Про співтовариство

Співтовариство має на меті подавати матеріали з важливими знаннями для думаючих людей. Все має бути українською мовою за рідкісними винятками цитування в оригіналі.
Вид:
короткий
повний

Знання є сила

Пішло в Зе не так відпочатку з вірою в Бога (1)


Зустріч Зеленського і Варфоломія: що пішло не так
Віталій Червоненко, Оксана Тороп
BBC News Україна
8 серпня 2019

Президент Володимир Зеленський під час свого першого офіційного візиту до Туреччини зустрівся з Вселенським патріархом Варфоломієм, який цього року надав томос про автокефалію об'єднаній Православній церкві України. Не обійшлось без інтриги - сторони так і не підписали спільну заяву, як планували напередодні.

За даними ВВС News Україна, зустріч з патріархом була ініціативою саме президента Володимира Зеленського й обізнані співрозмовники оцінювали такий крок президента як гарний знак і намагання налагодити добрі стосунки з Константинополем.

Зеленський зняв звернення релігійних діячів до Донбасу і Криму. Епіфаній відмовився
УПЦ КП остаточно ліквідували. Філарет просить допомоги у Зеленського і ОБСЄ
Екзарх Константинополя Даниїл: Православна церква України може стати патріархатом
Володимир Зеленський у резиденції патріарха спілкувався з Варфоломієм і у вузькому колі, і у розширеному форматі за участі делегацій без журналістів. Також президент та патріарх мали святковий обід, який тривав понад годину.

Після чого пан Зеленський відвідав Георгіївський кафедральний собор, в якому предстоятель ПЦУ Епіфаній отримував томос про автокефалію.

Копирайт изображенияGETTY IMAGES
Кілька співрозмовників ВВС News Україна розповіли, що зустріч і розмова пройшли нормально, у "позитивному настрої".

Після зустрічі Варфоломій з посмішкою та традиційними прощанням з поцілунками провів Зеленського з патріархії аж до автомобіля.

Але перед зустріччю між представниками Константинополя та офісом президента Зеленського виникли непорозуміння.

Зокрема, спочатку планувалось, що патріарх та президент України підпишуть спільну заяву. Про плани підписання документу ВВС News Україна підтверджували джерела як у Києві, так і в Стамбулі.

Проте в останній момент сторони не порозумілись і, як стверджують співрозмовники, у команді президента відмовилась підписувати документ, який готували на Фанарі у співпраці з МЗС.

За словами одного зі співрозмовників, заява переважно мала стосуватись екологічної тематики, адже Варфоломій відомий своєю діяльністю у цій сфері, його навіть часто неформально називають "Зеленим патріархом".

Копирайт изображенияGETTY IMAGES
Співрозмовники ВВС News Україна не змогли пояснити, чому офісу президента не сподобалась заява на екологічну тему, й зауважують, що там не було політичних провокаційних формулювань.

Найвливовіші люди в Україні з точки зору москалів-експертів

На чолі списку найвпливовіших в Україні бізнесменів традиційно превалюють олігархи. Однак цього разу винятком став Джодж Сорос, якого газета "Вести" поставила в рейтингу "Топ-100 найвпливовіших в Україні людей і явищ" на 2-е місце.



Серед потрапили в рейтинг підприємців, що мають в нашій країні велику вагу, чимало і людей, які пересічним українцям відомі не настільки широко.

У світі нарахували понад 2,1 тис. Мільярдерів, 7 з них - українці

Нижче представлені ввійшли в топ-100 бізнесмени:

Джордж Сорос (2 місце у всьому рейтингу). Американський підприємець і філантроп має настільки великий вплив на українську політику, що опитані виданням експерти віддали йому одне з ключових місць у рейтингу. Експертне журі відзначило надзвичайний вплив за допомогою десятків спонсорованих їм організацій на процеси, що відбуваються в країні.
Віктор Пінчук (3 місце). Званий "святою людиною" за меценатську та філантропічної діяльність один з "великої четвірки" українських олігархів Віктор Пінчук по праву займає таку високу сходинку рейтингу.
Ігор Коломойський (5 місце). Званий позаочі enfant terrible ( "нестерпний дитина" - фр.) Української політики отримав хороші дивіденди від вкладення в кампанію Володимира Зеленського. До парламенту пройшли більше 30 лояльних до нього депутатів. Він також має контакт з рядом членів уряду.

Ринат Ахметов (7 місце). "Олігарх номер один" за кількістю активів дещо здав позиції. По-перше, з програшем на виборах підтримуваних їм "Опозиційного блоку" і "Радикальної партії". По-друге, втратив свій "золотий" актив - тарифну формулу "Роттердам +", яка дозволяла генерувати прибуток для ТЕС, що мають відношення до олігарха.
Петро Порошенко (9 місце). Колишній президент зберігає досить високий рівень впливовості: він має повноцінну парламентську фракцію (депутатом від якої сам і є), користується знайомством з високопоставленими американськими функціонерами як від Демократичної партії, так і від правлячої - Республіканської.
Вадим Новинський (20 місце). Один з найближчих соратників Рината Ахметова. Його компанія "Смарт-Холдинг", що володіє 25% металургійної групи "Метінвест" (все інше належить Ахметову), прямо залежить від роботи цієї групи. А вона останнім часом знизила прибуток через падіння світових цін на металопродукцію. Що, втім, компенсується активами Новинського в сільському господарстві.
Дмитро Фірташ (38 місце). Поки в Україні кон'юнктура складається негативно для хімічної промисловості (т. Е. Основного бізнесу олігарха), йому вдалося уникнути екстрадиції з Австрії в США - його адвокати почали перегляд процедури. ФБР розслідувало "справа Фірташа" дев'ять років.
В'ячеслав Клімов (49 місце). Співвласник найбільшої української служби доставки "Нова Пошта". За два роки кількість відправлених з її допомогою посилок зросла на 50%, досягнувши цифри в 47 млн тільки за перший квартал цього року.
Юрій Косюк (52 місце). Екс-заступник голови АП Порошенко, засновник холдингу "Миронівський хлібопродукт", що займається виробництвом курятини. Один з найбільших землевласників в Україні.
Олександр Ярославський (53 місце). Раніше - співвласник Укрсиббанку і президент харківського ФК "Металіст", а нині - власник групи DCH. У числі її активів: Дніпровський металургійний завод, страхова компанія "ІНГО Україна", Міжнародний аеропорт "Харків", готель Kharkiv Palace Hotel 5 та ін.
Василь Хмельницький (56 місце). Бізнесмен, засновник UFuture Investment Group. Сюди входять аеропорт "Київ" ім. І. Сікорського ( "Жуляни"), девелопер UDP, частина бізнесу фармкомпанії "Біофарма" і ряд IT-компаній.
Євген Черняк (64 місце). Глава наглядової ради холдингу Global Spirits, який займається виробництвом алкоголю. Але останнім часом Черняк став також відомим влогером - на його YouTube-каналі Big Money, де він обговорює бізнес-стратегії з відомими бізнесменами, підписані вже 418 тисяч осіб.
Леонід Юрушев (67 місце). Бізнесмен, власник ПАТ "Дніпровагонрембуд", готелів InterContinental Kiev і Fairmont Grand Hotel Kyiv, а також девелоперської компанії "Ярославів Вал". Раніше Юрушев був співвласником банку "Форум" і бізнес-центру "Леонардо".
Владислав Чечоткін (71 місце). Засновник і власник інтернет-магазину "Розетка". Його частка ринку, за оцінками аналітиків, в цьому році склала 40%. Магазин, який спочатку торгував лише побутовою технікою і гаджетами, розширив асортимент: тут є взуття, одяг, книги, канцелярія і деякі послуги.
Олег Бахматюк (73 місце). Засновник агрохолдингу Ukrlandfarming, який управляє земельним банком в Україні в 570 тис. Га. У минулому Бахматюк - власник збанкрутілого VAB банку. Зараз НАБУ відкрило на нього справу про нібито нецільове використання стабілізаційного кредиту від НБУ.
Вадим Столар (77 місце). Народний депутат від ОТЗЖ, співвласник CityCommerce Bank і київського бізнес-центру 101 Tower. Його прізвище найчастіше останнім часом звучала в зв'язці з мером Києва Віталієм Кличком.
Сергій Тарута (78 місце). Співвласник металургійної компанії "Індустріальний союз Донбасу", колишній губернатор Донецької області, а нині народний депутат від фракції "Батьківщина". В цьому році Тарута висувався кандидатом в президенти, але зняв свою кандидатуру на користь Юлії Тимошенко.
Сергій Тігіпко (84 місце). Давно пішовши з політики (Сергій Тігіпко був главою НБУ, віце-прем'єром, лідером партії), він занурився в бізнес. Засновник і основний акціонер фінансово-промислової групи ТАС, куди входять, зокрема, однойменна страхова група, Універсал Банк, "Дніпровагонмаш", Кременчуцький сталеливарний завод.
Володимир Костельман (91 місце). Співзасновник і президент компанії Fozzy Group, в яку входять мережі супермаркетів "Сільпо" і "Фора", а крім того, Ніжинський консервний завод, птахофабрика «Варто», «Богуславський завод продтоварів" та ресторани "У Хромого Пола", "Старомак", Positano, мережа хлібних майстерень "Буланжери».

https://ubr.ua/ukraine-and-world/society/nazvany-samye-vlijatelnye-v-ukraine-biznesmeny-3889121.html

Латина живить мозок і гріє душу

A
  
Ab absurdo
[ад абсурдо]
Від противного (спосіб доказу)
Ab incunabulis
[аб інкунабуліс]
З колиски
Ab ovo
[аб ово]
З яйця; Від самого початку
Ad hoc
[ад хок]
До цього, для цього випадку
Ad honores
[ад хонорес]
Заради честі, поваги. Задаром
Ad infinitum
[ад інфінітум]
До безкінечності
Ad Kalendas Graecas
[ад калєндас грекас]
До грецьких календ (яких у греків не було) (тобто ніколи).
Ad libitum
[ад лібітум]
Як завгодно, на вибір
Ad notanda
[ад нотанда]
Варто зауважити
Ad patres
[ад патрес]
До пращурів (мертвих)
Ad rem
[ад рем]
До діла, і так зрозуміло.
Ad unguem
[ад унгвем]
До нігтя, до повного успіху
Ad usum
[ад узум]
До вжитку
Ad usum externum
[ад узум екстернум]
Для зовнішнього користування
Ad usum internum
[ад узум інтегрум]
Для внутрішнього користування
Ad usum proprium
[ад узум пропріум]
Для власного користування
Ad valorem
[ад вальорем]
По достоїнству
Albo dies notanda lapillo
[альбо лапілльо дієм нотаре]
Відмітити день білим камінцем.
Alea jacta est
[алєа якта ест!]
Жереб кинуто! (приписується Юлію Цезарю)
Alter ego
[альтер его]
Другий я; побратим
Amicus Plato, sed magis amica veritas
[амікус плято, сед магіс аміка ест верітас]
Платон - друг, але істина ще більший друг
Amorem canat aetas prima
[аморем канат етас пріма]
Хай юність співає про кохання
Argumentum ad hominem
[аргументум ад хомінем]
Докази, розраховані на почуття переконуваного
Argumentum ad ignorantiam
[аргументум ад ігноранціам]
Доказ, розрахований на необізнаність співбесідника
Ars longa, vita brevis est
[арс лонга, віта бревіс]
Мистецтво вічне, та життя людини коротке
Audaces fortuna juvat
[аудентас фортуна юват]
Доля допомагає сміливим. (Вергілій)
Audiatur et altera pars
[аудіатер ет альтера парс]
Слід вислухати й іншу сторону
Auri sacra fames
[аурі сакра фамес!]
Триклята жага золота!
Ave, Caesar, morituti te salutant
[аве Цезар, морітурі те салютант!]
Здрастуй, Цезаре, ті, що йдуть на смерть, тебе вітають! (звернення римських гладіаторів до імператора перед боєм)
B
  
Beati possidentes
[беаті поссідентес]
Щасливий, хто володіє
Bellum omnium contra omnes
[беллюм омніум контра омнес]
Війна всіх проти всіх
Bellum frigidum
[беллум фрігідум]
Холодна вiйна
Bis dat, qui cito dat
[біс дат, кві ціто дат]
Подвійно дає той, хто дає швидко
Bona fide
[бона фіде]
По добрій вірі, довірливо
C
  
Cаrре diem
[карпе дієм]
Хапай день, піймай миттєвість. Користуйся сьогоднішнім днем.
Castigare ridendo mores
[кастігаре рідендо морес]
Сміхом поправляти звичаї
Ceteris paribus
[цетеріс парібус]
За інших рівних умов.
Circulus vitiosus
[циркулюс віціозус]
Порочне коло, безвихідь.
Cogito, ergo sum
[когіто, ерго сум]
Я мислю, виходить - існую
Conditio sine qua non
[кондіціо сіне ква нон]
Неодмінна умова
Consensus omnium
[консенсус омніум]
Згода всіх; загальне визнання
Corpus delicti
[корпус делікті]
Склад злочину, основні докази злочину
Cum grano salis
[кум грано саліс]
З зернятком солі (їдко, дошкульно)
Currente calamo
[курренте калямо]
Писати поспішливо й не досить обмірковано
Curriculum vitae
[куррікулюм віте]
Життєпис; короткі відомості про чиєсь життя
D
De gustibus non est disputandum
[де густібус нон (ест) діспутандум]
Про смаки, уподобання не сперечаються
De mortuis aut bene aut nihil
[де мортуіс аут бене, аут ніхіль]
Про мертвих говорити схвально або нічого
De te fabula narratur
[де те фабуля нарратур]
Про тебе байка мовиться
De visu
[де візу]
На власні очі, як очевидець
Dixi
[діксі]
Я сказав, я висловився
Dixi et animam levavi
[діксі ет анімам лєваві]
Я висловився - і на душі полегшало
Divide et impera
[дівіде ет імпера]
Розділяй і пануй
Docendo discimus
[доцендо досцімус]
Навчаючи, самі вчимось
Dones eris felix, multos numerabis amicos
[донес еріс фелікс, мультос нумерабіс амікос]
Доки будеш щасливим, у тебе буде багато друзів
Do ut des
[до ут дес]
Даю, щоб отримувати від тебе
Dulce et decorum est pro patria mori
[дульсе ет декорум ест про патріа морі]
Радісно і почесне віддати життя за Вітчизну
Dum spiro, spero
[дум спіро, сперо]
Доки думаю, надіюсь
Dura lex, sed lex
[дура лекс, сед лекс]
Суворий закон, але це закон
E
  
Ergo
[ерго]
Таким чином; виходить
Errare humanum est
[ерраре хуманум ест]
Людині властиво помилятися
Esse homo!
[ессе хомо!]
Оце Людина!
Est modus in rebus
[ест модус ін ребус]
Є міра в речах; всьому є межа
Et tu quoqe Brute
[ту квокве, Бруте!]
І ти, Бруте!
Exceptis excipiendis
[ексцептіс ексципієндіс]
За винятком того, що слід відкинути.
Extra muros
[екстра мурос]
Публічно
Ео ipso
[ео іпсо]
Цим самим
Ех abrupto
[екс абрупто]
Відразу, зненацька; без підготовки
Ех adverso
[екс адверс]
Доказ від протилежного
Ех libris
[екс лібріс]
Із книг
Ех nihilo nihil
[екс ніхільо ніхіль]
Із нічого - ніщо
Explicite
[експліціте]
Розгорнуто, ясно.
Ех oriente lux
[екс орієнте люкс]
Світло йде зі Сходу
Ех ungue leonem
[екс унгве лєонем]
По пазуру лева (видно птаха по лету)
   
F
  
Feci quod potui,faciant meliora potentes
[феці квод потуі, фаціант меліора потентес]
Я зробив, що зміг, хто зможе, хай спробує зробити краще.
Festina lente
[фестіна лєнте]
Поспішай повільно, не роби наспіх.
Fiat lux!
[фіат люкc]
Хай буде світло!
Finis coronat opus
[фініс коронат опус]
Кінець вінчає справу.
Fortiter in re,suaviter in modo
[фортітер ін ре, суавітер ін модо]
Твердо в справах, м'яко у відносинах.
G
Gaudeamus igitur
[гаудеамус ігітур]
Отже, будемо веселитися
Gratis
[гратіс]
Задарма, безкоштовно.
Gutta cavat lapidem
[гутта кават ляпідем]
Крапля довбає камінь
   
H
  
   
Habeat sibi
[хабеас cібі]
Тримай про себе
Habent sua fata libelli
[хабент суа фата лібеллі]
І книги мають свою долю
Homo homini lupus est
[хомо хоміні люпус ест]
Людина людині - вовк
Homo sapiens
[хомо сапієнс]
Людина як розумна істота
Homo sum et nihil humani a me alienum puto
[хомо сум, хумані ніхіль а ме алієнум путо]
Я людина, і все людське мені властиве
Honoris causa
[хоноріс кауза]
Заради шани, за заслуги
Horribile dictu
[хоррібілє дікту]
Жахливо мовити
I
Ibi victoria,ubi concordia
[ібі вікторіа убі конкордіа]
Там перемога, де злагода
Ibidem
[ібідем]
Там же
Idem per idem
[ідем пер ідем]
Те ж саме через те ж саме
Ignavia est jacere dum possis surege
[ігнавіа ест яцере, дум поссіс сургере]
Mалодушнo лежати, коли можеш підвестися.
Igni et ferro
[ігні ет ферро]
Вогнем і мечем.
Ignis sanat
[игнис санат]
Вогонь лікує
Ignorantia non est argumentum
[ігноранціа нон ест аргументум]
Невігластво - це не доказ
Implicite
[імпліціте]
Заплутано, неясно.
In brevi
[ін бреві]
В короткому викладі.
In deposito
[ін депозіто]
На зберігання
In extremis
[ін екстреміс]
В останню мить, да крайній випадок
In favorem
[ін фаворем]
На користь (в честь) когось
In hok signo vinces
[iн хок сігно вінцес]
Під цим стягом переможеш.
In medias res
[ін медіас рес]
В саму суть речей
In optima forma
[ін оптіма форма]
B найкращій формі.
In pleno
[ін плено]
В повному складі.
In saecula saeculoru
[ін секуля секульорум]
Во віки віків.
In statu reprobationis
[ін стату насценді]
В момент зародження, в стані утворення.
In vino veritas
[ін віно верітас]
Істина у вині
Incredibili dictu
[інкредібілє дікту]
Сказати неправдиво
Ipso facto
[іпсо факто]
В силу очевидного факту
Ipso jure
[іпсо юре]
В силу закону
Ira furor brevis est
[іра фурор бревіс ест]
Гнів - тимчасове божевілля.
Irritabilis poetarum gens
[іррітабіліс генс поетарум]
Роздратованих поетів плем'я.
Is fecit, qui prodest
[іс феціт куі продест]
Вчинив той, кому це на руку
Item
[ітем]
Tак само
J
Jurare in verba magistri
[юраре ін верба магістрі]
Клястися лише словами вчителя (дуже легко)
Justum et tenacem propositi virum!
[юстум ет тенацем пропозіці вірум]
Людина чесна, непохитна в рішеннях
L
Lapidarius
[лапідаріус]
Такий, що нагадує карби на каменях, пам'ятниках. Лапідарний стиль передбачає короткі, енергійні, виразні слова й вислови.
Lege artis
[лєге артіс]
За всіма правилами мистецтва
Licitum sit
[ліциткм сіт]
Дозволено
Littera scripta manet
[літтера скріпта манем]
Що написане пером, того й сокирою не вирубати
M
Manu propria
[ману пропріа]
Своєю рукою, власноручно
Manus manum lavat
[манус манум ляват]
Рука руку миє.
Margaritas ante porcas
[маргарітас анте поркос]
Не посівайте бісер перед свинями
Mater semper est certa
[матер сумпер ест церта]
Mати завжди відома
Maxima debetur puero reverentia
[максіма дебетур пуеро реверенціа]
Ставитися до дитини з високою повагою.
Mea culpa
[меа кульпа]
З моєї вини
Memento mori
[мементо морі]
Не забувай про смерть (щоб краще вести себе за життя)
Mens agitat molem
[менс агвітат молем]
Розум рухає масу.
Mens sana in соrроrе sano
[менс сана ін корпоре сано]
Бадьорий дух в здоровому тілі
Militavi non sine gloria
[мілітаві нон сіне глоріа]
Я боровся не без слави.
Mirabile dictu
[мірабіле дікту]
Неймовірно сказати
Modus agendi
[модус агeнді]
Спосіб дій
Modus vivendi
[модус вівенді]
Стиль життя
More majorum
[море майорум]
За звичаєм предків.
Mors civilis
[морс цівіліс]
Позбавлення громадянських прав
Motu proprio
[моту пропріу]
За власним бажанням.
Multa paucis
[мульта пауціс]
Багато в небагатьох словах.
Multum, nоn multa
[мультум, нон мульта]
Багато, але без зайвого; якість, а не кількість
Mutatis mutandis
[мутатіс мутандіс]
Вносячи відповідні зміни

Голодомор: только факты и статистика


Голодомор: только факты и статистика
20:01, 23 листопада 1 14093

В разгар голода Кремль специальной директивой приказал не выпускать крестьян с территории Украины и Кубани в другие районы ... О том, что всех украинцев собирались выселить из Украины, на ХХ съезде КПСС признался Хрущев ...

Настоящей дискуссии относительно геноцидного характера Голодомора нет. И не может быть, потому что для дискуссии нужны факты. А фактов - нет у "конспираторов" Голодомора, которые уже договорились до того, что украинцы сами умирали миллионами (чего история ни разу не фиксировала на территории Украины даже в Средневековье).

А что же говорят факты?

Численность украинцев в СССР по всесоюзным переписям соответсвующих годов составляла:

1926 год - 31 млн 194 тыс 976,

1937 - 26 млн 421 тыс 212,

1939 - 28 млн 111 тыс 007,

1959 (после включения около 7 миллионов галичан, волынян, буковинцев и закарпатцев) - 37 млн 252 тыс 930.

Среднее соотношение населения СССР между переписями 1926 и 1937 годом (без учета пострадавших от голодоморов украинцев и казахов) составило 119,4%, т.е. прирост почти 20%.

Численность украинцев за это же время уменьшилась до 84,7% от численности украинцев в 1926.

То есть по состоянию на 1937 год число украинцев составило всего 70,9% от количества, которое должно быть в случае распространения на Украину общегосударственных тенденций. В таком случае потери Украины от Голодомора составляют 10 миллионов 844 тысячи.

За эту перепись 1937 года ее исполнителей расстреляли.

Дело в том, что Сталин на XVII съезде ВКП (б) уже назвал цифру численности населения СССР на конец 1933 г. - 168 млн. человек. В этих условиях данные переписи 1937 г., показывали гораздо меньшую цифру - 162 млн человек. Цифру решили подправить.

По данным новой переписи 1939 года количество украинцев сократилось с 31,195 миллиона в 1926 году до 28,111 миллиона в 1939, т.е. на 3,084 миллиона человек. За это же время произошел прирост количества русских в СССР на 21,8 миллиона (28%).

Население всего СССР выросло за это время на 23,5 миллиона (16%).

Если бы Голодомора не было, то численность украинцев, при условии распространения на него общесоюзных темпов прироста, в 1939 составила бы 36,19 миллионов, т.е. на 8,075 миллиона человек больше от имеющейся по данным переписи 1939 численности.

Подчеркнем, это заниженные данные, поскольку общесоюзные темпы прироста уже изначально занижены (за счет Украины и Казахстана).

В 1932-1933 годах более половины всех смертей в СССР приходились на Украину, при том, что население Украины составляло лишь пятую часть населения СССР.

В рядовом украинском селе от Голодомора погибло в 2-4 раза больше людей, чем во Второй мировой войне.

Следующая после 1939 перепись населения в СССР была проведена только в 1959 году. С 1926 года, т.е. за 33 года, количество украинцев выросло всего на 1,5 миллиона.

И это при том, что на рубеже 1930-1940-х годов Украина получила значительное вливание населения вследствие вхождения в ее состав Галичины, Закарпатья и Буковины.

Поляки помнят и чтят двадцать тысяч своих соотечественников, которых большевики расстреляли в Катыни.

Однако в Украине на протяжении голодного 1933-ого каждый день была такая "Катынь".

Такой вот союз и такие "общие корни".

Поэтому Голодомор - это именно геноцид украинского народа, а не "общая трагедия народов СССР", тем более, что вожди этих народов десятилетиями отрицали сам факт Голодомора, а некоторые отрицают до сих пор.

Еще в начале ХХ века Украину по скорости роста населения сравнивали с Китаем. А сегодня Украина - № 1 в мире по скорости уменьшения населения.

Сейчас Украина на 7-м месте в мире из 230 стран по скорости уменьшения населения. А среди соразмерных стран - на первом (все сравнительные данные - с СИА World Factbook).

Украинцы - на 6-м месте в мире из 223 стран по смертности на 1 тысячу населения; хуже нас 5 стран - Ангола, Афганистан, Южная Африка, Нигерия и Россия.

Украина на 198 месте по уровню рождаемости из 221 стран (позади нас из соразмерных государств только постиндустриальные Япония, Италия, Германия и Южная Корея).

Украина на 211 месте из 222 по количеству рождений на одну женщину ( из соразмерных государств позади нас только Япония и Южная Корея).

Кроме того, Украина - на первых местах по уровню заболеваемости социальными болезнями и болезнями, быстро распространяющимися в деморализованных обществах.

Это последствия не независимости, а именно СССР.

Депопуляция сельского населения Украины (то есть превышение числа смертей над рождениями) началась еще в 1979 году, и уже тогда стало понятно, что до перехода этой тенденции на город остались считанные годы.

Если посмотреть на статистические данные, то увидим, что лучшие социальные показатели в тех регионах, которые меньше времени были в "союзе".

Как же так случилось, что Украина, которую еще недавно сравнивали с Китаем по скорости роста населения, стала зоной демографической катастрофы? Куда же делись дети из украинских семей, как, например, у режиссера Александра Довженко, где он был четырнадцатый?

Дело в том, что по всему СССР в 1932-1933 годах лишь в Украине применялись военные операции по ограждению, с тем чтобы не дать населению спастись от голодной смерти.

Области Украины, населенные пункты, а также сама граница УССР в 1932-1933 годах были окружены военными отрядами, в столкновениях с которыми погибли многие беглецы. Этому есть масса доказательств, записанных свидетельств уже умерших и свидетельств еще живых людей.

Единственным регионом, кроме Украины, где в 1932-1933 годах были применены вооруженные силы для ограждения территорий после изъятия продовольствия у населения, стала Кубань - единственный регион СССР вне Украины, где в то время преобладало украинское население.

По всему периметру границы Украины, от Житомирщины до Луганщины, расположены многочисленные украинские села, которые вымирали от голода, а в нескольких километрах, за границей Украины, население других республик - России и Беларуси - не вспоминает жертв голодомора.

Только относительно населения Украины было принято постановление, которое ввело изъятие у крестьян не только зерна, а всех без исключения пищевых запасов.

В разгар голода 22 января 1933 Кремль специальной директивой приказал не допускать выезда крестьян с территории Украины и Кубани в другие районы, а "тех, кто пробрался на север" немедленно арестовывать, и, после того, как были выявлены "контрреволюционные элементы", высылать на места предыдущего проживания.

В разгар голодомора, 17 марта 1933 года, было принято постановление, согласно которому выход из колхоза допускался только с разрешения администрации на основе организованного набора рабочей силы.

Поселенцев из других республик и красноармейцев, которые заселялись на место вымерших крестьян, власть обеспечивала продовольствием, а местное население Украины и Кубани - нет. Об этом в Украине и на Кубани есть множество живых свидетельств.

Голодомор проводился параллельно с возобновлением масштабных репрессий против культурной элиты Украины и свертыванием украинизации в Украине и на Кубани.

О Голоде в Поволжье 1921-1922 годов в СССР можно было свободно писать, а о простом воспоминании о Голодоморе в Украине еще в 1980-х годах можно было попасть за решетку. В разгар Голодомора в Украине СССР называл сообщение о нем в мире "грязной клеветой" и продолжал так делать еще много десятилетий.
Во время Голодомора в Украине в 1932-1933 годах СССР экспортировал за границу миллионы тонн зерна и значительные объемы других продуктов, чему есть масса подтверждений в официальной биржевой статистике.

Убийство миллионов украинцев нанесло значительный ущерб экономике СССР. Наиболее уязвимыми к голоду являются дети. Они должны были стать продуктивным населением и основой экономического могущества страны. Однако СССР все равно пошел на их убийство. В украинских селах постоянно рождались люди, воспитанные на украинском языке в украинских традициях. Спасти их от голодной смерти стоило бы копейки по сравнению с тем, что эти люди ежегодно бы зарабатывали для страны. Однако руководство СССР их не спасло.

Наконец, спросим себя: неужели в такой стране, как СССР, где люди часто боялись говорить шепотом под одеялом, могли умирать от голода миллионами на протяжении почти двух лет без ведома и одобрения этого в Москве?

Иностранные дипломаты сообщали о частных заявлениях советских руководителей о том, что в Украине в результате голода "этнографический материал будет изменен".

Интересно, что свидетели разговора Сталина при участии Постышева и Косиора, заявляли, как Сталин похвалил их за отчеты в Москву о количестве умерших от голода в Украине и сказал Постышеву: "Ты, Паша, назначен нами туда в роли главгола (главнокомандующего голодом), и этим оружием сделаешь там больше, чем Семен конными армиями. Стасик (Косиор) немного растерялся, а у тебя рука и воля железные".

Наконец, Советский Союз осуществил геноцидные действия в виде выселения против ряда народов Крыма и Кавказа. Неужели Сталин больше любил украинцев?

А еще есть материалы съезда КПСС о том, что Сталин решил выселить всех украинцев из Украины: "Украинцы избежали этой участи потому, что их слишком много и некуда было выслать. А то он (Сталин) и их бы выселил".

Эта идея была реализована в приказе народного комиссара внутренних дел СССР Берии и заместителя народного комиссара обороны СССР Жукова от 22 июня 1944 года о выселении всех украинцев в Сибирь.

В своих воспоминаниях советские генералы признались в существовании такого приказа и готовности его выполнить. О том, что всех украинцев собирались выселить из Украины, на ХХ съезде КПСС в 1956 году признался генеральный секретарь КПСС Хрущев.

Читайте также: Причина смерти — украинец: воспоминания тех, кто пережил Голодомор

Унікальна країна - Україна, бо все у нас є!

Грузинська спецслужба назвала ім’я затриманого в Україні лідера угруповання «Ісламська держава»
15 листопада 2019, 20:53
У Грузії стверджують, що затриманий в Україні чоловік – Цезар Тохосашвілі
У Грузії стверджують, що затриманий в Україні чоловік – Цезар Тохосашвілі

Чоловіком, про затримання якого повідомила Служба безпеки України, є громадянин Грузії Цезар Тохосашвілі, повідомила ввечері 15 листопада Служба держбезпеки Грузії.

Згідно з повідомленням, ця особа перебувала в міжнародному за звинуваченням у участі в терористичній організації.

«В результаті розслідування, проведеного Центром контртероризму Служби державної безпеки Грузії, було встановлено, що в 2014 році Цезар Тохосашвілі виїхав до Сирійської Арабської Республіки та приєднався до бойових дій проти сирійських урядових сил. Розслідування встановило, що в 2015 році Цезар Тохосашвілі став членом терористичної організації «Ісламська держава». Він мав тісні зв’язки з лідерами «Ісламської держави» Тарханом Батірашвілі, Ісламом Атабієвим та Ахмедом Чатаєвим. 6 листопада 2019 року міський суд Тбілісі засудив Цезара Тохосашвілі до позбавлення волі», – інформує грузинська спецслужба.

Служба безпеки України повідомила раніше 15 листопада, що в результаті спільної спецоперації СБУ з Міністерством внутрішніх справ Грузії та Центральним розвідувальним управлінням США на Київщині затриманий один із керівників угруповання «Ісламська держава».

Як інформує СБУ, влітку 2018 року цей чоловік незаконно прибув до України, використавши підроблений паспорт.


Служба безпеки України повідомила 15 листопада, що в результаті спільної спецоперації СБУ з Міністерством внутрішніх справ Грузії та Центральним розвідувальним управлінням США на Київщині затриманий один із керівників угруповання «Ісламська держава».

«За отриманими даними з 2012 року громадянин Грузії на прізвисько «Аль Бара Шишані» обіймав посаду аміра джамаату «Ахадун Ахат» у провінції Латакія Сирійської Арабської Республіки. У 2013 році він обійняв одну із найвищих посад у «ІДІЛ» заступника військового аміра, відомого як «Абу Умар аш-Шишані». У 2016 році, після ліквідації останнього, «Аль Бара Шишані» виїхав до Туреччини, де продовжив координувати діяльність терористичної організації», – ідеться в повідомленні української спецслужби.

Як інформує СБУ, влітку 2018 року цей чоловік незаконно прибув в Україну, використавши підроблений паспорт.

«На підставі фальшивих документів йому вдалося легалізуватися на території нашої країни», – вказує пресслужба. В Україні «Аль Бара Шишані» продовжував координувати діяльність спеціальних осередків угруповання, так званих «амніятів».

«Правоохоронці затримали злочинця у столичному регіоні поблизу приватного будинку, де він проживав. Проведена портретна експертиза довела, що затриманий іноземець дійсно є розшукуваним лідером «Ісламської держави», – стверджує СБУ і додає, що зараз «Аль Бара Шишані» перебуває під екстрадиційним арештом.

Перевіряється інформація щодо його причетності до вчинення злочинів на території України.

Дипломатія без дипломатів - нововведення від Зе-кодла


На зустріч Данилюка і Єрмака з чиновниками Білого дому не пускали дипломатів - експосол Чалий
На зустріч Данилюка і Єрмака з чиновниками Білого дому не пускали дипломатів - експосол

Валерій Чалий

КИЇВ. 2 листопада. УНН. Дипломати посольства України в США не були допущені на зустріч колишнього секретаря Ради національної безпеки і оборони України Олександра Данилюка та помічника Президента України Андрія Єрмака з представниками Білого дому, яка пройшла 10 липня. Відповідні вказівки надійшли з Офісу президента Володимира Зеленського, заявив колишній посол України в США Валерій Чалий в інтерв'ю Радіо НВ, передає УНН.

"Я повинен був бути на цій зустрічі в якості посла, <...> але, пройшовши вже через [службу] безпеки Білого дому, зайшовши в будівлю Ради національної безпеки [США], мені було сказано, що дипломати (не тільки посол, а дипломати посольства) не повинні брати участь в цій зустрічі. <...> Я виконав це доручення, тому що посилання була, що це доручення з Києва, тобто з Офісу президента (причому не з Міністерства закордонних справ) ", - розповів дипломат .

За словами Чалого, він описав подію в офіційному листуванні з зовнішньополітичним радником глави українського МЗС Вадима Пристайко. Однак, на його думку, "інші люди" ознайомили з цим листом і самого президента Зеленського.

"Таким чином, я зафіксував з цього моменту, з 10 числа [липня, - ред.], що дипломати фактично були відсторонені від підготовки візиту президента і від спілкування на вищому рівні", - підкреслив Чалий.

Крім цього, дипломат також додав, що з 10 липня в офіційному спілкуванні між США і Україною почали застосовуватися "якісь інші методи роботи", крім як через посольства країн.

Як повідомляв УНН, 10 липня у Вашингтоні відбулася зустріч помічника президента США з національної безпеки Джона Болтона з Данилюком. В цей же день з Данилюком зустрівся також міністр енергетики США Рік Перрі.

Нагадаємо, на початку жовтня американські ЗМІ повідомляли, що Перрі тиснув на Президента України Володимира Зеленського, щоб той звільнив членів правління "Нафтогазу", а потім представив список своїх радників.

Український типу Давос у Маріуполі ч. 2

Алан Пію

віце-президент Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР)

Україні потрібна економічна макростабільність. У жовтні ми сягнули позначки 13 млрд євро інвестицій у вашу країну. Подальші інвестиції вимагають, щоб політика макростабільності тривала. Україна вже багато зробила в цьому напрямку й заслуговує на похвалу.

Допоможіть собі самі. ЄБРР не працює в Україні сам по собі. Ми об'єднуємо людей, які хочуть допомагати Україні. Ми сильні тоді, коли за нами — інтереси і консенсус багатьох зацікавлених людей. Але українці й самі мають інвестувати в свою країну. У нас дуже багато активності в східноєвропейському регіоні, і ми готові робити більше.

Українці й самі повинні інвестувати в свою країну

Нам потрібна передбачуваність. Якщо ми не бачитимемо вектор, в якому рухається Україна, то не зможемо ефективно інвестувати в локальні проекти. Дуже важливо, щоб Україна отримала нову програму співпраці з МВФ. Президент Зеленський дав дуже хороший сигнал про те, що ПриватБанк не повернеться до своїх колишніх власників. Це вкрай важливо для МВФ, і не тільки для МВФ. Але цього замало. Слід ще повернути $5,5 млрд, які випарувалися із ПриватБанку до його націоналізації. Держава має керувати цією політикою повернення грошових коштів.

Ми хочемо бачити продовження українських реформ. Наведіть, нарешті, порядок в держкомпаніях — це критично важливо. Необхідна податкова реформа і реформа митниці. Ми підтримуємо незалежність Національного банку. Земельна реформа також дуже важлива, але її метою має бути підвищення продуктивності всієї аграрної галузі. Ми очікуємо анбандлінга [розділення] НАК Нафтогаз України, щоб завершити перебудову цієї компанії. Україна стане нормальною країною, якщо тут буде верховенство права, очищення судової системи, передусім Верховного суду.

Фото: НВ

Жан Ерік де Загон

очільник представництва Європейського інвестиційного банку в Україні

Нас дуже турбує майбутнє економіки Донбасу

Українці заслуговують вищої якості життя. Для цього ми виділяємо 200 млн євро на нові українські програми крім уже існуючих. Ми інвестуємо в будівництво і реконструкцію шкіл і лікарень в Східній Україні. Для банку це в своєму роді унікальні проекти. Ми хочемо, щоб жителі східного регіону жили з оптимізмом і бачили конкретні поліпшення.

Донбас — досить далекий від Києва географічно, але вкрай важливий для всієї України. Нас дуже турбує майбутнє економіки Донбасу. Для її відновлення держава має працювати спільно з міжнародними фінансовими організаціями. Дуже важливо, щоб інвестиційні проекти відбувалися не тільки на загальнодержавному рівні та рівні областей, а також на рівні міст і селищ.

Фото: НВ

Сату Кахконен

глава представництва Світового банку в Україні, Білорусі та Молдові

Майбутнє Донбасу не має бути таким же, яким було його минуле


Настав час впритул зайнятися ревіталізацією Донецької і Луганської областей. До цього ми все більше думали про гуманітарний аспект військового конфлікту — про внутрішньо переміщених осіб, їх працевлаштування, а також про безпеку на Донбасі. Зараз пора задуматися про економіку Східної України. Майбутнє Донбасу не має бути таким же, яким було його минуле. Донбас раніше був промисловим центром України, однак починаючи з 2014 року він жив на субсидії від українського уряду. Регіон був, по суті, приєднаний до апарату штучного дихання.

Необхідно змінити структуру економіки Донбасу, оскільки регіон життєво важливий для України. У аграрного сектора Донбасу може бути велике майбутнє, якщо інвестувати в інфраструктуру, щоб полегшити логістику для донецьких і луганських фермерів. Крім того, потрібні вельми істотні вкладення в освіту для місцевих жителів.

Майбутнє України — в розвитку аграрної економіки. Україна в прямому сенсі може бути житницею Європи, але це потребує інвестицій. Українське сільське господарство потребує підвищення продуктивності. Низька продуктивність — це та причина, через яку ВВП України вчетверо менший за ВВП Польщі. Україна має навчитися ефективно використовувати робочу силу, технології та освіту. Україна — дуже відкрита економіка, але її ключовий експорт — це сировина. А цей бізнес не заводить в країну нові технології.

Фото: НВ

Вільям Тейлор

очільник посольства США в Україні

Треба ризикувати, щоб перемоги були великими


Росія — ключова загроза для українських реформ. Ми всі на різних конференціях постійно говоримо про верховенство права, але часто забуваємо, що Росія загрожує серед іншого і верховенству права в Україні.

Український уряд дійсно стурбований Донбасом. Україна дбає про Донбас явно значно більше, ніж протилежна сторона конфлікту. Є такий принцип — треба ризикувати, щоб перемоги були великими. Президентська адміністрація зараз тим і займається, що йде на ризики, щоб врегулювати донбаський конфлікт. Це непопулярно, і з цієї причини попередня адміністрація не наважувалася на подібну політику.

Маріуполь — це центр змін для південного сходу. Нинішній форум свідчить про те, що в регіон прийшли зміни.

Фото: НВ

Тімоті Еш

стратег лондонської інвестиційної компанії BlueBay Asset Management

Донбас чекає економічних змін і відновлення якості життя. Ключове очікування людей — це, звісно, інфраструктура. ЄБРР багато вкладає в залізничні проекти на Донбасі. Але необхідно також вкладати в аеропорти. Я б з радістю прилетів до Маріуполя з Лондона на літаку, але для цього необхідна безпека. Однак мені подобається Маріуполь. Дуже дружнє і відкрите місто, до якого поки важко дістатися.

На Донбасі потрібні інвестиції не тільки міжнародних фінансових організацій, а й приватних гравців. Якщо говорити про інфраструктуру, то інфраструктурні інвестори — це дуже особливий клас інвесторів. Але платні дороги могли б привернути їхню увагу і до Донбасу, і до всієї України. У цьому сенсі велика роль у уряду, який може запропонувати інфраструктурному ринку нові моделі інвестування. У цю модель могли б вписатися і міжнародні фінансові організації, і приватні фонди.

Якщо ви за п’ять років виросте на 40%, то іноземні інвестори точно не пройдуть повз такого буму


Якщо економіка України зростатиме заявленими темпами, то в країну хлинуть потужним струмком іноземні інвестиції. Якщо ви за п’ять років виросте на 40%, то іноземні інвестори точно не пройдуть повз такого буму. Ставити собі за мету зростати більше 5% на рік — це хороша ідея. Але якщо не знизити ризики для інвестування і вартість кредитів — ВВП просто не зможе рости такими темпами.

Українські держкомпанії знайшли правильний час для виходу на глобальний ринок капіталу. Думаю, євробонди Нафтогазу користуватимуться інтересом в США та Європі. Ставки за цими паперами не мають бути високими, оскільки зараз підвищується попит на українські активи, а ставки у всьому світу продовжують бути низькими. Вихід Укрзалізниці на біржу — це теж дуже правильний крок. Вихід на біржу зробить УЗ нормальною і зрозумілою для світу компанією, в якій всі рішення приймаються виходячи з ринкової логіки і раціональних принципів.

Фото: НВ

Енді Гундер

президент Американської торгової палати

Окремі бізнеси в Україні зростають на 80% на рік, таке складно знайти в іншій країні


Україна знову з’явилася на радарах великих глобальних компаній. Причиною стало те, що в деяких секторах української економіки спостерігається дуже солідне зростання. Керівництво міжнародних компаній бачить це зростання і не хоче залишатися осторонь. Окремі бізнеси в Україні зростають на 80% на рік — таке складно знайти в іншій країні. Якби ще побороти корупцію, новітня економічна історія України могла би бути досить успішною.

Нові технології вдихнуть свіжі сили в економіку Донбасу. Я певен, що цифровизация економіки принесе нові можливості для Донецької та Луганської областей. Не варто жити лише своїм вугільним і металургійним потенціалом. Тутешній аграрний ринок дуже цікавий. Є майбутнє й у донбаської IT-індустрії. А зелена енергетика спільно з IT може створити бум економіки східного регіону.

Український типу Давос у Маріуполі ч. 1

Давос по-українськи. Головне зі сказаного на інвестфорумі в Маріуполі 
2 листопада, 08:00

Олександр Медведєв / НВ

НВ публікує яскраві цитати ключових спікерів інвестфоруму в Маріуполі, проведеного новою владною командою за образом і подобою знаменитого Давосу

Ранком 29 жовтня українські військовослужбовці та поліція щільним кільцем оточили центр Маріуполя. І місто, яке пережило війну, сполошилося. Але це була не ескалація конфлікту в прифронтовому регіоні, а заходи безпеки, вжиті задля проведення тут великого інвестиційного форуму Re: think.

Напередодні літаки та потяги, що рухалися з Києва на південний схід, заповнили люди в ділових костюмах — представники влади і топ-менеджери. А відремонтованою трасою Запоріжжя — Маріуполь мчали автобуси, заповнені політиками, дипломатами, інвесторами та журналістами.

До Маріуполя з'їхався увесь цвіт київської політичної та фінансової еліти — до 500 статусних учасників: від президента Володимира Зеленського та прем'єра до керівників найбільших компаній та інвестфондів.

На старті форуму — об одинадцятій ранку — президент країни пообіцяв Донбасу сотні мільйонів доларів інвестицій, заявивши про створення Фонду міжнародної підтримки для відновлення і реінтеграції регіону, партнером якого вже виступив Світовий банк.

Парад гучних подій і резонансних заяв тривав весь день. Кабмін підписав меморандум із найбільшими телеком-операторами — Lifecell, Vodafone і Kyivstar — про покриття всієї території країни мобільним зв’язком та інтернетом. Укрзалізниця (УЗ), держкомпанія із мільярдними оборотами, заявила про підготовку до первинного розміщення своїх акцій на біржі. А харківський бізнесмен Олександр Ярославський зобов’язався вкласти $100 млн у відновлення Донецького аеропорту, тільки-но Україна отримає контроль над окупованою територією.

НВ наводить тези з виступів ключових спікерів форуму Re: think.

Фото: НВ

Володимир Зеленський

президент України:

Україна — це Apple, який починає свій шлях в гаражі. Ми — це Ленс Армстронг [американський велогонщик-чемпіон, який подолав рак], якому поставили найстрашніший діагноз. Багато країн, які сьогодні процвітають, були на межі зникнення з лиця землі. Кожен знає всесвітньо відомі історії успіху. Їхня спільна риса — це успіх всупереч обставинам. У багатьох великих бізнесменів не було впливових батьків або навіть вищої освіти, проте зараз вони — лідери у своїх індустріях. Зневіра або знищує, або робить тебе сильнішим. Сьогодні Україна в дуже непростому становищі. Але ми точно знаємо, що на зміну темної ночі неодмінно приходить дуже яскравий світанок. Зараз наша країна підводиться на ноги і йде вперед, але ці кроки невпевнені, оскільки у нас є один важкий тягар.

Ви точно чули про бізнесменів, які не повірили в Google або проґавили можливість придбати WhatsApp за невелику суму. Україна — країна можливостей, і сьогодні вона стукає у ваші двері. Тому не проґавте цю можливість, будь ласка. Інвестуйте.

Війна заважає всім спробам України підвестися на ноги. Всі громадяни, вся країна зачекалася того моменту, коли нарешті настане мир. Саме для цього я і пішов у політику. Мир в Україні — це безпека і стабільність всієї Європи. Мир — це можливість для економіки зростати на 57% і масштабно залучати інвестиції. Це дозволить нам зробити свій прорив, який суттєво покращить якість життя українців.

Україна — країна можливостей, і сьогодні вона стукає у ваші двері

Пріоритет моєї політики — це рівні правила гри для всіх. Для мене немає різниці між великим, середнім і малим бізнесом. Між бізнесом українським і бізнесом іноземним. Всі мають користуватися однаковим ставленням держави і однаковими умовами.

Стан українського фінансового сектора — ключова причина проблем в економіці. Втрати банківського ринку за останні п’ять років — $15 млрд. Величезна цифра. З ринку пішли дуже великі банки — Надра, Фінанси і кредит, Дельта. Держава націоналізувала ПриватБанк. У справі ПриватБанку я до останнього захищатиму інтереси країни. І вирішувати проблеми банку треба не за рахунок платників податків. Приват ми не повернемо.

Необхідно зменшити роль держави в економіці. Саме для цього ми працюємо швидко, що наші критики вже встигли назвати турборежимом. Але краще вирішувати проблеми швидко і не зупинятися, ніж робити паузу після кожного кроку. Верховна Рада за два місяці ухвалила 40 важливих законів, на які чекав бізнес. Наприклад, це закон про концесію, який дозволить розвивати інфраструктуру країни. З 2021 року в Україні запрацює глибинна податкова реформа. Я обіцяю кожному іноземному інвестору персональний захист. Ми почнемо велику приватизацію. Країна на порозі економічного прориву.

Головний ресурс України — це люди. Висока якість трудових ресурсів — це та причина, через яку варто інвестувати в Україну. У нас дуже багате інвестиційне меню. Кейс України має стояти в одному ряду з кейсами Японії, Південної Кореї та Сінгапуру, які відомі всім.

Фото: НВ

Олексій Гончарук

прем'єр-міністр України:

Для розвитку бізнесу держава має створювати умови. Бізнес має забути, що таке корупція. Мені точно відомо, що зараз ніхто на найвищому державному рівні вже не вимагає хабарів від компаній. Бізнес має витрачати енергію не на заповнення папірців для держорганів, а на заробляння грошей. Але щоб перезавантажити всю систему влади — а це десятки тисяч чиновників, — нам потрібні час і допомога. Але корупція — не єдина проблема України. Необхідно перезапустити моделі цілих ринків — енергетичного, інфраструктурного. Там зараз діють монополії. Чесна конкуренція — це наша релігія.

Ми пропонуємо вам повірити, що зараз — саме час інвестувати в Україну. Добре відомі галузі української економіки, де є всі умови для успішного інвестування: це аграрний сектор, технології, енергетика та інфраструктура. Там дуже непогані прибутки, а уряд, у свою чергу, компенсуватиме і мінімізуватиме ризики інвестування. Разом із іноземними інвестиціями до країни прийдуть нові знання і технології. Сьогодні ми підпишемо меморандуми на суму $1 млрд, які надійдуть в Україну до кінця 2020 року.

Чесна конкуренція — це наша релігія

Україна на глобальній карті — один із найцікавіших майданчиків для інвестування. У нас дуже зважена політика Національного банку, якому ми гарантували повну незалежність від політиків. Ніхто не інвестуватиме, якщо НБУ сліпо друкуватиме гроші на прохання політиків. У нас дуже давня історія стосунків із Міжнародним валютним фондом. Щоправда, вона була не завжди успішною. Але зараз ми сподіваємося, що МВФ транслюватиме довіру до України на всіх, на весь світ.

Українські суди — ось що відлякує інвесторів. Ми перебуваємо в процесі судової реформи, приділяючи їй дуже велику увагу. Чи є повернення довіри до судової системи? Ні. До того ж Верховного суду пройшли люди, які там бути не мають.

СЕРЙОЗНІ ЗБОРИ: Організатори підібрали хороший "ансамбль" учасників: глава Мінфіну Оксана Маркарова (перша ліворуч), Алан Пію, віце-президент ЄБРР (третій ліворуч), очільник посольства США в Україні Вільям Тейлор (п'ятий ліворуч), Сату Кахконен зі Світового банку (четверта праворуч) і багато інших /

Довго добиралися щось


США знищили «незнищенного» ватажка ІДІЛ аль-Багдаді. Що про нього відомо

Аль-Багдаді під час відеозвернення у квітні 2019 року

Автор: Анастасія Одінцова

У ніч на 27 жовтня США знищили ватажка Ісламської держави Абу Бакра аль-Багдаді. Раніше повідомлення про його вбивство з’являлися у ЗМІ не менше семи разів і весь час виявлялися помилковими.

За роки контролю терористами Ісламської держави частини територій Сирії та Іраку не раз з’являлися повідомлення про загибель аль-Багдаді, проте вони жодного разу не підтверджувалися.

Ліквідація аль-Багдаді
Ліквідацію аль-Багдаді підтвердив президент США Дональд Трапм. Він подякував Росії, Туреччині, Сирії, Іраку та курдам за участь у спецоперації.

Міністр оборони США Марк Еспер повідомив, що аль-Багдаді закликали здатися, але він «спустився під землю» і підірвав пояс шахіда. За словами Еспера, двоє американських військових в ході операції отримали «невеликі» травми, і вже повернулися до виконання службових обов’язків. Дональд Трамп також зазначив, що був поранений американський службовий собака.

Турецьке агентство Anadolu повідомило, що США задіяли в операції вісім вертольотів і два безпілотники, а на місці зруйнованого будинку в Ідлібі, у якому загинув аль-Багдаді, виявлені тіла семи людей — трьох чоловіків, трьох жінок і дитини. Джерело Reuters у Пентагоні повідомило, що серед вбитих, можливо, внаслідок вибуху пояса смертника, дві дружини аль-Багдаді.

Супутникове фото резиденції аль-Багдаді у Сирії, зроблене 28 вересня 2019 року, оприлюднене 27 жовтня 2019 року / Фото: Maxar Technologies / Handout via REUTERS
ЗМІ писали, що місце перебування аль-Багдаді вирахували завдяки допитам однієї із його дружин і кур'єра, які провели цього літа, а також помічника ватажка терористів Ісмаїла аль-Етаві. Останній розповів, що аль-Багдаді, щоб уникнути виявлення, іноді проводив важливі переговори зі своїми командирами у мікроавтобусах з овочами, які постійно пересувалися.

ЗМІ повідомили, що новим лідером терористів Ісламської держави став Абдулла Кардаш, відомий також як Хаджи Абдулла аль-Афар, якого аль-Багдаді призначив своїм наступником у серпні 2019 року.

Імена аль-Багдаді
Абу Бакр аль-Багдаді був відомий під кількома іменами. Серед них Абу Дуа (дуа в перекладі означає «благання», «заклики» або «молитви» — ред.), аль-Шабах (у перекладі «привид» — ред.), Амір аль-Му'мінін, халіф, шейх Багдаді та доктор Ібрагім Авад Ібрагім Алі аль-Бадрі аль-Самарраї.

У 2018 році Reuters повідомляло, що справжнє ім'я аль-Багдаді - Ібрагім аль-Самарраї. The Telegraph у 2014 році повідомляв, що під час народження його ім'я було Ібрагім Авад Ібрагім аль-Бадрі.

Вважається, що ватажок Ісламської держави взяв ім'я першого халіфа часів пророка Мухаммеда — Абу Бакра. Аль-Багдаді означає «родом з Багдада».

Дитинство та освіта
Аль-Багдаді імовірно народився у 1971 році в іракському місті Самарра і був третім з чотирьох синів у сім'ї. Його батько, шейх Аввад, брав активну участь у релігійному житті громади. Під його керівництвом аль-Багдаді навчав дітей Корану ще у підлітковому віці.

Батько та дід аль-Багдаді були фермерами. Один з дядьків служив у силах безпеки Саддама Хусейна, один із братів був офіцером іракської армії. Ще один брат аль-Багдаді, імовірно, загинув під час ірано-іракської війни або війни у Перській затоці, коли служив в іракських збройних силах.

Читайте також:Сім смертей аль Багдаді: всі повідомлення про ліквідацію ватажка ІДІЛ за останні три роки

Самого аль-Багдаді визнали непридатним для військової служби через короткозорість. Його шкільні оцінки не дозволили йому вступити у Багдадський університет, і він вчився в Ісламському університеті Багдада, тепер відомому як Іракський університет, де вивчав ісламське право та Коран.

У 2014 році аналітики американської та іракської розвідки заявили, що Аль-Багдаді має докторський ступінь з вивчення ісламу.

У коментарі The Telegraph у 2014 році люди, які знали аль-Багдаді замолоду, описують його як сором’язливого молодого чоловіка, який не справляв сильного враження, вивчав релігію та уникав насильства. Більше десяти років, до 2004 року, він жив у кімнаті, прибудованій до невеликої місцевої мечеті в бідному районі на західних околицях Багдада, де проживають як мусульмани-шиїти, так і суніти.

Ватажок Ісламської держави
Однозначної інформації про те, чи був аль-Багдаді ісламським революціонером під час правління Саддама Хуссейна немає. Можливо, він був священнослужителем мечеті під час введення в Ірак військ США і Великобританії у 2003 році.

Після цієї події він став одним із творців воєнізованого угрупування Джамаат Джаїш Ал аль-Сунна ва-ль-Джаммаа, у якому очолив комітет з шаріату. Потім це угруповання приєдналося до Шури Моджахедів (рада моджахедів — ред.), у ній аль-Багдаді теж очолив комітет з шаріату.

Після того, як Шуру Моджахедів перейменували на Ісламську державу Іраку у 2006 році, аль-Багдаді став головним спостерігачем шаріатського комітету цієї організації та членом її старшої консультативної ради.

Фото: Фото аль-Багдаді, зроблене американськими військовими у 2004 році в таборі Кемп Букка

На початку лютого 2004 року американські збройні сили в Іраку заарештували аль-Багдаді в будинку його друга. Після цього він потрапив до табору для інтернованих осіб Кемп Букка як «цивільний інтернований», і перебував там до грудня 2004 року. Деякі ЗМІ також повідомляли непідтверджену офіційно інформацію, що аль-Багдаді перебував у цьому таборі у 20052009 роках.

На той момент Ісламська держава Іраку була іракським підрозділом Аль-Каїди. У травні 2010 року Абу Бакр аль-Багдаді був оголошений лідером іракського угруповання після смерті попередника Абу Омара аль-Багдаді.

2 травня 2011 року в пакистанському місті Абботтабаді аль-Багдаді опублікував заяву, в якій вихваляв ліквідованого незадовго до цього Усаму бін Ладена і погрожував помститися.

У тому ж 2011 році Ісламська держава Іраку здійснила кілька терактів в Іраку.

Експансія в Сирію
8 квітня 2013 року аль-Багдаді оголосив про створення Ісламської держави Іраку і Леванту. Він заявив, що одне з угрупувань, яке вело громадянську війну в Сирії, — Фронт ан-Нусра — повинне до нього приєднатися.

Лідер Фронту ан-Нусра Абу Мохаммад аль-Джулані оскаржив цю заяву і звернувся до «еміра» Аль-Каїди Аймана аз-Завахірі. Останній виступив із заявою про те, що ІДІЛ слід скасувати і що Аль-Багдаді повинен обмежити свою діяльність.

Аль-Багдаді відмовився виконувати рішення аль-Завахірі і взяв під контроль 80% іноземних бойовиків Фронту ан-Нусра. Через це Аль-Каїда та ІДІЛ припинили відносини.

У січні 2014 року ІДІЛ витіснило залишки сил Фронту ан-Нусра з Ракки. Згідно з декількома західними джерелами, аль-Багдаді та ІДІЛ отримували приватне фінансування від громадян Саудівської Аравії та Катару.

29 червня 2014 року ІДІЛ оголосила про створення всесвітнього халіфату. Аль-Багдаді був названий його халіфом, який буде відомий як «халіф Ібрагім», а Ісламська держава Іраку і Леванту була перейменована на Ісламську державу.

Зруйнована мечеть в Мосулі, в якій аль-Багдаді оголосив про створення всесвітнього халіфату / Фото: REUTERS / Abdullah Rashid

Аль-Багдаді оголосив про «похід на Рим», тобто на країни Заходу, і закликав мусульман в усьому світі емігрувати в Ісламську державу.

Ісламська держава стала наймасштабнішою терористичною організацією у світі, яка відома своєю жорстокістю, масовими вбивствами, знищенням культурних цінностей, використанням для страт заручників дітей і терактами у великих містах по всьому світу.

За роки контролю терористами Ісламської держави частини територій Сирії і Іраку не раз з’являлися повідомлення про загибель аль-Багдаді, проте вони жодного разу не підтверджувалися.

У квітні 2019 року в Мережі з’явилося перше з 2014 року відеозвернення аль-Багдаді.

Він говорив про бої при Багузі - останньому оплоті ІД в Сирії і торкнувся теми серії терактів на Шрі-Ланці, в яких загинули понад 250 людей, відповідальність за які взяла на себе Ісламська держава.

Останній аудіозапис аль-Багдаді опублікував у вересні 2019 року. 27 жовтня 2019 року США офіційно заявили, що аль-Багдаді загинув під час спроби його захопити, підірвавши пояс смертника.

https://nv.ua/ukr/world/countries/likvidaciya-vatazhka-idil-al-bagdadi-video-novini-svitu-50050239.html

Українці - лідери на на тимчасове проживання в ЄС

Українці - лідери з видачі посвідки на тимчасове проживання в ЄС
    25.10.2019 15:29
Українці - лідери з видачі посвідки на тимчасове проживання в ЄС
За рік більше 0,5 млн осіб отримали такий статус

Країни Європейського союзу в 2018 році видали громадянам інших країн 3,225 млн перших дозволів на проживання, що на 0,4% більше, ніж у 2017 році, - повідомляє РБК-Україна з посиланням на Євростат .

За даними статистичного відомства ЄС, в 2018 році громадяни України отримали 527 тис. Дозволів на проживання, з яких 78% в Польщі, і знову зайняли перше місце.

Далі йдуть громадяни Китаю (206 тис., З яких майже половина в Великобританії), Індії (197тис., З яких 38% у Великобританії), Сирії (174 тис., З яких 71% в Німеччині), Білорусь (138 тис., з яких 92% в Польщі), Марокко (127 тис., з яких 45% в Іспанії), США (120 тис., з яких 36% у Великобританії), Бразилії (88 тис., з яких 32% в Португалії), Туреччини (80 тис., з яких 29% в Німеччині) і Росії (75, з яких 18% в Німеччині).

У 2018 році видано в Польщі було видано 635 тис. Дозволів на проживання (20% від загальної кількості дозволів, виданих в ЄС), далі йдуть Німеччина (544 тис. Або 17%), Великобританія (451 тис. Або 14%), Франція (265 тис. або 8%), Іспанія (260 тис., також 8%), Італія (239 тис. або 7%) і Швеція (125 тис., або 4%).