За кого чи за що марширують ці хачики, ви не задавали собі питання ?

Парадокси Московії  :

1) хачики Гуські чи не Гуські ?

2) Навіщо в своїй державі марші влаштовувати   таке саме як в Зімбабве негри б влаштували "марш білих" з плакатами "Зімбабве тільки для білих 

3) Що означає "Москва гуській город!"   на Москву набагато більше прав мають Українці та Монголи історично, а хачики зараз мають не неї більше прав економічно, то чиє це місто все ж таки ?

4) Якщо Московія моноетнічна країна то куди дівати більшість населення не українського походження ?

5) Гускій мігр - це українські (в основному) та білоруські слов'яни ? чи інгуші, калмики, карелці, адигейці, башкири, буряти, дагестанці .... який " Велікай Гускій мігр" без них, а головне питання чи визнавати їх гуськими чи ні ?  

Єдине в чому я впевнений це те, що з китайцями "Гускій мігр!" точно буде великим, і нічого паритись Московія буде їхньою і маршируйте скільки завгодно.

БЮТ відкликав заяву на підтримку звернення Медвєдєва. Про це читайте тут: http://maidan.org.ua/static/news/2009/1249997075.html

Роман Коваль
Невигадана історія.

Лознянську цукроварню охороняла сотня червоних башкирів. У вільний від чергувань час вони заскакували на Вовковинецькі хутори та в сусідні села і ґвалтували жінок. Не жаліли навіть дванадцятилітніх.

Увечері 11 серпня 1922 року небо закрилося хмарами, почали бити громи, “блискавиці прорізували осліплюючими батогами небо”, – згадував Яків Орел-Гальчевський. Все віщувало бурю. Повстанці стояли на конях під лісом, недалеко Сахнів. До Лознянської цукроварні палицею кинути – трохи більше версти.

Отаман Орел скликав у коло старшин і козаків.

– Сприятливішої нагоди може не бути, – сказав він. – Мусимо покарати їх сьогодні.

Розділивши козаків на групи і визначивши провідників, мовчки рушили до цукроварні. Мур перелізли, підпираючи один одного.

Дощ лив несамовито. Вартового, що, захищаючись від потоків води, високо підняв комір шинелі, вже вхопили за горло. На питання, де помешкання коменданта, він чемно показав.

Півсотні повстанців уже порядкували в касарні – парами в’язали сонних ординців. Група козаків від брами будинку управи привела зв’язаних вартових. Притягли і татарина – коменданта цукроварні.

Виставивши на всіх опорних пунктах сторожу, отаман розпочав допит.

Питання було одне: хто насилував жінок і дівчат?

Ординці пригнічено мовчали.

– Хто насилував жінок і дівчат на Вовковинецьких хуторах?! – вимагав правди Орел-Гальчевський.

Знову мовчанка.

Отаман попередив, що, коли і втретє не почує відповіді, всі полонені будуть кастровані.

– Якщо видадуть винуватців, то тільки їх скарають.

Але й це не допомогло – азіати мовчали як паралізовані. Тоді Орел наказав здійснити операцію над комендантом цукроварні, який заохочував своїх підопічних чинити дике насилля…

Наочно побачивши, що їх очікує за мить, башкири і татари по-вовчому завили в нічне небо.

Ридаючи, вони почали видавати один одного. В такий спосіб виштовхали поперед себе тридцять п’ять душ.

Всім їм було відтято статеві органи.

Решті поталанило: отаман дотримав слова і залишив неушкодженою їхню чоловічу гордість. Забравши 15 кращих коней із сідлами і конфісковану зброю, повстанці виїхали з цукроварні.

Після жорстокої помсти червоним на Лознянській цукроварні легенди заполонили Поділля. “Серед большевиків ходили чутки, – згадував Яків Гальчевський, – що комкорові Примакову я нібито прислав повну скриньку на доказ… Пізніше військова влада видала наказ не озлоблювати населення. І дійсно, потім я не чув уже про насилування червоноармійцями наших дівчат”.

Джерело: Роман Коваль “За Волю і Честь. Невигадані історії і вояцькі біографії.”

Запозичено тут: http://ntz.org.ua/?p=172

Сьогоднішнє
бажання Росії асимілювати українське населення у вже незалежній державі з
точки зору демографії виглядає начебто природним, у Росії про «збирання
земель» говорять дуже багато. Адже сучасній багатонаціональній країні
надзвичайно потрібен потужний проект, котрий міг би переплавити не
тільки ті народи, котрі живуть на її території, а й ті, котрі туди
активно переселяються. На відміну від ситуації 35-річної давності, тепер
вже йдеться і про китайців. Проте хибність та застарілість
сьогоднішнього підходу до цього питання очевидні. Російський підхід
приречений на поразку, адже збирати сьогодні потрібно не землі (їх у
цієї країни більш ніж достатньо), а народи, нації, людей. Росії, на
відміну від інших, менших за розміром та геополітичними амбіціями країн,
допоміг би проект, подібний до того, що був використаний у США, де
ідеологічною основою переплавки різних націй в одну були не національні
вільна економіка та демократія. Потрібно визнати, що до ХХІ ст. цей
американський проект був успішним. Але Росія вперто товчеться на
застарілому ідеологічному базисі, адже і православ'я, і панславізм мають
серйозні ознаки національного та етнічного, тому неслов'янським і
неправославним народам і до сьогодні важко вливатися в новий імперський
проект. Інша справа українці: вони, за словами ідеологів нової
Російської імперії, вже є росіянами (йдеться про південь і схід
України). Треба тільки закріпити деякі ідеологічні міфи у їхній
свідомості, і тоді вони стануть справжньою основою майбутньої російської
нації. Хоча назву народу з огляду на тих же китайців потрібно буде
змінити, як це зробили в СРСР, винайшовши «радянський» народ по аналогії
з «американським». Теоретично можна прогнозувати, що «Московія» як
назва майбутньої країни і «московський народ» як назва майбутньої
імперської нації можуть більше влаштувати кремлівських ідеологів.
Власне, не їх самих, а ті мільйонні маси людей, котрі мусять сприйняти
ідеологію єдиної держави. Фактично в тій майбутній Московії російською
мала б залишитися тільки мова (хоча, можливо, її теж треба було б
суттєво змінити, додавши до неї елементи монгольської, татарської та
арабської мов, щоб мати більшу привабливість для неслов'янських
народів). Тому, на мою думку, в наступні десятиліття ми можемо стати
свідками нового, не національного проекту нової Росії, якщо, звичайно,
еліта цієї країни не вирішить врешті-решт обмежити свої кордони
Уральськими горами та річкою Дон. Для України в цьому випадку
відкриються досить цікаві перспективи, після того як буде зупинено
демографічний колапс.

http://dniprograd.org/ua/articles/sosiety/1624

Прийнята Європарламентом резолюція щодо ситуації в Україні з поправкою ініційованою групою. Прогресивного Альянсу соціалістів і демократів в особі Крістіана Вігеніна багатьох здивувала в Україні і не тільки. Невже уявна небезпека уявної ксенофобії Свободи важливіша за реальне тотальне беззаконня, що його на сьогодні влаштувала в країні партія влади?
Трохи відкриває таємницю походження цієї поправки болгарський експерт Ангел Гринчаров.
Крістіан Вігенін – це болгарський комуніст, інакше кажучи, псевдосоціаліст, а також і псевдоболгарський, тому що у так званих болгарських соціалістів нічого болгарського немає, вони не роблять нічого іншого, крім як обслуговують російські імперські інтереси. Для них «Болгарський патріотизм можна міряти любов'ю до Росії» (!).Тож є всі підстави вважати, що Вігенін не болгарський, а по суті російський комуніст, знаряддя російського імперіалізму.
Російські таємні служби наказали Вігеніну занепокоїтись Свободою в парламенті - він так і зробив. Не міг зробити інакше. Він лобіював цей пункт так явно тому, що у «болгарських» комуно-соціалістів немає сорому, а отже, й моралі. Вони так само свого часу продавали свою країну, Болгарію, Москві. Саме тоді, коли подавали прохання про прийняття Болгарії як 16-ї чи 17-ї (не пам'ятаю точно!) республіки до складу СРСР.
Як це і було протягом останніх століть, російський імперіалізм – найлютіший ворог як болгарських, так і українських національних інтересів.
Не лише Вігенін, а й усі болгарські соціалісти-комуністи прямо пов'язані з імперською Росією. І плату вони отримують звідти.
Повний текст интерв"ю в УТ - http://tyzhden.ua/World/67817

Мультфільм з'явився в мережі 22 лютого і набрав вже близько 300 тисяч переглядів.

Вибори президента Росії відбудуться 4 березня.

У Російській православній церкві викликав здивування ажіотаж навколо дорогого годинника патріарха Кирила.

Під час візиту патріарха в Україну на них звернули українські журналісти, повідомляє "Інтерфакс-Релігія".

"Якщо це справді дорогий годинник, то доречно поставити запитання: а чи знає сам патріарх, що він дуже дорогий?", - запитує професор Московської духовної академії протодиякон Андрій Кураєв.

Він пояснив, що патріарх по магазинах не ходить і що значною мірою побут і служіння авторитетного священнослужителя, не тільки патріарха, обставлений подарованими йому предметами.

"Цілком можливо, що цей годинник був подарований патріарху кимсь із президентів тих десятків країн, на території яких наша Церква здійснює свою пастирську діяльність", - припустив отець Андрій.

У зв'язку з галасом навколо патріаршого годинника він також нагадав, що аналогічні претензії висловлювалися і вслід святому праведному Іоанну Кронштадтському: як це, мовляв, панотець закликає до духовного життя, а сам носить дорогі шовкові ряси?

"І одного разу отець Іоанн відповів на такий докір, він сказав: я довго сумнівався, чи можу залишати в себе такі дорогі подарунки, а потім зрозумів, що, якщо я буду їх віддавати, то ображу людей, які ці подарунки мені зробили", - розповів протодиякон.

Отець Іоанн роздавав анонімні гроші, що до нього приходили, а дорогі упізнавані предмети залишав собі, щоб не бентежити тих, хто йому їх дарував.

"Це теж форма смиренності: не стилізувати себе під мандрівного злиденного ченця, а смиренно користуватися тим, що дають тобі люди і Церква, але при цьому серцем не прикипаючи до цих речей", - сказав отець Андрій.

За матеріалом УП.

По российскому телевидению показывают, как российские танки с российскими флагами утюжат жилые кварталы украинского города Углегорска. Я не смогла это смотреть. Но не могу об этом не думать.

 Россиянам практически в прямом эфире показывают войну с Украиной. Уже сняты маски, уже окончен период стыдливого умолчания, уже разве что самые упоротые идиоты могут высказаться на тему "Россия тут не при чём, российских военных и техники там нет".  Официальные российские СМИ фактически признали, что Россия ведёт войну с Украиной.

 Официальным российским СМИ понадобилось меньше года, чтобы убедить российский электорат, что эта война необходима и нормальна. 

 Я несколько раз была в Яд-Вашем - музее катастрофы в Иерусалиме. И вот там я поняла, как немецкая пропаганда привела немцев к выводу о том, что евреев нужно сжигать в печах. Но им понадобилось значительно больше времени.  Геббельс, говорите? Забудьте. Уделали уже Геббельса по всем статьям.

И ещё я думаю о тех своих знакомых в сопредельной, которые молчат. Делают вид, что ничего не происходит. Говорят, что это не их война.  Раньше я им была почти благодарна - по сравнению с оголтелыми воплями сошедших с ума или просто расчетливо работающих за зарплату в известном ведомстве это молчание воспринималось благом. 

Но сейчас российское телевидение показывает, как российские танки с российскими флагами утюжат жилые кварталы украинского города Углегорска. И я вот что сказать хочу... Да, я, разумеется, знаю, что этого не прочтут те, кому это адресовано, я в курсе, что армия молчащих, скорее всего, давно от меня отписалась тихонько, чтобы не волновать свой уютный мир...

Но я всё равно скажу - ребята, это ваша война. Это ваша страна, и она убивает моих сограждан. Это ваша война, как бы вам ни хотелось промолчать, зажмуриться и заняться семейной жизнью и дружескими посиделками. Это ваша война, даже если вы выключили телевизор. Потому что это ваше молчание сделало возможным то, что российское телевидение показывает, как российские танки с российскими флагами утюжат жилые кварталы украинского города Углегорска.

 

 http://uainfo.org/blognews/488633-rossiyanam-v-pryamom-efire-pokazyvayut-voynu-s-ukrainoy-video.html

Опитування: Що ви робили, якби Росія напала на Україну?