Профиль

Україночка_Я

Україночка_Я

Украина, Мелитополь

Рейтинг в разделе:

Свежие фотографии

Арчибальд Кронін. Ключи від царства

Прочитавши "Замок  Броуді" в  мене  не  виникло  ніяких  емоцій,  окрім відчуття  згаєного  часу. Але зараз  на  свій  страх  і  ризик  вирішила  прочитати  "Ключи від  царства". Знаєте,  таке  враження,  що  це  писали  дві  різні  людини.  Я оцінила  це  як  небо  і  земля.  Небо -  "Ключи  від царства". 
Історія  про  католицького  священика,  який  присвятив  себе  служінню. Не  пафосно  і  брехливо,  ховаючи  свої  сумніви  і  реальні  погляди,  а  відчайдушно  правдиво,  насамперед   перед  Богом  і  собою. 
Книга  вразила! Можливо тому,  що  як  католичка  маю  багато  спільних "думок"  з  тим  священником,  який  не  боїться  казати:
 "Бог судит нас не только по тому,  во что мы верим, но и по тому, что мы делаем"
"А как  вы  определяете христианина? Если  он один  из  семи дней он  идет в церковь, а остальные шесть лжет, клевещет, обманывает своих близких?"
Я  знайома  з  хлопцями,  які  обрали  собі  стежину  служіння,  вони  не  фанатики,  а  звичайні  хлопці,  які  дуже  подібні  до  головного  героя.
Книга  надихає,  бо  якщо  людині  випадає  стільки  випробувань,  а  він  не  перестає  вірити  і  має  надію  на  краще,  то  мені  часто  було соромно  за  свій  гріх  втрати  надії  при  найменших  невдачах. 
"Ад - это то состояние,  когда человек перестает надеяться"

Я хочу буди грузинським вчителем !!!



Министр образования Грузии Дмитрий Шашкин рассказал спецкорреспонденту ИД "Коммерсантъ" Ольге Алленовой о том, как он оценивает реформу в средней и высшей школе Грузии.

"Полностью был исключен вариант коррупционных сделок"
В Грузии до сих пор нет однозначной оценки реформы образования — часть общества и оппозиция считают ее неудачной. Почему?

[ Читати далі ]

"Моя базова травма - Україна. І на це немає ради"



Давно  не  вносила цитат із "Записок
самашедшего..."  Передозування  емоційної правди не дозволяє прочитати
одним махом. Дійсно  читаю  серцем, бо  не  можу  проаналізувати 
етимологію  болю. Внутрішнього, тихого, склизького, який змією оплутує
серце. Моє  українське серце. Хоча кров в мені й російська і білоруська і
польська (за свідченням родичів). І УКРАЇНСЬКА  на  відміну  від перших
трьох не  мовчить, а  голосно  промовля ЛЮБОВ’Ю ДО УКРАЇНИ. Тому
відчуття  головного  героя  мені  зрозумілі, разом з  ним  я  відчуваю
все. Дивилася "творчий вечір" Ліни  Василівни і  ось що  подумала.
Скільки  людей прочитало, та ще  прочитає "Записки..",  скільки 
прочитає  отаких  постів як  в мене... То  як  би  вони на  словах не
ховали націю, нація  є  і  буде,  а лихі  часи  колись (вірю)
закінчаться. Бо лихі  часи тримаються  на  лихих людях, колись і
українські часи настануть!


Тож залишаю цитати в блозі,  щоб  не  загубилися:

[ цитати з книги ]




18%, 3 голоса

65%, 11 голосов

18%, 3 голоса

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Люстрація – єдині ліки для України


100%, 15 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Переселення росіян в Україну стало наслідком Голодомору 1933 рок

17.08.2010 13:01]  Олена Княжицька Нещодавно в Україні було видано унікальну карту "Голодомор 1932 - 1933 років”, на якій позначено не лише місця так званих "чорних дошок" (спеціальні каральні заходи проти окремих сіл, коли голодне село оточували озброєними загонами чим прирікали його на загибель), а й шляхи переселення на вимерлі території людей із Росії та Білорусії.

З Білоруської СРСР до Одеської області - 61 ешелон, із західних областей РСФСРР до Дніпропетровщини - 109 ешелонів, з Горьківської до Одеської - 35 ешелонів, з центрально-чорноземного регіону Росії до Харківської області - 80 ешелонів. З Іванівської до Донецької - 44 ешелони.

Подивитися в збільшеному масштабі

[ Далі... ]

"Межигір'я" Азарова

Тетяна Черновол, УП _ Вівторок, 22 червня 2010, 14:13
Під час призначення Миколи Азарова на посаду прем'єр-міністра України, громадяни отримали можливість ознайомитися з декларацією про доходи Миколи Яновича. Ця декларація повністю відповідала офіційній трудовій біографії Азарова.

[ Читати далі ]

Дослідників ОУН на Донеччині переслідує міліція

«ОУНівське підпілля Донеччини» - так називається виданий 2009-го року
документальний нарис Сашка Добровольського. Історика та журналіста
минулого тижня затримувала міліція Слов`янського району Донецької
області. Офіційних підстав для затримання журналіста не було, але сам
автор вважає, що річ в його проукраїнській позиції, яка є неприйнятною
для влади Донеччини. А тому на дослідника здійснюється тиск з боку
правоохоронних органів. Портал неполітичних новин NGO.DONETSK.UA
передруковує початок вищеназваного документального нарису для того, щоб
показати небезпідставність тверджень Добровольського.
«Перший рій
оунівських підпільників з`явився на Донбасі 8 жовтня 1941 року в
окупованому Маріуполі. Його чисельність складала 12 осіб, очолював рій
Володимир Болгарський-Булавський. Він належав до групи «Пума», яка
формувалася зі студентів міста Відень.

У лютому 1942 року
[ Читати далі... ]

На Донбасі партизани підривали боєздатність Червоної армії

Чергова, а саме ювілейна 65 річниця закінчення Другої Світової війни знову піднімає теми малодосліджені або зовсім замовчувані на Донбасі – партизан і партизанського руху в нашому краї 1941-43 років.

Характерно, що доступ до документів НКВС з цієї проблематики був завжди обмеженим. Та й самих джерел про радянській опір на Донеччині залишилося в первісному (а не препарованому за часів Хрущова і Брежнєва) вигляді вкрай мало. Одні з останніх документів – 83 томи 4-го управління НКВС по Сталінській області - за наказом з Центрального Архіву СБУ в Києві років 4 тому разом з картотекою партизан були відвезені до Української столиці. Через 50 років, коли зникнуть з української землі як жертви, так і кати українського народу, хтось щось, може, й надрукує. Та чи буде це тоді потрібно? Отже, щоб освіжити пам`ять історикам й заради правди про ті події, пройдемося шляхом 1941-42 років – а саме шляхом партизан Донеччини.

[ Читати далі... ]

СБУ приховує існування підпілля ОУН на Донеччині

Чи були на Донбасі борці за українську державність, які не словом, а зброєю виборювали незалежність України? Невже український рух почався тут з Тихого та Стуса? А якщо й були такі особистості, то хто вони?

На чому так люблять акцентувати увагу російські дослідники української історії - так це на тому, що всі без виключення члени ОУН були галичанами, волиняками, буковинцями і т.д. Як правило, ніхто з них не аналізував біографічні дані цих людей, тож в якості допомоги варто подати невеликий список керівного та рядового складу членів ОУН Донеччини 1941-43 років.

1.Журба Олександр Авксентійович, 1906 року народження, м. Артемівськ Донецької області. Активно працював в ОУН у Донецьку. 2.Якубович Валерій (Всеволод) Іванович, 1903 року народження, с. Петриківка Дніпропетровської області. Провідник ОУН Красноармійського району. 3. Зубко Віктор Трохимович, 1912 року народження, м. Макіївка Донецької області. Оунівець Красноармійського району. 4. Костенко Дмитро Борисович, 1897 року народження, с. Гришине Красноармійського району Донецької області. Діяв у Красноармійську. 5. Ястремький Антон Іванович, с. Ольгинка Волноваського району Донецької області. Провідний працівник ОУН Ольгинського району. 6. Клименко Овдій , Волноваський район Донецької області, провідний працівник Ольгинського району. 7. Бурлай Дмитро Михайлович, 1908 року народження, с. Олександрінка (Докучаєвськ) Волноваського району Донецької області. Діяв як член ОУН в Рутченково (Донецьк). 8. Корецький Володимир Йосипович, 1912 року народження, Авдіївський район Донецької області. Член ОУН м.Красногорівка Марїнського району. 9. Адаменко Іван Антонович, 1914 року народження, село Залізна Балка Артемівського району Донецької області. Провідний член ОУН міста Горлівка. [ читати далі... ]

Страницы:
1
2
4
предыдущая
следующая