Колишнього директора Львівського бронетанкового заводу підозрюють у розкраданні 2 млн. грн.
1 жовтня 2015



У екс-директора Олександра Остапця під час обшуків у власному будинку знайшли 2 млн. грн.

У екс-директора Львівського бронетанкового заводу Олександра Остапця 1 жовтня, під час обшуків у власному будинку, знайшли 2 млн, які призначалися для ремонту військової техніки, яку відправляють у зону АТО. Його підозрюють у розкраданні коштів та зловживанні службовим становищем.

Про це у Facebook повідомив військовий прокурор України Анатолій Матіос.

«Слідство підозрює колишнього керівника держпідприємства «Львівський бронетанковий завод» у тому, що він протягом грудня 2014 – січня 2015 років, за попередньою змовою з іншими особами та з використанням підприємств з ознаками фіктивності, зловживаючи службовим становищем заволодів державними коштами оборонного замовлення в сумі понад 2 млн гривень, які призначалися для ремонту в зону АТО 31 одиниці БМП-1, а також двигунів УТД-20», – написав він.

Вилучені під час обшуків кошти

Матіос підкреслив, що ці кошти призначалися для ремонту військової техніки та подальшого її відправлення у зону проведення АТО.

Підозрюваного доставили у Шевченківський районний суд міста Львова для обрання запобіжного заходу. Військовий прокурор вимагатиме арешту.

Нагадаємо, у червні керівництво «Укроборонпрому» звільнило очільника Держпідприємства «Львівський бронетанковий завод» через невиконання виробничих планів на підприємстві. Зокрема, через затримки у налагодженні повноцінного серійного виробництва бронемашин «Дозор-Б».
http://zaxid.net/news/showNews.do?kolishnogo_direktora_lvivskogo_bronetankovogo_zavodu_pidozryuyut_u_rozkradanni_2_mln&objectId=1367734



«Укроборонпром» звільнив директора «Львівського бронетанкового заводу»
 13 червня 2015

Керівництву концерну не сподобалися затримки у налагодженні серійного виробництва бронемашин «Дозор Б»

Начальник ЛБТЗ не зміг налагодити безперебійного виробництва бронемашин «Дозор Б»

Керівництво Державного концерну «Укроборонпром» звільнило очільника Держпідприємства «Львівський бронетанковий завод» через невиконання виробничих планів на підприємстві.

Про це йдеться у повідомлені прес-служби держпідприємства.

Як зазначається, мова йде про затримки у налагодженні повноцінного серійного виробництва бронемашин «Дозор-Б» від березня місяця.

«Не виконуєш поставлених перед тобою завдань - звільни відповідну посаду. Дотримання виробничих планів - це особиста відповідальність керівника будь-якого з наших підприємств», - наголосив перший заступник генерального директора Концерну Сергій Пінькас.

Наразі виконувачем обов’язків директора Львівського бронетанкового заводу призначено головного інженера Віктора Андрощука, якому поставили завдання якнайшвидше надолужити темпи виробничого процесу.

«Щодо минулого керівника Олександра Остапця, то «Укроборонпром» неодноразово фіксував проблемні ситуації. За результатами проведеної чергової перевірки виявлено зрив виробничих графіків», - йдеться в повідомленні.

У відомстві нагадали, що цього тижня змінили керівника ще одного бронетанкового підприємства - ДП «Завод ім. В. О. Малишева». Свою посаду покинув Микола Бєлов, а виконувачем обов'язків призначили головного інженера Олександра Шейка.
http://zaxid.net/news/showNews.do?ukroboronprom_zvilniv_direktora_lvivskogo_bronetankovogo_zavodu&objectId=1354889



Керівництво «Львівського бронетанкового заводу» «зливало» інформацію про танки іноземцям
 2 вересня 2014

Органи прокуратури порушили кримінальне провадження за фактом передачі посадовими особами ДП «Львівський бронетанковий завод» конфіденційної інформації про танк Т-72 і БТР-80К іноземним установам.

Про це під час брифінгу у Києві 2 вересня повідомив речник генеральної прокуратури України Юрій Бойченко.

«18 серпня цього року розпочато кримінальне провадження за фактом передачі 11 січня 2012 посадовими особами державного підприємства «Львівський бронетанковий ремонтний завод» представникам іноземних установ науково-технічних та інших відомостей про танк Т-72 і БТР-80К, що є конфіденційною інформацією, та знаходиться у власності держави», –  розповів Юрій Бойченко, передає «Інтерфакс-Україна».

За його словами, кримінальне провадження розслідується за ч.1 ст.330 Кримінального кодексу (передача або збирання з метою передачі іноземним підприємствам, установам, організаціям або їх представникам відомостей, що становлять службову інформацію, зібрану в сфері оборони країни особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, за відсутності ознак державної зради або шпигунства). Стаття передбачає покарання у вигляді обмеження волі на строк до трьох років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Як повідомляв ZAXID.NET, у червні цього року прокуратура Західного регіону з нагляду за дотриманням законів у воєнній сфері почала розслідування проти посадових осіб ДП «Львівський бронетанковий завод» за підозрою у заволодінні 1 мільйоном гривень, які належать підприємству.
http://zaxid.net/news/showNews.do?kerivnitstvo_lvivskogo_bronetankovogo_zavodu_zlivalo_informatsiyu_pro_tanki_inozemtsyam&objectId=1320933



На військових заводах Львова виявили порушень на 200 млн грн
4 квітня 2014

На бронетанковому заводі у Львові щороку ремонтують 150-160 танків

Аудитори Держфінінспекції з’ясували, що минулого року Львівський бронетанковий завод витратив понад 200 млн грн не за призначенням. Гроші йшли на оплату інформаційно-консультаційних, агентських та інших послуг.

 «ДП «Львівський бронетанковий завод» протягом 2013 року витратило на оплату інформаційно-консультаційних, агентських та інших послуг на 211,5 млн грн більше, ніж це було передбачено фінансовим планом підприємства», – йдеться у повідомленні Держфінінспекції.

На заводі відмовились коментувати ZAXID.NET звинувачення у фінансових зловживаннях.

Окрім того, аудитори виявили зловживання і на Львівському державному авіаремонтному заводі, де закупівлі здійснювали через низку посередеників, що призвело до переплат на 1,1 млн грн.

 «Приміром, завод придбав у ТОВ «ТІКОМ» запасні частини та комплектуючі вироби для ремонту літаків типу МіГ-29. Згадане товариство виробничих потужностей не мало, а купувало запчастини та комплектуючі в інших суб’єктів господарювання і перепродало їх заводу на 504 тис. грн дорожче», – зазначається у повідомленні Держфінінспекції.
http://zaxid.net/news/showNews.do?na_viyskovih_zavodah_lvova_viyavili_porushen_na_200_mln_grn&objectId=1305885

За лічені тижні сили АТО вибиватимуть ворогів "Молотом"

03.08.2016

ПАТ "Завод "Маяк", що входить до складу ДК "Укроборонпром", у вересні завершує виготовлення першого вітчизняного 120-мм міномета "Молот". Про це під час презентації мінометів та іншого озброєння сказав головний інженер заводу Валерій Сініцин.
"Отримали держзамовлення від Міноборони на 280 штук (мінометів "Молот" - авт.). 120 уже виготовили і відправили у війська. 36 - готові до відвантаження, протягом вересня завершимо виконання цього державного замовлення", - поінформував Синіцин. Він також зауважив, що процес виробництва і допрацювання міномета триває. Недоліки усуваються у ході випробувань, також враховуються зауваження бійців АТО, які отримали цей міномет на озброєння. Найбільше нарікань було на якість ствола. "Ресурс ствола 4 960 вистрілів. Зараз проводяться державні випробування. 1333 вистріли ми вже зробили, до ствола запитань немає, є питання до деталів, які входять до складу ЗІП, які ми усуваємо у ході випробувань. Але це невеликі відхилення від технічних завдань і конструкторської документації", - зауважив головний інженер заводу.
На відміну від радянського зразка, зазначив Синіцин, український міномет виготовляється із новітніх сплавів, і розроблявся він виключно конструкторами заводу, повідомляє Укрінформ. Першу партію мінометів 120-го калібру М120-15 "Молот" українським військовим ПАТ «Завод Маяк» відвантажив 3 березня 2016 року. Міномет має замінити радянські аналоги, які були на озброєнні української армії.
Вперше «Молот» презентували в рамках XII Міжнародної спеціалізованої виставки «Зброя і безпека - 2015». Його скорострільність становить 12 постр./хв, а дальність ураження цілей - понад 7 км.
Міномет являє собою гладкоствольну жорстку систему, заряджання якої відбувається з дула, де встановлено спеціальний запобіжник від подвійного заряджання. Також він оснащений сучасним прицілом MUM 706 M. В бойовому положенні його вага становить 210 кг.
Читайте більше тут: http://expres.ua/news/2016/08/05/196607-licheni-tyzhni-syly-ato-vybyvatymut-vorogiv-molotom


З усіх країн найбільш масштабну військову підтримку Україні надали США.
 
03 серпня 2016

США, зокрема, надали Україні хаммери. Про це повідомили в управлінні зв'язків з громадськістю Міністерства оборони.
З 1 січня 2014 року та до 15 липня 2016 року 18 держав світу надали Україні різну матеріально-технічну і гуманітарну допомогу. Це США, Канада, Польща, Великобританія, Австралія, Китай, Туреччина, Словаччина, Норвегія, Франція, Нідерланди, Іспанія, Чехія, Албанія, Литва, Швейцарія, Латвія і Данія.
Зазначається, що вони передали в розпорядження ЗСУ обладнання загальною вартістю понад $164,1 млн.
За даними Міноборони, найбільш масштабну підтримку надали США. Серед скерованого цією країною до України — лазерні системи імітації тактичних дій MILES (виріб, призначений для тренування солдатів у навчальному бою), радіостанції Harris, медичне обладнання, прилади для розмінування місцевості, пристрої нічного бачення і тепловізори; бронежилети і кевларові шоломи, човни з жорстким корпусом WILLARD, а також радари для контрбатарейної боротьби, автомобілі підвищеної прохідності типу HMMWV, обмундирування і сухі пайки. Загальна вартість обладнання, яке ЗСУ отримали зі США, перевищує $117,5 млн. Нагадаємо, 2 липня Україна отримала 14 радарів класу AN/TPQ-49 і AN/TPQ-36. Радари класу AN/TPQ-36 є найсучаснішими засобами контрбатарейної боротьби і призначені для виявлення і знищення артилерії. Радари перебувають на озброєння армії США. Станція контрбатарейної боротьби AN/TPQ-36 призначена для виявлення і визначення координат вогневих позицій мінометів, артилерійських знарядь і реактивних систем залпового вогню противника. Україна не має аналогів цих радарів
http://www.unian.ua/politics/1450183-zmi-nazvali-krajinu-rekordsmena-za-postachannyami-ozbroennya-ukrajini.html

Лука Костелина: Концентраційний табір “Береза Картузька”

додано: 26-10-2007

В неділю, 21 жовтня 2007 року, в авдиторії собору свв. Володимира й Ольги в Чикаґо, відбулася прем'єра фільму “Береза Картузька”. Режисер фільму - Юрій Луговий з Монтреалю, Канада (він же режисер фільму “Свобода має ціну”, співавтор фільму “Жнива розпачу” та інших коротших стрічок). Музичне озвучення до фільму підставив Роман Луговий, родом з Тернополя, тепер проживає в Києві, а розповідний голос у стрічці належить акторові Богданові Бенюку, телеведучому в Україні. Технічно - фільм бездоганний.

Подавши технічні дані про нього, треба відповісти ще на питання: Що спонукало Юрія Лугового випустити у світ фільмову стрічку про цей концтабір? Ми ніби чули щось про нього тут і там, але знаємо небагато, мабуть тому, що не було достатньо споминів про цей концтабір в нашій пресі. А він поставив демократичну Польщу, ще й до того суперкатолицьку, на третє місце після Совєтського Союзу (Росії) та Німеччини у списку тих держав, що утримували в своїх країнах концентраційні табори.

В'язнем концентраційного табору “Береза Картузька” був Ярослав Луговий, батько Юрія, якого арештувала польська влада на початку 1939 року й без жодних звинувачень, а тим більше без суду, кинула його до цього жорстокого концтабору. Розповіді батька про жахіття, які доводилося переносити в'язням у “Березі Картузькій”, про ті знущання над виснаженими від важких робіт людьми, про безпричинні побиття, спонукали сина зробити документальний фільм, щоб висвітлити те, якою була польська окупація Галичини в 20-30 роках 20-го століття.

Фільм “Береза Картузька” - документальний. В ньому домінують два аспекти. Перший - висвітлення політичного, суспільного та економічного тла на західньо-українських землях під окупацією Польщі між Першою і Другою Світовими війнами та історія створення крнцтабору. Другий аспект - свідчення в'язнів про ті умови, в яких їм доводилося перебувати.

Коментарі про історичне тло періоду подали українські вчені-історики: Тарас Гунчак, Роман Висоцький та Ярослав Розумний - професори американських та канадійських університетів. Ось коротка описна картина того періоду, зафіксована у фільмі.

29 червня 1919 року новостворена польська держава одержує від Мирової Конференції у Парижі мандат на окупацію Галичини, яка по певному часі мала би дістати автономію. Але польський уряд з самого початку починає колонізувати українські землі, що протирічило Версальському мировому договорові. Це не турбувало Польщу. Вже в серпні 1919 року польський сейм уводить закон, який унеможливлює українським селянам купувати землю в поміщиків. Водночас, польський уряд почав поселювати в Галичині своїх колишніх військових, які майже даром отримували великі земельні ділянки. Внаслідок цього на західніх українських землях появилося велике число польських колонізаторів.

21 липня 1924 року польський уряд вилучує з ужитку українську мову в урядових установах, закладах, документації й веде політику ліквідації українських шкіл та церков. Згадаймо: в 1911 році в Галичині було 2420 українських шкіл, а в 1937 році тільки 352; на Волині й Холмщині із 540 українських церков залишилося тільки 60, при чому 150 було переіменовано на римокатолицькі, а решту - знищено. Починаючи з 1924 року, польський уряд застосовує в Галичині стан пацифікації, тобто “втихомирення” чи приборкання українського населення, за що відповідав міністер внутрішніх справ Польщі Броніслав Перацький. І ще одна деталь згадана в фільмі. Полякам хотілося показати перед світом, що поляки є найчисленнішою етнічною групою в Галичині, численнішою за українців. Це робилося за рахунок подавання українців за русинів, щоб чисельність українців була занижена.

На ці всі заходи польського уряду “відізвалася” Організація Українських Націоналістів (ОУН). 15 червня 1934 року в столиці Польщі, у Варшаві, вона виконала атентат на міністра внутрішних справ Перацького, який був архітектом пацифікації. Атентат виконав бойовик ОУН Григорій Мацейко. Метою атентату було звернути увагу світу на жалюгідний стан українців в Галичині. У два дні після атентату польський президент прийняв рішення про створення на Поліссі концтабору “Береза Картузька”, сьогодні це територія Білорусі.

В’язнями концтабору були вбільшості українці, члени ОУН, особи підозрювані в приналежності до ОУН, священники, українська інтеліґенція - свідомий прошарок українського суспільства. В перших роках, у концтаборі нараховувалося 250-300 в'язнів, а під кінець 1938 року - їх було 7112. Згадаймо, що в’язнями були такі відомі постаті, як: Дмитро Донцов, Евген Коновалець, Роман Шухевич, Тарас Бульба-Боровець, Богдан Кравців та його брат Михайло, Володимир Янів, Григорій Климів, Омелян Матла та багато інших. У Чикаґо ще живе колишній в’язень концтабору Орест Казанівський. Із тих, що жили в Чикаґо, але вже відійшли на вічний спочинок, були: Богдан Старух, П. Гуцал та Павло Клим. Дочка останнього пані Марія Клим-Пакош, переглядаючи архів батька, знайшла детальний рисунок концтабору зроблений її батьком, який включений, як документ у фільмі. До речі, пані Марія Клим-Пакош разом з інж. Левом Боднаром переводили в Чикаґо збірку на видання фільму. Збірка незакінченна, бо продуценти фільму мають намір видати фільм в англійській мові.

Про обставини перебування в крнцтаборі “Береза Картузька” розказують в’язні, які вижили. Слухаючи їх розповіді, вас проймає жах. Дивуєтеся, як вони могли витримати ті психологічні та фізичні знущання, які їм доводилося переносити.

По-перше, в'язням у концтаборі було заборонено між собою говорити. До малих камер концтабору заганяли багато в'язнів. Цементову підлогу в камерах часто зливали холодною водою, щоб в'язні не сідали. Всі в'язні носили полотняний одяг із круглими шапочками на голові, а взуттям - їм служили дерев'яники. По-друге, в'язнів постійно виганяли на важкі роботи. Все відбувлося бігом. Їх підганяла сторожа, б’ючи ґумовими нагайками. За будь-що адміністрація табору кидала в’язнів до карцерів, в яких умови були нелюдяні. По-третє, пайок харчування заледве дозволяв вижити, щоб не вмерти від голодової смерті.
У фільмі в’язні-очевидці називають сторожів, що були садистами, розказують про іхню жорстоку й нелюдяну поведінку. Розповіді ґрафічні. Ви довідуєтеся, що в’язням доводилося переносити не тільки фізичне знущання над ними, але й садистську поведінку, понижуючу, ніби в’язні - це худоба. Важко вірити, що якась людина може допускатися до таких брутальних, при тому садиських, знущань над іншою людиною.

Треба бути вдячним Юрієві Луговому, що він створив документальний фільм про “Березу Картузьку”. Адже фільм чітко демонструє, якою була польська окупація на українських землях і пригадує ті знущання, які окупант застосовував безпощадно проти автохтонного українського населення на його рідних землях.

Нещодавно Президент Віктор Ющенко в рамках поїздки на Харківщину поклав квіти до Пам’ятного Хреста жертвам Голодомору-ґеноциду 1932-33 років у селі Покотилівка. Він там заявив, що “Час вимагає від нас вшанування історичної правди - вшанування без гніву, але в скорботі”. Тут треба додати, що час вимагає щось більше. По-перше, ми мусимо пригадали собі всі кривди, яких зазнали від кожного окупанта, починаючи від царської, а потім комуністичної Росії, Польщі, Німеччини і інших, що посягали по нашу землю. По-друге, мусимо усвідомити собі, що ми зазнавали знущань і понижень тільки тому, що не мали своєї державної незалежності. Тому, здобувши її великою ціною, ми сьогодні мусимо її берегти понад усе, щоб вже більше ніхто не знущався над нами. Бажання не знати вже ніколи поневолення повинно стати складовим компонентом нашої національної ідеї на шляху до нашого національного самоутвердження як нації. То ж не тільки співаймо пісню “Вже досить мук, наруги і знущання” - поступаймо так, щоб вже більше ніхто не панував на нашій Батьківщині, тільки ми!

http://maidan.org.ua/static/lvivmai/1193387226.html

У Раді запропонували визнати дії Польщі щодо українців у 1919-1951 роках геноцидом

 04 серпня 2016

 У Верховній Раді України зареєстровано проект постанови «Про вшанування пам'яті жертв геноциду, вчиненого Польською державою щодо українців у 1919 - 1951 роках».
 ВР пропонують встановити День пам'ять жертв геноциду Польщі щодо українців. Про це повідомляється на сайті ВР. Автором відповідного проекту (№ 5012) є народний депутат України Олег Мусій (позафракційний). Наразі текст проекту постанови та пояснювальні документи на сайті ВР не опубліковані. Водночас Мусій на своїй сторінці у Facebook з приводу зареєстрованого проекту написав, що «правда має бути вичерпною. Правда не може бути однобокою. Уроки історії мають бути визубрені усіма. Це щеплення від повторень». Депутат також розмістив скан-копію проекту постанови. Як зазначається в цьому документі, «проголошення незалежності Польщі 11 листопада 1918 року стало великою радістю, торжеством справедливості для польського народу, але, водночас, обернулося великим горем, катастрофою для сотень тисяч українців».
Також наголошується, що історія України під владою Польщі це «історія геноциду українського народу, системно та послідовно вчиненого Польською державою».
У проекті постанови сказано, що «кілька десятиліть українці Польщі страждали і гинули лише за те, що вони були українцями, сотні тисяч депортованих, десятки тисяч замордованих мирних українців - громадян Польської держави - гіркий підсумок великопольського урядування, заручниками якого чи не у першу чергу стали самі поляки».
Як йдеться в проекті, в цей період «українці боролися за свою свободу на своїй землі, а поляки билися за чуже. Точна кількість жертв тих подій не відома й досі. Пам'ять про жертви 1919 - 1951 років чекає належного вшанування і сьогодні». «Верховна Рада України віддає належне усім жертвам злочинів, вчинених Польською державою проти своїх громадян у період 1919 - 1951 років. ВР встановлює 24 березня Днем пам’яті про українців - жертв геноциду, вчиненого Польською державою протягом 1919 - 1951 років», - йдеться в проекті постанови. При цьому наголошується, що ці «гіркі уроки історії» не повинні впливати на сьогоднішню співпрацю двох держав. «Верховна Рада України висловлює щиру вдячність Польщі за підтримку України у її боротьбі із зовнішньою агресією», - зазначається в проекті.
Як повідомляв УНІАН, 22 липня Сейм Польщі ухвалив постанову, якою визнав події, що розгорнулися на Волині у 1943-45 роках, "геноцидом, вчиненим українськими націоналістами проти мешканців ІІ Речі Посполитої".
Також Сейм проголосив 11 липня національним днем пам’яті жертв цього «геноциду».

Довідка УНІАН. Цього року виповнюються 73-ті роковини Волинської трагедії, що забрала життя десятків тисяч поляків та українців під час взаємних конфліктів на території нинішньої Західної України. За даними Українського інституту національної пам'яті нагадали, що у 1942-1947 роках точилася Друга польсько-українська війна, яка розгорнулася в рамках Другої світової війни. Війна йшла за українські території, які до 1939 року входили до складу Польщі (Холмщину, Волинь, Галичину), на яких українці хотіли створити власну державу, а поляки бажали відновлення довоєнних кордонів. Проте питання кордонів вирішилося після Другої світової війни без участі українців і поляків, після чого комуністична влада Радянського Союзу та Польщі насильно змінила етнічну конфігурацію західноукраїнських та східнопольських територій.
Українці та польські історики по-різному оцінюють причини та кількість жертв Волинської трагедії. Українські історики вважають перебільшеними дані польських колег про загибель 100 тис. поляків, зазначаючи, що насправді цей конфлікт міг забрати життя максимум 30 тис. поляків. Крім того, вони звертають увагу на те, що українці також гинули від рук поляків та доведений історично факт, що жорстокі вбивства польських громадян чинили працівники радянського НКВС під виглядом ОУН-УПА. У липні 2013 року Сейм Польщі відмовився назвати Волинську трагедію "геноцидом" поляків.

 УНІАН: http://www.unian.ua/politics/1452711-u-radi-hochut-vstanoviti-den-pamyat-jertv-genotsidu-polschi-schodo-ukrajintsiv-dokument.html





У Сенаті Польщі застерегли Раду від ухвалення постанови про геноцид щодо українців: "буде погано"
 04.08.2016
Спікер Сенату Польщі Станіслав Карчевський вважає, що якщо український парламент прийме постанову про геноцид щодо українців, вчинений поляками, то буде погано.
 Спікер Сенату Польщі застерігає Україну від ухвалення постанови про геноцид. За його словами, "Польща мусить говорити правду про Волинський злочин, і прийняття постанови польським парламентом було свідченням цього", передає Радіо Польща. "Треба йти до істини. Ми зробили сміливий та рішучий крок, бо те, що зробили українці, було геноцидом", - сказав Станіслав Карчевський.
У Верховній Раді України зареєстровано проект постанови "Про вшанування пам'яті жертв геноциду, вчиненого Польською державою щодо українців у 1919 - 1951 роках". Як повідомляв УНІАН, 22 липня Сейм Польщі ухвалив постанову, якою визнав події, що розгорнулися на Волині у 1943-45 роках, "геноцидом, вчиненим українськими націоналістами проти мешканців ІІ Речі Посполитої". Також Сейм проголосив 11 липня національним днем пам’яті жертв цього "геноциду

 УНІАН: http://www.unian.ua/politics/1452758-u-senati-polschi-zasteregli-radu-vid-uhvalennya-postanovi-pro-genotsid-schodo-ukrajintsiv-bude-pogano.html

Москва. 8 июля. INTERFAX.RU - Положительное сальдо внешней торговли РФ в январе-мае 2016 года составило $41,5 млрд по сравнению с $80,3 млрд год назад, следует из сообщения Федеральной таможенной службы (ФТС).

Таким образом, этот показатель упал на 48,3% к тому же периоду прошлого года.

Внешнеторговый оборот РФ составил $170,8 млрд, снизившись по сравнению с январем-маем 2015 года на 24,1%.
http://www.interfax.ru/business/517544

Москва. 3 августа. INTERFAX.RU - Федеральная таможенная служба (ФТС) России за январь-июль 2016 года перечислила в бюджет РФ 2 трлн 331,1 млрд рублей, что на 14,3% меньше, чем за аналогичный период прошлого года, следует из материалов службы.

За январь-июль 2015 года в бюджет было перечислено 2 трлн 719,7 млрд рублей, за январь-июль 2014 года - 3 трлн 923,01 млрд рублей.

За июль 2016 года сумма доходов федерального бюджета, администрируемых таможенными органами, составила 370,74 млрд рублей, что на 18,5% меньше показателя июля прошлого года (за июль 2015 года - 454,7 млрд рублей, за июнь 2016 года - 377,3 млрд рублей).
http://www.interfax.ru/business/521793

Порошенко «сорвал» звезды с погон украинских офицеров

Президент Петр Порошенко утвердил новые знаки различия вооруженных сил Украины с погонами военных без звезд, пишут местные СМИ.

Порошенко утвердил документ «Предметы униформы и знаки различия вооруженных сил Украины» во вторник 5 июля, сообщают журналисты со ссылкой на сообщение внештатного советника президента Украины Юрия Бирюкова в Facebook.

http://tvzvezda.ru/news/vstrane_i_mire/content/201607051549-womd.htm?utm_medium=referral&utm_source=lentainform&utm_campaign=tvzvezda.ru&utm_term=136841s11006&utm_content=4458799


Бывшие бойцы ЛНР осуждены в Москве за вымогательство у банка «Югра»

Коммерсантъ, 1 августа 2016

Басманный суд Москвы вынес приговор по делу о вымогательстве 300 миллионов рублей у банка «Югра» бывшими членами вооруженных формирований самопровозглашенной Луганской народной республики (ЛНР), пишет «Коммерсант».

Бывшие бойцы «группы быстрого реагирования» «Бэтмен» Александр Солнцев (Механик) и Егор Юлдашев приговорены к восьми годам колонии, а их сообщница — сотрудница тюменского филиала «Югры» Ольга Белобородова — к четырем годам заключения.

Фигуранты дела в марте 2015 года потребовали у руководства банка «Югра» выплатить 300 миллионов рублей под угрозой распространения личных данных клиентов этой кредитной организации.

Вымогатели, пишет «Коммерсант», заявили, деньги достанутся не им самим, а все «до копеечки» пойдут «на восстановление разрушенного войной хозяйства ЛНР».

В июне 2015 года Солнцев, Юлдашев и Белобородова были задержаны. Им были предъявлены обвинения по п. «б» ч. 3 ст. 163 УК РФ (вымогательство в особо крупном размере). Подсудимые свою вину не признали.

    И во время следствия, и в суде они [фигуранты дела] настаивали на том, что корыстного умысла не имели, а действительно полученные от «Югры» деньги якобы намеревались отправить в Луганск.
    Коммерсантъ

Егор Юлдашев, по данным издания, ранее задерживался по подозрению в вымогательстве 700 тысяч рублей у предпринимателя в Рославльском районе Смоленской области, однако до рассмотрения в суде его дело не дошло.
Александр Солнцев входил в «группу быстрого реагирования» «Бэтмен», возглавляемую Александром Бедновым. В январе 2015 года Беднов погиб, а его ближайших соратников руководство ЛНР обвинило в похищениях и пытках местных жителей, а также вымогательствах и разбоях. Солнцев после этого покинул Донбасс и вернулся в Москву.
Бойцы вооруженных формирований самопровозглашенных Луганской и Донецкой народных республик ранее неоднократно становились фигурантами уголовных дел в России. Так. в июле 2015 года командир подразделения воздушной разведки ДНР Дмитрий Лысаковский (Гудвин) был арестован в Москве по подозрению в причастности к рейдерскому захвату. В апреле того же года бывший министр обороны ЛНР Олег Бугров был взят под стражу по обвинению в причастности к поставке компании в Усть-Луге контрафактных труб.

https://meduza.io/news/2016/08/01/byvshie-boytsy-lnr-osuzhdeny-v-moskve-za-vymogatelstvo-u-banka-yugra


Террористические диверсанты взбунтовались: застрелен российский кадровый офицер-разведчик
Пт, 05/08/2016 - 12:32

Военнослужащие разведывательной роты 11-го ОМСП 1-го армейского корпуса ВС РФ отказались выполнять приказы командования и застрелили начальника разведки полка.

Об этом сообщила пресс-служба Главного управления разведки (ГУР) Минобороны Украины.

Как выяснила украинская военная разведка, в результате физического и психологического перенапряжения от длительного пребывания на передовых позициях, а также в связи с значительными потерями личного состава, растет количество случаев открытого неповиновения и уклонения от выполнения приказов командования в частях 1 (Донецк) и 2 (Луганск) АК ВС РФ.

«4 августа военнослужащие разведывательной роты 11 отдельного мотострелкового полка (Макеевка) 1 АК отказались выполнять боевой приказ на ведение разведки боем на участке местности, находящейся под полным огневым контролем сил АТО и, в ответ на угрозы расстрела на месте, застрелили начальника разведки полка, кадрового офицера ВС РФ», - сообщили в ГУР.

    Читайте также:
    - Террористы сожгли установку «Град» мстя своим главарям за самоуправство
    - Боевики взбунтовались, требуя льгот и денег. Российское командование потчует их «кнутом»
    - Оккупанты жгут свои танки, требуя от командования прекращения поборов и отправки домой

Как сообщал CRiMЕ, российское оккупационное командование с помощью оружия принуждает подчиненных воевать на Донбассе. Зафиксированы несколько случаев применения оружия против отказников, в том числе со смертельным исходом.

Так в конце июня на почве отказа минометного расчета 9-го отдельного штурмового мотострелкового полка морской пехоты (Новоазовск) 1 АК ВС РФ обстреливать мирное население, произошел конфликт подчиненных с командиром огневого взвода, в результате которого командир застрелил подчиненного, но и сам схлопотал пулю.

Напомним, ранее под Авдеевкой российский офицер расстрелял подчиненного за попытку сдаться в плен силам АТО
http://crime-ua.com/node/16565

Військовий парад до Дня Незалежності України, 24 серпня 2014 року


Президент України Петро Порошенко заявив, що військову техніку із зони бойових дій на Донбасі на військовий парад до Дня незалежності не відправлятимуть.



«Вся техніка, яка має бути на фронті, буде на фронті. Більше того, значна частина техніки прямо перед Днем незалежності буде безпосередньо в зоні АТО передана у війська», – сказав він.

«Разом з тим, ніхто не забере право в українського народу віддавати шану і повагу українським військовим. І військовий парад – це якраз прекрасна можливість для того, щоб це продемонструвати», – додав Порошенко.

Напередодні президент України підписав указ, згідно з яким у центрі Києва з нагоди 25-ї річниці незалежності України відбудеться парад військ.

Парад пройде на вулиці Хрещатик і майдані Незалежності в Києві.

У 2015 році у центрі Києва маршем пройшли військові, без техніки, на відміну від попереднього 2014 року.

http://www.radiosvoboda.org/a/news/27895756.html

Також важливою подією стане те, що вперше на параді буде продемонстрована нова форма Збройних Сил України з новими військовими відзнаками без колишніх зірочок, які замінено ромбами та іншими розпізнавальними знаками. Постає нова Армія України - Армія Нескорених!

У Кривому Розі в ніч на 30 липня невідомі осквернили пам'ятники над могилами двох бійців - учасників АТО Іллі Гайдука й Геннадія Дощенко. Про це у своєму Facebook повідомила сестра одного з загиблих Уляна Гайдук.



Криворізькі вандали розвалили могили бійців АТО

За її даними, вандали повалили пам'ятник бійцю Гайдуку й погнули пам'ятну дошку на могилі Дощенко. Після огляду кладовища близькі також виявили, що ще один пам'ятник невідомі намагалися пошкодити.



Криворізькі вандали розвалили могили бійців АТО

За фактом вандалізму сім'я бійця написала заяву до поліції, слідчі вже зняли відбитки пальців із пам'ятників.

Відзначимо, що представники Всеукраїнського об'єднання "Визвольний рух" оголосили винагороду в 20 тис. грн за впіймання або надання інформації про вандалів.

http://znaj.ua/news/regions/54864/krivorizki-vandali-rozvalili-mogili-bijciv-ato.html

На Львівщині відкрили пам’ятник жертвам Армії Крайової

31 Лип. 2016

B селі Милошовичі Пустомитівського району відкрили пам’ятник жертвам АК.



Це пам’ятник 36 мирним українцям, яких було вбито польською армією. Одних вбито, одних – спалено.



Це історія, яку потрібно пам’ятати хоч би для того, щоб вона ніколи не повторилась.



Це пам’ять про тих, хто загинув від рук окупантів. Пам’ять про тих, хто захищав українців від окупантів.


Михайло Галущак

http://ukrpohliad.org/news/na-lvivshhyni-vidkryly-pam-yatnyk-zhertvam-armiyi-krajovoyi.html

Комент Б.Г.: Дуже і дуже правильно! І чим більше ми таких меморіалів відкриємо - тим більше стане зрозуміло Світу, хто кого гнобив. Ще потрібно широкий розголос про концтабір Безеза-Картузька на Волині виключно для українських патріотів, куди саджали без вироку суду і захисту адвокатів під час окупації Польщею 1921 - 1939 років Західної України.


Документи ОУН та УПА з архівів КГБ про польсько-український конфлікт тепер он-лайн

http://ukrpohliad.org/blogs/dokumenty-oun-ta-upa-z-arhiviv-kgb-pro-polsko-ukrayinskyj-konflikt-teper-on-lajn.html

 31.07.2016


Держава, яка не володіє ядерною зброєю,

коли інші володіють цією зброєю,

не володіє власною долею.

Шарль де Голль.

Після розпаду СРСР Україна мала третій у світі за розмірами ядерний потенціал. Рішення про знищення стратегічних носіїв та передачу Росії 1734 ядерних боєголовок до них Київ ухвалив під тиском США та Росії.

У грудні 1994-го Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) як неядерна держава, а остання боєголовка була вивезена до Росії у серпні 1996 р. У рамках трьохсторонньої угоди США і Росія дали гарантії щодо територіальної цілісності і незалежності України, а також відмовилися від використання проти неї сили "у відповідності з принципами Заключного акту ОБСЄ". Добровільна відмова України від ядерної зброї трактувалася як перша подібна акція у світовій практиці на фоні бажання інших держав отримати контроль над військовим атомом. Єдиною державою, яка відмовилася від розробок у ядерній галузі, була Південно-Африканська Республіка, яка фактично виміняла таке рішення в обмін на позиції лідерства на Африканському континенті. Але рішення ПАР не йде у порівняння з рішенням України. Хоча б тому, що у ПАР ядерної зброї не було.

Подальші події у відносинах із Росією показали наскільки непродуманим і злочинним стосовно своєї країни виявився подібний крок. Постійні торгівельні війни,  військовий конфлікт на Сході України і окупація Криму показали, що Росія не збирається виконувати свої зобов'язання згідно з умовами договору як гарант нашої  територіальної недоторканності.

У цих умовах дедалі частіше постає питання про повернення ядерного потенціалу і статусу ядерної держави, як фактору стримування агресивних  дій наших сусідів.

Свого часу вся атомна енергетика виникла із програми розробки ядерної зброї. Сьогодні навіть дуже побіжний аналіз ситуації говорить про те, що економічний і науково-технічний потенціал України достатній для зворотного ходу. За наявності існуючої технологічної бази, відтворення ядерного потенціалу і виробництво ядерних боєзапасів зажадає п'ять—сім років, якщо щорічно вкладати 200—300 млн. доларів. На території України є два підприємства із видобутку і переробки урану. Завод із виробництва важкої води, технологія розробки електронних компонентів і навіть спеціальна техніка, яка вимірює ізотопний склад ядерних матеріалів. Вітчизняні фахівці запевняють, що Україна у дуже короткі строки може реалізувати такі відсутні ядерні технології, як отримання тритію, реактор-виробник збройного плутонію, радіохімічний завод зі збагачення плутонію і металургійний завод із виробництва збройного плутонію. Також можна окремо підкреслити, що Україна є одним із найбагатших регіонів, де є уран.

Великим плюсом є і те, що із 20 ракетних комплексів, які були на озброєнні колишнього СРСР — 13 були розроблені у дніпропетровських  КБ "Південне" та ВО "Південмаш".

Що стосується самого ядерного циклу, є цікавою думка керівника Дніпропетровського філіалу Національного університету А. Шевцова, який вважає, що за наявності політичної волі і 1 млрд. доларів знадобиться лише півроку. Вчений вважає, що Україна спроможна створити ядерні боєприпаси як на основі збагаченого урану, так і на основі плутонію. Найбільш простим для нас може бути так званий "плутонієвий шлях" розробки ядерної зброї. Вартість невеликого реактора-виробника збройного плутонію 239Pu та радіохімічного заводу коштуватиме кілька десятків млн. доларів. Ще дужче витрати можна зменшити за рахунок виділення плутонію із ТВЕЛів. Точність рахунків ядерних матеріалів МАГАТЕ, яка дорівнює 99%, дає змогу на "втратах" 1% плутонію, щомісячно отримувати по одному ядерному боєзапасу. Плутонієвий шлях дасть змогу Україні у стислі строки стати володарем 100 ядерних зарядів середньої потужності у межах 15 кг.

Шлях створення ядерної зброї на основі збагаченого урану 235U до 90% рівня, більш дорожчий, оскільки більш технологічний. Але все необхідне Україна має, створення спеціальних високошвидкісних центрифуг – питання залучених коштів і часу. Таким шляхом пішли Пакистан та Індія та порозі — Бразилія й Аргентина. Академік НАНУ Віктор Бар'яхтар вважає, що при порівнянні України та Індії та Пакистану, Україна навіть за дуже поганих обставин могла значно швидше стати ядерною державою із ядерною зброєю ніж дві останні країни.

Офіційний ядерний клуб сьогодні складається з таких держав: США, Росія, Британія, Китай, Франція. Коло неофіційних власників значно ширше. Зараз 30-40 країн світу мають можливість створити ядерну зброю. Від звичайних озброєнь, які треба раз у раз демонструвати, у ядерної зброї є важлива і унікальна риса: воно виконує стримувальну функцію не тільки своїми військово-технічними характеристиками, а вже фактом своєї наявності у цієї країни. Ядерна зброя є фактором "непрямої дії, політичної зброї". Офіційні власники ядерної зброї це декларують у своїх доктринах із урахуванням власних політичних інтересів. Наприклад,  Франція вже дала основні положення своєї доктрини. Французькі ракети будуть націлені не тільки на ті держави, які мають ядерну зброю, а й на ті, які можуть використовувати проти Франції свої хімічні та біологічні арсенали. Наявність таких цілей – одна із форм ядерного стримування. За висловами екс-прем'єра Маргарет Тетчер саме наявність ядерної зброї, як фактору стримування зіграло вирішальну роль у протистоянні у "холодній війні" між заходом і СРСР.

Ведення серйозного діалогу про відновлення Україною ядерного статусу є цілком слушним кроком і сприятиме ревізії недіючих гарантій безпеки. Окрім того, Україна може впритул наблизитися до створення ядерної зброї, залишивши цей крок, як останню можливість, необхідну для збереження державності. Така програма може бути реалізована у рамках розвитку атомної енергетики із урахуванням розширення її компонентів, які потенційно можна бути використати у військовій справі.

Ворожі кроки наших сусідів, які зазіхають на наші території, не залишають нам іншого вибору, як створення ядерного потенціалу, як гаранта безпеки і територіальної недоторканності наших кордонів.

Дмитро Снєгирев

http://glavred.info/politika/yaderniy-status-ukrayini-mif-chi-realnist-379961.html

Комент Богдана Гордасевича: Є ще легший шлях так званих "брудних бомб", які ми можемо зі завалів-сховищ у Чорнобилі зробити їх стільки, що вкриємо радіацією не тільки Московську область, але і по Урал в кілька шарів.

Посол України в Хорватії Олександр Левченко

Газета Боснії і Герцоговини "Незавісне новіне" 29 липня ц.р. опублікувала інтерв'ю Посла України в Хорватії Олександра Левченка

29 липня, 17:58

- Як ви оцінюєте зустріч у Баня-Луці Центральноєвропейської ініціативи, яку організував Ігор Црнадак, Міністр закордонних справ БіГ?

Міністри закордонних справ країн Центральної Європи зібралися в Баня-Луці 15-16 червня. На цей раз порядок денний був надзвичайно серйозним. На жаль, сьогоднішня Європа щодня зустрічається з новими викликами, такими, як міграційна криза чи боротьба з міжнародним тероризмом. Але на зустрічі обговорювалось і багато важливих позитивних тем, таких, як посилення співробітництва між країнами регіону, робудова між ними енергетичних та інфраструктурних зв'язків і, звичайно ж, європейська інтеграція.

Я поінформував учасників форуму про ситуацію в окупованому Донбасі й Криму, закликав наших партнерів посилити підтримку України в її боротьбі проти російської агресії. Разом із тим я помітив досить дивну тенденцію. Багато говорилося про мігрантів і терористів, але майже ніхто не згадав про трагедію України, не кажучи вже про те, що ніхто не посмів згадати Росію як винуватця трагедії. Заради Бога, Україна ж не десь в Океанії, війна палахкотить в нашому регіоні і загрожує стабільності всієї Європи! Ви можете скільки завгодно заплющувати очі, але небезпека від цього не зникне. А дипломатична сором'язливість у прямому іменуванні агресора лише додає йому впевненості.

   Що стосується організації форуму, то я можу тільки подякувати і привітати наших господарів. Політика не є тільки раціональним розрахунком, дуже важливою є й емоційна складова, створення симпатії. Я впевнений, що ваша країна і ваше місто залишили найкращі спогади в усіх  високих гостей форуму.

- Які враження від цьогорічної зустрічі українців у БіГ?

17 липня в селі Деветина відбувся 16-й Фестиваль української національної меншини "Червона калина", а одночасно і святкування 50-річчя культурно-просвітницького товариства "Тарас Шевченко". Єдине, що можу сказати, - я в захваті. Це було свято не тільки пісні й танцю, а й національного духу. Я радий, що цей дух живий і здоровий навіть через століття від часу імміграції.

Українці прийшли сюди в 19-му столітті з Галичини, яка була тоді, так само як і Боснія й Герцеговина, в складі Австро-Угорської імперії, тобто в той час це не була навіть справжня еміграція. Тільки потім виявилося, що переселенці відділені від своєї батьківщини кількома кордонами. Однак, прийшовши сюди, вони опинились в чужій країні, але не серед чужих людей. Слов'янська близькість – це надзвичайно сильна річ. Мови близькі й зрозумілі, культура і традиції дуже схожі, а менталітет практично однаковий. Це сприяло інтеграції в нове середовище, але також і асиміляції. Асиміляція особливо зросла в наш урбанізований час. Якщо в селі з компактною меншиною національні ознаки зберігались самі собою, то в містах це вже не спрацьовує просто так. У наш час національні меншини можуть вижити, тільки якщо вони докладатимуть для цього додаткових зусиль. Це перш за все школи і засоби масової інформації рідною мовою та народна творчість. Українська держава вважає своїм обов'язком підтримувати співвітчизників у Боснії і Герцеговині в цій благородній справі.

- Якою є ситуація в Україні зараз і чи триває збройний конфлікт?

Головною проблемою України, звісно, є російська агресія, війна, загибель людей. Ця проблема поділяється на дві різні частини – Крим і Донбас. Крим був окупований і незаконно анексований у 2014 році. Зараз цей півострів перетворився на острів, ізольований від іншого світу. Крим завжди був пов'язаний з материковою Україною, звідки суходолом постачалися харчі, товари і навіть вода. Тепер постачання відбувається морем з Росії, що призвело до падіння рівня життя. Занепав і туризм, завдяки якому жила велика частина населення. Все це спричиняє фрустрацію навіть у тих кримських росіян, які підтримали окупацію. Хоча сумніваюся, що це справді турбує Кремль. Для нього Крим є не курортом, а величезною військовою базою, а на військовій базі цивільні є зайвими. Режим у Криму типовий для окупованих територій. Усе контролюється силами безпеки і армією. Народ після української демократії знову повернувся у  радянський страх, коли свобода слова існувала лише вдома. Проти українців і кримських татар застосовується справжній терор. Людей арештовують і засуджують «за сепаратизм» (!), а часто вони просто зникають безвісти. На відміну від Криму, на Донбасі українська армія чинила опір російським окупантам, тож вони захопили лише частину регіону і не змогли просунутися далі. Особливо жорсткими бої були у період з літа 2014 до зими 2015 року, що коштувало нам 10 000 життів. Мінські домовленості у лютому 2015 року припинили велике кровопролиття, але помиляється той, хто думає, що цим проблему вирішено. Російська сторона кожного дня порушує перемир’я, хоча й «у малому форматі», так що до сих пір щодня  гине декілька наших військових. З моменту підписання Мінських домовленостей було вбито близько тисячі українських бійців. Тож самі вирішуйте, чи це більше схоже на мир, чи на війну. Особливо погіршилася ситуація у липні цього року. Росія порушувала режим припинення вогню і по 70 разів на день, використовуючи артилерію великого калібру, заборонену у Мінську.  Дев’ятнадцятого липня загинуло семеро наших військових, 23-го липня – шестеро. На Донбас Росія ввела велику кількість військової техніки, крім іншого 702 танки, що більше ніж має Німеччина і Велика Британія разом узяті. Москва однозначно насміхається з Мінських домовленостей. Ситуація дуже небезпечна. Україна закликала всіх міжнародних партнерів посилити тиск на Кремль, щоб зупинити поширення агресії проти України.

- І Україна, як і БіГ має достатньо викликів щодо верховенства права. Яка зараз ситуація, чи щось змінюється?

Вся історія незалежної України – це боротьба старої радянської спадщини і сучасного європейського світосприйняття. Майдани 2004 і 2013 років свідчили, що демократичні ідеали справедливості і свободи в Україні – реальні речі. І що найважливіше – носієм цих ідеалів є сам народ, який готовий вийти на майдани, щоб їх оборонити. Чіткою вимогою Майдану 2014 року було проведення комплексних реформ, а перш за все у боротьбі з корупцією та гарантуванні верховенства права. Тому найбільші зміни відбулися саме в цих сферах. Створено Антикорупційне бюро з великими повноваженнями, проводяться реформи судів, прокуратури та поліції. Реформується і державна адміністрація, приймаються сотні законів, спрямованих на звільнення нашої економіки від бюрократичних пут і корупції. І все це відбувається за європейськими стандартами й у тісній співпраці з нашими партнерами в Брюселі.

- Якою Ви бачите ситуацію у БіГ, де є можливості тісної співпраці?

Ситуація у БіГ звісно є складною а причини всім очевидні. І тут тяжке минуле вступає у конфлікт з прогресивними європейськими тенденціями. Країна ще  повністю не видужала від жахливих травм братовбивчої війни. Але надію, ба навіть упевненість дає те, що БіГ постійно знаходиться під патронатом міжнародної спільноти. ЄС останнім часом збільшила допомогу вашій країні у проведенні реформ, а надзвичайно важливим є те, що вам гарантовано членство в ЄС. Співпраця України і БіГ має гарну природну основу: близькість і дружбу наших слов’янських народів. Треба тільки доповнити її конкретними проектами.   Ми можемо обмінюватися досвідом європейської інтеграції і проведення реформ. Україні, яка нині захищається від зовнішньої агресії, був би цікавим ваш багатий досвід післявоєнної відбудови і примирення. Особливу увагу треба звернути на економіку. Нас, скажімо, цікавить ваша фармацевтична промисловість. Україна може запропонувати БіГ свої сільськогосподарські продукти і продукцію важкої індустрії. Перспективи є, потрібне лише взаємне бажання їх реалізувати.   
http://mfa.gov.ua/ua/press-center/interviews-and-articles/4737-gazeta-big-nezavisne-novine-29-lipnya-cr-opublikuvala-intervju-posla-ukrajiniv-khorvatiji-oleksandra-levchenka