Набуття контролю над вогнем приблизно 400-350 тисяч років тому вважають одним із найважливіших процесів, які сталися за час еволюції людства. Вогонь забезпечив древніх людей до того недоступними вигодами, як-от додатковим захистом від хижаків, можливістю споживання нової їжі, нові способи оброблення матеріалів, подовженням світлового дня та іншими. Проте розведення й підтримання вогнища вимагало пошуку палива та доставлення його до визначеного місця, для чого люди могли кооперуватися в групи. Це могло дати їм додатковий поштовх до соціальної взаємодії та культурного розвитку. Культурна трансмісія, яка полягає у передачі знань, ідей, вірувань та поведінкових ознак між групами та популяціями, є невід'ємною складовою соціального життя сучасних людей.
Деякі вчені вбачають у цьому причину еволюційної успішності виду Homo sapiens і вважають, що поширення культурних знань почалося приблизно 70 тис. років тому, коли сучасні люди почали ширитися світом. Однак поки що невідомо, чи не з'явилася ця риса ще раніше в інших людей. Вивченням цього питання і зайнялися науковці Лейденського університету та Технічного університету Ейндговена.
Вчені провели огляд археологічних даних про використання вогню серед наявної наукової літератури за останні десятиліття. Вони переглядали інформацію, що стосується розкопок у різних локаціях по всьому світі: Європі, Ізраїлі, Азії, північній Африці. Особливу увагу вони звертали на відмінності в кількості свідчень, що датуються до та після відмітки 400 тис. років тому. Ними можна вважати залишки вугілля, обвуглені кістки, які могли залишитися після приготування їжі, або ж каміння та інші об'єкти зі слідами впливу високої температури.
Докази використання вогню людьми, старші за 400 тис. років, виявилися дуже рідкісними. Однак велика кількість археологічних знахідок вказують на "вибухове" поширення використання вогню серед різних віддалених популяцій після цієї точки на часовій шкалі. Причому це відбувалося протягом відносно короткого періоду, приблизно в 50 тис. років.
Можливим поясненням дивного спостереження є те, що різні людські угрупування незалежно одне від одного зрозуміли, як розводити вогонь. Проте коротке часове вікно, під час якого навичка поширилася, вказує радше на те, що угрупування людей навчалися користуватися вогнем одне від одного. Ймовірно, люди різних популяцій та видів взаємодіяли достатньо тісно, щоб уможливити обмін ідеями та технологіями.
Іншим прикладом ранньої передачі культурних знань автори називають поширення серед людських популяцій леваллуазької техніки оброблення каменю для отримання пласких кам'яних знарядь. Техніка швидко стала набувати популярності приблизно через 100 тис. років після освоєння вогню, і її використовували різні угрупування людей, зокрема поміж ранніх неандертальців та Hоmo sapiens, навіть у віддалених локаціях, як-от у Європі, західній Азії та Африці. Вона забезпечувала кращий контроль над формою кінцевого виробу, тому мала велике значення в культурній еволюції древніх людей. Водночас такий спосіб оброблення каменю помітно складніший за попередні варіанти, тому вчені припускають, що освоїти її можна було лише протягом тривалої та близької взаємодії з носієм знань через активні його інструкції.
Таким чином, науковці допускають думку про те, що не 70, а вже 400 тис. років тому різні людські популяції могли демонструвати достатню толерантність одне до одного для тісної взаємодії. На їхню думку, використання вогню є найдавнішим свідченням про поширення культурного знання. Це означає, що складні соціальні мережі, передача технологій та поведінки, які ми звикли вважати винятковою рисою Hоmo sapiens, могли існувати ще до появи сучасної людини.
Водночас автори не виключають, що їхній висновок може бути передчасним, і сподіваються, що їхня робота спонукатиме інших вчених також досліджувати це питання.
Ніби саме ці звірі стережуть входи до гірських копалень, де скіфи добувають своє золото (агов, чекайте, так золото же ж грецьке ). До речі, про які саме гори у серці Азії йшлося, точно невідомо, тож на
роль згаданих гір нині "приміряють" все від Кавказу до Уралу і навіть
Алтай Є ще Памір і Тібет, але популярність цих гірських систем у 
, яка навіть не підозрює, що вона -- НАША! А вас непокоїть психічне здоров'я фантазерів хеттських потвор? От і я
скажу те саме, шо вище, тільки стосовно нашої теми.
Спитати б, звідки у сучасного просвітленого людства така пристрасть до
різних ірраціональних дійств: тут і кельтський (нібито) геловін, тут і слов'янські (нібито) народні гуляння типу свята Маланки, всі ці
переодяганки, лякачки до усрачки, весь цей театральний балаган в ім'я святої
нечисті? Ортодоксальним християнством, між іншим, все це не сприймається за
норму, і було, поки змога, жорстко гнаним, аж поки дехто гнучкомислячий не
надумав це все адаптувати і очолити.
О соллє міо! Аби все було, як слід, до хеттського 8-променевого солярного символу,
зара підберемо хеттську рогату потворку... Що ж, може і не точно така, але хай їй буде пробачено, адже тепер ми можемо заразом припустити, що і усмішка Джоконди теж має хеттське походження. Пожартував...
А що маємо у великій кількості, так би мовити, те і слід застосовувати, і з того тішитися, коли вже не вистачає хисту на щось "твердіше" і відчутніше.
через таку правдоподібну фізичну картину? 
годі ж бо! хіба був хтось культурнішим за греків з їхньою рабовласницькою демократією?).
Теорію запропонував британський історик, лінгвіст та археолог Колін Ренфрю у 1987 році. Ренфрю пов'язував прабатьківщину індоєвропейців із розкопками поселення Чатал-Гююк (за 2000 років до вторгнення курганної культури в Європу). У міру зростання населення воно було змушене мігрувати через Середземномор'я в Центральну та Північну Європу.
У 2003 році, використовуючи статистичні моделі, новозеландські еволюційні біологи Рассел Грей і Квентін Аткінсон провели глоттохронологічне дослідження. Вони проаналізували споріднені слова 87 мов індоєвропейської групи, використовуючи лексико-статистичну базу даних, яку за списками Сводеша у 60-х роках створила Айсідор Дайєн. Результати, отримані вченими, вказують на вік праіндоєвропейської мови в інтервалі від 8000 до 9500 років, що узгоджується з анатолійською гіпотезою. Методи та результати Грея і Аткінсона зазнали серйозної критики. Проте вчені у 2006 році відповіли на критику. А в 2001 році спільно з Грінхіллом встановили, що два інші набори даних також узгоджуються з теорією.
Серед інших відомих прихильників - Баррі Канліфф.Девід Ентоні вказував, наприклад, на те що поява колеса в рамках даної гіпотези датується кількома тисячоліттями пізніше ймовірної міграції з Анатолії і розділення праіндоєвропейської мови. Але відповідні терміни в різних індоєвропейських мовах не є різнорідними, як би мало бути, а навпаки дуже схожі[5].
Деякі лінгвісти не відносять хетську (та інші анатолійські мови) до індоєвропейської мовної сім'ї. На їхню думку хетська та праіндоєвропейська - дві гілки, які йдуть від спільного стовбура
(було відомо, що хеттська належить не до індоєвропейських мов, а до невідомої мовної сім'ї, але з таким поглядом я стикаюся вперше, тому то і занотував цей матеріал на правах майже повного копіпасту) Бувають же ж у житті збіги. Випадкова подібність форм предметів... 
Одна логіка речей...
[ Читати далі ]
Из-за пандемии коронавируса уникальный арт-проект «Памятные места и храмы Александра Невского» все лето будет продолжаться в онлайн-формате.
Присоединиться к творческому и познавательному арт-проекту в «День России» и отдать дань истории, сотворив свою собственную картину или рисунок может до конца лета любой желающий. Участвовать могут как взрослые, так и дети, а благодаря смене формата делиться работами станет ещё проще.
Как реализовывается уникальный проект
Арт-проект «Памятные места и храмы Александра Невского» был запущен в начале января 2020 года. Практически полгода команда проекта посещала места славы Александра Невского и напоминала о связи между современным миром и именем великого князя. Ведь проблема сохранения исторической памяти актуальна как никогда – и взрослые, и дети стали забывать о вкладе Александра Невского в историю. Особенно остро стоит проблема для воспитанников детских домов.
Чтобы заполнить пробелы и напомнить соотечественникам о деяниях великого князя, некоммерческое партнерство «Серебряное кольцо» поддержке Александро-Невского Братства совместно с командой художников из Санкт-Петербурга и Москвы создали уникальный проект. Команда посещала места славы князя, где рассказывала об Александре Невском. Для взрослых, молодёжи и детей в нескольких регионах были организованы пленэры с профессиональными художниками и любителями, выставки живописи и графики, для местных школьников - конкурс рисунка, а для воспитанников детских домов проводились мастер-классы с рассказом об Александре Невском.
Какими были первые шаги проекта
Идея проекта «Памятные места и храмы Александра Невского» быстро нашла поддержку – в 2019 году команда победила во Втором конкурсе среди некоммерческих организаций на предоставление грантов Президента Российской Федерации на развитие гражданского общества. Запуск проекта состоялся под руководством опытного куратора – Натальи Булгаковой, которая за десять лет работы арт-менеджером организовала более 20 успешных пленэров и художественных выставок с культурной программой для организаций и частных лиц.
Проект начал свой путь с исторической родины князя Александра Невского – Переславля-Залесского. После команда художников и куратор посетили Москву, Ростов Великий, Сойкино и Копорье Ленинградской области. За время работы арт-проекта в этих городах взрослые и дети создали более четырёх сотен работ, а в мероприятиях приняли участие более тысячи человек.
Этой весной и летом в рамках арт-проекта реализуется онлайн-конкурс детского рисунка «Александр Невский – мой герой». В нём участвуют учащиеся не только из школ искусств, но и из общеобразовательных школ, кружков и студий. Образ Александра Невского открывает широкие возможности для бесед с детьми как на исторические, так и на современные темы. Поэтому не удивительно, что многие педагоги и воспитатели приняли участие в проекте и в течение всего мая присылали работы своих учеников. Увидеть их можно в онлайн-галерее арт-проекта, которая находится на сайте http://anbratstvo.opuls.biz/.
Что даст смена формата для участников
На лето команда проекта планировала посещение целого ряда городов – Шлиссельбурга в Ленинградской области, Торопца, Городца, Петрозаводска, Порхова и Владимира. Однако, пандемия коронавируса внесла свои коррективы, и для безопасности, по согласованию с Фондом президентских грантов, было решено сменить формат и перенести проект на лето в онлайн.
«Совсем скоро 12 июня – важный государственный праздник, «День России». Участие в проекте «Памятные места и храмы Александра Невского» – это возможность вспомнить о важном и выразить любовь к своей родине в мирном художественном творчестве. Проект интересен для всех – для взрослых, детей, молодежи. Он не требует затрат и позволяет проникнуться такой важной и интересной историей нашей родины. Ведь события прошлого напрямую повлияли на наше настоящее – и об этом нельзя забывать» – отмечает менеджер проекта Наталья Булгакова, – Мы приглашаем всех желающих – теперь, в онлайн-формате, участвовать стало ещё проще».
Теперь вместо очного посещения детского дома или интерната, команда профессиональных художников-преподавателей будет готовить интересный видеоурок, отснятый в режиме реального времени. Записи будут рассылаться по детским домам в городах, которые художники планировали посетить. К записям будут приложены все необходимые материалы для рисования, руководство для воспитателей, грамоты и призы для детей. Взаимодействие с командой будет происходит в режиме онлайн, а ответы приходить максимально оперативно.
Принять участие могут не только воспитанники детских домов, но и взрослые и дети любого возраста. Активное онлайн-участие, а возможно, и организационная помощь улучшают настроение, повышают чувство собственного достоинства и способствуют развитию эрудиции. Участие онлайн может позволить себе каждый – без особых усилий. Так, например, по предложению дяди-опекуна Александра Диминского рисунки в онлайн-галерею проекта прислали юные участники из Ливенского района Орловской области – педагог Мария Анохина консультировала Смолиных Диану (12 лет) и Александру (11 лет), а также Воронина Владислава (10 лет) по WhatsApp.
До 15 августа арт-проект ждёт новых участников не только из шести памятных мест Александра Невского, но из любого другого региона нашей Родины без профессиональных и возрастных ограничений. Так, новый онлайн-формат неожиданно оказался в плюс проекту, расширил его возможности и позволил пригласить всех желающих воспеть памятные места и храмы Александра Невского по России.
