Єдиний спосіб впоратися з Росією

Наші дії повинні стати наступальними і мати за свідому кінцеву мету розпад Російської Федерації. Це – єдине ефективне довгострокове рішення, від якого виграє переважна більшість країн.

Серед аргументів на користь цієї пропозиції можна зазначити такі:

• Вперше після закінчення Другої світової війни було силоміць змінено кордони суверенної держави під прикриттям псевдореферендуму і під приводом "захисту прав національних меншин" та "історичної справедливості". За цією логікою можна виправдати будь-які наступні анексії з боку будь-якого агресора. Жодна країна світу не може тепер почуватися в безпеці, якщо первісний винуватець не буде покараний.
• Росія буденно порушує двосторонні угоди, зухвало нехтує міжнародним правом та міжнародним гуманітарним правом; відмовляється виконувати рішення Міжнародного суду та інших судів ООН, Міжнародного морського трибуналу, Європейського Суду з прав людини, Стокгольмського арбітражу; постійно зловживає правом вето в РБ ООН для прикриття своїх злочинів. Тобто Москва свідомо веде до невпинної ерозії повоєнної системи міжнародних відносин, права і довіри між народами.
• Напад РФ на без’ядерну Україну серйозно підірвав режими нерозповсюдження ЗМЗ, заохочуючи інші країни не позбуватися або набувати зброю масового знищення. Випадки з КНДР та Іраном можуть бути лише першими "ластівками".
• Москва створює спалахи нестабільності і насильства по всьому світу, зокрема по периметру своїх кордонів, в Сирії та Лівії, Венесуелі, на Балканах, на корейському півострові, в африканських державах.
• Кремль прямо причетний до військового управління і забезпечення своїх збройних сил та найманців на Донбасі. Існують докази його залучення до створення і підтримки ІДІЛ, озброєння Талібану, Хамасу, Хезболли. Збиття малайзійського літака, отруєння Литвиненка і Скрипалів та інші вбивства ГРУ в Європі свідчать і про зухвалий державний тероризм РФ.
• На окупованих українських територіях російська адміністрація вчиняє вбивства, тортури, масові депортації українського і кримськотатарського населення. В Сирії РФ бомбардує цивільне населення, викликаючи нові хвилі міграції до ЄС.
• Спецслужби РФ курирують канали поставки наркотиків з Азії і Латинської Америки до США і Європи.
• Гібридні методи Москви спрямовані на розвал Європейського Союзу і НАТО, підривають фундаментальні демократичні цінності, поширюють політичну корупцію та підтримують організовану злочинність.
• Москва почала напряму втручатися у процеси виборів та референдумів, зокрема в Україні, США, Великій Британії, Нідерландах, ПАР, Мадагаскарі, Індонезії, Північній Македонії, Молдові, поширюючи пропаганду, дезінформацію та сіючи розбрат і конфлікти в суспільствах.
• РФ призвела до девальвації цінностей чесного спорту шляхом державного спонсорування допінгу.
• Росія не має поваги до приватної власності. Звична форма її співпраці з іноземними компаніями – це залучити їхні фінанси і технології, а після того, як виробництво стане на ноги, - по-рейдерськи захопити його і віддати в руки кремлівським олігархам.
• Технологічна відсталість Росії призводить до все частіших техногенних катастроф на її території, в т.ч. ядерних, а байдужість її керівництва до людського життя – до значних жертв. Світ не може склавши руки чекати чергового апокаліпсису, оскільки інциденти носять транскордонний характер.

Будь-які спроби втихомирити Росію і повернутися до звичного бізнесу ведуть лише до її все більшого нахабства, як це було у випадку з поверненням російської делегації до ПАРЄ. Будь-які спроби цивілізовано домовитися з Москвою апріорі приречені на невдачу, оскільки це суперечить базовим експансіоністським установкам кремлівського режиму незалежно від прізвища президента РФ і навіть безвідносно до ідеології чи форми правління. Історія Московського царства, Російської імперії, СРСР і сучасної Російської Федерації демонструє майже ідентичні методи як внутрішньополітичної боротьби, так і зовнішньополітичної поведінки. РФ в її нинішніх кордонах і з її нинішніми ресурсами ніколи не здатна стати нормальною цивілізованою державою. Натомість Росія зменшена до розмірів її нинішньої європейської території, позбавлена зброї масового знищення і постійного членства в Раді безпеки ООН, має всі шанси стати відповідальним регіональним гравцем, можливо навіть стати членом ЄС і НАТО, мирно співіснувати зі своїми сусідами.

Після переформатування російського простору з утворенням низки нових незалежних держав вищезазначені проблеми якщо не щезнуть зовсім, то значно вщухнуть. Подібний "занепад" деструктивної ролі РФ спостерігався в 1990-х роках, коли її спецслужби ще повністю не оговталися після розпаду СРСР.

Після розпаду РФ її природні ресурси та інфраструктура не щезнуть, а стануть власністю нових незалежних держав, політична культура яких може бути сформована під впливом міжнародної спільноти, а отже дозволить укладати нові цивілізовані контракти і партнерства.

Додатковим аргументом на користь розвалу РФ є можливість для окупованих сусідів нарешті повернути собі захоплені Москвою раніше території, наприклад Фінляндії, Балтійських держав, Польщі, Китаю, Японії, Грузії та України.

Важливо наголосити, що засоби розвалу РФ не потребують ведення військових дій. Автор цієї статті аж ніяк не закликає до жодних екстремістських чи будь-яких інших протизаконних дій, які би суперечили міжнародному праву. Достатньо просто ізолювати Росію, запровадивши реальні економічні санкції, зокрема: персональні санкції проти найвищих керівників із замороженням активів і забороною на в’їзд); жорсткі обмеження для енергетичного, банківсько-фінансового і військово-технічного секторів, заборона на продаж високих технологій, обвал цін на нафту.

Найважчим завданням, звісно, буде забезпечити контроль і безпеку ядерної зброї та інших видів ЗМЗ. Разом з тим, досвід роззброєння після припинення існування СРСР показує, що це завдання не є неможливим. Було б доцільно також підтримувати постійні канали комунікації з російськими військовими, щоб запобігти небажаним ексцесам.

Нова зовнішньополітична, економічна та військово-політична стратегія щодо ізоляції, стримування та примушення Росії до миру шляхом її контрольованого розвалу повинна отримати негласний консенсус і підтримку ключових глобальних гравців – США, ЄС, КНР і бути відображеною "за умовчуванням" у їхніх майбутніх щоденних кроках. Настає час, коли остання імперія зла мусить впасти. В результаті світ зітхне з глибоким полегшенням, спостерігаючи за тим, як неймовірно швидко зникають його найболючіші проблеми.

 Олександр Александрович