Пане Президенте!

Процес закриття україномовних шкіл в Україні набув загрозливих розмахів. Жодна попередня влада, навіть, окупаційна, не знищувала українську дитячу освіту з таким розмахом. З кожним днем цей процес набуває більших розмахів і особливо там, де влада представлена Партією регіонів, яка підтримувала Вас на виборах Президента України.

Остання новина у Торезі Донецької області не може не шокувати порядних українців (http://news.dt.ua/articles/82217). Незважаючи на прокурорський протест і не чекаючи на закінчення навчального року, міська влада закриває загальноосвітню школу N 27 і вивозить із неї меблі та інвентар.

Багаторазові звернення до Міністра міністра освіти і науки, молоді та спорту України Дмитра Табачника не дають результатів. На наше тверде переконання політика цього Міністра не тільки працює на знищення української освіти, а й підриває авторитет усієї влади в Україні і Вашої, зокрема.

Тож, закликаємо Вас, Вікторе Федоровичу, особистим втручанням припинити процес закриття україномовних шкіл в Україні та відправити Д.Табачника у відставку! Сподіваємося на розуміння і позитивну реакцію на наше звернення.

5 червня 2011 р.

Збір підписів проходить тут.

Неперевершено!!!

Украина - Голгофа. Чья? Конечно, не Китая, не Индии и не Африки. Украина - Голгофа белой Европы. На протяжении веков на необозримых просторах Евразии скрещивались имперские интересы многих воинственных народов и их повелителей. Панмонголизм... Пангерманизм... Панславянизм... Разные идеологии и политические практики. А суть их одна - экспансионизм, притязания на чужие земли. Но ведь все эти "Пан..." реализовывались через наши - украинские просторы. Топтались наши земли, погибали наши люди, угнетался наш народ.

http://www.ex.ua/view/7353073

http://www.ex.ua/view/7353073?r=82476,80934

Голодомор. Україна, ХХ століття (2011)

 

http://www.ex.ua/view/7347875?r=82476,80934

Невідома Україна - частина 2 (2008) 2

 

http://www.ex.ua/view/7208533?r=82476,80934

Українські повстанці - наші герої (2008)

Натрапив на цікаву інформацію.

Особисто я вже навчився обминати зайве спілкування з органами так званого "правопорядку" України, але тему цю не попускаю, тому що вона небезпечна для нашого життя як зараз, так і на майбутнє.
Чому я з недовірою ставлюсь до наших правоохоронців? Тому що вони охоронці бог знає чого, але не правопорядку. І що найстрашніше: себе українські правоохоронці рахують поза законом, тобто їм можна закони порушувати - їм прощено все наперед. І їх родичам, і їх друзям, і взагалі кому їм закортить заступитись. Прикладів кричущих злочинів правоохоронців, які хитро прикривають та закривають інші їх "товарищи по ксиве" безкінечна кількість. І я чудово розумію причину такого стану: оплата українських правоохоронців і соціальний захист є дико мізерними, тому вони і придумали дружно собі таку мульку, що грошей у нас мало, але зате ми, правоохоронці, поза законом! Нам можна все! Окрім моментів, коли "своя своїх не познаша": коли п'яний прокурор зніс насмерть постових даїшників, які, до речі, не раз бачили його нетверезим за кермом і не зачіпали, - тільки тоді  цього прокурора покарали суворо. А простих людей давити можна. Ось збив нещодавно мент автом жінку і поніс  за те "страшне покарання" - штраф у 225 гривень.
Як на мене, подібний стан речей надзвичайно тривожний: коли люди в своїй масі остерігаються правоохоронців не менше, аніж справжніх бандитів і злодіїв. Такою є фактична ситуація, при тому що я знаю велику кількість цілком порядних і нормальних чоловіків, які працюють в правоохоронних структурах, але... Якщо бардак є запрограмованим структурно - окремій людині його не пересилити.
Простий приклад: у нас у Львові прийнято постанову, що маршутки повинні робити посадку і висадку тільки на зупинках, або їх водіїв будуть штрафувати і штрафують повсякчас. Бардаковість ситуації у тому, що постанову у міськвиконкомі прийняти зуміли, а облаштувати зупинки - ні. Тому і водії зупиняються де завгодно, і пасажири зупиняють маршутки де завгодно, а міліція успішно працює по виписуванню штрафів - план перевиконують, золоті наші охоронці, аж шуршить купюра за купюрою. Ось тільки порядку від того не більшає. Тому що правоохоронцям він і не потрібен: якщо буде порядок, то як вони гроші будуть заробляти. Я вже багато разів звертав увагу на актуальну проблему оцінки роботи правоохоронних структур за здеградованою радянською методою "від виробітку": скільки злочинців затримано і злочинів розкрито. Одним словом міліція перша, хто зацікавлена в існування злочинності, як це не дико звучить. І прокуратура, і судді, і адвокати, і вся інша правоохоронна наволоч зацікавлена у існуванні і створенні чим більшої злочинної ситуації в суспільстві!
І це не смішно аж ніяк! Хоч і хочеться сказати: "Як це не смішно звучить, але правоохоронці України продукують злочинність, а не поборюють!" І вже тим паче ніколи її не ліквідують при такому трактуванні своїх обов'язків як репресію за злочин, а не наведення правового порядку в суспільстві.
Шановне суспільство України - громадяни нашої держави, якщо ми хочемо нормально жити, то потрібно всім чітко зрозуміти, що обов'язком держави як соціальної інституції є захистити вас, ваше здоров'я і життя, ваше житло і майно, ваших рідних від різних злочинних посягань! ЗАХИСТИТИ! Для того й існує весь так званий силовий апарат держави з гордою назвою "правоохоронні органи". Бо якщо злочин відбувся - держава вже не виконала своїх функцій! Жертві розбійного нападу, побиття, згвалтування, не кажучи про каліцтво або й вбивство, - не дуже потішить і найлютіша покара злочинця. Кожній людині куди важливіше бути так захищеним, щоб ні за яких обставин не стати жертвою злочинних посягань! Особливо жертвою свідомо спланованого злочину!
Ось що головне нам всім потрібно зрозуміти: гарні правоохоронці упереджують злочини, а погані - звітують про розкриття злочинів, що відбулись, причому за часту це розкриття є сфальшованим або і сам злочин надуманим, бо для зарплати важить кількість злочинів і їх розкриття, а не захищеність громадян і їх добробут життя. Повний дурдом від А до Я.
Тому я не можу обливати помиями міліціянта львівського ДАЇ, який був молодим, красивим і гарно вбраним у білосніжну форму - одним словом був взірцевим на вигляд, що придрався до водія нашої маршутки  47 десь опівдні 3 червня 2011 р. і оштрафував його за зупинку коло Привокзального ринку - він виконує свої дурнуваті обов'язки здирати штрафи. І класикою жанру бардаку було те, що поки він був зайнятий процедурою виписування штрафу - нескінченна кількість інших маршуток зупинялась і забирала своїх пасажирів. І я щиро дякую тим порушникам-водіям всіх маршуток, що так роблять! Там сідають переважно жінки, що накупили харчів на ринку,  з важкими торбами, часто старшого віку - їм ще з тим ходити-мандрувати у пошуках неіснуючих зупинок? А нешановним даїшникам ганьба і сором за місце, де вони "пасуться". До речі, дуже вдале визначення, як для худоби, що пасеться, але ж то люди, а не худоба... Як можна себе так зневажати? Прикро. Мені за них - так. Хоч я не належу до правоохоронців, але і до худоби теж себе не прирівнюю на противагу від тих, що роблять вигляд наче не розуміють що і як має бути по честі і гідності.
Не буду повчати самих правоохоронців, які і без мене знають як повинно бути по правді, а навпаки подякую їм за той порядок, що вже є у нашому місті, зокрема вдячний їм за наведення порядку з припиненням розпиття пива де попало у Львові - значно покращало. Ще б з курцями і матюками у громадських місцях дали лад - взагалі місто стало б просто чудовим. Ось чи треба перейматись, а не бути худобою на 9 травня чи на Привокзальній...
 
Богдан Гордасевич

І прошу дати відповідь на просте запитання: Хто робить з правоохоронців України худобу?

Центр еврейских исследований так называемого "Еврейского форума" Украины подготовил обзор проявлений антисемитизма в Украине за апрель-май 2011 года (интересно, когда в Украине начнутся обзоры проявлений антиукраинизма?).

Сотрудники Центра (какого? моссадовского?) зафиксировали несколько случаев вандализма на местах массовых расстрелов евреев в годы войны, еврейских кладбищах, неонацистские и антисемитские граффити на стенах синагог, мемориалах и жилых домов, новые антисемитские издания в Украине (следует заметить, что евреи всегда пишут о неких "местах массовых расстрелов евреев", но никогда не пишут "места массового захоронения евреев" - потому что таких на Украине не найдено - ни в Бабином Яре, ни в Днепропетровске и т.д. так и  не нашли трупов евреев)

Так недавно в Сумах здание еврейского дома, где находится еврейская община, благотворительный центр и воскресная школа было вновь осквернено. До этого здание подвергалось актам вандализма и каждый раз милиция не находила виновных. Это происходило в канун еврейских праздников, ночью. (Я могу поспорить, что евреи сами рисовали там традиционную свастику и надпись "Смерть жидам", кое-где их ловили на этом, а Сумах еще не поймали - пусть местное МВД лучше присмотрится к тем кто вопит об антисемитизме).

По мнению председателя Областной еврейской общины Александра Горона эти провокации не просто проявление антисемитизма и проявление неприязни к евреям – это спланированная акция, направленная на разжигание антиеврейских настроений и постоянный поиск врага в украинском обществе. (Чем бы Горан занимался, если бы не антисемитизм? А так можно денежку выбить из Израиля, видно что председатель при деле)

В Западной Украине, во Львовской области, неизвестные надругались над памятником жертвам Холокоста в поселке Великие Мосты. Памятник был разрисован белой краской и оставлена надпись "Смерть жидам!", а на тыльной стороне памятника нарисовали свастику и на брусчатке тризуб. (Точно все сходится - краска, надпись и свастика). Памятник в поселке, где давно уже нет евреев, был сооружен в 2006 году на деньги граждан Израиля. Здесь в 1941 году были расстреляны 200 евреев местечка, среди которых было много детей. (Возможно это был погром, которые прокатились Западной Украиной в 1941 г. как месть за ужасы жидобольшевизма).

Милицейские чиновники заявили, что виновники пока не найдены (надо им подсказать где искать). Председатель поселкового Совета Великих Мостов Ярослав Ройко заверил, что памятник будет восстановлен в ближайшее время.

Накануне Дня Победы Львовская областная организация ветеранов Украины и Антифашистский комитет Львовщины обратились с заявлением к президенту Украины с просьбой найти виновных и через МИД Украины извиниться перед гражданами Израиля за глумление над памятью жертв фашизма. (А граждане Израиля тут при чем? Интересная оговорка...)

За последнее время были залиты краской и мемориальные знаки в столице Украины. Киевские антисемиты замарали белой краской лицо Шолом-Алейхема и барельеф памятной доски премьер-министра Израиля Голды Меир. (Евреям централизовано белую краску выдают?). Несмотря на обращения активистов еврейских организаций Киева, местные власти очень долго уклонялись от решения, чтобы привести в порядок еврейские памятники Киева. (Правильно, пусть кто красит - тот и приводит в порядок! А то только жалуются! Тряпки в руки загребущие, ведра - и пусть драит "община"! Или из Центра команды не было? Еще одно доказательство что они сами и разрисовали!)

Еще одна юдофобская книга появилась на прилавках киевских книжных магазинов. В книжном супермаркете, в подземном переходе на площади Славы, в ста метрах от Парка Славы и могилы неизвестного солдата, свободно продается книга Дария Светлого "Мировая московско-еврейская проблема и освободительный национализм", изданная в Тернополе, в издательстве "Мандрівець". В предисловии к книге Герой Украины Левко Лукьяненко пишет: "… на фоне обнищания населения, мгновенное превращение группы евреев в миллионеров, захват ими средств массовой информации, непомерное проникновение их в исполнительные органы государственной власти вызывает всеобщее возмущение народа…" (Спасибо за аннотацию, видно дельная книга - обязательно почитаем!)

Автор книги Д. Светлый пишет: "Все больший перекос в сторону юдонацизма, еврейского фашизма и открытого сатанизма состоялся… от Торы к Талмуду, от Талмуда до Кабалы "Зогара", от последней Таньи до сионистских произведений Гесса, Герцля, Гинцберга (Ахад Гаама) и других". (Все правильно, перекос состоялся!) 

Центр еврейских исследований ЕФУ подготовил материалы для Экспертного Совета Межведомственной комиссии по борьбе с проявлениями ксенофобии, расизма и антисемитизма (что это за орган такой?? А с проявлениями антиукраинизма он не борется?).

Пещерным антисемитизмом времен "борьбы с еврейскими буржуазными националистами и безработными космополитами" веет из другого опуса современных коммунистов А.Комнацкого и Г.Ситкарева под названием "Научная теория вашего будущего – социализма", напечатанного издательством "Мединформ". (Это реакция "гоев" на пещерный антиукраинизм и расистские книги типа Талмуд, Шулхан-Арух)

В книге приводятся цитаты из антисемитских изданий 70-80х годов, которые регулярно издавались "Политиздатом" в массовых тиражах с критикой еврейства и сионизма (Да, ЦК КПСС последовательно боролось с талмудистами и сионистами - выпускала много литературы по еврейским аничеловеческим учениям). К сожалению, такие книги в Украине по-прежнему находят благодарных читателей, порождают в головах молодого поколения ростки антисемитизма и ксенофобии. (Нет, товарищи евреи, вы сами своими учениями, антиукраинизмом  и наглостью порождаете ростки).

Центр еврейских исследований Еврейского форума Украины благодарит активистов еврейских организаций за информационные материалы, присланные из городов Украины, и будет продолжать отслеживать любые проявления антисемитизма, расизма и ксенофобии в Украине. (значит будут и дальше свастики малевать на своих синагогах).

Історія - невід'ємна частина життя кожної людини. Особливо, якщо йдеться про події, що істотно вплинули на її народ, його культуру, шлях розвитку. Однією з важливих історичних постатей України був митрополит Андрей Шептицький. Для свого краю він, попри всі небезпеки, зробив багато...

«Як це зробити? Як воскресити цю людину та її час, минуле, що кануло у вічність, поховане під тягарем прожитих років, воскресити по сторінках пожовклих записів, листів, документів, по свідоцтву очевидців, котрих лишились одиниці, по уривках розмов та споминів, спогадів живих і мертвих. Воскресити, щоб побачивши самому, дати змогу побачити іншим...»

Миколаїв - місто в Україні, обласний центр Миколаївської області розташований на берегах Бузького лиману при злитті з рікою Інгул. Історія цієї місцевості пов'язана з подіями у південній місцині сучасного міста - Вітовці. Назва походить від імені литовського князя Вітовта. Ці землі були заселені ще за залізної доби. Тут знаходились стани кімерійців або скіфів, що залишили по собі кургани, в 4 ст. до н.е. тут оселяються греки, поселення 200-400-і рр. н.е. підтверджують перебування давніх слов'ян - антів. Збереглися свідчення, що на початку 2-го тис. н.е. на землях сучасного Миколаєва існував християнський Дівочий монастир, що був зруйнований навалою монголів у 1233-36 рр. З 13 ст. сучасна Миколаївщина майже повністю являла собою Дике Поле.

Миколаїв - був одним з двох міст у світі, де будувалися важкі авіанесучі кораблі. Будувалося місто за проектом російського архітектора Івана Старова та під керівництвом Михайла Фалеєва - з прямими вулицями і кварталами правильної форми. Життя Миколаєва було повністю підпорядковане суднобудуванню і флоту. В 1794р. сюди з Херсону було переведено Адміралтейство. Наприкінці 19ст. Миколаївський порт посідав третє місце після Петербургу і Одеси за обсягами торгівлі з іноземними державами та перше місце в Російській імперії за експортом зерна.Огляд міста варто розпочати з вул. Садової. Саме тут знаходиться Кафедральний Собор Касперівської(Кашперівської) Божої Матері(вул. Садова, №12).

Вулиця Садова веде до чудової будівлі в стилі класицизму - казарми Чорноморського флоту (вул. Адміральська, №3/2, Перша Слобідська, №2). Поряд починається верф. Рухаючись вулицею Адміральською варто не оминути своєю увагою Музей кораблебудування та флоту( вул. Адміральська, №4).

Дуже багато про Миколаїв

Як справжні кияни на день міста ми вирішили втекти з міста. Маршрут напросився сам собою, так как ми давно хотіли поїхати в Томашівку та Ковалівку. Тому спланував маршрут по Фастівщині. Так вийшло що Фастів залишався в центрі, а ми по кругу дивились красоти. Наступні вихідні вирішили вже подивитись сам Фастів та деякі унікальні речі яки пропустили, але це поки що секрет. Так от маршрут вийшов таким Томашивка – Веприк – Скригалівка – Півні – Кожанка – Ковалівка – Пилипівка. Дороги нормальні, пробіг всього 300 км. з дорогою додому. Тому ми його подолали без набряку відпочиваючи по дорозі і милуючись красотами Київщини. Дуже гарний маршрут для тих хто починає, або хоче просто недалеко прогулятись без особливих затрат. Всього 300 км та 260 грн. и ви провели гарні вихідний.

Томашівка. В селі знаходиться палац Хоєцькіх який зараз використовують монахи чоловічого монастиря. Територія монастиря доглянута, чиста та красива. Не полінуйтесь і на вихідні поїдьте погуляти, дітям сподобається такий собі міні зоопарк з різними птахами та страуси на ферма.

Веприк. В селі знаходиться церква св. Параскеви, 1990-ті роки, але вона стоїть на старому фундаменті старої церкви яка була побудована в 1856 р. Колись тут проводив богослужіння Кирило Стеценко. На подвір'ї церкви знаходиться пам'ятник композитору. Меморіальний музей-садиба Кирила Стеценка

Скригалівка. В селі знаходиться дерев’яна Покровська церква, кін. ХІХ ст.

Маленький перекусик по дорозі

Півні. В селі знаходиться дерев’яна Церква Іоанна Златоуста, сер. ХІХ ст. Цікава церква, але їй ніхто судячи за все не опікується, стоїть навіть не покрашена, хоча це додає якось таємничого вигляду.

Кожанка. В селі знаходиться дерев’яна Покровська церква, 1758 року. Доволі цікава церква, мені особисто вона дуже сподобалась. Нажаль не дивлячись на те що їй опікується доволі добродушний батюшка, церква зазнає «травм». Один бік церкви провалюється і тому як що подивитись ззаду то таке враження що її криво зробили, цього року збираються її підняти та укріпити фундамент. І це не єдина катастрофічна проблема, ще почав гнити зруб з дубу який в основі церкви, це вже зробили горе реставратори яки замурували кладкою доступ повітря к підвальнім основам церкви, як результат почало гніти дерево. На всі запити спасти пам’ятку архітектури, віть повідь одна робите своїми силами, або є таки закиди що давайте дамо гроші на будівництво нової цегляної. Напевно відмити гроші на цегляній краще чим реставрувати унікальні пам’ятки історії.

Ковалівка. Хто ще не знає про найкраще село в Київський області, а може і в Україні. Ковалівка є центром діяльності агрофірми «Світанок». Голова агрофірми «Світанок» — народний депутат України трьох скликань Тетяна Засуха, дружина Анатолія Засухи, губернатора Київщини (1996—2005 рр.). Село варто уваги, це як великий парк в якому можна гарно провести вихідні. Доволі розвинута інфраструктура є школа-гімназія, салон краси «Наталі», ресторан «Земля мрії», піцерія Dream Lеnd з літнім майданчиком, готель «Либідь», дитяче кафе, сільський клуб. В центрі села у 1996 році збудовано православну церкву Різдва Пресвятої Богородиці.Саме село за переказами заснував коваль Мина Назаренко у 1501р.

Пилипівка. В селі знаходиться Михайлівська церква яка була зведена у 1836 році на кошти графині Олександри Браницької засновниці білоцерківського парку „Олександрія”.

Багато цікавого про Київщину