Про співтовариство

Співтовариство має на меті подавати матеріали з важливими знаннями для думаючих людей. Все має бути українською мовою за рідкісними винятками цитування в оригіналі.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Знання є сила

Партії-утриманці в Україні відтепер цілих 11

11 партій отримуватимуть в Україні державне фінансування

Фінансування з державного бюджету отримають усі партії, які на парламентських виборах в липні здобули понад два відсотки голосів виборців. Даних про розмір фінансування в НАЗК не надали.

    

Гроші з держбюджету отримуватимуть 11 партій

Гроші з держбюджету отримуватимуть 11 партій

Національне агентство України з питань запобігання корупції (НАЗК) ухвалило рішення про надання 11 політичним партіям державного фінансування їхньої статутної діяльності. Про це агентство повідомило у вівторок, 13 серпня. Згідно з результатами позачергових парламентських виборів, державне фінансування отримають партії "Слуга народу", "Опозиційна платформа - За життя", Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина", "Європейська солідарність", "Голос", "Радикальна партія Олега Ляшка", "Сила і честь", "Опозиційний блок", "Українська стратегія Гройсмана", "Партія Шарія" і Всеукраїнське об'єднання "Свобода". В НАЗК повідомили, що всі ці партії виконали умови для отримання коштів із держбюджету, зокрема, відкрили гривневі рахунки в банках.

За законом право на фінансування з державного бюжету мають усі партії, які здобули щонайменше два відсотки голосів виборців в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, тобто за партійними списками. Голоси за кандидатів-мажоритарників від партій при цьому не враховуються. Партії отримують право на держфінансування на наступний день після першого засідання новообраної Верховної Ради. Але де-факто кошти надаватимуться лише з наступного року, тобто 1 січня 2020 року.

Загальна сума державного фінансування партій залежить від розміру прожиткового мінімуму та явки на виборах. Згідно з даними ЦВК, явка на останніх парламентських виборах становила 14,7 мільйона виборців. Кожен голос передбачає фінансування розміром в два відсотки від прожиткового мінімуму (38,42 гривні). Окрім того, партії отримуватимуть додаткові кошти, якщо у своєму складі матимуть третину жінок. За попередніми підрахунками громадського руху "Чесно", загальний бюджет держфінансування партій у 2020 році сягатиме 565,5 мільйона гривень.

П'ять партій потрапляють до парламенту

Як повідомлялось, 3 серпня ЦВК оприлюднила остаточні результати позачергових виборів до парламенту України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі. Згідно з цими даними, партія "Слуга народу" отримала 43,16 відсотка голосів виборців, "Опозиційна платформа - За життя" - 13,5 відсотка, ВО "Батьківщина" - 8,18, "Європейська солідарність" - 8,10, партія "Голос" - 5,82 відсотка. Ці п'ять партій потрапляють до парламенту, подолавши передбачений для цього п'ятивідсотковий бар'єр. Серед партій, які не потраплять до парламенту, але отримуватимуть державне фінансування, "Радикальна партія Олега Ляшка" (4,01 відсотка голосів), "Сила і честь" (3,82 відсотка), "Опозиційний блок" (3,03 відсотка), "Українська стратегія Гройсмана" (2,41 відсотка), "Партія Шарія" (2,23 відсотка) та Всеукраїнське об'єднання "Свобода" (2,15 відсотка).

Станом на 13 серпня ЦВК також встановила результати позачергових виборів до Верховної Ради у 198-ми зі 199-ти одномандатних виборчих округів. Перерахунок голосів виборців не завершений лише в окрузі 210 на Чернігівщині. Таким чином, ЦВК визнала обраними 423 народних депутатів України, зокрема: 225 - в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі та 198 - в одномандатних виборчих округах. Абсолютну більшість у новій Верховній Раді матиме пропрезидентська партія "Слуга народу".

https://www.dw.com/uk/11-%D0%BF%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%96%D0%B9-%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%82%D1%8C-%D0%B2-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96-%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B5-%D1%84%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F/a-50009313

Не забыт быт "Слуги народа" в Трускавце

Кофе на 100 тысяч и "дедовщина". Как учились депутаты в Трускавце
АВТОР: ДМИТРИЙ ЕГОРОВ
2 АВГУСТА 2019, 08:00
 
Кофейные рекорды, вечернее Prosecco, утренние пробежки, шопинг в ювелирках и охрана — таким был быт "Слуги народа" в Трускавце.

 Рестораторы, шоумены, сценаристы "Квартала-95", бизнесмены, журналисты и даже безработные, которых украинцы внезапно выбрали народными депутатами, ворвались в неспешную жизнь курортного городка. Более 250 человек приехали сюда на тренинг-обучение от преподавателей Киевской школы экономики. "Вести" провели со "слугами народа" несколько дней, чтобы понять, каким будет новый парламент.

Машины спецслужб и тайное расселение
Новоизбранные депутаты демонстрировали максимальную открытость — фото в "Фейсбуке" появились еще из поезда, мол, дружною толпою едем на учебу. А первый день тренинга и вовсе превратился в пресс-конференцию — достоянием общественности становились и программа тренинга, и спикеры, и задания. В перерывах между лекциями без пяти минут нардепы собирались в лобби-баре гостиницы Rixos, где собственно они жили и учились, и с огнем в глазах обсуждали задания тренеров. Те, с кем удалось поговорить в эти моменты "Вестям", были на сто процентов уверены во всемогуществе новой партии и готовы были подписаться под каждой фразой своего лидера. 

Впрочем, потом элитный отель возвел для непрошенных гостей крепостные стены. Охрана гостиницы останавливала всех уже на въезде на территорию, а вокруг «Вести» заметили авто, похожие на машины спецслужб. Но сами депутаты уверяли, что никакой охраны у них и в помине не было.

"Слуг народа" расселили по трем отелям, причем, за исключением гостиницы, где проводили тренинг, их названия тщательно скрывали. В Rixos, как выяснили "Вести", жили лишь первые лица партии. Стоимость номеров здесь стартует от 3,5 тыс. грн в сутки, у отеля своя территория на 12 га, спа-комплекс, бассейн, теннисный корт, боулинг и бильярд. Любопытно, что забронировать на даты тренинга номер в Rixos из Киева было невозможно, система упорно выдавала "мест нет". Хотя уже в Трускавце "Вести" выяснили, что несколько стандартов здесь пустовало, и можно предположить, что это было сделано специально.

Остальных "слуг" разместили в Mirotel Resort and SPA и Lisova Pisnia Resort Hotel. Поселиться в первом отеле стоит не дешевле, но и комплекс услуг примерно такой же: бассейн, спа, а постояльцы на сайтах с отзывами расхваливают шикарные завтраки. Чуть дешевле разве что в "Песне" — стандарт обойдется 1,82 тыс. грн в сутки.

В основном, если не считать первого показательного дня, тренинг был плотно закрыт от посторонних глаз и ушей После 40 минут препирательств с секьюрити о том, что это противозаконно, "Вестям" все же удалось попасть внутрь, правда, со строгим предупреждением: в зал, где идут занятия, — ни ногой. Мы сделали единственный кадр, на котором парламентарии-неофиты корпят над заданием преподавателя, однако охрана тут же вывела нас в холл.

100 тысяч на кофе и ходоки
Бармен Rixos рассказывает "Вестям", что, как только сюда заехали "слуги народа", кофе стал напитком №1, переплюнув даже знаменитую "Нафтусю". Ему больше 20 раз в день приходится засыпать новую порцию зерен в кофемашину и открывать по несколько десятков пачек сливок и молока. В дни тренинга только на кофе бар делал до 100 тыс. грн в сутки. А ближе к вечеру кофе уступал место Prosecco, правда, уже не в таких объемах.

Помимо бара в холле отеля — бутики одежды, ювелирных изделий и элитного алкоголя. Цены на кольца и серьги стартуют от 2,9 тыс. грн. Есть сапфиры, бриллианты, изумруды. Продавец-консультант одного из магазинов не под запись рассказывает, что несколько девушек с бейджиками партии уже приобрели серьги, средняя стоимость которых — 5 тыс. грн. "Серьги поднимут настроение, если не успели в спа", — делает предположение продавец. Действительно, занятия оставляют не слишком много свободного времени на то, чтобы попользоваться услугами комплекса. Длятся до глубокого вечера.

В короткие перерывы депутаты выходят прогуляться по территории отеля, где есть бассейн и три ресторана. Самое дешевое блюдо в них — картофельное пюре за 45 грн. Речная форель со спаржей обойдется в 420 грн, бутылка вина Dom Perignon — 8,5 тыс. грн. По словам официантки, возможно, его включат в меню на фуршете, который завершит тренинг в субботу и продлится до самого утра.



Кофе на 100 тысяч и 

Депутат Роман Каптелов, совладелец компании "Оперативная социология", взял в отеле электроскутер — покататься по Трускавцу. Полчаса проката — 300 грн, час — 400 грн. "Слуги" позиционируют себя как народ спортивный. Журналист "Вестей" мельком увидел переписку в общем чате нардепов, где борец Жан Беленюк предлагает пробежаться с ним в семь часов утра. Его коллеги тут же интересуются: "А можно на велосипеде? А где его взять?"

Вообще бродящих по Трускавцу "слуг народа" практически не встретить — хотя городок маленький, новоиспеченных избранников возят по нему исключительно на автобусе. Может, это элемент партийной дисциплины. Или безопасности. Защита от неловких вопросов местных жителей и туристов.

Rixos действительно осаждали ходоки, даже из других городов. Один из них буквально бросился к журналисту "Вестей", приняв его за члена партии. Александр Кожуховский прибыл из Кропивницкого еще в воскресенье вечером, чтобы обратиться к нардепам за помощью. Мол, ему известны факты коррупции в его городе, но контакт ходока со "слугами народа" так и не состоялся. "Везде лохотрон!" — возмущался Кожуховский.

Местные жители тоже были бы не против, чтобы депутаты сами проявили инициативу и вышли пообщаться с людьми. "Чтобы опыт общения с народом наработать, — аргументирует Игорь, прораб одной из строек в центре Трускавца. — А то сидят там в дорогущем отеле и носа не высунут. Был бы толк с них. Пройдет полгода-год — может, тогда мы увидим, как поменяются цены, зарплаты и стоимость услуг ЖКХ, зимой посмотрим цену на газ. Главное им сейчас неприкосновенность снять. Это же уже новая власть, зачем им неприкосновенность?"

Порошенко о школе Зе!депутатов: так можно стать только "подручным Чечетова"

"Та шо тут разбираться? Мы что, глупые?"
Нельзя сказать, что "слуги народа" почти безвылазно сидели в отеле просто так. Навыки, которые они там отрабатывали, — ключевые для парламентской работы. Например, как сплотить коллектив или принять общее решение. Но главное, ради чего они приехали в Трускавец, и нардепы говорили это откровенно, — просто познакомиться друг с другом. Ведь новую партию сколотили в считаные месяцы предвыборной гонки, собрав людей разных статусов и сфер деятельности. Чем-то это было похоже на лагерь скаутов, в который собираются дети из разных школ на лето. Да и задания на тренинге были соответствующие. Восемь участников за одним столом, каждый описывает свою проблему, ее важность и что будет, если проблему не решить. Затем участники меняются этими записями с другим столом. На решение есть определенное количество денежных средств в бюджете, и выйти за рамки нельзя. 

А еще нардепы учились рассчитывать прожиточный минимум. Почему-то на примере оленя. Выясняли, сколько ему необходимо корма, сколько это стоит, какие прививки надо сделать, какова стоимость ремонта забора вольера, содержания территории. Результаты у каждой группы получились разные: 4 тыс. грн, 20 тыс. грн и 16 тыс. грн. Для сравнения: ВР определила прожиточный минимум украинца в сумме 1,9 тыс. грн.

Видимо, чтобы мозг не совсем закипел от цифр, для "слуг народа" проводили зарядки, о чем сообщил в "Фейсбук" Зе-кандидат Александр Мариковский, выложив видео. На ролике видно, как народные избранники все вместе прыгают на одной ноге. "Последний тренинг на сегодня с элементами зарядки. Кто не скачет, тот москаль", — подписал видео Мариковский, а потом почему-то его удалил.

По окончании учебного дня народные депутаты получали домашнее задание: на основе пройденного материала представить свою компанию и рассказать о своих планах нардепа. А вот ознакомление с тонкостями регламента Верховной Рады, как ни странно, в программу тренинга не вошло. Но депутаты уверены в себе и так. "Та шо тут разбираться? Там все написано. Читай, да и все, — уверен в своих знаниях ресторатор Николай Тищенко. — Я вообще не понимаю общество, друзья, вы все с ума сошли? Вы думаете, что все глупые?"

Кофе на 100 тысяч и 

Тем не менее молодых депутатов учили элементарным вещам: определяться, зачем они вообще пришли в ВР, какие проблемы собираются решать, каковы планы реформирования определенной сферы. Нардеп Дмитрий Наталуха, №14 в списке партии и глава Лиманской районной администрации Одесской области, не смущаясь, признается, что не разбирается в некоторых направлениях, но надеется не на тренинг, а на живое общение и знакомство с коллегами, которые лучше разбираются.

"Я не ориентируюсь в системе реформирования правоохранительных органов. Мне сложно понять вопросы спорта", — говорит Наталуха.

Но среди слушателей тренингов нашлись и те (в основном из числа бизнесменов), кто ничего нового в Трускавце не почерпнул. Мол, для выполнения заданий они используют уже давно приобретенный опыт.

В одной лодке
Некоторые нардепы в общении с "Вестями" проговариваются, что почти каждый вечер, по окончании основной программы обучения, они собираются уже на настоящие профильные заседания, где примеряют на себя роли членов различных комитетов. И если днем это новобранцы, которые проходят "учебку" и здесь все равны, то вечером дружественную обстановку сменяет накал страстей и дедовщина. По словам одного из "слуг", уже со стороны более опытных в политике проявляется стремление подставить и сбить с толку молодых.

На условиях анонимности собеседник "Вестей" поведал, что внутри партии слегка напряженная ситуация, которая концентрированно проявилась в Трускавце. "Каждый пытается обойти другого, а более молодых запутать, чтобы сорвать себе куш поспелее", — говорит он. Вот, например, комитеты, которые новоиспеченные нардепы считают самыми "жирными": по вопросам аграрной политики и земельных отношений, национальной безопасности и обороны, налоговой и таможенной политики, европейской интеграции, и, конечно, бюджетный комитет.

"Кому-то предложили выбрать между двумя комитетами, и сейчас нардепы пытаются принять решение, в чем больше разбираются или же в чем хотелось бы разобраться. А вот менее инициативным, — уверен депутат, — достанутся места в культурном комитете, комитете по вопросам спорта и туризма, экологической политики".

Впрочем, тренинг помог до конца выяснить отношения тем депутатам, которые успели поконфликтовать еще до Трускавца. Так, Давид Арахамия, которому прочат должность главы фракции "Слуги народа" в ВР, рассказывает о словесной перепалке, которая у него возникла на одном из телеэфиров с однопартийцем — журналистом Александром Дубинским.

"Те люди, которые его знают, действительно говорят, что он работает на олигарха (Игоря Коломойского. — Прим. ред.)… Просто он блогер. У блогера всегда есть определенная профессиональная деформация под названием "лайкомания". Мне кажется, весь вопрос, наверное, в этом. Когда вопрос обсуждается с матами и в блоге, это не совсем корректно для однопартийца. Но мы уже этот вопрос с ним прояснили и сняли, у нас конфликта нет. Нас на тренинге несколько раз ротируют, и часто мы оказываемся с ним за одним столом. У человека есть публичный имидж, и ему его надо поддерживать", — рассказывает Арахамия. Что касается горячего дележа комитетов короткими трускавецкими вечерами, то сам нардеп уже давно с этим определился, выбрав вопросы нацбезопасности и обороны.

Как собирается строить отношения с коллегами по партии, откровенничает и Игорь Негулевский, директор "Никитовского гранитного карьера", победивший в своем округе сильных соперников Андрея Вадатурского — сына крупнейшего украинского аграрного магната, владельца холдинга "Нибулон" Алексея Вадатурского, а также Игоря Бриченко, которые пробыли нардепами не одну каденцию в ВР.

Если он будет несогласен с конкретной позицией партии, говорит нардеп, "если разочаруется", то готов сложить мандат. Негулевский уверен, что его хорошее мнение о политсиле, в которой он состоит, в корне изменится, если все лозунги партии и обещания улучшить жизнь украинцев окажутся пустышками.

"Многие вообще до сих пор не осознали, что произошло. Даже мне сложно осознать, что произошло 21 числа и что может случиться в августе или в начале сентября… После присяги, наверное, четче пойму, что я народный депутат", — рассуждает Наталуха.

Сейчас "слуга народа" уверен только в одном: "Деятельность нардепа — это чистая политика. Важно уметь протолкнуть, проадвокатировать свое предложение в Раде". Но этому на курсах не научат, единодушны опрошенные "Вестями" депутаты.

https://vesti-ukr.com/politika/345554-kofe-na-100-tysjach-i-dedovshchina-kak-uchilis-deputaty-v-truskavtse

Меморандум "Слуги народа": при каких условиях нардепы сложат мандаты

АВТОР: НАСТЯ РЕЙН, АРТЕМ ЗАПОРОЖЕЦ
29 ИЮЛЯ 2019, 16:43
Меморандум "Слуги народа": при каких условиях нардепы сложат мандаты - фото Фото: УНИАН
Сегодня, 29 июля, в Сети появилось фото "Меморандума про ответственность народного депутата от партии "Слуга Народа". Меморандум был роздан всем новоизбранным депутатам, которые присутствуют на тренинге в Трускавце. Что он предусматривает:

-  депутат обязуется присутствовать на всех заседаниях Верховной Рады, кроме болезни или командировки

- народный избранник обязан придерживаться регламента парламента, голосовать лично, не передвая никому свою карточку для голосования

- поддерживать все законопроекты, которые предусмотрены программой партии

- активно выступать на заседаниях фракции, участвовать в обсуждениях законопроектов

- не позорить фракцию и партию, вести себя достойно в Раде

- добровольно сложить мандат народного депутата в случаях отказа голосовать за законопроекты, которые предусмотрены программой партии, нарушения ключевых положений этого меморандума, при выходе из фракции или исключения из фракции.

Такие меморандумы партии подписывали и раньше. Поэтому мы опросили экспертов чтобы выяснить, будет ли нынешний меморандум "Слуги Народа" работать на практике. 

По мнению политолога Алексея Якубина, такие меморандумы не имеют никакой юридической подоплеки.

"Меморандумы, или вот даже персональные обязательства которые подписывали уже кандидаты в депутаты, теперь как бы депутаты - они уже с точки зрения юридической они ничтожны. Юридически они не являются обязывающим документом, если они нарушат эти персональные обязательства, то это максимум повлияет на их политическую репутацию. Это как памятка. Мне кажется что они продолжают вот эту линию "мы не такие как все". Вот мы подписали меморандум, но с другой стороны сколько мы таких меморандумов видели. Интересно что дальнейшие месяцы нам покажут как в реальности все будет работать. Очень важно, как они будут принимать бюджет. Вот тут мы с вами очень четко увидим, кто как себя будет вести, как они будут голосовать. Будут ли они отстаивать общественный интерес или они будут продолжать ту политику либеральную социальных сокращений", - отметил эксперт.

Политолог Вадим Карасев также придерживается мнения, что меморандум к политике имеет косвенное отношение.

"А у них есть воля? Кто они такие? Это вообще что то странное, это больше похоже на фракционное соглашение, такие меморандумы и соглашения пишутся с партнерами по коалиции, это говорит о том что фракции и коалиции как таковой нет. Ее в спешном порядке после выборов начинают "рихтовать", доделывать, "тюнинговать". Я сразу говорил что это тимбилдинг, эти курсы. Их специально вывезли, чтобы прощупать, и подписать меморандум лояльности, корпорации. Это можно так назвать.Это к политике имеет очень косвенное отношение. Это больше имеет отношение к корпоративному управлению. Когда набирают индивидуально,по кастингу, по резюме. А потом из них начинают лепить какой то корпоративный дух. Хотя в политике должно быть наоборот, сначала командный дух, идеология, платформа. Партия, фракция, это коллектив единомышленников, а не сборная непонятно откуда взявшаяся. Сборная которая появилась неоткуда и ее надо привести к какому то общему знаменателю. То есть к корпоративной лояльности. В этом вся проблема и драма украинской демократии.Которая превратилась на монополистическую демократию, и вообще похожа на корпоративную демократию", - подчеркнул он.
https://vesti-ukr.com/politika/345096-memorandum-sluhi-naroda-pri-kakikh-uslovijakh-nardepy-slozhat-mandaty

Нова влада з новими правилами і старими судами

Печерський суд Києва заблокував 18 новинних сайтів, - СПИСОК
сьогодні, 13:30 • Наталья Шевченко
Серед заблокованих сайтів - блоги видання "Кореспондент"

Печерський районний суд Києва заборонив роботу 18 новинних сайтів. Про це йдеться в постанові від 23 липня.

Згідно з постановою, тепер Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, зобов'язала провайдерів закрити доступ до цих веб-ресурсів.

"Постановою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Вовк С. В. від 23.07.2019, справа № 757/38387/19-до, у кримінальному провадженні № 12018060020001159, яка вступила в Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, передбачено: "Накласти арешт на майнові права інтелектуальної власності, які виникають у користувачів мережі інтернет при використанні веб-ресурсів", – йдеться в повідомленні.

 Заблокіровані такі сайти:

1. http:// go338.top

2. https://trident-ua.info

3. https://enigma.ua

4. https:blogs.korrespondent.net

5. http://seychas.press

6. http://www.netadvocate.org

7. https://compromat.ws

8. https://compromat.ws

9. https://sled-net-ua

10. http://ua-24.com

11. http://moscow-post.press

12. https://novindoosh.com

13. http://www.stalker-world.net

14. http://rospres.press

15. https://informator.news

16. http://ustav.press

17. http://www.ukrpress.info

18. http://www.stalker-world.net


Як повідомляли "Коментарі", блокування сайтів, які транслюють точку зору, відмінну від позиції влади, стала на Україні традицією.

Сунь-цзи «Мистецтва війни»




Мистецтво війни – це стародавній китайський військовий трактат, що датується 5 століттям до нашої ери. Його автором є китайський державний діяч та полководець Сунь-цзи. Ця книга є одним з найвизначніших творів людства у сфері військової стратегії і тактики. Є свідчення, що трактатом користувалися Наполеон, німецькі генерали під час Другої світової війни.  Крім цього він використовується у військовому навчанні армії США, зокрема у військово-морських силах. 

У сучасному світі більшу частину  читачів «Мистецтва війни» складають не військові спеціалісти, а топ-менеджери та підприємці, бо цей текст описує проблеми керівництва людьми, прийняття рішень та вдосконалення методів управління. Величезну користь трактат  може принести і політичним технологам. Його поради є своєрідними азами для сучасного політичного маніпулятора. Сунь-цзи вважав, що що війна – це шлях брехні.  Наведу декілька концентрованих тез з цієї великої книги:

– заманюй супротивника вигодою;
– якщо ти користуєшся чим-небудь, зроби вигляд, що ти цим не користуєшся;- якщо ти здатен на що-небудь, показуй супротивникові, ніби ти ні на що не здатен;
– якщо ти знаходишся близько до мети, вдай, що ти дуже далеко від неї;
– якщо ти знаходишся далеко від своєї мети, вдай, що ти дуже близько від неї;
– вдавай покірність, щоб викликати у супротивника завищену самооцінку;
– якщо він сильний, уникай конфронтації;
– якщо супротивник напоготові, будь напоготові і ти;
– якщо сили супротивника свіжі, стоми його;
– нападай, коли супротивник не готовий до цього.

Я безумовно відношу цей трактат до базової літератури хорошого політтехнолога. Перевірена часом східна мудрість дозволяє передбачати наслідки своїх кроків і їх можливі результати. Вчить прораховувати ходи у політичний грі, можливість “програмування” цих ходів виходячи з особливостей конкретної ситуації і якостей супротивника.  Для прикладу, трактатом Сунь-цзи користуєть у своїй практичній діяльності відомий український політтехнолог Денис Богуш.

Однозначно раджу до прочитання та вивчення. Читати цю книгу треба не раз і не два.   І пам’ятайте, що битви виграються ще до початку бойових дій

10 міфів про УПА

10 міфів про УПА: чи були батальйони Нахтіґаль, Роланд та дивізія Галичина каральними підрозділами СС? 
3 квітня 2017, 11:25
 
 3449

Хор батальйону Роланд, 1941 рік

Фото: Надано Українським інститутом національної пам’яті

Нахтіґаль та Роланд не входили до структури СС, їхні вояки не мали есесівських звань і виконували допоміжні функції, а Галичина використовувалася передусім як бойова частина. Чому ж їх звуть каральними?

10 міфів про УПА. Як було насправді? — спільний проект, мета якого — спростовувати міфи, що існують у колективній пам’яті щодо діяльності Української повстанської армії

Попередні матеріали проекту 10 міфів про УПА читайте тут

Міф 2: Батальйони Нахтіґаль, Роланд та дивізія Галичина були каральними підрозділами СС

Цитата-міф: Ізраїль готовий надати документальні докази звірств батальйону Nachtigall SS під командуванням Шухевича.

Комуністична партія України,

заголовок повідомлення на офіційному сайті

7 грудня 2007 року

Суть міфу

Під час Другої світової війни німці створили з українських націоналістів батальйони Нахтіґаль, Роланд, а також дивізію Галичина. Ці підрозділи комплектувалися з нацистських колаборантів, входили до структури СС, підпорядковувалися її керівництву та мали есесівські звання. Нахтіґаль, Роланд та дивізія Галичина були створені для винищення мирного населення на окупованих територіях.

Факти стисло

Нахтіґаль та Роланд діяли у складі Вермахту, ніколи не входили до структури СС, а їхні вояки не мали есесівських звань. На початку німецько-радянської війни обидва батальйони виконували допоміжні функції, а восени 1941 були переформовані у 201-й охоронний батальйон поліції порядку.

Дивізія Галичина, створена у 1943 році, належала не до загальних СС, а до військ СС, і використовувалася передусім як бойова частина.

Бійці батальйону Нахтіґаль Фото: надано Українським інститутом національної пам’ятіБійці батальйону Нахтіґаль Фото: надано Українським інститутом національної пам’яті

Факти докладніше

Цей міф сформувався за радянських часів. Відповідно до нього, всі учасники українського визвольного руху під час війни були зрадниками батьківщини та маріонетками на німецькій службі, які радо виконували всі забаганки «хазяїв». Німці ж довіряли їм лише найбруднішу роботу — проведення каральних акцій проти неозброєного цивільного населення.

Здебільшого автори подібних «сенсацій» не розуміють різницю між військовими формуваннями, що діяли на території України у роки війни. Тому й у пересічного глядача, зазвичай, не виникає запитань, коли він чує з блакитного екрана про «батальйон СС Нахтіґаль». Але факти свідчать про інше.

Батальйони Нахтіґаль та Роланд ніколи не були підрозділами СС. Ініціатором їх створення був не райхсфюрер СС Гіммлер, а ОУН, спільно з офіцерами Вермахту, зокрема з військової розвідки (Абверу).

Утім, кожен з ініціаторів створення батальйонів переслідував власну мету. Оунівці розглядали ці два батальйони як певною мірою основу для майбутньої української армії. Адже на початку 1941 року керівництво ОУН знало про підготовку до війни Німеччини та СРСР і розраховувало, що саме у момент початку війни вдасться підняти повстання на території України і створити незалежну державу.

Для підготовки повстання і подальшого утримання території були потрібні люди з військовим досвідом та зброя. Однак у тій ситуації, у якій опинилася ОУН після анексії Західної України Радянським Союзом, отримати військовий вишкіл її члени могли лише у лавах однієї армії — німецької. Країни Західної Європи не готові були сприймати ОУН як самостійного гравця і не надавали їй допомогу. А перемовини із головним ворогом — СРСР тим паче були неприйнятні.

У переговорах із керівництвом Абверу представники ОУН домагалися створення спеціальних підрозділів, у яких члени організації мали пройти військовий вишкіл, а згодом — стати основою для формування нової української армії.

Німецька сторона мала дещо інші плани. Нахтіґаль і Роланд керівництво Абверу розглядало як розвідувально-диверсійні батальйони, які під час війни мали влаштовувати диверсійні операції проти радянських військових частин, а також забезпечувати безпеку пересування німецьких частин, роззброєння залишків Червоної армії, охорону ешелонів з полоненими та боєприпасами.

Завдання, які ставили перед батальйонами як керівництво Абверу, так і ОУН, суттєво відрізнялися від задач, які мало виконувати СС на окупованих територіях.

Рядові та частина командирів батальйонів були українцями. Вони носили військові, а не есесівські звання, а їхні командири з німецького боку також були з Вермахту. І Нахтіґаль, і Роланд жодним чином не підпорядковувалися командуванню СС.

Незважаючи на сподівання ОУН, участь обох батальйонів у бойових діях була обмеженою. Роланд улітку 1941 року перекинули на територію Молдови та Одеської області, де його особовий склад кілька тижнів перебував у очікуванні наказу, а потім підрозділ знову повернули до Австрії.

Батальйон Нахтіґаль у складі німецької армії брав участь у зайнятті Львова та дійшов до Вінниці. Вже у серпні 1941 року його відкликали з фронту, а 16 вересня обидва батальйони переформували.

Геть іншою була історія дивізії Галичина. Її створення почалося майже через два роки після створення батальйонів Нахтіґаль та Роланд — навесні 1943 року, на території Східної Галичини, яка тоді входила до складу німецького Генерал-губернаторства.

Поручник дивізії Галичина Володимир Козак. Зверніть увагу на петлиці: замість есесівських рун у галицькій дивізії носили «левик» — стилізований герб Галичини Фото: надано Українським інститутом національної пам’ятіПоручник дивізії Галичина Володимир Козак. Зверніть увагу на петлиці: замість есесівських рун у галицькій дивізії носили «левик» — стилізований герб Галичини Фото: надано Українським інститутом національної пам’яті

Хоча в офіційній назві формування до квітня 1945 року була присутня абревіатура СС, від самого початку дивізія була суто військовим формуванням. Тому вона входила до структури не загальних СС (Allgemeine SS), а до так званих військ СС (Waffen-SS). Таких дивізій існувало більше сорока, в основі половини з них був особовий склад із населення окупованих і союзних Німеччині держав (хорвати, латиші, естонці, угорці, французи тощо). Дивізія Галичина була призначена для бойових дій на фронті поруч з Вермахтом.

Рядовий та найнижчий командний склад комплектувався з українців — переважно вихідців з Галичини. Командні посади від командиру батальйону та вище до 1945 року переважно обіймали німці, хоча траплялися і українці, наприклад, одним із командирів дивізіону був Микола Палієнко.

Українці вступили до лав дивізії, маючи різні мотиви. Частина розглядали перебування у Галичині як можливість здобути військовий досвід та зброю для того, аби у подальшому перейти до УПА, яка на той час не мала можливості вишколити та озброїти таку кількість вояків. Інші сподівалися, що дивізія стане основою для формування українських військових частин для боротьби з СРСР, нехай навіть на боці німців. Були й такі, що вступали до лав дивізії, аби уникнути примусового вивезення на роботу до Німеччини чи не залишитися на території, на яку мали невдовзі прийти радянські війська. Певну частину вояків до Галичини мобілізували примусово.

Офіційно ОУН(б) виступала проти формування дивізії та навіть поширювала заклики до українців не вступати до лав Галичини. Однак фактично певна кількість членів Організації опинилися у її складі. Вони так само мали на меті здобути вишкіл та зброю, а також слугувати «зв’язною» ланкою між вояками дивізії та УПА з тим, аби у потрібний момент організувати їхній перехід до українського підпілля. Натомість ОУН(м) навпаки закликала молодь вступати до лав дивізії, розглядаючи це формування як можливість для збройної боротьби проти СРСР.

Дивізія Галичина брала участь у боях проти наступу Червоної армії. Улітку 1944 року дивізію перекинули під місто Броди на Львівщині у розпорядження 13-го армійського корпусу в складі групи армій Північна Україна, де вона зайняла другу лінію оборони. Під час бою дивізію оточили і розбили. З 11 тисяч вояків вийшли з оточення лише близько 3 тисяч, з яких близько 1,5 тисячі на чолі з генералом Фрайтаґом відступили у напрямку Закарпаття. Решта або загинули, або потрапили у радянський полон, або приєдналися до УПА. Загалом дивізія тоді втратила до 70% особового складу.

Після перекомплектування дивізію відправили до Словаччини, де вона брала участь у боротьбі зі словацькими партизанами. У січні 1945 року її перекинули до Югославії для боротьби проти комуністичних партизанів Йосипа Броза Тіта.

Побутує міф про те, що дивізія Галичина начебто здійснювала придушення Варшавського повстання у серпні — вересні 1944 року, однак це не відповідає дійсності .

У квітні 1945 року дивізія деякий час воювала на фронті поблизу замку Ґляйхенберґ в Австрії. Наприкінці квітня її вивели зі складу військ СС та присвоїли нову назву — 1-а українська дивізія Української національної армії.

Після капітуляції Німеччини вояків дивізії інтернували у британській та американській окупаційних зонах, а після 1948 року вони роз’їхалися по всьому світу — у США, Канаду, Австралію, Аргентину та інші країни. У 1985 році для розслідування фактів можливої присутності у Канаді воєнних злочинців, в тому числі вихідців з України та країн Балтії, була створена так звана Комісія Дешена. За результатом вивчення архівних матеріалів та допиту свідків у Канаді та Західній Європі Комісія підготувала звіт, в якому жоден з емігрантів — колишніх учасників дивізії Галичина — не був визнаний винним у скоєнні воєнних злочинів під час Другої світової війни.

Автори тексту — Олеся Ісаюк, Центр досліджень визвольного руху, Сергій Рябенко, Український інститут національної пам’яті

10 міфів про УПА. Як було насправді?— спільний інформаційний проект НВ,Українського інституту національної пам’ятіЦентра досліджень визвольного руху та Видавництва КСД, мета якого — спростовувати міфи, що існують у колективній пам’яті щодо діяльності Української повстанської армії.

До 50-річчя висадки людини на Місяць

Подія року: 50-річчя висадки людини на Місяць

фото: NASA
ВІКТОРІЯ ШАПАРЕНКО 19 ЛИПНЯ, 2019, 09:10
20 липня 1969 року людина вперше ступила на поверхню Місяця. Цим "піонером" став Ніл Армстронг, один з пілотів американського космічного корабля "Апполон-11", що сказав знакову фразу: "Це один маленький крок для людини, але гігантський стрибок для людства". І це транслювалося в прямому ефірі по всьому світу по радіо і телебаченню, і це мали змогу спостерігати більш ніж 500 млн людей.

Нескінченність – не межа

Подія дійсно безпрецедентна. Їй передували 9 місячних місій, яких спіткала невдача. Курйозних моментів теж було чимало: так, рішення NASA про те, хто ж першим ступить на поверхню Місяця, було непростим – на це також претендував колега Армстронга, полковник Базз Олдрін. Опісля виникла теорія "місячної змови", як стверджувала, що насправді висадка на Місяць була інсценована, а фото- і відеозйомки – сфальсифіковані. Зокрема, цьому була присвячена книга американця Білла Кейсінг "Ми ніколи не були на Місяці" (1976). Однак нещодавно NASA оприлюднило чітке фото місця посадки "Аполлона-11", зроблене камерою з борта місячного орбітального апарату (The Lunar Reconnaissance Orbiter Camera – LROC), що доводить: висадка на супутник Землі таки мала місце. До того ж фото «оживили», використавши всю наявну інформацію (записи переговорів, кадри фото- і відеозйомки), зробивши його інтерактивним. Зараз воно доступне для всіх бажаючих на порталі LROC.
І хоча згодом програми дослідження Місяця за допомогою космічних апаратів були згорнуті, на початку XXI століття Китай висловив готовність продовжити їх, що дало старт новій космічній гонці. Про плани майбутніх експедицій вже заявили Росія, Індія, Японія. І, звісно, США – очільник NASA Джим Брайденстайн у листопаді 2018 року повідомив: "США повертаються на Місяць, і ми зробимо це раніше, ніж ви думаєте!". Тож далі буде. А поки що увесь світ готується до святкування 50-річчя висадки людини на Місяць, події, що справила величезний вплив на популярну культуру, кіно, літературу і багато іншого.

Монети, марки, годинник, іграшки

Відлив ювілейних монет на честь якоїсь знаменної події – поширена світова практика. Такі, звичайно, надрукував, монетний двір США. Опукла сторона монети виконана у формі шолома астронавта, а її дизайн відтворює знакове фото Едвіна Олдрина: попереду – посадковий модуль корабля "Аполлон-11", на тлі – астронавт Ніл Армстронг. Увігнута сторона зображує відбиток черевика у місячному ґрунті. Кошти, виручені від продажу монет, підуть до Фонду пам'яті астронавтів і на фінансування виставки "Мета – Місяць" у Національному музеї авіації та космонавтики у Вашингтоні, що відкриється у 2022 році.
Золоту пам'ятну монету, присвячену висадці на Місяць, також випустив і монетний двір Австралії, срібну – національний банк Швейцарії.



"Місячні" марки теж є – їх випустила пошта США: дві з розряду безномінальних («вічних»). Одна з них являє собою легендарне фото Базза Олдрина у скафандрі на поверхні Місяця, зроблене Нілом Армстронгом, інша – фото місячного диска з жовтою точкою, що позначає місце посадки модуля.
З'явився і годинник на честь ювілею – від знаменитого швейцарського бренду Omega. Він перевипустив модель Speedmaster Moonwatch, що побувала тоді в космосі – у обох астронавтів "Аполлон-11" на зап'ястку були саме такі. Для цього годинниковий бренд мав був пройти близько 11 тестів, і лише Omega впоралася із завданням. Ця спадщина досі надихає майстрів бренду, і сьогодні модель з легендарним дизайном також готова до нових звершень як на Землі, так і за її межами. Лімітована серія Speedmaster Apollo 11 50th Anniversary Moonshine Gold Limited Edition вийшла у кількості всього 1014 примірників і в новому матеріалі – золоті Moonshine. Його відтінок трохи холодніший звичайного жовтого, плюс завдяки новому сплаву воно довговічніше і стійкіше до ушкоджень.

До святкування приєдналося й Lego, випустивши новий набір космічних кораблів, розроблених спільно з NASA. Він є розширеною версією моделі 2003 року і містить деталі, відповідні реальної посадочній платформі, а також основу, що нагадує поверхню Місяця для точного відображення спуску зібраного апарату. До речі, це вже не перша співпраця Lego з NASA – у 2017-му вони випустили ракетний комплект Saturn V, що включає мініатюрний модуль Apollo, масштабований з масивної ракети висотою в метр.

Кіно, книги, виставки, фестивалі
З 19 липня у США почнуться святкові заходи з нагоди історичної події, але вже сьогодні відбувається чимало цікавого. З повним списком запропонованих подій можна ознайомитися на сайті NASA. Втім, і в Європі є чим зайнятися.

Фільми. 11 липня британський канал ITV представить документальний фільм "День, коли ми йшли на Місяць" (режисер Джон Мулсон), який розповідає історію місії «Аполлон-11» і включає інтерв'ю з ключовими фігурами, наприклад, астронавтом Майклом Коллінзом.
У липні в кінотеатрах Європи вийде фільм "Аполлон-11" (прем'єра в США відбулася ще в січні, режисер Тодд Дуглас Міллер). Він повністю складається з оригінальних кадрів – для цього його команда опрацювала 11 тисяч годин неопублікованого аудіо- та відеоматеріалу в партнерстві з NASA і Національним архівом. Також у липні вийде і фільм "Армстронг" (режисер Девід Фейрхед), що документує життя легендарного астронавта, озвученого голосом Харрісона Форда.
Крім того, спеціальну серію підкастів, присвячену 50-річчю посадки "Аполлон-11", підготувала BBC. Вони доступні для скачування на сайті, і подивитися їх може кожен. Перший епізод "13 хвилин до Місяця" докладно описує заключну фазу спуску космічного корабля на поверхню Місяця, а також місяці і роки підготовки, що передують цьому. Значний внесок у створення підкастів внесли астронавти "Аполлона", які ще живі – Чарлі Дьюк, Джим Ловелл, Майкл Коллінз і інші. Планується, що новий підкаст виходитиме щопонеділка, а кульмінацією стане фінальний сюжет, приурочений до 20 липня, річниці висадки "Аполлона-11".



Книги. Новинка по темі – «Місячний пил: в пошуках людей, які впали на землю» Ендрю Сміта (видавництво Bloomsbury), яка присвячена 12 астронавтам, що ступали на поверхню Місяця, і включає інтерв'ю з дев'ятьма з них (тими, хто ще живі). А також "Досягнення Місяця", автобіографія математика NASA Кетрін Джонсон, до речі, афроамериканки, (видавництво Atheneum Books), що займалася розробкою "Аполлона-11". І, нарешті, "Аполлон-11: внутрішня історія» Девіда Уайтхаус (видавництво Icon Books), що оповідає про космічну гонку і саму місячну місію. Книга заснована на звітах екіпажу, інженерів, чиновників NASA, а також думках політиків – американських і радянських.

Фотоальбоми. "Архів NASA: 60 років в космосі" (видавництво Taschen) зі знаковими фото (всього 400 фото за 60 років історії) і "Аполлон VII-XVII" (видавництво teNeues), який випущений обмеженим тиражем в 3 тисячі примірників і містить 225 широкоформатних знімків з архівів NASA і есе Уолта Каннінгема, астронавта першої пілотованої версії "Аполлон-7".

Виставки. Summer of Space (Лондон, Музей науки, до вересня 2019), в рамках якої буде представлений ряд інтерактивних показів: "Аполлон-11: перші кроки", 48-хвилинне кінематографічне відтворення реальної посадки на Місяць; Space Descent VR, досвід віртуальної реальності з британським астронавтом Тімом Піком.

La Lune. Du voyage rel aux voyages imaginaires (Париж, Гран Пале, до 22 липня) – містить понад 190 художніх і наукових експонатів різних часів, які присвячених Місяцю і зображують його як в реалістичному, так і в романтичному вигляді. Серед них – роботи Марка Шагала, Мана Рея, Франсуа Мореллі, Хуана Міро, Огюста Родена, Фелікса Валлоттона та інших.
Fly to the moon (Зальцбург, Музей сучасного мистецтва, 20 липня – 3 листопада) знайомить з історією дослідження Місяця з часів Галілео Галілея і винаходу першого телескопа. Від гравюр до мультимедійних інсталяцій – тут є все.

Фестивалі. Щорічний Bluedot (Чешир, Великобританія, обсерваторія Jodrell Bank, 18-21 липня), цікавий концертами Hot Chip, Kraftwerk, New Order і Jarvis Cocker. Окрім космічних музичних шоу в павільйонах Space і Luminarium будуть проходити лекції та працювати інтерактивні дисплеї, що дозволяють спостерігати за зірками і подорожувати по галактиках.

П'ятий Starmus (Дюбендорф, Швейцарія, концертний зал Samsung Hall, 24-29 червня), цього року повністю присвячений піввіковому ювілею висадки людини на Місяць і відрізняється воістину зоряним складом: дві дюжини нобелівських лауреатів, сім астронавтів місії "Аполлон", рок- і поп-музиканти світового масштабу. До речі, сам фестиваль завжди вирізнявся певною science-спрямованістю – і прихильністю нещодавно померлого генія Стівена Хокінга. Від його імені Starmus продовжує підтримувати тих, хто зробив особливий внесок в науку і мистецтво – так, цього разу нагороди були вручені Ілону Маску і Тодду Дугласу Міллеру, продюсеру та режисеру фільму "Аполлон-11". Показ фільму, ясна річ, теж був у програмі фестивалю.

50 років першій висадці на Місяць.

П'ятдесят років тому, 20 липня 1969 року, американський астронавт Ніл Армстронг першим із землян ступив на поверхню Місяця. Він був учасником місії «Аполлон-11» разом з Баззом Олдріном і Майклом Коллінзом. theБабель зібрав десять цікавих і маловідомих фактів про цю космічну місію — як астронавти «застрахували» свої життя перед польотом, як вони запускали двигун місячного модуля за допомогою ручки та чому їх після повернення протримали три тижні на карантині в ізольованій камері, а також що показували по телевізору в СРСР замість трансляції висадки на Місяць.

1.
Місія «Аполлон-11» була дуже ризикованою, тому поліс страхування життя Ніла Армстронга, Базза Олдріна та Майкла Коллінза коштував космічні гроші. Тоді астронавти вирішили надіслати родичам близько сотні конвертів зі своїми автографами і проставили на них дати: 16 липня — день запуску ракети, і 20 липня — день посадки на Місяць. «Якщо б вони не повернулися, то їхні сім'ї могли б продати ці конверти і забезпечити себе на все життя», — каже історик і колекціонер Роберт Перлман. Навіть зараз такі конверти на аукціонах коштують близько 30 тисяч доларів.



<p>Конверт з автографами Ніла Армстронга, Базза Олдріна і Майкла Коллінза.</p>
Конверт з автографами Ніла Армстронга, Базза Олдріна і Майкла Коллінза.

Heritage Auction Archives

2.
Повертаючись із поверхні Місяця в космічний модуль, Базз Олдрін випадково зачепив своїм рюкзаком життєзабезпечення вимикач, який запускає двигун, і зламав його. Армстронг згадував, що «в скафандрі та з усім цим спорядженням ти відчуваєш себе неповоротким Франкенштейном, і він [Олдрін] зачепив вимикач двигуна, який повинен був повернути нас на орбіту». Тоді Олдрін здогадався замкнути контакт вимикача за допомогою ручки й запустив двигун.

<p>Базз Олдрін на сходах місячного модуля.</p>
Базз Олдрін на сходах місячного модуля.

Project Apollo Archive

3.
Після повернення астронавтів з'явився міф, що на борту «Аполлона-11» були таблетки з ціанідом на випадок, якщо не вдасться злетіти з поверхні Місяця. Але працівники NASA та самі астронавти це спростовують.

4.
Місія з висадки Армстронга та Олдріна на Місяць тривала понад 20 годин. Увесь цей час у командному модулі на навколомісячній орбіті на них чекав третій астронавт — Майкл Коллінз. Він не бачив трансляцію висадки і не чув перших слів Армстронга на Місяці. Коллінз згадує, що в нього були «чудові маленькі затишні володіння і навіть тепла кава. Я думав про добові — скільки доларів за милю нам заплатять за цю подорож». У нього було 18 планів на випадок різних непередбачених обставин при поверненні Армстронга та Олдріна з Місяця. Але якщо б їм не вдалося повернутися, то Коллінз «повинен був повертатися на Землю сам, і вони це знали».

<p>Майкл Коллінз на борту командного модуля на навколомісячній орбіті.</p>
Майкл Коллінз на борту командного модуля на навколомісячній орбіті.

Project Apollo Archive

5.
Пряму трансляцію висадки на Місяць дивилися понад півмільярда людей в усьому світі. У Китаї центральне телебачення у цей час показувало патріотичний фільм, а в СРСР, як згадує у своїй книзі журналіст Ярослав Голованов, ішла кінокомедія «Свинарка і пастух». Тільки наступного дня про це оголосили по радіо, а ще через день у газеті «Правда» з'явилася стаття «Земляни на Місяці».

6.
Колишній генсек ЦК КПРС Микита Хрущов, за якого починалася радянська космічна програма, дізнався про висадку американців на Місяць рано-вранці 21 липня. Його син Сергій розповів, що в той день вони «подорожували машиною і зупинилися в Чорнобилі на березі річки. В одного з наших друзів був невеликий телескоп. Говорили про те, як вихвалялися, що будемо першими на Місяці. Але, як і всі люди у світі, тепер ми пишалися людством. Ми дивилися на Місяць через телескоп і нічого не бачили».

7.
Після того, як астронавти повернулися на Землю, їх три тижні протримали на карантині в ізольованій камері. Тоді вчені всерйоз побоювалися «космічних мікробів». Цьому посприяв і науково-фантастичний роман Майкла Крайтона «Штам «Андромеда» про смертоносний неземний мікроорганізм. Книгу опублікували в 1969 році, незадовго до старту місії «Аполлон-11».

<p>Дружини Ніла Армстронга, Базза Олдріна і Майкла Коллінза перед камерою, де їхні чоловіки відбувають карантин після повернення з космосу.</p>
Дружини Ніла Армстронга, Базза Олдріна і Майкла Коллінза перед камерою, де їхні чоловіки відбувають карантин після повернення з космосу.

NASA Photograph Collection

8.
Контракт на виготовлення скафандрів для місії «Аполлон-11» виграла фірма-виробник бюстгальтерів і латексних корсетів Playtex. Відтоді її промисловий підрозділ ILC Dover розробляє кожен скафандр NASA.

9.
«Місячні камені», які привезли астронавти, переправляли до США на двох різних літаках — на випадок, якщо один із них зазнає аварії. А після прибуття на камені склали митну декларацію в аеропорту Гонолулу на Гаваях.

<p>«Місячні камені», які привезли астронавти місії «Аполлон-11».</p>
«Місячні камені», які привезли астронавти місії «Аполлон-11».

NASA

10.
До 50-ї річниці висадки на Місяць, у суботу 20 липня, аукціонний дім Sotheby's влаштовує торги. Серед лотів — комп'ютерні панелі Космічного центру Кеннеді на мисі Канаверал, шоломи астронавтів, фрагменти командного модуля місії «Аполлон-11».

<p>Бобіни з відеоплівкою трансляції першої висадки на Місяць.</p>
Бобіни з відеоплівкою трансляції першої висадки на Місяць.

Sotheby’s

Але найдорожчий лот — три плівки з першими оригінальними записами трансляції висадки на Місяць. Їх купив стажер NASA у 1976 році за 217 доларів. Зараз стартова ціна цих бобін складає близько двох мільйонів доларів.

Автор:
Сергій Пивоваров
https://thebabel.com.ua/texts/33214-50-rokiv-pershiy-visadci-na-misyac-avtografi-zamist-strahuvannya-zhittya-ryativna-ruchka-ta-zagroza-kosmichnih-virusiv-zgaduyemo-cikavi-fakti-pro-misiyu-apollon-11?utm_source=page&utm_medium=publication

Королеву Британії хочуть змусити правити

Королеву Британії хочуть змусити правити. 
Такого не було 88 років
Юрі Вендік

Хоча Єлизавета II є королевою Великої Британії, країною вона, як відомо, не править. Це - одна з основ британської політичної системи. Але глибина кризи, в якій ця система опинилася через рішення вийти з ЄС, така, що частина правлячої Консервативної партії роздумує про те, щоб підірвати цю основу - попросити королеву Єлизавету II на певний час по-справжньому очолити державу, якщо прем'єром стане Борис Джонсон.

Противники розриву відносин з ЄС, депутати парламенту та члени уряду з Консервативної партії хочуть попросити королеву, щоб вона в якості глави держави попросила ЄС про нову відстрочку виходу Британії, який наразі запланований на 31 жовтня.

Таким чином торі-противники Бориса Джонсона сподіваються завадити йому втілити в життя різкий розрив відносин з ЄС. Про це програмі BBC розповів один із членів групи "змовників".

Наступної середи, 24 липня, у Великій Британії з'явиться новий прем'єр-міністр. Їм майже точно - за результатами внутрішньопартійних виборів - стане Борис Джонсон.

При цьому Джонсон обіцяє за будь-яких обставин вивести країну з ЄС 31 жовтня, після завершення терміну нинішньої відстрочки. Це - головний пункт його програми, і саме за цю позицію, судячи з опитувань, його підтримують більшість членів Консервативної партії.

Якщо прем'єр дійсно спробує вивести Британію з ЄС 31 жовтня, то це, ймовірно, буде "обвальний" вихід без врегулювання відносин з Євросоюзом.

Проект угоди про вихід, складений Брюсселем і урядом Терези Мей, був похоронений Палатою общин і заперечений самим Борисом Джонсоном, а перемовини про новий варіант угоди ЄС проводити відмовляється.

Доволі велика група депутатів і членів уряду правлячої Консервативної партії, як і всі п'ять опозиційних партій в Палаті общин, впевнені, що різкий розрив із ЄС занадто сильно вдарить по британській економіці.

При цьому вони побоюються, що Борис Джонсон, аби виконати цю свою обіцянку, може просто проігнорувати волю парламенту. Для цього в нього є певні процедурні можливості.

Якщо Джонсон-прем'єр піде на це і спробує проігнорувати волю більшості в Палаті общин, це саме по собі буде нечуваним в нормальних обставинах кроком - своєрідним ядерним ударом по всім традиціям британської демократії.

Борис ДжонсонКопирайт изображенияEPAImage caption"Я виведу Британію з ЄС 31 жовтня, що б не сталось", - обіцяє Борис Джонсон

Саме тому однопартійці Джонсона всерйоз міркують про "ядерний удар" у відповідь.

Вони обговорюють можливість прийняти в Палаті общин "humble address" - звернення до королеви з проханням в якості глави держави поїхати восени до Брюсселя на саміт Євросоюзу і попросити про нову відстрочку "брекзиту".

Формально королева Британії є сувереном, главою держави, і має повне право приймати політичні рішення, але цим правом вона ніколи, жодного разу за всі 67 років на троні, не користуватися.

Та й до неї у 20 столітті король втрутився в політику всього раз, у 1931 році, та й те - під тиском обставин. Це був дідусь Єлизавети, Георг V, і йому тоді, в умовах важкої економічної і політичної кризи, довелось підштовхнути провідні партії до створення уряду національної єдності.

Радше засіб тиску, ніж реальний план

Букінгемський палац поки ніяк не коментував ці плани консерваторів.

"Важко собі уявити, щоб королеву настільки безпосередньо втягнули в політику, навіть якщо така спроба матиме місце", - каже політичний редактор програми BBC Newsnight Ніколас Вотт.

"Тому, мабуть, цей унікальний план варто розглядати як засіб тиску на майбутнього прем'єр-міністра, а не як реальний намір посадити королеву на поїзд "Євростар" до Брюсселя".

У Палаті общин, із врахуванням групи опонентів Джонсона і прихильників Євросоюзу всередині самої правлячої партії, є впевнена більшість проти виходу з ЄС без угоди.

Ця більшість вже робить процедурні та законодавчі кроки, щоб на осінній сесії заборонити прем'єру вести країну до такого розриву.

У четвер Палата общин зробила хитрий маневр: внесла у законопроект, що не має жодного стосунку до теми "брекзиту", поправку, яка зобов'язує уряд кожні два тижні звітувати перед парламентом про виконання цього закону.

Ця вимога, за задумом депутатів, позбавить прем'єр-міністра можливості просто не скликати парламент восени, щоб той не завадив рішучому виведенню країни з ЄС.

Але консерватори-єврофіли побоюються, що Джонсон або знайде в заплутаній системі норм і традицій британської політичної системи ще який-небудь спосіб обійти Палату общин, або навмисно спровокує лідерів ЄС, в першу чергу президента Франції Емманюеля Макрона, на те, щоб вони з великою роздратованістю самі відмовилися відтерміновувати відстрочку "брекзиту".

У цьому випадку, за задумом "змовників", і може знадобитися звернення до королеви

«Павійський суд». Так тепер називають відсутність правосуддя

Павійська справа: як в Італії виносили вирок Віталію Марківу 
16 ЛИПНЯ 2019, 
В Італії з’явився вислів «Павійська справа» або «Павійський суд». Так тепер називають відсутність правосуддя.


 Це реакція на вирок суду у Павії українцю Віталію Марківу, звинуваченому у вбивстві журналіста Андреа Рокеллі та його колеги Андрія Миронова. 12 липня суд Павії виніс вирок громадянину Італії, українцю Віталію Марківу — 24 роки ув’язнення. Це стало сюрпризом навіть для обвинувачення, яке просило 17 років. Наразі ще немає мотиваційної частини вироку, яку мають оприлюднити протягом 90 днів. Можливо, саме вона прояснить суворість вироку людині, яка виконувала свій обов’язок, боронячи Батьківщину. Адже обвинувачення будувалося здебільшого на свідченнях французького фотографа Вільяма Роглона, який перебував разом Рокеллі та Мироновим, коли вони загинули. Натомість інший французький журналіст Поль Гого, якому Роглон зателефонував під час обстрілу, вважає вирок абсурдним і готовий також свідчити в апеляційному суді. Українська громада Італії пильно стежила за перебігом усіх судових засідань. Хтось їздив тоді, коли міг, хтось щоразу долав пів країни, аби підтримати Віталія Марківа. ІА Дивись.info поспілкувалася з Марією Підодвірною, яка не тільки живе в Італії, а й знала хлопця ще школярем у Хоросткові на Тернопільщині. «Я того хлопчика пам’ятаю з відкритого уроку у Хоросткові (Марія – вчитель, – ред.) , тоді йому було десь 10-11 років. Коли він поїхав воювати, то ми, хоростківські, знали про це. Це був 2014-ий рік. Ми збирали йому передачі. Аж тут по телевізору розповідають, що в Болонії затримання винного у вбивстві журналіста. Про Рокеллі теж були сюжети, показували, як привезли з Донбасу його тіло, але деталей ніхто не знав. Коли ж почули про затримання, то виявилося, що це Віталій, який вже демобілізувався», – розповідає Марія. Павія — невелике місто з населенням понад 72 тисячі людей, розташоване у 32 кілометрах на південь від Мілана. Марія мешкає десь за 80 кілометрів від Павії. Перед судовим засіданням, коли мали оголосити вирок, українців попросили не приносити прапорці, значки чи якісь плакати. «Якщо автомобілем, то добиратися нормально, а ось без машини — не дуже зручно. Крім того, не завжди можна відпроситися з роботи. Я не була на всіх засіданнях, але коли була можливість, то їздила. Якщо не могла поїхати, то розпитували у тих, хто там був. До речі, їздили не тільки ті, хто з Хоросткова чи Тернопільщини, приїжджали на суд дівчата з усієї України. Практично у кожному регіоні є якесь українське об’єднання, тому хтось обов’язково їхав. Наприклад, Олесь Городницький їздив з Рима, а це досить далеко. На винесення вироку ми організувалися машинами і поїхали», – продовжує Марія. Перед судовим засіданням, коли мали оголосити вирок, українців попросили не приносити прапорці, значки чи якісь плакати. «Перевіряли усіх на металодекторі, обшукували сумки і потрібно було вимкнути телефони. Але до зали суду змогла потрапити лише половина тих, хто приїхав, бо приміщення не могло вмістити усіх. Інші залишилися на вулиці. Були українські ЗМІ, італійські, а також проросійські, якщо точніше, то італійсько-проросійські. Від самого початку італійська сторона Віталія Марківа назвала вбивцею. Щойно його затримали багато телеканалів і видань по-іншому його не називали. Спілка незалежних фоторепортерів Cesuralab, до якої належав Рокеллі, теж висунула свою вимоги до суду – компенсацію у 30 тисяч євро за вбивство їхнього члена. Ще були такі прикрі ситуації, що українців, які приходили на суд, відгороджували і не давали сідати. Відбулося 17 судових засідань і інколи вони тривали по 3-4 години, під час яких доводилося стояти», – розповідає жінка. Фото з допису Олеся Городецького у Fb. Вона додає, що упереджене ставлення відчувалося постійно, адже на суд приїжджали і міністр Аваков, і нардепи Матківський та Антонищак, які служили разом з Віталієм. Вони давали свідчення, показували мапи розташування сил, технічні характеристики зброї, але суд на це не зважав. Нас попередили, щоби ми нікому не давали інтерв’ю, бо російські і проросійські ЗМІ потім інтерпретують наші слова, як хочуть «Останнє судове засідання, на якому був винесений вирок, мало розпочатися у 9 годині. Нас запустили до зали суду, але судді зайшли лише о 10-ій. Вони зачитали, що слухається справа така-то, і пішли до нарадчої кімнати. О 14-ій годині мали оголосити вирок. Нас тим часом попросили вийти з залу. Ми боялися, що якщо покинемо територію, нас назад не пустять, тому так і чекали біля суду у парку. Крім того, нас попередили, щоби ми нікому не давали інтерв’ю, бо російські і проросійські ЗМІ потім інтерпретують наші слова, як хочуть. До того ж нас просили не влаштовувати акцій протесту, мовляв для Віталія найняли найкращого адвоката, а це може тільки нашкодити. О 13.30 нас знову пустили до зали суду, знову обшукавши. Коли усі одягнули мантії, настала така важка тиша, ніхто ні слова не сказав. Якась страшна напруга висіла у повітрі. В адвоката від хвилювання тряслися руки. Віталія заводили до зали суду попри нас – так ніби хотіло його нам показати. Тут сиділа його мама, посол Євген Перелигін, консул, депутат Матківський. Всі встали і суддя почала читати вирок. Багато хто вірив, що Віталія виправдають. Я не вірила, що випустять. Чомусь думала, що обмежаться 8-10 роками, бо прокуратура просила 17 років. Коли прозвучало слово «винний», то аж серце ніби зупинилося. А тоді – «24 роки»! Кожна волосинка мені стала дибом. (У Марії постійно голос зривався на плач, – ред.) Я стояла так, що бачила обличчя прокурора. Було видно, що вирок був несподіваним навіть для нього. Така ж реакція була і в карабінерів. Складалося враження, що ніхто не розумів, що відбувалося у цей момент. Один з охоронців, який виводив Віталія, відразу почав йому наливати воду», – згадує цей день Марія. Потім вийшла мама і каже: «Ніхто не плачте, нічого не кажіть, ми будемо боротися». І додає, що відчувала себе розчавленою. «Віталій присів. А весь зал почав шушукатися: «24 роки? За що?» Коли Віталія виводили, він у наш бік сказав: «Слава Україні!» А ми таким здавленим грудним голосом дружно у відповідь: «Героям слава!» Ми стояли і всі плакали, не знаючи, що робити далі, аж поки посол не сказав виходити помалу з залу. Потім вийшла мама і каже: «Ніхто не плачте, нічого не кажіть, ми будемо боротися». Це була така моторошна сцена, як вона йшла попри італійців, журналістів. Вони ніби шмагали її поглядами. До речі, після оголошення вироку, нашому адвокату викликали швидку. Коли він вийшов до нас, то сказав, що за 50 років своєї практики, ще такого суду не бачив. Пояснив, що це оголосили тільки вирок, а протягом 90 днів має з’явитися мотиваційна частина з усіма поясненнями», – веде далі Марія. Вона пояснює, що для Італії 24 роки – це надзвичайно великий термін. «Прокуратура просила 17 років. Раніше ми до них зверталися з проханням створити слідчу комісію, виїхати на гору Карачун. Все базувалися тільки на свідченнях французького журналіста. У справі Віталій фігурував як капітан, хоча насправді він був простим рядовим. А ще на суді був один італієць, одружений з українкою, який їздив з нашим адвокатом на Карачун. Оглядали місце, вивчали технічні характеристики зброї. Але суд просто ігнорував усе це», – продовжує обурюватися Марія. Навіть ті, хто нас обшукував перед входом до зали суду, після оголошення вироку дивилися на нас із жалем і співчуттям Останнє слово Віталій Марків виголошував італійською. «Коли Віталію дали останнє слово, він сказав: «Я не буде заглиблюватися у справу, про яку же достаньо говорили мої адвокати. Я лише хочу сказати, що я солдат, патріот своєї Батьківщини. Я вірю в правосуддя і дякую вам за вашу роботу». Він сказав це італійською, тому що у нього італійське громадянство, яке він набув із віком. До Італії Марків виїхав 2003 року, після закінчення дев’ятого класу. За законом, якщо тобі виповнюється 18 років, то автоматично набуваєш італійське громадянство. Після суду до нас вийшла помічниця адвоката, вся заплакана і каже: «Я не знаю, що маю казати своїм клієнтам, бо правосуддя нема!» Вони всі були шоковані. Навіть ті, хто нас обшукував перед входом до зали суду, після оголошення вироку дивилися на нас із жалем і співчуттям, бо розуміли, що це якийсь фарс, адже Віталій не живодер», – розповідає жінка. Буквально за кілька днів до оголошення вироку Віталію Марківу в Італії був ще один процес – судили найманців, які воювали в «ДНР/ЛНР». Вони отримали приблизно по три роки ув’язнення. Сьогодні тутешні українці активно обговорюють це і пильно стежать за усім, пов’язаним із справою Марківа. «Спливла інформація, що коли в Італії був Путін, то сім’я Рокеллі з невідомих закордонних джерел отримала пів мільйона євро. Тим часом від України вимагають сплати компенсацію матері Рокеллі, його сестрі, а також виплатити моральну шкоду країні. Сума сягає близько п’яти мільйонів євро. Крім того, до речі, у вироку зазначалося, що правоохоронці мають відкрити кримінальну справу і на Матківського, який служив разом з Марківим», – каже Марія. Водночас, незважаючи на увесь негатив, є італійські журналісти, які вважають справу політичним замовленням. «Вони пишуть, що Італія стала на слизьку стежку. Що це політичне замовлення з Кремля, яке італійський суд успішно виконав. Зараз навіть з’явився такий вираз «Павійська справа» або «Павійський суд». Це означає відсутність правосуддя», – продовжує землячка. До нього тут ставляться як до терориста чи серійного вбивці. Тим часом український посол вже повідомив, що апеляцію подаватимуть у Мілан. Але це буде тільки після того, коли суд надасть всі документи, тобто мотиваційну частину вироку. «До нього тут ставляться як до терориста чи серійного вбивці. Наші дівчата в Англії, Іспанії повідомляють, що будуть протестувати під італійськими посольствами. Таке враження, що це якась інквізиція. Вони нас називають націоналістами навіть за те, що ми одягаємо вишиті сорочки. Тут дуже сильна проросійська пропаганда. Берлусконі, великому другу Путіна, належать більшість ЗМІ. Вони пишуть, що розвиватися італійській економіці заважають санкції проти Росії. Коли Путін має приїхати, то всі канали показують, а коли приїжджав Порошенко, то це показував лише один канал», – закінчила свою розповідь Марія. Зараз Віталія Марківа відправили до міланської в’язниці. Оксана ДУДАР

Дивись.info - https://dyvys.info/2019/07/16/pavijska-sprava-yak-v-italiyi-vynosyly-vyrok-vitaliyu-markivu/

Гойдалка рейтингів гойдається в Україні круто

Перетікання рейтингів: Чому в Порошенка вже плюс, а у Зеленського – мінус
Фото з відкритих джерел

Наталія Лебідь
Журналіст

08:2903.07.2019 


Аналізуючи незвично високий рейтинг Володимира Зеленського перед другим туром, майже кожен експерт говорив таке: виборці голосують не так за Зеленського, як проти Порошенка – принаймні значна частина Зе-фанів. Іншими словами, грає роль не так симпатія до одного кандидата, як категоричне несприйняття іншого. Перші тижні після виборів скидалося, що саме так і є: популярність Петра Олексійовича продовжувала неухильно падати – настільки, що навіть його проходження до парламенту опинилося під питанням. 

Аж ось сталося майже диво. Антирейтинг партії Петра Порошенка "Європейська солідарність" вперше почав знижуватися. Цю тенденцію зафіксовано соціологами з Центру соціального моніторингу та Інститутом соціальних досліджень імені Яременка. Антирейтинг "ЄС" станом на 27 червня становить 44,1% і досі є найвищим серед інших політичних сил. Проте – важлива ремарка! – станом на 14 червня він становив 52%. Знадобилося менше двох тижнів, щоб негативне ставлення до Петра Олексійовича суттєво зменшилося і втратило цілих 7,9%. Між іншим, непогані справи також і у Юлії Тимошенко: її антирейтинг знизився з 21,3% до 15,5%.

Любить – не любить
Тим часом спостерігається й інша тенденція: падіння рейтингу партії керівничого президента Володимира Зеленського. Цитоване вище соцопитування встановило, що нині підтримка "Слуги народу" перебуває на рівні 43,2% (для порівняння: в "Опозиційної платформи" – 12%, "Батьківщини" – 9,4%, "Голосу" – 8,3%, "Європейської солідарності" – 8%).

НОВИНИ ЗА ТЕМОЮ
 
Все нижче й нижче: Куди котиться рейтинг Порошенка?
17:5624.06.2019
Інститут імені Яременка провів вже шість хвиль досліджень, а відтак може констатувати: зростання рейтингу політсили Зеленського зупинилося в середині червня. До цього моменту партія "Слуга народу" тільки нарощувала популярність, пройшовши шлях від 39,9% до 47,4%. Але останнє дослідження зафіксувало падіння підтримки на 4%.

"Я би це не назвала стагнацією рейтингу "Слуги народу". Радше можна говорити, що вони пройшли свій максимум, а нині відбувається стабілізація рейтингу – відхід від якихось емоційних настроїв до більшого прагматизму", – коментує директор Інституту Ольга Балакірєва.

Пригадується, як іще в травні блогер Михайло Чаплига прогнозував, що "тримати лідерство "Слуга народу" буде десь з півроку, а потім рейтинг піде вниз. Натомість зростатиме "Опозиційна платформа – За життя". Трохи ростиме й Тимошенко, бо від запиту на нові обличчя буде дрейф до запиту на фахівців. Буде зсув від протесту проти старої системи до потреби в управлінні державою".

Чи дійсно така потреба вже є – сказати складно. Опитані нами експерти вказали на дві головні причини падіння рейтингу Зеленського та одночасного зменшення антирейтингу Порошенка. Це – розчарування у Зе-команді та усвідомлення, що за події в країні відповідає нова влада, а злитися на попередню – щонайменше, неконструктивно.

Перетікання негативу від президента з префіксом "екс" до чинного глави держави, в принципі, неминуче. Медовий місяць "Слуги народу" з українським виборцем добігає кінця, констатує політолог Кирило Молчанов. На його думку, електорат Зеленського частково відійде "Опозиційній платформі – За життя", а от виборець Порошенка може обрати собі новим кумиром Святослава Вакарчука та його "Голос".

Адже те, що Петра Олексійовича почали менше ненавидіти, ще не означає приріст до нього симпатій. Це – речі різні. 

Тарифи, кадри і "міжнародка" формують мінус
Однак чому втрачає популярність "Слуга народу"? "Бо щодо тарифів та Донбасу – невідомо як складеться, щодо решти питань – так само. Наші вибори були великим пренатальним центром, і після "пологів" прийшли до влади політичні немовлята, а тепер вони дорослішають, і їхні рішення подобаються не всім", – заявляє 112.ua директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов. І додає: "Рейтинг буде падати на тлі останніх контраверсійних заяв та незадоволення деякими спікерами. І це при тому, що соціологи, вочевидь, ще не встигли врахувати останні заяви президентської команди".

А от керівник центру "Третій сектор" Андрій Золотарьов наголошує не на тарифах, а на кадрах. "Подібно до того, як кохання вбиває натуралізм, конкретика руйнує політичну міфологію, і тоді в один прекрасний момент карета перетворюється на гарбуз. Тим паче якщо в цьому випадку спливають персонажі, які нагадують чи то Остапа Бендера, то чи Павліка Морозова, які живуть на дві країни і вже встигли заробити депортацію", – аналізує експерт Зе-команду.

НОВИНИ ЗА ТЕМОЮ
 
Зеленський обіцяв розібратися з МВФ і спитати українців щодо НАТО, але передумав
13:5120.06.2019
"Навіть людині без вищої юридичної освіти зрозуміло, що кандидатура, з погляду закону, не відповідає вимогам, які висувають до кандидата в депутати. Тим паче коли ряду осіб у зв'язку з тим, що вони не проживали останні 5 років в Україні, вже було відмовлено в реєстрації. Знову виходить, що друзям – усе, а іншим – закон? Безумовно, на тлі нинішніх високих рейтингових показників це видається дрібницею, але диявол, як завжди, – в дрібницях. Наслідки цієї кадрової всеїдності, як і експериментів з прикладним соціал-дарвінізмом, можуть відгукнутися вже через кілька місяців, коли з маленьких репутаційних втрат виростуть великі проблеми", – передрікає Золотарьов.

"Ключові помилки команди Зеленського – "тарифна", зовнішньополітична плюс відсутність наслідків реальної роботи протягом першого місяця роботи. Тобто таких наслідків, які могли би реально відчути українці. Бо перетворення формули "Роттердам+" та "Роттердам-" – це не зовсім те, чого очікували українці. А слова Геруса про те, що президент "пожартував" щодо тарифів, взагалі завдали чималої шкоди президентському рейтингу. Теоретично підтримка його політичної сили могла бути й на рівні 73%, але досягла максимуму у 51%. Нині рейтинг "Слуги" коливається в межах 40-45%, і оце і є наслідком всіх помилок та недопрацювань команди… Що може статися до виборів? Все залежить від дій президента. Теоретично його рейтинг може й зрости, якщо будуть просування щодо тарифів чи щодо війни на сході, – коментує для нашого видання директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник.

Цугцванг Зеленського
Але що тим часом відбувається в іншому таборі – в таборі колишнього президента Порошенка, якому виборці несподівано "пробачили" частину претензій? "Щодо Порошенка і Тимошенко, то люди починають забувати про те, що було нещодавно. У нас формується нова влада, і більшість негативу переноситься на неї автоматично. Соціальні мережі призвели до того, що пам'ять у населення атомізується, і робити якісь висновки протягом п’яти років багато хто просто вже не вміє. Тому настрої міняються залежно від подій, які тривали останні декілька місяців або навіть тижнів. І це ще в кращому випадку. Тож оскільки Порошенко вже понад місяць не є президентом, негатив щодо нього почав розсмоктуватися. Чи конвертується цей "розмитий" негатив у позитив – питання інше. Тут все залежить від того, наскільки Петро Олексійович зможе запропонувати людям нові ідеї. Приблизно те саме стосується і Юлії Тимошенко", – говорить заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко.

Колись, іще до появи серед претендентів на президентське крісло Володимира Зеленського, оглядачі зазначали, що Юлії Тимошенко варто нічого не робити, щоб перемогти на виборах свого головного суперника - Петра Порошенка. Мовляв, всі помилки він зробить і так. Тепер же те саме справедливо щодо Зеленського: його команда самотужки топить власний рейтинг, а Порошенко і Тимошенко можуть просто спостерігати за процесом. Звісно, не без того, щоб внести в нього деякий креатив, але й це, мабуть, не є обов’язковим.       

Ще один нюанс, який ускладнює й без того складне становище "Слуги народу", полягає в тому, що у Володимира Зеленського – надто "строкатий" виборець, а фактично – чимало різних електоральних груп, й усім одразу догодити важко, ба навіть неможливо. На цю обставину також вказує Богдан Петренко.

"Зеленський "продовжує працювати в тому ж дусі, в якому він працював до виборів, тобто "за все хороше і проти всього поганого". Та якщо раніше це створювало йому голоси, то зараз від нього вимагають вибору, адже електорат Зеленського охоплює значний пласт людей – від колишніх біло-блакитних до помаранчевих та інших патріотичних сил. І будь-який крок, який робить Зеленський в той чи інший бік, вже не збільшує його підтримку, бо не можна подобатися усім", – каже експерт.

НОВИНИ ЗА ТЕМОЮ
 
Гройсман розповів, чому не захотів приєднатися до партії Порошенка
23:1501.07.2019
"А загалом же не Зеленський продукує більшість ідей, а його офіс – Разумков зі Стефанчуком та інші, й у мене таке складається враження, що вони закидають у соціум якусь тезу (від референдуму до російської мови), а потім вивчають, який вона має резонанс… І хоча складно виділити у Зеленського якісь конкретні фатальні помилки, вся його поведінкова стратегія призводить до того, що рейтинг "Слуги народу" врешті-решт обвалиться. Тим паче що свого ядерного електорату, який стримав би падіння, як у Порошенка чи Тимошенко, він не має", – говорить Петренко.

І при цьому саме новообраний глава держави нестиме відповідальність за всі процеси, що відбуваються в Україні. "Дедалі більше людей починають пов’язувати і добре, і погане у теперішньому житті саме із Зеленським та його командою. А загалом гальмування рейтингу "Слуги" пов’язано із вичерпуванням своєї електоральної ніші, із не зовсім вдалими заявами (зокрема, й зовнішньополітичними), через які частина виборців починає дивитися на нового президента скептично. Тож надалі антирейтинги політиків, які вже відійшли від влади, знижуватимуться, а тих, хто ще при владі, – зростатимуть", – вважає експерт.

"Старі добрі політики"
Одним словом, у значно виграшній ситуації нині перебувають ті політики, які вже постояли біля керма, а наразі залишили його, поступившись місцем іншим. Принаймні тимчасово.

"Політичний ринок перенасичений так званими "новими обличчями". Приходять незнайомі люди, за якими – жодних досягнень і жодних конкретних пропозицій. І ось цього кота в мішку й пропонують купити. Спочатку "Слуга народу" – і нові обличчя, потім "Голос" – і так само нові обличчя, потім ще хтось, але неодмінно з новими обличчями. Відповідно, виборець розгублений і починає згадувати старих добрих політиків" – іронізує засновник аналітичного центру "Інститут Горшеніна" Кость Бондаренко.

"У Порошенка та Тимошенко рейтинги суттєво не зростуть, але й не впадуть, – додає він, відповідаючи на запитання. – Мені здається, що в цьому таборі вони вже зафіксувалися на певній позначці. Плюс багато що залежатиме від явки виборців".

Що ж стосується тих трансформацій, які нині переживає суспільне ставлення до Володимира Зеленського, то провина за розчарування лежить не тільки на самому президентові, але й на інфантильно-наївній частині соціуму. "Кожен виборець наділяв його якимись своїми властивостями, тобто хотів бачити у ньому "свого" Зеленського. Хтось бачив його Голобородьком, хтось – антиПорошенком. Але ось він став президентом – і якась частина людей прогнозовано розчарується в ідеалізованому Зеленському, а це, відповідно, вдарить по його партії", – резюмує Бондаренко.

Остаточні висновки будемо підбивати після 21 липня. До дострокових парламентських виборів лишається менш ніж три тижні.

Наталія Лебідь

https://ua.112.ua/statji/peretikannia-reitynhiv-chomu-u-poroshenka-vzhe-plius-a-u-zelenskoho-minus-498250.html