Головний герой 2008 (і 2009)) року - Фінансова Криза:
- Здоровенькі були, дорогі...
 10 років не бачилися.
Скучили, розслабилися?
25 гривень за чашку кави платити почали?
Жигулі не машина?
Чайний пакетик по одному разу заварюємо?
Я як дізналась - відразу прийшла...

Давно хотів написати на цю тему, бо давно помітив нездорову тенденцію розвитку ракетобудування в постсовкових країнах, ракетобудування це лакмусовий папірець, що визначає реальну ступінь розвитку держави та проблеми в державі. Це галузь яка надчутлива до корупції, кумівства, розвитку економіки та й з рештою розвитку суспільства, галузь в якій безсила цензура, де не сплутаєш чорне з білим, де всім і одразу все видно та й зрозуміло (я сподіваюсь). 

 Ось статистика розвитку ракетобудування-держави, виною чому "відкати", ......, роботи в гаражних кооперативах чим гордитись навчили тільки совковий планктон, ану почухайте ріпу й згадайте совкові часи, які горді всі були за "кулібіних", 

куди ж пропало так зване "високорозвинене" совкове суспільство ? 
Чому видно тільки рабів та пристосуванців, кого ж виховував совок ?
Чому пост-совкові держави такі схожі і всі як один не здатні розвиватись ?
Куди братні народи пропали, а залишилась тільки агресія один до одного ?
Чому навіть одні з найбільших об'ємів нафто-доларів нездатні забезпечити розвиток совкам, а арабам можуть?

Я не сміюсь з чужих помилок, я просто роблю висновки, хто не згоден з автором аргументуйте свою точку зору.

* знову невдалий запуск ракети "Протон" http://vesti.ua/mir/52025-poterja-sputnika-oboshlas-rossii-v-1-milliard-rublej

Кажуть людина у віці 35-40 років мусить пройти (пережити) переломний критичний період (так звана криза середнього віку). 

ОЙОЙОЙОЙ     

((((((((((((((((........................

Перейшли 

І що?

Життя продовжується, а то і заново починається 

                  

Президент, мужньо витримавши паузу, все реально обдумавши і зваживши, нарешті дав доручення протягом 10 днів забезпечити узагальнення антикризового плану щодо стабілізації ситуації в банківській сфері. А то до цього часу все якось за святами, виясненнями стосунків з клятою Юлькою, до кризового стану в країні в нього не доходили до цього руки (мізки? а вони в нього є?)) "Суспільство має бути впевненим, що банківське товариство твердо знає, які заходи необхідні на сьогодні, а регулятор тримає руку на пульсі", - сказав Представник Президента у Кабінеті Міністрів України Олександр Шлапак. Ще він додав, що до банків, які продаватимуть валюту за завищеним курсом, НБУ застосує заходи впливу (цікаво - які??).

О.Шлапак повідомив, що наприкінці тижня Нацбанк проведе нараду, на якій будуть визначені банки-порушники, і поінформує про це Президента та громадськість. Такі перевірки триватимуть у подальшому постійно, і раз на місяць НБУ оприлюднюватиме інформацію щодо їх результатів. (А толку з того??)

А ось сіль усього цього роздупління і доручень-шморучень - на брифінгу голова правління "Укрсоцбанку" Борис Тимонькін заявив, що в останній тиждень ситуація в банківській сфері покращилась: "Ми єдині в тому, що ситуація покращилась в останній тиждень. Два тижні стабільного курсу повертають ситуацію до нормального стану. Практично всі ми маємо позитивний результат по депозитах за останній тиждень", - сказав він. Б.Тимонькін наголосив, що банки підтримують необхідність розробки антикризового плану заходів для виходу банківської системи із важкої ситуації, в якій вона опинилася.

Вчіться, малята, як на голому місці знаходити собі поле для піару. Але до Юльки йому все одно ще далеко...

До речі, за повідомленнями в пресі, зараз в Україні близько мільйона офіційних безробітних. А на виборах Ющ обіцяв створити (скількитам?) робочих місць. То де воно? Просто цікаво... Хто ще вірить у добрі наміри Президента?

Андерс Аслунд про стан російської економіки



Андерс Аслунд

18.12.2014

У своєму виступі перед пресою президент Росії Володимир Путін назвав, скільки буде тривати економічна криза – два роки – та оцінив кроки уряду в її подоланні як адекватні. Після цих слів курс рубля знову впав.
 
На думку старшого економіста Інституту Пітерсона у Вашингтоні Андерса Аслунда, зупинити падіння російської економіки без зміни її політичного режиму неможливо, а українська економіка радше виграє, ніж постраждає від фінансового колапсу свого північного сусіда.
 
Андерс Аслунд вважає, що факторів, які спричинили різке падіння курсу рубля, чимало. Але остаточним поштовхом стало усвідомлення ринком, того, що Росія не може платити по боргах:
 
«Я думаю, що ринок зрозумів, що фінансова ситуація в Росії набагато гірша, ніж вважалося раніше. Фінансові санкції означають замороження ліквідності для Росії. Раніше думали, що зовнішній борг Росії не такий великий, відносно ВВП, але якщо немає ліквідності, то це немає значення. Немає готівки. Коли всі це зрозуміли, ринок почав продавати Росію. На сьогодні зовнішній борг Росії понад 600 мільярдів доларів. А ліквідними є всього на 200 мільярдів. Кінця санкціям не передбачається і практично жодного зовнішнього кредитування в Росію не заходить. Навіть китайські державні банки не насмілюються видавати позики Росії».
 
І в цій ситуації Москва мало що може зробити. На одні фактори, що призвели до економічного падіння, Росія не може впливати, на інші – не хоче, каже Аслунд:
 
«У цій кризі не буде дна, якщо не буде змін. Є три основні причини для сьогоднішніх проблем в Росії. Перше – погана економічна політика. Державна корупція, протекціонізм лише посилилися в останні роки. Друге – фінансові санкції, що завдали сильного удару по російській економіці. І третє – падіння ціни на нафту.
 
Росія нічого не може зробити з низькою ціною на нафту, яка, скоріш за все, залишиться низькою протягом довгого часу. Росія може зробити щось щодо санкцій, а саме – вивести всі війська з України. Це найкраще і найшвидше, що могла б зробити Росія для своєї економіки. А з приводу реформування економіки – сумніваюся, що президент Путін може бути реформатором. Як правило, клептократи – погані реформатори. Отже зміна режиму – єдине, що може поміняти економічну політику Росії».
 
Але ще за існуючого режиму, сподівається Аслунд, Росія тихенько вийде з Донбасу: «Я б не здивувався, якщо незабаром Путін скаже, що ми ніколи і не були в Східній Україні і готові довести, що там немає жодного російського солдата та військового обладнання. Їм це просто за дорого коштує».
 
Фінансовий колапс Росії – радше позитивні, ніж негативні новини для України, переконаний експерт. Україна може розраховувати на нижчі ціни на енергоносії. А втрата товарообігу з Росією і так була неминучою:
 
Україна отримає газ скоріше за 200 доларів ніж за 380, як зараз. Україна імпортує багато нафти. Ці ціни теж впадуть.І це важливіше, ніж те, що станеться з українським експортом в Росію, бо Росія в будь-якому разі блокує українські товари. Україна нічого не програє.
 
У самій Україні ситуація з економікою далеко не радісна. Економіст підрахував, що уряду потрібно щонайменше 50 мільярдів доларів, щоб виконати свої соціальні зобов’язання та підштовхнути економічне зростання.
 
«До кінця року в Україні залишиться 7 мільярдів валютних резервів. На обслуговування міжнародного боргу протягом наступних двох років, згідно з оцінкою Джей Пі Морґан, необхідно 32 мільярди доларів. Також Україні потрібно близько 25 мільярдів доларів резерву.
 
Аслунд вважає, що Україна може розраховувати на ці гроші від Заходу. Але за умов, якщо уряд серйозно візьметься за реформи. Найголовнішими з них, на думку експерта, є скорочення державного апарату та державних витрат, а також – подолання корупції, у першу чергу, в енергетичній галузі. І робити це необхідно саме зараз – після того, як запрацювала Верховна Рада, і до того, як в держави, десь у середині лютого, почнуть закінчуватися гроші.
 
http://ukrainian.voanews.com/content/aslund-on-ru-economy/2564508.html

Коментар БГ: Розумний аналіз, з яким важко не погодитись. Якби у РФ вчасно, як це правильно роблять в Китаї, змінювались правлячі персони, то все було інакше, а так старіння клептократа Пуйла як за часи Брежнєва призведе до вже відомого результату. - економічної стагнації та обвалу і розвалу держави РФ.


10.12.2014
В американському бюджеті передбачена допомога Україні на сотні мільйонів доларів

Надруковано:  Тетяна Ворожко

Пізно вночі у вівторок законодавці погодилися щодо тексту бюджету на наступний рік розміром в один трильйон сто мільярдів доларів. На його прийняття в Конгресу залишилося лише два дні – в четвер спливає дія попереднього бюджету. Окремо, керівництво республіканської більшості в Конгресі готує законопроект, який подовжить фінансування уряду в тих же обсягах, які закладені попереднім бюджетом, на кілька дні після 11 грудня – на випадок, якщо Сенат не зможе прийняти новий бюджет до 12 години ночі з четверга на п’ятницю.

У домовленості щодо бюджету на 2015 рік передбачені гроші і на допомогу Україні. За нашими джерелами, Україна може очікувати на наступну допомогу: 47 мільйонів доларів виділяється на допомогу та реформування збройних сил України та ще 75 мільйонів доларів йде фактично на ту ж мету, але через програму Європейська ініціатива, яка також фінансує посилення обороноздатності Грузії та Молдови. На економічну допомогу Україні в американський бюджет закладено 139 238 000 доларів в рамках двосторонньої допомоги та кредитних гарантій. Також до бюджету включено 502 мільйони доларів на протидію російській агресії в Євразії, частина з яких може піти на допомогу Україні. Всі ці кошти проходитимуть через рахунки Державного департаменту та USAID. Окремо 175 мільйонів доларів виділяються Пентагону на військову допомогу Україні, Латвії, Литві та Естонії.

Зараз в Конгресі тривають мало не цілодобові дебати щодо бюджету і його текст ще може зазнати певних змін. Але, як нас завірили наші джерела в Конгресі, допомога Україні не викликає значного спротиву на Капітолійському пагорбі і найбільш ймовірно, що окреслене фінансування залишиться без значних змін.

Голос Америки 2014 VOA, Inc. Всі права захищені
http://ukrainian.voanews.com/content/money-fo-ukraine/2553649.html

Коментар БГ: Дуже потрібна і важлива допомога від США для України, бо самій протистояти РФ вона не здатна наразі, але хочу звернути увагу на інше. Така важлива тема і нульова реакція на сайті Голосу Америки щодо коментів - це однозначний показник в реальності значення для українців США за впливом на їх життя. Якби твердження з РФ про повну підпорядкованість України та її влади Госдепу та амерікосам були правдою, то увага до таких тем була значною для українців. Але коли були "0" від США то і "0"-лі від України. Можливо, що тепер ситуація зазнає змін і США компенсує провину за примус влади України піти на умови Будапештського меморандуму.

Міжнародне рейтингове агентство Fitch Ratings знизило на один рівень - з “B+” до “B” - довгострокові рейтинги дефолта емітентів 9 українських банків: “Форум”, “Правекс-Банка”, ПроКредит Банк, Сведбанка, УкрСиббанк, Укрсоцбанк, ВТБ Банк (Україна), Ощадбанк и Укрексимбанк.

Як наголошується в повідомленні агентства, по рейтингах збережений “негативний” прогноз.

“Дані рейтингові дії послідували за вчорашнім пониженням довгострокових РДЕ України в іноземній і національній валюті з рівня “B+” до “B”, - пояснює свої дії Fitch.

Агентство уточнює, що пониження довгострокових РДЕ банку “Форум”, Правэкс-банка, Прокредит Банку, Сведбанка, Укрсиббанку, Укрсоцбанку і ВТБ Банк (Україна) відображає пониження межі, яка, у свою чергу, відображає трансфертний ризик і ризик конвертації і обмежує ступінь, в якому підтримка з боку акціонерів цих банків може враховуватися в їх довгострокових РДЕ в іноземній валюті.

Довгострокові РДЕ банків в національній валюті також враховують ризики України. Індивідуальні рейтинги Правэкс-банку, Прокредіт Банку, Укрсиббанку, Укрсоцбанку і ВТБ Банк (Україна) також будуть розглянуті агентством найближчим часом.

Fitch нагадує, що Сведбанк (Україна) знаходиться в 99,99% власності Swedbank AB (рейтинг “A+” прогноз “Негативний”), контрольний пакет в банці “Форум” (60%+1 акція) належить німецькому банку Commerzbank AG (”A”стабільний”), 60% частка в Прокредіт Банці (Україна) належить німецькому Procredit Holding AG (”Bbb-”/”стабільний”), ВТБ Банк (Україна) знаходиться в більш ніж 99% власності російського Банк ВТБ (”Bbb”негатівний”).

Як наголошується в повідомленні, 51% акцій Укрсиббанку належить французькому банку BNP Paribas (”Aa”негатівний”), долий в Укрсоцбанку в розмірі майже 95% володіє італійський банк Unicredit S.p.a. (”A+”негатівний”) через свою віденську дочірню структуру Unicredit Bank Austria AG (”A”негатівний”), а Правэкс-банк знаходиться в 100% власності італійського банку Intesa Sanpaolo S.p.a. (”Aa-”стабільний”).

РДЕ цих банків враховують помірну вірогідність надання підтримки з боку їх мажоритарних акціонерів у разі потреби.

Пониження рейтингів державних Ощадбанка і Укрексімбанку, пояснює Fitch, відображає зменшення здатності держави надати підтримку у разі потреби, про що свідчить пониження довгострокових РДЕ України. РДЕ Ощадбанка і Укрексімбанку приймають до уваги думку агентства про високу готовність українських властей надати підтримку цим банкам у разі потреби, але здатність надати таку підтримку ослабіла.

Fitch також підтвердило довгостроковий РДЕ в іноземній валюті Приватбанку, але перегляд рівня його підтримки з “B-” нанівець рівня підтримки”, що відображає зниження здатності держави надати підтримку банку у разі потреби.

Втім, про такий розвиток подій аналітики попереджали. "Fitch понизив рейтинг України з В+ до В, зберігши негативний прогноз. Це відображає тиск, що збільшився, на національну валюту, дестабілізацію фінансової системи і ризики, що ростуть, пов’язані з отриманням програми допомоги від МВФ. Агентство також понизило странової потовк з В+ до В, що, на наш погляд, може спричинити за собою подальше знижень рейтингів банків і компаній", - відзначала Марія Майборода, старший аналітика інвестиційної компанії Phoenix Capital.

Річ у тому, що рейтинг В+, на ступінь вище за нову странового стелю від Fitch на даний момент мають Укрсиббанк, Укрсоцбанк, Форум, Укрексімбанк і Нафтогаз).

http://uzhgorod.net.ua/news/34021

Кризис заглянул не только в карманы "простых смертных" - затянуть ремешок потуже придется и народным депутатам.

Причем, больше денег придется тратить не на элитные машины, а на банальную еду - в парламентском и правительственном буфетах подорожали продукты питания, пишет "Лига".

В "Еврохате", расположенной в Кабмине, цены поднялись на 10-15%.

Члены правительства могут отведать основные блюда по таким расценкам: шашлык из свинины - 12,60 гривны, телятина под грибным соусом - 11,10 гривны, шашлык из сома - 11,56 гривны, куриное филе с черносливом - 8,40 гривны, отварная рыба - 7,50 гривны, филе жареной рыбы в яйце - 6,95 гривны, домашняя котлета из свинины - 6,45 гривны., куриная котлета - 5,95 гривны.

В качестве первого блюда предлагают борщ за 4,10 гривны. На гарнир подают отварной картофель (3,15 гривны), гречку (2,2 гривны) и кашу ячневую (2,6 гривны).

Зато салатиков в Кабмине просто море. Их стоимость колеблется от 2,95 гривны до 5,1 гривны за салат "Океанский".

Алкоголя в правительственной "Еврохате" нет, зато можно отведать кофе (3,25 гривны), кефира (3 гривны), стаканчик сока  (2,3 гривны) или кваса (2,5 гривны).

В итоге, самый дешёвый "кабминовский" обед стоит 18 гривен.

Подорожала еда и в Верховной Раде. В качестве основных блюд предлагают мясо по-французски - 14,56 гривны, жареную корейку - 14,15 гривны, голубцы с рисом и мясом - 14,40 гривны, тушеное в овощах филе рыбы - 10,76 гривны, дорогую заливную осетрину - 32,38 гривны и более демократичного заливного судака - 6,86 гривны.

Из первых блюд парламентариям предлагают перловый суп с грибами за 4,09 гривны, суп с фрикадельками за 5, 47 гривны и суп-харчо за 4,41 гривны.

Ассортимент закусок значительно шире: блинчики "Российские" с лососевой икрой - 17,70 гривны, блинчики с семгой за 7,95 гривны, салат "Цезарь" за 6,94 гривны, баклажаны острые за 12,40 гривны и многие другие.

В буфете Верховной Рады можно пропустить рюмочку алкоголя, но в прейскурантах нет названий напитков и расценок.

Для того чтобы сытно пообедать в Верховной Раде, достаточно 21 гривны.

Самые высокие цены в киевской мэрии. В частности, борщ стоит 5 гривен, гарнир - от 3 до 4 гривен. "Изюминкой" мэрского буфета есть мясные блюда, которые стоят от 15 гривен. В качестве основных блюд в Киевсовете подают свиные отбивные, шашлык, котлеты куриные, паровые и другие.

Салаты стоят от 4 гривен, а алкогольных напитков в мери не наливают.

Полный обед в здании столичной власти в среднем стоит 31-32 гривны.

Звідси: http://kiev.pravda.com.ua/news/499c1867c5590/

Юрій ШВЕЦЬ

Якщо судити за останніми публікаціями ряду впливових американських ЗМІ, конфлікт під умовною назвою "Новоросія" нібито близький до завершення. З іншого боку, виступаючи перед представниками бізнесу на форумі "Ділова Росія", президент РФ Путін висловив надію, що скоро західні санкції з Росії будуть зняті. Одночасно в ЄС питання про агресію проти України потихеньку засувається на задній план і все голосніше звучить тема зростаючої "втоми" від України. Тим часом головною метою своїх зовнішньополітичних зусиль адміністрація Обами обрала проблему ядерної програми Ірану. Рішення цього питання Обама намагається зробити вінцем свого президентства. Його противники підозрюють, що, навпаки, Обама віддасть Ірану ядерну бомбу і таким чином зруйнує режим нерозповсюдження ядерної зброї.

У всій цій метушні якось забувається одна важлива річ: агресія РФ проти України уже фактично зруйнувала режим нерозповсюдження ядерної зброї. Це не просто вторгнення однієї держави на територію іншої. Це насамперед смертельний удар по режиму нерозповсюдження, в результаті якого Україна стала тепер самим яскравим прикладом для Ірану та інших порогових держав того, що може з ними статися, якщо вони відмовляться від ядерної зброї в обмін на гарантії безпеки "великих держав".

Розтоптаний Будапештський меморандум ставить під сумнів сам фундамент режиму нерозповсюдження – здатність "великих держав" виконувати гарантії безпеки для інших в обмін на відмову від ядерної зброї. А якщо у них такої здатності немає, потрібно терміново робити атомну бомбу, цей вищий гарант суверенітету і територіальної цілісності малих держав.

Тегерану є про що задуматися напередодні підписання угоди з "шісткою" про обмеження своєї ядерної програми. Хто тепер дасть гарантію, що років через десять "зелені чоловічки" не висадяться в Тегерані, тому що кремлівський Нац(л)л ідер раптом згадає, що в XIX столітті там по-звірячому вбили російського посла Грибоєдова, а тому ця земля священна для всіх росіян? Не буде "п'ятірка", як тепер США і Великобританія, судорожно шукати між рядків договору причину, по якій вони тут ні при чому і робити нічого не зобов'язані? І не треба називати таке припущення божевільним, коли безумство вже давно стало одним з інструментів зовнішньої політики Кремля. Як інакше можна назвати заяву Нац(л)фідера про те, що Будапештський меморандум не має до Росії відносини, оскільки "ми не підписували"?

Можна довго сперечатися щодо юридичних особливостей Будапештського меморандуму, але не викликає сумнівів наступне: у випадку з Україною "гаранти" не змогли на практиці забезпечити її безпеку в обмін на відмову від ядерної зброї. Тепер це їхня проблема, і проблема серйозна. Вони втратили те, що на Заході в бізнесі, політиці, так і взагалі в житті, цінується на вагу золота — credibility (здатність викликати довіру). І це, за великим рахунком, може виявитися смертельним ударом по режиму нерозповсюдження. І не треба чекати фіаско з Іраном або з іншими пороховими державами, які вирішать, що настав час робити свою БОМБУ. Режим вже зруйнований агресію РФ проти України, і тепер потрібно думати, що з цим робити.

Для відновлення режиму нерозповсюдження ядерної зброї необхідно, насамперед, відновити суверенітет України над її територією, включаючи Крим. Ніякі половинчасті відновлення та врегулювання тут не працюють. Режим не може бути відновлено частково. Він або є, або його немає.

Що стосується країни, завдала по цьому режиму удар, тобто Росії, то юристам добре відома формула: найкращою гарантією запобігання майбутніх злочинів є невідворотність покарання. Агресор повинен бути покараний так, щоб іншим неповадно було.

Тільки ці дві умови відновлять режим нерозповсюдження і зроблять його прийнятним для околоядерных держав.

Мені добре відомі розмови про "хорватському варіанті" повернення окупованих територій. Дружними танковими колонами, стрункими рядами через два роки масований удар по окупантам і – перемога. Особисто мені він подобається: красивий, зухвалий, захоплюючий дух і уяву. На жаль, є кілька нюансів, які роблять його практично нездійсненним.

Перш за все, для здійснення такого плану необхідно поміняти український держапарат, включаючи військову верхівку, на хорватська. Цей план вимагає професійної роботи в аварійному режимі всієї цивільної та військової чиновницької раті країни. На жаль, український держапарат за останні 25 років добре відпрацював лише одну операцію — ТРОЯНД (розпил, відкат, занос). На більше він, на жаль, не здатний. І не треба тішити себе нездійсненними ілюзіями. Якщо всерйоз говорити про "хорватському варіанті", то спочатку потрібно провести докорінну реформу держапарату України, і починати це потрібно було рік тому. Давайте подивимося правді в очі: Ізраїль здатний на таку операцію, Хорватія здатна, а Україна в її нинішньому стані – ні, тому що немає у неї професійного держапарату.

Інша проблема полягає в тому, що Росія володіє величезними резервами генетичного сміття, і в разі необхідності зможе завалити трупами своїх наркоманів, кримінальних та інших декласованих елементів всю кордон з Україною. Що стосується України, то в ході "хорватської операції" з її боку загине колір і майбутнє нації. Його потрібно берегти.

Нарешті, Україна не знайде союзників, які практично підтримають її в операції з хорватському сценарієм. Велика війна нікому не потрібна ні в Європі, ні в США.

На щастя, є й інші ефективні заходи покарання агресора, відновлення режиму нерозповсюдження і суверенітету України над усією своєю територією. Наприклад, США ніколи не визнавали приєднання республік Прибалтики до СРСР. В 70-е і 80-і роки в Москві над цим невизнанням потішалися. Минуло трохи за історичними мірками часу... І де тепер Радянський Союз? А прибалтійські держави є і прекрасно себе почувають. Щось подібне має статися і щодо українських територій, окупованих агресором. Зробити це не просто, але реально. Потрібно тільки правильне розуміння Заходом ситуації і почуття самозбереження.

Як відомо, у сучасної Росії найважливіші рішення приймає одна людина – Путін. Я вже розповідав в одному з інтерв'ю, що у свій час його не взяли на роботу в розвідку, і пояснив значення цього факту для адекватного розуміння того, що з себе представляє нинішній президент РФ. Щоб це було зрозуміло максимально широкої аудиторії, сформулюю проблему максимально просто.

Путіну відмовили в прийомі на роботу в розвідслужбу КДБ, оскільки він відчував труднощі при прийнятті адекватних рішень в складних ситуаціях. Це західні лідери повинні засвоїти як аксіому, як важливу розвідувальну інформацію, "подаровану" нинішньому поколінню західних політиків зовнішньої розвідки КДБ, де професійні та особисті якості Путіна вивчалися десятками кваліфікованих фахівців протягом не менше дев'яти місяців, 7 днів в тиждень, 24 години в добу. Більш глибоке і якісне вивчення важко собі уявити.

Найважливіші рішення Путін приймає на рівні інстинктів, головний з яких – інстинкт самозбереження – диктує йому життєву необхідність утриматися на "троні" до кінця. Він одержимий проблемою особистої безпеки майже на тваринному рівні. На цьому ж рівні Путін цінує своє життя. Загрози йому, коханому (найчастіше уявні), Путін сприймає екзальтовано, до істерики. Але він не самогубець, готовий пожертвувати життям в ім'я якихось геополітичних цілей (це до питання про можливості термоядерної війни з РФ).

При прийнятті рішень Путін нерідко піддається миттєвими імпульсами підсвідомості. Потім тотальна кремлівська пропаганда перетворює це продукт геніальності ("Путін знову всіх переграв"). Приблизно так барон Мюнхгаузен "перегравав" Англію, оголошуючи їй війну, про яку Англія, природно, навіть не підозрювала. Так само Еллочка-людоїдка "перемагала" свою суперницю, дочка мільярдера Вандербільта. Остання набувала соболиное манто, на що Элллочка відповідала смертельним контрударом – купівлею чайного ситечка або шкурки подертою кішки.

Більшу частину свого свідомого життя Путін страждав від "несправедливості", з якої навколишній світ, в його уявленні, ставився до нього. У КДБ його називали (і вважали) Недопалком. Потім до 45 років (цілком зрілий вік для формування людини) він тягав валізи свого шефа, Анатолія Собчака, і бігав йому і його гостям за бутербродами. У проміжках крав і, за словами свідків, вимагав хабарі.

Своє перше важливе політичне завдання (начальник передвиборчого штабу мера Собчака) він з тріском провалив. Це було в 1996 році. А всього через чотири роки його роблять президентом РФ. При цьому, на відміну від своїх попередників, які боролися за свою кар'єру, Путін палець об палець не вдарив для такого стрімкого кар'єрного злету. Він просто плив за течією.

Майже блискавичне за історичними мірками трансформація з "нічого" під "все" з примхливої волі долі в особі Сім'ї Єльцина, який шукав надійного захисника своїх капіталів, не могла не завдати жорстокого удару по і так проблемної психіці майбутнього "нацлідера". Він ліг спати ще Блідою Міллю, а вранці послужлива челядь вже називала його Двоголовим Орлом. Тут у будь дах поїде.

Все, що він робить зараз, це його розплата з навколишнім світом за ті "несправедливості", які йому довелося терпіти велику частину життя. Людина вистрибує з штанів, щоб довести насамперед самому собі, що він "не" тварь тремтяча", а "право має". Звідси ці його польоти за білими журавлями і пірнання з аквалангом на глибину аж у три метри, шайби, нібито забиті їм зірок світового хокею, гра одним пальцем на фортепіано та інші забави, характерні для підлітка в пубертатний період, але які викликають здивування, коли ними займається вища посадова особа держави. Поступово в рамках РФ можливості для самоствердження Путіна підійшли до кінця, і в минулому році він вирішив зіграти в геополітику, і зіграти по-крупному, la Олександр Македонський, Ганнібал, Наполеон або, на худий кінець, Іван Грозний.

Якщо деякі західні лідери все ще сподіваються якось його перевиховати, хай перечитають "Собаче серце" Булгакова чи "Казку про рибака і рибку" Пушкіна. Путін безнадійний, як був невиправний Кульок; і його, як безглузду пушкінську стару, може зупинити тільки розбите корито або, як Шарикова, повернення в первісний стан.

Єдина прагматична політика щодо Путіна полягає в тому, щоб поставити його в таке положення, коли його можливості зробити фатальну дурість зведені до мінімуму. А оскільки це єдина людина, яка в РФ приймає найважливіші рішення, то така ж політика є єдино розумною по відношенню до Росії. Принаймні, поки там рулить Путін.

Не можна спокушати Путіна високими цінами на нафту і мільярдами дешевих кредитів російській економіці, як не можна спокушати наркомана пропозицією понюхати "кокс" для розслаблення. Зайві гроші викликають у Путіна не прагнення до економічного прогресу країни, а бажання поколобродити і показати себе світу у всій можливій красі. Його не можна "олюднити" хорошим ставленням і умовляннями. Хворому може допомогти тільки сувора "економічна дієта", інакше він тут же піде в рознос.

З усього цього ми можемо зробити висновки про те, що робити далі. Для покарання агресора і відновлення територіальної цілісності Україні не потрібна велика війна між Україною і РФ, що переходить у війну між РФ і НАТО. Про небезпеку такої війни на Заході в ці дні щосили сурмить кремлівська пропаганда, і до цього треба ставитися як до чергового блефу.

Ні на яку велику війну з НАТО в даний час Росія не здатна. В її нинішньому стані російська армія дійшла до межі своїх можливостей у Лугандонии, де їй протистоїть, за великим рахунком, українське ополчення. Вона продемонструвала високу ефективність у Криму, при повній відсутності будь-якого опору. Але на сході України, на думку серйозних військових аналітиків, її перформанс був досить жалюгідним. Як тільки пішов назад "вантаж 200" і інформація про нього просочилася в соціальні мережі, Бобик здувся.

Путін розколов російське суспільство ксенофобською пропагандою. В результаті виявився розколотим і особовий склад збройних сил. Кремль не має великої і надійної армії, готової світовій війні померти через Недопалок і кооператив "Озеро". Досі з великим трудом вдалося набрати 15-20 тисяч бійців, готових за гроші участь в операції, що нагадують операції ИГИЛ. Але і тут, з урахуванням наростаючої економічної кризи, виникають серйозні проблеми.

Це не армія, якщо її бійців затягують на територію України обманом або грошима, які потім не платять. Країна, яка ховає своїх загиблих синів під табличками "Солдат №1", "Солдат №2" і так далі, не може мати потужні збройні сили, здатні перемогти у третій світовій війні. Країна, яка відмовляється від своїх військовослужбовців, перетворюючи їх у терористів, не може мати потужну професійну армію. Це розуміють навіть у Кремлі.

Не випадково віце-прем'єром уряду РФ, який курирує ВПК, є Дмитро Рогозін. Він хороший шоумен, майстер гарного слівця і тріскучою фрази. Але в сфері управління ВПК він нуль. Його призначення – це важливий разведпризнак, який вказує на стратегічні пріоритети розвитку ЗС РФ принаймні на найближчі роки. Поки він сидить в цьому кріслі, головною "зброєю" ВС РФ буде блеф (бутафорські танки, винищувачі, ракети і т. д.), що супроводжується розповідями про фантастичні досягнення в далекому майбутньому (колонізація Марса, будівництво вітчизняних авіаносців і інші фантазії), коли або віслюк здохне, або падишах помре.

Однак це не означає, що Москва в принципі не може створити потужні збройні сили. За великим рахунком, Путін зробив фальстарт, розв'язавши агресію проти України в минулому році. Справа в тому, що в 2015 році в РФ повинен був початися завершальний етап безпрецедентного плану переозброєння на суму в півтрильйона євро на термін до 2020 року. Не напади РФ на Україну, США і НАТО продовжували б спати, а російська армія через п'ять років могла б стати зовсім іншою. Ось тоді був би зовсім інша розмова і зовсім інші загрози.

Тепер Захід повинен зробити все, щоб Кремль цей план не виконав. Будь-який прояв м'якотілості або відвертої дурості з боку Заходу сьогодні призведе до того, що в наступні п'ять років РФ перетвориться в найбільшу геополітичну проблему XXI століття.

Щоб цього не сталося, необхідно надовго перекрити потоки дешевих комерційних західних кредитів в РФ. Санкції проти РФ повинні зберегтися до повного відновлення територіальної цілісності України, що рівнозначно повному відновленню режиму нерозповсюдження ядерної зброї.

Крім того, РФ повинна втратити можливість імпортувати з Заходу новітні розробки. Враховуючи, що близько 80 відсотків електроніки в новітніх російських системах озброєння імпортується з Заходу, цей канал повинен бути наглухо закритий, як у роки холодної війни був перекритий експорт новітніх технологій у СРСР за допомогою КОКОМ. Пора відродити цю організацію. Було б верхом ідіотизму з боку Заходу продовжувати продаж РФ новітніх технологій, коли Путін і його ЗМІ прямим текстом загрожують ядерним конфліктом. Ще Ленін відверто попереджав, що капіталісти Заходу "самі продадуть нам мотузку, на якій ми їх повісимо". Ці слова кожен чиновник ЄС повинен пам'ятати, як текст ранкової молитви, тому що в Кремлі їх не просто пам'ятають, але і враховують у плануванні зовнішньополітичних акцій.

Зазначені заходи, а також божевілля Кремля у вигляді нескінченних військових навчань та чемпіонату світу з футболу допоможуть швидкого приходу економічного протверезіння. Пам'ятаю, у 1987 році СРСР ще трусив ракетами і сперечався з США на переговорах з військово-стратегічними питань, а в 1989 році вже пішов по світу з простягнутою рукою і готовий був ці ракети в односторонньому порядку пустити на металобрухт. Так що історичний приклад – причому цілком реальний – є.

Тепер що стосується захоплених агресором земель в Донецькій і Луганській областях. В їх нинішньому вигляді це троянський кінь або сектор Газа, кому як більше подобається. Путін його породив, нехай тепер його і годує. Впустити цього "коня" до складу України буде рівносильно самогубству і в політичному, і в економічному сенсі. Такого "Болівара" Україна не витримає.

Лугандонию потрібно оголосити тимчасово окупованою територією і наглухо відгородити від решти України. А західним партнерам нарешті потрібно детально і наочно роз'яснити, що в Україні немає громадянської війни, а тимчасово окуповані землі – це кримінально-терористичний анклав на українській території, створений за допомогою сусідньої держави.

Може, в Україні це всім добре відомо, але цього тижня я прослухав черговий брифінг в держдепартаменті США і можу з упевненістю повідомити, що тут це буде великою новиною. І це проблема не держдепартаменту США чи ЄС, а української дипломатії та ЗМІ України, які, на жаль, все ще не роз'яснили західним партнерам, що ж насправді відбувається в Україні і звідки ростуть ноги у сьогоднішніх подій.

По інтернету давно гуляє документальний фільм про події на Донбасі на початку 90-х років. Візьміть його за основу, доповніть новими матеріалами, влаштуйте офіційну презентацію у Вашингтоні і Брюсселі і розповсюдьте як офіційний документ. Після цього їм важко буде стверджувати, ніби вони не знають, що на початку 90-х влада в Донецькому регіоні захопила організоване злочинне угруповання. Вона поставила під контроль регіональні органи влади та правопорядку, суди і прокуратуру. Вся економіка регіону опинилася під її контролем. Один з ватажків цієї ОЗГ став губернатором.

Все це відбувалося за активної участі російських спецслужб. Нагадаю, що напередодні розпаду СРСР тодішній шеф КДБ України Микола Голушко вивіз з України в Москву кілька вагонів оперативних справ на агентуру КДБ в Україні. За це у вересні 1993 року він був призначений директором ФСБ, а потім отримав "золотий парашут" у раді директорів банку "Гарант-Інвест".

Ці агентурні справи стали потужним інструментом для маніпулювання ситуацією в Україні з поступовим підпорядкуванням Москві. Досить згадати агента КДБ/ФСБ під оперативним псевдонімом "Соколовський", якого Кремль до останнього часу намагався зробити своїм "смотрящим" по Україні. А кримінальний світ Донбасу традиційно був середовищем для вербування агентури КДБ/ФСБ. Не дарма Кремль ще з 2003 року старанно впроваджував на пост президента України "двічі несудимого" Януковича.

У результаті виникло унікальне утворення. Щось подібне у США називають gangster's paradise (рай для гангстерів), але Чикаго 30-х років не йде ні в яке порівняння з Донбасом 90-х років, коли цілий регіон перетворився в кримінально-эфэсбешный анклав у складі України, куди вже при президенті Кучмі київська влада носа сунути не сміли. Хто там їх утискав з Києва?! Про це смішно було навіть думати. Навпаки, однією загрози надіслати поїзд братків з Донбасу було достатньо, щоб привести в стан жаху жителів столиці.

При президенті Януковичі цей анклав був надійно поставлений під контроль російських спецслужб. Янукович розширив вплив цього анклаву на всю Україну, фактично підмінюючи державну владу кримінальної вертикаллю, де "смотрящий" за областю був важливішим, ніж офіційний губернатор, а колишній кілер став відповідальним за створення бізнес-імперії Родини Януковича.

Додайте сюди інтерв'ю Гиркина/Стрєлкова письменнику Проханова, в якому відверто розповідається, як почалася операція по захопленню регіону під керівництвом офіцера з резерву ФСБ і що без цієї операції там би не було ніякого повстання проти "кривавої київської хунти".

З тих пір велика частина жителів покинула Лугандонию, а решту меншість під загрозою фізичної або за шматок хліба було включено до складу терористичної армії, яка розміщена в житлових кварталах Донецька та інших населених пунктах окупованих територій і звідти веде вогонь по позиціях української армії (а по суті справи – ополчення). Це практично ИГИЛ на українській території під керівництвом сусідньої держави.

Анексія Криму і окупація частини Донецької та Луганської областей – це українське "11 вересня". В той день в результаті терактів в США загинуло 2,996 людина. За найбільш консервативними оцінками, Україна втратила в два рази більше.

Українська дипломатія та ЗМІ повинні детально пояснити все це ЄС і США; причому роз'яснювати потрібно не тільки політикам, які приходять і йдуть, а виборцю, від якого ці політики залежать. Це питання не вирішити епізодичними закордонними візитами президента України, міністра закордонних справ, зустрічі з держсекретарем США і його заступниками. Інформаційним забезпеченням зовнішньої політики України необхідно займатися щодня, професійно, безпосередньо звертаючись до виборців США і ЄС. Для цього в України є хороші можливості, але поки я не бачу особливих зусиль в цій області. Складається враження, що в Києві наївно сподіваються, що політики і чиновники у Вашингтоні і Брюсселі самі все зрозуміють і самі все правильно зроблять. Це небезпечні очікування в ситуації, коли поставлено на карту доля всієї країни.

На мою скромну думку, є тільки два способи вирішення статусу тимчасово окупованих територій. Варіант перший: РФ виводить звідти свої терористичні та кримінальні формування, СБУ проводить фільтрацію населення, що залишилося, після чого проводяться місцеві вибори за українськими законами. Якщо цього не відбувається, тимчасово окуповані території наглухо ізолюються від України, і нехай Москва їх годує до тих пір, поки не опиниться перед розбитим коритом. Після цього Україна відновлює свій суверенітет і територіальну цілісність в повному обсязі, як це зробили республіки Прибалтики після розпаду СРСР.

В кінці 80-х я спостерігав зсередини процес розпаду СРСР. Сьогоднішня Росія повторює цей шлях майже один до одного. Зараз РФ знаходиться приблизно там, де СРСР був у 1988 році. Якщо нинішній рівень цін на нафту збережеться (а це, швидше за все, так і буде), а наявні санкції триватимуть, в її нинішньому вигляді РФ залишилося існувати роки два-три. При цьому треба мати на увазі, що, на відміну від сьогоднішньої Росії, тоді в керівництві СРСР не було явно неадекватних людей. У керівництві РФ вони відіграють вирішальну роль. Крім того, радянський народ звик до труднощів і економічні позбавлення міг терпіти довго. За останні 15 років в РФ увійшло в активне життя ціле покоління, вирощене на нафтовій халяви. Ці довго терпіти не будуть. З урахуванням цих (а також ряду інших) чинників, колапс РФ може відбутися ще швидше.

Виникає питання: що робити з економікою? Втрата Донбасу, хоча б тимчасова, це відчутний удар по українській економіці. З іншого боку, в кожній кризі міститься елемент прогресу. Потрібно тільки його побачити та правильно використовувати. Економіка Донбасу – це економіка минулого століття. Нинішня криза має бути використана для переходу до економіки XXI століття. Прикладом може послужити... Коста - Ріка.

Це маленьке центрально-американську державу можна проїхати на автомобілі за три-п'ять годин вздовж і впоперек. У ньому зовсім немає ніяких корисних копалин. Є тільки унікальна природа і чудово освічена молодь. У середині 90-х група молодих ентузіастів провела через парламент закон про особливі економічні зони. У них побудували сучасні технопарки. Потім зробили гарну презентацію, відкрили офіс у Нью-Йорку і пройшлися по ряду великих американських компаній. Все це робила маленька приватна компанія з пари десятків молодих костариканців.

Протягом року в країну було залучено корпорація "Інтел", яка побудувала в одному з технопарків підприємство з виробництва знаменитих мікропроцесорів. Кожен рік від експорту цих процесорів у бюджет Коста-Ріки надходило близько 6 млрд доларів (населення країни складає приблизно 4,5 мільйона чоловік). Потім в Коста-Ріку перевела свою службу підтримки корпорація "Майкрософт". І процес пішов. І все це було зроблено спокійно, без нескінченних дебатів у ЗМІ, без мордобою у парламенті і потоку взаємних звинувачень в корупції, продажності та держзраду. Люди просто сіли, подумали, прийняли рішення і почали професійно працювати. Ви не повірите, але це і є чарівна формула успіху!

Зараз "податковий рай" для "Интела" підходить до кінця і компанія йде з Коста-Ріки. Але натомість в її технопарках працює вже близько трьохсот іноземних корпорацій; завершуються переговори з китайцями про виробництво тут сонячних панелей і іншого "хай-теку". В результаті маленька країна виробляє на експорт більше високотехнологічної продукції, що РФ і Україна разом узяті. І все це було зроблено без астрономічних початкових інвестицій. Головне – власне держава не заважало. У Росії такий проект не має шансів. Але я не хочу вірити, що його не можна повторити в Україні і перейти від економіки "копанок" до економіки високих технологій. Для цього у країни є всі. Потрібна лише політична воля.

Залучаючи стратегічних партнерів, Коста-Ріка також вирішує питання своєї безпеки. За Конституцією ця країна не має збройних сил. Її безпека забезпечується відповідним договором з США, а також присутністю найбільших міжнародних корпорацій на її території. Дуже підозрюю, що Кремль добре б подумав, перш ніж втручатися в Східну Україну, якби там були не "свічкові заводики" місцевих олігархів, а підприємства "Інтел" та "Майкрософт".

Є в України і ще один "золотий фонд" – її айтішники, які вважаються одними з кращих у світі. У середині 90-х, коли аутсорсинг тільки набирав обертів, це стало одним із пріоритетів Індії. У результаті до кінця 90-х бюджет країни отримував від аутсорсингу по лінії програмного забезпечення близько 7 мільярдів доларів в рік. Українські програмісти вже давно активно працюють на аутсорсингу, але якщо б держава підійшла до цієї справи з розумом і створило додаткові стимули, країна цілком могла б стати одним зі світових лідерів з розробки програмного забезпечення.

Отже, в сухому залишку ми маємо наступне:

– агресія РФ проти України має розглядатися в контексті руйнування режиму нерозповсюдження ядерної зброї. Відновлення цього режиму вимагає повного відновлення суверенітету України над усіма своїми територіями, включаючи Крим. Це те, що Захід повинен зробити не для України, а в ім'я власної безпеки і ту важливість, яку має для цієї безпеки режим нерозповсюдження ядерної зброї;

– для забезпечення вищевказаного санкції США і ЄС повинні бути збережені, а при необхідності посилені, аж до повного звільнення окупованих територій;

– у відповідь на ядерний шантаж Кремля Захід повинен запровадити суворі обмеження на експорт новітніх технологій в РФ;

– РФ повинна вивести всі кримінально-терористичні формування з Лугандонии. Потім СБУ проводить фільтрацію населення, що залишилося, після чого проводяться місцеві вибори за законами України. Якщо РФ не робить цього, Лугандония ізолюється від України за прикладом сектора Газу аж до економічного "протверезіння" РФ, за яким має бути повернення Україні всіх окупованих територій;

– Україна може і повинна використовувати поточний криза для переходу до економіки XXI століття. Для цього, насамперед, необхідно зняти всі бюрократичні перепони для розвитку бізнесу;

– путінська Росія може стати адекватним гравцем на міжнародній арені тільки в умовах, коли її економіка знаходиться на "суворої економічної дієті". У зв'язку з цим Захід повинен поставити під контроль доступ РФ до ринків капіталів, а також обмежити доходи РФ від експорту вуглеводнів. Стратегія Заходу повинна полягати не в економічному колапсі і повному розпаді РФ, що може мати непередбачувані наслідки з точки зору розповзання ядерної зброї, а в змісті РФ в стані "легкого економічного голоду", який позбавить Кремль ресурсів і можливостей для зовнішньополітичних авантюр. Поки Путін перебуває при владі, хороша Росія – це Росія без зайвих грошей.

В принципі, існує два підходи до вирішення будь-якої проблеми. Можна знайти тисячу і одну причину, по якій вищевказані цілі здадуться важко досяжними, а тому і робити нічого не треба. А можна знайти один шанс, міцно його схопити і розкрутити до повної перемоги. Мені здається, що в нинішній ситуації в України немає виходу, окрім як піти по другому шляху.

До того ж, наближаються вибори президента США та частини Конгресу. Багато хто вже, напевно, не пам'ятають, що Україна стала однією з причин того, що президент Буш-старший програв президентські вибори в 1993 році Біллу Клінтону. Справа в тому, що в серпні 1991 року президент Буш відвідав Київ, де закликав Україну залишатися в складі СРСР. Потім цю промову у Вашингтоні назвали Chicken Kiev (або "котлета по-київськи"), і саме вона призвела до того, що на президентських виборах 1993 року українська діаспора США дружно проголосувала за Клінтона, хоча традиційно підтримує республіканців. Як мені розповідав один з керівників передвиборної кампанії Клінтона, саме ці голоси зіграли надзвичайно важливу роль у поразці Буша. Так що президентська гонка в США – гарний час для роз'яснення позиції України щодо життєво важливих для неї питань. Потрібно просто діяти, не чекаючи "милості від природи".

Глобальный экономический кризис: Великая депрессия 21 века.  Центр по изучению глобализации,находящийся в Монреале, запустил вебсайт,который публикует углублённый анализ экономических и стратегических вопросов, направленный на оппозицию мнений,предлагаемых мейнстрим-СМИ.

«Глобальный экономический кризис» является сборников таких статей, написанных постоянными авторами вебсайта этого Центра, такими как Джеймс Петрас, Питер Дейл Скотт и Майкл Чоссудовский, которые разбирают текущий экономический кризис.

Также они обращаются к сопутствующему мировому процессу милитаризации – «войны без границ», концепции «затяжной войны» Пентагона, которая тесно связанас реструктуризацией неолибераламиглобальной экономики, что привело кэкономическому кризису.

Хотя мейнстрим-экономика представлена в качестве нейтральной дисциплины, очищенной от классов и политических элементов, являющихся мифологией саморегулирующегося рынка, писатели выявляют невидимую руку капиталистического класса, укрытого за завесой рынка и конкуренции.

Они утверждают, что мировой финансовый кризис начался не с кризиса 2008 года. Онбыл глубоко вплетён в крупные измененияглобальной экономики и финансовой системы, осуществлявшихся с 1980 года.

Это стало результатом процесса дерегулирования финансовых и макроэкономических реформ под председательством Всемирного банка, МВФ и ВТО.

Экспансия мирового капитализма (глобализация) зависит от глобальной экономики дешёвой рабочей силы.

Развитие промышленных колоний в странах третьего мира привело к переводу в эти страны целых индустрий, что привело к увольнениям и прямому закрытию широкого спектра производительных отраслей в развитых странах.

При отсутствии весомого регулирования со стороны государства, этот нескончаемый процесс минимизации расходов на рабочую силу привёл к драматическому сокращению потребительского потенциала общества.

Люди стали беднее не в результате нехватки производственных ресурсов, а вследствие закрытия производственной деятельности, что привело к краху совокупного потребительского спроса.

Массовое обнищание и общемировое падение уровня жизни стало результатом такой экономики дешёвой рабочей силы.

Эксплуатация огромного потенциала рабочей силы Китая, Индии и других стран, вкупе с ограблением и релокацией миллиардов из бывшей коммунистической России и «нео-либерализованной» Южной Америки заполнило казну старых финансовых институций.

Огромные финансовые прибыли были направлены в финансовый рынок, рынок жилья и страхования, дав капиталу большую социальную и политическую мощь. Это сократило влияние трудовых организаций, ограничив их переговорное влияние (здесь – торги профсоюзов с работодателями; прим. mixednews) и умножив прибыль (капиталистов).

Государство как таковое стало их инструментом, коль скоро государственные предприятия, земли, ресурсы и банки были приватизированы.

Этот спекулятивный натиск, попытки выцарапать богатства через финансовые манипуляции и являются той силой, что стоит за кризисом.

Прямой грабеж, обложение таксой и контрабанда капитала производят новый обширный источник финансовой прибыли и ликвидности.

Неспособность капиталистической системы реинвестировать капитал в продуктивное русло ведёт к большому росту спекулятивного капитала в самых различных формах.

Это и завышенные цены в сфере недвижимости, в сырьевых товарах, хедж-фондах, ценных бумагах, слияния и поглощения. Прибыль накапливается через завышение цен на рынке недвижимости, основанных на расширении экспансии кредитов с высокой долей заёмных средств, и откровенно мошеннических «финансовых инструментах».

Спекуляции недвижимостью были расширенына рабочий класс, поскольку зарплаты икредиты предоставили шанс лёгких займов, дабы присоединиться к основанным на необратимости роста стоимости домов спекуляциям.

Работа компенсировалась дешёвым импортом ширпотреба, произведённым низкооплачиваемой рабочей силой развивающихся в промышленном плане  стран, и доступу к лёгким кредитам. Удвоение доходов также смягчало эффект (относительного) сокращения заработной платы.

Перенакопление уходит своими корнями в самые основы капиталистических отношений: противоречия между частной собственностью и общественным производством.

Редактор Михаил Чоссудовский сказал, что сентябрьско-октябрьский финансовый кризис 2008 года не имеет ничего общего с силами свободного рынка.

Это было не следствием циклического спада экономической активности, а результатом сложного процесса финансовых манипуляций, которые включали в себя спекулятивную торговлю деривативами.

Эти спекулятивные операции до подходящего момента гнали рынки вверх, а потом вынудили опуститься.

Те, кто имеют доступ к «привилегированной» информации – политики, силовые структуры и военные имеют превосходство в проведении этих спекулятивных сделок с высокой долей заёмных средств. В свою очередь частные и оффшорные банки делают возможным перемещение прибыли из одного места в другое.

Финансовые рынки вызвали крах некоторых компаний через короткие продажи и другие спекулятивные операции. Затем они были обналичены при помощи покупки выгодных операций обанкротившихся предприятий.

Вызвав финансовый кризис, они получили сказочные барыши через спасательные пакеты, предоставленные для спасения банков администрацией Буша и Обамы. Это способствовало дальнейшему укреплению их контроля над реальной экономикой,поскольку они скупали реальные экономические активы; при крахе некогда прибыльных компаний они отхватили свой кусок.

Спасательные меры администраций Буша\Обамы способствовали дальнейшей дестабилизации путём передачи больших сумм денег за счёт налогоплательщиков в руки частных финансистов, что послужило спирализации госдолга и беспрецедентной централизации банковской власти.

Государственные активы и всё, находящеесяпод государственной юрисдикцией отдалина приобретение в частную собственность,тем паче, что финансовый истеблишмент призывает к реструктуризации и приватизации государственных активов.

Мы имеем дело с беспрецедентным по историческим масштабом процессом присвоения.

Невозможно рассмотреть все вопросы,поднятые в этой заставляющей задуматься книге. Кроме того, в разделе о финансовом кризисе есть подробный раздел о глобальной бедности, войне, национальной безопасности,мировом правительстве, глобальной валютной системе и закулисной банковской системе.

http://mixednews.ru/?p=4527

http://www.globalresearch.ca/index.php?context=va&aid=23576