Блог Богдан Бо

Вид:: короткий; повний

Замітки:

Один з найстрашніших днів Революції Гідності - 18 лютого 2014 р

Цього дня, 5 років тому, в Україні розпочався найтрагічніший етап Революції Гідності

У період 18-20 лютого 2014 року в центрі Києва загинули близько ста осіб, кілька десятків зникли безвісти, більше тисячі дістали поранення, а сотні – були заарештовані та піддані тортурам.

Для припинення свавілля державних органів зранку 18 лютого 2014 року протестувальники організували ходу до Верховної Ради України, яка отримала назву «Мирний наступ». Громадяни вимагали від влади рішень для виходу з кризи і врегулювання ситуації в країні, насамперед обмеження повноважень президента України шляхом внесення змін до Конституції України. Працівники міліції, діючи за вказівками керівництва правоохоронного органу, спільно з «тітушками», грубо порушуючи чинне законодавство, застосовували надмірне насильство і використали вогнепальну зброю, вчинивши жорстокий силовий розгін ходи, – повідомляє Укрінформ.

Як наслідок, 18 лютого на вулицях Інститутській та Грушевського, Кріпосному провулку та Маріїнському парку загинуло 23 людини, а 509 отримали тілесні ушкодження, з них 37 – тяжкі, 85 – середньої тяжкості. У вересні 2014 року, вже після повалення злочинного режиму, Україна відкрила кримінальне провадження щодо розслідування злочинів на Майдані.

На сьогодні правоохоронними органами розслідується понад дві тисячі епізодів у справі щодо злочинів на Майдані в період з 21 листопада 2013-го до 21 лютого 2014 року. Частину справ за подіями тих днів вдалося довести до суду. Так, за ці роки вже повідомлено про підозру 442 особам, скеровано до суду 186 обвинувальних актів стосовно 288 осіб. У вчиненні злочинів судами визнано винуватими 52 особи, щодо 45 з них ухвалено обвинувальні вироки.

Притягнення до відповідальності ймовірних організаторів розгону Майдану – справа надзвичайно складна, адже значна частина з них утекла за кордон, зокрема до Росії. Нині у розшуку у справах Майдану, які веде Генеральна прокуратура України, перебуває понад 90 осіб Читайте більше тут: https://zik.ua/news/2019/02/18/tsogo_dnya_5_rokiv_tomu_v_ukraini_

rozpochavsya_naytragichnishyy_etap_revolyutsii_1511981

Коментарі: 1

Богдан Бо

Львів'янин візьме участь у виборах на посаду ПФШУ

Львів'янин візьме участь у виборах на посаду Президента Федерації шахів України

п'ятниця 15 лютого, 201920:57

Львів'янин Олександо Прохоров візьме участь у виборах на посаду Президента Федерації шахів України. Про це повідомив на своїй Facebook сторінці Олександр.

Олександр Прохоров

"У 2019 році я вирішив взяти участь у виборах на посаду Президента Федерації шахів, яке буде проходити на черговому ХІ-му З’їзді ФШУ 2-го березня 2019 року у м. Києві.

Це означає для мене, що в Україні є велика група шахістів і активістів, які бачать необхідність глибоких змін в нашому середовищі.

Програма, представлена мною, є цікава та є достатньо еволюційно-революційною.

Пріоритетним є поширення шахів в школах і реформи підготовки до змагань Міжнародного та Європейського рівня юніорів.

Федерація буде більш амбіційно залучена до підтримки шахістів з обмеженими можливостями.

Національна команда має багато успіхів. Вони не були б можливими без підтримки наших щедрих спонсорів.

Ситуація в ФШУ є найкращою в цьому відношенні протягом останніх років.

Однак у мене склалося враження, що ми можемо зробити набагато більше для наших спонсорів.

Зірки національної збірної повинні частіше брати участь у заходах для спонсорів.

Комісія маркетингу буде робити це в першу чергу.

Поточне фінансове становище ФШУ є великим невідомим.

Необхідна більша прозорість у фінансах та витратах.

ФШУ повинна бути більш відкритою для шахістів.

Нові органи влади будуть зобов'язані брати активну участь у громадському середовищі, включаючи Інтернет.

Шахісти повинні точно знати, чому, коли і як рішення приймаються на рівні Виконкому ФШУ.

Закликаю Вас голосувати за мою кандидатуру!" - зокрема зазначив у своєму зверненні суддя міжнародного класу, представник ФІДЕ Олександр Прохоров

https://galinfo.com.ua/news/lvivyanyn_vizme_uchast_u_vyborah

_na_posadu_prezydenta_federatsii_shahiv_ukrainy_308401.html

Коментарі: 0

Богдан Бо

Білоцерківський аеропорт може стати лідером

Білоцерківський аеропорт може стати лідером європейської вантажної авіації - Мінінфраструктури

КИЇВ. 17 лютого. УНН. Україна має всі шанси стати регіональним лідером вантажних перевезень Європи, використовуючи потужності аеропорту "Біла Церква". З такою заявою виступив міністр інфраструктури Володимир Омелян в ході візиту комунального підприємства "Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс", передає УНН з посиланням на прес-службу Мінінфраструктури.

"Україна має всі шанси стати регіональним лідером та перетворитися на логістичний хаб Європи. Розвиток карго-авіації має хороші перспективи, це потенційні привабливі проекти для інвесторів. Розвиток міжнародного мультимодального транспортного вузла на базі аеропорту "Біла Церква" - один з наших пріоритетів на цьому напрямку", - сказав Омелян.

Міністр також додав, що відповідно до Національної транспортної стратегії України до 2030 року, створюються всі необхідні умови для розвитку аеропортів та приведення їх інфраструктури у відповідність до стандартів Міжнародної організації цивільної авіації.

"Розвиток регіонального аеропорту "Біла Церква" та створення на його базі мультимодального вантажного комплексу визначено пріоритетним проектом. В 2018 році здійснено 73 авіаційні операції, що є рекордом за останні 18 років роботи підприємства. В перспективі після відкриття міжнародного пункту пропуску на аеродромі "Біла Церква" очікується поступове зростання кількості авіаційних операцій до 300 на рік", - зазначив Омелян.

За його словами, в рамках Програми технічної допомоги ЄС (AASSIST) вже підготовлені умови для створення мультимодального вантажного комплексу.

Міністр також зазначив, що з метою підвищення інвестиційної привабливості аеропорту на ньому планують відкрити міжнародний пункт пропуску.

"Це дасть можливість виконувати з аеродрому "Біла Церква" прямі рейси з/до інших країн, що значно збільшить кількість повітряних суден, що потребують ремонту чи технічного обслуговування. Відкриття міжнародного пункту пропуску заплановано орінтовно восени 2019 року", - сказав він.

Раніше УНН повідомляв, що цього року в аеропорту "Бориспіль" почнуть будувати новий термінал з перевалки вантажів пропускною здатністю 100 тисяч тонн на рік.

Вже в першому півріччі в аеропорту "Бориспіль" розпочнуть експлуатацію терміналу F, паркінг, а також завершать будівництво 4 басгейтів.

Нагадаємо, цього року в Україні почнуть будувати новий аеропорт в місті Солоне Дніпропетровської області, який розвантажить аеропорти Дніпра і Запоріжжя.

Джерело: УНН

Коментарі: 0

Богдан Бо

Голосування за Президента України 2019

Голосування за Президента України 2019

Порошенко Петро Олексійович Досье

7156

37.3%

Зеленський Володимир Олександрович Досье

2629

13.7%

Тимошенко Юлія Володимирівна Досье

1670

8.7%

Вакарчук Святослав Іванович Досье

1351

Кошулинський Руслан Володимирович Досье

981

5.1%

Гриценко Анатолій Степанович Досье

959

Садовий Андрій Іванович Досье

685

3.6%

Терещенко Мішель Петрович Досье

633

3.3%

Шевченко Олександр Леонідович Досье

441

2.3%

Мураєв Євгеній Володимирович Досье

424

2.2%

Балашов Геннадій Вікторович Досье

340

1.8%

Ляшко Олег Валерійович Досье

281

1.5%

Наливайченко Валентин Олександрович Досье

221

1.2%

Вілкул Олександр Юрійович Досье

135

0.7%

Кива Ілля Володимирович Досье

120

0.6%

Купрій Віталій Миколайович Досье

107

0.6%

Бойко Юрій Анатолійович Досье

0.5%

Безсмертний Роман Петрович Досье

0.5%

Білецький Андрій Євгенійович Досье

0.5%

Дерев’янко Юрій Богданович Досье

0.5%

Каплін Сергій Миколайович Досье

0.4%

Добкін Михайло Маркович Досье

0.4%

Шевченко Ігор Анатолійович Досье

0.3%

Тарута Сергій Олексійович Досье

0.3%

Насіров Роман Михайлович Досье

0.2%

Богословська Інна Германівна Досье

0.2%

Бобул Іво Васильович Досье

0.2%

Гнап Дмитро Володимирович Досье

0.2%

Ющенко Віктор Андрійович Досье

0.1%

Савченко Надія Вікторівна Досье

0.1%

Яценюк Арсеній Петрович Досье

0.1%

Констанчук Тарас Дмитрович

0.1%

Добродомов Дмитро Євгенович Досье

0.1%

Балога Віктор Іванович Досье

0.1%

Медведчук Віктор Володимирович Досье

Коханівський Микола Миколайович

Бубенчик Іван Петрович Досье

Богуцька Єлизавета Петрівна

Скоцик Віталій Євстафійович

Стеценко Святослав Олександрович

Гройсман Володимир Борисович Досье

Солонтай Олександр Гейзович

Онищенко Олександр Романович Досье

Федоришин Ярослав Богданович

Шебанов Вадим Анатолійович

Шахов Сергій Володимирович Досье

Мороз Александр Александрович

Квашук Олександр Євгенович

https://realukraine.net/vote/

Коментарі: 21

Богдан Бо

Поміч від США для України гарантована

Мій сигнал для вас особисто і для українців: ми з вами - Віце-президент США Майк Пенс до Президента Порошенка

16 лютого 2019 року - 18:45

Президент Петро Порошенко наголошує, що Україна вдячна американським партнерам та партнерам з ЄС за тверду і постійну підтримку нашої держави.

«Я подякував Віце-президенту і попросив передати подяку Президенту США, Конгресу в частині фінансової підтримки України. Ви знаєте, що у бюджеті більше 700 мільйонів доларів спрямовано на додаткову підтримку нашої держави. І це позиція справжнього друга і справжнього партнера», - сказав Глава держави у коментарі представникам ЗМІ після зустрічі з Віце-президентом США Майком Пенсом.

«Я вдячний і нашим американським партнерам, і нашим європейським партнерам за чітку і послідовну позицію підтримки України», - додав Петро Порошенко.

Президент повідомив, що на зустрічі з Віце-президентом США відбулась дуже ретельна дискусія. «Він (Майк Пенс – ред.) на самому початку наголосив на тому, що Україна є надійним і стратегічним партнером Сполучених Штатів Америки. Ми твердо розраховуємо на співпрацю, в тому числі в оборонній сфері, в тому числі і щодо постачання Україні всіх видів озброєння, після того як ми прийняли закон, який дозволяє Міністерству оброни напряму забезпечити постачання зброї», - сказав Глава держави.

Петро Порошенко також подякував Майку Пенсу за високу оцінку дій його команди. Зокрема, в частині роботи наших дипломатів, військових, і в частині урядових кроків, які забезпечили проведення реформ.

Співрозмовники обговорили подальші кроки, які мають бути відповіддю на дії Росії в Україні та політику санкцій.

«Ми ретельно обговорили координацію наших дій по реакції на агресію у Керченській протоці. Ми ретельно обговорили подальші дії щодо запровадження санкцій і координації цих санкцій з санкціями Європейського Союзу. Як я вам вчора казав, що ми на наступному тижні чекаємо позитивного результату», - повідомив Президент.

Також було домовлено про подальшу підтримку нашої держави та підтримку реформ, зауважив він.

«Ми домовилися про те, що і на Генеральній асамблеї ООН під час дебатів по окупованих територіях, і в міжнародних організаціях тверда підтримки України буде продовжена», - констатував Глава держави.

У свою чергу, під час зустрічі Віце-президент США Майк Пенс запевнив у підтримці України Сполученими Штатами. «Дозвольте мені висловити дуже простий меседж і вам, і українському народу: «Ми з вами», - підкреслив Майк Пенс. «Нещодавня подія в Керченській протоці нагадує про виклики російської агресії, з якими зіштовхується Україна. Хочу запевнити вас, що США підтримують Україну», - також наголосив Віце-президент США.

Він також відзначив економічні реформи, що зробили можливою додаткову співпрацю України з МВФ. «З нетерпінням чекаю вашого подальшого прогресу в економіці і сподіваюсь, що ми знайдемо додаткові шляхи зміцнення безпеки в Європі», - додав Майк Пенс.

Коментарі: 2

Богдан Бо

Україна приєднається до ОЕСР

Україна приєднається до Організації економічного співробітництва та розвитку

14 лютого, 2019 - 22:42

Фото: Reuters

Україна розпочне діалог з Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) з підготовки дорожньої карти для вступу до цієї організації.

Про це заявив Міністр Кабінету Міністрів України Олександр Саєнко під час презентації звіту "Оцінка ОЕСР реформи державних підприємств у секторі вуглеводнів України" у Києві у четвер, передає агентство Інтерфакс-Україна.

"Україна має стати членом ОЕСР. Це непростий виклик для нас, однак він стане поштовхом до розвитку рівноправного партнерства з Україною для інших країн ОЕСР", - зауважив Саєнко.

Уряд наразі розглядає можливість централізації певних функцій корпоративного управління і створення професійного органу з функцією координації державних підприємств, повідоми міністр.

"Ми маємо створити методологічний центр в уряді, який зможе допомагати профільним органам управління правильно формувати завдання для менеджменту і наглядових рад підприємств, допомагати з методикою оцінки їх роботи. Ще одним важливим завданням цього органу буде розбудова ефективної зв’язки між органом управління та наглядовою радою з менеджментом підприємства для досягнення балансу між відповідальністю і повноваженнями", - додав він.

Відповідно до кращих практик країн-членів ОЕСР і керівних принципів цієї організації з корпоративного управління на державних підприємствах така інституалізація функції власника сприятиме просуванню реформи управління державною власністю, підвищить рівень експертності Уряду, допоможе вчасно виявляти та вирішувати проблеми, підвищить якість послуг з корпоративного управління на замовлення держави.

Це дозволить Україні швидше подолати етап переходу від директивного радянського типу управління до сучасного управління через постановку завдання і оцінювання.

У свою чергу заступник директора Департаменту з питань фінансів та підприємств ОЕСР Матільда Меснар наголосила, що сьогоднішня дискусія продемонструвала, що реформа корпоративного управління має велике значення.

"Всі присутні мають погодитися, що Україна зробила суттєвий прогрес і має значні досягнення на шляху розвитку корпоративного управління. Ми раді, що ОЕСР зробила свій внесок в цей процес, і із задоволенням будемо підтримувати Україну в подальшому реформуванні", – резюмувала вона.

ОЕСР об'єднує 35 найбільш економічно розвинених країн світу у співпраці в рамках спеціалізованих програм. Країни-члени виробляють дві третини світових матеріальних цінностей та послуг.

ОЕСР у спеціальному звіті "Оцінка ОЕСР реформи державних підприємств у секторі вуглеводнів України» відзначила прогрес в реформуванні корпоративного управління у секторі підприємств державної форми власності в Україні та надала низку рекомендацій державі – як власнику та акціонеру компаній та безпосередньо одному зі стратегічних державних підприємств НАК "Нафтогаз України".

https://day.kyiv.ua/uk/news/140219-ukrayina-pryyednayetsya-do-organizaciyi-ekonomichnogo-spivrobitnyctva-ta-rozvytku

Коментарі: 0

Богдан Бо

«Народний фронт» діє

«Народний фронт» діє

Вісник онлайн 4 - 10 лютого

Арсеній Яценюк – країнам-членам НАТО: Україні потрібен покроковий план прискореного набуття членства в Альянсі. Не бійтеся Росії

«Парламент виразив волю українського народу - Україна буде членом Європейського Союзу і буде членом НАТО. Тому ніколи не здавайся, коли ти віриш в Україну», - заявив лідер партії «Народний фронт» Арсеній Яценюк у Верховній Раді після того, як парламент 334-ма голосами ухвалив зміни до Конституції щодо закріплення курсу на членство України в ЄС та НАТО. Арсеній Яценюк нагадав, що в січні 2008 року він як Голова Верховної Ради разом з тодішнім Президентом і Прем'єр-міністром підписав звернення до Генсека НАТО щодо надання Плану дій щодо членства України в Альянсі: «Після цього промосковські сили, які на той момент знаходилися в парламенті України, заблокували Верховну Раду. Півтора місяця промосковські сили блокували парламент з гаслами «НАТО – ні!». «Але пройшло десять років - і український парламент виразив волю українського народу, яку ми тоді оприлюднили в спільному листі до НАТО. Парламент сказав: Україна буде членом Європейського Союзу і буде членом НАТО. Тому ніколи не здавайся, коли ти віриш в Україну», - підкреслив лідер «Народного фронту». Арсеній Яценюк наголосив, що цей довгий шлях ще не пройдений. «Нам необхідний план дій щодо членства в НАТО або інший прискорений механізм з боку Альянсу з покроковим планом про те, як Україна швидко і оперативно набуде членство в НАТО», - наголосив він. Арсеній Яценюк також подякував членам фракції «Народний фронт» за одностайне голосування за зміни до Конституції щодо закріплення курсу на членство України в ЄС та НАТО.

Парламент підтримав ініційоване «Народним фронтом» звернення про надання Україні Плану дій щодо членства в НАТО

Верховна Рада ухвалила звернення до лідерів держав-членів НАТО, Північноатлантичної Ради та Парламентської Асамблеї НАТО, національних парламентів держав-членів Альянсу стосовно надання Україні Плану дій щодо членства в НАТО. Співавтором відповідної постанови виступив голова фракції «Народний фронт» Максим Бурбак. «Це наша ініціатива, наш спільний курс і наше майбутнє», - наголосив лідер партії Арсеній Яценюк. Він наголосив, що сьогодні Україна захищає кордони НАТО: «Альянс сьогодні в безпеці в тому числі завдяки українській армії. Відповідь на безпеку України і безпеку Європи лежить тільки в одній площині: Україна – член НАТО».

Завдяки чіткій позиції «Народного фронту» ГПУ відкрила кримінальне провадження проти кума Путіна

Генеральна прокуратура України відкрила кримінальну справу проти Медведчука за підозрою в державній зраді після звернення народного депутата, першого заступника керівника фракції «Народний фронт» Андрія Тетерука. У своїй заяві Андрій Тетерук просив правоохоронні органи відреагувати на слова кума Путіна про необхідність утворення так названого «автономного регіону Донбас». За словами нардепа, так званий план вбачає одразу два злочини: посягання на територіальну цілісність і недоторканість та державну зраду. У «Народному фронті» переконані, Медведчук послідовно працює в інтересах Росії. Донедавна він мав у переговорному процесі, а може й досі має, напівофіційний статус, буцімто, для звільнення українських заручників. Складно сказати, кого Медведчук більше представляв у цих переговорах: Кремль чи Україну. Партія «Народний фронт» очікує, що справу Медведчука буде доведено до кінця і злочинець отримає належне покарання.

Юрій Береза: Січеслав має право на свою історичну назву

Верховна Рада включила до порядку денного десятої сесії та направила на висновок до Конституційного Суду законопроект про внесення змін до Конституції України щодо перейменування Дніпропетровської області. «Дехто говорить, нібито зараз не на часі ухвалювати рішення про зміну назв областей, міст та вулиць. Це – неправильно. На часі! Ми всі бачили прекрасний ролик, де моральні авторитети говорять про Січеславську область», – зазначив депутат фракції «Народний фронт» Юрій Береза. Він нагадав, що багато перемог над ворогом українці здобули саме на території нинішньої Дніпропетровщини, зокрема під час Національної визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. «Я не проти ініціатив президента, але я хочу говорити історичну правду, яка полягає в тому, що на території цих земель моєї рідної області все ж таки січеславський дух, дух козацтва зберігся досі. В багатьох селах досі назви вулиць починається словами: «Перша сотня, друга сотня, третя сотня, десята сотня, п’ятнадцята сотня…» Всі села й містечка свого часу були впорядковані козаками, а не Катериною, Єлизаветою чи іншою холерою з Московії», – зазначив народний депутат. «Я наголошую, що січеславці мають право на свою історичну назву. Січеславу – так!» – переконаний Юрій Береза.

«Народний фронт» вимагає від уряду збільшити фінансування на потреби учасників АТО

Керівник фракції «Народний фронт» Максим Бурбак звернувся до уряду з вимогою збільшити за результатами першого півріччя суму, яка передбачена в державному бюджеті на компенсацію житла для учасників АТО, які одночасно є внутрішньо переміщеними особами. «Ми звертаємось до уряду переглянути суму за результатами першого півріччя і збільшити фінансування на потреби АТО-ВПО - 200 млн грн.», - наголосив він. Максим Бурбак нагадав, що у 2017 році завдячуючи його ініціативі та наполяганню Комітету у справах ветеранів та людей з інвалідністю, вперше у законодавстві України з'явився термін учасники АТО-ВПО. За його словами, в бюджеті на 2019 рік на програму компенсації житла для АТО-ВПО виділено всього лише 25 млн грн: «Цього недостатньо!». «Мною було ініційовано збільшення фінансування по цій програмі на суму 200 млн грн. Розумію, що бюджет повинен бути збалансований, розумію, що є інші видатки, які треба передбачити в бюджеті. Але я переконаний, що цією каденцією парламенту ми повинні вирішити питання забезпечення житлом учасників АТО-ВПО. Це наш з вами обов’язок - цього парламенту і цього уряду. Дати цим людям новий стимул до життя в Україні», - наголосив Максим Бурбак.

Сергій Висоцький: Заборона російських спостерігачів на виборах в Україні є запобіжником провокацій

Верховна Рада ухвалила законопроект, який передбачає заборону участі російських спостерігачів на виборах в Україні.

«Ми приводимо національне законодавство до реалій, забороняючи провокації, які Російська Федерація може вчинити через своїх спостерігачів. Чи можете ви уявити дипломатичну машину Росії із спостерігачами на Донбасі під час українських виборів? Чи можемо ми спрогнозувати реакцію українського народу, коли вони побачать на своїх дільницях росіян? Чи зможемо ми захистити цих людей, які можуть стати жертвами провокацій путінського режиму?», - зауважив народний депутат фракції «Народний фронт» Сергій Висоцький. Нардеп наполіг, що представники України мають чітко пояснювати свою позицію на міжнародних майданчиках та в ПАРЄ, оскільки це «Росія порушує принципи ОБСЄ міжнародного співтовариства. Україна нічого не порушує, Україна є жертвою агресії».

Павло Петренко: Батьки новонароджених будуть забезпечені повним комплексом необхідних електронних послуг

Уряд підтримав законопроект Мін’юсту, який забезпечить батьків новонароджених повним комплексом необхідних електронних послуг. «Серед ключових пріоритетів Уряду – підтримка відповідального батьківства і народжуваності в країні. І в цьому напрямку ми постійно вносимо й реалізовуємо ініціативи в різних сферах, де держава є партнером українських батьків. Сьогодні я презентував законопроект, який спрямований на створення сприятливих умов для отримання комплексу електронних послуг, пов’язаних з народженням дитини. Цю ініціативу ми назвали «Електронне малятко», - зазначив міністр юстиції, представник партії «Народний фронт» Павло Петренко. Законопроект дає можливість громадянам отримати сервіси з реєстрації місця проживання, отримання допомоги при народженні дитини, реєстрації народження дитини в електронній системі охорони здоров’я, реєстрації дитини як платника податків і отримати посвідчення батьків багатодітної сім’ї та дитини з багатодітної сім’ї. Заявку на відповідні послуги можна буде подати через Інтернет, в органах державної реєстрації актів цивільного стану або закладах охорони здоров’я. Павло Петренко висловив сподівання, що народні депутати оперативно проголосують за цей законопроект і Уряд зможе імплементувати його вже цього року.

Коментарі: 2

Богдан Бо

Подяка художнику Миколаю Горда в річницю пам'яті

Завтра 13 лютого річниця відтоді, як не стало гарного художника Миколи Горди, людини доволі непересічної і видатної.

Хочу спробувати написати про Миколу різні епізоди спогадів, а почати маю ось з чого.

Познайомила нас моя мама, Галина Гордасевич, незадовго до своєї передчасної смерті, а з того всього вийшла ось така подія. Знайомство з Миколою надихнуло мене на думку, щоб він намалював портрет до дня народження Галини Гордасевич. Я приніс йому кілька світлин і обумовив стиль портрету, як парадовий і урочистий. У мами нічого подібного ніколи не було, тому робилося все в таємниці від неї, щоб зробити приємну несподіванку... Не судилося.

Від самого початку Микола жалівся мені, що малювання йде йому тяжко, але якось мусить довести до ладу роботу. Аж одного дня після тривалої перерви мені подзвонив Микола і піднесенним голосом повідомляє, що сьогодні йому рптово надійло неймовірне піднесення та прозріння і він буквально за кілька годин намалював зовсім іншу картину, і на цьому портреті Галина Гордасевич ну просто як жива! День цей був 11 березня 2001 р. До свого 66-річчя Галина Гордасевич не дожила 20 днів і ніколи не побачила ні першого, ні другого свого портрету, як і жодної зі своїх подальших дуже заслужених нею нагород.

В тому і була загадковість події та провидіння, що живопис набув свого правдивого змісту, бо відлітаюча у вирій душа Галини Гордасевич у цей момент була дивним чином перехоплена талантом і духовним чуттям митця Миколи Горди та зафіксована навічно ним на полотні. Велике диво для кожного, хто це зрозуміє: уввічнити людину через живопис з нами усіма.

Від самого початку хвороби Галини Гордасевич і до її передчасної кончини художник Микола Горда нічого про то не знав і саме в тому уся загадковість і грандіозність усього дійства, як на мене. Я щиро вдячний Миколі, царство йому небесне, що він намалював ці різні портрети Галини Гордасевич і навічно залишив її живою з нами.

Богдан Гордасевич

12 лютого 2019 р.

Львів-Рясне

Коментарі: 2

Богдан Бо

Історик Ярослав Грицак

Історик Ярослав Грицак: Нація – це не про мову чи про історію, а про модернізацію. Хочеш бути сильним – модернізуйся 08:00, 12 листопада 2018 3233 0 ІНТЕРВ'Ю Історик, публіцист Ярослав Грицак в інтерв’ю УНІАН розповів, чому питання мови та історії не мають бути нашою національною ідеєю, пояснив, чому майбутні парламентські вибори є шансом для зміни політичного ландшафту України, і що насправді дозволить Україні інтегруватися в глобальний світ. Я так розумію, що ви не дуже шануєте концепцію національної ідеї. Адже ви якось сказали, що «це красива формула, яку ніхто ніколи не вивів...». Це як Єті чи щось таке – феномен, який ніхто не міг побачити ані вловити. Не я один такий. Між науковцями є консенсус, що національної ідеї не існує. Втім, інтелектуали весь час займаються її пошуком, як, умовно кажучи, колись алхіміки шукали філософський камінь, який перетворював би будь-який метал на золото або дарував вічну молодість. Такий камінь не існує і не може існувати. Але це не означає, що його пошуки не мають сенсу. З алхімії виросла хімія, так і з дискусії про національну ідею щось може важливе з'явитися. Ви відповідали собі на запитання про причини цього пошуку? Це прагнення знайти шлях для розвитку чи потреба в додатковому стимулі, адже навіть умовна національна ідея мотивує вкладати ресурси в її досягнення. Те, що ви називаєте «пошуком національної ідеї», стається у часи найбільшої кризи. Криза не обов’язково означає катастрофу, але вона означає різкі зміни умов життя. Вчорашні розв'язки уже не діють, а тому треба шукати нових. Одна з таких найбільших криз була в кінці 19-го століття, коли суспільства ставали все менш аграрними і все більше індустріальними. Саме тоді з'являється, зокрема, ідея самостійної держави. Це відповідь на цю кризу. Так було в українському випадку. Мова йде про «Україну ірреденту» Юліана Бачинського – книжка, яка вперше проголосила ідею української політичної самостійності. У Бачинського і його товаришів складалося враження, що галицьке українське село вимирає, селяни масово виїжджають на заробітки до Америки, зникає опора української нації. Старі способи мислення й старі структури раптом перестають функціонувати. Виникає питання, що з цим робити. Відповідь – створімо власну державу! Історик Грицак заявив, що "пошук національної ідеї" починається у моменти найбільшої кризи / фото УНІАН Зараз також маємо кризу. Ми мали два Майдани, а тепер ще війну з Росією. Світ дуже сильно змінюється і то не в найкращу сторону. Рівень загроз і складність викликів зростає. Україна має проблеми не лише з Росією чи Угорщиною, але навіть з донедавна дружньою Польщею. Тобто, кількість поганих сценаріїв збільшується. У зв’язку з цим, неминуче виникає питання, що далі робити. Ви можете називати це пошуками національної ідеї. Я би назвав інакше – це пошук свого місця у світі. Що може і має зробити Україна, як країна, держава, суспільство, щоб відповідати на загрози і виклики. Всі ці питання виникають не тому, що просто нам так хочеться. А через те, що сильно і різко змінюються умови. Щоб ви сказали тим, хто переконаний, що усвідомлення умовної національної ідеї дозволяє адекватно зрозуміти історію народу й держави та ефективно прогнозувати майбутнє. А нерозуміння ідеї унеможливлює адекватний стратегічний розвиток. У сполученні «національна ідея» я ставлю наголос не на друге, а на перше слово. Що є нація і для чого вона потрібна? Багато українців бачать у ній самоціль: нація має бути, бо усі навколо нас є націями. Хочемо бути сильними, мусимо стати нацією самі. Тому маємо мати більше української мови, більше української історії. Я не заперечую, що ці завдання важливі. Однак це завдання не першого, а другого чи навіть третього порядку. Я належу до тої групи людей, які вважають, що нація – це не про мову чи про історію, а про модернізацію. Хочеш бути сильним – модернізуйся! Твори відповідні інституції: професійну армію, першокласну і не корумповану освіту, конкурентну науку. Дай стати на ноги бізнесу, приведи в країну інвестиції. Іншими словами, нація є платформою чи інструментом для модернізації. Імперії не модернізуються. Як тільки вони пробують це робити, вони розвалюються. Є, звичайно, виняток – Британська імперія. Вона була першою, яка модернізувала сама себе, а потім весь світ через свої колонії. Але англосакси були завжди винятком. Натомість австрійській, іспанській, португальській, російській і пізнішій радянській не вдалося модернізуватися. На думку Грицака, нація – це не про мову чи про історію, а про модернізацію / фото УНІАН Так само не можна модернізуватися окремими регіонами чи містами: тяжко існувати модерному місті у немодерній державі. Тобто імперії завеликі для модернізації, міста і регіони- замалі. Нація є ідеальною платформою для модернізації. Вона як літак, який розганяєтсья, відривається від землі і злітає у небо «все вище, і вище, і вище – і швидше, і швидше, і швидше». Імперії не літають – а якщо літають, то як у цьому анекдоті про крокодилів, то дуже низько. Те, що нація є таким літаком, не означає, що всім націям вдається злетіти. Прикладів невдач є досить багато. Критичною умовою успіху є поява у кабіні пілота, який має волю підняти шасі, відірватися від землі і летіти. Іншими словами: прихід до влади нового політичного класу, який різко міняє правила гри через нові закони і нові практики. Коли говоримо про нові закони і правила, то повинні пам’ятати: модернізація має два крила – економічне і політичне. Економіка важлива, але без відповідного політичного режиму літак не полетить. Це власне тому зазнала краху російська, а потім радянська модель модернізації. Вона хотіла мати сильну економіку, але не хотіла мати відпускати контроль держави над економікою. Бо більшість еліт не хочуть літати – їм і так добре на землі. Вони бачить себе при кориті, а не в кабіні літака. Грицак зазначив, що у модернізації нації важливі економічний та політичний аспекти / фото УНІАН Якщо візія «злету» і є національною ідеєю, то я підтримую таку національну ідею. Але якщо під національною ідеєю мають на увазі питання мови та історії, то я проти. Зараз мене сильно критикують у Львові, мовляв, я виступаю проти української мови. Я не виступаю проти української мови, борони Боже! Але вважаю, що сьогодні це питання не візійне, тож не має бути пріоритетним. Логіка тих, які виступають за мову й історію, проста і переконлива: спочатку треба збудувати літак, а тоді вже полетимо. Моя логіка може не така проста і часто дразлива: літак є, він давно уже стоїть на льотній смузі. Він може недосконалий, але літати може. Бракує пілота. А мова й історія – це як розмальовування фюзеляжа, щоб краще виглядав. Питання що важливіше: пробувати підняти шасі і відірватися від землі чи розмальовувати фюзеляж? Може, пам'ятаєте: при вході на Майдан з Європейської площі висіли два плакати: «Поймите, нас задолбало» і «Світ прийме нас лише модерними». Питання візії – це те, де українці себе хочуть бачити в майбутньому у світі. Особливо маючи такого сусіда, як Росія. Ба більше, Україна зараз по всьому периметру оточена популістськими режимами. Польща, Угорщина, Білорусь, Росія, Туреччина – сьогодні це держави, які працюють в режимі «неліберальної демократії» та популізму. Підставовою умовою їхнього існування: це розпалювання конфліктів і мова ненависті, у тому числі проти України. Україна зараз як острів, з усіх боків оточений морем популізму. Цілком можливо, що її також «змиє», і в 2019 році матимемо президента-популіста. А популізм означає відмову від реформ. Багато хто сказав би вам, що ми й сьогодні є популістською державою... Ми є державою, де еліта користається з популізму, але популістською державою ми не є. Ми держава, яка робить реформи. Замало і заповільно, але таки робить. Треба бути сліпим або засліпленим, щоб цього не бачити. Тут важливі інше питання: чи ці реформи достатні, щоб ми не відкотилися назад, коли матимемо – боронь Боже! – популістського президента чи популістський парламент. Історик Грицак підмітив, що чим повільніше чи зовсім не йдуть реформи, тим більше політики говорять про національну ідею /фото УНІАН Як ви думаєте? Боюся, що ні. Для мене точкою неповернення є створення незалежної судової системи. Судова система – це є та голка Кащея, де захована його смерть. А популісти-політики ніколи не будуть її ламати. Реформа простими словами – це робити те, що треба, а не те, що хочеться. Але більшості не хочеться робити те, що треба, бо це боляче... Вже скоро почнеться офіційна передвиборча кампанія. Чи варто зараз закликати людей не вестися на красиві слова про традиційну національну ідею… Чи марно? Я маю таке спостереження: чим повільніше чи зовсім не йдуть реформи, тим більше говориться про національну ідею. Це замінник: замість хімії нам пропонують алхімію, замість астрономії – астрологію. Кожен раз, коли щось не вдається, і ми відчуваємо, що ми нагі, ми вдягаємо фіговий листок з мови та історії. Я не вважаю, що фігові листки не потрібні, але це не має бути єдиний одяг на тілі сучасної людини. Не знаю, навряд чи хтось [під час передвиборчої кампанії] буде говорити, на зразок Путіна, про повернення до традиційних цінностей. Такі партії є, але вони зараз маргінальні. Будуть говорити, що «треба йти своїм шляхом», «треба відмовитися від допомоги Заходу», чи навіть, що треба припинити реформи. І такі формули знайдуть відгук у суспільстві. Ви про президентські чи парламентські? І про одні, і про другі. Навряд чи у нас з’явиться якісно новий кандидат на президентських. Скоріше за все, будемо обирати між Юлією Тимошенко і Петром Порошенком. При такому розкладі вважаю, що обрання Порошенко гарантує, принаймні, продовження сяких-таких реформ. А от при Тимошенко, боюся, буде припинення реформ. Бо Юлія Тимошенко – популістка, яка йде за волею більшості. А більшість не хоче реформ. Тобто хоче, але лише теоретично, а не особисто, бо це болить. Реформи – це завжди болісна ініціатива меншості. Втім, не менш важливими є парламентські вибори, які дають шанс на появу нових партій. На мою думку, одна з найбільших проблем в Україні – це те, що з Майдану не вийшло жодної політичної партії. Я переконаний, що тільки тоді розпочнуться реальні зміни, коли з Майдану нарешті з'являться нові політичні проекти, які зайдуть в парламент. І це треба робити вже в 2019 році. Навряд чи вони будуть більшістю. Але якщо вони націлені на те, щоб виграти наступні вибори, вони мають зайти в парламент вже . Бо як показує соціологія, український виборець краще голосує за тих, кого знає і впізнає. І тому парламентські вибори залишаються шансом для зміни політичного ландшафту України. Історик Грицак вважає, що одна з найбільших проблем в Україні – це те, що з Майдану не вийшло жодної політичної партії / фото УНІАН Повертаючись до обговорення національної ідеї. Можу помилятися, але чи не варто вважати, що поки відбувається її пошук, поки немає сформованої національної ідеї модернізації, є шанси для нав’язування штучної псевдо ідеї? Це ви нікому не забороните, і це завжди буде робитися. Питання в тому, чи зможуть її прибічники домінувати. Поки що вони маргіналізовані, і важливо, щоб не перейшли в центр нашої політики. Історія і традиції мають значення. Але не лише як предмет гордості, але й як гальмівна сила. Те, куди ми йдемо, сильно залежить від того, звідки ми вийшли. Ми виходимо з «русского мира». Цей «мир» почався не з Путіна, не з комунізму і навіть не з Російської імперії. Це світ східнохристиянської традиції, яка постійно провокує появу авторитарних режимів. У тому сенсі католицькі чи протестантські суспільства мають кращі шанси. Але це не означає, що православні їх не мають взагалі. Просто у них гравітаційна сила минулого сильніша, тому розгін літака має бути довший і зусилля пілота сильніші. Іншими словами, вона мають мати свою модель розвитку. І це не «третій шлях» - бо, як відомо, третій шлях веде у третій світ. Це радше пробувати дивитися на моделі держав першого світу, і зрозуміти, як і до якої міри застосувати їх тут. Чому вважаєте, що католицькі та протестантські суспільства мають більше шансів? Це не я вважаю - існують дослідження, які це доводять. Модерний світ має свою історичну батьківщину. Це є Західна Європа. При цьому на вся Західна Європа, і її північно-атлантичне ядро, плюс його «діти» - Північна Америка, Нова Зеландія, Австралія). Ці країни історично є країнами західного християнства. Для решти світу модернізація часто означає вестернізацію – перехід від власної традиційної системи до моделі західного світу. Маю на увазі у першу чергу Японію межі 19 і 20 ст., а після другої світової війни – Ізраїль та «азійські тигри». Історик Ярослав Грицак пояснив, що східнохристиянська традиція, постійно провокує появу авторитарних режимів / фото УНІАН Як думаєте, модель модернізації як національна ідея здатна прищепити людям в нинішньому українському суспільстві почуття єдності? Залежно від того, як ми її формулюємо. Я згадую один хрестоматійний приклад: якщо питати, яка має бути друга обов'язкова мова в українських школах, то виникають суперечки щодо статусу російської. Але якщо питати в батьків, чи вважаєте ви, що другою обов’язковою мовою має бути англійська? - Абсолютний консенсус. Батьки розуміють, що англійська – це мова успіху. Важливо, як ми ставимо питання, ієрархія пріоритетів – що ставимо на перше, друге, на п'яте місце. Українська мова важлива, але сама по собі не є елементом модернізації. Тоді як англійська є таким елементом. Статистика показує, що є чітке пов’язання між рівнем знання англійською мови із рівнем добробуту. Українські діти мають розмовляти англійською для інтеграції в зовнішній світ. Читала давню лекцію ізраїльського філософа Пінхаса Полонського про національну ідею. Він писав, що національна ідея — це тільки позитив. Негативна ідея не об'єднує. Наприклад, не може бути національною ідеєю гасло «вони (поляки, євреї, комуністи…) винні у наших бідах», або інше: «ми завоюємо весь світ». Якщо пофантазувати, які гасла можуть бути такою конструктивною національною ідеєю українців? Є різні способи національну ідею описати, але це питання, радше, лозунгів, а не добрих формул. Умовно кажучи, це має бути щось, від чого вас, як каже молодь, «пре», що вам надає крила, драйв. Україна як Східна Європа є країною другого світу. Зараз, внаслідок кризи і війни, Україна потихеньку сповзає і вже балансує на межі другого та третього світу. Ми є найбіднішою державою Європи. Для мене національна ідея – це перехід у країни першого світу. Це той шлях, який вибрали Естонія чи Польща. Не треба переконувати українців в тому, що цей шлях добрий. Ось ця мета може бути доброю кандидаткою на національну ідеєю. Як уже її сформулювати і перевести на рівень мобілізаційних лозунгів – це уже інше питання. Грицак пояснив, що для нього національна ідея – це перехід України у країни першого світу / УНІАН Інша спосіб формування, це тривалість життя. Тривалість життя один з найбільш універсальних кумулятивних критеріїв. В немодернізованих суспільствах живуть тяжко, але дякувати Богу, коротко. В модернізованих тривалість життя постійно збільшується. Якщо згадати про країни старої Європи та її дітей, там середня тривалість життя зараз перейшла межу вісімдесяти років. Прогнозують, що до кінця ХХІ ст. вона досягне біологічного максимуму – тобто 120 років.. Україна, по-моєму, зараз десь на межі семидесяти років. Тобто, якщо сказати, що національна ідея України – це про те, щоб українці жили, так довго, як, скажімо, японці, ісланці, ірланці чи навіть поляки – від цього вже може «перти». Поговорімо з вами більше про мову. Відома ваша теза: «Якщо ти хочеш роз’єднати Україну, почни говорити про Бандеру». Те саме, як на мене, можна сказати про мовне питання, попри те, що Україна живе в просторі двох мов – української та російської. Що поганого в тому, що українці, як мінімум, володіють двома мовами… На Ваше питання відповім іншою тезою. Вона не моя, а Євгена Глібовицького, мого приятеля, але я під нею підписуюся: ми маємо бути не двомовними, а трьомовними – і третьою має бути англійська мова. Якщо хочемо ривка, маємо дбати про трьомовність. Раніше ви говорили, що двомовний Майдан, де російською говорила половина, показав – мова не важлива. І в боях на Донбасі всі зрозуміли, що не про мову йдеться, а про цінності… Чому ж тоді суперечки – українська чи російська – все одно не вщухають? Є чітка тенденція: більш селянські народи найбільше обирають як національні критерії етнічні маркери. І в першу чергу, це мова. Українська нація історично формувалася, як селянська, і тому для нас питання мови дуже важливе. У нас мова – це майже святощі. Додаймо до цього переслідування української мови, і питання мови та її захисту набирає морального виміру. Перед у цьому захисті ведуть письменники, поети, літературні критики. Бо так уже склалося, що у нас ідея України склалася у першу чергу художній літературі, і традиції «літературної України» дуже сильні. У нас літератори – на рівні національних пророків і моральних авторитетів. Але не менш моральним є вибір, як вивести Україну з біди і нужди, в якій вона перебуває сотні років. Історик Грицак, пояснив, чому для українців так важливе питання мови / фото УНІАН Приведу приклад, який на мене найбільше вплинув. В 60-х роках до Америки приїхали Павличко і Драч, тоді ще молоді поети, це була перша спроба пробити «залізну завісу». Окрім того, що це була офіційна делегація, деякі українські інтелектуали (Пріцак, Лисяк-Рудницький) знайшли спосіб зустрітися з ними неформально. Це була зустріч ввечері в Нью-Йорку, під час якої Павличко і Драч переконували, що вони українізують Україну. В якийсь момент Лисяк-Рудницький не витримав і сказав їм: «Перестаньте українізувати Україну, почніть її модернізувати». Ось це для мене ключова фраза. Процитую вас: «Ми, як інтелігенти, і надалі будемо говорити про мову, тому що вважаємо, що мова дуже важлива». Чи варто щось робити з цією інерцією? Чи в певний момент, якщо підемо шляхом модернізації, нинішні дискусійні мовні питання будуть вже не актуальні? Питання мови завжди буде мати значення. Мова завжди «зудить». Але зуд – це не смертельна хвороба, з ним можна жити і змінюватися. Ми давно уже не є селянською нацією. До 1960-х років ми пережили одну трансформацію – від традиційного до індустріального суспільства. Тепер переживаємо другу – від індустріального до пост-індустріального суспільства. Під час першої була загроза, що українська мова як мова села взагалі зникне. На це «працював» радянський режим. За радянською формулою модернізації, єдиною мовою входження у модерний світ мала бути російська. Українська ж мала бути мовою для домашнього вжитку таких собі тубільців, які співають свої пісні і танцюють свої танці у своїх музеях під відкритим небом. Але якщо ці тубільці хочуть вийти зі свого гетта у ширший світ, то мають це робити через російську мову. На щастя, радянська модель модернізація завалилися, і російська мова на наших очах перестає бути світовою мовою. Вона зараз є мовою входження хіба ще у «русский мир», а не у глобальний світ. Але для багатьох мешканців України, особливо тих, кому зараз за 60 – російська мова є мова колишньої слави. Вони пам'ятають і гордяться часами, коли Радянський Союз був світовою індустріальною державою. Перейти на українську мову для них – це зрадити своїй вірі, опуститися у своєму статусі до якихось там «селюків». Пост-індустріальний світ має інші маркери й іншу логіку. Важка індустрія є символом не розвитку, а бідності й відсталості. Протягом останніх десятиліть вона переїхала з країн першого світу у країни третього світу, де є дешева робоча сила і де не дбають про екологію. Іншою рисою є поява нового середнього класу – переважно молодого, не пов'язаного з великою індустрією, і дуже глобального. Для нього українська мова і є, і не є маркером. Вона є просто даністю. Зверніть увагу на феномен появи в Україні російськомовного націоналізму. Зауважте також, як змінився характер дискусій. Зараз уже не говорять про статус української як єдиної державної мови – це питання уже не підлягає дискусії - а про те, де має функціонувати російська мова. Я переконаний, що в державних секторах кожен чиновник має говорити українською. Інша справа, коли ми говоримо про так звані регіональні мови – тоді вона чи він може вживати й російську, якщо до нього звертаються російською. Але це не має звільняти чиновника від знання української. Навпаки: це означає, що чиновник має розмовляти двома мовами – залежно від того, якою до неї чи до нього звертаються. Приватно кожен може говорити тою мовою, якою хоче – хоч китайською. Грицак переконаний, що в державних секторах кожен чиновник має говорити українською / фото УНІАН Нещодавно в Херсоні міська рада позбавила російську статусу регіональної… Важливо, щоб це було рішенням на місцях «знизу», це не має бути наказ «зверху». Заборони мало що дадуть, вони завжди викликають супротив. Приклад української мови мав у цьому нас переконати. Вона вижила не завдяки, а всупереч рішенням «зверху». Але якщо ми хочемо, щоб був вибір на користь української мови «знизу», з цим треба працювати. Найнадійніший спосіб для змін на користь української – це посилювати політичну й економічну складову самої української держави. Дуже люблю вислів з дискусії, чому іврит - мова, а ідиш - діалект: мова – це діалект, за яким стоїть армія. Тобто, в країні має бути не формальний статус мови, а фактичний. Що стоїть за мовою? – армія, наука, культура. Все це треба розвивати, і, на щастя, у нас це робиться. Скажімо, українські фільми нарешті з'являються, раніше їх не було. Я вважаю, що з усіх структурних елементів нашого національного життя найдинамічніше розвивається культура – і стратегічно це дуже добре. Якось в одному з інтерв’ю ви згадували історію лідера гурту «Брати Гадюкіни» – російськомовного єврейського хлопчика, який швидко українізувався у Львові. Чи бачите ви сьогодні у наших містах, що є творчими осередками - Київ, Львів - потенціал вдало українізувати? Від початку української незалежності в Україні склалася вісь Львів-Київ. Політично Київ і Львів зараз як два близнята. Київ став справжньою українською столицею, першим містом України, а третім (після Москви і Петербургу) містом «русского мира». Останніми роками до осі «Київ-Львів» додалося місто Дніпро. На межі 1970-80-х, це було батьківщиною еліти, яка правила усім СРСР – така собі столиця Брежнєва. Як жартували, історія Росії ділиться на три періоди – «допетровский, петровский, днепропетровский». У 1990-х роках, з приходом Кучми аж до «донецких», ця дніпропетровська еліта правила Україною. Але за ці роки там з’явився молодий середній клас, переважно бізнес, не пов’язаний з державою, який у своїй більшості є українським політично й економічно. Він функціонує в іншому просторі, дуже часто є орієнтованим на західні ринки. Для них головний конкурент – це державні монополії, олігархи. Конкурувати з олігархами на рівних правах вони не можуть. Відповідно, вирівняння правил гри для них– питання життя і смерті. Так і починається стихійна українізація. Але Львів теж сильно помінявся. У ньому вмерла велика індустрія, і зараз місто живе з пост-індустріальних галузей. Львів став такою собі сервісною столицею України. Це засвідчує маса туристів, IT-сектор, ресторани, кав’ярні. Львів є прообразом майбутнього України. Як жартують львів’яни: «За 20 років Львів буде у Європі – а решта України, як собі захоче». В значній мірі ці зміни - це ефект першого та другого Майдану, та «ефект Садового» (який також з'явився, як проект певного середовища, що не мирилося зі станом Львова). Однак у більш загальному контексті «ефект Львова» є вираженням загальноукраїнської тенденції - поступової міграції капіталу, людського і фінансового, зі Сходу на Захід. Вона пов’язана з війною, але почалася раніше, наприкінці «нульових» 2000-х, і своєю чергою є наслідком пост-індустріальної трансформації. Ключове питання зараз – чи вдасться продовжити вісь «Львів-Київ-Дніпро» на Харків та Одесу. Чи мова може бути інструментом продовженням цієї осі? Приклад Києва та Дніпра – та, й зрештою, «сервісного» Львова – каже, що радше ні. Вони мінялися не у зв'язку із мовною політикою. А що ви думаєте про мораторій на «російськомовний культурний продукт», який ввела спочатку Львівська міська Рада, тепер Житомир. За словами чиновників Львівської облради, карати за порушення мораторію не будуть, мовляв, це поза межами компетенції місцевої ради. Головна мета — пропаганда української пісні шляхом соціальної реклами. Що думаєте про таку пропаганду? Чому зараз? Як на мене, це популізм. Оскільки мораторій нічим не підкріплений, це те саме, що сказати: ми за все добре, проти всього поганого. І не знаю, чи ця формула Львова підійде для всієї України. Бо Житомир – це центральна Україна, у межах осі «Львів-Київ». Але чи підійте ця формула для Одеси й Харкова? Ви, як львів’янин, чи звертали увагу, як все-таки цей механізм у Львові діє сьогодні? Ні, не звертав. Але я звертаю увагу на що інше: давно не чув стільки російської мови у Львові, як тепер. І це не пояснюються зростанням російськомовного населення у місті. Соціологія показує, що ця група у Львові майже зникла. Теперішня російськомовність Львова пояснюється великою кількістю туристів з Києва та Східної України. Звичайно, це добре, бо це формула тихої асиміляції – модель Львова перемагає не за рахунок рішень міської ради, а за рахунок своєї soft power. Українська мова має мати свій soft – це те, що має переконливу внутрішню силу. Історик Грицак, зазначив, що зараз у Львові більше розмовляють російською, ніж раніше / фото УНІАН В одному з ваших інтерв’ю, ви розповідали, як в радянські часи російська мова в Україні для багатьох була соціальною сходинкою зміцнити своє становище. Чи не виникає у вас враження, що для деяких публічних осіб нині такою є українська мова. Коли російськомовні політики показово переходять на українську, і чи це добре? Я сам із села під Моршином, і пам’ятаю, як на межі 1970 і 80-х моршинська молодь на дискотеках переходила на російську, бо, так, це було питання статусу… У радянські часи російська мова була мовою й умовою кар'єри. Про Київ говорили, що там українською мовою розмовляють тільки академіки-гуманітарії (бо їм було «положено») і прибиральниці. Тепер статусною мовою є не російська, а українська. Свідченням цього є, що не лише Янукович, навіть Азаров намагався говорити українською (хоча краще б вже не говорив). Втім, це статусне питання виключно всередині держави. А якщо ми хочемо інтегрувати Україну у світ, то статусною є англійська. Якщо ти знаєш тільки українську та російську, то маєш обмежене коло ідей, засобів тощо. Вільне вживання англійської – це вже глобальна статусність. Завершимо актуальним. Згадаємо санкційний список Росії. В документі є українська мова (прізвища, імена фігурантів списку продубльовано). В інформаційному середовищі вже звернули увагу на це, мовляв, чи не вперше в сучасній історії офіційний додаток до урядової постави Росії містить слова українською. Чи вбачайте ви в цьому певний символізм? Тобто не лише виключно люди чи підприємства загрожують Росії, але і мова? Напевно, що символізм є. Щоб ви правильно мене розуміли, я не вважаю, що українська мова не є загрозою для Росії. Очевидно, що загроза, інакше б її не забороняли. Але більшою загрозою для Росії є успіх українських реформ. Я поділяю тезу ліберальної вітки української історіографії про те, що головна різниця між Україною і Росією полягає не в мові, а в інших політичних традиціях, іншому типу стосунків між державою та суспільством. Уже за незалежної України цю тезу переказав на свій спосіб Анатолій Стреляний: козаки були і в Росії, і в Україні – але можна спокійно написати історію Росії без козаків, натомість не можна написати історію України без козаків! Бо що є українські козаки чи київське православ'я? Це є продукт і приклад самоорганізованого суспільства, «знизу», при чому на вестернізованих формулах і зразках. Тут наша сила, і пояснення, чому Україна поміщається і не поміщається у «русском мире» - тобто поміщається приблизно так, як шило у мішку. Важливо скріплювати власне ці різниці. В 90-ті роки ми довго дискутували, чи є щось, що дійсно об’єднує Україну? На мою думку, за часи незалежності склалися три загальнонаціональні консенсуси. Перший і найранніший, від 1991 року – жити незалежним життям від Росії. Другий, пізніший, від часів Ющенка – це те, що голодомор був, і він був геноцидом. А третій, най недавніший – державний статус української мови. Ці три консенсуси дуже добрі та необхідні. Але, мовою математики, ці консенсуси необхідні, але недостатні. Літак є, але він має літати, а не стояти вічно на льотній смузі! Ірина Шевченко

Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/society/10332108-istorik-yaroslav-gricak-naciya-ce-ne-pro-movu-chi-pro-istoriyu-a-pro-modernizaciyu-hochesh-buti-silnim-modernizuysya.html

Коментарі: 2

Богдан Бо

Вічная пам'ять загиблим героям за Україну у війні з РФ

Полеглі герої січня 2019 року
Автор: Я. Осока

У цій статті наведено дані про бойові втрати української армії на сході країни за січень 2019 року: імена та прізвища, а також детальніша інформація про кожного загиблого Героя. Перелік не є остаточним.

Микола Олегович Голубєв народився 17.12.1998 року у селі Вочківці Волочиського району Хмельницької області.

Закінчивши 9 класів Волочиської школи №5, хлопець вступив до Волочиського промислово-аграрного ліцею, який закінчив 2017 року, здобувши фах зварювальник і муляра.

21.06.2017 року у Миколи був останній екзамен, а вже 26.06 він підписав контракт із ЗСУ, не з’явившись навіть на вручення диплома, адже був доправлений до навчального полігону у Старичах. Після бойової підготовки, 07.09 він був відряджений до зони АТО, до міста Попасна Луганської області.

Старший солдат, навідник кулеметного відділення взводу вогневої підтримки 1-ї роти 108-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.

Загинув 1 січня о 13.15 в районі селища Новотошківське Попаснянського району Луганської області від смертельних поранень, які дістав внаслідок обстрілу наших позицій з озброєння БМП-1.

Похований 4 січня на центральному кладовищі Волочиська. У нього залишилися батьки та брат.

Микола Іванович Семенюк (позивний Саїд) народився 28.11.1973 року у селі Леляки Жмеринського району Вінницької області. З 2005 року мешкав у селищі міського типу Браїлів.

Закінчивши 9 класів сільської школи, хлопець вступив до Жмеринського вищого професійно-технічного училища, у якому здобув фах столяра. Працював на різних роботах, останнім часом – на Браїлівському цегельному заводі.

На першому місці для Саїда завжди були його діти, яких він шалено любив та намагався надати їм правильне виховання. Захоплювався риболовлею, дбайливо ставився до тварин, дуже багато з яких зносив додому.

У кінці березня 2016 року підписав із ЗСУ контракт.

Безвідмовний добряк, імпульсивний, з шаленою енергією, Микола Іванович не боявся ризикувати та дивитись небезпеці в очі. У березні 2017-го в районі Авдіївки він врятував життя двом побратимам, коли витяг їх з палаючої БМП. Пройшов бої під Волновахою, на Світлодарці, в районі Старогнатівки та Авдіївки, брав безпосередню участь у встановленні контролю над позицією "Орел".

Молодший сержант, заступник командира бойової машини - навідник-оператор 7-ї роти 3-го батальйону 72-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 14 січня о 15.50 в районі селища Гладосове Донецької області від смертельних поранень, що їх дістав під час обстрілу наших позицій з великокаліберних кулеметів.

Похований 18 січня на Леляцькому кладовищі. У нього залишилися батьки, брат, дружина та двоє дітей.

Віталій Анатолійович Губенко (позивний Батюшка) народився 16.02.1965 року у селі Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.

Закінчив духовну семінарію, богословські курси у Києві. Вступив на військову службу за контрактом. Тривалий час у підрозділі виконував обов'язки капелана.

Прапорщик, стрілець, помічник гранатометника роти вогневої підтримки 25-го окремого мотопіхотного батальйону "Київська Русь" 54-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 25 січня вранці в районі села Катеринівка Попаснянського району Луганської області від смертельних поранень, яких зазнав під час обстрілу військової вантажівки з протитанкового ракетного комплексу.

Похований 28 січня у рідному селі.

ПІСЛЯМОВА

Привіт, мамо, привіт, дорогенька моя.

Не знаю навіть, з чого почати, новин начебто і немає, але новин багато. Стоїмо, окопавшись, серед полів, довго вже стоїмо, від монотонної рутини починає притуплятися зосередженість, тому всі знаходять собі якусь роботу: хто пиляє дрова, хто зміцнює стіни, хто вигадує різні страви з того набору продуктів, що у нас є. Один хлопець пише вірші, так-так, уяви, прийшов з бойових і починає творити. Потім нам читає, соромиться, червоніє, але читає. Не всі його вірші гарні і бездоганні, але ми нічим цього не виказуємо, він пару місяців тому побратима втратив, і видно, що болить у нього, сильно болить.

У нас у всіх болить, мамо. Ми втрачаємо друзів, і з кожною втратою щось вмирає у нашій душі. Різні тут хлопці зі мною, є далекобійник з Тернополя, є пенсіонер з Дніпра, є навіть студент звідкись з-під Миколаєва, у нього вбили брата під Луганськом, і цей молодий зовсім хлопчик залишив навчання та прийшов до нас. Відчайдушний такий, знаєш, не боїться нічого, воює краще від багатьох дорослих дядьків, а сам голиться лише раз на тиждень. Різні тут люди, але наскільки ж вони кращі за тих, хто перебуває на мирній території.

Тут дуже швидко з'ясовується, хто є хто, тут оголюється кістяк людської душі, її структура та складові, тут за короткий період часу з людини, як скальпелем, зрізаються всі шари фальші та штучних обгорток оманливих ілюзій, всередині яких існує інший світ. Я і сам був таким, не буду приховувати, та й ти сама все прекрасно знаєш, проте в цих холодних окопах щось в мені змінилося, я став відчувати себе щасливішим. Так, мамо, ось такий нонсенс. Люди у переважній кількості своїй нещасливі, навіть якщо думають навпаки, але це самообман, по-справжньому щасливою людина робиться серед тих, хто без найменших роздумів готовий за тебе померти.

Я знайшов на цій війні своїх братів, мамо. Їх багато, і нехай у кожного з них своя мати, кров у нас одна на всіх. У нашій крові сплелися в тугий вузол єднання та витримка, взаємодопомога і розуміння, слова, які у цивільному житті часто є порожнім звуком, тут набувають свогосправжнього сенсу. Ми різні, але, у той самий час, ми схожі один на одного, як дві краплі води, тому що у нас одна мета та мотивація, одна справа та загальна воля. Нікому не даємо впасти у відчай і засмутитися, за перших ознак депресії всі спільно піднімаємо тій людині настрій.

Іноді буває лячно. Іноді - дуже. Ми всі хочемо жити, і це - природний стан, коли по нас працюють з того боку. Але якщо забитися в кут і закрити очі, міни падати не припинять, правда ж, мамо? І ми знаходимо сили подолати наш страх, загнати його глибше і не звертати на нього уваги. Ми зобов'язані вижити, хоч і не всім це вдається, але за тих, хто не доживає, ми відповідаємо сповна, повір. У нас не працюють принципи жалості та прагнення до миру. Там нема з ким миритися таз ким домовлятися. У нас один спосіб переговорів, який має приціл і запасний магазин.

Час мені йти на чергування, мамо. Так, щоб не хвилювалася, доповідаю: поїв, одягнений тепло. Хоча останніми днями холоднішає, а сьогодні взагалі щось сильно впала температура, небо прояснилося, напевно вночі буде неабиякий мороз, але ти не хвилюйся, мені не вперше, переживемо, прорвемося, і скоро я приїду, мамо. Незабаром я приїду, обіймемося міцно і надовго, я дуже за тобою сумую. А повернуся з чергування - продовжу, багато ще хочу тобі розповісти. Матусенько моя, ще одне. Тут я зрозумів, наскільки сильно я те…

Написані далі слова неможливо розібрати через кров, що залила листа.

Ян Осока, "Цензор.НЕТ"

Про загиблих Героїв серпня 2016 читайте тут.
Про полеглих Героїв вересня 2016 читайтетут.
Про Героїв, загиблих у жовтні 2016, читайтетут.
Стаття про загиблих Героїв листопада 2016тут.
Про загиблих Героїв грудня 2016 - стаття тут.
Про загиблих Героїв січня 2017 читайте тут.
Про загиблих Героїв лютого 2017 читайте тут.
Про Героїв, загиблих у березні 2017, читайте тут.
Про загиблих Героїв квітня 2017 читайте тут.
Про Героїв, полеглих у травні 2017, читайте тут.
Про полеглих у червні 2017 - матеріал тут
Стаття про загиблих у липні 2017- тут.
Про загиблих Героїв серпня 2017 читайте тут.
Про загиблих у вересні 2017 матеріал тут.
Матеріал про загиблих Героїв жовтня 2017- тут
Про полеглих у листопаді 2017 читайте тут.
Про загиблих у грудні 2017-го - стаття тут.
Про полеглих у січні 2018 року читайте статтю .
Про загиблих у лютому - стаття тут.
Про полеглих у березні 2018-го читайте тут
Про загиблих Героїв квітня 2018 матеріал тут.
Про загиблих Героїв травня 2018 матеріал тут.

Про полеглих у червні 2018 читайте тут

Стаття "Загиблі Герої липня-2018" тут

Про полеглих у серпні 2018 року читайте тут

"Полеглі Герої вересня" читайте тут.

"Загиблі Герої жовтня-2018" читайте тут.

Полеглі Герої листопада 2018 читайте тут

Про загиблих у грудні 2018 читайте тут

https://censor.net.ua/ua/resonance/3109278/polegli_geroyi_sichnya_2019_roku

Коментарі: 1

Профіль

Шукати в архіві

Важливі замітки

Останні статті

Свіжі фотографії

Свіже відео

Замітки:

Один з найстрашніших днів Революції Гідності - 18 лютого 2014 р

Львів'янин візьме участь у виборах на посаду ПФШУ

Білоцерківський аеропорт може стати лідером

Голосування за Президента України 2019

Поміч від США для України гарантована

Україна приєднається до ОЕСР

«Народний фронт» діє

Подяка художнику Миколаю Горда в річницю пам'яті

Історик Ярослав Грицак

Вічная пам'ять загиблим героям за Україну у війні з РФ