хочу сюда!
 

Наталія

41 год, лев, познакомится с парнем в возрасте 38-56 лет

Заметки с меткой «україна»

Президент України Петро Порошенко з родиною в храмі УПЦ КП

Великодня всенощна літургія, хресний хід навколо собору Святого Володимира










Приклад любові до Тараса Шевченка

Неймовірна пожертва: дідусь віддав заощадження на пам'ятник
Тарасу Шевченку


У селі Соболівка, що на Черкащині, дідусь віддав 50 тисяч гривень на гранітний пам'ятник Кобзарю. Третину суми чоловік назбирав із пенсії.

89-річний Йосип Маслюк сам вибирав місце для встановлення пам'ятника.

"Кобзар мене формував як патріота. Я не довго збирав. У мене залишок був від проданої хати в Черкасах, ще трішки додав", – розповів Йосип Маслюк.

Встановлений пам'ятник Тарасу Шевченку – єдиний у селі Соболівка. Доглядають за монументом парафіяни місцевої церкви. Навесні вже запланували озеленити місцину.

http://24tv.ua/neymovirna_pozhertva_didus_viddav_zaoshhadzhennya_na_pamyatnik_tarasu_shevchenku_n806823

Хроніки неоголошеної війни

Хроніки неоголошеної війни. Як створювались терористичні "ЛДНР"

Трагічні події на сході України, які розпочалися три роки тому, багатьма спочатку осмислювались як страшний сон. Просто нічний кошмар, дії в якому відбуваються настільки швидко, що ти не встигаєш їх усвідомлювати. Тоді навряд хтось розумів, що таке війна, яка вона насправді і що на нас чекає далі.

У квітні 2014 року уся влада була "тимчасовою". Виконуючим обов’язки Президента і головою Верховної Ради був Олександр Турчинов. Арсеній Яценюк – головою Уряду. Андрій Парубій – головою РНБО. А міністром оборони був Михайло Коваль. Нафта коштувала 107 доларів за барель. На Росію були накладені відносно слабкі санкції після кримських подій.

Силові підрозділи і ситуація в регіонах погано контролювалися Києвом. Уся країна відходила від шоку після анексії Криму. І в цей час Росія почала операцію по захопленню Донбасу.

6 квітня у Донецьку, Луганську та Харкові відбулися масові акції. Формально вони мали на меті звільнення співробітників "Беркуту", заарештованих за злочини на Майдані. Але мітинги швидко переросли у щось значно більше. Уже до вечора були захоплені будівлі Луганського управління служби безпеки, а також Донецької та Харківської обласних державних адміністрацій.

7 квітня у Донецьку нікому невідомий бородань з божевільними очима оголосить акт незалежності "ДНР". Акт мав "набути сили" після референдуму не пізніше 11 травня. Сепаратисти сподівались на включення "ДНР" до складу Росії і звернулись до Путіна з проханням ввести "миротворчі" війська.

Читайте також: Про війну. Без Табу. Частина перша: Кати

Варто зазначити, що багато жителів Донецьку та Луганську у ці дні фіксували велику кількість "гастролерів" – людей з Росії, що не знали місцевості і не розуміли особливостей регіону. Подібне було на проросійських мітингах і раніше.

Так, у березні росіяни спалили прапор ФК"Шахтар" у Донецьку.

У той самий час на мітингу у Харкові вперше засвітився російський найманець "Моторола". Варто звернути увагу на те, що за його спиною робить міліція – ні-чо-го.

Такого було багато. Автобуси з Росії заїзджали колонами, питання "як проїхати до центру" звучали в Донецьку та Луганську усе частіше. Росіяни швидко повісили свої триколори в Луганську та Донецьку.

Тут як тут буде російська преса, яка заздалегідь знала, що саме відбудеться. Згодом ці журналісти будуть висвітлювати війну. Висвітлювати з боку сепаратистів. А росіяни, які приїхали на Донбас, дуже швидко почнуть зізнаватись звідки вони з’явились.

Читайте також: Про Війну. Без Табу. Частина друга: Окуповані

9 квітня Арсен Аваков скаже, що з сепаратистами в Луганську питання буде вирішене за 48 годин. 11 квітня Ринат Ахметов закличе до мирного вирішення конфлікту і переговорів. Натомість уже 12 квітня у Слов’янську невідомі озброєні люди захоплять міськвідділ міліції. За допомогою машини вони зірвуть решітки на вікнах та заволодіють зброєю всередині. Відчутного спротиву їм ніхто не чинитиме.

У той же день на околицях Слов’янську з’явиляться озброєні люди, що контролюватимуть рух транспорту, в’їзд та виїзд з міста.

Мер Слов’янську Неля Штепа вступить у переговори з загарбниками і заявить, що це "звичайні донбаські хлопці". Вона швидко одумається, коли СБУ відкриє на неї карну справу. Але буде уже пізно.

До вечора озброєні люди захоплять прокуратуру, районну адміністрацію та будівлю СБУ і вивісять над ними російські прапори. Частина працівників потрапить у полон.

13 квітня РНБО прийме рішення про початок АТО на сході України з залученням Збройних Сил. Російські ЗМІ одразу заявили, що в Україні почалась громадянська війна, винні в якій "націоналісти" та США. Хоча в той же день з’явився запис, де озброєні люди в Краматорську говорять з характерним російським акцентом, і фраза “за порєбрік” одразу стане крилатою.

В цей день офіційно почнеться гібридна війна, яка забере життя понад десяти тисяч військових та цивільних, зруйнує регіон та, на деякий час, поставить під питання існування нашої держави.

Щодо учасників тих подій, то загравання з терористами дорого обійдуться Ринату Ахметову. Його статки впадуть у вісім разів – з майже 16 мільярдів до 2. Його впевненість, що він може контролювати обстановку в регіоні, коштуватиме йому майна та підприємств. Він стане непублічним і втратить значну частину впливу.

Неля Штепа втратить посаду та буде ув’язнена. По сьогоднішній день вона перебуває за ґратами.

Читайте також: Про Війну. Без Табу. Частина третя: Система

Донбас не увійде до складу Росії і не побачить російських пенсій та зарплат. Туди прийдуть лише російські ціни, зброя і війська. Будуть зруйновані будинки і долі. Тисячі людей будуть катовані, ув’язнені або страчені так званими "ополченцями". Тисячі з яких будуть знищені протягом року.

Європа іще довго буде вагатися перед тим, як ввести санкції.

Український народ переживе трикратне падіння курсу гривні, обвал економіки і війну. З народу вийдуть добровольчий та волонтерський рухи і звільнять Слов’янськ, Краматорськ, Лисичанськ та багато інших міст. Війна затягнеться на роки. Але український народ буде і далі підтримувати свою армію. Бо, як казав Наполеон, народ, який не хоче годувати свою армію, буде змушений годувати чужу.

Читайте також: Про Війну. Без Табу. Частина четверта: "Русская весна"

Дивне вариво дивних кухарів

Інститут національної пам’яті пропонує нову редакцію законопроекту про свята
13 Квітень 2017, 14:49


Український інститут національної пам’яті після громадського обговорення підготував законопроект, в якому пропонує впорядкувати календар свят і пам’ятних днів в Україні, йдеться в повідомленні на сайті інституту.

У документі виділено чотири категорії: державні свята, традиційні свята, міжнародні дні, скорботні дні.

До міжнародних днів внесене, серед інших, 8 березня – День боротьби за права жінок (день пропонують зробити святковим, але не вихідним) і 1 травня – День праці (згідно з законопроектом, буде вихідним).

«Оскільки українці не підтримали намір запровадити Шевченківський день (9 березня) і День сім’ї (друга п’ятниця вересня) як вихідні святкові, то цю пропозицію знято з календаря», – заявляють в інституті.

9 травня, День перемоги, пропонується залишити святковим, але не вихідним. Натомість вихідним пропонується зробити День пам’яті та примирення 8 травня.

Водночас до проекту внесене як традиційне свято – День Святої Трійці. Другий день після Великодня і Трійці (понеділок) залишається вихідним.

Також вноситься як традиційне свято – Різдво Христове за григоріанським календарем, що відзначається 25 грудня (не буде вихідним днем).

Неробочий святковий день пропонують не переносити на понеділок, якщо він припадає на вихідний (окрім Різдва за юліанським календарем, 7 січня).

День Державного Прапора України відзначатиметься 4 вересня (саме цього дня підняли синьо-жовтий прапор над будівлею Верховної Ради України у 1991 році), додали в інституті.

Законопроект також пропонує День пам’яті жертв політичних репресій перенести з третьої неділі травня на першу неділю листопада на вшанування жертв розстрілу 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох, коли за вироками позасудових органів загинули понад 100 діячів української культури, науки, військових, священнослужителів – в’язнів Соловецького табору особливого призначення.

Інститут підготував нову редакцію проекту закону України, відповідний пакет документів і має намір передати його на розгляд парламенту.

У лютому інститут запросив до обговорення нового календаря свят, заявляючи, що чинний містить як українські свята, «так і залишки радянської пропагандистської традиції».

https://www.radiosvoboda.org/a/news/28427596.html


БГ: Справді дивне цей календар є вариво, як мед з часником. Про 1-ше і 9-те травня і 8-ме березня взагалі не варто згадувати, як, до речі, про Голокост щось дивне. Також державний Герб України, якого ще не затверджено у формі Великого Герба, як можна відзначати? Викиньте все, що можна не згадувати - тоді лишиться сутність.Все одно люди святкують те і тоді, коли цього захочуть, а змусити вже абсурдно.
А релігійні свята перевести на Григоріанський календар вихідні треба, але коли то буде?..


Успіхи серед завалів Уряду Гройсмана за рік

Успіхи та провали уряду Гройсмана за рік
12 Квітень 2017, 08:00

Новообрані члени Кабінету міністрів, який очолив Володимир Гройсман, у сесійній залі Верховної Ради, 14 квітня 2016 року

Новообрані члени Кабінету міністрів, який очолив Володимир Гройсман, у сесійній залі Верховної Ради, 14 квітня 2016 року


Одним із своїх основних досягнень в уряді називають зростання ВВП у 2016 році на 2,2% як свідчення економічного розвитку країни. Частина експертів опитаних Радіо Свобода кажуть, що передумови для такого економічного зростання були закладені попереднім урядом. Інші запевняють, що певне покращення ситуації обумовлене природніми економічними коливаннями, вони зауважують, що кризу та підйом прогнозували заздалегідь. Утім, більшість експертів сходяться на тому, що уряду Гройсмана слід віддати належне за стабільність економіки країни протягом року.

Детальніше про досягнення та провали в цифрах.

Досягнення

1. Підвищення рівня мінімальної заробітної плати до 3200 гривень, тобто вдвічі з 1 січня 2017 року. 3,5 мільйони працівників отримали підвищення зарплати через подвоєння «мінімалки», за даними звіту Кабінету міністрів. Підвищили зарплату лікарям і вчителям.

За даними моніторингу Мінсоцполітики, середня заробітна плата станом на 1 січня 2017 року становить:

– працівників освіти – 5 126 гривень (збільшення на 56,8 відсотка, або 1 857 гривень, порівняно з 1 січня 2016-го)

– працівників охорони здоров’я – 4 479 гривень (збільшення на 56,9 відсотка, або 1 626 гривень, порівняно з 1 січня 2016-го).

«Як не дивно, це виявилося позитивним кроком. В першу чергу для бюджету і для низькооплачуваних співробітників. Для бізнесу це не найкраща новина з одного боку, з іншого боку – бізнес і без цього вже був вимушений піднімати зарплати, тому великого негативу не відчув» – зазначає економіст, керуючий партнер компанії «Capital times» Ерік Найман.

2. Перехід до публічних закупівель через електронну систему ProZorro. З 1 серпня запроваджено електронну систему ProZorro у всіх державних закупівлях.

«Від моменту запровадження електронної системи закупівель та станом на 1 січня 2017 року економія бюджетних коштів складала близько 8,3 мільярда гривень, що становить 10,2 відсотка загальної суми закупівель», – йдеться у звіті Кабміну за 2016 рік.

Станом на лютий 2017 року, за даними Мінекономрозвитку, економія склала 17,72 мільярда гривень бюджетних коштів. Цей факт допоміг команді ProZorro вдруге отримати нагороду на щорічній гала-церемонії «C4F Davos Awards 2017» у Женеві для фахівців у сфері комунікацій.

3. Впровадження реформи з децентралізації, внаслідок якої за 2016 рік на 41,6% зросли власні доходи місцевих бюджетів.

Протягом 2016 року було утворено 207 об’єднаних територіальних громад на добровільних засадах. Таким чином загальна кількість громад, з моменту ухвалення закону, дорівнює 366. Це 17% від загальної кількості місцевих рад базового рівня.

Для розбудови інфраструктури об’єднаних територіальних громад 2016 року з державного бюджету місцевим бюджетам було надано відповідну субвенцію у розмірі 1 мільярд гривень, за рахунок якої громади реалізували 1 383 інфраструктурні проекти.

4. Енергетика. В квітні 2016 року уряд ухвалив рішення щодо єдиної ціни на газ для населення та промисловості.

Встановити вартість вирішили єдину для всіх і відразу відповідно до ринкової вартості. Володимир Гройсман зазначив, що це буде останнє підвищення в межах угоди із Міжнародним валютним фондом. Уряд затвердив ціну для всіх на рівні 6879 гривень за тисячу кубометрів газу.

«Переконаний у тому, що ми у цьому питанні поставимо крапку, і це буде остання зміна ціни на газ у житті нашої держави. Вірю в те, що ми приймаємо державницьке рішення, здатні забезпечити підтримку тих, хто її потребує. Переконаний, що ми поставимо крапку в корупційних схемах ринку газу, і ми будемо все робити далі для того, щоб ситуація в країні змінилась в кращий бік», – заявив тоді прем’єр Володимир Гройсман.

Володимир Гройсман

Володимир Гройсман

Як прозвітував Кабмін за 2016 рік, у результаті «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» вперше за останні шість років не отримувала бюджетного фінансування та вперше за п’ять останніх років отримала чистий прибуток у сумі більше ніж 21 мільярд гривень.

Експерти називають це позитивним кроком, як і започатковану реформу з реструктуризації публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Ще одним позитивом називають те, що більше ніж рік Україна не закуповує газ в Росії.

Крім того, серед перемог уряду цього року експерти додають ще впровадження системи електронного декларування, започаткування реформ в системі охорони здоров’я (закупівля ліків через міжнародні організації, запуск програми «Доступні ліки», зміни в податковому законодавстві (щодо електронного реєстру відшкодування ПДВ, ліквідації податкової міліції), відкриття нових напрямків міжнародного авіасполучення.

Провали

1. Приватизація об’єктів державної власності. В 2016 році бюджет країни отримав від приватизації лише 188,9 мільйона гривень замість запланованих 17,1 мільярда гривень.

Приватизація Одеського припортового заводу у 2016 році зривалась кілька разів на тлі гучних скандалів та маніпуляцій.

Заступник голови Фонду держмайна Андрій Гайдуцький пояснює неспроможність реалізувати план, зокрема, перепонами з боку уряду.

«З 396 державних підприємств 105 знаходяться у переліках, приватизація яких заборонена окремими законами. З 291 державного підприємства 142 знаходяться в управлінні інших відомств, переважно міністерств. Зволікання з передаванням постійно відкладає їх підготовку до приватизації. Замість того, щоб активно передавати фонду державні підприємства для їх підготовки до продажу, відомства просять уряд вилучити їх з приватизаційного переліку. У 2016 році більше від половини з майже 60 підприємств були вилучені з переліку саме з цієї причини, тому фонд не має права готувати їх до приватизації», ­– зазначає доктор економічних наук, заступник голови Фонду держмайна Андрій Гайдуцький.

2. Понад 90% колишніх міліціонерів зберегли свої посади після проведення переатестації. Звільнено було лише трохи більше ніж 5 тисяч осіб. Й при цьому багатьом вдалося поновитися на посаді через суд.

«Вихлоп» від цієї діяльності був мінімальним і це все показало, що це був неефективний інструмент. Як тільки побачили, коли в кількох районах почалась переатестація, яка велика кількість людей не атестовується, включилися механізми, щоб провести своїх людей та їх атестувати. Стара система в апараті міністерства не допустила радикальних змін. В атестаційних комісіях була переважно громадськість, яка витратила величезну кількість часу на це, а результат не виправдав очікувань. Це звичайно не результат для такої кількості часу і ресурсів», – експерт із «Центру політико-правових реформ», головний експерт групи реформ правоохоронних органів «Реанімаційного пакету реформ» Олександр Банчук.

3. За рік зросли тарифи на всі комунальні послуги: холодна вода майже на 35%, електроенергія – в межах 60-70%, газ – практично вдвічі, а найвідчутніше та найболючіше для українців підвищення тарифів на гарячу воду та опалення – більше ніж вдвічі.

«Підвищення цін, що відбулося внаслідок приведення ціна на газ у відповідність до рівня закупівельних цін по імпорту – це об`єктивна річ, яку треба було зробити. Але, на жаль, ціни на комунальні послуги виросли не лише тому, що зросли ціни на газ, але й тому, що абсолютно нічого не було реформовано в секторі теплокомуненерго. Ця природна монополія залишилась на тих самих умовах, на яких була: така сама непрозора, в тариф закладено багато втрат, яких могло б не бути, розкрадання», – пояснює старший економіст, член наглядової ради центру соціально-економічних досліджень «CASE Україна» Володимир Дубровський.

Експерт зазначає, що якби із підвищенням ціни на газ була підвищена ефективність роботи підприємств теплокомуненерго, створена штучна конкуренція між ними, то населення могло би отримати набагато менші тарифи на опалення та гарячу воду.

«На жаль, уряд всерйоз це питання не розглядав, тому ми маємо такі тарифи для населення. І виходить, що за рахунок бюджету компенсується з одного боку неефективність, з іншого боку – розкрадання, що фактично виливається у схему розкрадання державного бюджету», – наголошує економіст.

Загальна сума субсидій, призначених домогосподарствам на оплату житлово-комунальних послуг у 2016 році становила 5 мільярдів 704,7 мільйона гривень, за даними Держстату.

І лише за січень-лютий 2017-го ця сума вже склала 1 мільярд 636,1 мільйона гривень, як підрахував Держстат.

4. Не вдалося покращити бізнес-клімат

Податкове навантаження на бізнес посилилось – через підвищення «мінімалки», впровадження Єдиного соціального внеску (ЄСВ) для непрацюючих підприємств:

– Сума ЄСВ вдвічі збільшилася (з 352 до 704 гривень) для підприємців платників податку 1-ї групи.

– З 2017 року фізичні особи підприємці мають щомісяця сплачувати ЄСВ у розмірі 704 гривні, навіть якщо не отримували доходу.

– Підприємці, які використовують найману працю, сплачуватимуть більше зарплатних податків за кожного співробітника.

– Зросла сплата Єдиного податку, який прив’язаний до «мінімалки».

Як наслідок спостерігалось масове закриття підприємств. Станом на лютий (лише за 2 місяці) їх закрилось понад 300 тисяч.

Попри те, що уряд намагається полегшити ведення бізнесу шляхом дерегуляції, підприємці цього не відчувають в значній мірі, зазначає директор Інституту аналізу і прогнозування Юрій Лісничий

«Корупція, умови ведення бізнесу, відсутність сигналів, які б свідчили міжнародним інвесторам, що в Україні змінилась ситуація, що це вже не «совкова» країна, де вести бізнес неможливо. Ми як були при Януковичі країною з такими підходами в бізнесі, до певної міри нею і залишились. Навіть заборона проведення певних перевірок не стерла ту демонізацію державної машини, яка відлякує як іноземних інвесторів, так і наших. А до того додається відсутність захищеності бізнесу: рейдерські схеми, відсутність справедливого судочинства. Але загалом треба віддати належне, не відбулося того краху, яким лякали як пропагандисти російські, так і п’ята колона всередині країни», – пояснює директор Інституту аналізу і прогнозування.

До провалів уряду експерти також додають затягування із земельною реформою та стартом ринку сільськогосподарської землі, гальмування пенсійної реформи.

У сфері децентралізації є спроби утворення територіальних громад під сферу впливу місцевих «олігархів», а також виділення бюджетних коштів на розвиток громад під окремих народних депутатів-мажоритарників, зазначає Юрій Ганущак.

Політична карикатура Олексія Кустовського

Політична карикатура Олексія Кустовського

Громадська рада Львівщини є ось такою

Шановні представники інститутів громадянського суспільства!

         11 квітня відбулось засідання ініціативної групи для формування нового складу Громадської ради, на якому було підведено підсумки перевірок документів кандидатів від ІГС, які подалися для участь в Установчих зборах.

Сформовано списки кандидатів до складу громадської ради, які братимуть участь в Установчих зборах (додаток 1) та списки представників ІГС, яким відмовлено в участі в Установчих зборах із зазначеними підстави для відмови (додаток 2).  Також у додатку 3 рекомендований порядок денний Установчих зборів.

         Просимо ознайомитись із списками.

У середу, 19 квітня 2017 року відбудуться Установчі збори Громадської ради при Львівській облдержадміністрації.

Реєстрація о 14.30 год.

Початок засідання о 15.00 год.

Місце проведення: Львівський палац мистецтв (м. Львів, вул. Коперника, 17).

З повагою
Департамент внутрішньої та інформаційної політики ЛОДА
тел. 2-999-239

ЗАТВЕРДЖЕНО
Рішенням № 1
ініціативної групи
Протокол № 6
від 11 квітня 2017 року
№    ПІБ    ІГС
1.    Біляк Михайло Васильович 14.11.1947    громадська організація "Асоціація по створенню Розточанського біосферного заповідника"
2.    Велійка Іван Богданович 17.01.1960р.    Львівська обласна організація роботодавців автомобільного транспорту "Укравтотранс- Львів"
3.    Гарат Іван Васильович 28.04.1972р.    Благодійний фонд «Спадщина Митрополита Шептицького»
4.    Гончаров Валерій Дмитрович 30.05 1956р.    Всеукраїнська громадська організація " Українська асоціація ветеранів-співробітників спеціальних підрозділів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю "К" Служби безпеки України"
5.    Депа Роман Іванович 29.08.1967    Благодійний фонд "Сокіл"
6.    Романяк Іван Миколайович 08.10.1958р.    громадська організація «Всеукраїнська асоціація автомобільних перевізників»
7.    Тигач Дмитро Тарасович 19.10.1984р.    Львівське обласне відділення Всеукраїнської благодійної організації "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД"
8.    Петрівський Микола Михайлович  11.03.1959р.    громадська організація  "Захист власників об`єктів нерухомості"
9.    Колос Богдан Олексійович 14.07.2017р.    громадська організація "Інститут дослідження і вдосконалення життя людини та управління державою"
10.    Бурик Зоряна Михайлівна     12.04.1982    громадська організація - Асоціація "Спілка власників автостоянок та операторів зон паркування"
11.    Болюбаш Андрій Романович 10.08.1987р.    громадська організація «Розвиток громади»
12.    Фещук Володимир Юрійович 27.07.1985р.    громадська організація Спортивний клуб «Легіон «Львів»
13.    Бай Назар Євгенович  06.09.1992 р.    громадська організація "Об`єднання інвалідів Львівщини"
14.    Грет Оксана Стефанівна 10.05.1992р.    громадська організація "Антикорупційний моніторинг Львівщини"
15.    Дячишин Сергій Михайлович                                           08.10.1985    громадська організація "Українська спілка учасників АТО"
16.    Максимець Василь Йосипович  07.09.1954р.    ЛОО "профспілка працівників лісового господарства"
17.    Дичко Ірина Іванівна   29.09.1991р.    громадська організація "Грім"
18.    Репех Василь Петрович  14.03.1977р.    ЛОО "Товариство лісівників у Львівській області"
19.    Акер Ігор Ярославович   07.08.1988р.    громадська організація "Правда і Закон"
20.    Дереш Леся Андріївна  19.03.1949    Львівська обласна організація профспілки працівників текстильної та легкої промисловості
21.    Оруджев Руслан Азізович                11.12.1983р.    громадська організація "Львівська обласна спілка соціального захисту бійців АТО та сімей загиблих"
22.    Фіцуляк Мирослав Романович    20.02.1969    Львівський обласний осередок Всеукраїнської громадської організації "Товариство відродження української нації"
23.    Скіра Роман Володимирович 26.06.1970р.    громадська організація «Центр підтримки і сприяння захисту прав людини»
24.    Гаюк Володимир Васильович     25.07.1951     Львівський обласний осередок Громадської організації Всеукраїнська асоціація виробників дизельного біопалива "БІОДИЗЕЛЬ"
25.    Островський Мирон Миколайович 18.02.1960    Львівський центр соціального захисту та реабілітації інвалідів
26.    Швайка Андрій Володимирович  07.10.1963    Львівська обласна громадська організація "Львівтрансзахист"
27.    Іванків Зоряна Ярославівна 05.02.1965    громадська організація "Магдибурзьке право"
28.    Ковальчук Богдан Євтихійович 08.07.1941р.    громадська організація «Західноукраїнський регіональний інститут громадянського суспільства ім. Ярослава Мудрого»
29.    Цуняк Михайло Іванович    17.11.1966р.     Турківська районна організація "Українська Спілка ветеранів Афганістану"
30.    Яворський Михайло Олександрович  11.08.1990р.    громадська організація  "Офіс Ідей"
31.    Федишин Роман Романович       14.06.1994р.    громадська організація "Свій край"
32.    Яблонський Ігор Романович             12.08.1978р.       громадська спілка"Об'єднання народного контролю"
33.    Іличов Богдан Іванович 09.04.1966р.    громадська спілка "Ліга Українського Козацтва"
34.    Павлечко Василь Осипович 02.05.1948р.    Львівське обласне об’єднання організацій роботодавців «Об'єднання роботодавців Львівської області»
35.    Куземський Мирон Васильович 02.09.1952р.    громадська організація "Всеукраїнська асоціація дистриб'юторів, виробників і продавців професійного звукового та світлового обладнання музичних інструментів"
36.    Паславський Петро Іванович              11.07.1938р.    громадська організація "Наше Рудно"
37.    Приндак Василь Петрович           30.09.1976р.    громадська організація "Природа"
38.    Гордасевич Богдан Олексійович 19.06.1961р.    Львівське обласне відділення «Асоціації діячів естрадного мистецтва України»
39.    Кіц Олег Ігорович  07.10.1964р.    Львівська обласна організація народно-демократичне об`єднання "Нова Україна"
40.    Нога Богдан Федорович 04.10.1954р.    Всеукраїнська громадська організація "Наційональний комітет боротьби з корупцією у Львівській області"
41.    Вольський  Богдан Онуфрійович  04.10.1954р.    Всеукраїнська ГО "Наційональний комітет боротьби з корупцією у Львівській області"
42.    Галуга Мирон Іванович 29.03.1952р.    громадська організація "Об'єднання українських офіцерів"
43.    Курбанов Рустам Расулович      06.02.1968р.     Львівська обласна громадська організація "Округ"
44.    Кийко Андрій Олександрович      19.04.1965р.    Громадська організація "Комітет збереження природи"
45.    Кришталь Володимир Петрович  26.07.1958р.    Бориславська міська громадська організація "Асоціація роботодавців м. Борислава"
46.    Салабай Роман Іванович 21.02.1986р.    громадська організація "Вектор Європейського розвитку "ВАРТО"
47.    Колодко Мирон Миколайович 31.03.1949р.    ЛОО Всеукраїнська спілка автомобілістів
48.    Батюк Юрій Орестович 07.06.1963р.    громадська організація "Обєднання підприємців Львівщини "Крок"
49.    Шайнер Михайло Володимирович 04.01.1959р.    громадська організація "Спілка ветеранів локальних війн та збройних конфліктів "Союз десантників"
50.    Верхоляк Галина Зенонівна 08.10.1983р.    громадська організація  "Вектор права"
51.    Верхоляк Роман Богданович 01.10.1983р.    громадська організація "Варта 700"
52.    Панова Ірина Борисівна      08.01. 1958р.    громадська організація  "Самозахист"
53.    Середа Степан Васильович 09.01.1958р.    громадська організація «Новий Львів»
54.    Марикобила Степан Дмитрович  15.08.1943р.    Львівське міське відділення Всеукраїнського об`єднання ветеранів
55.    Іванцов Євген Петрович 02.08.1987р.    Об'єднання громадян "Мисливсько-рибальське господарство "Старичі"
56.    Пилипенко Олег Владиславович  19.01.1981р.    громадська організація «Суспільно Правозахисний Актив справедливість»
57.    Курій Михайло Михайлович 05.08.1957р.    первинна профспілкова організація державного підприємства "Старосамбірське лісомисливське господарство"
58.    Троценко Марина Юріївна 31.08.1959р.    Об'єднання громадян "Громадянська Європейська Співпраця"
59.    Середа Ганна Степанівна  25.07.1960р.    громадська організація "Жіночий вибір України"
60.    Слободян Павло Миколайович  10.07.1990р.    громадська організація "Інвалідів воїнів АТО "Пульс Життя"
61.    Токар Орест Михайлович 26.07.1966р.    Золочівська районна організація роботодавців
62.    Шведюк Тетяна Іванівна 02.01.1966р.    Благодійний фонд ім. В.Башти
63.    Марямппольский Володимир Петрович 22.08.1984р.    громадська організація  "Українська родина"
64.    Музика Павло Михайлович 11.04.1954р.    громадська організація «Львівська аграрна палата»
65.    Зарума Степан Володимирович  24.10.1965р.    громадська організація "Аналітичний центр "Експрес група"
66.    Коренєва Інга Костянтинівна 07.06.1962р.    громадська організація «Львівська асоціація «Сомельє»
67.    Вардзаль Олександр Григорович  28.05.1965р.    громадська організація "Центр громадської адвокатури"
68.    Царьова Галина Миколаївна 14.03.1968р.    громадська організація "НА КРИЛАХ АНГЕЛІВ"
69.    Тітик Ігор Степанович 19.08.1966р.    Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторських та суміжних прав "Оберіг"
70.    Васильців Григорій Васильович26.03.1950р.    Львівська обласна асоціація малого та середнього підприємництва
71.    Угляр Роман Юрійович 17.10.1948р.    Львівська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок
72.    Гринда Роман Михайлович 18.07.1975р.    громадська організація "Воля України"
73.    Шендюх Юрій Андрійович 28.04.1987р.    Львівська обласна організація роботодавців транспорту
74.    Кульчицький Іван Іванович 23.07.1953р.    громадська організація «Агенція Європейських Інновацій»
75.    Шуб Андрій Ісаакович 22.07.1965р.    Всеукраїнська громадська організація "Громадська Палата України"
76.    Кміть Ярослав Михайлович       28.10.1951р.     Громадська організація "Львівське Ставропігійське Братство"
77.    Когут Микола Васильович 25.05.1963р.    громадська організація  "Асоціація деревообробників та лісозаготівельників Львівщини"
78.    Огоновський Іван Іванович 03.04.1983р.    громадська організація "Наша спільна громада"
79.    Ільків Олег Іванович 22.06.1969р.    громадська організація "Військово-патріотичний вишкіл "Патріот"
80.    Коцюруба Ігор Іванович 11.09.1965р.    громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону "Патріот"
81.    Пшик Андрій Святославович 07.01.1991р.    громадська організація  "Центр соціального захисту населення"
82.    Стеблівський Василь Богданович  04.02.1991р.    громадська організація "Правозахисна група "Закон та імператив"
83.    Чайка Володимир Ігорович 01.10.1995р.    громадська організація "Асоціація юристів України"
84.    Степаненко Станіслав Сергійович  18.12.1991р.    громадська організація "Громада Галіції"
85.    Хміль Ігор Євгенович 16.01.1972р.    громадська організація «регіональної агенції розвитку території Свірзької сільської ради»
86.    Коржинський Ярослав Васильович  09.08.1942р.    Львівське обласне відділення Всеукраїнського об"єднання ветеранів
87.    Волошин Ярина Олександрівна  26.04.1993р     громадська організація "Автономний опір-Львів"
88.    Дацко Олеся Ігорівна 26.11.1977р.    Громадська організація "Центр суспільних інновацій"
89.    Лега Василь Григорович 10.05.1985р.    громадська організація "Галицька фортеця"
90.    Бєлуха Петро Юрійович 06.02.1988р.    Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України
91.    Ковальський Роман Мар`янович  19.09.1942р.     громадська організація "Законність і порядок"
92.    Дацько Роман Михайлович 15.07.1958р.    Об’єднання профспілок Львівщини
93.    Троцька Катерина Степанівна 31.10.1996р.     громадська організація "Нам тут жити"
94.    Підгайний Августин Андрійович  24.07.1996р.    Первинна профспілкова організація студентів та аспірантів Національного університету "Львівська політехніка"
95.    Бойчишин Лідія Михайлівна 03.10.1973р.    громадська організація «Національне екологічне бюро»
96.    Гевал Володимир Федорович 21.12.1967р.    Львівської міської організації ветеранів Афганістану, учасниками антитерористичної операції, інших локальних війн
97.    Сипливий Микола Данилович 03.01.1963р.    Львівське обласне козацьке товариство ВГО "Українська націоналістична самооборона"
98.    Кащак Назар Олегович 14.07.1997р.    громадська організація "Громадська хвиля"
99.    Чад Іван Петрович  04.09.1956р.    Громадська організація "Центр громадського моніторингу"
100.    Плєсков Михайло Сергійович 24.09.1953р.    Громадська спілка "Альянс сприяння інвестуванню та розвитку бізнесу"
101.    Котовська Ольга Петрівна 16.07.1982р.     громадська організація "Центр розвитку потенціалу "Відкритий простір"
102.    Колодій Роман Степанович 11.01.1969р.    Всеукраїнська громадська організація "Українське реєстрове козацтво"
103.    Жехович Орест Олександрович  15.01.1982р.    Всеукраїнське ВГО "Український транспортний союз"
104.    Мисько Юлія Романівна 28.06.1996р.    ЛОМО "СОКІЛ"
105.    Цура Андрій Володимирович 22.06.1978р.    Місцеве відділення ВГО Асоціація платників податків України у Дрогобицькому районі
106.    Бондар Ярослав Михайлович 03.05.1971р.    Місцеве відділення ВГО "Асоціація платників податків України" у м. Львові районі
107.    Долінська Лілія Валеріївна 11.10.1973р.    Територіальне відділення Всеукраїнської громадської організації «Асоціація платників податків України» у Львівській області
108.    Баландюх Юрій Андрійович 16.08.1991р.    громадська організація "Львівський молодіжний клуб"
109.    Васюник Зоряна Іванівна 10.02.1962р.    громадська організація «Роде наш красний»
110.    Тушницький Орест Миронович  31.05.1977р.    громадська організація «Всеукраїнське лікарське товариство»
111.    Дуда Олег Романович 20.10.1976р.    громадська організація "Українське лікарське товариство у Львові"
112.    Біликівська Анна Романівна 22.12.1951р.    громадська організація "Народна дія Львів"
113.    Білоус Олексій Володимирович  11.08.1972р.    громадська організація "Державотворець"
114.    Романчак Андрій Олександрович  16.09.1978р.    громадська організація "Варта 1"
115.    Гук Ігор Михайлович 17.08.1957р.    громадська організація  "Інститут громадського захисту"
116.    Агєєв Михайло Анатолійович 12.11.1973р.    громадська організація  "Асоціація малих готелів, хостелів і апартаментів"
117.    Дегтяренко Олексій Олександрович  18.06.1979р.    громадська організація "Громадський актив Львова"
118.    Лускавець Ганна Іванівна 03.03.1959р.    громадська організація  "Завадівська фундація ім. о. Михайла Вербицького"
119.    Ривак Іван Миколайович 28.03.1945р.    Львівське обласне об'єднання організацій роботодавців
120.    Зошій Юрій Йосипович 05.02.1973р.    Львівська обласна галузева організація роботодавців страхування та фінансових послуг
121.    Щербань Сергій Іванович 25.10.1970р.    Львівська обласна організація роботодавців у сфері професійної оцінки
122.    Шевців Богдан Михайлович 08.08.1958р.    Організація роботодавців міста Львова
123.    Аронова Юлія Віталіївна  12.09.1981р.    громадська організація  "Розправлені крила"
124.    Шип Тарас Володимирович 01.01.1992р.    БО"Галицька лікарняна каса"
125.    Галич Тарас Борисович 07.12.1963р.    громадська організація "Нова ініціатива"
126.    Захваткіна Оксана Іванівна 14.08.1957р.    Львівська обласна організація профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України
127.    Козло Богдан Йосипович      05.09.1951р.    Львівська обласна організація профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України
128.    Качмар Михайло Богданович 06.12.1966р.    Львівська обласна організація Української спілки ветеранів Афганістану
129.    Гой Богдан Володимирович 20.05.1980р.    Львівська обласна організація «Національної спілки архітекторів України»
130.    Кузьмин Петро Михайлович 10.07.1986р.    МВВ ГО "Асоціація платників податків України" у м. Червоноград
131.    Волошин Володимир Іванович 29.10.1967р.    громадська організація «Інститут міжнародних економічних досліджень»
132.    Микита Орест Тарасович 01.10.1970р.    громадська спілка "Агенція місцевого економічного розвитку Яворівщини"
133.    Балицька Людмила Василівна 04.01.1979р.    Львівська обласна територіальна організація роботодавців
134.    Ільків Василь Ярославович 31.10.1964р.    організація роботодавців «Об’єднання роботодавців «Добробут»
135.    Базилевич Андрій Ярославович  15.01.1967р.    Благодійний фонд "Клуб Левів міста Львова"
136.    Сороковий Данило Олегович 06.10.1996р.    громадська організація  "Львівський молодіжний клуб"
137.    Рутар Степан Михайлович 04.01.1952р.    ЛОГО "Громадсько-патріотичне об'єднання "Український Чин"
138.    Мармура Володимир Йосипович  20.05.1962р.    громадська організація "Український Господар"
139.    Дуриш Михайло Степанович 11.09.1962р.    ВГО "Національний комітет по боротьбі з корупцією"
140.    Довганик Леся Матвіївна 13.06.1952р.     Громадська організація "Агенція розвитку підприємництва жінок та молоді"
141.    Нікончук Сергій Васильович 18.05.1957р.    громадська організація "Львівська обласна спілка безквартирних офіцерів, звільнених з військової служби у запас або у відставку"
142.    Савчин Микола Юрійович 12.09.1967р.    громадська організація "Українські ветерани Афганістану"
143.    Петришин Орест Богданович    громадська організація  "Центр сприяння ветеранам, полоненим та зниклим безвісти в АТО"
144.    Закревський Андрій Євстахович 07.12.1961р.    громадська організація "Українська спілка інвалідів Афганістану, локальних війн, збройних сил та загального захворювання у Львівській області"
145.    Кулинич Орест Ярославович 25.01.1971р.    громадська організація "Активне Товариство Львівщини"
146.    Іванців Андрій Олегович 23.05.1973р.    Громадська організація "Благодійний фонд Святого Августина"
147.    Пастушенко Ольга Борисівна 25.07.1961р.    громадська організація «Львівський відділ союзу українок»
148.    Сидоренко Світлана Степанівна  13.11.1965р.    Благодійна організація  "Благодійна фундація"Волонтерська сотня Львова"
149.    Могінська Тетяна Анатоліївна  25.06.1976р.    Представництво Американського об`єднання комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу
150.    Шумелда Руслана Романівна                       13.11.1975р.    Іудейська Релігійна громада Турей Загав (Золота Роза)
151.    Писарчук Наталія Анатоліївна  14.10.1960р.    федерація роботодавців України "Перемишлянська районна організація роботодавців"
152.    Кравців Роман Йосипович 06.03.1941р.    ЛОО Товариство "Знання України"
153.    Умрихін Андрій Борисович  15.12.1967р.    громадська організація "Асоціація учасників антитерористичної операції Львівщини"
154.    Тарнавський Михайло Іванович    ЛОО профспілки працівників агропромислового комплексу
155.    Невзгода Олександр Ананійович  07.03.1960р.    Західноукраїнська торакальна асоціація
156.    Реутов Сергій Миколайович     Благодійний фонд "Патріот +"
157.    Товстига Святослав Миколайович 09.08.1993р.    громадська організація " Молодіжний  інформаційно-консалтинговий центр "За якісний транспорт"
158.    Коваль Роман Ігорович                20.04.1991р.    громадська організація "Аналітичний Центр "За ЕКОрозвиток"
159.    Микитин Анна Іванівна 07.01.1956р.    Львівське відділення міжнародної організації "Жіноча громада"
160.    Островський Руслан Богданович 18.03.1981р.    громадська організація "Міжнародна Антикорупційна Асамблея"
161.    Семенюк Анна Богданівна 02.07.1959р.    Міжрегіональне громадське об`єднання "Організація патріотів України"
162.    Михайлів Іван Михайлович 15.05.1972р.    Громадське формування "Народна самооборона Радехів"
163.    Римарська Руслана Юріївна 29.09.1982р.    громадська організація "Реформи разом"
164.    Маркевич Юрій Володимирович 29.04.1969р.    Асоціація промисловців, підприємців і роботодавців Стрийщини
165.    Дацій Олег Ігорович 02.09.1976р.    Львівська обласна молодіжна громадська організація " Українська молодь - Христові"
166.    Седіло Григорій Михайлович 01.02.1950р.    громадська організація "Товариства «Сільський господар»
167.    Хараху Сергій Олександрович 01.12.1970р.    МГО "Юнацтво"
168.    Бермес Зеновій Миколайович 10.10.1949р.    Асоціація роботодавців Львівської області
169.    Олійник Іван Миколайович 23.04.1947р    громадська організація "Зелена Бузеччина"
170.    Пантелейчук Володимир Леонідович 31.05.1971р.    громадська організація "Ідея нації"
171.    Штибель Василь Григорович 08.02.1967р.    Первинна профспілкова організація комунального закладу ЛОР Львівська обласна дитяча клінічна лікарня "ОХМАДИТ" Вільної профспілки медичних працівників України
172.    Андрус Роман Богданович 22.06.1976р.    Центр соціологічних досліджень "думка. УА"
173.    Мартинюк Ярослав Ярославович 20.08.1992р.    громадська організація  "Законодавче бюро Володимира Парасюка"
174.    Поліщук Любомир Олександрович 06.10.1990р.    громадська організація "Українські перспективи"
175.    Парасюк Святослав Іванович                  01.01.1992р.    громадська організація "Бюро незалежних розслідувань"
176.    Голуб Ірина Зіновіївна 09.03.1986р.    громадська організація "Центр допомоги та підтримки військових"
177.    Рибак Анастасія Анатоліївна               03.01.1987р.        Благодійний фонд "Ми - Єдина родина"
178.    Саврій Ігор Ярославович 18.12.1968р.    громадська організація "Автосотня Самооборони"
179.    Бондарук Леся Станіславівна                       19.11.1982р.    громадська організація "Пріоритет прав"
180.    Фолюш Емілія Ігорівна 03.09.1993р.    Благодійний фонд "Рабів до раю не пускають"
181.    Спринський Іван Мирославович 05.08.1986р.    громадське  формування з охорони громадського порядку "Рабів до раю не пускають"
182.    Пилат Денис Олегович 25.08.1986р.    громадська організація "Рабів до раю не пускають"
183.    Романчишин Наталя Степанівна  26.09.1976р.    Громадська організація Дитячо-юнацької футбольної академії "ОПІР"
184.    Синявський Роман Назарович             01.04.1990р.    Львівська обласна громадська організація спортивний клуб УАГол
185.    Момонт Ольга Ольгардівна               2.07.1983р.    благодійний фонд "Карітас - Львів УГКЦ"
186.    Цимбала Микола Іванович                  31.01.1965р.    громадська організація "Сила Нації"
187.    Галась Любов Федорівна     БО "Львівське обласне відділення Українського фонду культури
188.    Білас Степан Ярославович 13.09.1970р.    громадська організація  "Побратими України"
189.    Фінканін Ігор Михайлович 09.04.1977р.    громадська організація  "Будуймо Україну разом"
190.    Лук'янов Сергій Анатолійович 18.02.1979р.    громадська організація  "Благоустрій рідного міста"
191.    Коропецький Ярослав Мафтейович 19.11.1970р.    ВГО"Союз захисту підприємців"
192.    Іванів Ігор Ігорович14.07.1965р.    Західно-регіональна благодійна організація  "Міжнародний центр впровадження Програм ЮНЕСКО"
193.    Вовчик Віталій Богданович              27.08.1977р.    громадська організація "Фонд святого Онуфрія"
194.    Дмитриш Василь Осипович              28.02.1975р.    громадська організація "Громадський рух Народний Контроль Дрогобиччини"
195.    Пукало Роман Михайлович    Львівська обласна організація роботодавців галузі охорони здоров`я


Проект
Порядок денний Установчих зборів
1.    Обрання лічильної комісії (рекомендується у чисельності 11 осіб), голови та секретаря Установчих зборів.
2.    Щодо заслуховування інформації про діяльність попереднього складу Громадської ради.
3.    Щодо заслуховування звіту ініціативної групи з підготовки Установчих зборів.
4.    Щодо визначення кількісного складу Громадської ради.
5.    Обрання членів Громадської ради при Львівській обласній державній адміністрації.
6.    Щодо створення робочої групи для напрацювання Положення Громадської ради.
7.    Щодо призначення дати першого засідання Громадської ради.
8.    Щодо подання кандидатур на посаду голови Громадської ради.
9.    Щодо порядку формування комісій Громадської ради.
10.  Різне.


Комусь - День космонавтики, а кому - початок війни

Слов’янськ: хроніки окупації та свободи

Три роки тому, 12 квітня, місто було захоплене російськими найманцями. «День» нагадав, як це було і наскільки змінилися настрої людей+
11 квітня, 2017 -



Цього похмурого весняного дня група невідомих бойовиків, які пізніше представилися «Народним ополченням Донбасу», захопила міське відділення міліції і міськраду, проголосивши Слов’янськ частиною псевдореспубліки «ДНР». Над будівлями спустили прапори України і підняли російські. «Зелені чоловічки» були озброєні легкою стрілецькою зброєю, свій арсенал вони поповнили за рахунок запасів міської міліції. Пістолети роздали місцевим сепаратистам, здебільшого — люмпен-пролетаріату, що чекає приходу Росії і Путіна. Окупація Слов’янська тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року, який патріоти в місті називають своїм другим «днем народження».

Зараз, три роки по тому, місто сповнене українських прапорів, соціальних проектів і потихеньку змінюється. На жаль, для багатьох свобода залишилась формальним поняттям — горизонт сприйняття залишився тим самим, як і питання «ну і що?». Активісти з бажанням контролювати владу — є, але їх небагато, натомість у більшості залишилась патологічна прихильність до политиків-«кидал», які обіцяють усі блага, й одразу, з позбавлених смаку бігбордів, і традиції колосального досвіду локального феодалізму. Нікуди не дінешся — силами АТО не звільниш окуповані за довгі роки російської пропаганди голови. Шлях до свободи лежить через тривалу і системну роботу.

«День» цієї весни вперше приїхав до Слов’янська з XVIII Міжнародною фотовиставкою, презентацією Бібліотеки «Дня» і комплектами книжок для всіх шкіл та бібліотек міста (а просто зараз Дні «Дня» тривають у Маріуполі, до 14 квітня встигніть відвідати Центр сучасного мистецтва і культури імені А. І. Куїнджі, вхід вільний. — Прим.). Приїзд нашого «інтелектуального десанту» був сприйнятий у Слов’янську «на ура», в день відкриття в Центральній бібліотеці міста, де експонувалися кращі фотороботи України, було не пробитися, а викладачі місцевих шкіл водили на фотовиставку цілі класи учнів, викладаючи за фотографіями новітню історію України... (Детальніше читайте у статті «Слов’янськ: пізнання українського світу», «День» №48 від 21.03.2017).

Пам’ятаєте дитячу задачу про кілограм вати і кілограм заліза? Вага однакова, поки не впустиш на ногу... Свідомі городяни Слов’янська, незважаючи на програш у кількості, дивують своєю активністю і самовіддачею. Дивлячись на них, про майбутнє Донеччини думаєш з оптимізмом.

У третю річницю трагічного початку «російської весни» на Донбасі «День» запитав у журналіста, солдата-добровольця ЗСУ, упродовж тривалого часу єдиного опозиційного кандидата і, нарешті, мера Слов’янська 2014—2015 рр. Олега ЗОНТОВА про захоплення міста, причини реваншу старих політичних еліт, інформаційну ситуацію на Донбасі і значення приїзду Фотовиставки «Дня».

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

«МАЛИ МІСЦЕ ЗЛОЧИННА ЗМОВА І ЗДАЧА»

Три роки тому, 12 квітня 2014 року, відбулося захоплення Слов’янського міськвідділу міліції. На тлі тогочасних подій у Донецьку, Луганську і Харкові, де тоді ще так звані сепаратисти захоплювали будівлі обласних державних адміністрацій та інших держструктур, ніхто не міг припустити, що ця подія слугуватиме початком активних бойових дій на Донбасі. Що ви спостерігали в ті дні?

— Ми одразу поставились до цього серйозно, передусім тому, що у всіх попередніх захопленнях, які здійснювалися в Донецьку або Луганській області, не брали відкритої участі професійні військові. А ось 12 квітня у Слов’янську вперше з’явилися під час захоплення спеціально навчені росіяни. Це було чути і видно за говором, інтонацією, поведінкою, розмовою, а найголовніше — виправкою й амуніцією. Тоді ми з журналістами висаджували алею на честь трагічно загиблого Ігоря Александрова в міському парку, а одразу після того — побігли висвітлювати події. І побачили, що відбувається щось серйозне.

Антитерористичну операцію було оголошено буквально наступного дня після захоплення Слов’янська, а точніше — двох адміністративних будівель: міськвідділу міліції й СБУ. 14 квітня до міста сепаратистам надійшло військове підкріплення, і був зайнятий виконком.

Чому не спрацювало СБУ, правоохоронні органи в Слов’янську?

— Швидше за все, це були злочинна змова і здача. 12 квітня о 5-й ранку найбільш боєздатна частина міськвідділу міліції в кількості 40 осіб у повному озброєнні, зі стрілецькою зброєю, і навіть БТР-ом, який був у Слов’янську, була відправлена на захист до Донецька. А вже о 8-й ранку розпочався штурм. Як потім підтвердили очевидці, на той момент підрозділ Стрілкова-Гіркіна був уже два дні в місті — ночували під прикриттям церкви в будівлі «Вілли Марія» (священики Московського патріархату відіграли рокову роль у захопленні міста і відкрито підтримали сепаратистів. — Авт.). Там же в ніч перед захопленням вони зібрали кілька десятків місцевих маргінальних осіб — чи то наркоманів, чи то з кримінальним минулим, які потім і стали основою так званого ополчення. Також у цей час у нас не було керівника міськвідділу міліції. Буквально за тиждень до подій він перевівся в Мелітополь, і в Слов’янську було призначено виконувача обов’язків. Коли, прибувши на місце, я поставив йому запитання, що відбувається і чому ви здали зброю, надійшла команда мене заарештувати. Надалі підтвердилося, що він був у змові із сепаратистами. Склалася взагалі парадоксальна ситуація, коли міська міліція зброю здала бандитам, а на патрулювання вони її отримували у цих же бандитів.

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

«ДЛЯ СУСПІЛЬНОГО РУХУ І ПАТРІОТИЧНОГО АКТИВІЗМУ ПОТРІБНО СТВОРЮВАТИ УМОВИ»

Що змінилося в Слов’янську після трьох років звільнення?

— Слов’янськ — перше місто, яке трагічно потрапило в окупацію, але й першим було звільнене. Коли в перші два-три місяці після цього я почав керувати містом, то не міг не створити своєрідні «інкубаторські», тепличні умови для розвитку суспільного руху в місті і патріотичного активізму. Ця війна сколихнула розумові процеси, відчуття самоідентифікації, сприяла груповій згуртованості, кількісному і якісному зростанню громадських організацій і активістів. В інших містах залишились керувати ті самі люди, які були і до, і під час окупації. Звичайно, до «тепличних умов» там ще далеко.

Але чому в Слов’янську все-таки не відбулося якісного оновлення еліт?

— Його не відбулося скрізь. Тому що не створюються умови для цього. Еліту потрібно ростити, і не важливо, скільки їй буде років — 20 чи 50. Дехто приходить до усвідомлення, що може щось дати своїй державі, в 40—50 років. Малий і середній бізнес, який раніше був індиферентним до політики, нині в неї пішов на хвилі війни, і їх необхідно підтримувати. Донбас — український, але, на жаль, не даремно був обраний як ґрунт для розпалювання ненависті. Частина населення досі живе ще принципами і посттравматичними синдромами Радянського Союзу. І тому тема Росії там досить популярна. Плюс завжди визрівала невдоволеність відносинами регіону і центру. Те ж саме, коли зараз є труднощі з відновленням Донецької області, нарікають на Київ, що влада там не розбереться. Хоча зараз усе робити можна і на місцях, і коштів вистачає, але потрібна, що називається, політична воля. Важливо нашу громадськість підтримувати. Не лише щоб міжнародні донори давали гроші на розвиток громад, створювали хаби і креативні простори, але й сама держава створювала умови для активізму. Важливо доводити будь-які дії до кінця. Спочатку було багато розмов про впровадження військово-цивільних адміністрацій на всіх рівнях у Донецькій області. А зараз у нас вийшло три рівні керівництва: з одного боку, військово-цивільні адміністрації, з другого боку — ті міські ради і мери, яких не переобирали з 2010 року, і з третього — ті, яких переобрали, але які створюють лояльне поле для реваншу «прорегіональних» або проросійсько орієнтованих сил.

Можливо, впровадження військово-цивільних адміністрацій дало б час на «нарощування м’язів» патріотичним організаціям і рухам. Адже до війни у них на це не було часу. За Януковича будь-яка опозиція піддавалась пресингу, гонінням, на декого заводили кримінальні справи. Режим старої партійної еліти, зрощеної з криміналітетом, час знищити.

«ЗА ІНФОРМАЦІЙНУ ПОЛІТИКУ В ОБЛАСТІ НІХТО НЕ ВІДПОВІДАЄ»

Наскільки змінився зараз інформаційний простір на Донбасі?

— Помітно, що знизився рейтинг російських каналів на підконтрольній території. Завдяки прийнятій стратегії і зникненню з кабельних каналів у великих містах російських каналів зник і ефект пропаганди. Хоча в сільській місцевості «за старою звичкою» багато хто через супутник продовжує дивитися. Туди, в умовах майже тотальної відсутності інтернету, актуально доносити друковану пресу, але таких видань із проукраїнською позицією в Донецькій області майже немає. Державних дотацій або грантів на проукраїнську тематику в публікаціях теж немає, хоча це постійно обговорюється. ДонОДА зараз запустили комунальну газету «Вісті Донеччини», її завозять на блокпости, в адміністрації, але до людей вона не потрапляє. Є просування в радіомовленні — після відновлення телевежі на Карачуні з’явились нові частоти і станції — «Радіо Донбасу», «Армія.FM».

За великим рахунком, за інформаційну політику в області ніхто не відповідає. Є чимало суб’єктів, хто хоче на це впливати — Мінінформполітики, Нацкомітет з телемовлення, Інформаційний департамент в ОДА, але координації дій немає. Зокрема немає координації і з міжнародними організаціями, які цим займаються. Нині створено міжвідомчу комісію на рівні уряду, одне з поставлених завдань якої — скоординувати питання інформаційного забезпечення, але поки що результатів немає. Так само не регулюються культурні заходи, не «розводяться в часі», належним чином не висвітлюються. Гадаю, це багато в чому залежить від позиції обласного керівництва. У військово-обласній адміністрації достатньо повноважень, щоб узяти це під контроль.

«День» ЧЕКАЄ БАГАТО ВДЯЧНИХ СЛОВ’ЯНЦІВ»

Фотовиставка «Дня» є, по суті, безпрецедентним волонтерським проектом. Цієї весни з експозицією ми поїхали одразу до двох міст у Донецькій області. Якою була реакція на неї у Слов’янську?

— Є кілька аспектів — особовий і суспільний. Почнемо з особового — мені фотовиставка однозначно сподобалася. Змістовно, візуально привабливо, яскраво і по-філософському. Як психолог, вважаю, що саме такі заходи якраз найбільш ефективні для світоглядної роботи. Адже не менше 70 відсотків усіх людей — візуали. Тобто вони приймають рішення, обдумують дії, коли дивляться на це, або мають візуальний образ. Великі фото — якраз той сигнал, який може запустити «броунівські» розумові процеси в головах. Було багато робіт, які нестандартно виводили на осмислення подій долі країни, про війну і про Майдан. І взагалі про українську ідентифікацію. А в суспільному плані — так, фотовиставка мала великий суспільний резонанс, адже газета «День» є великим шанованим виданням із давньою і заслуженою репутацією, тому це стало подією №1 у місті. Багато хто її відвідав, було багато відгуків, насамперед — у розмовах. Отже, обов’язково продовжуйте цю традицію і приїздіть наступного року, на вас чекає багато вдячних слов’янців.

Анастасія РУДЕНКО, «День»

БГ: Згадати все: кому День космонавтики, а кому: 12 квітня 2014 року відбулося захоплення Слов’янська російським спецназівцями і розпочалося повномаштабне вторгнення-інтервенція РФ в Україну.

Зроблено Гройсманом за рік на чолі Уряду України

12 викликів для уряду Гройсмана
Виклики серйозні, й найголовніше очікування – що Уряд їх успішно подолає
Минає рік урядові Володимира Гройсмана. Прихід його став, як пам`ятаємо, наслідком тривалої урядової, а потім і політичної кризи. Є такі, кому не терпиться повторити кризу «на біс». Тим більше, що завершення річного імунітету означає правову можливість відправити уряд у відставку.
Чи сильними є позиції у Гройсмана і його команди? Чи багато з того, про що обіцяли, домоглися?
Відомий історик, автор цивілізаційної теорії Арнольд Тойнбі писав, що доля будь-якої нації залежить від уміння правильно й швидко відповісти на історичні виклики – політичні, економічні, екологічні, військові. До певної міри це стосується і урядів. Можна як завгодно детально прописувати красиві плани роботи на перспективу, але тільки вміння протистояти викликам часу й гідно відповідати на них дозволяє по-справжньому оцінити твою роботу.
1. БЕЗВІЗ
Це виклик, на який відповідали занадто довго. Здавалося, епопеї, розпочатій у 2010 році, не буде кінця, бентежило – чи не розчиниться мрія у повітрі. Бо ж занадто багато чинників було проти: і війна на сході, і сплеск злочинності в країни, і не дуже втішні результати боротьби із корупцією.
6 квітня цього року ми, нарешті, змогли подивитися в майбутнє трохи оптимістичніше — за проект законодавчої резолюції про візову лібералізацію для України проголосував 521 депутат Європарламенту. Це ще не переможний фініш на марафонській безвізовій дистанції. Попереду голосування на Комітеті постійних представників країн-членів ЄС та у Раді ЄС. Але українці вже всерйоз взялися за оформлення біометричних паспортів, готуючись подорожувати до ЄС без віз уже цього літа.
Сьогодні, коли до жаданого безвізу лишилося якихось пару кроків, критики кажуть, що це було не так вже й важко, що заслуга тут не Уряду, а всієї спільноти. Воно то так, але ж, аби досягти візової лібералізації, урядові треба було виконати розлогий план на півтораста пунктів. І деякі з цих пунктів доводилося протискувати через парламент усіма правдами й неправдами.
Однак суто практичні зручності для українців у їхніх подорожах по Європі – це ще не все. Позитивне голосування за безвіз спростовує, як кажуть експерти, «негативний наратив» щодо України, як держави, що нібито не здатна проводити реформи й не готова до життя в євроспільноті, наратив, який нав’язує і нам, і світу як путінська пропаганда, так і наші доморощені «доброзичливці».
2. КРЕДИТИ МВФ
Ті, хто каже, що Україна могла б спокійно прожити без допомоги МВФ, як і ті, що радіють з кожного відтермінування у наданні траншів, не дають собі звіту – наскільки фінансова допомога міжнародної спільноти є для нас визначальною. І знову ж таки, як і в ситуації з безвізом, справа не власне в коштах. Закордон використовує кредити як ту морквину на вудці, у гонитві за якою українська еліта хутко чи повільно, але все ж вчиться жити за коштами, не тільки ділити, а й заробляти. Чого власне Захід від нас і добивається.
Черговий отриманий від Міжнародного валютного фонду мільярд дався нелегко. На радість зловтішникам строки його надання неодноразово переносилися. Але не через недовіру до України. Злий жарт з країною зіграла «переможна» блокада ОРДЛО. Заплановані показники економічного зростання довелося перераховувати наново.
Виклик був ще й у тому, що уряду доводиться просуватися вузькою стежиною між Сцилою жорстких МВФ-івських ультиматумів і Харибдою імовірного популістського заколоту, рекламованого як Майдан-3.0.
3. ТАРИФИ
Радикальне збільшення комунальних тарифів, наближення їх до ринкових показників – одне з перших і найсуперечливіших рішень гройсманівського Кабміну. Та колись таки на цей виклик довелося б відповідати все одно. Було б добре, якби зробили це попередні уряди і раніше, у менш критичні для народу часи. Але й тягти далі було вже неможливо.
Цифри в платіжках спричинили справжній шок у населення. Уряд діяв (не без тиску європейских структур) у режимі «пан або пропав», і навіть, якщо парламент винесе вердикт «пропав», рішення було епохальним: ми позбулися ще одного совкового міфу – про дешеву комуналку. І хоча субсидіями користуються 7 мільйонів сімей – ледь не половина українців, і вони, ці субсидії зовсім не вчать бути економними, але ми зрештою зрозуміли: дешевих тарифів більше ніколи не буде, а отже «по ліжку простягай ніжки».
4. БЛОКАДА ОРДЛО
На ній країна втратила півтора проценти зростання ВВП, передбачуваного в цьому році, втратила ринки і можливості впливу на неконтрольовані території Донбасу. Очікувалося силове розблокування владою шляхів. Очікувалося в Кремлі й у місцевій опозиції – аби уряд повністю втратив довіру українців. Але силове рішення загрожувало втратою керованості країною, і уряд змушений був «очолити процес», легітимізувавши блокаду і тим зменшивши катастрофічність її наслідків. Знайшлося й обгрунтування такого кроку: «націоналізація» бойовиками українських підприємств, легалізація Росією лугандонських паспортів.
Чи матимемо позитив у перспективі? Невідомо. Але так чи інакше – економічної залежності від Росії треба позбуватися. Та й тактичний виграш уряду в цій ситуації є безсумнівним. «Якими б не були мої особисті погляди, але я маю діяти відповідно до мандату, який отримав від народу», сказав Борис Джонсон, коментуючи свою підтримку Брекзиту. Українці, принаймні –більшість із них, прагнули припинення торгівлі з ОРДЛО, згортання економічних відносин навіть на шкоду українській економіці, це підказали соцопитування. Й ігнорувати настрої людей було самогубством.
5. НАЦІОНАЛІЗАЦІЯ «ПРИВАТБАНКУ»
Наприкінці грудня минулого року сталася подія, яку всі пророкували, але в можливість якої не до кінця вірили – найбільший банк України перейшов із рук Ігоря Коломойського у власність держави.
Не всім цей крок Уряду був зрозумілий. Одні критики вбачили в цьому бажання влади зруйнувати і взяти під контроль потужну банківську установу України, інші вважають, що колишньому менеджменту дозволили в останню ніч перед націоналізацією вивести з банку мільярди гривень (очільниця Нацбанку назвала суму в 19 мільярдів).
Що з цього вийде в подальшому, невідомо. Але погодьтеся, відповідь Уряду на виклик була рішучою. І, мабуть, вчасною, зайві дні зволікання могли обвалити системоутворюючий український банк, а з ним, можливо, і всю банківську систему.
6. МІНІМАЛКА – 3200
Наприкінці жовтня минулого року Уряд ухвалив рішення підвищити з 1 січня 2017 року мінімальну заробітну плату удвічі, тобто до 3200 грн. Вперше, за роки незалежності, як прозвітував Кабмін, розмір мінімальної зарплати зрівнявся з прожитковим мінімумом для працездатних осіб.
Прихильники монетарних методів одразу взялися за калькулятори і навангували ріст інфляції, мовляв, запасів коштів для такого підйому немає, доведеться вмикати друкарський верстат.
Але, здається, комбінація спрацювала. І в тому план, аби змусити замовчати популістів, і як інструмент виведення зарплат із тіні й конвертів. Аргументом стали й розрахунки експертів Міжнародної організації праці, які доводили, що мляве зростання соціальних стандартів виштовхувало все більше українців за межу бідності, відбивало бажання працювати, зводило нанівець споживчі можливості.
Підвищення «мінімалки» дозволило Уряду виграти ще кілька позицій. Це, наприклад, дозволить зменшити кількість отримувачів субсидій у наступному опалювальному сезоні, люди, як сказав Павло Розенко, отримуватимуть відшкодування за спожиті комунальні послуги «трошки менше», «але їх достаток буде рости». Легалізація зарплат дасть змогу скоротити дефіцит Пенсійного фонду і обсяги його державної підтримки.
7. РІК БЕЗ РОСІЙСЬКОГО ГАЗУ
Пару днів тому ми відсвяткували певний ювілей: ось уже 500 днів як Україна не імпортує газ за контрактом з російською компанією "Газпром". Велика заслуга в цьому й минулого уряду на чолі з Яценюком, бо саме за його каденції, 25 листопада 2015 року Україна зробила відчутний крок до енергонезалежності. Але ж на цій позиції ще треба було втриматися.
Москва захвилювалася. На початку минулого опалювального сезону там висловили стурбованість нижчими, ніж зазвичай, обсягами запасів газу в українських підземних сховищах. Але газу, отриманого за реверсними поставками з Європи, вистачило, зиму ми пережили без ексцесів. Натомість, територією України й досі транспортуються значні обсяги російського газу, призначені для європейських споживачів.
На відміну від самодіяльності з блокуванням потягів із антрацитом з ОРДЛО, відмова від російського газу виглядає ретельно спланованою і добре підготовленою операцією.
8. ЗАКУПІВЛІ ЛІКІВ ЧЕРЕЗ МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
Ця новація Міністерства охорони здоров’я свого часу викликала величезний спротив. Критики попереджали про низьку якість придбаних таким чином ліків, занепад вітчизняного фармацевтичного виробництва, говорили про те, що «здоров’я українців віддали у невідомо чиї руки», що міжнародні організації збагачуються за рахунок наших бідних співвітчизників. Однак всемогутність фармацевтичної мафії в Україні стала серйозним викликом для суспільства, і відповісти на нього можна було, лише відсторонивши корупціонерів від потоків лікарських засобів.
Наразі міжнародні організації купують для МОЗ ліки за цінами нижчими, ніж це було у 2014 році, коли закупівлі проводило міністерство. Заощаджено мільйони доларів, зекономлені кошти дозволили купувати більше ліків, розширити коло пацієнтів, що отримують їх безкоштовно. 45% ліків міжнародні організації закуповують безпосередньо у виробника, а це є гарантією якості.
9. СУСПІЛЬНЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ
Суспільне телебачення – це такий собі довгобуд у царині побудови в Україні громадянського суспільства. Про нього почали говорити ледь не на другий рік після здобуття країною незалежності. У 1995 році навіть з’явився перший закон про суспільне мовлення, який, втім, так і не запрацював. Нового варіанту закону довелося чекати ще 15 років. Нарешті, в 2014 році, поправками до законодавства було ліквідовано всі перешкоди на шляху Суспільного ТБ. Однак, справа й далі просувалася не дуже швидко.
Проблема в тому, що питання це надзвичайно заполітизоване, довкола нього тривають бурхливі дискусії, особливо у передвиборчі часи. Ледь не кожна політична сила намагалася і намагається зробити Суспільне ТБ інструментом посилення власного політичного впливу, а отже провести своїх людей у керівні органи. Треба було докласти чимало зусиль, аби унеможливити ці спроби.
І ось, буквально днями було зроблено відчутний крок на шляху до справді незалежного українського телебачення: в Укрінформі зібралися на своє засідання члени Наглядової ради Суспільного і за підсумками непростого голосування обрали Зураба Аласанію головою правління НСТУ.
Можна сказати, що це вперше, коли першою кнопкою українського ТБ керуватиме людина, не залежна від виконавчої влади. Чи перемога це Уряду? У тоталітарній країні на кшталт Росії це розцінювалося б, як поразка влади неймовірних масштабів. А в демократичній – як спільна перемога і влади, і нації.
10. ВІДКРИТЕ НЕБО І ЛОУКОСТИ
Європейський лоукостер Ryanair, який зайшов на український ринок авіаперевезень, міняє свої плани. Відкриття маршруту Львів-Берлін у вересні відмінено і перенесено вже на квітень. Безперечно, на це рішення вплинуло близьке рішення про «безвіз» для України. Але й Уряд попрацював напружено, про складність перемовин з керівниками Ryanair міністр інфраструктури Володимир Омелян згадував неодноразово. Орієнтація на потужні європейські лоукостери – це урядова стратегія: економлячи на «безвізі», українці не мають переплачувати за квитки. Ryanair – перший, але не останній, до осені міністр обіцяє польоти в Україну ще двох відомих компаній.
Має цьому посприяти і угода про спільний авіаційний простір (САП) – аналог угоди про Асоціацію – тільки в авіаційній сфері. Головний її тренд – право «всім літати всюди», тобто без обмеження напрямків, кількості рейсів, перевізників, авіакомпаній. Втім, тут не все залежить від нас – доля угоди про «відкрите небо» в руках Іспанії й Великої Британії, які ніяк не поділять Гібралтар.
Україна – батьківщина відомих авіабудівників, повернути їй звання авіаційної держави – чим не виклик?
11. РЕЄСТР ПОВЕРНЕННЯ ПДВ
Запуск 1 квітня реєстру відшкодування податку на додану вартість міг би здатися справою доволі рутинною – кого у нас сьогодні здивуєш відкритими реєстрами? Однак саме з визначенням черговості відшкодування цього податку підприємцям пов’язано, як написав у ФБ міністр фінансів Олександр Данилюк, «50-60% усієї корупції в Державній фіскальній службі, й ні в кого, крім обмеженого кола "державників" ДФС, не було доступу до інформації".
Економічні експерти давно вже відкритим текстом говорили про корупційні ризики такої непрозорості, але в середині ДФС, схоже, тривалий час успішно тримали оборону. Публічність реєстру поряд з карним провадженням проти колишнього головного фіскала країни Романа Насірова дає привід сподіватися, що з корупцією в податковій сфері може бути покінчено.
12. ВІДРОДЖЕННЯ ГУАМ
Про організацію за демократію та економічний розвиток – ГУАМ сьогодні мало хто з пересічних українців знає. Хоча на зорі її створення у 1997 році їй пророкували серйозну роль в регіональному об’єднанні країн, які намагаються вийти з-під впливу Росії. ГУАМ займалася транзитом енергоносіїв з Каспійського регіону, пошуком транзитних коридорів, взаємними інвестиціями в сільське господарство. Вочевидь, не без зусиль Кремля її роль в об’єднанні держав зі спільними політичними устремліннями була втрачена.
І ось – новина: у рамках саміту ГУАМ уряди Грузії, України, Азербайджану та Молдови підписали протоколи щодо створення Зони вільної торгівлі та взаємного визнання результатів митних процедур.
Те, що український Уряд зробив крок назустріч старим, перевіреним партнерам – добрий знак для всього регіону. Адже треба не забувати, що головною метою створення цього об’єднання свого часу було «протистояння впливу Росії в регіоні». І хто як не Україна, Грузія, Азербайджан і Молдова відчули згубну силу цього впливу?
Це поки що, звичайно, не військовий союз проти спільного ворога. Але, можливо, тільки «поки що».
ВИКЛИКИ БЕЗ ВІДПОВІДЕЙ
Їх в Уряді знають, як знали й в усіх попередніх урядах. Прем’єр-міністр Володимр Гройсман їх називав як головні завдання на майбутнє. Найважливіші серед них – велика приватизація, вільний продаж землі сільгосппризначення і, звичайно ж, боротьба з корупцією. Виклики серйозні, й багато хто очікує, що Уряд їх подолає. А дехто – що зламає об них зуби.
Але, як ми пам’ятаємо, нема викликів – немає поступу.
Євген Якунов. Київ.

Рік уряду Гройсмана: успіхи та помилки

Рік уряду Гройсмана: успіхи та помилки 11.04.2017 10:47 3494

Роботу Кабміну оцінювали Карл Волох, Олександр Палій, Борис Кушнірук, Євген Магда і Валерій Димов

Річниця будь-якого уряду - це завжди привід для підсумків, оцінок та коментарів. Вони, ці оцінки та коментарі, формуються в різних групах, на різних медіа-майданчиках і слугують різним цілям: качнути рейтинг, посіяти нестабільність або, зрештою, висловити своє обурення та незадоволення владі. Опозиція традиційно відштовхується від того, що в країні «зрада», втім на нещодавньому безпековому Форумі, що відбувся у столиці, прозвучало значно більше оцінок, ближчих до «перемога». Битва оцінок урядової діяльності почалася ще задовго до дати річного імунітету. Хтось кричав, як Україна «низько впала», замовчуючи, що порівняно із 2013-2014 роками, вона піднялася. Хтось казав про «аморальні тарифи», натискаючи на болісну кнопку збідніння. Здавалося, що популісти всіх сортів об'єдналися навколо теми «блокада». Втім подекуди і уряд давав підстави для незадоволення, наприклад, лобіюючи тему газової абонплати. Про рік роботи нинішнього уряду ми поговорили із експертами, які, на нашу думку, завжди витримували свій стандарт об'єктивності.

Карл Волох, громадський активіст:

ЗА ЦЕЙ РІК УРЯД ПОКАЗАВ БАГАТО КЛАСНИХ ІСТОРІЙ

З моєї точки зору, в останній рік темп реформ дещо впав. Цьому може бути два пояснення: «вершки», найбільш очевидні речі, вже зняті минулим урядом. До того ж, у попереднього уряду була значно краща коаліція. У цього уряду коаліція погана, шанси на проведення реформаторських законів значно впали. Особливо, якщо вони близькі по темах, на яких зазвичай спекулюють популісти.  Проводити зараз такі закони практично неможливо. Але при цьому стабілізація є. Багато що зроблено. Візьміть будь-яке конкретне міністерство і подивіться скільки всього зроблено. Наприклад, візьміть міністерство інфраструктури. Вони працюють над законами, кожного четверга вносять деякі закони в Верховну Раду і частина з них пройшла. І деякі важливі з них пройшли. А така штука, як створення Дорожного Фонду, - це взагалі щось величне. Нас всі роки дурили, що, купуючи паливо, ми платимо щось у Дорожний фонд, але це було фуфло, бо воно  йшло в загальний фонд Бюджету і з дорогами ніяк не було пов'язано. Зараз у нас в рази збільшиться кількість грошей, які підуть на будівництво доріг. Казати, що змін немає - нечесно. Більше того, уряд вистояв навіть після втрат підприємств на окупованих територіях. А це дуже серйозно. Це не лише 5 млрд. гривень податків, які ці підприємства платили в бюджет. Але незважаючи на це, переглянули показники і вони «зійшлися», звісно, не в останню чергу завдяки інфляції. І МВФ таки вирішив, що гроші нам давати можна.

Карл Волох
Карл Волох

Давайте візьмемо ще один фактор. Нам дали 600 млн. доларів допомоги ЄС попри те, що парламент не скасував обмеження на вивіз ліса-кругляка. Це означає, що, в принципі, вони оцінюють хід того, що в нас робиться, непогано.

Крім того, уряду вдається уникати корупціогенних ризиків. Минулого тижня був зареєстрований проект для голови НАК Нафтогаз Коболєва «виконати рішення судів з приводу підприємств, які виробляють міндобрива ( прямим текстом майже: «віддайте гроші Фірташу»), другий - давати без передоплати підприємствам Фірташа газ. Враховуючи, скільки мільярдів Фірташ вже не заплатив Нафтогазу у минулі роки, і вони з ним судилися... Судитися в Україні у Фірташа можливостей значно більше, бо він оперує кешем на відміну від керівництва Нафтогазу.  Він не тільки не розрахувався за газ, а ще й відбив через суди - ви не уявляєте тих сум. І тому пропонувати Коболєву віддавати газ підприємствам Фірташа, це означатиме навіть для членів Спостережної ради НАКу (вони прийшли туди через ЄБРР) чисту  корупцію. Тобто давати без передоплати газ людині, яка багато разів вже не заплатила? Це було настільки обурливо, що Коболєв цей проект виставив у себе на Фейсбуці.  Наскільки мені відомо, проект постанови сховано, але це означає, що в уряді працюють не лише світлі сили.

Але є і абсолютно класні історії. Зокрема, як Мінфін повів війну проти Податкової поліції. Голова Мінфіну, який, по суті, чистий технократ, йде війною на таку галузь, як фіскальна служба... само собою круто. Або, як той самий міністр зробив абсолютно відкритий реєстр повернення ПДВ. З точки зору боротьби з корупцією - це дуже великий крок.  А повернення ПДВ було однією з корупціогенних штук, і цей уряд поставив на цьому крапку. Сьогодні спробуйте перевести в готівку гроші через якусь "пральню".  Після Майдану, коли розсипалася стара централізована система регіоналів відмивання коштів, то «обнал» коштував 6% з гарантією. Гарантія означала те, що до тебе завтра не прийдуть, сьогодні 12% - без гарантії. Це означає, що служба працює, а вертикальної корупції більше нема. Ні Президенту ці гроші не носять, ні прем'єру не носять, ні міністру фінансів, ні керівнику фіскальної служби. Тому говорити про те, що нема боротьби з корупцією, - неправда.  

Олександр Палій, історик:

КОЖНА ДЕСЯТА ВІДСОТКА ЗРОСТАННЯ ВВП СЬОГОДНІ - ЦЕ ДИВО

Якщо говорити про підсумки, то це, безумовно, перехід від падіння до зростання. У нас за два роки через агресію було кумулятивне падіння ВВП 16%. Росія фактично нам відкусила 20% промисловості, і вся економіка на Донбасі полетіла донизу. І те, що ми в умовах розірваних зв'язків, попри розрізані можливості для кооперації маємо зростання ВВП в 2,3%  - це дуже добре, бо кожна десята відсотка зростання в цих умовах - це диво.  І я бачу у тому і заслугу уряду. У тому, що йдуть дерегуляційні зміни, у тому, що «посувається» корупційний тягар. Він не вичищений, але полегшений.

Олександр Палій
Олександр Палій

А в газовій сфері він вичищений, енергетичні експерти, до яких я дослухаюся, кажуть, що всі уряди протягом двадцяти років крали на газовому бізнесі 10 млрд. доларів щороку. Гройсман вирівняв ціни, все пішло в інший бік. Звісно, що зростання можна вважати частиною зовнішньої кон'юктури, зростають ціни на український експорт, ми бачимо, що до березня  минулого року - зростання цін на продовольство. Зарплати зростають на 13-14% за офіційними даними. Ресурс для зарплат береться, бо закриваються корупційні схеми. Йде притомний розвиток, не бачимо явного корупційного інтересу найвищих керівників у тих чи інших проектах. Зараз активно використовується термін «олігархи при владі». Але у Порошенка нема такого сина, як у Януковича, який все хоче контролювати, або такого зятя, як у Кучми, який є співвласником великих активів. Тому можна зневірюватися, битися в істериці, критикувати та жалітися, але не можна не бачити: Україна рухається в правильному напрямку. І це величезний результат.

Борис Кушнірук, економічний експерт:

ХОТІЛОСЯ Б ПОБАЧИТИ РЕАЛЬНУ СТРАТЕГІЮ 

На відміну від уряду Яценюка у уряду Гройсмана стояло інше завдання. Його завданням було не проведення додаткового пакету реформ, а створення умови для сталого зростання. І весь минулий рік ми спостерігали зростання економіки, кожен квартал було збільшення темпів зростання економіки. Тож формування надійного функціонування економіки - позитив. Ще один позитив у тому, що уряд перевів ціни на газ до ринкового рівня, прибравши корупційну основу. Правда при цьому не створено стимулюючих механізмів енергозбереження. Бо субсидії не створюють механізмів заощадження. 

Борис Кушнірук
Борис Кушнірук

Але хотілося б побачити реальну стратегію розвитку, хотілося б бачити покроково: що, чому і як вони роблять і чому роблять саме в такій послідовності. Класичний приклад: ситуація з абонплатою за газ. В 2016-му році показували, яка буде методика розрахунку абонплати і тут вони згадали, що частина населення постраждає. І ми взагалі населенню це не показували і не готували до цього. І таких прикладів можна навести кілька. 

Але щодо відкритості, то із запровадженням системи ProZorro та  електронного реєстру декларацій чиновників - це можна вважати суттєвим позитивом. Формується стала модель контролю з боку суспільства. Не обов'язково за цим слідуватиме покарання, але суспільство навчиться ставити запитання. Коли один тимошенківський діяч рве на собі сорочку та бореться за народ, то я вирішив подивитися електронну декларацію. При тому, що ні він, ні його дружина не були в бізнесі, його мільйонні статки та нерухомість зростали.  І це можна подивитися наживо.   

Євген Магда, політолог:

У ДЕЯКИХ МОМЕНТАХ УРЯД СТРИБНУВ ВИЩЕ ГОЛОВИ

Думаю, що уряд зіграв на рівні своїх можливостей, в деяких моментах зумівши стрибнути вище голови. Рішення про зрівняння ціни газу для всіх споживачів і підвищення мінімальної зарплати до 3200 гривень - помітні і важливі. Володимиру Гройсману вдається керувати фактично коаліційним Кабміном досить успішно, хіба що в міністерстві інфраструктури є проблеми, пов'язані з Укрзалізницею.

Євген Магда
Євген Магда

Позитивним можна назвати і той факт, що Україна другий рік обійшлася без закупівель російського газу. Вважаю, що Володимир Гройсман зуміє зберегти прем'єрський портфель, але в уряді відбудуться кадрові зміни, можливо, пов'язані зі зміцненням коаліції.

Валерій Димов, політолог:

УКРАЇНА ЧИ НЕ ВПЕРШЕ ВИКОНУЄ МІЖНАРОДНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

У нашій системі будь-яке призначення - чи то голови НБУ, чи то голови НАЗК, чи то голови Антимонопольного комітету вже на вході робить людину, пов'язаною по руках та ногах. Бо ти не зможеш протиснути у цьому парламенті будь-яку законодавчу ініціативу чи призначення на посаду, не домовляючись з фракціями, партіями та політичними «лідерами», які є представниками тої системи, з якою ти маєш боротися, якщо протистоїш корупції. Бо політики у нас часто є представниками олігархів та кланів, прагнення яких не збігаються із державним інтересом.

Валерій Димов
Валерій Димов

Уряд Гройсмана відрізняється від попередніх тим, що він відповідав по тих міжнародних зобов'язаннях держави, які (підкреслю) не виконувалися тими урядами, які сьогодні критикують чинний Кабмін за підписання меморандумів. Уряд Тимошенко підписував меморандум про продаж землі та підвищення пенсійного віку (це - правда), Азаров з Папієвим імітували реформу (але просто підвищували пенсійний вік). І не їм сьогодні критикувати відповідальні підписи та політично відповідальні кроки, які робить цей уряд. Тому три роки тому я казав, що нам слід подивитися, в якій точці ми перебуваємо, а вже, відштовхуючись від цього дня, підніматися нагору. І оглянувшись, ми не можемо не бачити позитивних зрушень. Тому мене не цікавлять конкретні імена певних очільників, хочу підкреслити, що ми вперше йшли шляхом змін. Шляхом змін йшов і уряд Яценюка, і уряд Гройсмана. Останній виконує зобов'язання перед МВФ, перед інвесторами, а критикують його ті, хто не хоче, аби в їхню монополію зайшли прозорі правила. Підкреслю, що вперше два останніх українських кабінети хоч і отримують критику, але вони зламали традицію безвідповідальності, яка була основою функціонування української влади до них.

Опитувала Олена Мігачова


14%, 1 голос

86%, 6 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Турція обирає Україну, а не РеФію



Турецький посол заявляє про великий потенціал співпраці з Україною 11.04.2017 15:31

Необхідно використати всі можливості для розвитку українсько-турецьких відносин.

Про це під час експертних дебатів у вівторок в Укрінформі на тему: “Дилеми співпраці  Україна - Туреччина: між цінностями та національними інтересами” заявив посол Турецької Республіки в Україні Йонет Джан Тезель.

«Турецько-українські відносини - це успішна історія, потрібно, щоб вона і надалі була позитивна. У цих двох країн є потенціал для розвитку відносин, багато можливостей, які ми зараз  намагаємося реалізувати. Ми повинні поглиблювати наші відносини з Україною, в цьому є значний сенс», - сказав Тезель.

Він також наголосив, що наразі немає жодних причин для того, щоб  не зміцнювати стратегічні відносини України і Туреччини. Він додав, що  потрібно збільшувати як експорт з України до Туреччини, так і з Туреччини до України.

«Ми розуміємо українські обставини. Процес реформ, хоч і відбувається не так швидко, як ми б хотіли, але це все ж таки відбувається. Ми підтримуємо український вибір і її інтеграцію до Європи. Нам потрібна Україна, потрібно, щоб Крим був у складі України. Нам потрібно, щоб в Україні була справжня демократична система», - підкреслив Тезель.ЕЗ