хочу сюда!
 

CHERRY

42 года, водолей, познакомится с парнем в возрасте 35-50 лет

Заметки с меткой «львів»

Цікаве про Рясне у Львові

Пам'ятник орлятам у Рясному
Історія найстарішого пам’ятника Рясного

Восени 2018 року влада і громадськість Львова відзначали соту річницю заснування ЗУНР. Серед інших заходів було відкриття декількох пам’ятників: на вулиці Городоцькій, на розі вул. Огієнка та Листопадового Чину, і через кілька місяців на вулиці Польовій.

Відтак, одним і тим же подіям у Львові присвячено три пам’ятники. Втім, це не вперше у новітній історії львів’яни встановили рекорд за кількістю пам’ятників присвячених подіям що відбулись у 1918 році. Але у міжвоєнний період це зробила тогочасна польська частина населення міста.

Так, у 1924 році на Персенківці відкрили гранітну колону на честь поляків-учасників боїв за Львів. В 1925 році – пам’ятник Орлятам у подвір’ї «Львівської політехніки». Їх обох не стало у часи СРСР. Крім того, є відреставрований Меморіал Орлят на Личаківському кладовищі. Але до наших днів у Львові таки зберігся іще один, маловідомий пам’ятник Орлятам. Він стоїть на вулиці Брюховицькій, 178 у мікрорайоні Рясне, у його частині, що в народі досі називають Рясна Польська, за назвою колишнього села. І це невипадково, адже буквально через дорогу від пам’ятника є невеличкий римо-католицький костел Божого Милосердя, де проводять богослужіння українською і польською мовами.

Проїжджаючи автомобілем доволі довгу Брюховицьку можна і не зауважити цю сіру малу архітектурну форму, бо найближчими сусідами є цегляний паркан приватного двору, електричний трансформатор, кілька дерев і водостічна канава. Пам’ятник висотою близько 4 м складається з двох чотиригранних частин: постаменту і тумби. На передньому фасаді постаменту помітна порожня ніша прямокутної форми, – у ній раніше була таблиця зі списком полеглих у 1918 році поляків-вихідців Рясної-Польської. На чотирьох гранях тумби – крилаті лицарі зі закритими заборолами й мечами у руках. Увінчує пам’ятник декоративна гірлянда і чотири скульптури орлів на кутах. На верхівці первісно був невеликий хрест, від якого залишився отвір.

Донедавна про історію цього пам’ятника було відомо вельми мало. Так, дещо він «розповідає» сам: на його лівій грані тумби можна прочитати рік та одного з авторів: «1932 B.Sotys». Це автограф Броніслава Солтиса (1869-1942) – львівського скульптора. Архітектор проєкту – Вітольд Равський (1893-1962), який також є співавтором схожого пам’ятника спорудженого колись у дворі «Львівської політехніки».

Підпис Б.Солтиса у нижній частині

Більше фактів з історії споруди можна дізнатись у тогочасній пресі. Замітки та фотографії з тих часів знайшли та оприлюднили нащадки тодішніх жителів Рясної Польської. У грудні 2017 р. вони заснували y Facebook групу «Rzsna Polska i okolice Lwowa. Potomkowie rodzin i sympatycy», де вони діляться відсканованими фотографіями Рясної Польської з приватних родинних архівів.

Нещодавно саме там вдалось знайти відскановані замітки з газет «Wiek Nowy» I «Gazeta Lwowska».

  • Замітка у газеті Wiek Nowy
  • Замітка у газеті Wiek Nowy
  • Замітка у газеті Wiek Nowy

Так, з «Wiek Nowy» зафіксував чимало фактажу і фотографію пам’ятника, який на момент виходу тиражу газети ще не відкрили. У замітці йдеться, що урочиста подія приурочена «чотирнадцятій річниці звільнення Львова від української окупації». Комітет, що ініціював його спорудження, запрошував на урочистість учасників боїв за Львів 1918-19 років. Впродовж двох років комітет вів діяльність, до нього ввійшли: директор місцевої школи, місцеві жителі, очолював їх селянин Станіслав Пешко. Ще одною фактологічною деталлю є перелік вісімнадцяти загиблих, яких увіковічнили на дошці, що була на постаменті, – найімовірніше вони поховані на «Цвинтарі орлят». Доля цієї дошки достовірно невідома, як і хреста з верхньої частини, швидше всього їх демонтували у часи радянської окупації, тим паче що за 200 м від пам’ятника за часів СРСР була сільрада Рясного,- орган влади, що відповідав за ідеологічно правильну символіку на вулицях села. Втім, у наші часи, мабуть, завдяки цій газетній замітці польська діаспора у Львові знайшла на Меморіалі польських Орлят поховання частину згаданих у цій таблиці вояків.

Замітка у Gazeta Lwowska

«Gazeta Lwowska» пишучи про факт відкриття пам’ятника зазначала, що подію приурочили до річниці здобуття незалежності Польщі (відзначають 11 листопада), й увіковічнили всіх учасників змагань «за цілісність та незалежність Польщі з 1914 до 1920 рр., в яких загинуло біля сотні вихідців з Рясної Польської». Між іншим, серед нагород, які вручали полякам-учасникам українсько-польської війни, є відзнака «Захисникам Рясної Польської»

орден Захисників Рясної Польської (фото: allegro.pl/)

За часів незалежності України як польська діаспора, так і влада, проявили до нього зацікавленість, відтак це позначилось на його зовнішньому вигляді впродовж 2010-их років. Весною 2011 року крім лампадок на пам’ятнику можна було побачити біло-червоні стрічки та записку – доказ того, що ним опікуються харцери (польська скаутська організація). Проте стан споруди був плачевним.

  • Картка польських скаутів на пам’ятнику в 2011 р.
  • Картка польських скаутів на пам’ятнику в 2011 р.

Втім, восени 2014 року Польське товариство охорони військових поховань за підтримки Генерального консульства Польщі у Львові провело часткову реставрацію пам’ятника і благоустрій місця довкола нього. Про це йшлося на сторінках часопису польської діаспори «Кур’єр галицький».

Та ще у 2010 році один з депутатів Сейму Польщі Войцех Шарама почав кампанію присвячену зміні його розташування, що на переконання парламентаря, мало б вберегти пам’ятник від руйнування. І для цього він вважав доцільними два місця, одне з яких — у Польщі. Третє місце для перевезення пропонувало також Міністерство культури й національної пам’яті Польщі. Запити В.Шарами та відповіді на них є доступними на офіційному сайті польського парламенту. З цих документів можна дізнатися не лише плани політика, а й інші факти про пам’ятник.

У 2010 році депутат Сейму скерував Міністру культури та національної спадщини Польщі запит «Про відсутність необхідних заходів щодо збереження пам’ятника, присвяченого пам’яті боїв на захист Львова у Рясній Польській».

«28 січня 2010 року я звернувся до міністра з депутатським запитанням щодо ініціативи передачі Польщі пам’ятника, присвяченого боям на захисті Львова в 1918-1920 роках. У своєму запиті я згадав пропозицію Товариства шанувальників Львова та Південно-Східних прикордонних територій, спрямовану на перенесення пам’ятника з Рясної Польської до Битома.» Не дивно, що з-поміж польських міст він пропонує рідне – Битом, і обґрунтовує тим, що це «місто, населене багатьма львів’янами та їхніми нащадками». Варто зазначити, що раніше в історії Львова була схожа ситуація, коли у 1950 р. зі столиці Галичини до Польщі вивезли пам’ятник королю Яну Собєському.

Друга пропозиція була перенести його на подвір’я костелу, що поблизу.

Відповідаючи на запит В.Шарами, міністр Богдан Здруєвскі стверджував: “Рада з питань захисту пам’яті про бойові дії та мученицьку смерть за консультацією з Генеральним консульством у Львові зараз докладає зусиль отримати необхідні дозволи від компетентних органів України, що дозволяють змінити місце розташування пам’ятника, що знаходиться на приватній території. Пам’ятник перенесли б на площу поруч із прилеглою парафіяльною церквою. Рада із захисту пам’яті боротьби та мучеництва також має намір профінансувати оновлення пам’ятки, захистивши її від повного знищення. Вочевидь тут згадується про подвір’я згадуваного вище костелу Божого Милосердя.

У документах наголошується, що будь-яке рішення щодо перенесення пам’ятника, потребує погодження різних українських інстанцій. Серед них: Міжвідомча комісія з вшанування жертв воєн та Репресій у Києві, управління охорони історичного середовища Львівської міської ради (як зазначав польський міністр в одній з відповідей Войцеху Шарамі, керівниця УОІС Л.Онищенко давала згоду на перенесення), архієпископ і митрополит Львівський, голова Римо-католицької церкви в Україні Мєчислав Мокшицький (у частині встановлення його у дворі рясненського костелу), інші.

Третя пропозиція була у відповіді міністра Богдана Здруєвського Войцеху Шарамі від 21 жовтня 2013 р. Міністр писав: «Я також хотів би згадати, що виникла ідея перенести пам’ятник з Рясної Польської на меморіальне місце в Задвоже (Польські Термопіли). Вшанування пам’яті стане важливою частиною такого важливого місця в нашій історії через відсутність інших оригінальних елементів довоєнного вшанування пам’яті в Задвоже. Первісні переговори з цього питання ведуть Рада з питань захисту пам’яті про бойові дії та мученицьку смерть.» Йдеться про с.Задвір’я Буського району Львівщини, – там щороку вшановують учасників польсько-радянської війни, полеглим у важливій битві, що відбулась у серпні 1920 р. Зараз на цьому місці є меморіальне кладовище і курган з пам’ятником.

Втім, жодна з ідей, наразі, не є реалізованою. Та варто зазначити, що інколи до пам’ятника приїздять офіційні делегації. Так, у вересні 2018 р. тут побували представники польських громадських організацій, духовенства та генерального консульства Республіки Польща у Львові. Тоді ж висловлено наміри відновити хрест на верхівці споруди та продовжити реставрацію інших його частин.

Просили Куйбіду не приватизувати ці помешкання

Львівська мерія викупила квартиру над музеєм Крушельницької для потреб установи
09.08.2021
317
 

















Львівська міська рада викупила квартиру, розташовану над музично-меморіальним музеєм Соломії Крушельницької. У цьому приміщенні постійно були потопи, які затоплювали мистецький заклад і завдавали шкоди експонатам. Мерія домовилася з власниками житла та придбала його для потреб музею. Про це повідомляє.

«Придбання помешкання №8 у будинку №23 на вулиці Соломії Крушельницької унеможливить подальше пошкодження музею та музейних предметів через систематичні затоплення, а також створить умови для розширення усіх видів музейної діяльності та збільшення кількості відвідувачів», – повідомили у Львівській міській раді.
Торік міський виконком погодив купівлю квартири №8 площею 59,4 м2 за понад 1,8 млн грн. У новопридбану квартиру планують перенести кабінети адміністрації. Також це допоможе розвантажити фонди, у яких є понад 25 тис. експонатів і які зберігаються у невеличкій кімнаті.

Музично-меморіальний музей розташований на вул. Соломії Крушельницької, 23 у будинку, який свого часу придбала відома артистка. Вона виступала на найпрестижніших сценах: у міланському театрі «Ла Скала», у Парижі, Римі, Нью-Йорку, Мадриді, Лісабоні, а також у Латинській Америці. У 1939 році вона приїхала до родичів у Львів. А коли почалася війна, кордони закрили і Соломію уже не випустили з Радянського Союзу. Її кам’яницю націоналізували, залишивши співачці чотирикімнатну квартиру на другому поверсі. Тут вона прожила до смерті. Інші покої перетворили на приватні квартири, в яких донині живуть люди. Музей займає лише другий поверх і частинку першого. У решті – приватне житло. Оскільки будинок і його комунікації старі, мешканці верхніх квартир регулярно затоплюють експозиційні зали і фонди музею. У 2017 році сталося наймасштабніше затоплення. Тоді вода знищила щойно відреставрований розпис на стелі, паркет часів співачки, а також автографи, фотографії і особисті речі Соломії. За цим фактом тривають суди.

Наступного року відзначатимуть 150-річний ювілей оперної співачки Соломії Крушельницької. У міській раді мають надію, що у майбутньому вдасться викупити усю кам’яницю для розвитку музею.

 Коментар Богдана Гордасевича: Ще на початках приватизації дирекція музею дуже просила тогочасного голову Львова - Василя Куйбіду не давати дозволу на приватизацію квартир з дому Соломії Крушельницької, що були її власністю і були заселені москалями після війни. Великий український поет, патріот і рухівець Куйбіда не зміг бути людиною і дав дозвіл приватизувати і ось після величезних проблем і шкоди мусимо своє у тих паскуд-загарбників викуповувати.

Плюс відділення «Нової діагностики» у Львові: вул. Гашека, 2а

Мережа лабораторій «Нова діагностика» дбає про комфорт своїх відвідувачів, тож відкрила ще одне відділення у Львові, на території міського Онкоцентру. Усі, хто проходить лікування у Центрі, та мешканці будинків неподалік відтепер можуть швидше та зручніше здати аналізи та пройти необхідну діагностику.


У відділенні надається широкий спектр послуг, зокрема і аналіз на виявлення онкомаркерів, гормональних та імунологічних захворювань.


Ознайомитися з переліком всіх доступних аналізів можна на сайті. Запис онлайн за цим посиланням гарантуватиме вам знижку у розмірі 5% від загальної вартості досліджень.


Адреса відділення: вул. Гашека, 2а (прохідна Онкоцентру)


Телефон: +38 (063) 164-61-44


Графік роботи відділення: пн-нд, з 7:00 до 19:00


Нове відділення Нової діагностики у Львові: вул. Князя Романа 12

Мережа лабораторій «Нова діагностика» відкрила чергове відділення у Львові, цього разу — ближче до центру міста. Тепер всі містяни та туристи можуть пройти необхідні дослідження в будь-який час у зручному місці:


  • зробити ПЛР-тест і здати інші види аналізів для виявлення COVID-19;

  • виконати забір біоматеріалу (кров, сеча, кал);

  • провести діагностику гормональних, імунологічних та урогенітальних захворювань.


Ознайомитися з переліком всіх доступних аналізів можна на сайті. А якщо запишетесь на прийом онлайн за цим посиланням, то заощадите 5% від загальної вартості досліджень.


Адреса нового відділення: вул. Князя Романа, 12


Графік роботи нового відділення: пн-нд, 24/7


Телефон: +38(063)164-62-63



Звідки взялися і куди пішли батяри

Звідки взялися і куди пішли батяри
Львівські марґінали на Ринковому пляці. Початок ХХ ст
Ми уявляємо батярів як позитивний аналог зухвалих бешкетників чи навіть гопників міжвоєнних років. Життєрадісні та веселі, зі своєрідним цинічним гумором, у міру вишукано чемні хлопці в кашкетах або капелюхах, обмотані шаликами, у камізельках, взуті у штиблети та з паличками-лясками.

Наскільки такий образ близький до реальності? Наші уявлення про цю субкультуру насамперед ґрунтуються на фольклорних творах. Натомість об’єктивних першоджерел — артефактів чи документів — практично немає. Зрозуміти суть феномену допоможе археологія усталеної міфології. Отак, знімаючи шари з оригінальних переказів і пізніших вигадок, спробуймо добратися до чогось правдивого

Попередники: андрус, антек, босан

До середини ХІХ століття ми не натрапляємо на термін “батяр” ані у пресі, ані в літературі. Хоча напівкримінальне середовище, звісно, в Галичині вже тоді існувало. А Львів часто називали “кримінальною столицею бабці Австрії”.

Маріян Ольшевські. Батяр, 1911 р

Року 1785 в комплексі колишнього монастиря Святої Бриґіди облаштовано в’язницю, звану “Бриґідками”. Історик Станіслав Шнюр-Пепловський писав, що постійні “мешканці” цього будинку серед інших особливостей мали власну говірку. Найдавнішим її слідом була пісенька про злодія Андруся.

Вона починалася такими словами:

Andrus, Andrus, jaki ty ubogi, 
Kiedy ci dziagaj manele na nogi!

Dziaga manele — означає “вдягати кайдани”. Сучасний історик Ігор Чорновол слушно зауважує, що цитовані вище слова дуже нагадують українську народну пісню “Ой джиґуне, джиґуне, який ти ледащо…”

На слово “яндрус” натрапляємо і в українських джерелах. Саме так Іван Франко називає міських люмпенів в оповіданні “Яндруси” та повісті “Лель і Полель”. Він також вживає низку слів, які потім вважали батярськими — зокрема слово “жлоб” у значенні селянина.

Герої твору Йосифа Дзежковського “Куґлярі” 1845-го також спілкуються характерним для пізніших батярів балаком. Шнюр-Пепловський називає тогочасних волоцюг босанами або бухачами. Ще раніше ці слова записали Карл Естрайхер і Генрик Фельштинський. Останній ще в 1860-х уклав словник босанської або лемберзької мови. Ось декілька прикладів звідти:

  • кумати —розуміти,
  • зитати — говорити,
  • хатрак — контролер,
  • квач — арешт,
  • бнати — йти.

Утаємничений босан називався блятом або блятним, а профан — фраєром. Найбільше значень мало слово “клявий” — хороший, прекрасний, великий, новий, вишуканий.

На початку ХХ століття часто використовували термін “антек” або “антик”. Можливо, він походить від чоловічого імені Антек, тобто Антон. Особливо поширеним це слово було на Личакові, найбільш кримінальному передмісті, де діяла парафія Святого Антонія.

Педагог Степан Шах згадує, що діти того періоду активно засвоювали манери й фольклор антків. Його товариші в академічній гімназії співали пісні передміськими діалектами, супроводжуючи їх відповідною комічною мімікою та ритмічними рухами:

Antek na harmonji gra, — tra-ra-ra, 
On przebiera klawo zna, — tra-ra-ra, 
Ciesz si, bracie, pki czas, 
Skoro tutaj na zabawe wa… 

На хвилі популярності

Найімовірніше, слово “батяр” походить від угорського betyar, себто негідник, волоцюга, розбишака. У широкий вжиток воно увійшло з легкої руки сатирика Яна Ляма (1838—1886). Він був автором низки новотворів для польської мови, названих лямізмами: тромтадрата і тромтадрація — на означення пустослівної чи пафосно-патріотичної риторики, ґоґо і ґоґусь — іронічно піжон, денді, а насправді — рогуль, жлоб.

Незабаром слово проникло і в українську мову. У популярній свого часу пісеньці, присвяченій вбивству імператриці Єлизавети 1898-го, йдеться:

Якийсь батяр нехрещений, 
В Парижі роджений, 
Запхав пані цісаревій 
Шпіндель затруєний. 

Перший популяризатор масового образу батяра — гумористичний журнал Pocigel. Від 1911 року постійними героями його нарисів стали батяри Юзько Чухрай і Сташко Заливайко. Незабаром подібні персонажі виникли в інших часописах подібного формату: Heca, Baze, Kabaret.

У 1930-х комічний образ батяра витворювали на радіо. Надзвичайно популярною у всій Польщі була програма “На веселій львівській хвилі”. Головні герої — батяри Щепцьо і Тонько, ролі яких виконували актори Казімеж Вайда і Генрик Фоґельфанґер. Тексти для них писав Віктор Будзинський. До початку Другої світової війни зняли три комедійні фільми про пригоди Щепця і Тонька: “Буде краще”, “Волоцюги” та “Серце батяра”.

Однак чи справді все було так романтично? У спогадах про міжвоєнний Львів фіксуємо й більш приземлений образ. Уродженець Левандівки, футболіст Олександр Скоцень пише:

“Був це елемент, що протягом цілого свого життя жив з колізії з правом і поліцією. Жили вони у злиденних домах-халупах на периферіях міста, в декількох міських робітничих дільницях та почасти в середмістях. Їм були властиві всякі веселощі, пустощі, безжурність. Жили, щоб фраєра, жлоба обкантувати, кажучи на їхній мові. Не гордили і крадіжкою. На ґранду не ходили, мокрої роботи не виконували. Час від часу один другого пошнітував, а як треба було — безжалісно пхав лезо ножа під ребро в серце, і наступала дінтойра. У списку їх характерних прикмет знайдете такі чесноти: безстрашна, аж до безумства, відвага, сміливість, показна, неудавана хоробрість, амбіція і честолюбство. Між ними були і справді чесні люди, які лише із-за довкілля привикли до тої ферайни, до їхньої мови, якої не так то було легко розуміти. Батяри мимо своїх пустощів і частого безділля гордилися своєю готовістю допомогти потребуючому. А навіть, коли треба, не шкодували життя”.

До слова, перше видання спогадів Скоценя в Україні 1992 року мало назву “Львівський батяр у київському “Динамо”.

Чи тільки львівські?

Батяр став символом розгульного Львова, який “не для кожного здоровий”. Творення цього міфу почалося ще на початку ХХ століття. Спочатку образ був маргінальний і навіть легковажний. Ґабрієля Запольська так характеризувала одного героя оповідання “Смерть Феліціяна Дульського”:

“Виразний тип личаківського бандита-горлоріза. У Парижі цей вид молоді називається апаші. По-нашому, як національний продукт — польський брат, по личаківсько-львівському — батяр. Їх спільні риси: спання під голим небом і ніж за халявою. Іноді, щоб сховатися від поліції — зайняття посади асенізатора або сторожа у власниць, які все ще перебувають у розгубленості щодо поняття рівності прав так званих людей”.

Остаточно Львів “закріпив” за собою батярів у міжвоєнні роки. Польський патріотичний літературний треш оповідав, що саме ці персонажі в листопаді 1918 року допомогли перемогти українців.

Але свої маргінали існували і в інших містах.

“Були батяри в Коломиї, Тернополі і Бориславі, — пише Юрій Тис-Крохмалюк. — Але найкращі типи, найбільш “расові”, були таки у Львові. Не тому, що вони до певної міри “столичні”, а тому, що з них промінювала завадіяцька енерґія і непересічний гумор”

Чому найвідомішими стали саме тутешні батяри? Насамперед через колоритний міський фольклор, зокрема пісні. Львів був єдиним великим містом Східної Галичини, тож саме тут найраніше виникло середовище “професійних” злодюжок і жебраків.

Але від кінця ХІХ століття почався стрімкий розвиток інших міст краю. Сприяли цьому прокладення залізниці, поширення освіти, зростання організованої злочинності. Серед цих останніх процвітала і своя таємна говірка. На межі з ними постійно балансували міські розбишаки.

Локальні варіанти: іванки та махабунди

Різновидом міських маргіналів можна вважати іванків або йванків у Коломиї. Особливо таких персонажів “шанували” селяни, які приїжджали до міста торгувати на ринку. Йванки любили зачіпати продавців, щось у них поцупити, вихопити з рук чи завдати якоїсь шкоди.

“Ото приїде якийсь вуйко з Заболотова чи з Пістиня, а один іванко коломийський йому пах рукою по солом’янці. Вуйко за ним з батогом, а за йванком лиш закурилося. А тим часом інший іванко вже потягнув у вуйка з возу пару яблук чи яєць, або й солонину”, — оповідає сучасний краєзнавець Микола Савчук.

Можливо, йванки були колишніми слугами або наймитами багатих коломийських євреїв. Невипадково у львівській ґварі слово “йванити” означало красти. Ув’язнення ж — не тільки цюпа, а й Іванова хата.

Інший локальний варіант — махабунди Тернополя та околиць. Це слово дотепер вживають у Файному місті. Діалектолог Олекса Горбач вважає, що воно походить від перекрученого німецького wagabond — волоцюга.

Серед махабундів були і відверті злодії, і так звані порядні. Між ними постійно точилися бійки, — згадує 90-річний тернополянин Юрій Пуківський.

У тернопільській міській говірці трапляються слова з арґо батярів Львова, але іноді в іншому значенні:

  • лепета — голова,
  • хатрак — аґент таємної поліції,
  • шкут — смаркач.

А у специфічно тернопільськими були такі слова:

  • біба — пиятика,
  • ґрайфнути — вхопити,
  • мойри — страх, тривога,
  • парафія — порядна компанія,
  • фушер — недбалий працівник.

А у Станіславові, Перемишлі чи Бориславі міських бешкетників також називали батярами.


«Нова діагностика» відтепер у Львові!

Львів стає першим містом Західної України, де з’являється відділення мережі лабораторій «Нова діагностика». З радістю повідомляємо львів’янам та гостям міста, що відтепер ви можете завітати до нашого сучасного та затишного відділення, що розташоване у приміщенні Львівського автовокзалу навпроти центральних кас.

Зручно. Швидко. Вигідно. Ми керуємося цими принципами, щоб якомога більше українців могли оцінити якісний сервіс всеукраїнської мережі лабораторій «Нова діагностика».

Адреса нового відділення: вул. Стрийська, 109.

Телефон: +38 063 819 98 05.

Графік роботи відділення: 24/7.

Звертаємо вашу увагу на те, що дане відділення є вкрай зручним для тих, хто має потребу в будь-який час доби здати аналіз на COVID-19 чи інший з асортименту доступних. З повним переліком досліджень, що проводяться мережею «Нова діагностика», можна ознайомитися на сайті лабораторії. Якщо бажаєте поставити питання чи висловити пропозиції щодо роботи відділення на Стрийській, можете писати на e-mail: newdiagnostica.lviv@gmail.com. Щоб заощадити 5% від загальної вартості аналізів, записуйтеся на діагностику онлайн за посиланням.


Балкон мрії

Дуже часто балкон стає головним місцем накопичення різноманітних речей, які залишаються там на довгий період часу і ніхто їх не використовує. Що потрібно зробити щоб перетворити балкон у відпочинкову зону, де приємно проводити час у будь-яку пору року?

ПОРЯДОК

Навести порядок є обов’язкової умовою для початку перетворень. Більшість речей, які зберігаються на балконі не використовуються зовсім, тому їх варто взагалі викинути або віддати не переробку. Ті речі, які можуть комусь пригодитися можна продати чи віддати комусь.  Для того що використовується варто організувати систему зберігання, як наприклад – стелажі чи коробки для посуду, який використовується не так часто. Допоможуть з облаштуванням місць для зберігання у інтер’єрі www.interiordesign.lviv.ua

Також важливим є не повторювати помилок і після наведення порядку знову не зносити речі на балкон. Якщо щось поламалося, не варто виносити на балкон в очікування що його колись полагодять, якщо не відремонтували терміново, цю річ потрібно викидати. Найкраще оновлений простір утеплити та облаштувати там додаткову житлову зону, яку будуть використовувати мешканці квартири.

ДИТЯЧА ІГРОВА ЗОНА

Дітям насправді не потрібно багато простору для творчості та ігор. Затишний куток є набагато комфортніший ніж великий зал. Достатньо поставити стелаж для зберігання, столик для малювання і застелити м’який килимок. Якщо у квартирі чи будинку немає окремою ігрової кімнати – це стане ідеальним варіантом для ігор та творчості.

ДОМАШНІЙ ОФІС

Якщо у вашій сім’є хтось працює з дому, дуже комфортно мати особистий маленький офіс, де можна усамітнитися і зосередитися. Достатньо поставити на балконі письмовий стіл і зручне крісло, поставити декілька полиць для книжок та документів. Добре освітлення, свіже повітря і вигляд на пейзаж міста будуть мотивувати і надихати на роботу

.

ВІДПОЧИНКОВА ЗОНА

Балкон може стати місцем для відпочинку, лінивих сніданків і вечірок з друзями. Достатньо поставити декілька крісел-мішків, застелити килимок і поставити маленький столик. А якщо ще посадити вазони, то влітку жити всередині квартири не буде бажання, лише не балконі.

Стол-река из слэбов дуба с эпоксидной смолой

Стол-река из слэбов дуба с эпоксидной смолой Радем концепт!
Размер: 370х120 см


65 кг эпоксидной смолы

Стол-река из слэбов с эпоксидной смолой своими руками,
ювелирная эпоксидная смола,эпоксидка,
используемое дерево - дуб,
столешница из эпоксидки.
Стол лофт Loft
Epoxy Resin river 
Table Loft
AVSwood 

Уникальные дизайнерские изделия из дерева и эпоксидной смолы
Столешницу мы покрыли маслом, очень классно защищает дерево.

Tische aus Massiv Holz und Epoxidharz
Unikat !!! Exklusiv !!!
Доставка Замовити можна за тел. .
WhatsApp , Viber

+380960055655
+4915772436102

Про торти)

...Львів’янка Оксана Дацюк солодощі випікає давно. Але віднедавна Оксана стала знаменитою — фото її торта, точнісінької копії рейсового автобуса №61 фірми «Електрон», облетіло соціальні мережі.
...Торт-автобус замовив во­дій маршруту №61, який 22 січня святкував свій день наро­дження.
...Салон автобуса начинений «П'яною вишнею», але не з типовим мас­ляним кремом, а з маскарпо­не, що додає торту особливої ніжності. Усі деталі до автобуса зробилено власноруч — ко­леса, двері, вікна… І усі вони їс­тівні.
..Ще торти майстрині:



Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
38
предыдущая
следующая