Ну не тільки ж євреям Ейнтштенйа піарити.
Першим видатним варто згадати Георгія Гамова (або як пишуть американці Джорджа). Неймовірно талановита людина, котра залишила свій слід у фізиці, астрономії та біології. Гамов народився в Одесі. Його мати походила зі старого козацького роду Лебединців, що до речі Гамов завжди не оминув згадати. Освіту здобув по тим часам неймовірну - у Гамова в учителях були перші постаті в науці. В одеському університеті в нього викладав Миколай Кастєрін. Потім вчився у Петрограді, де молодого талановити вченого помітив фізик Дмитро Рождественський і запросив працювати у свій Державний оптичний університет. Там вже його запримітив інший видатний фізик Олександр Фрідман, відомий тим, що ще до дослідів Хаббла передбачив розширення Всесвіту, і став фактично наставником молодого фізика. Там же Гамовим був сформований щось на кшталт гуртка молодих фізиків, котру вони жартівливо називали "Джаз-банда". В неї входили такі відомі в майбутньому постаті як Лев Ландау та Віктор Амбарцумян. Талант Гамова бачили його колеги, тому з неймовірними складностями, але добилися від радянської влади дозволу для Гамова поїхати у Німеччину в Геттінген на стажування. Тут також в нього за наставника був вчений зі світовим ім'ям Макс Борн. Тут в Німеччині Гамов зробив перше наукове відкриття - він створив теорію альфа-розпаду, якою зумів пояснити ефект радіоактивності.
Після повернення до Ленінграду, там він пробув не довго, бо майже одразу поїхав знову за кордон - у Копенгаген. В цю поїздку за Гамова просив сам Ернест Резерфорд. З 1931 по 1933 рік він зумів відвідав усі значні центри науки у Європі. Однак змушений був повертатися в СРСР. В Ленінграді Гамова запросили працювати у Фізико-математичний інстиут і був обраний членом-кореспондентом Академії наук СРСР, він став самим молодим член-кореспондентом АН СРСР за всю історію і по сьогодні - у 28 років. Тут же в Ленінграді Гамов з групою вчених починає роботу над першим циклонтроном.
Однак ситуація в науковому світі СРСР починає погіршуватись, Гамова не пускають за кордон, зокрема не випустили на фізичний конгресс у Римі, де він мав читати свою доповідь (замість нього її прочитав Макс Дельбрук). Гамов зі своєю дружиною вирішив тікати з СРСР. Нагода не змусила себе чекати. В Брюсселі мав відбутися сьомий сольвіївський конгрес. СРСР не мала вибору, як послати туди Гамова, адже на той час він був кращим фізиком СРСР зі світовим ім'ям. На цьому наполягав Лев Ландау. З відрядження Гамов вже не повернеться - він вирішив залишитись за кордоном.
За кордоном спочатку Гамов не міг знайти собі місця, працюючи то в Парижі, то в Копенгагені, то в Лондоні. Але скоро дуже його запросив в США Нобелівський лауреат Ернест Лоуренс. Тут в США Гамов став професором Університета Джорджа Вашингтона. В США Гамов робить ще одну епохальну роботу - він створив послідовну і повну теорію еволюції зірок. Досліди Гамова по термоядерним процесам в зірках, лягли в основу створення в США водородної бомби, проектом створення котрої керував учень Гамов Едвард Теллер.
Наступна робота Гамова по Великому вибуху перевернула науку і фактично Георгій створив наше теперішнє бачення еволюції космосу. У 1948 році Гамов розробив "теорію гарячого Всесвіту", де описав ранні етапи великого вибуху, пояснив створення перших елементів водороду та гелію у космосі шляхом нуклеосинтезу, що пояснювала зародження перших елементів у космосі, що на той час було слабким місцем у Теорії великого вибуху. До теорії Гамова не віднеслися серйозно, тоді вважалися основними дві гіпотези - теорія "холодного Всесвіту" Зельдовича та теорія стаціонарного Всесвіту Хойла. Але Гамов передрік, що якщо його теорія вірна, то має існувати фонове мікрохвильове (реліктове) випромінювання, яке можна зловити.
До цієї теорії не ставилися серйозно, допоки у 1965 році Арно Пензіас та Роберт Вільсон абсолютно випадково не зловили цей фон. Це стало всесвітньою сенсацією та підтвердило теорію Гамова. Пензіас та Вільсон отримали за своє відкриття Нобелівську премію. Багато фізиків вважають, що це не заслужено, адже ця премія мала б бути Гамова, а Вільсон та Пензіас натрапили на своє відкриття абсолютно випадково. До речі, якщо хочете побачити відлуння Великого вибуху, нашої колиски, то видерніть шнур антени з телевізору і оці сірі "перешкоди", це і є "фонове випромінювання великого вибуху", яке передрік Гамов ще у 1948 році.
Досить несподівано, але Гамов зробив величезний вклад і в молекулярну біологію. Після того, як у 1954 році була відкрита спіральна структура ДНК, Гамов зробив припущення, що структура білків у ДНК має бути зашифрована в послідовності з чотирьох можливих нуклеотидів, що входять в склад ДНК. Гамов провів розрахунки і вони показали, що при спілці 4 нуклеотидів трійками виходять 64 різних комбінацій, що досить для запису спадкової інформації. Тобто він перший запропонував модель кодування амінокислот триплетами нуклеотидів. Георгій створив модель реалізації генетичного коду, котру потім підтвердив експериментами Френсіс Крік у 1964 році, а у 1967 році генетичний код був повністю розшифрований, за що Роберт Холлі, Хар Корана і Маршал Ніренберг отримали Нобелівську премію. На жаль Гамова знову обійшли увагою, хоча знову ж таки піонером в розшифруванні генетичного коду став саме український фізик.
Також Георгій Гамов був відомий тим, що писав науково-фантастичні романи з ціллю популяризації науки, бестселером став його роман "Містер Томкінс в країні чудес", перкладений на всі європейські мови.
19 серпня 1968 року Георгій Гамов помер. На думку більшості фізиків США та Європи Гамов мінімум тричі заслуговував на Нобелівську премію і те що її так і не отримав, є великою несправедливістю.
Другим ми згадаємо Феодосія Добжанського. Феодосій народився у Немирові 1900 роду, в доволі знатній шляхетській сім'ї, мав польське та українське коріння. Вчився у Київському університеті, був аспірантом кафедри зоології Української академії наук УРСР. В 1924 році переїхав в Ленінград, адже там почалися генетичні та євгенічні дослідження. Став спеціалістом в бюро євгеніки та генетики СРСР. У 1927 році поїхав на стажування в США в Колумбійський університет у відомого генетика Томаса Моргана. Оскільки в цей час почалися зміни в ідеологічному курсі СРСР щодо євгеніки та генетики, Феодосій вирішив не повертатися в СРСР і залишився в США. В 1936 році Добжанському присвоєно звання професора Каліфорнійського технологічного університету. Став одним з провідних євгеніків США, допоки звісно ж вона не була заборонена.
В чому ж головна заслуга Добжанського в науці? На цей час фактично паралельно і незалежно існувало дві науки - це еволюція та генетика, довгий час на відмінності в розумінні походження видів і їхнього розвитку закривали очі. Але довго так тривати не могло. Феодосій Добжанський вперше об'єднав між собою генетику та теорію еволюції, написавши у 1937 році книгу "Генетика та походження видів", котра фактично створила всі основи нашого сьогоднішнього розуміння еволюції. Ця праця Феодосія заклала всі майбутні здобутки біологічної науки і незрозуміло лише одне - чому він знову залишився без Нобелівської премії? Її то давали і за менші заслуги, як наприклад Хакслі, але ж Хакслі лише розвивав ідеї, закладені Добжанським. Але загалом серед науковців Феодосій мав визнання, він був почесним членом 20 університетів світу, зокрема Колумбійського, Оксфордського, Падуанського. Член Лондонського королівського товариства, Німецької академії природодослідників «Леопольдина», Шведської академії наук, Датського королівського товариства.
У 1964 році Добжанський отримав Національну наукову медаль США. Помер 18 грудня 1975 року від серцевого нападу.
Ну і варто ще згадати Альберта Бандуру, який зробив величезний внесок у психологію. Альберт Бандура народився у Канаді в українській сім'ї у 1925 році. Закінчив університет Британської Колумбії, університет штата Айова та став професором психології Стенфордського університету. Він президент Американської психологічної асоціації та почесний президент Канадської психологічної асоціації.
У 1969 році він написав книгу "Принципи модифікації поведінки", до 1979 році ця книга стала найбільш цитованою в наукових роботах по психології, а журнал "Current contents" визнав книгу "класикою цитування". Бандура досі вважається найбільш авторитетним вченим в галузі поведінкової психології. Відомий своїм експериментом з лялькою Бобо, яким встановив, що діти схильні копіювати агресію побачену на екрані, не маючи при цьому інших зовнішніх стимулів до агресії. Фактично Бандура був передвісником відкриття дзеркальних нейронів, які пояснили чому це відбувається.
Альберт Бандура розробив нові методи терапевтичного втручання, шляхом процедур моделювання поведінки в цілях формування нової когнітивної та поведінкової компетентності. Висока ефективність методів Бандури була доведена зокрема роботами Джорджа Міда, Ніла Міллера та Джона Долларда. На мій погляд разом з Гансом Айзенком та Альбертом Еллісом найбільш видатний психолог за всю історію.
Досі живий і продовжує викладати та працювати.
