Не знаю хто як, а я любила ходити до школи. Насамперед мені подобалось спілкування з однокласниками, мабуть ще зі школи подобалось спостерігати за людьми, за їх вчинками і аналізувати. Хоча і навчатись мені подобалось. Можливо був якийсь цікавий азарт. Хотілось більше чогось нового взнати. Особливо чекала коли роздадуть нові підручники і можна буде їх скоріше полистати. Найбільше подобалась географія, історія, геометрія, біологія у всіх її проявах (ботаніка, ...

Читати далі...

Восени рівно рік, як не стало нашого коте Рижика. Нова кицька, плин часу та зміни в домашній обстановці — притупили спогади. Інколи навіть не віриться, що він був з нами. Тільки на дачі і в гостях у родичів згадки самі по собі виринають. Добре, що крім спогадів залишились фотки. Хоча... починаю розуміти, чому відеоблоги стають популярнішими. Ефект присутності може забезпечити тільки відео. Тому добре, що за два місяці до того, як він помер, засняв відео поведінки на дачі. Тепер є пам'ять на...

Читати далі...

Сріблясте, блискуче і сліпуче, грайливе і живе, немов неспокійна ртуть - море... У гарячих променях сонця, що хилиться до заходу... Плюскоче і збурюється легенькими хвильками на сонячній доріжці... А ближче до берега - підіймає легким прибоєм хвилі і крадеться мільйонами білих рухливих пальчиків по мокрому піску... Лащиться. Перебирає дрібні камінці і мушлі, проситься і припадає до ніг... І, у німому очікуванні, з легким шелестом відринає назад, клубочиться вирвами, і знову у вічній надії...

Читати далі...

...Вчора була дата у пісні "Чунга-чанга", нині дата у казки "Дід Хотабич". До вподоби сучасний фільмисько про цього славетного джина)...Дитинство) ..Була платівка з піснями з мультів, серед них "Чунга-чанга", тай зараз можу під настрій увімкнути з ноута) Слухайте, насолоджуйтесь, згадуйте)[Приєднана картинка]Історія пісні тут

[Приєднана картинка] 20 лютого 2014 року студент медик Орест Каракевич з Дрогобича зустрів свій 22 день народження з побратимами на Майдані. Було багато крові, криків про допомогу, снайпери стріляли на ураження. Орест разом з іншими майданівцями кинувся на передову – забирав поранених та виносив вбитих. Не мав ні бронежилета, ні навіть щита. Був поранений -- вижив. Це був не просто протест. Це була війна, про яку ніхто не попереджав. 18 лютого о16 годині Орест Каракевич приїхав на...

Читати далі...

5. dormiunt in somnis......аріаднову змотуєш ниткупо життю що вела на вихід -кидАєш мотанку в кліткуде палає у попіл лихо -навмання попрямуєш в сутіньу пташиний переспів в розсвітде сплетені вітром путарозкидані сітями в льоса -ординна там дика гординяв жертовній сп"яніла кровіі в спогад хихикання хтивевузлами у темні схрониде дзвінко співає піснюу ніч соловей останнійяснИй і веселий місяцьблукає в садах кохання...по сітям хистким мов по сходамступаєш у марево димнев якому світило...

Читати далі...

Нумо напишу про Великдень. Тим паче, ця Пасха незвична — без освячення пасок і крашанок перед церквами, які стали для багатьох ритуалом. Навіть для тих, хто не особливо віруючі. І я декілька разів ходив до церкви. Причому в різні храми. В тому числі, й у сусіднє село(!). Було незвично пройтися нічним містом, зайняти місце перед храмом і чекати, коли окроплять кошик. А потім розбредатися по світанковим вулицям по домівкам. А деякі взагалі виходили на нічну службу і всю ніч вистоювали в храмах...

Читати далі...

Флешмоб про дитинство ще триває? Здається, вже розповідав. Ну нічого. Думаю, диванним психотерапевтам буде цікаво. Тим паче, що окрім інтернету, розповісти нікому. А дитинство у мене було незвичним. Звичайно, всі секрети не розкажу, але деякі факти з біографії повідаю. На 10 пунктів все не вміститься)1. Цілий рік(!) прожив у санаторії. Після того в оздоровчі табори і санаторії вже не відправляли. 2. В дитячий садок не ходив. А в школу пішов тільки з другого класу. Перший клас провчився...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Ти сказала колись: не люблю я уживані речі, В них назавжди лишається частка чиєїсь душі. І от саме в ту мить, коли спогади ляжуть на плечі, Люди часто жалкують про те, що ці речі чужі. І я, раптом, подумав: а що ж нам робити з серцями? Бо серця пам‘ятають усіх, хто заходив до них. Хтось грязюки наніс, мов на килим брудними ногами. Ну а хтось з теплотою в тім серці навічно застиг. Ми пускаємо в серце людей, почуття і тривоги. Відчиняємо двері усім, хто постукав...

Читати далі...

Навіяло В неділю я вітатиму зі святом тільки одну людину, яка зараз вже навіть не вчителює - нашого классного керівника. Вона прийшла до нас зразу після інституту, їй було 22, а нам - 10-11, важко сказати хто кого більше навчив - вона нас чи ми її... Ми були складним класом, але вона мужньо нас витерпіла, та ще й примудрилась привити любов до літератури і мистецтва. Вона пішла зі школи разом з нами, тож ми були перші і єдині її діти. Досі, коли її питають чи є у неї діти вона відповідає - так, ...

Читати далі...