Коханий спить щасливим сном…
Співають зорі за вікном,
Мрійливо грають цвіркуни,
По всій землі чаклують сни …
В садку геть сонний вітер впав,
Струмок шепоче поміж трав,
Безжурним сном коханий спить…
…………………………………………
Життя - Кохання – Вічність – Мить….
16.07.2009
Copyright 2009 © Cтепанська Марина (SMG) Всі права захищені
P.S.Прошу вибачити за те. що майже ни виходжу на зв'язок. Є певні проблемі з інтернетом. ВСіх пам'ятаю.
Той вечір...
І лице натхненне,
І рук, мов крил, граційний змах....
І над усім - етюд Шопена,
При двох запалених свічках.
Мелодія краси і цноти заповнює кімнату, дім...
А я перегортаю ноти й милуюсь профілем твоїм,
Волосся білого розмаєм....
І не вві сні, а наяву, тебе вже вкотре, - відкриваю,
Так добре знану, і - нову.
О господи, яке ж ти диво!..
І ноти випуска рука, і свічі гаснуть соромливо,
Й Шопен здивовано змовка....
Коли роки й життя буденне
Любов і нас утомлять вкрай,
Я попрошу: "Етюд Шопена при двох свічках мені заграй".
І в припорошеній замрії,
Під звуки дивні оживу
Й тебе - укотре вже! - відкрию,
Весь вік і знану, і нову;
Весь вік незбагнену й натхненну...
Ні, я нічого не скажу:
Лишь вибачусь перед Шопеном
І знов дві свічки погашу.
І. Немирович
(дуже давня історія, майже справжня, трохи видозмінена)
Що я можу дати тобі, окрім свого кохання? Як висловити почуття, які переповнюють мене?.. Що додати, адже словами все сказане і написане?..Я захоплююсь тобою. Подивись уважно – ми, як дві половинки одного цілого. Ми такі схожі, але дещо відрізняє нас – для того, аби ці половинки співпали, доповнили одна одну і з’єдналися міцно.
Ти кажеш, що твоя особо не варта мого кохання. Не вірю. Невже ти думаєш, що його можна віддати тому, до кого моє серце байдуже?
У твоєму виборчому бюлетені претендентів на кохання імен декілька. І моє чи на першому місці в списку?.. В моєму – лише одне ім’я, іншого немає. Навіть не уявляю, кого ще можна додати туди. Тривалі пошуки привели до тебе. Але остання перепона… Ти не даєш шансу навіть на спробу усунути цю перешкоду. Можливо, вона нездоланна. Але як дізнатися, доки не зробити намагання її подолати?
Твоя влада, Ладо! Згуба
З губ… Голубе мій!.. Глибоко
Голубиться, губиться… Пригублю…
Любитиму… Благоговітиму…
06.04.2012
© Copyright: Марина Степанська
Раздел: лирика любовная
Свидетельство о публикации № 10428
Мовчання красномовним бути вміє –
Він та Вона в Коханні, і не сміє
Ані словечко сполохнути мрію.
Лише торкання, погляд очі в очі,
Тремтлива, найсолодша тиша і пророча.
Таким промовистим бува мовчання –
Вона та Він в передчутті прощання,
Слова безсилі, бо нема Кохання.
Торкання мертві, погляд – вбік, не в очі,
Тремтлива тиша наполохана, пророча.
16.11.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
Покличу пошепки «кохаю!» -
Почуєш? – Серцем? Озовешся?
Сховаєш погляд? Посміхнешся?
Наблизишся? Не повернешся?
Самотня тінь в кутку зітхає,
Байдужо Місяць позіхає…
І ранок Сонцем вибухає!..
04.12.2009
Copyright © Stepans’ka Marina (SMG)
музика - Copyright © С.Грищук
Тебе торкаюсь ніжно. Сутінки бузкові...
Тепло двох тіл зливається в потік.
Слова, нещирі гості випадкові,
Втекли. Є погляд в очі, Жінка, Чоловік.
Навколо - мегаполіс метушливий,
Чужий нам простір, інший час.
Є двоє - ми, є мить важлива,
Що з'єднує в одне-єдине нас.
24.09.2009
Copyright 2009 © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved
Чи зумієш ти кохати,
Щоб за все, про все забути,
Щоб усі зірвати пути,
Щоб усі зламати грати?
Чи зумієш ти літати,
Щоб зі мною в парі бути?
Чи здолаєш ти в кохання
Всі скарби душі вложити,
Щоби знов перетворити
Їх огнем свого страждання?
Чи здолаєш без вагання
Так же вмерти, як і жити?
Коли так, летімо разом
В неосяжні високості,
Вище, дужче... аж до млості!
Душі, збурені екстазом,
Як раби, не гнуться плазом, -
На землі вони лиш гості!
В світовий процес творіння
Влиймо всі духовні сили.
Будьмо, як громові стріли:
Дві душі - одно горіння!
Щоб згадали покоління,
Як жили ми, як любили.
М.К. Вороний, 1912 р.
