Александр Солженицын в своей книге "Архипелаг ГУЛАГ" дал чеченцам блестящую характеристику: "... нация, которая совсем не поддалась психологии покорности, - не одиночки, не бунтари, а вся нация целиком. Это - чеченцы". Редактор сайта «ГУЛАГ – с фотокамерой по лагерям» Ирина Светлая обратилась к Председателю Политсовета ДДК (Международное Движение за деколонизацию Кавказа) Ахмаду Сардали с просьбой ответить на ряд вопросов. Уривки із статті…. Приведу, также, отрывок из рассказа Л.Толстого «Хаджи-Мурад»: «Вернувшись в свой аул, Садо нашел свою саклю разрушенной: крыша была провалена, и дверь и столбы галерейки сожжены, и внутренность загажена. Сын же его, красивый с блестящими глазами мальчик был проткнут штыком в спину. Старик – дед сидел у стены разваленной сакли и тупо смотрел перед собой. Он только что вернулся с пчельника. Бывшие там два стожка сена были сожжены, были поломаны и обожжены абрикосовые и вишневые деревья и, главное, сожжены все улья с пчелами. Фонтан был загажен очевидно нарочно, так что воды нельзя было брать из него. Также была загажена и мечеть. Старики хозяева собрались на площади и, сидя на корточках, обсуждали свое положение. О ненависти к русским никто и не говорил. Чувства, которые испытывали все чеченцы от мала до велика было сильнее ненависти. Это была не ненависть, а непризнание этих русских людьми и такое отвращение, гадливость и недоумение перед нелепой жестокостью этих существ, что желание истребления их как желание истребления крыс, ядовитых пауков было таким же естественным чувством как чувство самосохранения». Отрывок из рассказа русского классика служит яркой иллюстрацией и к последующим событиям. Отмечу, что написан он до революции, которая тоже не принесла с собой никаких перемен в отношении чеченцев. Поведение русских на завоеванных землях не изменилось, ни за 50, ни за 100, ни сегодня, через 147 лет после инкорпорации Кавказа в состав Российской империи. Смотрите, что пишут на форумах, потомки тех, кто нес на Кавказ «свет цивилизации», а в 30-е годы приступил к повсеместным постройкам в Чечне свиноферм: «Чечены не люди, а звери, их место в трудовых лагерях и в консервах для животных ... Земля и так страдает перенаселением, а они ещё плодятся как тараканы, совсем неправильные существа, уроды эволюции ... Я вижу только один выход для всех народов России , Чечню нужно истребить полностью , это во имя добра нужно сделать , меньшим злом побить большее ... На месте Чечни построить свинарники и выращивать хрюшек , хрюшки мне намного больше нравятся чем чечены они намного вкуснее их в плове и других блюдах ...» Неправда ли достаточно красноречивое признание? Большевики продолжили политику русского царя. Под предлогом ликвидации «культурной отсталости», чеченцам навязывали законы и правила, чуждые их менталитету и воспитанию. Большевики, уничтожали все, на чем стоял дух народа, все, что связано с его культурой, историей, религией. Раскулачивание и коллективизация сельского хозяйства, привели к крупномасштабным вооруженным выступлениям. В 1923 году по Чечне, Дагестану, Осетии, Кабарде, Балкарии и Карачаю прокатилась волна крупных восстаний под национально-религиозными лозунгами, в которых погибли десятки тысяч людей. Мятежи подавлялись жесточайшим образом. Репрессии прошли в три этапа: первый – 1929-1930 , второй – 1937-1938, и третий этап прошел в 40-е годы. Зверства чекистов в Чечне были изощренными. В чеченской столице в подвале здания ОГПУ, а затем НКВД на берегу Сунжи находилась гигантская мясорубка (тут ссылка), в которую живыми бросались арестанты, а чтобы не были слышны крики, включался дизельный двигатель. Фарш, сбрасывали прямо в реку, на откорм сомов.

Чекисты вселяли ужас, однако чеченцев невозможно было сломить силой страха ни в какие времена…

P.S. Від себе добавлю, що подібні мясорубки, впрямому розумінні цього слова, тоді діяли по всій території України та інших непокірних народів...

Стаття в гезеті "Украина сегодня"...

...Вот и я начинаю думать, что генетически это неполноценные люди. Объяснения тому тоже есть. Революция, Первая Мировая, красный террор, волны беженцев, голод, ГУЛАГ, Вторая Мировая, лагеря, лагеря, лагеря.... Что осталось в осадке у бывшей нации, бывшей великой Империи? Генетические отбросы. Дети тех, кто сидел по подвалам вместо фронтовых окопов; стрелял в своих; предавал отцов и прятался по таежным заимкам. Вот, что сегодня представляет собой «великая», нефтяным богом «избранная», нация. Именно поэтому она так озабочена поисками чистых политиков, но в итоге имеющая стопроцентный криминал во власти. Нация, не понимающая и не признающая самых простых истин и слов. Разучившаяся отличать белое от черного. Народ, посылающий своих сынов резать и убивать свободу даже в собственной стране...

Справка: Сергей Мельникофф является членом Международной Калифорнийской Академии наук, индустрии и искусств, и действительным членом Национального географического общества США. Президент международного телевизионно-издательского холдинга IPV News USA. Один из крупнейших фотохудожников планеты, по международному рейтингу входит в короткий список суперпрофессионалов. Мельникофф – автор ряда книг, нескольких кино и большого числа телевизионных фильмов. Бывший член правления Советского Фонда Культуры. За свободомыслие, диссидентские настроения и призывы к суду над коммунистической партией отбывал длительное заключение в политических лагерях СССР. Разыскивался северокорейским режимом за несанкционированные съёмки внутри концентрационных лагерей этой страны. В конце 80-х годов вместе с семьёй бежал из СССР через Монголию в Китай. Получив статус политического беженца решением ООН (третий случай за всю историю советского диссидентства), был переправлен правительством США и ООН в Таиланд, а затем иммигрировал в США. В 1991 году основал в США собственную некоммерческую телекомпанию научно-познавательного кино — International Photo and Video News, Incorporated, за 10 лет переросшую в телевизионно-издательский холдинг.

Чи були на Донбасі борці за українську державність, які не словом, а зброєю виборювали незалежність України? Невже український рух почався тут з Тихого та Стуса? А якщо й були такі особистості, то хто вони?

На чому так люблять акцентувати увагу російські дослідники української історії - так це на тому, що всі без виключення члени ОУН були галичанами, волиняками, буковинцями і т.д. Як правило, ніхто з них не аналізував біографічні дані цих людей, тож в якості допомоги варто подати невеликий список керівного та рядового складу членів ОУН Донеччини 1941-43 років.

1.Журба Олександр Авксентійович, 1906 року народження, м. Артемівськ Донецької області. Активно працював в ОУН у Донецьку. 2.Якубович Валерій (Всеволод) Іванович, 1903 року народження, с. Петриківка Дніпропетровської області. Провідник ОУН Красноармійського району. 3. Зубко Віктор Трохимович, 1912 року народження, м. Макіївка Донецької області. Оунівець Красноармійського району. 4. Костенко Дмитро Борисович, 1897 року народження, с. Гришине Красноармійського району Донецької області. Діяв у Красноармійську. 5. Ястремький Антон Іванович, с. Ольгинка Волноваського району Донецької області. Провідний працівник ОУН Ольгинського району. 6. Клименко Овдій , Волноваський район Донецької області, провідний працівник Ольгинського району. 7. Бурлай Дмитро Михайлович, 1908 року народження, с. Олександрінка (Докучаєвськ) Волноваського району Донецької області. Діяв як член ОУН в Рутченково (Донецьк). 8. Корецький Володимир Йосипович, 1912 року народження, Авдіївський район Донецької області. Член ОУН м.Красногорівка Марїнського району. 9. Адаменко Іван Антонович, 1914 року народження, село Залізна Балка Артемівського району Донецької області. Провідний член ОУН міста Горлівка. [ читати далі... ]

Вже котрий рік поспіль наш голубий мер влаштовує випуск на все місто. Цього року свято знов розташувалось і на найбільшому майдані поставили сцену, намалювали на ній білими фарбами декілька формул. Так от одна,що найвидніша, з помилками! Так, теорему синусів переробили на голубий лад: тепер замість двох паралельних паличок дві пересічені , тобто замість знаків "дорівнює" "суми" і виглядає вона тепер так: a/sin A + b /sin B+ c / sinC = 2R
Бідні діти до чого ж важко вчитись , коли такі проФФесори навчають! 

Не дозволимо обмежити свободу мирних зібрань!  

Чинна влада продовжує чинити свавілля і порушує статті Конституції України, яка гарантує загальнолюдські свободи, а зокрема свободу мирних зібрань громадян. З такими темпами ми скоро втратимо право висловлювати свою незгоду з протиправними діями цієї влади, яка пише закони «під себе», нехтуючи інтересами своїх громадян.
Кожного 31-го числа російська опозиція проводить акції з вимогою до режиму дотримуватися Конституції РФ, яка гарантує свободу зібрань.  Наша влада дублює порядки теперішнього режиму в Росії, і постала реальна загроза для можливості українського народу чинити свій законний вплив на процеси, які відбуваються в державі.
ВРУ хоче прийняти антиконституційний законопроект №2450 «Про порядок організації і проведення мирних заходів».  Якщо не хочеш жити за російськими стандартами, коли мирні зібрання громадян закінчуються побиттями і «небом в клітинку», прийди 31 травня під посольство РФ і стань на захист свохї гарантованих Конституцією України прав, взявши участь в  акції-протесті проти системних порушень свободи зібрань в Україні.  Висловимо свою солідарність з російською опозицією!
Прийди до посольства РФ і приєднайся до учасників акції-перформансу, які створять театралізований «єдиний міліцейський простір» і на її тлі покажуть, якими будуть наслідки вищезгаданого закону. Представникам посольства РФ та української влади будуть вручені відповідні звернення.
 
Місце проведення: Посольство Російської Федерації в Україні (Київ, Повітрофлотський проспект, 27).
Час початку акції: 14.00 
 
    За  довідковою інформацією  звертайтесь за телефонами:
    050 3806268 (Володимир Чемерис),
    068 1217741 (Михайло Лебідь)

Київський адмінсуд постановив, що людина пішла від мавпи

Окружний адміністративний суд Києва виніс рішення про те, що в школах й надалі викладатимуть, що людина пішла від мавпи.
Восьмеро батьків школярів подали до суду на Міністерство освіти. У своєму позові вони вимагали, щоб на уроках біології дітям викладали не тільки теорію про походження людини від мавпи - за Дарвіном, але й іншу - божественну - про створення людини Богом. І прохали розібратися суддів та вчених, коли і від кого пішли всі ми.
На перше засідання суду представники МОН так і не з'явилися. Намагання позивачів довести потребу пояснення теорії походження життя з різних боків, адмінсуд не сприйняв і відхилив усі клопотання.
Адвокати батьків на цьому вирішили не зупинятися, підуть далі, та уже з іншим складом суду.
"Колегія суддів ухвалила залишити позовну заяву без розгляду, ухвала може бути оскаржена статтями 185, 187 чинного Кодексу України.
Це була свідома упередженість суду, вважають позивачі.
"Можливо, це є політичне замовлення , був дзвінок з міністерства в будь-якому випадку відмовити. Ми ще маємо 5 днів, ми порадимося і подумаємо, як нам краще поступити", - заявив представник батьків Володимир Шепетько.

Малоросійська колегія - центральний орган російської колоніальної адміністрації в Лівобережній Україні у 18 ст. Малоросійська колегія (т. зв. перша М.к.) створена за указом Петра І від 16(27).5.1722 у гетьманській столиці Глухові (замість існуючого до цього Малоросійського приказу в Москві) з метою контролю за діяльністю гетьмана і українського уряду та поступового обмеження політичної автономії Гетьманщини. М. к. складалася з шести офіцерів російських полків, розташованих в Україні, та прокурора (всіх призначив цар) на чолі з бригадиром С. Вельяміновим-Зерновим. У цивільних справах М.к. підлягала сенатові, а у військових - головнокомандуючому російських військ в Україні М. Голіцину. За царською інструкцією від 16.5.1722 на М.к. покладалися функції щодо нагляду за діяльністю гетьмана, генеральної і полкової старшини, встановлення і стягнення податків до царської казни, провіанту для російської армії; розквартирування російських офіцерів і солдат в Україні; контролю за діяльністю Генеральної Військової Канцелярії, роздачі земельних володінь офіцерам і старшинам. М.к. була апеляційною установою у судових справах, які розглядалися в Генеральному Військовому Суді, полкових і ратушних судах Лівобережної України. Всі питання державного життя Гетьманщини український уряд повинен був вирішувати за погодженням з М.к. В 1727 у зв'язку з загостренням російсько-турецьких відносин царський уряд, намагаючись залучити на свою сторону козацьку старшину, ліквідував М.к. (указ Петра ІІ від 29.9.1727) і поновив гетьманство.
В 1734 після смерті Д. Апостола гетьманство було тимчасово скасоване. 10(21). 11.1764 Катерина II своїм указом остаточно ліквідувала гетьманство і незабаром відновила діяльність т.зв. другої М.к. у Глухові. М.к. складалася з чотирьох російських урядовців,чотирьох українських старшин, прокурора (російського полковника), двох секретарів (українця і росіянина) і канцелярських службовців. На чолі М.к. стояв граф П.Рум'янцев (одночасно генерал-губернатор Малоросії), перед яким російський уряд ставив завдання якнайшвидшої остаточної ліквідації автономії Гетьманщини та повного підпорядкування управління українськими землями загальноросійським державним органам. В адміністративному відношенні М.к. підлягала канцелярії малоросійського генерал-губернатора (існувала до 1796). Поступово М. к. узурпувала всю повноту військової влади. Після ліквідації російським урядом сотенно-полкового устрою Лівобережної України (1781), перетворення лівобережних козацьких полків у регулярні карабінерні кавалерійські частини російської армії (1783) та запровадження намісництв (1780-83), на українських землях повністю поширилась система державного управління Російської імперії. Указом від 20(31).8.1781 М.к. була скасована.

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т.

При зустрічі p Пилипом Коновалом англійські королі мусять вітатися першими і віддавати їм честь.
А за що українець отримав цю високу відзнаку?
Пилип Коновал, родом з села Кутківці на Хмельниччині, подався на заробітки до Канади в 1913 році. Під час Першої світової війни, який вступив добровольцем до канадського експедиційного корпусу 21 серпня 1917р. біля французького містечка Лане німецькі війська затиснули канадську армію в міцні кліщі. У відділенні Коновала загинули всі старші офіцери. Про атаку годі було мріяти: через безперервний кулеметний вогонь не можна було підняти голови. Тоді Пилип сам рушив на кулеметне гніздо. Товариші були певні, що капрал не повернеться. Зненацька кулемет замовк і по якомусь часі Коновал з’явився, тягнучи його під пахвою.

Виявилось, що він, вступивши в рукопашну з кулеметниками, переміг дев’ятьох солдатів, потім атакувавши друге гніздо, захопив ще й трьох полонених. Знищивши два ворожі кулеметні гнізда і відкривши дорогу для наступу, заворожений від куль подоляк ще раз кинувся в атаку. Але тут його полонили. Однак йому вдалось звільнитись від пут. Покінчивши ще із трьома ворожими солдатами, він знову притягнув кулемет.

Три вилазки, 19 ворожих вояків і три кулеметні гнізда… Коновал змінив ситуацію на цілій ділянці фронту.

Це не вигадка чи уривок з пригодницького роману.Адже за цей подвиг Пилип Коновал 15 жовтня 1917 р. перед Букінгемським палацом у Лондоні був нагороджений королем Георгом V Хрестом Вікторії — найвищою нагородою Британської імперії.
При зустрічі з кавалерами цього ордену англійські королі мусять першими вітатися і віддавати їм честь.
Потискуючи невеликому на зріст українцеві руку, король сказав: “Ваш подвиг є найвідважнішим і непорівняльним у моїй армії. Прошу особисто прийняти мою подяку”.

Малина Б. Українець з Поділля, з яким вітались англійські королі// ПІК.— 2000.— № 13 (48).
Далі >>

Не можу сказати про себе, що дуже захоплююсь спортом, а так іноді запалююсь, як щось дуже виняткове: чемпіонати світу, чи там "Карпати" з "Шахтарем", чи Клички б’ються з кимсь тощо. Тобто я епізодичний вболівальник в спорті, як думаю і значна частина людей, чим вони чітко відрізняються від правдивих спортивних фанатів певних видів спорту.
Але на все моє життя запам’яталось враження від перших хокейних зустрічей збірної СРСР з командою "Канадських професіоналів". Хто цю подію пригадує - мене зрозуміє. Мальцев, Харламов, Петров і звичайно що Третьяк  - це були наші герої цих справді "ледових побоїщ", де перемагали то одні, то другі. Вболівали всі! Враження були неймовірні! В підсумку всіх зустрічей  перевага в перемогах була за хокеїстами збірної СРСР. З того часу радянський хокей  зайняв провідні місця в світовому спорті.
Ще пригадую, що одним з найбільш запеклих і незручних суперників збірної СРСР по хокею була збірна тодішньої Чехо-Словаччини, яка досить часто вигравала поєдинки цих збірних. І вже з тих часів мені запам’ятались чехословацькі хокеїсти якоюсь внутрішньою затятістю і злагодженістю команди. Певно далось в знаки слов’янський менталітет  у поєднанні з набутою німецькою організованістю за часи перебування в Австрійській імперії.
Цьогорічний чемпіонат світу по хокею в мене особливого інтересу не викликав, але дивився при нагоді матчі, бо окрім спорту зараз по телевізору і нема що дивитись для нормальної людини: в основному продукція в стилі "піпел все схаває" і безкінечні "рекламні паузи".
Звичайно, що найяскравішою подією цього чемпіонату була гра, коли збірна Чехії обіграла збірну Швеції у півфіналі - супергра та інтрига! Хоча були і ще доволі інтригуючи матчі, перемога у фіналі збірної Чехії над збірною Росії викликала буквально шок в усіх вболівальників, настільки це було неймовірно. Чому? Як чому!
Збірна Росії по класу була значно сильніша, значно! Там було зібрано весь цвіт російського хокею, у тому числі всі провідні гравці з НХЛ, тоді як у збірній Чехії все було до навпаки: чеські легіонери відмовились підтримати національну команду. Тому гра збірної Чехії була побудована переважно на вольових якостях всіх гравців команди і на тренерському таланті обрати правильну тактику гри.
В чомусь фінал світу між збірною Чехії і збірної Росії нагадувало бій між Давидом та Голіафом. І в неймовірному протистоянні збірна Чехії перемогла! Вітаю і щиро тішусь з того!
А тепер мушу дещо політизувати тему, Бо не я це почав. Ще в зустрічах радянських любителів хокею з канадськими професіоналами явно простежувалось політичне підгрунтя події, як колись Мюнхенська олімпіада для німців. Не обійшлось і цього разу без політиканства: на всі ігри збірної Росії на цьому чемпіонаті тренер команди Биков демонстративно носив причеплену георгіївську стрічку, тобто показував світу, як він шанує 65-ту річницю перемоги.
За канонами нагород, ознака нагороди дорівнює самій нагороді. Тобто стрічки з оформлення і орденську планку мають право носити тільки дійсно нагородженні. Масове ношення цьогоріч георгіївських стрічок в Росії не дивує - як би нащадки переможців мають на те право. Дещо дивним виглядало ношення георгіївських стрічок депутатами Верховної ради України і їм подібним, але най вже вислужуються...
Я про інше: право на нагороду потрібно підтверджувати! По заслузі - честь. А якщо заслуг нема - тоді і честі нема. Тоді це блюзнірство над нагородою.
Тому коли коментатор після завершення фінального матчу з хокею на чемпіонаті світу 2010 говорить, що цього року збірна Росії по хокею програла все, що тільки можна програти, у тому числі Олімпіаду та цей чемпіонат, то...
Ось якби збірна Росії виграла і на церемонію нагородження тренер Биков вийшов з тільки щойно причепленою георгіївською стрічкою, щоб на ній засвітило золото перемоги - ото був би жест! Гідний честі і слави кавалерів Ордена Святого Георгія.
До чого то я? А до того, що перш ніж чіпляти собі якусь відзнаку - задумайся, чи гідний ти її носити. І це всіх стосується, а не тільки тренера-невдахи Бикова - він тільки наочно продемонстрував, як не треба робити.
Бо нагорода походить від поняття "гордитись", це ознака, що люди тобою гордяться і шанують. Нагорода підтверджує право на особисту гордість, а гордість, як і честь, треба довести ділом, що вона насправді в людини є ЗАСЛУЖЕНО.

Богдан Гордасевич

Новина №1

Збірна України може поїхати на чемпіонат світу з футболу в ЮАР!

Класика українського фарту: не було б щастя, так нещастя у сусіда допомогло!
Через фінансову кризу збірна Греції по футболу скоріше всього не зможе поїхати на чемпіонат світу, тому зараз компетентні в тому органи зайняті питанням заміни, а це має за всіма параметрами бути збірна України.

Новина №2

Відоми промоутер Дон Кінг приїхав у Україну в саме у наше славне королівське місто Львів, щоб підписати контракт з екс-чемпіоном світу в середній вазі Котельниковим.
Вояж такого шоумена - завжди добрий піар, за що і вдячні Дону Кінгу.
А ще більше вдячні Котельникову, що не зраджує Львову і живе тут з нами. Бо стільки "щирих патріотів" повиїхало... Як по мені, то й добре: як вони такі псевдо-патріоти України, то най і смердять десь деінде своїм патріотизмом.
Клички молодці, що не осіли в Німеччині, а Котельников - з нами завжди!
Слава справжнім чоловікам!

Новина №3

Від Ющенка через відсутність зарплати пішла вся прес-служба у повному складі.
Що тут коментувати?
Наливайте, куме...