хочу сюди!
 

Людмила

56 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 44-57 років

Замітки з міткою «символи»

Неевклідові паралелі - два.

Крила, ріг і голова...

             Не менше ніж пегас, популярні у сучасних культурах такі постаті стародавньо-міфічного виродко-звіринця, як одноріг -- теж коник але з гострим довгим шипом на лобі







а також грифон -- потворка із головою і передом, схожим на дикого птаха або дракона, і задом від лева.





              Відмінність від крилатого жеребчика цих двох монстрів полягає в тому, що вони не вважаються чистим плодом еллінського культурного натхнення, бо прихильність до аналогічних істот (хай і не зовсім подібних) спостерігають у культурних традиціях Вавилону, Єгипту, Ассирії і навіть Індії. Більше того, деякі греки вустами пером своїх письменників Арістея, Есхіла і Геродота навіть визнали за грифоном -- та невже!!! -- СКІФСЬКЕ походження shock Ніби саме ці звірі стережуть входи до гірських копалень, де скіфи добувають своє золото (агов, чекайте, так золото же ж грецьке shock ). До речі, про які саме гори у серці Азії йшлося, точно невідомо, тож на роль згаданих гір нині "приміряють" все від Кавказу до Уралу і навіть Алтай shock Є ще Памір і Тібет, але популярність цих гірських систем у геологічній свідомості освічених греків була чомусь вкрай низькою, якщо не нульовою.
              Враховуючи таку видатну роль цих кицько-птахів у скіфському житті, не дивно, що вони неодноразово були зафіксовані скіфами у жовтому металі, що за пропозицією Дмітрія Мєндєлєєва на письмі виглядає як Au. З цих "картин" (як і з центральної нижньої "картини" на знаменитій пекторалі) видно, що історично у скіфських грифонів якось не складалися відносини із козлами, конями та іншими копитними, через що останні завжди бували жорстоко покусаними і пошматованими.







            Однорогів античні автори практично одностайно вважали реальними тваринами, з якими просто рідко кому вдається здибатися. Себто їх ніхто не бачив, але вони є, і реальніші навіть за цвіт папороті!  lol
            Така вперта впевненість стародавнього люду могла мати своїм джерелом якісь відголоски ще раніших усних переказів, що естафетою прийшли від їхніх печерних предків, які могли застати чи навіть полювати на цілком реальних Elasmotherium sibericum. То є підтверджений вид доісторичних носорогів, що жили в Азії і вимерли, як виявилося, досить пізно -- десь після 37000 року до н. е.



              Крім того, джерелом уявлень про однорогів могли бути і цілком реальні генетичні відхилення, одне з яких, зафіксоване недавно, відоме, як одноріг з Тоскани. Ось таке симпатичне оленятко.



               Як би там не було, але й цих двох тварюк грецька культура цілком могла запозичити собі з кам'яних послань давньої Хеттії -- країни, яку варвари-ахейці почали потроху захоплювати ще з кінця 13 ст. до н. е. По-перше, вже у попередньому нарисі можна було бачити разом з грифоном хеттського пегаса, що за сумісництвом був нібито і однорогом із крученим бичачим рогом.



Проте хеттам були чимось дорогі і звичайні, безкрилі однороги, цілий табун яких згодом перескочив у сучасну геральдику. Чи треба писати за ліком 1-ша ліворуч картинка? -- нижче всі три вони несуть у собі зразки, які теоретично могли бути успадковані пізнішими культурами.

  
           Чи не того крилатого лева привели із собою згадані Гомером малоазійські (в)енети та й посадили собі прямо у герб міста Венеції?




              А крилатих ангелів, гадаєте, придумали іудаїзм чи християнство? Іслам чи сам Бог задовго до створення світу? Хто б із смертних не спромігся на такий винахід вивих думки, у нього і для янголів, і для різного роду амурчиків, і для Дедалового Ікара, і богині Ніки -- для всієї відомої крилатої братії був готовий прототип, який на розсуд майбутнім дизайнерам і фантазерам представили на своїх кам'яних "картинах" хетти. Вони на другому місці, після Всевишнього звісно lol



               Все якось збігається до купи. Маю на увазі підпертий ангельськими кулачиськами місячно-солярний знак, що вже траплявся нам на гербі Монголії. Коли почилу у бозі Хеттію добряче забули, саме така конфігурація Сонця і півмісяця стала поширеним символом на прапорах і гербах регіонів і країн, що зазнали... індійського культурного впливу. Хоча відомі трактування цих символів через уявлення про "місячну" і "сонячну" династії арійського народу. З розвитком індуїзму та буддизму з'явилися додаткові значення наведеної символіки.

               А візьмімо просто сонечко! Тут навіть вогне- і сонцепоклонникам хеттам буде, мабуть, відмовлено у першості формування знаку солярного кола у вогняній "гриві". Мабуть все ж у цінності і неперевершеному значенні для власного життя нашого палкого світоча людство переконалося задовго до набуття умінь писати / читати чи щось там вишкрябувати на вапняку. Відзначу просто, що хетти тут не перші,


 
ну, а поки є ще порох у порохівницях, і ягоди в ягодицях запаси водню у нашої зірки, сучасні слов'яни (і не тільки) будуть далеко не останніми, хто попри численні ірраціональні нашарування береже і демонструє на своїх гербах і прапорах, відмічених печаткою Ярила, ясне усвідомлення практичної і непрактичної цінності нашого природного термоядерного реактора. Єдиний містично-релігійний культ, якому можна знайти розуміння і виправдання, навіть не приймаючи його. Єдиний, як я гадаю, адекватний культ, за який людству! ніколи! не! буде! соромно! Більшість інших культів, вигаданих людьми, не варті навіть найменшого протуберанця чи плямки "на поверхні" цієї розжареної газової кулі lol, яка навіть не підозрює, що вона -- НАША! lollol




Лик Сонця на стіні Кам'янець-Подільського замку

Ех-ех... Невідомо їм, звідки...          unsmile





              lol А вас непокоїть психічне здоров'я фантазерів хеттських потвор? От і я скажу те саме, шо вище, тільки стосовно нашої теми. Спитати б, звідки у сучасного просвітленого людства така пристрасть до різних ірраціональних дійств: тут і кельтський (нібито) геловін, тут і слов'янські (нібито) народні гуляння типу свята Маланки, всі ці переодяганки, лякачки до усрачки, весь цей театральний балаган в ім'я святої нечисті? Ортодоксальним християнством, між іншим, все це не сприймається за норму, і було, поки змога, жорстко гнаним, аж поки дехто гнучкомислячий не надумав це все адаптувати і очолити.



       boyanО соллє міо! Аби все було, як слід, до хеттського 8-променевого солярного символу, зара підберемо хеттську рогату потворку... Що ж, може і не точно така, але хай їй буде пробачено, адже тепер ми можемо заразом припустити, що і усмішка Джоконди теж має хеттське походження. Пожартував...


               Або ось ще, екстремальніший варіант.



             Майже впевнений, що у звіринцях давньої Хеттії, звідки колись придибало плем'я енетів (і нібито не рідний їм герой Еней), можна знайти чи не до всіх цих відповідні прототипи.
             Хоча звучали зауваження, що суспільство, поділене на зебілів і педіотів, є згубним середовищем для логіки, що не варто до нього із цим апелювати ітд ітп... Проте виборна статистика окрім 30 % + 16 % дає чималеньку "третю" групу, що дозволяє вважати надуманим згадане розділення, в яке я в принципі ніколи і не вірив. Тож на завершення випуску дозволю собі скористатися одним з арістотелевих інструментів. У формі запитання.
             Коли припустити, що кожен з розглянутих раніше символів має свій початок у Малоазійській Хеттії, яка  проіснувала від 1800-их до 1200 років до н. е. (і це тільки у формі сильної централізованої спадкової монархії), а згодом все це стадо пегасів, однорогів, грифонів, солярні кола, свастики і т.п. поширюється на великі простори не тільки Європи (тут ясно: греки, римляни -- потужні "ретранслятори" у культурній естафеті, а ще були енети, кельти, про яких ми знаємо менше), але й Азії, як раз до меж, що збігаються із скіфським культурним впливом, то питається, хто такі є скіфи? Хто в азійському регіоні був мобільнішим за скіфів? І найголовніше, а хто є хетти?
             Відповідь на останнє питання пошукаємо у наступному випуску, причому винятково на старо- і новохеттських кам'яних різьблених "посланнях".

Негеометричні паралелі - раз. Пегас!

             Наступний цикл заміток повинен би і далі мати кочуючу назву "Шляхи слов'ян. Продовження" із змінним номером. Хоча немає підстав називати так матеріал, де явно не згадуються слов'яни, проте його ідея, знову ж таки -- звернути увагу на зв'язки між певними культурними традиціями, явищами і місцями, що розглядаються як "батьківщина" слов'янського етносу (насамперед, це Мала Азія і давно не існуюча на цій території держава давніх хеттів) або місцями їхніх міграцій і формування.
             Якби оголосили конкурс на влучний синонім до поняття людської душі, то моїм варіантом було б "МАЛО". Бо що б не було дано цій завидющій сутності, все мигцем кане у її чорній пащі, а вже наступної миті вона чогось хоче... вже не такого. "Я мислю отже існую" актуальне для людини. Коли ж замінити "мислю" на "бажаю", то вислів буде стосуватися людської душі. Бажати -- ось атрибут душі та єдиний спосіб її існування. Це все до того, що я вже ніби багато нашкрябав і наче напіввідкрив цю тему у кількох блоках. Проте як втримати те, що ллється через край?



           Коли людська душа у симбіозі з іншою підкореною душею навчилася переміщатися наввипередки з вітром, то їй закортіло... переміщатися ще швидше.



Коли ж через технічний прогрес і всепроникний консьюмеризм нечисленні кінські стайні майже спорожніли, деякі пересичені інтелекти утвердили ідеал: подорожувати найліпше було б зі швидкістю думки umnik



Егеж, дурний думкою багатіє думки матеріальні тобто uhmylka А що маємо у великій кількості, так би мовити, те і слід застосовувати, і з того тішитися, коли вже не вистачає хисту на щось "твердіше" і відчутніше.





          Добре, що коти Шрьодінгера досі живі і переміщаються на своїх чотирьох разом з усіма своїми блохами. Добре, що не всі подібні бажання нині доступні людській душі. Можна далі їх, любих, плекати. Бо інакше було б невідомо, чого б такого ЩЕ можна бажати. І душа, мабуть би, впершись рогом в одну з кам'яних стін тісного бажаннєвого льоха, луснула би, розпавшись на кванти.

          Гаразд, преамбула вже надала достатнього імпульсу, вказала вектор нашого викладу і обґрунтувала місце розміщення цієї побрехеньки. Тож повернімося до крилатої кобилки.

До речі, на відміну від "півня" з"куркою" "кінь" і "кобила" - однокорінні слова!
Хоча і не всяк проведе необхідні перетворення і вхопить за хвоста
цю підковану очевидність.

 

              Кажуть, коріння стійкої моди на цю генно-модифіковану потвору у логотипах фірм, торгових марок, готелів, у державних, місцевих і фамільних гербах, сягає сивої давнини. Під "сивою давниною" пересічна думка у цьому разі розуміє еллінський билинний жанр. Нібито народилося це міфічне лоша з тіла медузи Горгони, або з її крові, коли дехто на ім'я Персей відрубав медузі голову (не вивернуло там часом якого естета huhчерез таку правдоподібну фізичну картину?  nini годі ж бо!  lol хіба був хтось культурнішим за греків з їхньою рабовласницькою демократією?).
             Система грецьких міфів була зцементована у творах Гомера і Гесіода. Щодо Гомера, то навіть античні уми були понадміру скуйовджені, хто він, коли жив і чи існував взагалі. Вириваючи Гомера з пазурів ефемерності, греки все ж записали його собі у культуру 9 ст. до н. е. Тоді як Гесіод -- особа цілком історична. І жив у 8 ст. до н. е. А вже у байках александрійських поетів 3 ст. до н. е., пегас впевнено вважався улюбленцем муз. У Гаю Муз, вдаривши у скелю копитом, він вибив джерело натхнення.
             От з тої пори пегас і дарує натхнення поетам, художникам та іншим "творцям", котрим вдається його осідлати. Останнє, схоже, вдалося геральдистам двох специфічних і чимось подібних між собою азійських країн.



              Після того, як стало широко відомо про злочини  комуністичного режиму Орди російсько-радянського періоду проти мільйонів людей на підкорених землях, і жодна зірка з прапорів / гербів світу не злетіла, користуючись такою апріорною реабілітацією, Казахстан без жодних самогризот засвітив і собі  провідну зорю, що не дає заблукати у степах кочовим тюркським пегасикам - тулпарам. Вони тут, схоже, "два в одному" -- поєднують обов'язки також і однорогів (останніх обов'язково буде представлено у наступних замітках).
              Проте найбільшу кількість арійських символів на одному сучасному гербі вдалося зібрати... монголам. Від трипільських переплетених зміюк "Інь-Янь", яких з іншими фішками (зовсім нетутешнього походження, як побачимо пізніше) несе небом літучий жеребчик, і до характерного орнаменту, яким взято в круглу рамочку цей політ! Спостережливі люди подейкують, що наразі це єдиний у світі державний герб зі свастикою. Ось вона, незакомплексованість третьої сторони, що не морочить собі голови арифметичними порівняннями кількостей жертв "німецького" хреста і "комуністичної" пентаґрами.




             Між свастикою на сучасному гербі держави у серці Азії і оцим культовим предметом, який знайшли у серці давньої Хеттії, на 30 км північніше від її колишньої столиці Хатусси (у місці, що нині зветься Алакагююк),


або свастикою на ось цій дошумерській керамічній мисці,


або численними матеріалізованими варіантами слов'янських 4-8 променевих коловратів, або кельтськими свастичними орнаментами пролягли не тільки тисячі кілометрів, а ще й період до 4...5 тисяч років, протягом яких ніхто не додумався забороняти цей символ, якщо не рахувати вбивчо-бісове тавро, пожиттєво накладене на свастику Нюрнберзьким трибуналом. От і для тверезого монгольського глузду ножик, схоже, лишається просто ножиком. Ножем протягом довгої історії його застосування часто штрикали між ребра у темних під'їздах і на відкритих площах, та не менш часто проводили і рятівні хірургічні операції, а у більшості випадків просто нарізали батони чи огірочки... Залежить же ж, хто застосовує. І хто зна, чи було б добре, якби після вбивства сенаторами божественного Юлія Цезаря ножі заборонили для всіх майбутніх поколінь римлян... Гаразд, головне не дати ліричному відступу перерости, власне, зміст замітки. 



             Лишається достеменно невідомим, як до того поставилися коні, а стародавній світ сповна оцінив потугу, силу і швидкість, які людина отримала від залучення коня у транспортну галузь народного господарства. Це трапилося, як гадають, у ІІІ тис. до н. е. Тож не дивно, що чиясь вдячна уява наділила його білою мастю, розлогими крилами, звеличуючи до символу неба, символу шляхетності і краси, наділяючи чарами, що долають всі земні перепони. Хоча чому ні? Саме такою і могла уявлятися людиною ВДЯЧНІСТЬ коневі за нелегку працю та й, чи не в першу чергу, вдячність собі, коханій, за свої не марні старання.
             Перші приручені коні були не набагато більші за поні. Вони не могли тримати вагу дорослої (часто озброєної) людини. Тому протягом відносно довгого часу селекції крупніших порід використовували коней винятково запряженими у колісницях. І то не по одному, а по парі чи більше особин. Ще у часи Тутанхамона (2-га половина 14-го ст. до н. е.) навряд чи кому збігла би на ум ідея приладнати до конячої спини крила. Тіснота у товаристві запряжених сусідів просто-напросто не дозволила би розправити ті крила. Очевидно, що образ пегаса, що самотньо лине небом,



був осяжний для логіки, зрозумілий із практики та й у пригоді міг бути лише... ВЕРШНИКАМ!
               З історії війська відомо, що перші загони озброєних кінних воїнів з'явилися не раніш, як у 9 ст. до н. е. в Ассирії. Чи ж випадково саме ассирійці вважаються піонерами кавалерії у сучасному розумінні цієї справи? Про це слід судити, обов'язково звертаючись до зображень крилатого коня на кам'яних барельєфах, залишених майстрами пізньохеттських царств. І подібні до хеттських трохи охайніші ассирійські барельєфи не мають збивати нас з пантелику! Як відомо, після падіння централізованої Хеттської держави на початку 12 ст. до н. е. під ударами "народів моря" (греків-ахейців та фригійців із заходу,


касків-вірменів -- зі сходу), а також Ассирії - з південного сходу, ще два-три наступні століття відбувалися міграційні переміщення народів хеттської імперії на схід і південь подекуди із утворенням нетривалих держав, таких як Табал або Камману, населення яких вважало себе хеттами і використовувало хеттське (лувійське) письмо.



              Ассирія стала старим-новим суперником новохеттських царств, сила яких була лиш тінню колишньої хеттської потуги. Ці нещасні "уламки" царства Хатті могли собі дозволити існувати лише у періоди, коли патологічно войовнича Ассирія відволікалася на інших сусідів або на свої політико-економічні проблеми. Через що часом заради життя вони охоче визнавали зверхність Ассирії, а за зручних нагод так само легко здобували кілька вдихів державної незалежності. Крім того, вже настав час і активного протистояння Ассирії із ірано аріяномовними кімерійцями, які не знати де тільки й взялися на північних кордонах Ассирії. Та й скіфи, зазначимо, гуляли щось дууууже далеченько від своєї наддніпрянської квартири. В той же час вони були в дууууже неочікуваному місці відносно своєї гаданої алтайсько-казахстанської "батьківщини"...



               Отак от на знаменному дев'ятому (ДОнашенському) столітті наче клином зійшлися ассирійці і кімерійці, невдахи-хетти і варвари-греки, революційна новація від невідомих перших кавалеристів, її образне опрацювання у нестямно захоплених умах - крилатий пегас, ну і пильні погляди всюдисущих грецьких гомерів. Тому-то тут і дозволяється сумніватися в тім, хто ж запровадив, а хто (і у кого) запозичив спосіб пересуватися верхи на конях. Хто вигадав того копито-крилого гібрида, а хто змавпував...


Барельєф новохеттського стилю. Знайдено у селищі Tell Halaf, Північ Сирії. Датовано 10-9 ст. до н. е. На той час місто називалося Guzana і входило до складу арамейського царства Bit-Bahiani, яке наприкінці 9-го ст. було інкорпороване до Ассирійської імперії. Першовідкривач німецький дипломат Макс фон Опенгейм. 1911 р.

             Але ж історію творить той, хто її записує, інші ж -- "пролітають", як фанера над Парижем як іраномовні кочові народи -- над Кавказом і повз Каспіське море. Тому-то перші у світі вершники - ассирійці, а скіфський пегас заскочив у курган Куль-Оба з грецького Херсонеса, тут, неподалік. Або навіть, - що йому, крилатому, важко? - "пряміком" з Афін... аге ж...


Ги-Ги-Ги! Ай да Поліцейські! Надрали сьогодні жопу Міні Авакову

Normal 0 false false false RU X-NONE X-NONE MicrosoftInternetExplorer4

Ги-Ги-Ги! Ай да Поліцейські! Надрали сьогодні жопу  Міністру Авакову!

Стаття ця написана в допомогу отморозкам-гадості  мінусовості Президента Путіна Російської Федерації.

Сьогодні, 02 липня 2021року, в 00 годин із хвилинами  поліцейські групи оперативного реагування  Марківщини (Це відділення № 1 ( смт Марківка) Старобільського районного відділу Національної поліції України в Луганській області) створили умови усвідомлення Міністром внутрішніх справ Авакову потреби забезпечити його підлеглих і, в тому числі, поліцейських - дублюванням передавальним звукозапису інформації, яка стала першоприпричиною невідкладного втручання у нестандартну ситуацію із загрозою здоров’ю та із загрозою життю. Що є ВОПІЮЩИМ порушенням Закону Світобудови «Закону невмішування (російське: Закон невмешательства)». Ніхто не повинен допомогати  безнадійному, до тих пір, поки у особи в безнадійному становищі не почне зявляться сповільнення намагань виправити свій незвичний і неприємний їй стан, і на стане реалізовуватися її, безнадійної особи, інволюційний розвиток: послідовне втрачання баласту в виді отказа  однієї системи, який за собою уволок другу систему. І так до нуля лавиною із Опусканням на Рівень, де набагато гірше. Тільки про одсліженому Явищі затримки- сповільнення-зупинення розвитку негайно потрібно благодатно і притягально надати Особистості поштовх-підтримку, без стягування із неї плати за послугу. Та тихо в непомітно  прибрати цю надаваєму допомогу, переконавшись, що включилася інерційна тяга. А вже потім. Потім! Потім!!!!! Примусити цю дрянь-простофілю компенсувати якимось еквівалентом, що доступний Їй, затрати Контролюючої системи – вас, читачів цієї статі, на надання самого потрібного виду допомоги тому, хто не справився із своїми потребами та попав в біду. Так йому і нада! Козлу вонючому! Нічого в другий раз зневажати потребу відслідкувать місця, де будуть різно-породитсті  соціальні  мандавошки чіпляться до його анального отвору, і привносить із собою крім дрібних і неприємних незручностій ще і соціальний трипер, пере заражаючи ним цікавих. Та, вже потім, принесуть і соціальний сифіліс – той який передається вже не статевими стосунками, а контактним способом: із вушка у вушко (Сарафанне радіо, Одна баба сказала!), о потім із глазу в глаз (тет-а-тет), а потім вже від серця до серця. Коли сволочь, яка їде в ободраному і убитому «горбатому Запорожці»  часів Микити Хрущова, часів  Леоніда Брежнєва, часів Михайла Горбачова, часів Кравчука-Кучми, … -  харю свою не миту не одверне від людини, що іде пішком чи стоїть, чекаючи попутного транспорту.  В той час, коли водій престижної і дорогої  та чистої автомашини зупиниться і підвезе попутно по дорозі. Я звертаю увагу читача на те, що ми стали жити в сумних умовах, коли той, хто може – чи водій «Іномарки», чи водій «Москвича», чи водій мопеда (скутера) – не хоче допомогти чим може: підвезти по-путі. Це є Явище вати: коли перешкоджають відбуватися коливанням, гасять їх. В той час коли коливання (електричні, радіо коливання, коливання інформаційного поля) здатні увійти в резонанс і різко підсилити свої властивості. Як, наприклад, поява Ефекту «переповненої чаші терпіння», (кумулятивного Ефекту страждань, накопичувального Ефекту). Тобто «вступання в резонанс. Коли тому є Авакову прийшолся як Міністр гасити свару жителів, які нехотіли, нехотіли!, НЕХОТІЛИ!!!!!!!!!!!!! – дати можливість тим людям, яких примусили одсидіти на карантині, почувати себе не тим: Ти – ніхто, і ім’я твоє –ніяк! НЄЗАВАЖАЙ НАМ ПРАСЮВАТИ! ПАШЙОЛЬ НА _ХУй. Оце справжне Імя людини, коли ку-клукс-кланівці України втоптують людську гідність в говно. Дефрагментуючи в ній уміння багато чого робити до стану Фрустрації, як наприклад у Судді Тараса Логвіненко  Марківського районного суду Луганської області. Людини-мерзотника Рівня отморозка, який рятує честь сраного Марківського районного суду Луганської області геніальними і дуже сумними, (Хі-Хі-ХІ-Хі!!!!!) винаходами в його справедливому судочинстві зацькованої людини статтею однією і тією ж самої статті Кодекса України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Він єдиний із чотирьох придурошних суддів покарав «плюсиком» - додатковою вимогою в примусовому порядку сплатити ще і полугу судочинства його – Судовий збор. В розмірі близько 800 гривень. Точне число вказано в Законі України «Про судовий збор». І людині-легенді села Кризького Луганської області Усіку Юрію присудив трое суток обізьянника поліцейського. Але свинота-покурор  і ку-клукс-клановець України із Марківщини - цього не захотів помічать. І геній-Тарас Логвіненко влип в повну жопу, в повний піпець  перебуваючи в стані фрустрації, нарвавшись в своєму справедливому судочинстві на особу із інвалідністю,  віком близько 55 років, Миколу Івановича Дронова при внесенні рішення справедливого судового  в інтересах злочинців: кредитної спілки «СуперКредит» (кс «СуперКредит», код в ЄДРПОУ:37917325, місце знаходження 01033, м. Київ, вул.. Жилянська будинок 68 приміщення 321 кімната 3, ліцензія спеціальна іще не анульована і іще не зупинена в протіканні її строку дії). Він в своєму дуже сумному Рішенні від 06 травня 2021 року № 417/10/21 висвітлив, що ця кредитна спілка витребувала із Тараса Логвіненко  рішенням суду щодо Миколи Дронова відшкодування відсотків по кредиту із точністю до 61 копійки. При сумі цих відсотків в  188 933 гривень. Ця гадость нашої України, кредитна спілка «СуперКредит», свої ризики щодо неповернення кредиту та ризики щодо серйозних штрафів за не носіння масок в приміщенні кс «СуперКредит» її споживачами  фінансових послуг – оцінила суму ЩЕ не сплачених відсотків із точністю до 61 копійки. Якщо це насторожить – в тексті судового рішення можно вичитать, що ця Позивач жодного разу із двох потібних – не явилася на судове засідання. І неперервно надавала заяву про розгляд справи за Їх відсутністю. Що є вопіющим порушення Цивільного процесуального кодексу України. В який закладено невідворотний принцип змагальності позивача із відповідачем, що «дишло, яке повертає Позивач» має бути туди – куди вийшло. (Закон – що дишло. Куди повернеш – туди в вийшло»). Саме тут є причина нинішнього тимчасового Стану фрустрації у  приязної і не злобливої людини – судді Тараса Логвіненко: не враховуваня того, що «єнергія – є інформація. а інформація – є енергія». Тобо тут сказано про Явище коливання інформаційного поля і з резонансами багатьох видів. Гармоніками коливань першого порядку, другого порядку. І це не є межа. Саме тут обісралися снайпера Російської Федерації, які воюють  снайперськими гвинтівками із лазерним прицілом із території Еленерівщини та Денерерівщини  із українськими воїнами. В українських воїнів є радіостанції, які працюють на гармоніках коливань опорного кварцового резонатора із низькою частотою коливань, частота яких подвоюється, потроюється гармоніками коливань. А не є частотою резонанса тільки кварцового резонатора.  Судді Тарасу Логвіненко потрібно були постійно відсліжувати (Це називається Закон Світобудови «Закон охорони (Закон охраны, по російськи)» -  місць, де привносять інтереси інородного – випадкова не явка на судове засідання, яке було передбачуваним і щодо якого поступила заява про розгляд без «Позивача». Випадкова дуже велика точність дечого. Випадкові прослизування якогось процесу по ускладненій архітектоніці простого, тупого дійства. Бо в таких місцях появляється відключення уваги судочинця не здатністю ідентифікувати до якого Рівня відносится явище – чи Рівня трохи вище статевих органів, чи це початковий етап процеса, який перейшов на Рівень уже із не сопоставими властивостями і не сумісними процесами. Тобто общупування у слона хобота, вушей,  хвоста, чотирьох ніг абсолютно точно виявить властивості слона крім однієї – ЦЕ СЛОН.  Саме в цьому місці тайний смисл слів: «Пускай же говорять собаки: Ай, моська! Знать она сильна! Что лает на слона!  Це явище  осмислив лютий матеріаліст- талановитий лектор Сампольські дуже престижного іноземного вищого навчального закладу в циклі із свої 12 лекцій на тему «Біологія релігіозності». Шукайте їх самі в Ютубі. Я ледар. І не попіклувався над тим , щоб для вас, таких як я і сам, їх зберегти і швидко знайти. Уви!  Вам я рекомендую купить книгу-червня 2021 року видання «О чём молчит нака». Іх  закупляє та розсилає по замовленням російський приватний підприємець Гарасс  Олексій Яковлєвич. В умовах коли одна книга  «О чём молчит наука» коштує 510 рублів російських. А пересилання в Україну обходиться 2100 рублів російських зверху вартості книги на користь національного оператора  поштового звязку Росії. Електоронна адреса Олексія Гарасса info@duscha.ru .  Така сволота як Ігорь Дзюба, голова Марківської селищної ради Луганської області, абсолютно не зацікавлений о забезпеченні вам можливостей отримати освіти на основі найновіших знань, які не є ким  то пережованим після вже виплюнотого. Він буде вкладати гроші селищної ради тільки на покупку бензину для мотокос для роботи  по привчанню рукожопів  виконувати прості і потрібні всім нам  послуги по прикрашанню газонів селища Марківка. І жодної копійки не виділить для можливості цією новою книгою «О чём молчит наука» авторів Л.О.Секлітової та Л.Л.Стрельнікової в бібліотеці Марківського районного  суду забезпечити належну освіту бідних умом суддів,  для появи у них здатності орієнтуватися у символіці: в тому, що називається «Правочин» - це ваша будь-яка дія: чи знамання із себе трусів коли вже припекло – що є розумним правочином. Чи ваше підписання завідомо збиткового Договору із «ПриватБанком» - однією із самих безсовісних в Україні Фінансових організацій, у умовах коли вам вже більше нікуди діваться: або ваша дитина помре при вашій чесній  і справедливій поведінці  із цією корисною всім  нам організацією. Або ви умисно і  тонко багаторазово прорахуєте, щоб не попастися, і будете брехати своїми копченими наглими безстижими очима тільки для того, щоб зберегти життя вашій дитині  за рахунок безчесного і підлого отримання коштів у Юридичної особи публічного права із законним сподіваннями ці гроші повернути назад із плюсиком в 200 – 500 відсотків від суми, яку Банк вам дав із смердючим скрипом  в  умовах коли отморозки поліції займаються підставлянням під монастир свого найближчого начальника і нічого! НІЧОГО!!! НІЧОГО! !!! не хочуть для вас зробити. Це явище називається  «дефекти правочину». Це явище було досліджено достойним умом придурків  із Верховного суду України в їхній науково-правовій роботі 24 листопада 2008 року « Узагальнення. ХіХі. Практика розгляду судами цивільних справ  про визнання правочинів недійсними». Прочитайте! Ви получите масу задоволення від усвідомлення, що є пояснення розумне вашим помилкам поведінки. У будете вдячні цим людям, які роблять роботу не потрібну більшості наших громадян. Але вам дають соломину, коли негідник суддя Тарас Логвіненко вас буде утоплювати в імя процвітання мерзенності нашого суспільства: «кредитної спілки СуперКредит». Тому суддю Тараса Логвіненко треба плекать, берегти і розвивать та захищати способами які тільки доступні вам. Щоб він в наступний раз міг хитро, легко та артистично  і безпечно для свого життя та здоров’я обідрать як липку таку «кредитну спілку» як «Приватбанк», знять із неі штани, поставить раком на трахнуть молотком  суддівським по сракі, зупинивши дію їхньої ліцезії строком на один рік. А ми могли б із інтересо подививитися, як буде викручуватися цей порядний орган в нашій державі плстячи сатисфакцію за нечесну підприємницьку практику по наданню фінансових послуг. ХО_ХО_ХО! НЄ СМІШІТЄ МОІ ПАТКОВІ. ВАС, МІНТИ ПАГАНІ,НЕ ПРИКРИЛИ ТОЛЕРУВАННЯМ ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ САТИСФАКЦІЄЮ. Це зробив! Зробив! ЗРОБИВ!!! Мудрий суддя Тарас Логвіненко. Який зміг це зробити тільки за вашого сприяння відбрати гроші у ваших керівників селищних рад, міських рад, обласних рад винятково для однієї мете: дати Тарасу Логвіненку доступ до освіти, яка пояснює те, що емпіричним шляхом, не розуміючи що вони роблять, вже зробили для нього Судді Верховного Суду України: В НАЧАЛЕ!  НАЧАЛЕ!!! було слово. И слово  було у бога , і словом був бог». Тобто мова іде про символ, розвиток символа, становлення симвалу вже в  Іпостасьсь не досягає мого Рівня. Але в якому можуть бути дефекти – дефекти правочину. Коли «гусеницу синюю – назовут – гусынею. Финишную линию – пунктиром.» Ы стадо ыдыотыв буде пританцьовувати ыз хлопанням в лАдошы: « Тілі-Там-Там-Тіром: тоненькім пунктіром !!!! Тілітам-там-тіром:тоненькім пунктіром!!!»

Стаття написана в розвиток ідей, що висловлені були Ларисою Олександрівною Секлітовою та Людмилою Леонівною Стельніковою  в статтях  «Закон Всеобщей любви», «Закон охорони», Закон «Симовол – абсолютне причастя  закону».  Вони знаходяться в книзі Законы Мироздания или основы существования божественной иерархии». Рекомендую.

/* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-qformat:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0in 5.4pt 0in 5.4pt; mso-para-margin-top:0in; mso-para-margin-right:0in; mso-para-margin-bottom:10.0pt; mso-para-margin-left:0in; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-fareast-font-family:"Times New Roman"; mso-fareast-theme-font:minor-fareast; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin;}

Свастика в Україні: археологічні факти, знахідки

Історія нашого дослідження почалася з детективного сюжету. Співавтор цієї статті, розбираючи науковий архів Віктора Петровича Петрова (1894-1969), що зберігався його дружиною Софією Федорівною Зеровою, виявив вирізку статей з журналу "GermanenErbe" ("Германська спадщина") за вересень-жовтень 1942 р. Увагу серед них привернув допис П. Грімма "Нордичні знахідки молодшого кам'яного віку з України".   Науковець зацікавився двома горщиками з розкопок К. Мельник-Антонович біля с. Кириківки колишньої Харківської губернії, що рясніли свастиками. Він публікаує фотознімки цих посудин та розгорнуті замальовки всіх знаків, відносячи їх до пам'яток шнурової кераміки України. П. Грімм, у зв'язку із знахідками з Кириківки, порушує тему походження свастики. Він зазначає, що найдавніші зображення свастик трапляються в комплексах неолітичної культури лінійно-стрічкової кераміки (VI тис. до Хр.). Появу ж класичних свастик німецькі вчені пов'язували з пластом так званих "нордичних культур", хоча й оперували на підтвердження цієї тези одиничними погано документованими фактами. За такої ситуації посуд з Кириківки суттєво розширював фонд "нордичних " свастик. Та залишимо на час свастики й розповімо трохи про людину, що зберігала нацистський журнал у радянському Києві. В.П. Петров (Домонтович) став одним з найбільших інтелектуалів України в ХХ ст. як вчений, культуролог, мислитель, історіософ, письменник. Наприкінці 1941 р. його мобілізовано у діючу армію, й як людину з потужним аналітичним розумом, інтегровану в світову культуру, заслано до тилу німецьких військ. Він працював в окупаційних установах Києва, відступив з частинами вермахту, виконував розвідувальну службу в західній Німеччині. 1949 р., після провалу, йому організовано втечу до СРСР. Сферу його діяльності в СРСР обмежили ареологією, а в 1958 р. дозволили навіть повернутися до рідного Києва. У Києві ж, але раніше - 1942 р., В.П. Петров зустрічався з П. Гріммом - директором Київського історичного музею, який і вручив колезі свою працю щодо "нордичних" знахідок. Пауль Грімм після війни працював у НДР і вже після смерті Петрова приїжджав до нашого міста ще раз. Зберегти статтю, витерши дарчий напис, українського науковця змусив інтерес до найдавніших знакових систем на теренах України, що включали серед інших знаків і свастику. Позаяк у фондах Національного музею історії України згадані горщики із свастиками не збереглися, то публікація їх П. Гріммом помітно доповнювала фонд джерел до вивчення знакових систем первісної доби в Україні.

Читати повну версію: http://spadok.org.ua/symvoly/notatky-schodo-davno-svastyky-na-terenach-ukra-ny




10 цікавинок про українські вишиванки

Вишиванки завжди були нашим національним символом, нашою гордістю та автентичною ознакою. Однак, сьогодні навіть голлівудські зірки хочуть відчути себе частинкою України. Серед найновіших модних тенденцій – жовто-сині кольори, віночки і, звичайно, справжні українські вишиванки! Актори та музиканти з’являються у вишитих сорочках на вулицях, дизайнери використовують українські орнаменти у своїх колекціях. І все це не даремно, повірте! Адже вишита українська сорочка – це не просто одяг, це справжній оберіг. Ось вам кілька найцікавіших фактів про цей витвір мистецтва, які ви, можливо, не знали :) 1. Перші вишивки на території слов’янських країн мали більш релігійний зміст і оберігали їх власників від зла. Саме тому сорочки оздоблювали візерунками на рукавах, комірах, подолі та всюди, де тіло було відкритим. Існували особливі вишиванки для релігійних ритуалів та святкових подій. А діткам при народженні дарували вишиту сорочу, аби та оберігала їх від злих духів.

Читати повністю: http://spadok.org.ua/vyshyvka-i-vbrannya/10-tsikavynok-pro-ukrayinski-vyshyvanky

Новий символ "Артеку".

Навіщо такі дифірамби Х---ЛУ??? rofl



Про символи

ПРО СИМВОЛЬІ
А ведь дело в том, что символы гораздо важнее пушек в сухом остатке. В Украине больше людей, которыми можно гордиться, которые будут примерами для будущих поколений.



Рассмотрим символы "Русской весны".
1) Стрелок 
- неизвестно зачем сдал Славянск, за что его критиковали кремлевские пропагандисты
- неизвестно как исчез 
- управляем Кремлем


2) Бабай
- со слов Стрелка — дезертировал
- фотографировался на керченской переправе, как обезьяна во время боев


3) Вежливые люди
- люди без опознавательных знаков, оккупанты, не совершившие ни одного подвига, не победившие ни одного противника в бою


4) "Заблудившиеся" десантники
- солдаты, не умеющие пользоваться картами, навигаторами, не ориентирующиеся в какой стране находятся
- люди, от которых после смерти отказываются родные и близкие под давлением силовиков или за компенсации
- выжившие никогда не будут пользоваться славой, льготами, государственной поддержкой, не будут также примерами для подрастающего поколения.

5) "Антифашистский" парад
- тут и так все очевидно


6) десантник, отправившийся в отпуск в Украину на танке и сгоревший на пляже



Символы АТО и Майдана


1) Семен Семенченко и другие командиры добровольческих подразделений
- набрали и обучили добровольцев
- нашли спонсоров и волонтеров
- командовали одними из самых боеспособных подразделений


2) Небесная сотня 
- люди, стоявшие за идею против снайперских пуль с деревянными щитами


3) Надежда Савченко
- была похищена во вражескую страну, где ее незаконно "судят" и подвергают карательной психиатрии


4) Руфер Mustang Wanted
- раскрасил звезду высотки в самом сердце Империи зла
- наебал российских ментов

- кинул журналистов на деньги, и перечислил на украинскую армию

5) Юлий Мамчур
- без оружия прогнал оккупантов из своей военной части

6) Бойцы ЗСУ и нацгвардии
- солдат встречают в родных городах публично с радостью и слезами на глазах
- похороны проходят публично, имена погибших не скрываются

7) Волонтеры
- обеспечивают солдат тем, чем их должно обеспечивать государство
- осуществляют психологическую поддержку военным


8)

 Олег Сенцов, отказавшийся принять подаренное росийское гражданство!


Конкурс: Международное признание Украины.

Вам приходилось встречать что-то украинское за границей? Пришлите фото или истории таких встреч и выиграйте фотоаппарат и электронную книгу. Спонсор проекта – Nemiroff, вошедший в тройку самых популярных водок мира по данным международного рейтинга Drinks International.

Отправляясь в путешествие, мы ждем новых впечатлений, ожидаем погрузиться в совсем новый мир, так непохожий на нашу жизнь.

И вдвойне приятно, находясь на неизведанных широтах, вдруг встретить что-то родное и знакомое – увидеть афишу концерта украинской группы или знакомый логотип на боксерском ринге, памятник украинскому поэту или бутылку горилки в баре, где никто не знает и слова по-украински, встретить украинских звезд на вечеринке в честь нашего кино на самом главном кинофестивале или увидеть наш флаг на яхте в порту с непроизносимым названием…

События нашей истории и культуры, родные лица и бренды за границей – все это вызывает законное ощущение гордости за нашу страну, чувство уважения к украинским символам, а это так важно для всех тех, кто любит свою Родину.

C 26-го июля по 22-е августа на странице конкурса все зарегистрированные пользователи Корреспондент.net могут загрузить свои фотографии с историями встречи с тем, что напомнило им об Украине за границей.

Все репортажи, загруженные на страницу конкурса, будут опубликованы на фан-странице Я-Корреспондент в Facebook в  разделе Фотографии.

Победители будут выбраны путем голосования фанов страницы Я-Корреспондент в Facebook. Голосовать необходимо за фотоальбомы участников, посредством кнопки Like. Голосование будет проходить до 18:00, 22-го августа.

Из 10 участников, собравших наибольшее количество "лайков" под своим фотоальбомом, будут отобраны 2 победителя, по мнению представителя компании Nemiroff. Победители получат в подарок:

Фотоаппарат Nikon D 3100 (18-55 VR) - за лучшее фото.

Электронная книга Amazon Kindle 3 Wi-Fi+3G Black - за лучшую историю.

Итоги конкурса будут подведены 23-го августа на странице конкурса на Я-Корреспондент

Жовто-блакитний чи синьо-жовтий?

28-го січня 1995-го року Верховна Рада надала синьо-жовтому стягові статус Національного прапора. Вперше ж у новітній історії України синьо-жовте знамено офіційно замайоріло влітку 1990-го року над будівлею Київської міськради. Офіційного тлумачення кольори прапора не мають. Але найчастіше їх асоціюють з безхмарним небом та пшеничними ланами. 

Серйозні перетворення завжди починаються з духовно-світоглядного оновлення. Це неминуче вимагає повернення до правильної символіки, адже символіка — це концентрований світогляд.

Українці традиційно називають свій прапор «жовто-блакитним». На мові геральдики (науки про герби) та вексилології (науки про прапори) це значить, що жовтий колір є головним (тому в описі прапору він називається першим по черзі, зображається вгорі і використовується для зображення Тризуба-Трійці), а блакитний є допоміжним (тому називається другим, зображається внизу прапора і використовується на гербі як тло).  З сакральної точки зору жовтий колір позначає активне, творче, сонячно-вогняне, духовно-божественне начало, а блакитний — пасивне, вологе, консервативне начало, яке потребує активізації та одухотворення. Тому жовто-сонячний колір українського прапору позначає Творця і божественну активність, а блакитний — створену ним матерію, наш земний світ.  Якщо на прапорі вгорі зображається колір духовно-божественного начала, то це значить, що саме воно визнається головним, домінуючим — і це відповідає природному стану Всесвіту, створеного Творцем.  Нинішній прапор України називається синьо-жовтим, тому верхня його половина є синьою (головний колір), а нижня — жовтою (допоміжний колір). Тому, згідно з законами геральдики, на державному гербі мав би зображатися синій Тризуб на жовтому тлі. Проте в дійсності ми маємо жовтий Тризуб на синьому тлі — і це вірно. Але тоді головний, жовтий колір має бути угорі нашого прапору, а не навпаки.  З сакральної точки зору зображення на національному прапорі синього над жовтим означає, що нація визнає панування пасивного над активним, консервативного над творчим, матеріального над божественним, творіння над Творцем. Такий світогляд суперечить природному стану Всесвіту і є запереченням його Творця, відповідно, такий світогляд є брехливим і руйнівним, а оскільки найбільшим брехуном і батьком брехні є диявол, то такий збочений світогляд коректно назвати диявольським. Відповідно, синьо-жовтий прапор, який відбиває диявольський світогляд, також коректно назвати диявольським. Зауважимо, що цей прапор відбиває нині існуючий у державі стан перевертання природного порядку та домінування безбожності, об’єктивними проявами якого є вимирання українського народу (понад півмільйона щороку), зростання кількості самогубств та абортів, поширення алкоголізму та наркоманії, генетичне і культурне виродження.  Захисники синьо-жовтого прапора стверджують, що синє — це небо, а жовте — це пшеничне поле. Українці є хліборобською нацією, тому її природним символом є синьо-жовтий прапор.  По-перше, небо буває синім надзвичайно рідко, адже у сонячний день воно зазвичай блакитне (тож для позначення неба і пшениці прапор мав би бути блакитно-жовтим). Насправді ж синій колір на нинішньому прапорі України є не символом неба, а рудиментом червоно-синього прапору УРСР.  По-друге, українці є нацією не лише хліборобів, а також священиків і воїнів. Більше того, дух священиків і священних воїнів (брахманів і кшатріїв) є домінуючим, адже навіть буденна сільськогосподарська діяльність традиційно здійснювалась українцями як священнодійство, життєтворчий ритуал. Зведення українського світогляду до селянської праці є засобом інформаційно-духовної війни на послаблення української нації.  Нас не задовольняє існуючий стан в Україні. Ми розуміємо, що стабілізація існуючого стану означає стабільне вимирання українського народу і його розпорошення за межами рідної землі. Потрібно зламати ці негативні тенденції і здійснити суттєві зміни. Проте серйозні перетворення завжди починаються з духовно-світоглядного імпульсу, з оновлення свідомості, з відновлення правильного розуміння природи Всесвіту, з відновлення зв’язку («ре-лига», релігія) між божественним і людським. Відновлення ж правильного світогляду неминуче вимагає повернення до правильної символіки, адже символіка — це концентрований світогляд. (c)

Сторінки:
1
2
попередня
наступна