Шлях у завтра
- 25.01.15, 18:33
Ансамбль Марічка був створений в Чернівцях у 1960 році буковинським композитором Степаном Сабадашем. Чернівецький народний вокальний колектив названий на честь популярної пісні буковинця Михайла Ткача "Марічка". Музику до якої написав Степан Сабадаш
Саме пісня «Марічка» стала візиткою цього колективу, а її мелодія й нині лунає щодня о 12:00 годині з міської ратуші Чернівців.
Вокальний ансамбль "Марічка" неодноразово завойовував звання народного і має багато прихильників і не лише на Буковині, а й за межами України.
С. Сабадаш докладав усіх зусиль для того, щоб цей колектив став зразковим співочим колективом Буковини. Оригінальна манера виконання, висока виконавська культура - це ті характерні риси, які вирізняють самодіяльний аматорський вокальний ансамбль «Марічка» з-поміж естрадних колективів. Ансамбль «Марічка» уособлює у собі всю красу і привабливість буковинської землі та пісні. Без сумніву, він став візитівкою Буковини.
У концертному репертуарі на сьогоднішній час ансамбль, нараховує понад 40 творів, в основі яких є українські народні пісні в обробці українських композиторів і пісні сучасних авторів. Пісні виконуються під супровід інструментального ансамблю, оркестру, фонограм, а також акапельно. І саме в них слухачі, любителі вокального мистецтва, мають змогу відчути щирість і глибину кожного музичного твору. .
Нині народним вокальним ансамблем «Марічка» керує композитор Любомир Равлюк, твори та обробки його часто виконує ансамбль.
Равлюк Любомир Романович, діючий керівник ансамблю, всіляко сприяє розвитку . Щороку ансамбль проводить звітній концерт, куди може прийти кожен бажаючий.
На Тернопільщині, у Бережанському районі, розпочався VI фестиваль стрілецької та повстанської пісні "Дзвони Лисоні".
Як повідомили кореспондента УНІАН організатори заходу, участь у фестивалі беруть творчі колективи з Тернопільської, Львівської, Рівненської, Івано-Франківської, Волинської областей.
Також на фестивалі буде представлено виставку українських бойових нагород 1914-1952 років.
Частуватимуть гостей фестивалю у куренях, які спорудили сільські громади району.
Почесними гостем заходу цього року є син керівника ОУН Романа Шухевича Юрій.
З 2 вересня на горі Лисоні розпочалося таборування пластової молоді, які весь час підтримували "стрілецьку ватру". Вогонь з ватри учні шкіл сьогодні розвезуть по всіх населених пунктах району, а о 20.00 в рамках акції "Підтримай вогонь Лисоні" стрілецькі ватри запалають на всіх найвищих горах Бережанщини.
Гора Лисоня пов'язана з героїчними боями Українських січових стрільців у 1916 році. На горі зведено символічну могилу та споруджено каплицю. Лисоня стала символом боротьби українців за незалежність.
Володимир Михайлович Івасюк (04.03.1949 – 22.05.1979)— відомий український поет і композитор. Один із основоположників української і радянської естрадної музики. Автор 107 пісень, музики до кількох спектаклів, 53 інструментальних творів. Був професійним медиком та скрипалем, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі. Майстерно виконував свої пісні. Був неординарним художником. Загинув при нез’ясованих обставинах у Брюховицькому лісі під Львовом.
Богдан Стельмах – поет, драматург, перекладач, автор численних книжок, лауреат літературних премій імені Котляревського, Шашкевича, Лесі Українки, «Благовіст» – гість Радіо Свобода.
Богдан Стельмах: «Якби Івасюк жив, він не потерпів би знущання з поетичного слова»
http://www.radiosvoboda.org/content/Article/1503372.html
– Звідки він черпав оту енергію добра і світла для своїх мелодій, адже світ доволі жорсткий і злий? – Це виховання. Він жив світло. .. до пісні ставився дуже серйозно....був чоловік життєрадісний. Володя мені завжди казав, що пісні мають бути оптимістичні.... Хоча був молодший від мене, але казав: «Як Ти міг таке слово написати, є краще». Я знав, що інший композитор це пропустив би, мав такий досвід, а Івасюк – ні. Він до пісні ставився дуже серйозно ... Коли я почав працювати з Білозором, то пам’ятав слова Івасюка, що текст має бути до пісні майже досконалий.
– Варто лишень згадати сучасні тексти пісень… Якби Івасюк жив сьогодні, як Ви гадаєте, чи був би він оцінений, потрібний, якби він реагував на ті часто немічні тексти, які чуємо щодня з етерів, які далекі від поезії?
– Важко мені сказати. Але якби Івасюк жив сьогодні, може, це звучить оптимістично, але мені видається, що пісенного сміття було б значно менше. ... Уявіть, 10 років уже звучить сміття. Мені здається, що так звана наша демократія, кажу так звана, тому що її використовують різні такі вершники. Сідають на неї, як на таку собі кандибу, розгнуздану, без вудил і сідла і витворяють усякі штуки, які хочуть. Сучасна естрада – це теж викривлені гарцювання, на огляд, на тій нашій демократії. Бо коли ректор одного з вузів стає народним артистом України… Не здивуюсь, що невдовзі таке звання ще нададуть київському мерові, бо вже щось там записує… Це ті моменти, які Володя Івасюк не потерпів би. Він спершу реготав би з цього, а потім почав виступати. Нині є люди, які обурюються, і я теж, але, може, я не маю такого впливу, не є войовничим, але є люди войовничі і не можуть нічого зробити.
– Не треба себе у житті губити - і не треба буде себе шукати. Так як ніколи собі не зраджував Івасюк і не губився у світі. Його немає в живих, але він і далі промовляє до нас своїми мелодіями і піснями.
(правка: зміна "вороженьків" на "окупантів". Моя. Білотур)
ходою
Йде січове військо
Та співає стиха:
Як поборем окупантів,
Не буде в нас лиха.
Як поборем окупантів,
Не буде в нас лиха.
Йде січове військо
в боротьбу кроваву:
Як поборем окупантів,
Добудемо славу.
Як поборем окупантів,
Добудемо славу.
Йде січове військо,
Пісня степом лине:
Як поборем окупантів,
Слава не загине.
Як поборем окупантів,
Слава не
загине.
https://www.youtube.com/watch?v=dBZViLcf3q0
Україна переможе! Але кожне слово кожного українця, кожна дія кожного українця, кожна думка кожного українця має до того долучитися. Пам'ятаймо! Не про нас, українців мова. Ми мусимо затулити собою і нашими олігархами чорну дірку, яка бажає ковтнути світ! Повторюється рік 1939, коли Сталін організував Другу Світову війну. Гітлер був лише маріонеткою, аби дати Сересерії привід звільнити Світ. Адольф все зрозумів, але пізно, і почав війну з Сересерією не з власної волі. Просто він намагався відтягнути власну смерть, бо не горів бажанням застрелитися у 1941. Можливо, це можуть зрозуміти лише полонені в АТО українські вояки, особливо ті, що вже ніколи не побачать рідних. Бо вони знали на що йшли! Вони наймужніші і наймудріші серед мешканців. Герої не вмирають!
Слава Україні!
Героям слава!