хочу сюди!
 

Людмила

49 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 46-60 років

Замітки з міткою «політика»

Продали б ви свій голос?

Друзі наштовхнули на тему опитування:

"Чи продали б ви свій виборчий голос? Якщо так - то за скільки?".

Голосуємо:


free counters

52%, 32 голоси

2%, 1 голос

23%, 14 голосів

21%, 13 голосів

0%, 0 голосів

2%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Політичне графіті в Сімферополі та ще дещо

Натрапила на серію публікацій на сайті 
http://crimea.vgorode.ua і вирішила їх поєднати в одному дописі - думаю, комусь це буде цікавим.

Про траурну рамку для Я., думаю, багато хто чув - вона була зображена на карті боротьби з портретами. Ось тут ближче:

12.01.2012
В приватному секторі в Алупці з’явилося фото Президента В. Януковича в рамці — сидінні для унітазу. Фото в рамці зі стрічкою висить просто на вулиці.





Ще в серпні художник "Шарик" зобразив портрети Януковича і Азарова на сміттєвих баках напроти Верховної Ради Криму. Звісно, їх ретельно замазали червоною фарбою.



23.11.2011
В Сімферополі з’явилося "донецьке" графіті. На малюнку зображено обриси України, підписані словом "Донецьк".



І, нарешті, остання новина:
25.01.2012
В Сімферополі Януковича оголошено в розшук. У зверненнях, що розвішані на стовпах, парканах, стінах будинків і навіть смітниках, зображено портрет Я. і заклик: "Зупинимо злочинність разом!" Автори листівок просять у разі зустрічі з президентом дзвонити за телефоном "102". 




Плитка українська політика

Один чоловік гарно висловився про політичну ситуацію у нас в державі: «В Україні багато розумних людей поокремо, а спільного розуму - немає». І то є чиста правда: кого не послухаєш - кожен у нас знавець і може чимало скати свого про політику й окремі персоналії, а також і про владу, як і зможе дати розумну пораду, що треба робити - ну кожен розумник! Проблема тільки в тому, що всі ці рішення мало в чому збігаються, тоді як реалістичне спільне суспільне рішення можливе за умови значного співпадіння в загальних обрисах думок окремих людей. На жаль, у нас нема такого спільного знаменника. Причина тому, на мою думку,  є занадто абстрактне розуміння людьми змісту політики як соціального механізму - саме механізму! Без ідеологічної (частіше: псевдо-ідеологічної) та популістської бутафорії. В Україні ставлення у людей до політики має скоріше метафізичний характер, навіть теософічний, тому що наші політичні партії та рухи мають персоналізовані константи у вигляді конкретних «божественних персон» - лідерів. Однозначно, що в українській політиці персоналізація політичного процесу значно переважає ідеологічну та системну складову, бо для цього досить поглянути на всі наші провідні партії і поставити запитання: «Що лишиться від партії, якщо забрати її теперішнього лідера?»
Найяскравіший приклад - БЮТ, який з могутнього політичного руху буквально розчинився в ніщо без свого лідера Юлії Тимошенко. Або заберіть Віталія Кличка, Наталію Королевську, Олега Тягнибока - що лишиться від партій? Навряд щось значне. Як і в минулому скільки щезло партій одразу після втрати з різних причин свого лідера? Віктор Медведчук  не пішов шляхом Стеньки Разіна і проміняв партію на бабу - і немає СДПУ(о), а була ж досить крута політична тусовка. Цікавим було антагоністичне самознищення політиків Олександра Мороза та Віктора Ющенка, що так само фактично ліквідувало відповідно досить потужні політугрупування як СПУ та «Наша Україна». Ще веселіше вчудив Сергій Тігіпко з своєю партією «Сильна Україна» - як в класика Тарас Бульба: « Я тебе породив - я тебе і...» ліквідував. А ще недавно за рейтингами яка була сила! За малим не вистачило стати 3-ю політсилою в Україні за потужністю, але все вмить пшикнуло, як лідеру приспічило...
Перелік можна продовжити, де спокійно між партією і її чільником можна ставити знак рівняння: Арсеній Яценюк = «Фронт змін», Юрій Костенко = УНП, Анатолій Гриценко = «Громадянська позиція» тощо. Найцікавіше в цьому політичному кросворді, що спитай: у чому різниця тої чи іншої партії одна від другої? Ідейна чи програмна, в розумінні економічних і соціальних принципів - і мало що можна сказати. Так звані політичні меседжи в абсолюті сходяться на особистих якостях лідерів партій і все! Найцікавіший парадокс виник у протистоянні Партії регіонів та БЮТ, які фактично в усьому були тотожні: два олігархічні клани рвались захопити владу, щоб мати можливість «дерибанить» Україну. Тому пропозиція Юлії Тимошенко до Віктора Януковича об’єднатись в єдину «широку коаліцію» (так звана «ширка») і дерибанить Україну спільно - мало цілковиту логіку законів джунглів: «Ми з тобою одної крові: ти і я» Але...
Таким чином можна однозначно стверджувати, що політичні партії в Україні є не соціальними та ідеологічними організмами, а суто політичними технологіями під процес виборів виключно з метою  просування певних персон щодо захоплення ними владних повноважень - і все! Все! І жодної ідеології! Як кажуть в бойовиках убивці-кілери своїм жертвам: «Нічого особистого - просто це моя робота». Політична технологія була вперше найгарніше зреалізована у політпроекті «Партія зелених» України», де в організації на захист екології реально все контролювали промисловці, тобто фактичні руйнівники екології.
Найяскрішивими прикладами чисто політичної технології опанування влади є наші начебто найідейніші партії-антагонізми: КПУ Петра Симоненка та ВО «Свобода» Олега Тягнибока. Одні декларують себе як найкруті захисники простих людей від експлуатації та здирництва багатіїв, а інші акцентують все на національній ідеї як основі соціального захисту і добробуту. Але що ми маємо насправді. Мені не один раз доводилось вказувати на псевдо-ідейність політсил, якщо слова є, а результат по їх змісту - відсутній. На Сході та Півдні України за весь час існування виборів в незалежній Україні обирали виключно лівих за ідейною спрямованістю депутатів, як і всю іншу керівну місцеву братію обирали з ще або ж колишніх членів КПУ або СПУ - і жодного націоналіста там не пройшло! Жодного за всі роки праворадикала! І що? Сильно захищають ці обранці права людей? Масове безробіття, підпільні копанки і найкрутіші олігархи тощо де це процвітає? Там, де обирають начебто любих електорату ліваків з комуністів та соціалістів. Перейдемо до Західного регіону України: де розповсюджена тотальна корупція і зловживання владою? Саме там, де постійно обирають виключно ідеологічно правої орієнтації претендентів на всіх виборах, - тільки тих, які люблять Україну понад усе! Але результати до дивного схожі щодо всіх інших регіонів України: скрізь при владі злодії, хапуги і  плутократи. Як кажуть галичани: «Ту щось пороблено», а східняки: «Сглазили»
Далі я спробую висловити власне бачення причин і наслідків того, що ж реально було пороблено в Україні з політичною культурою й традиціями, але зараз хочу звернути увагу на інші важливі теми на прикладі з спорту, а саме - футболу, оскільки це найпоширеніший у нас за авдиторією і значимістю вид спорту. Почну з найпростішого: з глядача, тобто вболівальника, для якого по-суті все це дійство й існує: змагання з футболу! Перша головна константа: футбол існує не для гравців, суддів, тренерів та інших функціонерів, і навіть не для олігархів, як власників команд - ні! Футбол існує в першу чергу для вболівальників, які з спортивного інтересу переживають за грою улюбленої команди, щоб визначити в чесній за правилами боротьбі найсильнішого. Правильно? Правильно.
Тепер моделюємо всім відому ситуацію, коли найзавзятіші вболівальники команд об’єднуються у групи фанів  футбольних команд і поступово перетворюють футбольні змагання з гри на полі у силові протистояння між фанатами як на стадіоні, так і поза ним. Головне, що в таких бойовищах значення гри команд зникає як таке: не важливо, яка з команд і чому виграла чи програла. Важливішим стає інше: яка група фанів у черговій сутичці перемогла й «набила морду» іншій. Тепер скажіть: де тут футбол? Нема. А тепер зробіть екстраполяцію цієї аналогії на проминулі вибори президента України: так само чубились виключно фанати і чисто з принципу «хто кого подолає» суто за психологією бійки «стінка на стінку», але зовсім не як політична ідейна боротьба. Одні фанати хотіли реваншу за попередній програш, а другі знову хотіли обіграти опонентів за принципом «всі на одного» і їм на цей раз не вийшло. Після чого фани, що програли бійку, виказують претензії до інших вболівальників, чому вони їх не підтримали? І не спроможні зрозуміти відповіді, що люди хочуть бачити правдиву політичну гру і реальний вибір, а не дурну шарпанину поміж деструктивних фанатугруповань, яка є абсолютно далека під нормальної політики.
Тепер інша тема: договірні матчі, продажність суддів, багатомільйонні трансфери гравців і все інше включно до тоталізаторів та вибадувань олігархів-власників команд. Зрозуміло, що яким би талановитим і порядним не був гравець - він є членом команди і сам зіграти не зможе ні за яких обставин. Тому грай - не грай хтось з гравців чесно і відчайдушно, як і вболівальники як би не підтримували свою команду, але так званий «договірний матч» залишиться в силі, як і виграш в тоталізаторі забере той, кому треба. Тільки чи буде це спортом? І чи  буде потрібен такий футбол правдивим вболівальникам? Зрозуміло, що ні! «Такой футбол нам не нужен», - як колись казав відомий коментатор Микола Озеров.
Знову робимо екстраполяцію на сучасну політичну ситуацію в Україні і зважуємо наступне: «Чи зможе чесний депутат щось самотужки зробити згідно волі своїх виборців?» Дуже і дуже сумнівно. Що один тут не воїн, яскраво демонструє Юрій Кармазін, який вносить безліч розумних і потрібних поправок у законопроекти ВРУ, але ніхто його не підтримує, а ще й іронізують: «О, ще при голосуванні до звичної дюжини нових кілька голосів додалось - то вже перемога...» Зрозуміло, що жоден депутат ні в одній раді сам собі ради не дасть - тільки об’єднавшись з іншими депутатами у певній фракції можна чогось досягти реального. Але що тоді? Тоді депутат змушений інтереси фракції ставити вище за інтереси своїх виборців, якщо вийде так званий «конфлікт інтересів» - першопричина всіх корупційних діянь. І що тут можна зробити? Важко так просто і однозначно сказати, окрім аналогічного Озерову: «Така політика нам не потрібна»



 Система, де процвітає політичне шулерство, не може апріорі толерувати чесну політичну гру, отже і загалом державна політика буде діяти не на користь суспільства і мас народу, а виключно надогоду жменьки шарлатанів і злодіїв при владі, що ми вже не один десяток років і споглядаємо у нашій славній Україні. Власне тому я особисто не дуже високо ставлю майбутні парламентські вибори не залежно хто в них переможе, оскільки хибною в Україні є вся політична і державна система як така. Хибна! Схиблена! Деструктивна! Якщо я помиляюсь в цьому - прошу мене спростувати. Я ж поки що бачу, як депутати всіх рівнів працюють за принципом: красти - дозволено, а керувати - ні. Керують у нас в державній політиці закулісні махінатори, яких ми не обираємо.  І ось тут варто перейти до історичних ремінісценцій, що і буде зроблено в наступній частині.

Богдан Гордасевич
25 липня 2012 р.
м. Львів-Рясне

62%, 13 голосів

14%, 3 голоси

24%, 5 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Ми не раби???

Як довго нам, Українцям, доведеться терпіти це знущання. Може вистачить захищати Януковича чи Тимошенко.Може вистачить обирати МЕНЬШЕ ЛИХО.Є Україна, є Українці. Янукович --- не наш президент.Тимошенко --- не наша опозиція.УКРАЇНЦІ, ЛЮДИ,  ПРОКЛЯНІТЬ СВОЄ ОДВІЧНЕ РАБСТВО. ПОРВІТЬ КАЙДАНИ. РОЗПЛЮЩТЕ ОЧІ. Вони у ВАС відбирають Україну, минуле, майбутнє і щоденне життя. 

Київським першокласникам роздають щоденники з фото Тимошенко

У БЮТ запевняють: це – не агітація

У деяких школах Києва першокласникам вже роздали щоденники, на обкладинці яких красується... Юлія Тимошенко з тигром — тією самою ТігрЮлею, яку їй подарували. Батьки вважають це агітацією, яка в школах заборонена, але в БЮТ запевняють, що це не так. «Це разова акція. Але це не реклама блоку, а просто красива картинка», — запевняє депутат від БЮТ в Київраді і секретар комісії з освіти Олексій Давиденко.

Робить подарунки першокласникам і мер, пише газета “Сєгодня”. 1 вересня малюкам роздадуть пакети, в яких буде щоденник, альбом для малювання, шість зошитів, ручки, фломастери, олівці, а також книжка «Ми — кияни» з віршами про місто. Як розказали в Київраді, на зошитах немає фото Леоніда Черновецкого, лише до книги буде передмова від мера про столицю України.

УНІАН.

Політично-гумористичне))

1
- Владимир Владимирович, как вы относитесь к утечке
мозгов из России? - Да зачем они нам? Мы ими никогда не
пользовались…
2
Украинский экс-министр иностранных дел Андрей Дещица
войдет в историю, как единственный в мире дипломат
хоть один раз сказавший правду..
3
В России начали выпускать шоколадки "Добрый Путин",
следующие на очереди презервативы "Путин - наш
презик".
4
Письмо в редакцию музыкального канала: Дорогая
радиостанция, поставьте, пожалуйста, мою любимую
песню «Путлер,чтоб ты сдох, пид#рас, вместе со своим
грёбанным Хуйлостаном!!!» Ответ: К сожалению, в нашей
фонотеке нет такой песни, но мы с удовольствием много
раз прочитаем название!
5
Страшнее вируса Єбола Лишь речь Лаврова 3,14-здобола
6
Из характеристики х.йлопоклонника: «Имеет твердые
ватные убеждения»…
7
Путин заверил россиян, что временные трудности скоро
закончатся. И начнутся постоянные…
8
«Владимир Владимирович, я знаю как вы любите
обнимать пушистых зверушек. Уверен, и я вам
понравлюсь. До скорой встречи. Ваш песец.»
9
Теперь, чтоб стать гражданином России нужно в трезвом
виде принести торжественную клятву, а после того
выпить ведро водки, врезать в лаптях "камаринского",
слабать на балалайке и ложках "Васю дули в огороде",
всех обматюкать, затеять драку, рвануть на груди
косоворотку, получить в хлебало и мордой в оливье!
10
Вышла книга с полным перечнем стран, которые не любят
Россию. Она называется "Большой атлас мира".
11
Путин пообещал, что он не будет править Россией до
своей смерти. Он будет править Россией до смерти
России.
12
Пришёл как то Путин к мудрецу за советом. Тот думал-
думал, да и сказал: - Береги, Вова, олигархов
украинских, как зеницу ока! - Не понял?! - Они -
единственное настоящее препятствие, которое не даёт
украинской армии добраться до твоей задницы.
13
Путин объяснил преимущества «стабильности» в России:
« В тюрьме человек обеспечен трехразовым питанием и
ему не грозит безработица!»
14
Некто, считающий себя "легитимным президентом
Украины», собирается поздравлять украинцев с Новым
годом… Запишет поздравление на фоне Кремля…

Мусія накрило!

Олег Мусий, отстраненный от должности главы Минздрава, забаррикадировался в своем кабинете и не пускает туда своего заместителя Василия Лазоришинца, назначенного накануне и.о. министра.

Об этом сообщили источники "Обозревателя".

По данным издания, Мусий при этом обзывает премьера Арсения Яценюка, в частности, "сволочью", и не намерен оставлять кабинет.

При этом под зданием министерства уже собираются активисты, которые могут провести "мусорную люстрацию" чиновника.

Издание продолжает следить за развитием ситуации.

Напомним, Мусий был отстранен от должности, а его первый заместитель Руслан Салютин - уволен в связи с бездействием руководства Минздрава в вопросе закупки медицинских препаратов.



http://pharma.net.ua/news/ukraine/10329-otstranennyj-ot-dolzhnosti-oleg-musij-zabarrikadirovalsja-v-kabinete

Победитель мафии.

"Мафия бессмертна!" - это давно не аксиома, потому, что нашелся один человек, который полностью искоренил организованную преступность в своей стране!

Это...., это..... Бенито Муссолини! И это правда. 

                                                  

Единственный человек в мире которому удалось, хоть не на долго, но все-таки приостановить деятельность страшной и могущественной организации - Мафия.

Вот как это было.

Фашистский диктатор Муссолини, как только пришел к власти, объявил о решительной борьбе с организованной преступностью во всей Италии. Почему он решил объявить войну “Почетному обществу”, зачем ему нужно было истреблять донов по всей стране? Ответ на эти вопросы содержится в одной истории, происшедшей с ним на легендарном острове Сицилия.

Спустя два года после “крестового похода” на Рим, Муссолини решил совершить поездку по Сицилии. В мае 1924-го Муссолини впервые прибыл на Сицилию, «нахлынув» в Палермо на боевом корабле «Данте Алигьери» в сопровождении авиации и подводного флота. В провинции Трапани Муссолини выяснил для себя всю серьезность проблемы с мафией. На встрече с советом ветеранов ему рассказали о 216 убийствах, совершенных только за последний год в Марсале. Получалось, что мафия была единственной причиной, по которой фашизм на Сицилии никак не мог укорениться.

                                         

Посещением одного Палермо он не ограничился и пожелал ознакомиться с провинциальными центрами острова. Было решено поехать в Пьяна-дей-Гречи, городок, расположившийся в часе езды от столицы Сицилии, на автомобиле. Его давным-давно основали албанцы, но и по сей день там сохранились обычаи и язык отцов-основателей.

В этой поездке Муссолини сопровождал префект Палермо, некий Чезаре Мори, которому хорошо были известны местные порядки и по чьей территории должен был проходить их путь.

Этот район контролировал Дон Чиччо Кучча по прозвищу "Бочонок", жадный и беспощадный “хозяин” частички Сицилии. Опасаясь нападения местных бандитов, Мори распорядился выделить из префектуры значительный отряд мотоциклистов, а также всеми правдами и не правдами уговорил Дона Чиччо представиться мэром Пьяна-дей-Гречи и сопровождать диктатора на протяжении всей поездки.

Казалось, что все меры предосторожности были учтены и ничего не могло расстроить Муссолини в этой экскурсии. Но было одно Но.

После краткого визита в тихий провинциальный город Муссолини уже собирался возвращаться домой. Провожающий его Дон Чиччо, увидев огромное количество мотоциклистов, громко произнес, чтобы его могли слышать все присутствующие:

“К чему столько полицейских? Рядом со мной Вашему превосходительству нечего бояться, ведь в этом районе приказываю я!”

После чего обернулся к публике, провожающей высокого гостя и произнес:

“Чтоб ни один волос не упал с Головы Муссолини, моего друга и лучшего человека на этом свете!”

Такой расклад дел не то, что не понравился Муссолини, он взбесил его. Как какой-то паршивый мафиози может нагло заявлять о том, что он является хозяином, а не Муссолини! И зависеть от воли “Почетного общества” не входило в планы диктатора. К тому же Италия слишком мала, чтобы на ней уживались две такие вещи как мафия и фашизм.

                                                                     

Посещение Муссолини провинциального городка Пьяна-дей-Греччи ознаменовало начало войны фашизма с организованной преступностью по всей Италии.

Сия миссия была поручена Чезаре Мори, который должен был стать единоличным представителем действующей власти на острове. 23 октября 1925 года Мори назначили префектом Палермо, дав ему полную свободу действий в отношении мафии и прочих противников фашистского режима.

Чезаре Мори гордился тем, что делал. Он верил, что знал, о чем думает среднестатистический сицилиец, и в соответствии со своими верованиями действовал. Грубо и безапелляционно. Такой же была вся его кампания против мафии.

По мнению Мори мафия – это вовсе не организация. Просто ради удобства судебной и правоохранительной систем мафию возвели в ранг некоего сообщества. По сути же, это был всего лишь «своеобразный взгляд на вещи». Бандитов влекли друг к другу естественные причины («свинья везде грязь найдет»), а не объединяли таинственные ритуалы и неписанные правила.

На этих бесперспективных аксиомах Мори и построил свою программу репрессий. Всё просто, жители острова должны понять, причем на самых простых и примитивных примерах, что государство сильнее, чем какие-то там «люди чести». Фашисты собирались вывернуть мафию наизнанку.

Начал он со знаменитого мафиози Дона Вито Кашио Ферро. Босс, начавший свою преступную карьеру в 1892-м, уже успел побывать в Америке и имел репутацию уважаемого и чрезвычайно опасного человека. Ходили слухи, что когда Дон Вито объезжал местные поселения, главы администраций выжидали его у ворот, дабы лично выразить свое почтение и облобызать ручку.

Мори не стал долго ходить вокруг да около. Назначив встречу на территории Кашио Ферро, он громогласно заявил, что не потерпит никакой мафии. Вслед за этим его отряды начали прочесывать города Бизаквино, Корлеоне и Контесса. Было задержано порядка 150 подозреваемых, в том числе и Дон Вито. Его крестный сын попытался было обратиться за поддержкой к местным помещикам, но те в довольно резкой форме дали ему понять, что времена изменились. Так закончилась эра правления Кашио Ферро. Вскоре ему припомнили старые грешки, в частности давно забытое дело об убийстве. Пока его адвокат распинался на судебном процессе, пытаясь заново построить систему защиты, Дон Вито растворился в молчаливом согласии с уликами обвинения. Но ни смирение Ферро, ни желание его юриста представить деятельность своего клиента в выгодном свете, не помогли Дону Вито избежать пожизненного заключения. Умер он тоже в тюрьме, в 1942 году.

С начала репрессий Мори было арестовано по меньшей мере 11 тысяч человек, из них 5 тысяч только в Палермо. Разумеется, невозможно, чтобы все они были членами мафии или даже просто бандитами. Даже сами сотрудники Мори зачастую считали, что гребут всех подряд, без разбора. За одно подозрение в связях с мафией, человек получал пожизненный срок.

"Крутые пацаны" резко залегли на грунт и по возможности сбежали из страны, подтвердив мудрую итальянскую поговорку, что "На каждую попу с резьбой найдется болт с нарезкой". Муссолини выполнил обещание -  в Италии искоренили организованную преступность.


Впрочем, будем откровенны, далеко не все мафиози в период фашизма в Италии так уж пострадали. По американским источникам, около 500 мафиозных деятелей счастливо избежали цепких объятий Мори, иммигрировав в Штаты. Америка с ее Сухим законом стала для них не только временным пристанищем, но раем на Земле, где они полностью ассимилировались, гордо назвав свою организацию "Коза ностра" (Cosa Nostra - "наше дело").


P.S. В ходе планирования высадки на Сицилию, американцы привлекли мафиози к ее подготовке и обеспечению. Так останки мафии снабжали их развед. информацией (Сицилия  к тому времени была окупирована немцами). В ходе высадки, проводили диверсионные акции (отравляли колодцы и т.п.).

Не любили мафиози итальянских фашистов....., почему то.smile



Що далі буде?

Цей кліп демонструє радикалізацію суспільства. Причому радикалізацію молоді - молодість завжди перемагає старість (це закон природи). Найцікавіше те що вся влада представлена стариганами - Янукович (60 років), Азаров (63 роки)... Що вони можуть дати молоді - вони відстали від сучасного світу років на 30, що вони можуть дати українцям - вони-ж не мають жодної краплі української крові? Що може дати Донбас? - Купу сміття, що зветься металобрухтом, або вугілля яке дешевше зовсім не видобувати, а може тотальне старіння населення цього регіону, чи найбільшу смертність в Україні? Донбас - це промисловий регіон а-ля Уганда - рабські умови праці та надзвичайно швидке старіння населення, багатії-олігархи та (пост-)комуністичні чиновники, що стали новою місцевою аристократією. Донбас - це не вчорашній день, це позавчорашній день. Це регіон який міг-би бути лідером в 60-х, 70-х - але не пізніше. Сучасному світу потрібні інформаційні технології та агропромисловий комплекс - це все є на Заході та Півдні, але не в Донбасі. Донбас - це найбідніший, дотаційний регіон який вважає що годує інших, Донбас - це вимерші міста Луганщини та Донеччини, це повальне пияцтво в місцевих селах та регіон пенсіонерів. У нього нема майбутнього. А тим часом Західні регіони демонструють зростання народжуваності - на Заході вже більше молоді аніж на Сході і з кожним днем ця різниця зростає. А що далі? Далі - вибух, який можна відстрочити, але не зупинити. Антиукраїнський режим Януковича-Азарова нездатний протриматися довго.