хочу сюда!
 

Оксана

45 лет, весы, познакомится с парнем в возрасте 45-53 лет

Заметки с меткой «костюм»

Капельмейстере, туш!


(як ми на себе усяке напинали і як себе розмальовували)

ВСЕ Ж ТАКИ ВАЖКО БУТИ ЦАРЕМ

Хоч я, чесно кажучи, не пробував. Та, власне, ніхто й не пропонував. Просто якось вона склалася, така думка про життя царське. Виходячи з побічних міркувань. Адже йому, цареві, увесь час доводиться ж показувати, що ти цар. А іноді й доказувати.

Проте, навіть якщо ніхто й ніколи не вимагатиме від тебе пред'явити докази і посвідчення, вже один лише обов’язок зовнішньо виглядати як цар здатний зробити сердешну короновану особу набагато нещаснішою, ніж будь-який з її підданих. Увесь цей протокол урочистих зустрічей і появ на людях, парадних прийомів і проводів, усі ці ритуали і церемонії… На тебе ж усі постійно дивляться і тебе постійно оцінюють. Слово честі, прямо жаль людину.

Але ж, з іншого боку, всі ми, люди, деякою мірою, царі. Принаймні, якийсь необачний філософ так людину і назвав: “цар природи”.

А подивитися на нас, - так ми, “царі”, дійсно нещасніші за усіх наших підданих - і з царства рослин, і з тваринного царства. Тварина самодостатня. Їй треба прогодуватися, захиститися і рід продовжити. Що? Ще щось? Та ні, дякую, бувайте, піду посплю…

А у її царя, у людини, на додаток до поїсти і рід продовжити, - ну прямо хвороблива манія щось там із себе увесь час зображати. Якісь речі на себе напинати, якось себе розмальовувати… і без цих речей і фарб воно, “цар”, почуває себе ну просто недолугим і нещасним. Та й інші “царі”, що навколо, на нього дивляться і його поціновують виключно згідно з тим, що воно на себе напнуло, і за тим, як воно розмальовано.

Тому численні книжки з історії костюма, ритуалів, символів, косметики й таке інше, так і репрезентують нам історію “людини розумної”, як послідовність змін ганчір’я і способів розфарбовування.

 

БЕЗ ОДЕЖИН

То, власне, хай би воно так і було, нас такі репрезентації не дуже й ображають, лише справа в тому, що людина ж розвивається.

А от у чому проявляє себе її розвиток - це вже окреме питання. Проявляє він себе не стільки в почерговій зміні форм товарно-грошових відносин, а також суспільних формацій, що заповзято намагаються їм відповідати. Розвиток людини набуває виразу, переважно, в усе сильнішому бажанні розібратися в тому, що вона називає “я”. Котре “я” виглядає сутністю може і невловимою, проте не залежною від ганчір’я і фарб.

Але ж, при цьому з’ясовуванні щодо свого “я”, все те, відповідно до чого люди один одного оцінювали, тобто “одежини-речі-фарби”, - страшно й уявити! - втрачає свою магічну силу. Паралельно зі зціленням людини від хворобливої схильності увесь час когось-там із себе зображати.

І от нам стан справ. З одного боку, вибір “що б таке на себе напнути” перестає бути вибором, а з іншого боку, виявляється, що, поки ми били один одного за те, що той виглядає не так, як я, - усі ми підійшли до краю, за який і заглянути моторошно. Бо там - тільки “я”. Без одежин.

А ми ж з ним так і не розібралися. І от з якої причини: намагаємося ми зрозуміти його поодинці, одягаючи його кожен у свої власні уявлення. А воно, “я”, на всіх на нас - одне. Просто кожний з нас отримує у тимчасове користування маленький голографічний осколочок від цього великого “Я”.

Тож, не знаючи цього, всі ми тільки й робимо, що штрикаємо і колемо один одного гострими краями свого осколка. І ось ми, усі порізані й поколоті, опинившись на краю безодні, прийшли до останнього вибору: уві що, знов-таки, вбратися. А точніше, - якої б воно форми собі набути.

Або ми всі набудемо форми того самого єдиного “Я”, як сказано: “як одна людина з одним серцем”, і вирвемося, нарешті, вгору із нашої мішанини ворожнечі, крові й багнюки. Або ж залишимося купою щільно притиснутих один до одного гострих уламків, - і безладно зсипемося у прірву.

Отже… останній вибір… барабанний дріб… нерви напружені до краю…

Капельмейстре, туш!


Девочка. Грибы. Утренник

    Вот я и выбралась за грибами! Сколько счастья... было сразу! Накануне я даже определилась с блюдом, которое приготовлю из собранных грибов, но не тут-то было! Если ты живешь в регионе, где белый гриб принимают по 350 грн за кг, будь готов, что до тебя уже прошлась орда профессиональных грибников, и такой неумеха, как ты, максимум найдет поганку или мухомора.
    После часа хождения по лесу, на последнего я и наткнулась, в буквальном смысле  - зависла. Мухомор.. Смотрю на него и понеслось..
    Мне 4 годика, утренник в детском садике. Мама с бабушкой очень основательно подошли к выбору костюма для меня, а именно: вспомнили, что в журнале видели аж 6 картинок детских костюмов, выбор пал на самый яркий, даже я ,кажись, учавствовала в процессе: помогала клеить круги на шляпу. Костюм вышел зачетный! Белые бриджи, красная кофта с белым воротником, белое жабо на шее, четко как у гриба и такая крутая шляпа-шапка, ярко-красная с белыми кругляшками, под нее удачно спрятали мои длинные волосы. Вышел вылитый мухомор!
    И вот утренник. Нас где-то 20  малышей, половина девочек, половина мальчиков, даже не так: 9 мальчиков в разных мальчуковых прикидах, 9 девочек-снежинок в белых пышных платьях и я - МУХОМОР! Это было еще не все: за прочитанные стишки мальчикам давали набор доктора, девочкам - набор девочек: зеркальце, заколочки и т.д. Мне достался набор доктора, со словами: какой талантливый мальчик! Эх, а слезы были девчноночьи.. Так хотелось заколочек и дома валялось уже три набора этого гадкого доктора. 
    Рассказала как-то сотруднице эту историю и узнала в ответ, что она в садике три года подряд была чебурашкой, таким конкретно советским, коричневым чебуратором. Не одна я, значит, испытывала муки на утреннике) 
    А у вас какие воспоминания об утренниках? Наряжали во что-то прикольное?

Победители конкурса самодельных новогодних костюмов.

Третье место: КЕНТАВР
 

Второе место: ВОРОНА


Первое место: ...ДОГАДАЙТЕСЬ САМИ

По данным Чисто News
https://www.youtube.com/watch?v=L4FAcu5ZLVc&list=TLVyq3p8H40jw

Увага! Шикарна подія!

Запрошую всіх в суботу 04.10 о 15:00

Відкриття бально-танцювального сезону.

Дійство влаштовує студія старовинного танцю та костюма «Джойссанс»!

 У КАМІННІЙ ЗАЛІ КИЇВСЬКОЇ ФОРТЕЦІ (Косий Капонір)

(Вхід вільний — пройти у ворота з вулиці Госпітальної, 24-а, і ровом під мостиком по колу ліворуч до втикання в залу;

або якщо йти крізь Госпіталь, то вийти на мостик і спуститись з нього в той же рів:-)). Гугл Вам у поміч!

Фотографам буде що познімати!

Танці й старовинні костюми покажуть і про них розкажуть.
Охочих танцям навчать. Ще охочіших запишить в школу при студії.

http://vk.com/id39768836?z=video39768836_163700513%2Fvideos39768836

Одяг — авторський, пошитий за результатами досліджень і пошукової роботи...

І фотографам, і фотомоделям буде цікаво: костюми можна брати в прокат.

Про студію тут:
http://joyssance.org.ua/

Про прокат там:
http://kostyum.com.ua/

Одна зі зйомок бала студії — тут:
http://photo.i.ua/user/585903/243044/


Кіт Філоктімон там буде! Чекаю на всіх друзів.

Франс Пурбус Младший (нидерл. Frans Pourbus (II)

Франс Пурбус Младший. Frans Pourbus (II) (1569, Антверпен — 1622, Париж) — южно-нидерландский (фламандский) художник. Сын Франса Пурбуса Старшего, внук Петера Пурбуса. Наиболее известный представитель этой художественной династии.

  Франс Младший учился живописи у отца. В 1591 г. был принят в гильдию св. Луки в Антверпене. Затем Пурбус отправился через Брюссель в Италию, поступил там в придворные живописцы герцога Мантуанского. Наконец, он добрался до Парижа, где до самой смерти работал при дворе Генриха Наваррского.

 Маргарита Гонзага, герцогиня Лотарингская

[ Читать дальше ]


Что одеть в год Зеленой Лошади?



В этом году благоприятны сочные, бушующие весеннее-летние цвета. Хозяйка года – Лошадь, относится к стихии ОГОНЬ и летнему времени года.  Огненной стихии и лету, соответствуют красный, оранжевый цвета, имитация огня, молнии и т. д. Стихия года – ДЕРЕВО, которая окрашивает Лошадь в зеленый цвет…Читайте статью «Что одеть в год Зеленой Лошади?» на www.фэн-шуй.in.ua/cgi-bin/main.cgi?site=149

Про театр.

Кілька років тому працювала у театрі.
[ Читать полностью... ]
Дитячі передноворічні вистави це завжди море позитиву і хорошого настрою. )))


Ось знайшла кілька фото з вистави "Муха-Цокотуха", де костюми - моя робота. 














Костюмы Дейзи в фильме «Великий Гэтсби» База Лурмана

Костюмы Дейзи в фильме «Великий Гэтсби» База Лурмана

Про новый фильм Б. Лурмана «Великий Гэтсби» так и хочется написать: не всё то золото, что блестит! Уж блеска в этом фильме столько, что можно ослепнуть: горят синтетическим огнем платья от Prada и Miu Miu, переливаются всеми огнями радуги настоящие драгоценности от Tiffany & Co, сверкают конфетти и фейерверки, свет дробится в хрустале и искрится пузырьками в шампанском Mot & Chandon …

А за всем этим — пустота. Ощущение такое, что режиссёр так увлёкся изображением гламура, что забыл, о чём хотел нам рассказать… Ну ладно, писать рецензии на фильмы не моя работа, к тому же, это всегда очень субъективно, лучше я поговорю с вами о платьях главной героини.

Про костюмы к фильму стали писать практически сразу, как только появились первые промо-фото. Словно хотели нас заранее предупредить: не ругайтесь и не пугайтесь – платья не очень будут соответствовать эпохе, зато они от Prada и Miu Miu (что практически одно и то же, Miu Miu – дочерняя компания Prada).

В мастерских Миуччи Прада было сшито для фильма 40 платьев, которые позже выставили в Нью-Йорке на всеобщее обозрение. Красиво, что тут скажешь!

Костюмы Дейзи в фильме «Великий Гэтсби» База Лурмана

Костюмы Дейзи в фильме «Великий Гэтсби» База Лурмана

[ Читать дальше ]

Страницы:
1
2
4
предыдущая
следующая