21 жовтня 2011 року в "Газеті по-українськи" вийшло інтерв'ю заступника голови ВРУ Миколи Томенка під назвою: "Януковича переконують, що він прийшов на 15 років". Відповідаючи на запитання про потребу об'єднання зусиль опозиції, Томенко, ні сіло ні впало, вдався до негідних наклепів на Всеукраїнське об'єднання "Свобода". Віце-спікер підконтрольного Януковичу парламенту звинувачує свободівців, які "при владі в місцевих радах трьох західних областей", у… співпраці із центральною владою. Ба більше! Далі цей речник "Батьківщини" безсовісно заявляє: "Народ у Львові, Тернополі, Франківську бачить, як вони з "регіонами" ділять аптеки чи магазини, займаються іншим комунальним бізнесом. Треба відповідати за це". Звісно, жодного факту співпраці свободівців у місцевих радах із Партією регіонів, жодного прикладу участи "Свободи" у "дерибані" комунальної власності Томенко навести не спромігся. Бо таких фактів не існує в природі. Ні на Заході України, ні будь-де взагалі. Отже, для кожної притомної людини очевидно, що випад віце-спікера Томенка проти "Свободи" – наклеп і провокація. А за свої слова високопоставленому чиновнику дійсно треба відповідати.

*************************************************************************************

ПОВНУ ЗАЯВУ ПРОШУ ОБОВ"ЯЗКОВО ПРОЧИТАТИ, ЩОБ МАТИ ЗАГАЛЬНУ КАРТИНУ ТОГО, З ЧИМ МИ МАЄМО СПРАВУ!!! (НАТИСНУТИ)

***************************************************************************************

Обґрунтована критика є, безперечно, обов'язковою ознакою політичної боротьби у цивілізованому суспільстві. Але безсовісна брехня і провокації – це вже з арсеналу махрового совєцького агітпропу. Очевидно, випускникам кафедри історії КПСС і комсомольським вожакам така метода в'їлася в мозок незгладимими рубцями.

ВІД СЕБЕ: Я попереджала, що ніяких ПЕРЕМОВИН З БЮТом справжні ПАТРІОТИ не вестимуть... БО:

1) Це ЗРАДНИКИ УКРАЇНИ

2) Великий пророк і БАТЬКО  Шевченко Т.Г. попереджав, щодо Ж-ІВ і МОС-ІВ. А батька треба СЛУХАТИСЬ!!!

3) Ніколи ПАТРІОТИ не об’єднаються, за присутності в перемовинах деструктивної політичної сили, мета якої ВЛАДА ЗАРАДИ ВЛАДИ, а не заради ПРОЦВІТАННЯ УКРАЇНИ!

4) для ТЮ найбільший ворог, не той, хто  ВОРОГ УКРАЇНИ, а той, ХТО ЇЙ РЕАЛЬНИЙ КОНКУРЕНТ!!!  (Із зростанням рейтингу  "Свободи" кількість наклепів і брехні зі сторони БЮТу постійно зростатиме!

Портнов забезпечить зв’язок Комісії з попередження катувань із Президентом (Радіо Свобода)

Голова Комісії з питань попередження катувань Андрій Портнов, який також є радником глави держави, належно забезпечить зв’язок новоствореної комісії з Президентом України. Таку думку в ефірі Радіо Свобода висловила Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, виконавчий секретар Комісії з питань попередження катувань Валерія Лутковська.

Вона також вважає, що «той склад, який був затверджений Президентом, відповідає очікуванням, які були в суспільстві щодо складу цієї комісії». «Тому що до складу цієї комісії, яку очолив Андрій Портнов, крім нього як радника Президента і мене як представника органу виконавчої влади, всі решта є представниками громадськості, депутатського корпусу та адвокатської спільноти», – додала урядовий уповноважений.

18 листопада вийшов указ Президента «Про склад Комісії з питань попередження катувань». Перше установче засідання призначили на 6 грудня. Очікується, що комісія тісно співпрацюватиме з громадськими правозахисними організаціями, представники яких зможуть отримати право на рівні з членами комісії безперешкодно відвідувати місця примусового утримання людей – від дитячих будинків до камер СІЗО.

У мене виникло всього 3 запитання!

1) Найближчий радник з юридичних питань Тимошенко, він же у 2009-му здійснював юридичний супровід укладення договорів між Нафтогазом та Газпромом, а також оборудки, за якою «Нафтогаз України» відібрав у «РосУкрЕнерго» 11 млрд м3 блакитного палива, він же нинішній радник президента Януковича! ВИПАДКОВІСТЬ???

2) Про А. Портнова Тимошенко Ю.В. не згадала  в жодному із судових засідань. АМНЕЗІЯ???

3) Андрій Портнов --- як місточок між "закатованими" і "катами". ВИЗНАННЯ???

Привет, мои дорогие!
Обращаюсь к вам так, потому что в блогах с 2006 по 2017 провела наиболее весёлые, беззаботные, полные радужных надежд, как оказалось, свои дни. За это время я развелась с первым мужем, встретила второго, начала писать стихи, творить картины, но самое главное - обрела друзей, которые по сей день есть мой золотой запас, отрада души моей, и кое кто стал ближе чек кровные родственники. Поэтому ко всем, кто меня помнит - дорогие вы мои.
Перепрошую за російську мову. Ще не навчилася висловлювати свої думки солов'іною, так же яскраво як тією мовою, якою размовляла з дитинства. Но я удосконалююся у цьому напрямку.
Так, что я хотела сказать то....
В начале войны, в апреле, я уехала в Чехию (наивно думая, что на 2-3 недели) подгоняемая страхом, что в мой город придёт враг и повторит ужас Бучи. Как раз Одессу начали активно обстреливать ракетами, над головой летали ракеты в форме автобуса, весь город подпрыгивал от взрыва. Надо сказать, что Одесса стоит на ракушняке, материал пластичен и есть эффект пружинистости при ударе. Поэтому личные ощущения были как на странном батуте. Может по этой же причине старые дома выстоять и во второй мировой войне, если не было прямого попадания.
Потом вернулась.
Потом ещё на 3 месяца уехала в Чехию (нервы не выдерживают), теперь снова дома и мне не смотря ни на что быть дома, в Одессе, лучше всего.
Но снова давит тревога. Две.
Все сейчас обсуждают вероятность оккупации Одессы. Об этом не хочу думать и от страха такой вероятности ком встаёт в горле. Узкие на новых оккупированных территориях теперь не просто воруют что плохо лежит, они "очищают" город под себя, чтобы потом жить в наших домах. Такие сейчас у них цели и задачи (такие планы обсуждают в своих каналах)
Второй страх - нащ внутренний враг. Ох, тут меня обуреваеют гнев, разочарование, испанский стыд, опять же страх и безнадежность.
Те, кто уехали - не собираются возвращаться.
Те кто вернулись, жалеют, что сделали это и строят планы снова свинтить.
Кто был стойким и преданным до сего дня - разочарованы в своей наивности и недальновидности. Они думали, что вместе с государством мы сила, а не дойная корова для мошенников у власти.
Говорить о наших воинах, ставших заложниками войны между небом и землёй- отдельная горькая тема.
Я тут ещё почти год провела в благотворительном фонде и даже отработала один грант, была координатором проекта психологической помощи.
Разочарование во всей этой системе - отдельная боль. В отчётах нельзя было написать "с периода полномасштабного вторжения России в Украину", надо было писать с момента аннексии Крыма. Серьёзно?
Нашим воинам по условиям гранта нельзя оказывать психологическую консультацию военным - это сторона конфликта.
И много других ограничений.
Все гранты это иностранный капитал. И у них свои выгоды. Не только материальные. В какой то момент крупная благотворительная организация перестала вкладывать деньги на восстановление разрушенного жилья в центральной части Украины. Потому что за их деньги домик поправят, окна вставят, а снова прилёт и... нет домика. Иностранным инвесторам нужны голливудские картинки : вот логотип этой организации на фоне домика и счастливые люди. А на нет и...денег нет. Такой цинизм и лицемерие. А сколько денег уходит на торжественные семинары с шампанским для обсуждения итогов грантов
Щас зарыдаю. Поэтому закругляюсь.
Ваша Полина.

Верховна Рада ратифікувала угоду про продовження перебування Чорноморського флоту в Криму ще на 25 років.

За 236 голосів.

"Рішення ухвалено", - заявив Литвин.

Половина депутатів-регіоналів не були в цей час на місці голосування. Вони блокували трибуну.

Віктор Федорович Янукович

Шановний пане Президент!

Нещодавно було опубліковано повідомлення, що перший заступник керівника Адміністрації Президента Ірина Акімова заключила т.зв. шлюб зі своєю прес-секретаркою Ларисою Доковою. Обидві ці жінки несуть відповідальність за скандал навколо Євро-2012, коли в авторитеті Адміністрації Президента подали пропозицію програми «ЛГБТ-туризму», пов’язаного з заснуванням будинків розпусти для гомосексуалістів. У квітневі вихідні відбулось їхнє псевдовесілля в Амстердамі. Відомо також, що голова Вашої адміністрації С.В. Льовочкін не приховує свого надто позитивного ставлення до гомосексуалізму.

Гомосексуалізм разом з ювенальною юстицією сьогодні є найсильнішою зброєю для моральної і фізичної ліквідації окремих народів. Тому лобісти зі Заходу намагаються пропхати на найвищі посади збоченців, щоб просовувати цю збочену ідеологію.

Пане Президент, якщо не наведете порядок у своїй Адміністрації, то ціла Україна буде віддана під владу цих трьох збочених людей, які відкривають народ духу аморального гомосексуалізму, лесбіянства і транссексуалізму. Просимо Вас звільнити з посади цих двох девіантних жінок, а також керівника Адміністрації Президента. Якщо цього не зробите, то тим вже свідомо забиваєте цвях у труну українського народу. Сьогодні йдеться не тільки про деморалізацію, але й про ідеологічну диверсію та впровадження нової політичної системи, яка руйнує всі моральні, духовні та людські цінності і впроваджує сатанізацію України. Цей громадський шлюб став великим згіршенням не тільки для православних віруючих, але і для всіх християн і моральних людей.

Пане Президент, ми розуміємо, що Ваші обов’язки настільки забирають Ваш час, що Ви не маєте можливості контролювати моральний стан ваших урядовців. Тепер, однак, Ви зобов’язані діяти: звільніть цих трьох найвищих посадових осіб – збоченців – зі своєї Адміністрації.

Патріарх Візантійського Католицького Патріархату

єпископи-секретарі

 Львів, 04.05.2012р.

 Копії:

- Депутатам Верховної Ради України

- Прем’єр-міністру України М.Я. Азарову

- Представникам християнських Церков в Україні

- ЗМІ

http://uogcc.org.ua/ua/actual/article/?article=6990

Юрий Романенко, "Хвиля"

День перший. Зрада.

Злива. Забагато коньяку. Йду гуляти в дощ. Шлях до його дому . Дому того, кого не бачила більше ніж півроку. Ромашка на Романа. Гадаю - зайти чи ні. Останній мокрий пелюсток – Так. Заходжу. Несподівано  сталося так,що лишилися вдвох. Сталося…
Цілую розумію, що іду від вас обох,бо не належу нікому..

День другий. Думки окремо-слова окремо.

Якщо подзвонить – відмовлю. Один пропущений. Дзвонить. Я Заїду – Ні. Чому? Бо…Це побачення чи заїзди-переїзди? А як треба? Правильно! З усіма атрибутами. Приїжджає і без них. Нормально. Гуляємо. Пізно. Біжимо на спостерігання зорепаду. Жодної зірки не впало. Проте проти обіймів і поцілунків не відмовляюсь добре пам’ятаючи те саме, але іншого.. Запізнюємось в метро. Ніч. Лишається в мене. Спимо окремо.

День третій. Свято.

Ранок. -Доброго.- І тобі ). Цілую. Граємо... В шахи. Вилазка. Вогнище. Знов дощ. Родина поруч. І він постійно питає. Чому і чим я так засмучена. Дивно. Адже я звичайна,хоча…таке вперше. Але... невже і в чоловіків є інтуїція?! Лишаємо всіх гуляємо ніч. Цілунки . Зізнання. Пустощі. Пестощі. Розходимось. Дивлюсь як він йде і не можу розгледіти чи обертається він. Все. Зникає.

День четвертий. Вертаємось у буденнощі.

День п’ятий. Сюрприз –невдалий.

Наче по справах – насправді до нього. Ось з’їжджу на стрілу,потім пішки до нього на роботу,обожнюю несподівано з’являтись і бачити несподівану радість. Підемо гуляти…Їду розумію, що зуби болять,який саме? Їду. Стріла. Несподівана зустріч - приємна розмова. Але так не довго! Ще так далеко до закінчення його робочого дню. Прямую до нього. Зуб не счухає. Знов дощ. Ховаюсь на сходах величезної,культурної,харківської споруди. Навпроти фонтани,барабанить дощ…Болить зуб. Є пропущені з іншого номеру. Переставляю сімку. Розмовляю. Дощ минає. Болить зуб. Ще так далеко до кінця його робочого дня…Дзвоню до дому. Мам, візьми паспорт,виходь на зустріч,іду до стоматолога.
У стоматолога. Злива. Лікар:- Незрозуміло який зуб,мабуть мудрий.  Полощіть.

День шостий. Хвора.

День сьомий. Сковані щелепи.

Розумію що це розплата. Обіцяю не цілуватись 10 днів. Ванна. Плачу, бо боляче і від розуміння ,що розплата і від болю теж. Не дзвониш – не треба,нащо я тобі така.

День восьмий. А ти, взагалі, живий???

Дивно,жодного дзвінка?Вино. Маякую. Передзвонив,але не почула,не взяла,але перевірила – Живий!

День дев’ятий. У хірурга.

Трошки веселіше,бо не одна я така хвора.
 Рентген.
Хірург: - Рвати вісімку.
- За що?
– Ти навіть жувати на неї не будеш,нащо вона тобі?
– Так він же здоровий! Ну трішки звернув із правильного шляху(як я)
– Нащо він тобі? І верхній такий самий лізе!
– Так правильно мені вони не потрібні ,може будуть потрібні один одному.
– В будь-якому разі треба аби щелепи розійшлися,я в такому стані не можу рвати. Питимеш ось це і це. Полегшає - приходь,ні, краще завтра,думаю,приходь.
 От і добре . Іду . Ні за що не вернуся,тим паче якщо полегшає…Полощу.

День десятий. Навіть мама кинулася.

-А де це Толік пропав?
-А хто зна.

День одинадцятий. Амнезія замість анестезії.

Якщо подзвониш ,скажу: "А хто це?"

День дванадцятий.  Сталося як бажалося.

Я ж сама хотіла розлучитись після тієї ночі. Так і сталося. Подумаєш, на послід ще два дні відгуляли…

День тринадцятий. Сон.

Дзвониш. Привіт. Як ви там? Тільки збираюся сказати про кінець всьому - просинаюсь…

ось і все.. такий собі зрадницький фальш-старт..

Зраджує - виродок.

Чергову спробу реабілітовувати донжуанів або бабників, як їх у нас, зробили американці з Університету Бінгемтона. Джастін Гарсіа з колегами по лабораторії еволюційної антропології і здоров'я оголосили: мовляв, можна не сумніватися - на зради людей штовхають гени. А точніше, мутація одного з них.

Іншими словами, бабник не винен в своїй згубній пристрасті. Оскільки виникає вона не від розбещеності, а зумовлена фундаментальними процесами в організмі. Тобто володіє непереборною силою. Обстеження близько двохсот невірних, доставлених в університет, показало: майже всі - мутанти. У них змінений ген DRD4, який пов'язаний з системою сприйняття задоволення від сексу. Воно, як вважається, виникає, коли в мозок уприскується дофамін - гормон задоволення. А особливі рецептори його сприймають. До гормону задоволення звикають, як до наркотика. Без нього починаються ломки. А як їх припинити? Тільки дозою безладного сексу. Або двома-трьома дозами. - Зраду, як правило, супроводжує ризик, а він лише підсилює сплеск дофаміну, - запевняє Гарсія. І вважає, що дослідження варто продовжити. Щоб пошукати інші гени, які, можливо, теж штовхають чоловіків і партнерів на слизьку доріжку невірності. Не зраджує - теж виродок Учені з Каролінського інституту у Стокгольмі розділяють думку своїх американських колег, що причина, принаймні чоловічих зрад, швидше за все, криється в генах. Але шведи вважають мутантами не бабників, а, навпаки, однолюбів. За їх даними, в хромосомах невірних один з генів (RS3) представлений в своєму повному різноманітті. А у вірних відсутній різновид 334. Що, по суті, є генетичним дефектом. Тобто мутацією. Не виключено, що сама природа внесла корективи в створений нею вид - поголовно хтивий, прагнучий завоювати якомога більше жінок. В результаті змін, що відбулися на рівні. Отже, за шведськими уявленнями вірні чоловіки стоять на еволюційних сходах вище за невірних. Все як у мишей Пошуки генетичних причин невірності почалися давно. І, як повелося, з експериментів на мишах. Благо серед цих тварин є дві дивовижні популяції - лугові полівки і степові. Самці першою украй блудні, злучаються направо-наліво. А ті, що з другої, все своє мишаче життя зберігають вірність одній самці. Учені вирішили розібратися, від чого таке диво походить. І начебто розібралися. - Наші дослідження, проведені щодо простої біологічної моделі, надають доказ, що посилення активності всього одного гена глибоко міняє основи соціальної поведінки, - говорить Ларрі Янг, професор Університету Еморі в штаті Джорджія. Виявилося: у головах вірних і невірних мишей міститься різна кількість рецепторів, що сприймають гормон вазопресин. Його виробляє мозок в одній ділянці, а засвоює в другій. Цей гормон, припустили учені, і породжує відчуття прихильності. І помірності. Для перевірки американські нейробіологи перенесли ген, що відповідає за рецептори вазопресину, від степових моногамних полівок до лугових паскудників. І сталося фантастичне перетворення: миші-казанови поголовно стали вірними «чоловіками». Такі вражаючі результати були отримані ще у 2004 році. Але оскільки відносилися до «простих біологічних моделей», то не створювали упевненості в тому, що їх можна розповсюдити на складніші - на людей. Сумніви розвіяли все ті ж шведи. У недавніх дослідженнях під керівництвом професора Хасса Валума вони виявили вражаючу схожість людей і мишей у частині хімічної природи зрад.

Виявилось, що людський мозок взаємодіє з вазопресином так само, як і у гризунів. У вірних чоловіків гормону знайшлося більше і засвоювався він краще. У зрадників відповідно навпаки. А причина та ж - генетична відмінність одних від інших.

стаття

Передісторія війни бійця батальйону «Донбас» Михайла Савульчика з позивним «Ельф» починається з Майдану. Як він розповідає, був в одному зі штурмових загонів самооборони. В часи Революції гідності на Михайлівській площі «Ельф» організував «Михайлівську Січ». Потім, разом із ще двома друзями, активно брав участь у всіх «гарячих» точках на Майдані. Звідти ж друзі відправилися у добровольчий батальйон «Донбас». Разом звільняли міста на сході, зачищали, контролювали. А потім був Іловайськ, поранення і втрата побратима. Михайло Савульчик розповів Радіо Свобода про один із найгарячіших моментів війни. Михайло звинувачує владу в трагедії під Іловайськом, стверджуючи, що метою пастки було знищення добровольців.

–- Ми виїхали із Курахова на Іловайськ.  18 серпня заходимо з двох боків на Іловайськ. З одного боку, де залізниця – перша штурмова, і з іншого боку заходила наша, друга штурмова група. Я з «Фаготом» був у другій. Заходимо – а по нас одразу почали прицільно мінометами стріляти. Ми ж поставили протитанкову установку. А тут міномет за 100 метрів бахнув. Хоп – за 50. Ми різко згортаємося, від’їжджаємо. «Бах» – на наше місце прилетіло.

     Починається 19-те. Намагаємося взяти місто. 4 трупи. Поранених навіть не можу перелічити – двір був завалений. Коли ми їхали туди, Семенченко віддав наказ: «беріть продуктів та боєприпасів тільки на день». Ми взяли по сухпайку. Я звик рюкзак гранатами набивати. Набоїв купу набирав. Потім тільки хлопцям пачками розкидав.

     Перший день бою закінчився, ні в кого набоїв не було.  Сухпайок з просроченим терміном зберігання з’їли. Набоїв, їжі, води,  світла  – нічого не було.  Купа трупів і поранених.  

      20-го зранку відправили чотирьох поранених на бусику.  Потім ми виїхали в тому ж напрямку до блокпосту, дивимося – а там наш бусик, але вже з трупами, підірваний з гранатомета і ніякого блокпосту немає. Це найгірша «підстава», яка може бути, від армії.  Армія пішла з єдиної дороги, яка з’єднувала нас.  Це була катастрофа.

     Порошенко тоді казав, що підмога затрималася на 4 дні. Потім виявилося, що це брехня.  Нас там просто кинули. Це була ідеальна домовленість.  Зрадникам потрібно було  добровольців знищити.

     --- Ми жили у трьох будинках поряд. Там ще навіть місцевий чоловік був, нам яйця давав – у нього кури були. Приходить і каже: «Ось, хлопці, вам яйця до картоплі…»   Місцеві до нас приходили. У школі вони ховалися в підвалі з дітьми. А ми жінок з дітьми питаємо: «А де ваші чоловіки?» - «Чоловіки стріляють з іншого боку».      Був ще «дідок» там. Це уже після мого поранення. Приходить, посидить, іде. Через 10 хвилин обстріл. Примітили хлопці його, потім за барки – а в нього папірчик і коректировка. Він у радянський час був корегувальником. Хлопці його до стіни – і розстріляли.

     21-го ввечері сусід каже: «У мене є технічна вода в бочці, можна помитися». Ми такі щасливі. На вулиці +30, а ми бронежилети давно не знімали. Спітнілі. Думаю, піду помиюся. Помився, заходжу до себе у двір – і починається мінометний обстріл. Я бронік одягнув, думаю, зайду в будинок, візьму автомат, каску. Я навіть не чув свою міну. Кажуть, що свою міну не чуєш. За шість метрів від мене «стодвадцятка», або «Нона», теж 120 міліметрів, прилетіла. Тільки пам’ятаю, що я летів, впав, кругом дим, пекельний біль. На мій крик прибігли хлопці.  Валєрка, мій дружбан, джгут не шукав, зняв з себе бандану. В мене артетія була перебита на лівій нозі, він перетягнув. а туди, де вони сиділи, коли мене поранило, прилетіла міна. Якщо б мене не поранило, вбило би їх. Потім в інкасаторську машину мене посадили. Ми у «сєпара» забрали «приватбанківську» інкасаторську машину. Вона з автомата не прострілюється.

 --- Я по телебаченню якось сказав, що за чотири дні до нас можна було дійти пішки. Просто нам допомогати ніхто не хотів. Навпаки, з під Іловайська вивели війська, щоб нас там закрити. Якби ми взяли Іловайськ, то ми б закінчили війну. Іловайськ – це єдина залізна дорога на Донецьк з Росії. Поїздами туди поставляється зброя і продукти. Взяли б Іловайськ, Донецьк би через пару місяців здався сам.

     Росіяни самі говорили нашим хлопцям, які були в полоні, що вони вже стояли на найголовніших висотах і 4 дні чекали нашого виходу. Там був тупий розстріл.

     Мого «Кейна» там вбили. Класний був хлопець з мого підрозділу.  

     Іншого, позивний «Контра» (теж друг мій), поховали з почестями на Південному цвинтарі у Києві. Також його впізнали по ДНК.

     А ще одного, Вадіка, знайшла Організація «Червоний Хрест». У нього жетон був,  по ньому знайшли останки, обгризені собаками. Поховали в Житомирі, з почестями. Всі вони наші герої, яких не хоче визнавати зрадницька влада.

 

У нас війна, але  її називають АТО. Чому мобілізація іде на АТО? Цим же СБУ має займатися.  По закону повинен бути воєнний стан. Відбувається якесь махлювання.

А котел потрібний був для знищення  добровольців.  Туди був вхід, виходу не було. Хто туди воювати йшов, хто на допомогу. Пропускали всіх але виходу звідти не було. Наших добровольців вище керівництво знало, тому що ми говорили ще тоді, що ми повернемось, і в Києві наведемо порядок – це була причина.

     Ми тоді штурмом брали місто за містом. Після Іловайська ні одне місто, ні одне село не було взяте українською армією. Нас була тисяча, зараз вже більше ста тисяч. Ні одне місто не береться, тому що війна може закінчитися і буде кому наводити лад в країні.