Каміно. День перший.

Чекання — це, мабуть, найважча частина будь-якої подорожі. Але знаєте, у паломників є така мудрість: «Шлях починається в той момент, коли ви його забажали». Тож, технічно, ви вже в дорозі! dance

Моє бажання пройти цей шлях виникло як тільки я про нього дізналась в, мабуть вже такому далекому мирному 2021 році. Тоді йшло тільки тестування Подільського шляху, але думками я вже була там. angel

Звісно, тяжкий 2022 рік зупинив всі мрії, дії, заблокував думки… Сезон шляху було поставлено на паузу і в 2022, 2023 році офіційно він був закритий. Але з 2024 року люди обережно почали його проходити. В 2025 більше людей почали йти, знімати цікаві відео. І тоді я вирішила, що точно йду! 

Отже перший день мого Шляху розпочався 10 травня 2026 року.

День 1: Вінниця — Прибузьке — Селище

Вінниця 6:56 10.05.2026. З вокзалу я попрямувала до Костелу Пресвятої Діви Марії Ангельської, де видають паспорт пілігрима. Коли я зайшла до костелу там правилась служба і це було так символічно, неначе заспокоєння і молитва перед далеким шляхом.


День, коли теорія перетворилася на перший крок. За плечима — рюкзак з найнеобхіднішим, попереду — невідомість кілометрів подільських доріг. Серце б'ється трохи частіше, ніж зазвичай. Перша жовта мушля вказує напрямок. Шлях розпочався.



 Першою на шляху була Замкова гора - місце, де від останньої третини XIV ст. стояв Вінницький замок, зведений князями Коріатовичами. З описів цього укріплення середини XVI ст. ми довідуємось, що був він дерев’яним: два ряди дерев’яних стін, між якими насипали пісок і землю. Така конструкція дозволяла успішно тримати облогу, в тому числі й від ворожої артилерії. Укріплення мало п’ять веж, а на озброєнні перебувало три гармати. Все це не зупинило татар, які у 1580 році здобули та зруйнували замок, після чого тут його вже не відбудовували, а укріплення перенесли на острів Кемпа, де той стояв до кінця XVIII ст.

 

Неподалік замкової гори знаходиться найдавніша православна церква Вінниці. Її звів Антон Пустельник у 1746 році. Це яскравий приклад традиційної трибанної тризрубної української дерев’яної сакральної архітектури доби бароко. Цінності їй додає те, що в Україні таких церков, що не зазнали перебудови у ХІХ–ХХ століттях, лишилось не більше десятка. Її перший ярус мурований і укріплений зовні контрфорсами, другий — дерев’яний. Деякі історики припускають, що ця конструкція могла мати і фортифікаційне значення.


Звертаю до Південного Бугу і йду його чудовими берегами. Тут я зустріла скелі Каспіча, пройшла Сабарівським лісом, якого вдома боялась, але як виявилось він такий колоритний, загадковий. І які ж неймовірні відчуття охоплюють коли пройшовши лісовими хащами, поборсавшись трохи в грязючці, бо йшла я після дощу, піднімаючись і спускаючись сабарівськими гірками, ти виходиш на самий верх і перед тобою відкривається неймовірний вид на Сабарівську ГЕС. Це як нагорода за марафон в тунелі, коли перед собою ти бачиш світло в кінці.




Далі Шлях вів стежками понад Південним Бугом, відкривав свої весняні простори толок, аромат весняної зелені, стрекіт жаб, спів птахів…





Перші кілометри повз Прибузьке вивели мене на подільські простори. Майже на фініші сьогоднішнього дня стежка вивела мене до замку в Селищі.



У село Селище я прийшла вже з першим досвідом Шляху, майже під захід сонця. Сьогодні я добре відчуваю свої натоптані п’яти, здерте коліно і долоня – привіт з Сабарівського лісу lol , думки про завтрашню кріпатуру shock . Звісно втома, бо 24 км це не мої тренувальні 5-6 км smoke , але неймовірний захват і азарт йти далі перевищує все dance


Тіло звикає до ваги, розум — до тиші, а очі вчаться шукати жовті стрілки і мушлі-дороговкази. Початок покладено!

Далі буде.... smile 


Що ви знаєте про Шлях?

Давно я не заходила на блоги і тим більше давно нічого не постила.

І тут вирішила поділитись цікавинкою.

А чи знаєте ви, що в Україні існує частинка європейського Шляху Святого Якова?

В Україні діє офіційно визнаний маршрут Camino Podolico (Подільський шлях), який є частиною європейської культурної мережі Дорога святого Якова (Каміно-де-Сантьяго).

Основний маршрут протяжністю близько 255 км, який з'єднує Вінницю та Кам'янець-Подільський. Його проходження розраховане на 12–14 днів. Офіційну інформацію, треки та поради для мандрівників можна знайти на сайті Camino Podolico<!--TgQPHd||[[&quot;https://caminopodolico.net/pro-proyekt",null,null,[null,null,null,null,null,null,null,null,null,null,null,null,null,null,null,[{"1218":[16]}]],16,null,"Про проєкт | Camino Podolico — Пішохідний маршрут за моделлю ...","Про проєкт * Vinnytsya. Вінниця Найбільш відомими туристичними цікавинками Вінниці зазвичай вважають вежу Артинова на Європейській площі та найбільший у Європі плавучий світломузи Більше інформації Повністю 5г 10хв 25,8 км * 11,93 км * 25,56 км * Bar. Бар Найбільший поштовх до розвитку міста дала королева Бона Сфорца — дружина польського короля Сигізмунда Старого. Більше інформації Повністю 4г 35хв 23,05 км * Yaltushkiv. Ялтушків Ялтушків – історичне село на Поділлі, перші згадки про яке датуються 1431 роком. Більше інформації Повністю 6г 30 км * Vinkivtsi. Віньківці Невеликі Віньківці лежать на стрімких берегах річки Калюс. Вперше про місто згадується у 1493 році. Більше інформації Повністю 3г 15хв 16,4 км * Zinkiv. Зіньків Старовинне містечко Зіньків — справжня перлина Хмельниччини. Більше інформації Повністю 4г 25хв 22,1 км * Maliyivtsi. Маліївці У Маліївцях найцікавіше — це резиденція Орловських і водоспад. Більше інформації Повністю 3г 50хв 19 км * Dunayivtsi. Дунаївці Подібно до інших населених пунктів південного заходу Поділля, Дунаївці вперше згадуються наприкінці XV століття, коли тут були литовці. Більше інформації Повністю 4г 50хв 24,3 км * Makiv. Маків Маків розташований серед мальовничих Товтр поблизу річки Шатавки. Більше інформації Повністю 4г 30хв 22,29 км * Kamyanets-Podilskyy. Камянець-Подільський Камянець-Подільський – це місто-фортеця. Більше інформації Повністю 4h 45min. 23.7 km. * Zavallya. Завалля Завалля відоме ще з XVI століття. Назва села повязана з його розташуванням біля старовинного валу. Більше інформації Повністю ... Шлях має протяжність понад 250 км і може бути пройденим за 14–16 днів у форматі пішої або веломандрівки з необхідною інфраструктурою для харчування та ночівель кожних 20–30 кілометрів. На сайті маршруту доступний електронний трек маршруту, який постійно вдосконалюється. Крім того кожен, хто долає маршрут пішки чи на велосипеді, отримує паспорт для відміток на початку маршруту та сертифікат проходження шляху. За результатами успішного проходження сертифікаційного циклу Ради Європи в травні 2024-го підтверджено статус Подільського шляху святого Якова як частини європейського культурного маршруту Camino de Santiago. Camino Podolico є членом Європейської федерації Шляху святого Якова. Подільський шлях святого Якова (Camino Podolico) офіційно прийняли до Європейської федерації Шляху святого Якова на Генеральній асамблеї організації 29 червня 2023 року в іспанському місті Потес. Європейська федерація Шляху святого Якова (European Federation of Saint James Way) створена 25 травня 2011 року з метою бути єдиним представником паломницьких шляхів до Сантьяго-де-Компостела для Інституту європейських культурних маршрутів (Люксембург) і гарантувати застосування критеріїв сертифікації Європейських культурних маршрутів.","https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q\u003dtbn:ANd9GcTMFhd85yyWYP1NjdUc9jtMjrDTjo4vXZvOJWJWkCCXFxw1FDexMYIt5sLFiz_Jp92gCNVQNMWeIpPpfQA","Camino Podolico","https://encrypted-tbn2.gstatic.com/faviconV2?url\u003dhttps://caminopodolico.net\u0026client\u003dAIM\u0026size\u003d128\u0026type\u003dFAVICON\u0026fallback_opts\u003dTYPE,SIZE,URL",[[1782116965305631,81463072,3105132622],null,null,null,null,[[2,0,0,7]]],null,"56717cdf-b09b-4ea5-a7a0-2ddd63934f6d"]]-->.

                                                   

Шлях можна пройти пішки, проїхати на велосипеді або проскакати на коні. Здається кінних паломників на Шляху ще не бачили ))) хоча коней на стежках зустрічала.

Велосипедний маршрут треба проїхати повністю від Вінниці до Кам'янця-Подільського, а піший можна розділити на два відрізка – Вінниця-Бар і Бар- Кам'янець-Подільський. Ці відрізки можна пройти в різні періоди не залежно один від одного.

Уздовж маршруту діє мережа точок, де проставляють відмітки, у вигляді штампів і наліпок, які ставлять в паспорт пілігрима.

                                        

Головний символ шляху — стилізована мушля гребінця, за допомогою якої позначають маршрут.

                                                   

На жаль, на українському шляху ще не дуже розвинута інфраструктура ночівель, люди дивуються пішоходам з рюкзаками, маркування на маршруті не дуже якісне і не рівномірне. Але ж цього року пішов значний стрибок в розвитку Шляху і значне збільшення пілігримів.

Взагалі суть шляху спочатку була релігійною і вшановувала святого Якова, але тепер кожен йде свій Шлях з різною метою. Хтось так і продовжує повністю повязувати шлях з релігією, хтось хоче пройти шлях соло і побути наодинці зі своїми думками, хтось йде аби поєднатись з природою, а хтось йде випробувати свої сили і можливості.

А ви чули про цей Шлях? Ходили ним? Хотіли б пройти?


Дурдом! Невже у всіх так, як у нас?

Зайшла сьогодні в місцевий телеграм канал "Департамент транспорту", а там стоїть суцільний ґвалт. parik
Можна навіть сказати місцеві Бої без правил. Перевізники, водії, їхні родичі і підтримувачі проти пільговиків, їхніх родичів і їх співчувальників. stena
Ці бої час від часу загострювались і затихали. То пільговики, не добившись нічого доброго для себе, закусюють губу і затихають, то перевізники затихали (мабуть заморювались в спорах) і давали можливість пільговикам їздити в більшій кількості в салоні.
Суть в тому, що нібито є якісь норми перевезень пільговиків, наче 10% від загальної кількості пасажирів. Я не пільговик, але просто тошно спостерігати за цими боями. Часто була свідком кидання какашок між водієм і пільговиком. В більшості цих випадків водії не розмовляли по-людські з пільговиком, а одразу починали з хамовитого наїзду, звісно і пільговик у відповідь кидався захищати себе і так пів дороги ми спостерігали перекрикування між ними.  
В цій ситуації вважаю і водіїв, і пільговиків жертвами, а винні звісно ж вище.

Читаючи ці баталії, одразу стала пригадувати міста, в яких доводилось їздити у міському транспорті: Київ, Луцьк, Вінниця, Черкаси, Львів, Запоріжжя, Івано-Франківськ, Умань - і не пригадую якихось суперечок. Я вже не кажу про польські міста, там немає ніяких норм кількості пасажирів. Пільговик просто купує дешевший квиток (щодо безкоштовного не знаю) і їде собі.

Так от мені стало цікаво, чи то я за короткий час не помітила проблем, чи дійсно у нас в Дніпрі хто зна що робиться?

А як у вас з громадським транспортом? 

Лохнесс в озері України

Хто знає, що за "морський змій" рухається поверхнею Морського Ока?

Озеро Синевир, Закарпаття, червень 2023.

1.      1. Анакондіуз звичайний синевірський

2.      2. Лохнеся Синевірська.

3.      3. Компашка якихось підростаючих малявок

4.      4. Жаби прикинулись гадюкою

5.      5. Косяк пуголовок




На справді це Пуголовки сірої ропухи.

Справжні володарі озера.

Вони часто утворюють скупчення і рухаються всі в одному напрямку. А складається враження, що це якийсь великий чорний об'єкт у воді)))


В Україні ці тварини поширені на більшій частині території.

У Карпатах піднімається на висоту до 2000 м.

Основну частину свого часу сіра жаба проводить на суші. До водойми вона відправляється тільки для того, щоб відкласти ікру.

Ропуха легко переносить втрату вологи, запасаючись водою під час купання в ранковій росі.

Дорослі тварини ведуть усамітнений спосіб життя. Вони не виявляють надмірної агресії стосовно одноплемінників, але намагаються поза сезоном розмноження уникати з ними будь-яких контактів.

З метою самозахисту від хижаків і знищення паразитів ропуха звичайна виробляє отруйний секрет в бородавчатих залозах, розташованих в області шиї. У ньому містяться буфадієноліди, катехоламіни, дофамін, епінін, адреналін і норадреналін. Буфотенін, що виробляється амфібією є галюциногенним алколоїдом.

У разі небезпеки жаба набирає в легені багато повітря, сильно роздувається і злегка підводиться на пальцях. Таким чином, вона хоче здатися більше, ніж є насправді, і налякати свого супротивника.

Такий дивний і цікавий світ!

Інформацію дізналась з ФБ та інших джерел parik


Львів загадковий і улюблений

                  Львів - місто легенд, мрій, глибокої історії та архітектури.
     Одне з моїх найулюбленіших міст України. Не знаю скільки раз я була у Львові, але кожного разу з задоволенням повторюю вже бачене, та знаджу щось нове. Обожнюю ходити знайомими вуличками, слухати Львів, вдивлятись в нього, доторкатись до його історії і особливого життя. 
Звісно не дуже приємно гуляти під час дощу, але тут у Львові навіть гуляння під дощем якесь особливе smutili Ну звісно під час зливи вже не погуляєш, але ніяка мжичка не завадить побродити милими львівськими вуличками. Це навіть додає якоїсь особливості, якої не відчуєш в інших містах.
      Отже зібрались ми відвідати Личаківський цвинтар, а щоб дістатись до нього мали йти на зупинку трамвая. Йшли собі, роздивляючись будиночки, нічого особливого не підозрюючи зустріти. І тут - ВАУ! hypnosis  Навіть не готувались до огляду чогось цікавого і зустріли середньовічний замок whosthat love
Це вже потім вдома заглибились в пізнання і дізнались, що то Палац Сосновського.
Навколо не було часу гуляти, отже тепер на заміточці є райончик для пізнання новенького зі Львова drink
А далі фото вуличок і Палацу
 















Палац Сосновського — будівля з елементами неоготичного та неороманського стилів у Львові збудований за проєктом архітектора Юзефа Сосновського. Будівництво завершено 1901 року. Будинок нагадує середньовічний замок. Він складається з двох окремих кам'яниць з окремими входами і сходовими клітками.










Львів це місто де ти можеш дивитися й бачити, слухати й чути, пізнавати і знати, мріяти й бути у мрії. Про Париж кажуть: “Побачити Париж і умерти”. Про Львів - “Побачити Львів і повернутися ще раз, і ще раз, і ще раз…”. love


Розмови прі свєчах ))

         Вимкнення світла звісно не дуже комфортно в 21 столітті, а тим більше коли в домі все на електриці.
Ну то таке... По-троху прилаштовуємось до графіків і до не графіків, коли позапланово мордор швиряє ракети... В проміжках між відімкненнями швиденько робимо що потрібно, а коли світло вимикають і спати рано або не хочеться, сидимо розмовляємо за чаюванням.
         Згадуємо своїх бабусь і дідусів, які під час другої світової війни взагалі були без світла, без інтернетів, зв"язку. Ми малими дуже любили розповіді бабусь і дідусів про ті давні часи. Можливо нам менше розповідали сумного, але скоріш за все люди намагались замістити погане гумором, переключитись на щось.
      Ми ще наче не старі girlkiss  ну у крайньому разі за віком молодші, ніж були бабусі, коли розповідали нам про життя-буття, але ж коли не має світла сама атмосфера навіює спогади. 
      Вчора якось прийшли спогади вже нашого дитинства, звісно радянського. Пам"ятаю як наприкінці 70-х років вимикали світло, якихось пару років дуже часто це було, бо я терпіти не могла темінь і морок, ні, я не боялась темноти, а саме не любила сидіти в темноті. Ще спливли спогади як в якомусь році під Новий рік, підряд кілька днів вимикали світло і навіть 31 грудня вдень якийсь час не було світла, а потім, коли ми чекали гостей на зустріч Нового року, мама готувала смаколики, в хаті пахло смачною випічкою і добре пам"ятаю різала олів"є при керосиновій лампі lol Вже мали показувати "Голубой огоньок", а світла все не було. Вже і гості прийшли, я відволіклась від спостереження за мамою і ми пішли гратись з гостеням, який прийшов. Всі мали надію, що все ж таки хоч під куранти світло увімкнеться, але чуда не трапилось і зустрічали ми той рік з парафіновими свічками і під запах керосинової лампи. Не знаю скільки святкували батьки, а нас вклали спати і вже на ранок світло було і на радість нам йшла передача "В гостях у сказкі" з традиційною новорічною казкою "Новорічні пригоди Маші і Віті"....

                          
      Вчора всі прийшли з роботи, розігріли вечерю і клац, кіна не буде...
Син говорить: ну як оце? що робити? спати рано, щось робити темно і без електрики й не зробиш...
Кажу йому: ну а що ти думав? не дарма ж по інтернету розганяли про те як харашо жилось в Савецкам саюзє... І оці картинки з бочкою квасу, з самой вкусной в мірє докторской колбасой, з самим вкусним плАмбірАм (я знаю, що правильно плОмбір uhmylka ) і т.д....
                           

От сусіди і вирішили нас повернути в "хароший" Савецкій Саюз... От так без війни, але з віяловими відімкненнями електроенергії, з дифіцитами і чергами за елементарними продуктами і речами але харашо в странє савецкай було жити...  Так от, Ви, які народились вже в країні Україна, дивіться, порівнюйте і знайте що таке СРСР. Вважайте, що прокатнулись на машині часу boyan
   Так що знову мінус в карму хворого сусіда uhmylka

Психопати догрались своїми ракетами

На території Польщі впало дві ракети, є жертви – ЗМІ

Під час ударів по Україні одна з російських ракет влучила по територією Люблінського воєводства в Польщі - було пошкоджено майно та загинуло двоє осіб.

Про це повідомляють місцеве радіо ZET у вівторок, 15 листопада.

Прем'єр Польщі Моравецький скликав екстрене засідання Комітету Ради міністрів щодо питань національної безпеки та оборони через «кризову ситуацію», повідомив його речник Мюллер. Він додав, що більше деталей нададуть після засідання комітету, пише Polsat News.

Чарівна осінь

         Ось і завітала до нас у гості осінь-чарівниця. Потрапивши під її чаклунство, жива природа перетворилася на різнобарвну казку.

        Мені дуже подобається ця пора року за її величну красу. Всі дерева розфарбовуються в яскраві барви, що променисто грають при світлі дня.

        Осінь, мов геніальна художниця, майстерно фарбує всі рослини та надає неповторність кожному деревцю. Ніби в казковому хороводі, стоять урочисто вбрані дерева, нагадуючи мальовничу картину.

Пи.Си. в рамках підтримки сайту культури і побуту angel  але з превеликим задоволенням smile .

Друзі, приятелі, сосайтовці як ви? 








Голова проффессора Лєніна

Із серії: Хай Бог милує! або Дякувати Богу, що я не москаль!



Выбрать «визитку»  11.07.2019
Идея о поисках лучшего символа возникла у создателей проекта «С чего начинается Родина». Его участники ищут в каждом районе Бурятии изюминку, которая бы привлекала туристов и одновременно побуждала местных жителей изучать историю своего края.

Сейчас лидер народного голосования – гигантская голова Ленина. За неё уже проголосовало более 370 пользователей Сети. Всем известная инсталляция имеет высоту 7,7 метра и весит 42 тонны. Она считается самой большой скульптурой головы Владимира Ильича в мире. Создавать её начали в 1970 году, в честь столетия со дня рождения вождя.

Выбор уланудэнцев поддержали и гости города. Например, московский блогер-урбанист Андрей Елбаев, пару месяцев назад посетивший Улан-Удэ, признался, что больше всего в Бурятии его поразил памятник Ленину.

«Голова вождя просто колоссальная, исполинская. Причём Ленин тут немного бурят. Немного добавлена его глазам какая-то раскосость.»

Можна подумати він чистокровний слов"янин boyan

А ось фото вночі, взагалі з фільму жахів hypnosis omg whosthat


Варвари!

Ну от як цих людей можна вважати людьми? Нелюди, які як сарана змітають все на своєму шляху...

16.05.2022

Росіяни знищили унікальний у Європі банк насіння

Це був один із найбільших у світі Єдиний Банк генетичних ресурсів рослин України.

У Банку зберігалося понад 160 тисяч сортів насіння рослин та гібридів з усього світу. Це насіння утримувалося в спеціальних сховищах, щоб майбутні покоління могли його відновити.

Серед знищеного армією РФ насіння було безліч зразків, яких вже немає в Європі та світі.

Навіть за часів окупації Харкова військами нацистської Німеччини цей насіннєвий Банк вдалося врятувати. Російського «визволення» 2022 року унікальне сховище не пережило.

Джерело: провідний науковий співробітник Інституту рослинництва ім. Юр'єва (м. Харків) Сергій Авраменко.