Потрапила мені до рук цікава книга, написана в художньо-кулінарному жанрі живою українською мовою, смачно пронизаною діалектами, які анітрохи не заважають розумінню змісту, приправлена справжніми перлами народної мудрості і неймовірними життєвими історіями. Читаючи її, я поверталася у своє дитинство, і пригадувалися бабусині повчання і настанови слово в слово.
Вже говорила я, що книга крім художньої цінності має ще й кулінарну, оскільки автор дає багато випробуваних рецептів на всі випадки життя. Один з них і надихнув мене сьогодні на створення цього торта.
Рецепт цитую з книги Марії Матіос "Кулінарні фіглі" :
"...Бідний чоловік! Йому знову доведеться вибирати. Ви думаєте, його більше привабить блиск лаку на Ваших чудових нігтиках, навіть якщо лак із берегів Сени?
Та побий мене кицька лапкою!
Його ласий, тренований зір яструбом упаде на білосніжні вершини ще не баченого, а значить, не підкореного, як сніги Кіліманджаро, торта.
Ви, звичайно, думаєте, що то лише принадна назва і моя вигадка — дамські пальчики?
Аж зовсім ні!
Подивіться на свій мізинний пальчик.
І не забудьте подивитися на кожен пальчик, випечений за моїм рецептом.
Але перед приготуванням цього торта не забудьте ввімкнути легку музику. Саксофон, наприклад. Я дуже люблю саксофон. Його звуки дають великий простір для імпровізацій.
І хоча понад усе я люблю ще й кулінарні імпрові-зи, все ж застерігаю: боронь, Боже, Вас імпровізувати з рецептом цього торта. Інакше вийдуть не пальчики, а тещин язик. Знаєте, є такий вазон, пласке листя якого якраз відповідає суті тещиного язика.
Глядіть мені! Не перелякайте обранця натяком невдалої форми торта — близькою перспективою зустрічі із тещиним язиком, а не Вашими мізинчиками. Отже, дамські пальчики. Беремо каструлю, наливаємо 1,5 склянки води. Додаємо 150 грамів коров'ячого масла. Коли маса закипає, додаємо 1,5 склянки муки, добре розмішуємо і знімаємо з вогню. Чекаємо, поки вистигне. Тоді поступово вливаємо шестеро яєць. Через кулінарний шприц або дірочку в поліетиленовому мішечкові на деко витискаємо тісто довжиною якраз із Ваш мізинець чи вказівний палець. То залежить головним чином від того, як Ви налаштовані на майбутнє із своїм обранцем — манити його мізинчиком чи вказувати вказівним пальцем. Отже, на холодне деко, змащене смальцем, витискаємо тісто у вигляді пальчиків і печемо в не дуже гарячій духовці.
Ого-о-о, скільки тих пальчиків набралося!
Окремо робимо крем. Раджу Вам сметани не шкодувати, бо пальчики добре вбирають крем і, якщо «економити» сметану, торт може вийти сухим. А це, перепрошую, все одно, що суха шкіра жіночої руки.
Отже, сметану (3-4 склянки) змішуємо із двома склянками цукрової пудри. На середину тортівниці кладемо пляшку шампанського, знизу на третину обгорнуту фольгою, а навколо пляшки робимо гірку із пальчиків, обкачаних у кремі.
Хочу Вам сказати, що білий колір торта (зверху крем іще можна посипати білою кокосовою стружкою) якнайкраще пасує до урочистості Вашої першої спільної трапези. Іще хочу сказати, що від солодкості крему і довжини печених пальчиків прямо залежатиме черговість смакування тортом і обціловування кожного Вашого пальчика Вашим візаві. ..." (с)
Ось, що у мене сьогодні вийшло:
Тісто замішується надзвичайно швидко.
Пальчиків вийшло дуже багато. Випікала в три заходи.
Але пальчики при випіканні збільшуються, тож не треба робити їх великими.
Фото у автора в книзі немає, тому тут вже я сама викладала так, як собі уявила.
Скажу відразу: так швидко ми не з’їдали ще жоден торт. Чули вислів "тане в роті" , так це про нього.
Смачного!
