з 14 мов, Іван Франко захоплено називав Василя «артистом», який без сліду песимізму правдиво малює «трагедію душі» українців без жодного зайвого слова. Небачений запас українських слів у письменника сплітаються чарівними візерунками неочікуваних комбінацій та створює коротенькі за обсягом, та великі за сюжетом новели.

З гімназії почав він свою боротьбу проти поневолювачів українства. Агітував за «мужицького депутата», свого вчителя, Івана Франка. Згодом і сам став депутатом, допомагав простому народу задіявши до цієї справи друга адвоката.  «Розуміючи великі заслуги Стефаника перед українським мистецьким словом, його новаторські здобутки, радянський уряд з пропагандивною метою (у «Союзі» тоді ніхто і звичайної пенсії не мав. Б.)призначив йому в 1928 персональну пенсію, від якої, однак, Стефаник у 1933 відмовився, коли довідався про штучно створений голод і переслідування української інтелігенції. Внаслідок чого його в УРСР аж до 1939 перестали згадувати. Відтоді його видають сфальшовано (найповніше «Повне зібрання творів» у 3 томах, 1949—1954), представляючи як прихильника радянського ладу». http://uk.wikipedia.org/wiki/Стефаник_Василь_Семенович

Оцінюючи вчинок по відмові від персональної пенсії треба мати на увазі, що Василь з січня 1930 р. мав частковий параліч, що «прикував … до ліжка». /Василь Стефаник, Твори, «Дніпро», К., 1964/

 На відкритті пам'ятника Івану Котляревському в Полтаві, 1903 рік. Зліва направо: Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Олена Пчілка, Леся Українка, Михайло Старицький, Гнат Хоткевич, Володимир Самійленко.

Маю думку, що Василь Стефаник, хай би нічого не писав, лише три невеличкі новели з циклу «Земля», такі як «Марія», «Сини» та «Діточа пригода», то і цього було би досить, аби його включити до найкращих українських письменників, твори його до класики української літератури, і обов’язково вивчати їх у всіх школах. Не лише тому, що вони сприятимуть збагаченню  запасу українських слів у учнів. Сину божому не поступаються, по їх значенню для України, герої з новел «Марія» і «Сини».

 

 

 

    

А ви й не помітили?

 

 

Хочу такий же!

 

Усім кому цікаво рекомендую почитати працю херсонського патріота. Не можу ще зрозуміти звортній звязок з ним, думаю що для нього це було б важливо. Витримки з ,,Філософії пересічного українця’’ я читав в друкованих виданнях. Цікаво, що він не фаховий дослідник але займається аналітико. На якому рівні? Висновок за вами!

http://www.tnua.info/analitika/8004-filosofiya-peresichnogo-ukrayincya.html

    Коли все важливе стирається,народна свідомість думає не про ідеологію,а про набивання  шлунку,правляче коло так стисло обліпило бідне населення тяжкими податками і нотатками,де Нація під поштовхом ворожих сил перетворюється у сукупну масу,одного незадоволення.
   То як зрозуміти,що відбувається із волелюбних і  вічно прагнучих до ідеалів народом,шо його гноблять, так свідомість стирають,і він мовчить,чи спить він,і час.? Висновок програма деформації проводиться успішно і знищення проводиться так уміло.Потрібно розібратися,що зараз являється Українець і новий вид.
    Українець прагне Волі, веде боротьбу за неї дозагину,у минулому боротьба велася на полі бою, на сучасному етапі,просто йде винищення-нові технології-стиснути і не давати людям жити,у них одне виникає бажання вити-від умов,шо так уміло зробили ті,шо поставленні верховодити Народ!
   Спочатку ціни на все необхідне-зробити такими,шо бідний Українець,не має коштів,у нього одне питяння,де знайти гроші,шоб зробити життя стабільним.
   Чому прагнення до накопичення таке важливе-у підсвідомості Українця-залишається вічний спомин про Голодомор,шо все забрали,тепер мати своє вирощенне руками,важливе у будь-якому віці.Навіть,якшо людина вже вийшла з праце-продуктивного віку,тремтячими руками йде на свій городик і то більше має він земельного угіддя, і там проводить ритуали до якого звик,і так вимагає Пам"ять про минуле часи-говоре травма,котра у Нестійкі часи виходить і можливо виручає Українця. Своїми руками вирощенне то вже великий внесок,шоб перебути зиму,говоре Пам»ять.
    Українець він добряк,і щира душа,тому так багато часу витратив народ,шоб сформувати у собі сили до нав"язливого сусіда,і скинути його з своєї шиї.
Велична пам"ять народу,котрий має Спадщину Історичну і шанує,своє він Любить,і не дозволить,шоб інший чужорідний поливав брудом його історичні джерела…
  Тепер подивимся на новий вид: він мешкає всюди,говорит на мові окупанта- вороже ставиться до щирого Українця,квітчить,ти Бандерівець,сам це новий вид,любить москву,чи не любить ту сусідську державу,основне він сидить у Державі,жере хліб,не шанує традиції,глибоко і далеко йому історична Пам"ять народу,а мова українська йому немила,дивина із дивин,цей Нововид,важає себе Українцем!!!!!!!Який це українець?Якшо він все чуже ставить на перше місце,а основний ідентифікатор-мова він зневажає,йому тільки набити свій живіт,і репетувати «Я УКРАИНЕЦЬ»так і хочеться послати таких українців…у  бібліотеку!!!!!
  Вони злі,морал низька,і тормозять рух до світлого Майбутнього,їхні думки нововиду живуть у часи совізму, пам"ять наскільки профілактична перемита чужим впливом.
Не забути що у формуванні деяких міст,грали  і вихідці іншого етносу,котрий був завезений на вимерлі села і міста,звісно про Голодомор звідки їм це знати,хтозна через шо вони перейшли,можливо у ті часи 1932-33 р.р. лижали всюда тіла,і шоб забути про страхіття поширювався алкоголізм.
   Алкоголізм вимиває все людське,він стає допінгом і стимулятором до агресій і втеч віл реальності.
А чого дивуватися,а хоча і треба,але просто коли комунізм своїми бридовими ідеями нахлинув брудною хвилею і такою,як не одне цунамі,шо зараз потрошать землю,у свій час совізм потрошив Граніт сімейного християнського устрою,до чого завжди прагнув Українець. Плями червоноти знищували церкви,інтелігенцію,у більшості у тих місцях де зараз процвітає нововид,котрий слабий по своїй моральності,смардючо від нього тхне-чужою поведінкою-агресора,котрий щупальцями нахабства чіпляється до Чистого Сприйняття Українця.
  Як з тим бути,такі різні,це боротьбі Добра і зла.У свій час,коли комунізм був тільки у зародку,єдина сила,шо вела боротьбу протів потім вже  всесвітового зла- стала Одна Україна з Українцями,котрі Своїми Синами і Дочками зупиняла цю ідею хвору і трохи замахами дибилізму. Все таки комунізм був,але сама основна сила знищення була кинута на Націю,котра вже давно існувала .І далі є та зверхність,навіть у тих нововиду,а Вічне прагнення до зверхності-це прояви слабкої особи,котра своїм сичанням хоче перекричати трепотіння свого тіла від страху.
   Майбунтє за,ким?????????Ой Доле,не знаю,бо всі перемішалися,у більшості варіації,є одна деформації у деградацію. Коли Народ,шо Українці не перемекне ОДНУ передачу Деградації у своїй голові,шо там десь у тілі,чи то  у Києві,а якшо це частина(людина) шкодить,то потрібно його вирвати,і послати…..у бібліотеку суртувати книжки. Потрібно згуртувати сили,бо нововиди,перемішаються і буде не життя,а одна «малина».
То кого більше на Нашій Богом Даній Землі?

Стареньке, але актуальне. І смішно, і слізно, бо так воно є. Мій переклад:)

* Якщо росіянин любить Росію - він патріот. Якщо українець любить Україну - він махровий бандерівський націоналіст.
* Якщо росіянин каже "хохол" - він по доброму іронізує над представниками братського народу. Якщо українець каже
"москаль" - він виявляє цим свою націоналістичну, антиросійську сутність.
* Якщо росіянин мітингує - він відстоює свої інтереси. Якщо українець мітингує - він відпрацьовує американські гроші,  виплачені йому в антиросійських цілях.
* Якщо російський президент спілкується з американським президентом - він налагоджує відносини між двома країнами.
Якщо український президент спілкується з американським президентом - вони обоє плетуть антиросійську змову.
* Якщо росіянин розмовляє російською - він просто росіянин.Якщо українець розмовляє українською - він Петлюра недобитий.
* Якщо російський президент декларує проросійські гасла - це нормальний президент.Якщо український президент декларує проукраїнські гасла - він проамериканський та антиросійськи президент.
* Якщо російський уряд не погоджується з українським урядом - він відстоює національні інтереси. Якщо український уряд не погоджується з російським урядом - обнагліли зовсім:)

Дедалі все частіше у Полтаві з'являються синьо-жовті прапорці на лобовому склі авто. І що саме цікаво - незалежно від "крутизни" авто.

Найбільше мене вразила картина, яку я побачив днями, сидячі в автомобілі. На перехресті вулиць наше авто стояло, очікуючи зеленого світла світлофора. Поруч з нами стояв новий шикарний джип. За його кермом сиділа молоденька пані (років 25), а на лобовому склі її авто був прикріплений синьо-жовтий прапорець.

Коли дивишся на такі картини, дух піднімає. Розумієш, що, нарешті, українці починають пишатися своєю належністю до всього українського. А приклад з автомобільними синьо-жовтими прапорцями на лобовому склі авто ще й доводить те, що наш народ починає пишатися цим відкрито.

Тарас Токар.

Кожен має про нього свою уяву. Хтось - як національність. Хтось - як громадянство. Хтось - як етнічну приналежність.

А як думаєте Ви?