Влітку 2023 року литовське видання Delfi публікує документальний фільм, у якому показує учасників протестів у Білорусі влітку 2020 року, коли громадяни вийшли на вуличні протести, після того, як Олександр-3%-Лукашенко нахабно фальсифікував вибори, і були за це, буквально, забиті кийками, а багато хто навіть вбитий пострілами в потилицю. І це свідомо знаючи про масовий лукашенківський терор у країні, свідомо знаючи про тортури і вбивства навіть не те що опозиціонерів, а тих, що просто мають незадоволене обличчя, знаючи про Окрестино і все інше.

Чому не були розмиті (заблюрені) особи протестувальників у кадрі? Ні, зовсім не через злість, і не на замовлення КДБ РБ чи ФСБ РФ. Справа в тому, що справжні європейці просто не думають про можливість арештів і вбивств на підставі показу документального фільму, свого сюжету в новинах або опитування перехожих на вулицях Москви. Це за межами їхнього всесвіту, і навіть особистий/сімейний досвід життя у СРСР (а Delfi базується на країни Балтії) не стукнув у потилицю, ні. Нічого не змінилося з тих часів, коли  англійка, яка дізналася про сталінські репресії, щиро дивувалася тому, що жертви незаконних арештів не викликали поліцію. Рівень розуміння який був, такий і лишився.

Чисті ясні очі та абсолютна відсутність думок про долю героїв своїх фільмів та репортажів. «Ми люди, а вони — так», ага. Для авторів цих сюжетів ті, хто до кадру, — просто м'ясо, сировина, з якої вони роблять свою котлетку. Що там буде з м'ясом не дуже важливо, важливо, щоб покупцям сподобалася котлетка.

P.S. І це теж про безпеку. Спілкуючись з європейцями завжди варто пам'ятати, що вони зіллють вас катам-поліцаям навіть не зі зла, і навіть не з байдужості (вони можуть бути цілком щирими вашими особистими друзями), а так просто не замислюючись про наслідки своєї балаканини. «Потрібно було просто викликати поліцію»….