хочу сюда!
 

Tash

41 год, овен, познакомится с парнем в возрасте 40-50 лет

Заметки с меткой «київщина»

ЗМІ-їна зрада

Київська спілка журналістів підтримала й нагородила Коцабу, який “сидів ні за що” 15/06/2017 10:52

 

Члени Київської обласної організації Національної спілки журналістів України нагородили грамотою “За особливі заслуги” івано-франківського блогера Руслана Коцабу, який називає війну на сході “громадянською” та є обвинуваченим у судовому процесі про перешкоджання діяльності Збройних сил.
Як передає “Новинарня“, про це розповіло видання “Детектор медіа”.

Першим про отримання грамоти повідомив сам Коцаба, заявивши, що його нагородили від імені НСЖУ.

Голова НСЖУ Сергій Томіленко на своїй сторінці у “Фейсбуці” зазначив, що від загальноукраїнської Спілки Коцаба не отримував ніяких офіційних нагород.

“Рішення про відзначення Руслана Коцаби прийняла Київська регіональна організація Спілки журналістів“, – пояснив він.

“Таким чином столична організація підтримала колегу перед засіданням суду, який мав розглядати питання оскарження вироку блогеру та робив реальним його нове ув’язнення”, – зазначив Томіленко.

Секретар Київської обласної організації НСЖУ Алла Малієнко пояснила: “…В День журналіста, коли ми святкували (були присутні наші члени правління), звернулися колеги, щоб підтримати Руслана Коцабу. Наш член спілки Василь Семенович Анісімов приніс свою нагороду (почесний знак), яку йому вручали три чи чотири роки тому, і вирішив йому передати у нашому приміщенні. Взяли з собою грамоту не нашого зразка. Наша київська організація має свій зразок. І ми, колеги, порозписувалися на тій грамоті”.

“Що тут такого? Ми підтримали колегу. Грамота за мужність і стійкість. Він майже два роки просидів у тюрмі. Я і ми всі вважаємо, що він ні за що просидів“, – заявила Малієнко.

Як писала “Новинарня“, Руслана Коцабу затримали 8 лютого 2015 року за підозрою в державній зраді та перешкоджанні діяльності Збройних сил України. Перед цим він активно виступав проти проведення мобілізації до ЗСУ, записував відеозвернення. Журналіста взяли під арешт.
12 травня 2016 року Івано-Франківський міський суд засудив Коцабу до 3,5 років позбавлення волі, визнавши винним у перешкоджанні Збройним силам України, проте виправдав за звинуваченням у державній зраді.
14 липня 2016 року Апеляційний суд Івано-Франківської області повністю виправдав Коцабу, і він вийшов на волю.

Під час перебування за ґратами івано-франківський журналіст став прапором так званих “антивоєнних”, а також проросійських сил в Україні, які на прикладі його справи обвинувачували владу в політичних репресіях.

Після звільнення Руслан Коцаба неодноразово брав участь в акціях проросійських, заходах колишніх “регіоналів”, записував відеозвернення тощо.
Нардепи-“опоблоківці” Рабинович і Мураєв створили нову партію з Коцабою.

Вищий спеціалізований суд України 7 червня скасував виправдувальний вирок Коцабі, ухвалений раніше апеляційним судом Івано-Франківщини, та призначив нове провадження в суді апеляційної інстанції.
На суді Коцаба знову заявив, що війна на сході є громадянською.

http://novynarnia.com/2017/06/15/kiyivska-spilka-zhurnalistiv-pidtrimala-y-nagorodila-kotsabu-yakiy-sidiv-ni-za-shho/?aid=13P92Y.wghot

Богдан Гордасевич

Класика жанру і не тільки для Київської області, де журналісти совкової генерації воістину ЗМІ-їсти з отрутою комуно-радянщини, тому і підтримують цілком щиро КОЛЕГУ ! Зрадник, що активно працював агітаційно на ворога, для них - колега, отже ясно і їх світоглядні позиції суто антиукраїнські. Ганьба! На жаль, такі, як Роман Кацаба, спричинили до ганебної втечі добробату "Прикарпаття" з фронту на Донбасі 2014 року та значних втрат через це ЗСУ під Іловайськом, але в ЗМІ про то не говорять, замовчують тему і дезертирів - спитатись: - А чому? Тепер ясно чому.

ZAZ Vida Cargo - перше знайомство

Вже розповідав про новинку від ЗАЗу — фургончик на базі Chevrolet Aveo II ZAZ Vida. На днях пощастило побачити в автосалоні. Так що показую фотку.
Нажаль, при собі не було фотокамери, тож довелося задовольнитися зйомкою на смартфон.



Ходять чутки, що ZAZ Lanos PickUp планують зняти з виробництва, замінивши новинкою.

На Київщині знову розгорілися торф'яники

Ще тиждень тому на Київщині  залишилось всього кілька осередків вогню, проте лише за кілька днів їх кількість збільшилася до двадцяти. Рятувальники кажуть, це - навмисні підпали.

Фальсифікації на Київщині

Блогер easternwestern зробив графіки по фальсифікаціях на Київщині.


 http://statistika.in.ua/vybory2012/grafik/pr-kyivska 


 У Київській області фальсифікації на виборах 2012 були одні з найсильніших, це добре видно на графіку по величезному і насиченому хвості у Партії Регіонів, хоча на виборах 2007 та 2010 такі хвости були повністю відсутні. Видно що у більшості великих міст (Біла Церква, Бровари т.д.) суттєві фальсифікації проводились лише на спецдільницях, в той же час в багатьох районах (Миронівський, Кагарлицький, Васильківський, Іванківський та інші) дільниць, що не зазнали серйозних фальсифікацій одиниці. З графіків можна зробити висновок, що фальсифікації були присутні майже в усіх районах Київської області, проте сила фальсифікацій в різних районах відрізняється дуже суттєво. 

Переглядаючи графік по фальсифікації Партією Регіонів на виборах 2012 виникає логічне запитання, чи не вдавались до фальсифікацій помаранчеві політичні сили, коли у 2007 році у їх руках була сконцентрована влада. З цією метою приводиться залежність результату найпотужнішої помаранчевої партії Батьківщина від явки. 

Графік чітко демонструє, що фальсифікацій на користь Блоку Тимошенко на виборах 2007 у Київській області не було, або вони були мінімальні.

Копилів, дача фон Мекк

Копилів село в Макарівському районі Київської області розташоване за 45 км від столиці України, міста Києва.До другої половини 19 ст. Копилів змінив багато власників, а в 1881 р. копилівський маєток переходить до дворянської родини «залізничних королів» фон Мекк – Надії Філаретівни фон Мекк (1831- 1894) та її сина Миколи Карловича (1863-1929).

У 1888 р. фон Мекки зводять тут літню дерев’яну дачу в стилі «дачний модерн».

Навколо будинку був розбитий парк площею 9 га. На початку 1960-х рр. у панському парку було збудовано сільський стадіон. До нашого часу збереглися лише ялинові та липові алеї. В Копилові були створені кооперативне товариство та сільське банківське відділення, побудовані молочна ферма, кінний завод, водонапірна башта, млин, розарій, що давало робочі місця селянам.

Церква св. Петра та Павла , поч. 20 ст.

Дивитись про Копилів ще ...

Миронівка

Миронівка — районний центр Київської області, розташований в долині річки Росава за 106 км від Києва.

Станція Миронівка була споруджена в 1876 р. і є нині вантажною вузловою залізничною станцією на сходженні ліній Фастів-1 – Миронівка, Київ-Миронівка, Миронівка-Богуслав (вантажна) Південно – Західної залізниці та Миронівка – Цвіткове Одеської залізниці. Під час Другої світової війни станцію було зруйновано. Нове приміщення вокзалу з’явилося в 1953 р. за проектом арх. П. Ф. Красицького. У 2000-і рр. було проведено капітальний ремонт вокзалу.

 

Дивитись ще багато ...

Державний музей авіації України

Перший звіт від Софійки. Ми поки маленьки їздити далеко, тому починаємо оглядати Київ та передмісття ;) Буде багато цікавого. З*явилась змога нарешті побачити рідне місто )) Державний музей авіації України, що знаходиться в передмісті Києва - Жулянах, є найбільшим історико-технічним музеєм країни. Музей створено у 2003 р. з нагоди 100-річчя світової авіації на колишній території навчально-авіаційної бази нинішнього НАУ (Національний Авіаційний Університет). Першими експонатами колекції стали літаки приписані до цієї бази.

Сьогодні музей володіє експозицією, що налічує понад 70 літаків та вертольотів (а починалося все лише з 30 бортів). Крім того тут представлені зразки авіаційного озброєння, БПЛА та експозиція авіадвигунів.

У фондах музею представлені розробки практично всіх провідних авіаційних КБ радянського періоду - Туполєв, Антонов, Яковлев, Ільюшин, Сухий, Мікоян-Гуревич, Камов, Міль, Берієв та Навчально-тренувальні літаки.Ну що починаємо екскурсію по музею. Туполєв Андрій Миколайович Магістральний лайнер Ту-104, представлений в експозиції музею. Він є "двічі першим" - адже це не тільки перший радянський реактивний пасажирський літак, але й перший серійний зразок. Літак побудовано в 1956 р. в Україні, на Харківському авіазаводі. Це єдиний у світі екземпляр Ту-104 першої серії, що зберігся.

Середньомагістральний літак другого покоління Ту-154 зробили в кінці 60-х років. Він увібрав найкращі якості лайнерів першого покоління: швидкість Ту-104, дальність і економічність Іл-18 та комфорт і злітно-посадочні характеристики Ан-10.

Протичовновий літак дальньої дії Ту-142 МЗ був найбільшим не тільки в морській авіації СРСР, але й у світі: розмах його крил - майже 50 метрів, а загальна потужність чотирьох двигунів - 60 тисяч кінських сил!

Вдосконалений варіант Ту-22 М-2 вже мав на озброєнні три ракети Х-22, які могли споряджуватися ядерними боєголовками з дальністю польоту до 450 км, а моделі Х-22Н були оснащені ядерними боєголовками потужністю в 200 кілотонн (у десять разів більше, ніж бомба, скинута на Хіросіму). Літак міг дозаправлятися в повітрі, тому мав фактично необмежений радіус дії.

Всі літаки Туполєва в музеї

Антонов Олег КостянтиновичАн-24 - турбогвинтовий пасажирський літак для ліній малої та середньої протяжності. Ан-24 випускався з 1959 по 1979 рр. За цей час було випущено 1367 таких літаків. Літак експортувався в 26 країн світу і досі експлуатується в країнах СНД та Африки.

Всі літаки Антонова в музеї

Яковлєв Олександр СергійовичСимволічний "Винищувач ЯК" В 70-х роках знімався у фільмі "В бій ідуть одні старики". Сам фільм вважається мабуть, кращим і найбільш правдивою кінорозповіддю про льотчиків на Другій світовій війні. В цій машині можна знайти риси від Як-1, Як-3 або Як-9.

Пасажирський реактивний лайнер Як-40 був створений у середині 60-х років для коротких (регіональних) авіаліній.

Всі літаки Яковлєва в музеї

Ільюшин Сергій Володимирович

Іл-62 належить до другого покоління радянських далеко магістральних лайнерів. Він був створений на початку 60-х років, і досить значно відрізнявся від інших літаків Ільюшина: мав Стрілоподібне крило, Т-подібне оперення і чотири двигуни в хвостовій частині, які мали реверс тяги для зменшення пробігу під час посадки. Лайнери Іл-62 експлуатувалися на найбільш протяжних маршрутах: у США, Канаду, Кубу і т.п. Ці літаки до цих пір зрідка літають з Борисполя і входять до складу урядового авіазагону. Всього було побудовано в 1967-95 рр.. 85 Іл-62 та 191 Іл-62 M

Іл-76 спеціалізований транспортний літак, є найпотужнішим військово-транспортним літаком ВПС України. Такі машини перевозять наших миротворців до Іраку, Ліван, і літають по всьому світу під прапорами авіатранспортної компанії Міністерства оборони. 1973-1995 рр.. всього випущено понад 950 літаків Іл-76 всіх моделей.

Зараз на регулярних лінях його замінив більш сучасний Іл-96. Представлений у колекції борт з номером 86000 - є першим досвідченим екземпляром літака.

Всі літаки Ілюшина в музеї

Сухий Павло Йосипович

У музеї знаходиться його найбільш досконала модель - Су-15ТМ. Цей літак здатний виявляти цілі за 70 кілометрів, наздоганяти їх зі швидкістю понад 2200 кілометрів на годину і вражати ракетами на дальності до 24 кілометрів. Саме Су-15ТМ в 1983 році збив південнокорейський "Боїнг" над Сахаліном.

Су-24 був створений в кінці 60 років, і до цих пір залишається єдиним надзвуковим фронтовим бомбардувальником у світі. Він також оснащений крилом змінної стріловидності. Екіпаж машини складають пілот і штурман, які сидять поруч. Літак здатний вражати цілі за будь-яких погодних умовах, як звичайними бомбами, так і високоточними боєприпасами загальною вагою до 8 тон. У музеї знаходиться одна з перших моделей Су-24.

Всі літаки Сухого в музеї

Мікоян Артем Іванович и Гуревич Михайло Йосипович

МіГ-23 - машина третього покоління і один з перших радянських бойових літаків з крилом змінної геометрії. Таке крило поліпшувало льотні і тактичні властивості, оскільки давало можливість поєднати високу швидкість з великою дальністю польоту, маневреністю і хорошими злітно-посадковими характеристиками. У колекції представлені три машини - фронтовий винищувач МіГ-23МЛ, і два створених на його базі винищувача-бомбардувальника - МіГ-23БМ та МіГ-27К. Останній одержав найскладніше в своєму класі радіоелектронне обладнання та широкий спектр високоточних озброєнь. Всього випущено понад 1100 МіГ-23МЛ.

МіГ-29 - один з найбільш поширених у світі винищувачів четвертого покоління. Ще й сьогодні він перебуває на озброєнні не лише країн СНД, але й німецьких Люфтваффе, ВПС Польщі, Угорщини та ще десятків держав світу. Крім виняткової маневреності, МіГ-29 має також і потужне озброєння. Його ракети Р-27, виготовлені на київському ВО "Артем", здатні уражати повітряні цілі на відстані до 80 км, тобто вести бій за межами поля зору пілотів! На музейному ж варіанті підвішені блоки некерованих ракет, залп яких здатен знищувати площі в два гектари. Всього випущено понад 700 МіГ-29. До 2000 р. було побудовано понад 1500 літаків МіГ-29 всіх моделей. ВПС України в 1992 р. мали 240 МіГ-29

Всі літаки МіГ в музеї

Камов Микола Ілліч

Під керівництвом Камова були створені вертольоти Ка-8 (1948), Ка-10 (1953), Ка-15 (1956), Ка-18 (1960), Ка-25 (1968), Ка-26 (1967), винтокрил Ка -22 (1964), аеросани Північ-2 та Ка-30, глісер.

Всі вертольоти Камова в музеї

Міль Михайло Леонтійович

Міль працював у ЦАГІ ім. М. Є. Жуковського, брав участь у розробці автожирів А-7, А-12 і А-15. У 1951 р. під керівництвом Міля був створений перший радянський серійний тримісний вертоліт Мі-1. Його колективом були створені вертольоти Мі-2, Мі-4, Мі-6, Мі-8, Мі-10, Мі-12, Мі-24, В-12 та ін.

Всі вертольоти Камова в музеї

Берієв Георгій Михайлович

В активі колективу під керівництвом Берієва, надзвуковий гідролітак СС, гігантський стратегічний літаючий човен ЛЛ-600, створення дослідного літака-снаряду (крилатої ракети) П-10 (1956), проект крилатої ракети П-100 у варіантах середньої і міжконтинентальної дальності, екранольоти Бе-1 (1963), літаки Бе-30 (1967) і Бе-32 для місцевих ліній та спільна робота з КБ О.К. Антонова над літаком Ан-2М для місцевих авіаліній, а також над літаком аерофотозйомки Ан-30 (Ан-24ФК), проектом реактивного літака для місцевих ліній Ан-Бе-20 (який згодом став літаком Як-40).

Всі літаки Берієва в музеї

Повний звіт, дуже багато

По дорозі в Фастів

Продовження подорожі по Фастовщині. Цього разу сам Фастов, та де які цікавості, маленькі але цікаві. Маршрут був простий з уклоном на Фастів. Було дуже жарко і більше нічого не хотілось. Пробіг 200 км. Мар'янівка – Фастів – Червона Мотовилівка – Борова

Мар'янівка . Зараз не буду описувати історію цього села, яка розпочинається з ХІІ століття. Зараз село відомо як батьківщина всесвітньо відомого тенора Івана Семеновича Козловського (11 березня (24 березня) 1900, Мар'янівка — †24 грудня 1993, Москва). В селі відбудована хата в який народився Іван Степанович, зараз тут музей.

Фастів (за дореволюційним правописом Хвастів) місто обласного підпорядкування Київської області, районний центр. В першу чергу Фастів — місто залізничників, в ньому нараховується 12 залізничних підприємств й організацій. В місті є Музей історії міста, Дерев’яна Покровська церква (1779—1781), Католицький костьол (початок XX ст.), Фастівський краєзнавчий музей та музейний комплекс, який відтворює події далекого 1918 року, коли на станції Фастів було підписано Акт Злуки (22 січня 1918 року Центральна Рада своїм Четвертим Універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною, незалежною, вільною державою українського народу. А 22 січня 1919 р. відбулося об'єднання УНР і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).).

Червона Мотовилівка. Також давнє українське село, що бере свій початок з 1712—1714 рр, коли за умовами Прутського договору 1711 року козаки-російські піддані українських земель змушені були переселитись на лівий берег р. Стугни з Мотовилівських земель (нинішнього с. Велика Мотовилівка). Доволі цікава і гарно викрашена дерев’яна Покровська церква.

Борова. Дерев’яна Успенская церква, є припущення що вона 1902 року. Але в селі зберігалась ще одна будівля з цікавою історією. Відкопав що в селі Борова ще жив Ксаверій Ратник ;) Той самий українець генерал-лейтенант Ксаверій Ратник який збудував крейсер «Аврора», що згодом став символ жовтневої революції. За радянський час ім’я Ратника стерли з історії, а сина розкриляли в 37 році за дворянське походження. Дочка яка жила в Києві до самої смерті скривала від свого сина хто був його дід.

 

 в домі Ратника знаходиться дослідна станція яка там з 1939 року. І нажаль про цю родину і цю сторінку історії майже ніхто не знає і досі.

Багато цікавого про Київщину

Страницы:
1
2
предыдущая
следующая