хочу сюди!
 

ИРИНА

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 45-54 років

Замітки з міткою «україна»

Ми ніколи не забудемо подвигу добровольців

Глава держави: Ми ніколи не забудемо подвигу добровольців. Саме вони першими пішли у бій з російським агресором

Глава держави: Ми ніколи не забудемо подвигу добровольців. Саме вони першими пішли у бій з російським агресором

У День українського добровольця Президент Петро Порошенко привітав із п'ятою річницею створення батальйон оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького Національної гвардії України.

Глава держави наголосив, що особовий склад батальйону пройшов славний бойовий шлях, захищаючи Українську державу від російського агресора. Він зазначив, що бійці батальйону  в числі перших увійшли до Слов’янська, захопивши штаб сепаратистів та арсенал озброєння, залучалися до бойових операцій в Красному Лимані, Бахмуті, Попасній, Дебальцевому, Станиці Луганській, Вуглегірську, Мар'їнці, Авдіївці та в інших місцях.

Президент зазначив, що 162 бійця підрозділу нагороджено державними нагородами, 23 – посмертно. Серед них – Герой України генерал Кульчицький, який в критичний для долі держави момент, опинившись в епіцентрі подій, взяв на себе тягар відповідальності за формування боєздатних підрозділів новоствореної Національної гвардії України.

«Суворий час вимагав саме таких людей, спроможних поєднати професійну компетентність, бойовий досвід, глибокий патріотизм, відданість присязі, надзвичайну особисту хоробрість»,  - сказав Петро Порошенко. Присутні вшанували пам'ять загиблих героїв хвилиною мовчання.

«Добровольці для мене – це батальйон Кульчицького. Добровольці для мене – всі, хто з сотень Самооборони Майдану, не чекаючи якихось закликів, став на захист України. Добровольці для мене – це ті, хто першими пішов у військкомат у 2014-му. Добровольці для мене – це ті, хто попросив перевести їх на лінію фронту з тилових підрозділів. Добровольці – це ті, хто зробив крок, коли командир оголошував, хто стане на захист Донецького аеропорту», - сказав Петро Порошенко. Він додав: «Волонтери, які підтримали добровольців, це абсолютна більшість українців».

Президент підкреслив, що п’ять років тому вважав своїм першочерговим завданням негайне відродження армії. «А тепер, коли українське військо входить до десятка найкращих армій на континенті, його боєздатність зростає щодня. Українці можуть пересвідчитися в цьому під час військових парадів. А ворог кожен день відчуває зростання боєздатності через зміцнення наших позицій на фронті», - зауважив він.

«Тижня не минає без повідомлень про отримання армією нової зброї, створеної на українських оборонних підприємствах. Ми підвищуємо забезпечення, і підвищуємо грошове утримання нашого солдата й офіцера. Ми активно запроваджуємо стандарти НАТО. Надзвичайно корисно обмінюємося досвідом з нашими партнерами. А сьогодні вже й наші партнери вчаться на нашому бойовому досвіді як боронити свою землю від російських загарбників», - сказав Президент.

Він зауважив, що колишні добровольчі підрозділи тепер інтегровані до лав Збройних Сил, і до Національної гвардії, і до інших силових підрозділів. Вони дуже добре підготовлені, вишколені та оснащені.

Президент також повідомив, що зараз відбуває на фронт, щоб відвідати один із таких підрозділів. 

«Держава дбає про захист українського народу. Держава постійно підвищує боєготовність та бойову міць усього силового блоку. Ми ніколи не повторимо помилок минулого, адже саме послаблення армії створило ґрунт для агресії проти України. І ми ніколи не забудемо подвигу добровольців. Бо немає міри глибини нашої вдячності тим, хто одним з перших пішов у бій, і дав всій Україні найцінніше на той момент – час. Перші – завжди найвідважніші. Низький уклін українським добровольцям», - сказав Глава держави.

Президент також вручив державні нагороди військовослужбовцям.

На початку урочистої церемонії Глава держави разом з Командувачем Національної гвардії Юрієм Аллеровим поклали квіти до меморіалу пам’яті героїв, що загинули захищаючи суверенітет, територіальну цілісність та незалежність України.

В урочистому заході також взяли участь Голова Верховної Ради Андрій Парубій, народний депутат Дмитро Ярош, а також ветерани добровольчих батальйонів.

Особовий склад та ветерани батальйону пройшли урочистим маршем перед Главою держави та Головою Верховної Ради.

Президент також оглянув музей добровольчих батальйонів, який розповідає історію добробатів від Самооборони Майдану до наших днів та залишив запис в Книзі почесних гостей.

Названо переможців національного конкурсу від України

Названо переможців національного конкурсу від України на Sony World Photography Awards 2017
Перше місце посіла робота фотографа Зані Аркадіної Постійний порядок.

Журі міжнародної премії Sony World Photography Awards 2017 оголосили результати Національного конкурсу від України у середу, 29 березня. Про це повідомляється на сайті премії.

Зазначається, що перше місце посіла робота фотографа Зані Аркадіної Постійний порядок.

Фіналістами Національного конкурсу від України також стали: Юлія Шашина з роботою Почуття дуалізму та Богдан Ємець з роботою Викладач скульптури в майстерні.

Зані Аркадіна народилася в Україні, зараз живе і працює у Франкфурті-на-Майні (Німеччина). Займається малюнком і скульптурою, однак високо цінує фотографію і любить поєднувати різні напрямки творчості

Постійний порядок – це демонстрація різноманітності форм природи і людини як її частини, сучасна версія традиційного натюрморту, в якій одночасно показана перемога над ефемерністю і краса буття.

Sony World Photography Awards 2017 – найбільший конкурс фотографії в світі. Національний конкурс – це глобальна номінація, в якій можуть взяти участь усі фотографи, які надіслали свої роботи на Sony World Photography Awards 2017, незалежно від того, на який конкурс вони відправили заявку. Його мета – відзначити найкращих фотографів у кожній з 65 країн.

Роботи переможців будуть показані разом з фотографіями, які увійшли в шорт-лист на виставці Sony World Photography Awards & Martin Parr – 2017, яка буде проходити в Лондоні з 21 квітня до 7 травня, також їх опублікують у щорічній книзі переможців.

Раніше всесвітня організація Sony World Photography Awards назвала найкращі фотографії2016 року, які були зроблені приватними фотографами з усієї планети.

Шевченко на світлинах - 205-річчя Великого Кобзаря

Кобзар і доба фотографії. Шевченко на світлинах

Тарасове «свідоцтво про народження» першого фотоаматора України

У 2019-му фотографія відзначає 180-ту річницю. Коли в січні 1839-го Франсуа Арагон зробив доповідь у Парижі про відкриття Луї Даґером світлопису, Тарасові Шевченку було 24 роки...

 Якщо уважно перечитати «Щоденник» Тараса Григоровича, його листи та спомини, впадає у вічі одна ще не зовсім досліджена сторінка в його житті: постійна дотичність Кобзаря до світлопису. Адже дагеротипія, а пізніше й фотографія розвивалися в Петербурзі на очах у молодого поета.

 Задля такого висновку біографія Кобзаря налічує достатньо неспростовних фактів. Але спочатку треба відтворити головні історичні віхи з життя Тараса Шевченка. Почнемо, мабуть, із 1838-го, коли в Санкт-Петербурзі 24-річного юнака, кріпака поміщика Енгельгарда друзі викупили з кріпацтва. До публічного проголошення епохи світлопису залишався ще цілий рік. І цей рік аж до 1845-го Тарас навчався в Академії мистецтв у майстерні Карла Брюллова. Юнак поглинав книжки з мистецтва, всесвітньої історії, слухав лекції з анатомії, фізіології, часто бував у театрах і музеях.

 

 

У той час у столиці Російської імперії бурхливо розвивався новий напрям мистецтва — дагеротипія — первісний вид світлопису на металевих пластинах, вкритих сріблом. Першими, ясна річ, ознайомили петербуржців із дивами світлопису іноземні фотомайстри, а вже з 1843 року в місті стали з’являтися фотоательє місцевих фотографів. Серед майбутніх майстрів пензля з найближчого оточення Тараса в академії одразу з’явилися палкі шанувальники нового напряму відтворення дійсності. Це передусім двоє студентів-живописців, друзів Шевченка по майстерні Брюллова: українець Іван Гудовський та швейцарський підданий Генріх Деньєр. Деньєр відкрив одне з перших фотоательє в Санкт-Петербурзі у 1849-му, ще навіть не закінчивши навчання в академії, а Гудовський того самого року започаткував фотографію в Києві, у кам’яниці на Великій Васильківській.

 Як і більшість тогочасних майстрів живопису, Тарас Шевченко одразу ж викреслив світлопис з усіх творчих видів мистецтв, залишивши за ним тільки функцію копіювання. Причому цю «фізико-хімічну» властивість «нерукотворного» копіювання сам Кобзар залюбки використовував упродовж усього життя. Ось що писав Тарас у листі до свого товариша поляка Броніслава Залеського влітку 1855 року із заслання: «Очень не рад, что ты занимаешься теперь фотографиею, она у тебя много время отнимает теперь, а после, я боюся, ты увлечешься ею, когда покажутся удовлетворительные результаты. Это дело химии и физики, пускай Михайло (Цезік. — Ред.) и занимается ими, а тебе это как художнику повредит. Фотография как ни обольстительна, а все-таки она не заключает возвышенного прекрасного искусства».

 

Наступна зустріч Тараса Григоровича з фотосправою відбулася вже в засланні, в Оренбурзькій губернії. Але навіть там, «на задвірках імперії», світлопис став поширюватися з вражаючою швидкістю. Тарас не тільки був свідком народження нової течії у світлописі — фотоаматорства, а навіть посприяв його розвитку. Річ у тім, що і в Оренбурзі, і на півострові Мангишлак — у військовому укріпленні Новопетрівське — друзями Кобзаря ставали люди, безмежно закохані в цей новий напрям мистецтва. Прибувши до Оренбурга, Тарас Шевченко, який під час заслання постійно хворів, невдовзі познайомився з місцевим аптекарем Михайлом Гнатовичем Цезіком, мабуть, першим фотоаматором того краю. Пізніше Цезік залюбки допомагав поетові в засланні, виконуючи фотокопії його малюнків та пересилаючи його листи з Новопетрівської фортеці.

 

 

Звісно, весь вільний час аптекар присвячував своєму новому хобі. Вивчав апарат, знімав офіцерів, фасував хімікати, готував розчини, друкував відбитки, постійно говорив лише про «світлописаніє» та мріяв про нові лінзи. Демонструючи всім свої «досягнення», Цезік заклав непереборну жагу до цієї справи в ще одного з офіцерів — ад’ютанта командира Оренбурзького корпусу Іраклія Ускова. Це був простий і добрий чоловік родом із запорозьких вільних козаків. Фотографія в той час тільки з’явилася в Оренбурзі, і новий командир корпусу генерал Перовський часто отримував світлини із самого Петербурга. Таким чином, його ад’ютант бачив не тільки перші фотоспроби початківця Цезіка, а й роботи найкращих фотографів столиці. Мабуть, це й відіграло свою вирішальну роль. Цілих чотири роки Усков цілеспрямовано наближався до омріяної мети й тільки у 1857-му став щасливим володарем фотокамери. Придбати її йому допоміг Тарас Шевченко через своїх друзів у Петербурзі.

 Після Оренбурга капітан Іраклій Усков був призначений командиром цього крайнього форпосту імперії, а Тарас за черговим доносом переведений туди «на перевиховання»... Важко навіть уявити, як склалася б солдатська доля Шевченка, якби комендантом укріплення був призначений хтось інший. Ось що писала у своїх споминах про Кобзаря старша донька Іраклія Олександровича Наталя: «Батько був завзятий аматор-фотограф і фотографував аж до смерти, коли вже був на відставці. Тарас Григорович, здається, через своїх столичних знайомих виписував приладдя для фотографування моєму батькові. Навряд чи він міг виписувати для себе. Фотографічне приладдя коштувало тоді дуже дорого, а засланець Шевченко не був багатий. Може, він допомагав батькові фотографувати ці краєвиди. Батько й Шевченко були великі приятелі. Мені відомо, що батько й Тарас Григорович садили при форті садка, допомагаючи один одному».

 

 

Нині чотири світлини першого українського фотоаматора Ускова, датовані 1857–1865 роками, прикрашають експозицію Національного музею Тараса Шевченка. Дружина Ускова Агафія все своє життя дбайливо зберігала для нащадків як дописи і малюнки поета, так і ці «новопетрівські» світлини свого чоловіка... В інтернеті я випадково дізнався про те, що молодша донька Ускових Надія за заповітом матері повернула роботи та речі поета в Україну. А трохи пізніше в матеріалах про створення у 1920-х роках у тодішній столиці УСРР Харкові Інституту Т. Г. Шевченка натрапив на цікаві подробиці. Виявляється, «у 1929 році за 3000 рублів харківський інститут Т. Г. Шевченка купив у Надії Ускової-Смоляк (молодшої доньки Ускових) разом з іншими раритетами п’ятнадцять (!) світлин її батька Іраклія Олександровича». Мало який фотографічний музей Європи має у своїх архівах таку кількість безцінних фотодокументів одного автора, датованих 1857–1865 роками...

 

 

Коли торік я розповів цю історію Дмитрові Стусу, директорові Національного музею Тараса Шевченка в Києві, він одразу загорівся ідеєю розшукати світлини й зробити із цього вагомий проект-відкриття. Вже через три місяці разом із науковим співробітником Олексієм Дубровим ми, затамувавши подих, роздивлялися безцінні фотовідбитки Ускова, яким щонайменше 160 років. Обережно перегортаючи пожовклі світлини коменданта фортеці, друковані на тонкому альбуміновому папері, ми достеменно пересвідчилися в наявності справжнього історичного документального артефакту — 15 старовинних фотографій, датованих 50-ми роками позаминулого століття. Усі сюжети цих зйомок розповідають про місце служби поета на півострові Мангишлак (Новопетрівське укріплення). І, на жаль, майже всі вони потребують реставрації. Але головне те, що знайдені світлини засвідчують дві нові тези в українській шевченкіані. По перше, повертають суспільству ім’я одного з перших українських фотоаматорів Іраклія Ускова, а по друге, стверджують факт конкретної участі в цьому Тараса Григоровича Шевченка. Наведу лише одну цитату з листа засудженого Шевченка до свого приятеля Михайла Лазаревського в Петербург у червні 1857 року: «...побывай ты с человеком, практически и хорошо знающим фотографическое дело, побывай с таким человеком у г. Чернягина по означенному адресу. И выберите, по крайней мере освидетельствуйте, выписываемую И[раклием] А[лександровичем] камеру для фотографии с прибором, в особенности обратите внимание на объективы Фогтлендера. Деньги ему, г. Чернягину, посылаются с этой же почтою».

 Мов блискавкою, мене ошелешив суто фотографічний вислів у дописі поета «об’єктиви Фогтлендера», яким і нині оперують тільки затяті професійники. Адже й сьогодні фотокамери Leica, Sony, Samsung використовують ті лінзи. Виявляється, ця австрійська фірма оптики та фотознаряддя не тільки була відома 162 роки тому — її назву промовляв і шанував сам Тарас.

 

 

...Як бачимо, завдяки сплетінню цих двох доль — поета-вільнодумця Тараса та нащадка запорозького козацтва Іраклія Ускова — до нас дійшли найстаріші аматорські світлини в історії України. Уже відомо, що в жовтні цього року Національний музей Тараса Шевченка, анонсуючи нові сторінки з життя Кобзаря, запросить громаду Києва на виставку світлин, які «ховалися» в його фондах майже сторіччя. Ці 15 знайдених старовинних фотографій, я певен, спонукають багатьох українських музейників до нових пошуків та відкриття в царині вітчизняного світлопису.

Що замовчують кандидати в президенти в своїх програмах.

Сьогодні проаналізуємо програми п'яти рейтингових кандидатів з точки зору чого там не має.

 Це важливо тому що якщо ці проблеми не відображені в програмі кандидата то і вирішувати їх він не буде.

Проблеми України складаються з таких основних напрямків: політика, економіка,фінанси, культура, освіта, безпека. Глубина ціх проблем дуже різна та разнопланова тому ми будемо відзначати їх тезісно.

Про що ж мовчить кандидат Ю. Тимошенко

  • В програмі не має такого напрямку як чесність та порядність кадрів, які як відомо вирішують все. Тому ні якіх дієвих заходів по формуванню чесної та порядної спільноти очікувати від неї не доводиться і тому шахрайство з народною власністю буде продовжуватися. В її програмі немає конкретних пропозицій по ліквідації олігархічної системи, відсторонення олігархів від державних рішень на свою користь .Немає також і пропозицій по боргам перед МВФ.

Тому незважаючи на широку пропогандську компанію, її команди, вважати що програма дозволить вирішити глубокі проблемив в політиці та економіці не доводиться.

Про що мовчить кандидат В.Зеленський:

    В програмі немає заходів по ліквідації монополій і зламу олігархічної системи, яка губить економіку і ресурси України, як природні так і людські.

    Відсутня тема збереження української культури, без якої втрачається сенс щось боронити і тоді можна договарюватись хоч з чортом. Немає і вирішення проблеми з фінансовими боргами і тоді ми можем очікувати велику інфляцію і падіння курса гривни що знову обкраде більшість громадян.

    Про мовчить кандидат Ю. Бойко.

    В програмі немає заходів протидії корупції, укріплення моралі керівних кадрів. Також немає теми зламу олігархичної системи,в якій вони звикли працювати. Нема і слова про зміцнення ЗСУ, мабуть тому що його команда військові проблеми України збирається вирішувати договорняком з кремлівськими імперцями.

    Про що мовчить кандидат П.Порошенко:

    В програмі немає вирішення проблем моралі і корупції у владних структурах. Тобто шахрайські схеми дерибану бюджета будуть зберігатися або удосконалюватися, Немає також зовсім теми боротьби з монополіями і олігархами, які безбожно підняли тарифи і курс валюти, тому сподіватися що зубожіння народу припиниться при такому президенті даремно.

    Про що мовчить кандидат А.Гриценко.

    В програмі немає таких проблем які не були б висвітлені. В ній охоплені усі гостри проблеми держави і моральні, і політичні, і економічні, і соціальні, і безпекові. Відчувається професійність команди, яка її готувала. Деякі тези можно посилитювати, але взагалі якщо кандидат та команда її виконають, то Україна почне швидко розвиватися якісно і кількісно.

А я ще раз нагадую що обирати потрібно морального, дієвого, фахового патріота і цім критеріям повністю відповідає А.Гриценко.

Ми не віддамо ні Крим, ні Донбас – Президент

Ми не віддамо ні Крим, ні Донбас – Президент України Петро Порошенко

2 березня 2019 року - 20:09

Ми не віддамо ні Крим, ні Донбас – Президент

Президент Петро Порошенко заявив про те, що українці продовжуватимуть боротьбу за свою державу, відновлення її територіальної цілісності і суверенітету.

«На Приморському бульварі, на Думській площі біля Дюка я хотів би звернутися до Путіна. Ми, українці – гордий народ. Ми волелюбний народ. Ми миролюбний народ. Ми точно не посягаємо на чужі території. Нам не треба жодного клаптика чужої землі. Але я хочу наголосити, що ми ніколи не віддамо своєї землі», - підкреслив Глава держави під час спілкування з одеситами.

«Ми, українці будемо битися за те, щоб повернути українську землю назад в Україну, а український прапор і український суверенітет повернути на окуповані території. Почуйте, ми не віддамо ні Крим, ні Донбас, ні Одесу, ні море – ні Чорне, ні Азовське, ні наш суходіл», - заявив Президент.

Петро Порошенко висловив думку, що російський президент боїться українського народу через нашу нескореність та любов до волі. «Знаєте чому Путін боїться нас? Саме тому, що ми вільні. І ніхто і ніколи більше нас не зажене в московське ярмо», - наголосив Глава держави.

Президент висловив переконання, що Україна продовжить свій розвиток. За його словами, українці інтелектуальні і сильні, а значить точно зможуть розвивати країну і зберегти її незалежність.

«Моя мета – перетворити Україну на велику країну, справжнього регіонального лідера. І для цього є всі умови», - сказав він.

Промова Президента Порошенка на засіданні ГА ООН


Промова Президента України Петра Порошенка на засіданні ГА ООН щодо російської окупації - 20.02.2019




Білоцерківський аеропорт може стати лідером

Білоцерківський аеропорт може стати лідером європейської вантажної авіації - Мінінфраструктури
Білоцерківський аеропорт може стати лідером європейської вантажної авіації - Мінінфраструктури

КИЇВ. 17 лютого. УНН. Україна має всі шанси стати регіональним лідером вантажних перевезень Європи, використовуючи потужності аеропорту "Біла Церква". З такою заявою виступив міністр інфраструктури Володимир Омелян в ході візиту комунального підприємства "Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс", передає УНН з посиланням на прес-службу Мінінфраструктури.

"Україна має всі шанси стати регіональним лідером та перетворитися на логістичний хаб Європи. Розвиток карго-авіації має хороші перспективи, це потенційні привабливі проекти для інвесторів. Розвиток міжнародного мультимодального транспортного вузла на базі аеропорту "Біла Церква" - один з наших пріоритетів на цьому напрямку", - сказав Омелян.

Міністр також додав, що відповідно до Національної транспортної стратегії України до 2030 року, створюються всі необхідні умови для розвитку аеропортів та приведення їх інфраструктури у відповідність до стандартів Міжнародної організації цивільної авіації.

"Розвиток регіонального аеропорту "Біла Церква" та створення на його базі мультимодального вантажного комплексу визначено пріоритетним проектом. В 2018 році здійснено 73 авіаційні операції, що є рекордом за останні 18 років роботи підприємства. В перспективі після відкриття міжнародного пункту пропуску на аеродромі "Біла Церква" очікується поступове зростання кількості авіаційних операцій до 300 на рік", - зазначив Омелян.

За його словами, в рамках Програми технічної допомоги ЄС (AASSIST) вже підготовлені умови для створення мультимодального вантажного комплексу.

Міністр також зазначив, що з метою підвищення інвестиційної привабливості аеропорту на ньому планують відкрити міжнародний пункт пропуску.

"Це дасть можливість виконувати з аеродрому "Біла Церква" прямі рейси з/до інших країн, що значно збільшить кількість повітряних суден, що потребують ремонту чи технічного обслуговування. Відкриття міжнародного пункту пропуску заплановано орінтовно восени 2019 року", - сказав він.

Раніше УНН повідомляв, що цього року в аеропорту "Бориспіль" почнуть будувати новий термінал з перевалки вантажів пропускною здатністю 100 тисяч тонн на рік. 

Вже в першому півріччі в аеропорту "Бориспіль" розпочнуть експлуатацію терміналу F, паркінг, а також завершать будівництво 4 басгейтів. 

Нагадаємо, цього року в Україні почнуть будувати новий аеропорт в місті Солоне Дніпропетровської області, який розвантажить аеропорти Дніпра і Запоріжжя. 

Джерело: УНН

Не дам тому гаду пройти у нашу владу

Не дам тому гаду пройти у нашу владу



Не дуже хотілося, але написялося ось це, що і оприлюднюю.

Почну з того, що нагадаю, як у 2014-му обирали на позачергових виборах і Президента України, і особливо – депутатів до ВРУ як тимчасових. Але нічого не сталося, що ворогам бажалося, і країна Україна успішно прийшла до чергових перевиборів і того – і сього. Успіх! І не воріженьків, а України!
Також нагадаю, що в Україні є парламенсько-президенська республіка, а це якщо на пальцях пояснювати, то першою особою в державі є посада Прем’єр-міністра України, другою – голова Верховної Ради України і аж тоді – Президент України. Ще і ще раз підкреслюю, що головним державним органом в Україні є парламент! Наша ВРУ! Отже кожен депутат є влада! Безпосередньо! Вище нього в Україні немає нікого! (Бога  відокремлено законом!)
А тепер до діла: що б ви сказали, коли водій таксі завіз вас не туди, куди вам було треба, і почав у тому обвинувачувати неправильно збудовані дороги, які його не туди скерували, або недолугі вказівники чи щось подібне. Ваша реакція була б завжди однозначною: та мені до дупи твої пояснення, мудаку, бо як не можеш і не знаєш, то чого берешся завезти?! Щось аналогічне хочеться сказати кожному з народних депутатів України цього скликання і всіх минулих, які безкінечно ганчують нашу країну і її керівництво. Суки довбані, ви ж настільки дурні, що навіть не спроможні самим-собі пояснити, що це ваших рук справа, водії недолугі! Ви були і є біля керма держави, тому критикуючи поганий стан в державі, ви себе паплюжите, ідіоти! Так і тільки так! Все погане в Україні – це ваших рук справа, депутати всіх рівнів, скликань і ранжирів. І хороше, зрозуміло, хто ним хвалиться, але зараз мова про тих депутатів-дегенератів, що все про погане гарчать. 
Ось прямо в день відкриття 10-ї сесії ВРУ і потім депутат Володя Литвин плакався, наскільки він безпомічний перед бюрократією в боротьбі за екологію довкілля, неначе не він, курва, був багатолітнім головою ВРУ і не організовував цей абзець. А ось отримай по писку знайому нам тріску. Всі ми подібні відписки одержуємо завдяки і тобі, пробі.
Ляшко, що Оля чиясь, як звіт за свою діяльну бездіяльність тикає з трибуни чиїмись платіжками і ставить собі це в заслугу, хоча і дебілу ясно, що справжній політик запобігає проблемам в державі, а не хвалиться, що він така нездаль і нічого не зробив завчасно. Блокує роботу ВРУ, щоб стало добре кому? Ясно кому – Пуйлу! А раніше чому Ляшко впадав в кому? Схоже на лікаря, який правильний діагноз визначає тільки після розтину померлого хворого. На нам здалися такі лікарі та депутати?! А варто нагадати, що Оля Ляшко в політиці стара повія не дивлячись на молодий ще вік, бо Оля почала змалку присідати на палку. Я не проти ЛГБТ, а я проти продажності не стільки себе особисто, скільки державних регламентів та апартаментів задля власної наживи. Фракція імені Олі Ляшко у ВРУ в такому процесі особливо видатна, хоча й інші фракції не пасуть задніх.
Просто в насолоду слухати самокритичні виступи нардепа Шурми проти МОЗ та в.о. мініста Ульяни Супрун. Ах, епідемії, ах, епідемії!!! Знову ж згадаю дебілів, які краще за пана Шурму знають, що епідемії виникають внаслідок відсутності вакцинації кілька десятиліть перед тим, коли ще був нашим Крим і влада була ваша, мудаку Шурма.
Ну а Юля Тимошенко – це просто шедевр політичної спекуляції, бо саме у 2019 мав закінчуватися контракт України з Газпромом РФ про ціну газу у 50 американських долярів за 1000 кубів газу, який був завчасно денонсований під час прем’єрства Тимошенко 2008 р. взамін на договір в 600 дол. де в самій угоді був прописаний «відкат» для Юлі у так званій знижці на 100 дол. Абсолютно унікальна річ, коли рахують 600, а платити можна тільки 500, а 100-ка якби зависає в космічній невагомості боргу на невизначений термін… Ось і відповідь, як у безхатька-бамжихи Юлії Тимошенко існують незліченні капітали: обміняла повітря на газ, щоб поцілити у владу ще раз. А зась, Юлясь! І це кажу не злясь, а щоб по-пиці хитрій - лясь! 
Стосовно «Самопомочі», то тут в самій назві мастурбація прописана, а з того зачаття неможливе, отже і вродитись щось путнє ніколи і нізащо. Є свідчення штучного запліднення? Є! Кривий Ріг! Вібратор допоміг! Верховну Раду він нього аж знудило… А інший мер заледве не вмер, бо на посаді голови міста розжився на глиста - йому вороги не дали сміття вивозити, а він вже хоче державу рятувати, бо там вороги не такі лихі… Абзець і no comment.
І на завершення: не намагався і не буду когось ідеалізувати, а я дотримуюсь простої істини зі Святого Писання, до чого й усіх закликаю: Не по-словах, а по-ділах судіть. Амінь.

Богдан Гордасевич
6 лютого 2019 р.
Львів-Рясне

«Зради» та «перемоги» української зовнішньої політики у 2018 р.

«Зради» та «перемоги» української зовнішньої політики у 2018 році
27 Грудень 2018, 13:30

Президент України Петро Порошенко під час виступу на Генеральній асамблеї ООН. Нью-Йорк, 26 вересня 2018 рок
Президент України Петро Порошенко під час виступу на Генеральній асамблеї ООН. Нью-Йорк, 26 вересня 2018 рок

Які здобутки і прорахунки України у міжнародній політиці за 2018 рік? На яких напрямках вдалося просунутися, а на яких – «віз і нині там»? Про це Радіо Свобода традиційно наприкінці року запитує експерта Ради зовнішньої політики «Українська призма» та «Групи стратегічних і безпекових студій» Сергія Герасимчука. «Українська призма» провела щорічне експертне опитування, у якому попросила експертів та журналістів-міжнародників вказати на основні «зради» та «перемоги» України у міжнародній політиці.

Сергій Герасимчук, експерт Ради зовнішньої політики «Українська призма»
Сергій Герасимчук, експерт Ради зовнішньої політики «Українська призма»

– Які успіхи української дипломатії побачили експерти?

–У рейтингу здобутків першу позицію посідає збереження режиму санкцій щодо Росії та солідарність держав Заходу з Україною. Так вважає 42% опитаних. А на другій позиції опинилася така, поза усяким сумнівом історична подія, як рішення Вселенської патріархії про надання Українській церкві томосу на автокефалію.

Про реальну можливість отримати томос як головний здобуток року згадав кожен п’ятий із опитаних експертів (21%).

Позитивні відгуки також отримала діяльність України в Раді Європи та ПАРЄ. Зусиллями української делегації в ПАРЄ вдалося не допустити змін до Регламенту цієї структури, а відтак не дати Росії обійти санкції і повернутися до роботи у Раді Європи.

Понад те, саме ПАРЄ впродовж року ухвалила низку вкрай важливих проукраїнських резолюцій. Здобутки на цій ниві посідають третє місце в рейтингу «перемог» зовнішньої дипломатії – так вважає 7% опитаних.

Найбільші досягнення зовнішньої політики України у 2018 році
Найбільші досягнення зовнішньої політики України у 2018 році

До того ж, експертна спільнота оцінила й особистий внесок депутатів у захист інтересів України на міжнародній арені. У рейтингу поруч з Ганною Гопко, яка традиційно посідає першу позицію серед активних у питаннях зовнішньої політики депутатів (58%) опинився й Голова української делегації в ПАРЄ Володимир Ар’єв (38%). До топ-5 депутатів найбільш активних у просуванні українських інтересів за кордоном експерти також відносять Ірину ГеращенкоМустафу Джемілєва та спікера Верховної Ради України Андрія Парубія.

– А у чому полягав «зовнішньополітичний негатив» 2018 року для України?

– Якщо ж говорити про головні негативні фактори на зовнішній арені, то усі вони пов’язані із агресією Росії проти України.

Впродовж 2018 року Москва не припинила своєї агресії щодо України, продовжує утримувати в неволі українських політв’язнів та військовополонених, а також вдавалась до різноманітних провокацій.

Протидія російській агресії має лишатися пріоритетом зовнішньої політики України

Під кінець року Росія відкрито атакувала українських моряків в районі Керченської протоки. Цей напад призвів до чергової ескалації у відносинах, спровокував нову хвилю міжнародного обурення, став поштовхом для введення воєнного стану у низці областей України.

Експерти суголосно (99% опитаних) вважають Росію найбільш ворожою до України державою. При цьому, майже дві третини опитаних вважають, що зовнішня політика України повною або принаймні деякою мірою відповідає їхнім очікуванням.

Читайте ще: Бруно Лете: Без миру в Україні не може бути миру на європейському континенті

Переважна більшість опитаних (88%) вважають, що протидія російській агресії має лишатися пріоритетом зовнішньої політики України у наступному 2019 році.

Угорщина посіла друге місце у рейтингу найбільш вороже налаштованих до України держав

Доволі прикрим видався рік і для відносин України з Угорщиною. Впродовж року до проблемного «мовного питання» (Угорщина вважає неприйнятними положення статті 7 Закону України «Про освіту») додалося питання незаконної видачі угорських паспортів на Закарпатті. Україна вислала угорського дипломата, причетного до скандалу з видачею угорських паспортів на Закарпатті, а тоді й Угорщина теж не забарилася із відповіддю – вислала українського дипломата.

Будапешту також довелося почекати перш ніж Київ погодився на кандидатуру нового Посла Угорщини в Україні. Призначений на цю посаду Іштван Ійдярто лише нещодавно прибув до Києва.

Що ж стосується блокування Угорщиною діалогу Україна-НАТО, то тут, видається, без американського втручання ситуація взагалі опинилась би у глухому куті.

На цьому тлі Угорщина посіла друге місце у рейтингу найбільш вороже налаштованих до України держав – так гадають більше половини опитаних фахівців (54%).

Пріоритети у короткостроковій перспективі
Пріоритети у короткостроковій перспективі

При цьому 20% опитаних назвали динаміку українсько-угорських відносин найбільшим провалом у зовнішній політиці України. Разом з тим, криза у відносинах з Угорщиною привернула увагу експертної спільноти і, згідно з опитуванням, налагодження відносин із сусідами належить до топ-5 пріоритетів зовнішньої політики України на короткострокову перспективу.

До числа прорахунків можна також з впевненістю віднести продовження будівництва газогону «Північний потік-2».

Цей проект, що містить загрози для енергетичної безпеки та Європи назвали провалом української зовнішньої політики України 10% опитаних.

Так само, 10% вважають, що чимало прорахунків Україна допустила і в ході ескалації в районі Керченської протоки, що призвела до подальшого загострення ситуації в Азовсько-Чорноморському регіоні.

Читайте ще: Протистояння на Азові: Київ не має наміру відступати

– То як же оцінили експерти загалом роботу української дипломатії – негативно чи позитивно?

– Експерти розділилися у своїх думках: 44% оцінили зусилля української дипломатії на «3», і така сама кількість – 44% на «4» за 5-бальною системою.

Основними завданням української зовнішньої політики мають стати протидія російській агресії усіма доступними методами та збереження міжнародної коаліції

Більшість опитаних вважає, що на заваді більшим здобуткам стоїть відсутність стратегічного бачення зовнішньої політики України (69%), кадрові прорахунки (58%) і недостатня координація між органами державної влади (52%).

Що ж до перспектив, то на майбутнє основними завданням української зовнішньої політики мають стати протидія російській агресії усіма доступними методами та збереження міжнародної коаліції, що підтримує Україну у цій протидії; поглиблення співпраці з ЄС, включно з виконанням Угоди про асоціацію та подальшою інтеграцією; поглиблення співпраці з НАТО включно з інтеграцією; посилення комунікацій з просування іміджу України закордоном (в т.ч. шляхом культурної та публічної дипломатії); економічна дипломатія – просування українського експорту та залучення іноземних інвестицій і налагодження відносин із західними державами-сусідами та формування політики сусідства.

Опитування проводили з 1 по 14 грудня 2018 року і у ньому взяли участь 120 експертів та журналістів-міжнародників, представників державних та незалежних аналітичних структур і академічних осередків.

Пріоритетні питання для України на 2019 рік
Пріоритетні питання для України на 2019 рік

Вітаю всіх з Різдвом Христовим 2019 !

Вітаю всіх з Різдвом Христовим 2019 ! 
Христос народився! Славімо Його!