хочу сюда!
 

Ira

34 года, дева, познакомится с парнем в возрасте 30-42 лет

Заметки с меткой «буковина»

Зеленський перевірив ліквідування наслідків паводків на Буковині



Президент Володимир Зеленський наполягає на швидшому освоєнні місцевою владою виділених урядом грошей на ліквідацію наслідків червневої повені на заході.

Про це він заявив, перебуваючи з робочою поїздкою на Буковині, де перевірив стан виконання робіт з ліквідації наслідків паводку в червні, повідомляє Укрінформ з посиланням на пресслужбу глави держави.

“Володимир Зеленський позитивно оцінив той факт, що людям на 100% виплатили компенсації. Однак зазначив, що місцева влада має швидше освоювати кошти, якщо їх виділено Кабінетом Міністрів”, - розповіли в ОП.

В офісі глави держави нагадали, що влітку в результаті паводків було пошкоджено 31 гідротехнічну споруду та 17 мостів, підтоплено 51 населений пункт, 1750 житлових будинків, 3776 криниць, затоплено 819 підвалів, 3642 присадибні ділянки, пошкоджено 2818 га сільськогосподарських угідь.

Крім того, із зони підтоплення відселили 136 осіб, з них – 42 дітей, троє людей загинуло.

Зазначається, що для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виділили 465,6 млн грн, із них уже виплатили майже 13 млн грн матеріальної допомоги населенню, а 20 млн грн, направлені на відновлення дорожньої інфраструктури, використали на 73%.

«Ми ліквідовуємо ці наслідки спільно з громадами. ОТГ, райдержадміністрації – всі разом ліквідують», - розповів голова Чернівецької обласної державної адміністрації Сергій Осачук.

За рахунок коштів, виділених з державного бюджету, відновлять інфраструктуру області, постраждалу внаслідок стихії, а саме – дев'ять бюджетних установ та об’єктів соціальної сфери, 41 дорога загального користування місцевого значення та 187 комунальних доріг, 32 мости та мостові переходи, 12 берегоукріплювальних об’єктів, шість об’єктів водовідведення.

Очікується, що на всіх об’єктах роботи завершать протягом жовтня-листопада 2020 року.

Очільник області розповів, що питання виділення коштів значно пришвидшилося після особистого втручання Президента.

«Ви змінюєте систему управління державою й формат управління. Але разом з тим хочу відверто зазначити, що такий чинник, як ваш особистий приїзд до області, прискорює дуже багато процесів, які десь, можливо, пробуксовують. Це стосується й паводкових коштів», – зауважив Осачук.

Своєю чергою жителі села Розтоки попросили главу держави звернути увагу на необхідність проведення берегоукріплення.

Як повідомляв Укрінформ, Президент Володимир Зеленський у п’ятницю перебуває з робочою поїздкою на Буковині.

https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/3110776-zelenskij-pereviriv-ak-likvidovuut-naslidki-pavodkiv-na-bukovini.html

Зеленский проверил ликвидацию последствий паводков на Буковине

Владимир Зеленский проверил состояние выполнения работ по ликвидации последствий чрезвычайной ситуации, произошедшей в июне текущего года на территории Черновицкой области.

[ Читать дальше ]

На кого нацелился вектор Румынской мечты

Южный регион Украины давно является территорией для попыток реализации экспансивных процессов некоторыми соседними государствами в контексте стремлений возврата так называемых "утраченных земель" и создания, к примеру, "Великой Румынии" путем присоединения к своему составу территорий украинских Бессарабии и Буковины.

[ Читать дальше ]

Ми розпочали «Сповідь» і раптом перейшли до теми війни

«Чоловік воював», – раптово промовила Родіка Василівна. І при згадці про це, замість завжди заклопотаної директорки школи, переді мною постала така неймовірна і неповторна у своїй любові українка – Олег Володарський


Молитва, що читається під час літургії або молебню в дні неспокою та нашестя ворогів на Державу і Вітчизну нашу

Господи Боже сил, Боже спасіння нашого, Ти Єдиний твориш чудеса. Поглянь в милості і щедротах на смирення рабів Твоїх і чоловіколюбно вислухай і помилуй нас: бо вороги наші зібралися на нас, щоб погубити нас і знищити державу нашу та святині наші. Допоможи нам Боже, Спасителю наш, і визволи нас, заради слави імені Твого, і нехай до нас будуть додані слова, сказані Мойсеєм: будьте сміливими, стійте і побачите спасіння від Господа, бо Господь переможе за нас.

Так, Господи Боже, Спасителю наш, не пом’яни беззаконь і неправд людей Твоїх і не відвертайся від нас гнівом Своїм, але в милості і щедротах Твоїх відвідай смиренних рабів Твоїх, що до Твоєї милості припадають: повстань на допомогу нам і подай воїнству нашому з Ім’ям Твоїм перемогти. Погуби наміри і неправедні насмілення тих, хто йде на нас війною.

Молимось до Тебе, Владико миру і спокою нашого, щоб як щезає дим, так нехай щезнуть вороги наші, і як прах розсипається від лиця вітру, так нехай розвіються їхні злі думки знищити державу нашу Українську. Господи, втихомир тих, хто противиться заповідям та постановам Твоїм. Поверни їм пам’ять Твоєї заповіді: Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. А для тих, хто противиться цій Твоїй заповіді, пошли гнів, скорботу і ангелів лютих, які вселять в них страх і пам’ять про те, що і вони себе християнами називають.

Нехай же Господи буде воля Твоя над нами і, якщо Твоє Провидіння буде таким, щоб покласти воїнам нашим у битві за Віру і Україну душі свої, то і їм прости гріхи їхні, і в день праведного Твого Суду подай вінці нетління. Але віримо і молимось Тобі Великодаровитий, Господи, що ти захистиш, втихомириш і напоумиш та до спокою приведеш всіх. Бо Ти єси захист і перемога, і спасіння, для тих хто надіється на Тебе і Тобі славу возсилаємо Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь!

 

Директор Маршинецького навчально-виховного комплексу Галак Родіка Василівна

Дозволите бути з вами відвертим? Якщо так, то я вам сповідаюся в тому, що ніколи не вчився писати. Мені з дитинства монотонність і конвеєрність навчання здавалася задушливою, запліснявілою. Саме тому замість «Малої землі», «Тихого Дону» й історій про «героїчний» подвиг Павліка Морозова я ночами під ковдрою з ліхтариком зачитувався романами Дюма, Лондона і Цвейга. Я ніколи не вмів сприймати світ через призму вигаданих кимось шаблонів та заданостей.

 

Саме тому, відкриваючи для себе новий регіон України, знайомлячись з новою для мене дивовижною часточкою нашої барвистої Неньки-України, я намагаюся роздивитися всі грані та відтінки того краю, до якого мені пощастило потрапити зі «Сповіддю». Ось чому, перебуваючи на такій яскраво-багатонацональній Буковині, мені було так важливо поспілкуватися з представниками різних національних та етнічних груп. І щасливий тим, що мені вкотре вдалося переконатися в тому, що любов до України об’єднує людей не залежно від їх походження, мови спілкування чи віросповідання. Українці, молдавани, румуни, євреї, грузини, татари; православні, католики, буддисти, юдеї – всі вони безмежно закохані в рідну Україну, котра об’єднала на своїй гостинній, родючій, багатій землі все це людське різнобарв’я.

 

Яскравим прикладом цього стала наша «Сповідь» з Родикою Василівною Галак. Прямуючи до кабінету директора школи, я навіть трохи занервував, подумки повернувшись у дитинство, коли я там був частим гостем. Але привітність і відкритість Родики Василівни швидко повернули мене в реальність і налаштували на дружню бесіду. Напередодні нашої зустрічі у моєї співрозмовниці був День народження і відлуння атмосфери свята все ще відчувалося в робочому кабінеті, котрий вже давно став другою домівкою для цієї жінки.

 

Родіка Василівна розповідала про дітей, а її очі блищали сльозами від тієї ніжності, з якою вона любить своїх маленьких учнів. Ця людина всією душею віддана тій справі, котрій присвятила своє життя. Вона раділа перепочинку, котрий не так часто видається в її нелегкій справі, проте, йдучи спорожнілими шкільними коридорами, я відчув її сум за шумом дитячих голосів. Ці діти, її діти, завжди з нею. В її думках. В її материнському серці.

 

Мені було важливо зрозуміти на прикладі цієї школи, як тут, на Буковині, живуть, взаємодіють і як відчувають Україну два етноси: румунський і український. Ми розпочали «Сповідь» і раптом перейшли до теми війни. Ця тема увірвалася в програму несподівано, наче птаха, що присіла на підвіконня гостинно відчиненого вікна. Це сталося майже поза нашою волею. Просто тому, що ми українці. Можливо це сталося тому, що ця жінка, ця українка зі щирим серцем навіть не намагалася сховатися за загальними фразами, а щиро розповіла про те, чим болить її душа. «...Чоловік воював», – раптово промовила вона. І при згадці про це, замість завжди заклопотаної директорки школи, переді мною постала така неймовірна і неповторна у своїй любові українка. Горда, сильна, вірна, богомільна.

 

Її голос бринів сльозами, коли вона розповідала про сина, котрий у листі до Діда Мороза писав про те, що не хоче ніяких подарунків і ладен віддати всі свої іграшки, всі накопичені грошенята, тільки б татусь повернувся додому живим і неушкодженим. Але вона видихнула. Він повернувся з війни. Вона вимолила. Такі Матері, такі вчителі не зможуть пройти повз людську біду. Для них немає чужих дітей. В них немає байдужості.

 

Там, глибоко всередині кожного з нас, кожного з тих, хто ніжно і віддано любить Україну, завжди резонує все те, що відбувається з нашою країною. Нам би випустити цю птаху на волю і прокричатися в молитві до Бога, взявшись за руки. Нам би скинути з себе ці кайдани «етичної» поведінки й, не озираючись, демонструвати свою любов і відданість нашій святій землі. Нам би вирватися із тюрми імперських переконань і повернутися в колиску своєї історичної спадщини – Київської Русі.

 

Попрощавшись з Родікою Василівною, котра поспішала у своїх передсвяткових клопотах, ми вийшли із затишного тепла школи в похмурий зимовий день, котрий непривітно коловся дрібними сніжинками. Ми повільно їхали українськими селами, в яких проживає така багатонаціональна громада, з надзвичайно добрими серцями й величезною любов’ю та відданістю до рідної України! Господи, бережи їх!

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми Директор Маршинецького навчально-виховного комплексу Галак Родіка Василівна

https://youtu.be/C9WiccbT4mo


Румыния практикует в Бессарабии тактику "ползучей румынизации"

В последнее время снова существенно активизировалась программа румынской паспортизации украинцев путем широкой кампании по выдаче нашим согражданам документов, подтверждающих наличие у них гражданства Румынии.

Еще в октябре 2009 года Президент Румынии Траян Бэсеску подписал закон, упрощающий предоставление румынского гражданства.

Согласно ему, гражданами Румынии могут стать все лица, которые проживали на территории Румынии в границах до 1940 года, а также их потомки до третьего колена, утратившие гражданство по независящим от них обстоятельствам. И, не смотря на то, что украинские законы запрещают двойное гражданство, наказания за получение паспорта другого государства наше законодательство также не предусматривает.

Такие решения румынских властей нельзя рассматривать иначе, как откровенную претензию на размывание украинского суверенитета над приграничными территориями, которые политики в Бухаресте единодушно называют "несправедливо отнятыми Сталиным".

Как следствие, - жители Черновицкой и Одесской областей продолжают запасаются паспортами соседних государств. Так, только за 9 месяцев 2019 года для получения румынского паспорта было подано 81 тыс. комплектов документов украинскими гражданами. Об этом пишут источники в телеграмм-каналах, и отмечают, что румынские паспорта предоставляются украинцам по программе жителей территорий, до 1939 года входивших в состав Бессарабии и Румынии.

[ Читать дальше ]

На Буковине разоблачено масштабное хищение леса


Сотрудники Службы безопасности Украины разоблачили в Черновицкой области масштабные хищения государственных лесов.

Преступную схему наладили должностные лица одного из государственных лесохозяйственных предприятий.

[ Читать дальше ]

Миколі Шкрібляку – спочатку Україна. З ранку і до вечора...

Саме таким, як Микола Миколайович, має бути міністр культури України – знаючим, зрілим, цілеспрямованим, закоханим в нашу культуру настільки, що кожна проблема в цій сфері болить глибокою раною – Олег Володарський

 

Історичний екскурс: Буковина

Об’єднана Європа XXI століття являє собою своєрідну мозаїку різноманітних народів, етносів, мов та культур, а також репрезентує широкий спектр віросповідань та вірувань. На перший погляд, це явище може відігравати дезінтеграційну роль у житті суспільства єдиного європейського організму, з другого ж боку, саме через таку різноманітність виявляється парадоксальна єдність. Сучасна наукова думка все частіше застосовує поняття полілог культур, мультикультуралізм, пограниччя культур, що свідчить про актуальність і новітність згадуваних явищ. Метою даної розвідки є аналіз контекстів прояву культурного пограниччя, яким є Буковина. домінуючою тенденцією кінця минулого століття було створення так званих єврорегіонів, між іншим: Pomerania (Німеччина –– Польща), Nysa (Польща Німеччина Чехія), Beskidy (Польща Словаччина), Euroregion Karpacki (Україна Польща Словаччина –– Угорщина –– Румунія), Bug (Україна Білорусь –– Польща), Niemen (Польща Литва Білорусь), Batyk (Польща –– Росія Литва Латвія Швеція Данія). Ці новоутворення являють собою міждержавні територіальні спільноти, основною метою яких є всебічна інтеграція, як культурна, так й економічна. Проте, в історії Європи подібні багатонаціональні регіони з єдиною суспільною системою та сильними тенденціями культурної та мовної інтерференції були поширеним явищем. Яскравим прикладом цього явища є Буковина, що сьогодні знаходиться в рамках Карпатського єврорегіону .

Землі Буковини (розташовані у підніжжя північно-східних Карпат) довгий час не мали чітко окреслених кордонів. В кінці XIV на початку XV століття ця територія була складовою частиною Молдавського князівства, а з другої половини XVI століття, разом з Молдавією, знаходилася під пануванням Туреччини. Підкреслимо, що не всі буковинські землі мали однакову історичну долю. Північно-західна частина Буковини, за часів польського короля Казимира Великого, декілька разів переходила у власність Речі Посполитої. Проте варто наголосити, що Буковина ніколи не була і не може вважатися інтегральною складовою частиною Польщі.

Після першого розділу Польського королівства (1773 р.) колишня частина Молдавії – Буковина (10 440 км2), а також Мала Польща та Червона Русь увійшли до складу Австрії. Після приєднання цих земель у 1775 році до імперії Габсбургів на Буковині встановлюється правління так званої військової адміністрації, яке тривало до 1787 року. На перших етапах повнота влади зосереджувалася в руках глави адміністрації – 2 генерала Сплені, а з 1778 року – генерала Енценберга.

Вища адміністрація мала подвійне підпорядкування, військовим чиновникам у Відні, а також військовому командуванню у Львові, столиці Галицької провінції, не зважаючи на те, що Буковина становила окрему адміністративну одиницю Австрії, центром якої з 1779 року офіційно стали Чернівці.

 

Довго не міг розпочати написання цієї статті… Мені вже здалося, що застряг і не зможу, не витягну той рівень, котрий необхідний для того, щоб описати цю людину.

 

Цей чоловік володіє величезними обсягами знань про нашу з вами історію та культуру. І, що найважливіше, ці знання базуються не на сухих академічних фактах, а на усвідомленні, глибокому відчутті власної етнічної, національної приналежності.

 

Він не просто вивчає історію та культуру, він вивчає ВЛАСНУ історію, історію свого народу, своєї нації. Саме тому в його словах і працях розмальовані писанки, вишиті сорочки, виліплений посуд та сплетені дідухи постають настільки справжніми, що здається, ніби ти торкаєшся їх, ніби тримаєш їх в руках.

 

Тому загальним фразам, штампам та кліше не місце в спогадах про спілкування з цією людиною. Та й «Сповідь» – не статистична звітність про поїздки та діалоги. «Сповідь» про відвертість з Богом та Україною. Каяття на очах у Нації.

 

Інколи ми просто живемо, працюємо, виховуємо дітей, відпочиваємо. Та варто нам зробити крок назустріч країні, як ми одразу починаємо інакше чути та відчувати самих себе. Наш периметр сприйняття виходить за рамки буденності, стає глибшим, яскравішим.

 

Спочатку Україна. З ранку і до вечора. В думках, у мріях, в серці, в онуках. Саме таким, на мою думку, має бути міністр культури України – знаючим, зрілим, цілеспрямованим, закоханим в нашу культуру настільки, що кожна проблема в цій сфері болить глибокою раною.

 

Микола Миколайович Шкрібляк. Він поглинає культурну спадщину нашої нації не просто розумом, а й душею. З яким болем він говорив про те, що закриваються будинки культури та зникають цілі напрямки мистецтв та ремесел. З якою любов’ю він прагне все це зберегти.

 

Попри надзвичайний досвід, видатні наукові здобутки, він зумів зберегти в собі того маленького хлопчика, котрий напередодні Великодня заховав писанки, боячись, що більше ніколи не побачить такої краси.

 

А ще, спілкуючись з цією людиною, я відчув знайому мелодію серця, котрою мені виграє Гуцульщина. І ще до того, як запитав про це, я був більш ніж впевнений, що спілкуюся з гуцулом. Це той етнос, до якого я ставлюся з особливою любов’ю та повагою. І вкотре переконуюся в думці, що Київська Русь сховалася  на Гуцульщині. Зберегла свою генетичність, обрядність, традиційність. Гуцули по-особливому вміють любити свою землю. В них це від дідів-прадідів. І, спускаючись з гір, несуть особливе духовне світло.

 

Микола Миколайович познайомив нас з багатьма творчими людьми. Науковці, письменники, художники, співаки – всі вони неймовірно яскравими барвами сяють в суцвітті квітки-Буковини.

 

А під час «Сповіді» з ним самим ми говорили про багатовікову культуру та її сприйняття душею гуцула, котрий так вірно та віддано любить свою землю, щоденно борючись за залишки етнічної культури, котру ми за всяку ціну маємо зберегти.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми – директор Учбово-методичного центру культури Буковини, заслужений діяч мистецтв України Микола Миколайович Шкрібляк

https://youtu.be/wQPj2zh4ww8

В Черновцах ликвидировали производство контрафактных сигарет


Правоохранители обнаружили и блокировали в Черновицкой области деятельность подпольного цеха по производству контрафактных табачных подакцизных изделий. 

[ Читать дальше ]

Вбивці ветерана АТО ховаються від правосуддя в Румунії

Днями стало відомо, що представники управляючої компанії, які можуть бути причетні до організації вбивства ветерана АТО, покинули територію України. За нашою інформацією, зараз підозрювані ховаються в Румунії. Це втеча від правосуддя або злочинці тільки вирішили перечекати бурю на своїй етнічній батьківщині?
Нагадуємо, що раніше в місті Сторожинець Чернівецької області трагічно загинув ветеран АТО. Костянтин Стрибко був жорстоко вбитий у під'їзді будинку своїх батьків у ніч з 28 на 29 січня. Смерть наступила через важку черепно-мозкову травму, нанесену тупим предметом. На думку родичів та друзів загиблого, приводом розправи ймовірно став нещодавній конфлікт Стрибка з управляючою компанією, що належить представникам місцевої румунської громади. Відомо, що Костянтин був обурений грабіжницькими тарифами компанії та незадовго до смерті пригрозив її власникам скаргою у відповідні інстанції.
Місцеві правоохоронні органи неадекватно відреагували на вбивство ветерана. За словами матері Костянтина, Тамари Сергіївни Стрибко, у поліції їхню заяву прийняли "зі скрипом" після декількох відмов. Свою позицію правоохоронці пояснили тим, що немає доказів, та намагалися все списати на нещасний випадок. Дійшло до того, що літніх батьків Стрибка звинуватили в наклепі на "чесних людей"  та пригрозили їм відповідною статтею. Однак батьки та друзі вбитого впевнені: поліція не хоче розслідувати вбивство їхнього сина через приналежність власників компанії до румунської громади. Подібну ж думку мають експерти: за словами юриста Олега Кравця, в розслідуванні справи виявлено численні порушення. У свою чергу, правоохоронці не йдуть на контакт та відмовляються давати будь-які коментарі. Запитання юриста про те, чи збирається поліція оголошувати підозрюваних у міжнародний розшук, правоохоронці проігнорували.
Регіональні ЗМІ також зустріли новину про вбивство ветерана АТО гробовим мовчанням. За словами громадських активістів, які прибули на місце подій, місцеві журналісти попросту "бояться розкривати рота":

"Більш за все засмучує байдужість до ситуації з боку ЗМІ та громадськості. Жорстоко вбили ветерана АТО, а місцеві журналісти не хочуть висвітлювати проблему. Звичайно, це не якийсь скандал з атовцями в маршрутці, про який можна писати, нікого не боячись.  Коли йдеться про вбивство та причетність організованої етнічної злочинності до вбивства ветерана, всі відразу мовчать та не ризикують шукати та викривати винних".
Тепер до висвітлення проблеми приєдналися громадські активісти та громадські ЗМІ. Активісти своїми силами добиваються правосуддя та заслуженого покарання для вбивць Костянтина Стрибка. Ветеранські об'єднання такі, як ГО "Світла пам'ять і пошана захисникам України" активно інформують людей про те, що відбулося, залучають до справи експертів і юристів та проводять власне розслідування.


100-річчя двох державотворчих подій відзначено в Україні

Звернення Президента до Українського народу з нагоди 100-річчя Листопадового чину

1 листопада 2018 року - 09:00

Шановні співвітчизники!

Сьогодні ми відзначаємо 100-річчя Листопадового чину та утворення Західноукраїнської Народної Республіки.

У ніч на 1 листопада 1918 року українські військові частини на чолі з Дмитром Вітовським без жодного пострілу взяли під контроль найважливіші установи Львова та повітових міст краю.

Ці події стали початком Листопадової національно-демократичної революції в Галичині 1918 року - важливого кроку на шляху до утворення єдиної соборної України.

«Український народе! Голосимо тобі вість про твоє визволення з віковічної неволі. Віднині Ти господар своєї землі, вільний горожанин Української Держави», - йшлося у відозві Української Національної Ради від 1 листопада 1918 року.

Зараз, коли здійснилися віковічні мрії українців жити у власній державі, не втратило актуальності ще одне твердження тієї пам’ятної відозви: «Український Народе! Доля Української Держави в Твоїх руках. Ти станеш як непобідний мур... відіпреш усі ворожі замахи на Українську Державу».

Понад чотири роки ми, як і в часи національно-визвольних змагань початку XX століття, зі зброєю в руках відстоюємо свій державний суверенітет і територіальну цілісність від зазіхань країни-агресора - Російської Федерації.

Свобода і незалежність, здобуті кров’ю і потом мільйонів українців, є священним надбанням кожного громадянина. В ім’я світлої пам’яті наших Героїв маємо боронити і зміцнювати Українську державу.

Вітаю всіх із річницею Листопадового чину та утворення Західноукраїнської Народної Республіки.

Слава Україні!

Слава її Героям!

Петро ПОРОШЕНКО

 https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-do-ukrayinskogo-narodu-z-nagodi-100-ri-50722



Звернення Президента до Українського народу з нагоди 100-річчя Буковинського народного віча

3 листопада 2018 року - 09:00

Шановні співвітчизники!

Сьогодні виповнюється 100 років Буковинського народного віча — однієї з визначних подій в історії національного державотворення часів Української революції 1917 – 1921 років.

Ці доленосні події, що відбулися 3 листопада 1918 року у перлині буковинського краю — місті Чернівці — сучасники описали такими словами: «На ринку зібрався великий похід. Українське військо, студенти з синьо-жовтими обв’язками, Жіноча Громада, українська гімназія, українські сироти, священики, учителі, міщани і багато селян. Молоді хлопці в національних строях, старі чоловіки і жінки. Це був величавий похід, що посувався вулицями з піснею на устах... всі з відкритого серця співали «Ще не вмерла Україна!..».

Слова Омеляна Поповича: «Ми хочемо прилучитися до нашого кореня — до Києва, до великої Соборної України... Віче бажає прилучення австрійської частини української землі до України», які одностайно підтримав Буковинський майдан, несуть одвічний смисл і прагнення українців жити у своїй незалежній державі на своїй, Богом даній, землі.

У ті непрості часи Україна не змогла утвердити суверенітет і соборність головним чином через розпорошеність сил, міжособистісні чвари. Тому найголовнішим уроком для нас сьогодні є усвідомлення, що суверенна Україна має стати понад усе для кожного політика й кожного громадянина.

Уже понад чотири роки ми зі зброєю в руках боронимо Україну та усю Європу від російського агресора на нашому, українському Донбасі. Ми усіма можливими на сьогодні способами боремося за повернення нашого, українського Криму.

Події останніх років продемонстрували, що Український народ єдиний, як і неподільна наша країна. Жодне втручання ззовні не здатне розколоти нашу єдність, і ми самі будемо визначати свою долю і своє майбутнє.

Переконаний, ми обов’язково переможемо і збудуємо квітучу країну для себе та своїх нащадків.

Слава Україні!

Петро ПОРОШЕНКО

https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-do-ukrayinskogo-narodu-z-nagodi-100-ri-50758

Страницы:
1
2
предыдущая
следующая